Решение Бердянского горрайсуда об отказе бнаку ФИнансы и кредит во взыскании суммы в связи с незаключенностью кредитного договора

[Гражданин]

Справа №2-293/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010р.

м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

за участю:

представника позивач Стельмаченко М.Ф.,

відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009р. начальник відділення №7 Філії «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» Куксіна Л.М. (за довіреністю) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначила, що 29.09.2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», був укладений кредитний договір № 7-2193-096рм, згідно з яким позичальник отримала кредит у сумі 9900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 31% річних, строком до 29.09.2008р. Однак відповідач у добровільному порядку суму заборгованості та відсотків не сплачує, через що у неї утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.04.2009р. становить 71460,11 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 8469,41 грн., прострочених відсотків 4963,67 грн., нарахованих відсотків 136,67 грн., пені 57890,36 грн.

У лютому 2010р. позивач уточнив свої позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом і просив стягнуту заборгованість станом на 01.02.2010р. у сумі 54817,40, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 8469,41 грн., прострочених відсотків 5100,34 грн., пені 41247,65 грн.

Назва банку ВАТ «Банк»Фінанси та кредит» була змінена на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» на підставі рішення Загальних зборів акціонері, що підтверджується наданим позивачем Статутом.

Представник позивача Стельмаченко М.Ф. ( за довіреністю) позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити. Суду додатково пояснив, що банк уклав з ОСОБА_2 договір кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 9900,00 грн на придбання меблів у приватного підприємця ОСОБА_6 Для отримання кредиту вона принесла рахунок на придбання мякої меблі на суму 11100,00 грн. Після розгляду її заяви, вона отримала кредит у сумі 9900,грн. Зазначені грошові кошти були перераховані на розрахунковий рахунок приватного підприємця ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, пояснивши суду, що ОСОБА_2 дійсно через свого знайомого зверталася до банку з заявою про отримання кредиту, яку вона підписала, але у видачі кредиту їй було відмовлено, кредитний договір вона не підписувала, кредит чи інші матеріальні цінності на цю суму не отримувала.

У жовтні 2009р. відповідач звернулася до суду з зустрічним позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», який уточнила у листопаді 2009р., про визнання кредитного договору № 7-2193-096рм від 29.09.2006р. недійсним, оскільки такого договору з банком вона не укладала, кредитних коштів, ні товару, який вона начебто придбала за ці гроші вона не отримувала. Суду пояснила, що у 2006 році вона шукала гроші на навчання сина. ЇЇ знайомий ОСОБА_8 пообіцяв допомогти їй отримати кредит у цьому банку. Він сказав, що їй необхідно підійти в банк, взявши ксерокопії свого паспорту та ідентифікаційного коду. Дівчина з кредитного відділу задала їй ряд питань, потім дала на підпис кілька листків, які вона підписувала майже не читаючи, як потім зясувалося, це були заява на видачу кредиту та договір застави. Довідки про доходи та листок-фактуру на купівлю мякої меблі вона до банку не приносила, ніякої передплати за начебто куплений нею товар у розмірі 10% не вносила. Після підписання цих документів. Мені сказали що про результати розгляду її заяви про надання кредиту її повідомлять по телефону. Але до неї так ніхто і не подзвонив, а згодом від ОСОБА_8 вона дізналася, що з одержанням кредиту нічого не вийшло. Лише у червні 2007р. вона отримала офіційне попередження з банку про повернення кредиту. Після ознайомлення з кредитною справою, їй стало відомо, що кредит на її імя був оформлений на придбання меблів у приватного підприємця ОСОБА_6 За фактом підробки довідки про доходи ОСОБА_2 Бердянським МВ УМВС в Запорізькій області було порушено кримінальну справу. В процесі розслідування кримінальної справи було проведено судово- почеркознавчу експертизу, відповідно до висновку експерта, підпис у кредитному договорі №7-2193-096рм від 29.09.2006р. виконаний не ОСОБА_2 Відповідач та представник відповідача зустрічний позов підтримали просять його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 УК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як стверджує представник позивача, 29.09.2006 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 7-2193-096рм, згідно з яким позичальник отримала кредит у сумі 9900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 31% річних, строком до 29.09.2008р. Зазначений кредит був виданий на придбання мякої меблі у ПП ОСОБА_6 Згідно наданого рахунку № 3 від 27.09.2009р. банк перерахував 29.09.2009р. на особовий рахунок ПП ОСОБА_6, відкритий в ВАТ КБ «Надра», 9990,00 грн. Того ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір застави №7-2193-096z, відповідно до якого ОСОБА_2 передала у заставу банку мякі меблі «Авангард» загальною вартістю 11100,00 грн. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 особисто підписувала заяву на отримання споживчого кредиту, заявку на отримання кредиту, кредитний договір, договір застави

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, ст. економіст банку, суду показала, що оформленням кредиту ОСОБА_2 займалася вона. ОСОБА_2 прийшла в банк з метою отримання кредиту на купівлю мякої меблі. Вона допомогла їй оформити заявку на отримання кредиту. Договір застави і кредитний договір підписуються одночасно після того, як кредитна комісія прийме рішення про видачу кредиту. Зазначені договори ОСОБА_2 підписувала особисто. ОСОБА_8 дійсно дзвонив їй і казав, що ОСОБА_2 хоче взяти кредит, але всі необхідні документи приносила ОСОБА_2, і договори підписувала особисто вона. Перші місяці кредит погашався, а потім погашення припинилося взагалі. Вона дзвонила ОСОБА_2 по телефону щоб нагадати про кредит, вона казала їй що брала кредит не для себе.

Разом з тим відповідач стверджує те, що вона дійсно зверталася до банка через свого знайомого ОСОБА_8 з приводу отримання кредиту на навчання сина. Під час проведення бесіди з працівником банку вона підписувала заяву на отримання кредиту і ще якісь попередні документи, необхідні, як їй пояснили, для отримання кредиту. Працівник банку сказала їй, що після розгляду питання про надання споживчого кредиту комісією вона по телефону повідомить її про результати. Однак їй ніхто так і не подзвонив, а від знайомого ОСОБА_8 вона дізналася, що банк відмовив їй у видачі кредиту. Ніякого кредитного договору вона не підписувала. Ніякого рахунку на придбання меблів банку не надавала. Приватного підприємця ОСОБА_6 ніколи раніше не знала, ніяких початкових внесків на її рахунок для придбання меблів не здійснювала. Ні грошей, ні мякої меблі не одержала.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що ОСОБА_2 до листопада 2007 року взагалі не знала. Ніякої меблі їй не продавала. Взагалі, на той час, коли вона займалася підприємницькою діяльністю, то займалася сільськогосподарською діяльністю, торгівлею меблів не займалася. Рахунку на оплату меблів №3 від 27.09.2009р. на суму 11100,00 грн. ніколи не виписувала, взагалі в цьому рахунку стоїть не її підпис. Особисто вона у ВАТ КБ «Надра» банківського рахунку, на який були перераховані грошові кошти з ВАТ Банк «Фінанси та кредит» у сумі 9990,00 грн. не відкривала, зазначені кошти не отримувала. Ким був відкритий рахунок і хто отримав у той же день готівкові гроші їй не відомо.

В судовому засіданні були досліджені копія заяви на отримання споживчого кредиту від 29.09.2006р., копія кредитного договору №7-2193-096рм від 29.09.2006р., додаток №1 до договору, договір застави №7-2193-096z, акт перевірки цільового використання грошових коштів від 29.09.2006р., заява на отримання кредиту від 29.09.2009р., в яких стоїть підпис від імені позичальника ОСОБА_2 ( а.с.83-88).

Оглянути оригінали кредитної справи не виявилося можливим, оскільки вони вилучені органами внутрішніх справ з метою розслідування кримінальної справи. За повідомленням відповідача, Бердянським МВ УМВС України була порушена кримінальна справа №780810 за фактом підробки довідки про її дохід для отримання кредиту. Зазначений факт був підтверджений довідкою Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області №32/4-435 від 1.01.2010р., в якій повідомлялося, що досудове слідство по кримінальній справі зупинено за п.3 ст.206 КПК України.

В процесі розслідування зазначеної кримінальної справи було проведено судово-почеркознавчу експертизу висновок експерта №350 від 23.12.2008р. ( а.с.35-40), яким встановлено, що підпис у кредитному договорі №7-2193-096рм від 29.09.2006р. виконана не ОСОБА_2, а іншою особою.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не доведений факт укладення кредитного договору з відповідачем. Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи, підпис у кредитному договорі №7-2193-096рм від 29.09.2006р. був виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Укладений з недодержанням письмової форми договір є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Зважаючи на те, що підпис у кредитному договорі не належить ОСОБА_2, договір вважається таким, що не укладений.

Таким чином у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно відмовити за недоведеністю.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання кредитного договору №7-2193-096рм від 29.09.2006р. недійсним, то в їх задоволенні необхідно також відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом; та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Частина 2 ст.1055 ЦК України передбачає нікчемність правочину, укладеного з недотриманням форми.

Суд, встановивши, що правочин є неукладеним, за цією підставою залишає позов про визнання правочину недійсним без задоволення. Наслідки недійсного правочину до неукладеного правочину не застосовуються, оскільки вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст.16 ЦК України, відповідно підстав для його задоволення не має.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказує про нікчемність такого правочину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний відповідачем кредитний договір є нікчемний, оскільки укладений з недотриманням форми.

Оскільки цивільно-правові наслідки при укладенні нікчемного правочину не настали, то і встановивши нікчемність такого правочину, вирішувати питання про передбачені ст. 216 ЦК України наслідки нема потреби.

Керуючись ст.ст. 207, 215, 1054,1055 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,15, 60, 208, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Встановити, що кредитний договір №7-2193-096рм від 29.09.2006р., укладений між ВАТ Банк «Фінанси та кредит» в особі начальника відділення №7 філії ВАТ Банку «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 є нікчемним.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя І.П. Прінь

http://reyestr.court.gov.ua/Review/11118307