Решение Апелляционного суда Кировоградской области об отказе Ощадбанку во взыскании задолженности

[Гражданин]

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1552/12

Головуючий у суді І-ї інстанції Савченко С.М.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Доповідач Гайсюк О. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2012

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Гайсюка О.В.

суддів - Франко В.А., Белінської І.М.

при секретареві - Ткаченко Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітня 2011 року ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2.

Позивач зазначив, що 12 травня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договорі за яким ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 59 330 грн. зі сплатою 17 % річних з терміном остаточного погашення не пізніше 12 травня 2011 року для придбання автомобіля FAW- CA 1041.

Для забезпечення виконання цього договору Були укладені 12.05.2006 року договори застави та поруки.

Предметом застави є придбаний автомобіль, а поручителем за договором поруки виступив ОСОБА_4. За кредитним договором ОСОБА_3 повинна була щомісячно сплачувати на погашення кредиту 1474 грн. 50 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, але ще до 28.09.2010 року на рахунок банку надходили кошти в розмірі передбаченому кредитним договором.

08.11.2010 року від ОСОБА_2, як спадкоємця померлої надійшла заява про здійснення перерахунку залишку суми кредиту станом на 01.11.2010 р., починаючи з дня смерті позичальника, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 прийняв спадщину, став власником автомобіля FAW, а Банк в шестимісячний термін з дня коли банку стало відомо про смерть ОСОБА_3, надіслав йому претензію, але сплатити борг спадкодавця відповідач відмовився.

Станом на 11 квітяни 2011 року борг за кредитним договором становить 23 125 грн. 82 коп..

Посилаючись на ці обставини позивач просив стягнути с ОСОБА_2 на свою користь 23 125 грн, 85 коп..

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Банку.

Посилаючись на те що він є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_3, а мати за життя отримала від банку 59 300 грн., а сплатила Банку 65 980 грн., а також посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 12.05.2006 року сторони домовилися посвідчити цей договір нотаріально, але цього не було зроблено, позивач просив визнати цей кредитний договір недійсним та застосувати наслідки недійсності цього договору, а саме, стягнути на його користь з Банку надмірно повернуті Банку кошти в сумі 6 650 грн. (65 980 -59 300)-(а.с.36-39).

Зустрічний позов об'єднано з первісним ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року(а.с.61).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 27 березня 2012 року позов Банку задоволено, а в задоволені зустрічного позову відмовлено(а.с.94-96).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити його зустрічний позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник ВАТ «Державний ощадний банку України» з доводами апеляційної скарги не погодилася.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позов ВАТ «Державний ощадний банку України», суд першої інстанції помилково виходив з того, що кредитний договір від 12 травня 2006 року, на якій посилається позивач, як на підставу своїх вимог (а.с. 7-8) є укладеним.

Із змісту цього договору вбачається, що сторони ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 домовилися про те, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п.8.1 Договору), але цей договір так і не був посвідчений нотаріально.

Отже, цей договір так і не набрав чинності.

Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України , якщо сторони домовилися укласти договір у певні формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.4 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Оскільки позивач і ОСОБА_3 домовилися про нотаріальне посвідчення договору від 12.05.2006 року, хоча законом і не вимагалося його нотаріальне посвідчення, то цей договір є неукладеним, бо нотаріально він не був посвідчений.

Оскільки договір є неукладеним то позивач не міг вимагати від ОСОБА_3 його виконання, адже , зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів ( ч.2 ст. 509 ЦКУ).

Відповідно до розрахунку наданого позивачем ОСОБА_3 отримала від Банку кошти в сумі 59 330 грн. , а повернуто Банку 65 980 грн. (а.с.14).

Отже, позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_3 заборгувала перед банком, враховуючи, що виплата процентів інших платежів передбачалася договором який є неукладеним.

Судом вірно встановлено, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.51) спадщину прийняв відповідач (син померлої) ОСОБА_2 .

Згідно ч.1 ст. 1282ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Але позивач так і не надав суду доказів про вартість майна, одержаного у спадщину ОСОБА_2 , хоча зобов'язаний був це зробити( ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Отже вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.

Зустрічний позов також не підлягає задоволенню, оскільки не може визнаватися недійсним кредитний договір, який є неукладеним, а тому не можуть застосовуватися наслідки недійсності кредитного договору (ст. 216 ЦК України), оскільки договір недійсним не визнано, він є неукладеним.

ОСОБА_2 просить стягнути надмірно сплачені Банку кошти у сумі 6 650 грн. лише в порядку застосування наслідків недійсності договору, а не з інших підстав, суд за межі позову вийти не вправі (ст. 11ЦПК України).

Наведене свідчить про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 березня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України»про визнання недійсним кредитного договору і застосування наслідків недійсності договору відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24480030