Решения 4-х инстанций об обязательстве Укрэксимбанк принять вклад на погашение кредита по курсу на момент обращения

[ANTIRAID]

Справа № 2-6032/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 року

місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Лищук О.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача - Недоріз Л.Я.

прокурора Бордюженко Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імопортний банк України» про зобовязання виконати умови договору банківського вкладу та визнання припиненим зобовязання про кредитному договору, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» (далі Банк) про зобовязання виконати умови договору банківського вкладу та визнання припиненим зобовязання по кредитному договору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 листопада 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 86707С41, згідно з умовами якого Банк надав позивачу кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 511000 доларів США зі сплатою 10,75 % річних та терміном повернення коштів до 22 жовтня 2010 року відповідно до графіку. Отримані позивачем кошти були продані на міжбанківському валютному ринку і зараховані в національній валюті на депозитні рахунки, відкриті на імя позивача.

З метою забезпечення належного і своєчасного виконання зобовязань за кредитним договором 13 листопада 2007 року та 14 листопада 2007 року між сторонами було укладено договори застави майнових прав позивача, а саме: права вимоги коштів з депозитних рахунків на загальну суму 3000000 грн. За умовами договорів банківського вкладу Банк у випадку отримання від вкладника вимоги про дострокове повернення вкладу повинен здійснити перерахування грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.

У звязку з фінансовою кризою та збільшенням курсу долара позивач стала неспроможною сплачувати кредит і звернулася 19 листопада 2008 року до відповідача із вимогою про розірвання договорів банківського вкладу та перерахування коштів на погашення отриманого кредиту. Вважає, що Банк неправомірно відмовив їй у проведенні такого перерахунку коштів

Просить суд зобовязати відповідача здійснити перерахунок коштів в розмірі 3000000 гривень з депозитних рахунків на її картковий рахунок та спрямувати ці кошти на погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 511000 доларів США із розрахунку 5,9936 грн. за 1 долар США та визнати припиненим її зобовязання по зазначеному кредитному договору в частині погашення заборгованості за кредитом на суму 511000 доларів США (3000 000 грн. по курсу Національного банку України станом на 20.11.2008 року із розрахунку 5,9936 грн. за 1 долар США).

07.11.2011 року представник позивача ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, просила суд зобовязати відповідача здійснити перерахунок коштів в розмірі 3000000 гривень з депозитних рахунків на її картковий рахунок та спрямувати ці кошти на погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 511000 доларів США із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США та визнати припиненим її зобовязання по зазначеному кредитному договору в частині погашення заборгованості за кредитом на суму 511000 доларів США (3000 000 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.11.2008 року із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві. Додатково суду пояснила, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2011 року висловлена правова позиція суду щодо аналогічних позовних вимог.

В судовому засіданні представника відповідача Недоріз Л.Я., прокурор Бордюженко Е.Р. уточнені позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що підстав для задоволення позову не має, оскільки погашення кредитної заборгованості за рахунок депозитних коштів позивача є правом, а не обовязком банку. Просили суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судом встановлено, що 13 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк»(який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 86707С41, згідно з умовами якого Банк надав позивачу кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 511000 доларів США зі сплатою 10,75 % річних та кінцевою датою погашення 22 жовтня 2010 року відповідно до графіку надання та погашення кредиту (а.с.4-12) із внесеними до нього додатковою угодою від 26 листопада 2007 року змінами (а.с. 13).

З метою забезпечення виконання зобовязань між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договори застави № 86707Z46 від 13.11.2007 року та №№ 86707Z49, 86707Z50 від 14.11.2007 року, за умовами яких позивач передала Банку в заставу майнові права права вимоги коштів на загальну суму 3 000 000 гривень з депозитних рахунків №№ НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1, відкритих позивачу на підставі договорів банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця строком на три роки № 849-1149 від 12.11.2007 року, №№ 863-1149, 867-1149 від 13.11.2007 року з додатковими угодами до них (а.с. 16-51).

Відповідно до пункту 2.6.1 кредитного договору позичальник може здійснити дострокове погашення кредиту або його частини разом з усіма нарахованими до дати дострокового погашення процентами за користування кредитом та іншими платежами, належними до сплати за цим договором.

Згідно до п. 2.4.2 кредитного договору та п. 1.2 договорів застави строк погашення кредиту, зазначений у п. 2.1 договору (22 жовтня 2010 року), не приймається до уваги і відповідно новим строком погашення кредиту вважається дата предявлення власником депозитного рахунку або будь-якою іншою особою вимоги щодо дострокового повернення коштів (вкладу, частини), розміщених на депозитному рахунку.

Погашення заборгованості за кредитом, процентами та платежами є обовязковим для здійснення позичальником у день предявлення до Банку вимоги щодо дострокового повернення коштів, розміщених на депозитному рахунку, або у день порушення будь-ким (крім Банку) питання про розірвання, визнання недійсним тощо кредитного чи депозитного договорів, а також правочинів, спрямованих на забезпечення зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до пунктів 3.1.7 договорів банківського вкладу, вкладник має право звернутися до банку із заявою про дострокове повернення вкладу або частини вкладу та процентів на вклад або на частину вкладу. Заява про дострокове повернення вкладу або частини вкладу та процентів на вклад або на частину вкладу повинна подаватися до Банку не пізніше ніж за два робочих дні до запланованої дати отримання коштів.

За змістом п.п. 3.4.9, 6.8 договорів банківського вкладу (з врахуванням внесених додатковими угодами змін), банк зобовязаний після отримання від вкладника вимоги про дострокове повернення вкладу здійснити перерахування вкладу та нарахованих процентів та зарахувати їх на рахунок вкладника №0321000310 (п. 3.4.6 договорів) не пізніше двох банківських днів з дати подання відповідної заяви та здійснити договірне списання на користь Банку коштів із вказаного рахунку у випадку виникнення простроченої заборгованості боржника за кредитним договором у розмірі суми такої заборгованості та у випадку настання терміну погашення суми кредиту за кредитним договором у розмірі такої суми кредиту.

Вимогою про дострокове повернення вкладу, процентів на вклад та розірвання договору вважається вимога вкладника щодо повернення Банком вкладу, у термін, що не відповідає терміну одержання вкладу, зазначеному у п. 2.8 договору (12 листопада 2010 року), що передбачено п. 4.1 договорів банківського вкладу (з врахуванням внесених додатковими угодами змін).

Аналіз вимог зазначених правових норм та положень укладених між сторонами договорів дає підстави для висновку про наявність у позивача, як позичальника, права на звернення до банку із вимогою про дострокове повернення вкладу чи розірвання договорів банківського вкладу і зарахування цих коштів в погашення кредиту (повністю або частково), а також наявність обовязку Банку провести таке перерахування протягом двох днів з моменту звернення позивальника.

Судом встановлено, що відповідач своїм листом від 19 листопада 2008 року повідомив позивача про необхідність у звязку з підвищенням курсу долара США по відношенню до гривні, погасити частину кредиту, на яку перевищено ліміт заборгованості, виходячи з розміру наявного забезпечення, або поповнити вклад на депозитному рахунку і суму поповнення передати в заставу протягом десяти банківських днів (а.с.53).

19 листопада 2008 року позивач звернулася до банку з письмовою заявою, в якій повідомила, що не може сплачувати відсотки за користування кредитом у звязку із скрутним фінансовим становищем. З цих підстав просила розірвати договори банківських вкладів №849-1149 від 12 листопада 2007 року, №863-1149 від 13 листопада 2007 року, №867-1149 від 13 листопада 2007 року на загальну суму 3 000 000 грн. та спрямувати ці кошти з депозитних рахунків на погашення її заборгованості за кредитною угодою в сумі 511 000 доларів США. Зазначена заява була отримана банком 20.11.2008 року (а.с.52)

Із матеріалів справи вбачається, що вимога позивача про повернення вкладів та про дострокове погашення кредиту банком станом на 21.11.2008 року не була виконана.

Зокрема, банк своїм листом від 24.11.2008 року повідомив позивача про неможливість здійснення погашення кредитів за рахунок депозитних коштів із посиланням на постанову Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» №319 від 11.10.2008 року. Крім того, банк повідомив позивача, що зобовязується достроково повернути депозитні вклади згідно з поданою 19.11.2008 року заявою (а.с.82).

Судом встановлено, що відповідач лише 29.12.2010 року здійснив зарахування депозитних коштів на погашення кредитної заборгованості позивача по курсу валют НБУ станом на 29.12.2010 року (а.с.83-107). Зазначену обставину підтвердила представник відповідача в судовому засіданні.

Суд розцінює повернення відповідачем спірних депозитних коштів та зарахування їх 29.12.2010 року в якості погашення заборгованості по кредитному договору, як неналежне виконання ПАТ «Державний експортно-імопортний банк України»своїх зобовязань по укладених з позивачем кредитному договору, договорам іпотеки та договорам застави, оскільки таке зарахування згідно заяви позивача від 19.11.2008 року було проведено банком не 21.11.2008 року, тобто з порушенням умов договорів.

На думку суду, такі дії банку порушують права позивача, як вкладника, на дострокове повернення вкладу і свідчать про невиконання банком обовязку видати вклад, встановленого ч.2 ст.1060 ЦК України, та про порушення банком передбаченого пунктом 2.6.1 кредитного договору права позивача, як позичальника, на дострокове погашення кредиту.

При цьому суд не бере до уваги посилання представника банку на вимоги вищезазначеної постанови НБУ як на підставу відмови позивачу у зарахуванні коштів, оскільки постанова НБУ є підзаконним нормативно-правовим актом, а право позивача на повернення депозитних коштів прямо передбачено вищезазначеними нормами Цивільного кодексу, які мають вищу юридичну силу.

Станом на 21.11.2008 року сума депозитних коштів в розмірі 3000 000 грн. згідно офіційного курсу валют Національного банку (1 долар = 5,9988 грн.) становила 500100,02 долари США.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про зобовязання перерахувати кошти в сумі 300000 грн. з вкладних депозитних рахунків на картковий рахунок позивача підлягають до задоволення на суму кредитної заборгованості в розмірі 500100,02 доларів США. (3000 000 / 5,9988).

Оскільки, позивачем належним чином проведено всі дії по частковому виконанню свого зобовязання щодо погашення кредиту шляхом звернення до банку із заявою від 19.11.2008 року про погашення кредитної заборгованості за рахунок коштів на депозитних рахунках, однак, таке зарахування коштів вчасно, тобто до 21.11.2008 року, не відбулося з вини банку, то, на думку суду, зобовязання ОСОБА_3 по кредитному договору №86707С41 від 13.11.2007 року на підставі ст.ст. 598, 599, 601 ЦК України слід визнати припиненим на суму в розмірі 500100,02 доларів США (3000 000 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.11.2008 року із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Не ґрунтуються на законі посилання представника відповідача та прокурора на отримання позивачем відсотків за депозитними вкладами, як на підставу для відмови у позові, оскільки кошти депозитних вкладів перебували у користуванні банку, а не були зараховані в рахунок погашення кредиту.

У відповідності до ст..88 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню 1700 грн. судового збору та 120 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

На підставі наведеного та керуючись ст.3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 629, 1060 Цивільного кодексу України суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імопортний банк України» здійсними перерахунок коштів в розмірі 3 000000 (три мільйони гривень) з:

вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_3, відкритого ОСОБА_3 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів №849-1149 від 12.11.2007 року в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн.;

вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_2, відкритого ОСОБА_3 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів №863-1149 від 13.11.2007 року в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн.;

вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1, відкритого ОСОБА_3 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів №867-1149 від 13.11.2007 року в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн.

на картковий рахунок вкладника ОСОБА_3 №0321000310 та спрямувати ці кошти на погашення заборгованості за кредитним договором №86707С41 від 13.11.2007 року в сумі 500100 (пятсот тисяч сто) доларів США 02 центи із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США.

Визнати припиненим зобовязання ОСОБА_3 по кредитному договору №86707С41 від 13.11.2007 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імопортний банк України»та ОСОБА_3 в сумі 500100 (пятсот тисяч сто) доларів США 02 центи (3000 000 грн. по курсу Національного банку України станом на 21.11.2008 року із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США).

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імопортний банк України»на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19260919

[ANTIRAID]

Справа № 2-6032/11

Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М.

Провадження № 22-ц/0390/2101/11

Категорія:27 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року

місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В. А.,

суддів - Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.,

при секретарі Матюхіній О.Г.,

з участю :

представників відповідача Недоріз Л.Я., Гаршаль Г.В.,

представника прокуратури Остапчука С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Державний експортно-імпортний банк України» про зобовязання виконати умови договору банківського вкладу та про визнання частково припиненим зобовязання за кредитним договором, за апеляційними скаргами відповідача - публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та прокурора міста Луцька на рішення Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Державний експортно-імпортний банк України» про зобовязання виконати умови договору банківського вкладу та визнання частково припиненим зобовязання по кредитному договору.

Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що 13 листопада 2007 року уклала з відповідачем кредитний договір, за умовами якого банк надав позивачці грошові кошти у розмірі 511000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 10,75 % річних, а позичальник зобовязувався погасити кредит в строк до 22 жовтня 2010 року. Отримані позивачем за кредитним договором кошти були продані на Міжбанківському валютному ринку та в подальшому переведені на депозитні рахунки, відкриті на імя позивача. Зобовязання по кредитному договору забезпечені договорами застави №86707Z46, № 86707Z49 та №86707Z50, укладениних сторонами 13-14 листопада 2007 року.

Покликаючись на те, що відповідно до умов договору банківського вкладу банк у випадку отримання від вкладника вимоги про дострокове повернення вкладу повинен був здійснити перерахування грошових коштів на забезпечення договору кредиту, а вона таку заяву подала 19 листопада 2008 року, позивач просив суд зобовязати відповідача здійснити перерахування коштів в розмірі 3000000 гривень з банківських вкладів на погашення кредиту за курсом Національного банку України станом на 20 листопада 2008 року, а саме за 1 долар США - 5,9936 гривень і в звязку з цим припинити зобовязання позичальника за кредитним договором.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2011 року позов задоволено.

Постановлено зобовязати Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» здійснити перерахування коштів в розмірі 3000000 грн. з :

- вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_1 відкритого ОСОБА_4 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця № 849-1149 від 12.11.2007 року в сумі 1000000,00 грн.;

- вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_2 відкритого ОСОБА_4 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця № 863-1149 від 13.11.2007 року в сумі 1000000,00 грн.;

- вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_3 відкритого ОСОБА_4 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця № 867-1149 від 13.11.2007 року в сумі 1000000,00 грн.;

На картковий рахунок вкладника ОСОБА_4 НОМЕР_4 та спрямувати ці кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № 86707С41 від 13.11.2007 року в сумі 500100 доларів США 02 центи із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США.

Визнати припиненим зобовязання ОСОБА_4 по кредитному договору №86707С41 від 13.11.2010 року, укладеному між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_4 в частині погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 500100 доларів США 02 центи (3000000,00 грн. по курсу НБУ станом на 21.11.2008 року 5,9988 грн. за 1 долар США).

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Зазначає, що банк, дотримуючись вимог Постанови правління Національного банку України, не міг достроково розірвати договори банківського вкладу, також відповідно до умов договорів банк мав право, а не був зобовязаний, здійснити договірне списання коштів, про яке просив позивач, який отримував відсотки за банківським вкладом в подальшому. Крім того, в Цивільному Кодексі України відсутній такий спосіб захисту прав, який просив позивач і застосував суд, ухвалюючи рішення.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд з порушенням норм матеріального, процесуального права та із - за неповного зясування обставин по справі прийшов до неправильного висновку про задоволення позову оскільки чинним законодавством та умовами укладених міх сторонами договорів не передбачено покладення обовязку на банк по здійсненню перерахунків спірних коштів з гривні на іноземну валюту, так як кредитний договір укладався в іноземній валюті, із придбанням її банком та спрямуванням на погашення кредиту.

В судовому засіданні представники відповідача Недоріз Л.Я., Гаршаль Г.В., та представник прокуратури Остапчук С.О., подані ними апеляційні скарги підтримали в повному обсязі, з підстав наведених в них, просили задовольнити, позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, хоч у встановленому порядку були повідомлені про час і місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідача та прокурора слід відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 19 листопада 2008 року подав банку заяву про розірвання договорів банківського вкладу і списання коштів в рахунок погашення кредитного зобовязання, що передбачалось умовами кредитного договору і договорів банківського вкладу та додатковими угодами до них, а тому суд зобовязав відповідача здійснити перерахування коштів із депозитних рахунків на картковий рахунок ОСОБА_4 та спрямувати ці кошти на погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 500100 доларів США із розрахунку 5,9936 грн. за 1 долар США.

Такі висновки суду, на думку колегії суддів, відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи убачається, що 13 листопада 2007 року між публічним акціонерним товариством «Укрексімбанк України» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 86707С41, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит в сумі 511000 доларів США строком до 22 жовтня 2010 року зі сплатою 10,75% річних (а.с.4-15).

Крім того, судом установлено, що в якості забезпечення повернення кредиту між ПАТ «Укрексімбанк України» та ОСОБА_4 були укладені договори застави № 86707Z46 від 13.11.2007 року, № 86707Z49 від 14.11.2007 року, №86707Z50 від 14.11.2007 року, за умовами яких банку передано в заставу право вимоги коштів з депозитних рахунків, відкритих в АТ «Укрексімбанк» за НОМЕР_1 від 12.11.2007 року, НОМЕР_2 від 13.11.2007 року, НОМЕР_3 від 13.11.2007 року, відкритих заставодавцю заставодержателем відповідно до договорів банківського вкладу та додатковими до них угодами з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця № 849-1149 від 12.11.2007 року на суму 1000000,00 грн., № 863-1149 від 13.11.2007 року на суму 1000000,00 грн., № 867-1149 від 13.11.2007 року на суму 1000000,00 грн. (а.с.16-30).

Згідно з умовами зазначених договорів банківського вкладу зі змінами, що викладені у додаткових угодах, а саме п. 3.1.7; пп.3.4.6; 3.4.9; 6.8 вкладник має право звернутися до банку із заявою про дострокове повернення вкладу або частини вкладу та процентів не пізніше ніж за два робочі дні до запланованої дати отримання коштів. Банк, при цьому, зобовязується після отримання від вкладника вимоги про дострокове повернення вкладу або частини вкладу здійснити перерахування та зарахувати їх на рахунок не пізніше 2 банківських днів з дати надання вкладником до банку відповідної заяви на рахунок НОМЕР_4.

В судовому засіданні установлено і сторонами не заперечується факт звернення із письмовою заявою ОСОБА_4 19 листопада 2008 року до відповідача про розірвання договорів банківського вкладу на загальну суму 3000000 грн. із спрямуванням коштів з депозитних рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 511000 доларів США. Вимога ОСОБА_4 банком виконана не була, здійснення зарахування депозитних коштів на погашення кредитної заборгованості позивача по курсу валют НБУ було вчинено відповідачем лише 29.12.2010 року.

Виходячи з встановлених обставин справи та норм матеріального права, на які є посилання в рішенні суду першої інстанції, суд прийшов до правильного висновку про порушення банком права позивача, як вкладника, на дострокове повернення вкладу і про безпідставне невиконання банком обовязку видати вклад, встановленого ч.2 ст.1060 ЦК України та про порушення банком пунктів 2.6.1; 2.6.3 кредитного договору права позивачки, як боржника, на дострокове погашення кредиту і з цих підстав обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги відповідача та прокурора в тій частині, що умовами укладених договорів та діючим законодавством не передбачено покладення обовязку на банк по перерахуванню коштів у гривні з депозитних рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором у валюті, купівлю іноземної валюти відповідачем за рахунок коштів позивача та з метою подальшого спрямування придбаної іноземної валюти на погашення кредиту не впливають на правильність висновківа суду з наступних підстав:

Зазначені мотиви не грунтуються на умовах, передбаченими п.п.2.4.4; 2.4.5; 2.4.6; 2.6.3; 2.8.1; 2.7.1 кредитного договору за якими саме банк має погасити заборгованість за кредитним договором в разі невиконання зобовязань позичальником або за його заявою за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку, що мало місце в даному випадку.

Крім того, відповідно до вимог наведених пунктів правочину та п.2.3.2 кредитного договору банк вчинив саме такі дії по погашенню кредиту по курсу валют НБУ 29.12.2010 року.

Тлумачення апелянтом ст.1060 ЦК України є довільним та не може бути підставою для постановлення рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки беззаперечно встановлено, що позичальник, вимога якого випливає з умов укладених правочинів, просив провести перерахунок коштів з депозитного вкладу на погашення заборгованості за кредитним договором із-за фінансової неможливості проводити ним виплату визначених платежів.

Щодо отримання позивачем з листопада 2008 року, тобто з моменту подачі заяви і по листопад 2010 року процентів по депозитному вкладу на умовах та в порядку, встановленому договором банківського вкладу. Таке нарахування вчинене банком в односторонньому порядку із-за невиконання ним наведених умов договору по перерахуванню коштів з депозитного вкладу у визначений строк на дострокове погашення кредиту та відповідно до вимог діючого законодавства, а тому також не може бути підставою для скасування судового рішення. Розмір будь-яких сум сторонами не оспорюється.

Інші мотиви апеляційних скарг є довільним тлумаченням встановлених осбтавин справи, норм права і були предметом дослідження суду першої інстанції, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги відповідача - публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та прокурора міста Луцька відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20007408

[ANTIRAID]

УХВАЛА

іменем україни

21 лютого 2012 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Остапчук Д. О., перевіривши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії акціонерного товариства «Укрексімбанк» у м. Луцьку на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про зобовязання виконати умови договору банківського вкладу та про визнання частково припиненим зобовязання за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про зобовязання виконати умови договору банківського вкладу та про визнання частково припиненим зобовязання за кредитним договором.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2011 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобовязано ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» здійснити перерахунок коштів в розмірі 3000000 грн. з:

вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_2 відкритого ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів № 849-1149 від 12 листопада 2007 року в сумі 1000000 грн.;

вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_3, відкритого ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів № 863-1149 від 13 листопада 2007 року в сумі 1000000 грн.;

вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_4, відкритого ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів № 867-1149 від 13 листопада 2007 року в сумі 1000000 грн.

на картковий рахунок вкладника ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та спрямувати ці кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № 86707С41 від 13 листопада 2007 року в сумі 500100 доларів США 02 центи із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США.

Визнано припиненим зобовязання ОСОБА_2 по кредитному договору № 86707С41 від 13 листопада 2007 року, укладеному між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 в сумі 500100 доларів США 02 центи (3000000 грн. по курсу НБУ станом на 21 листопада 2008 року із розрахунку 5,9988 грн. за 1 долар США).

Вирішено питання судових витрат.

В решті вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Частиною 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, додані до неї матеріали, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права при їх ухваленні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 324, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про зобовязання виконати умови договору банківського вкладу та про визнання частково припиненим зобовязання за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії акціонерного товариства «Укрексімбанк» у м. Луцьку на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2011 року відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Д. О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21841187

[ANTIRAID]

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Яреми А.Г.,

Суддів: Патрюка М.В., Жайворонок Т.Є., Романюка Я.М., Григор‘євої Л.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про зобов’язання виконати умови договору банківського вкладу та визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») про зобов’язання виконати умови договору банківського вкладу та визнання припиненим зобов’язання за кредитним договором. Позивачка зазначала, що 13 листопада 2007 року уклала з відповідачем кредитний договір, за яким одержала в кредит 511 000 доларів США під 10,7 % річних на строк до 22 жовтня 2010 року. Отримана в кредит валюта була продана на міжбанківському валютному ринку, а виручені суми зараховані на відкриті відповідачем на її ім‘я депозитні рахунки. Умовами укладених нею з банком договорів банківських вкладів та кредитного договору передбачалася можливість їх дострокового розірвання за ініціативою позивачки та зарахування банком коштів банківських вкладів позивачки на погашення її заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на те, що на порушення умов укладених з нею договорів банк у листопаді 2008 року її вимоги про дострокове повернення банківських вкладів та погашення за рахунок цих вкладів її заборгованості за кредитним договором не виконав, позивачка просила зобов‘язати банк здійснити перерахунок її заборгованості за кредитним договором по курсу гривні до долара США, який існував на час пред‘явлення нею вимоги про дострокове розірвання договорів банківського вкладу, за рахунок коштів банківських вкладів погасити її заборгованість за кредитним договором по зазначеному вище курсу та визнати її зобов‘язання перед банком за кредитним договором припиненими.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Волинської області від 13 грудня 2011 року та судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2012 року, позов задоволено частково. Зобов’язано ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором за існуючим на день пред‘явлення нею вимоги про дострокове розірвання договорів банківських вкладів курсом гривні до долара США. Визнано припиненим зобов’язання ОСОБА_1 по кредитному договору, укладеному нею з банком 13 листопада 2007 року.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та передати справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права – ст. 1060 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. При цьому заявник посилається на судові рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (справа № 6-10590 ск 11).

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представників ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також прокурора ОСОБА_6 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що не задоволення банком вимоги вкладника про дострокове розірвання договорів банківських вкладів є неправомірним, у зв‘язку з чим зобов‘язав банк здійснити перерахунок його заборгованості перед банком за кредитним договором за існуючим на день пред‘явлення ним вимоги про дострокове розірвання договорів банківських вкладів, з зарахуванням суми банківського вкладу за цим курсом на погашення його зобов‘язань за кредитним договором.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов‘язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Судом встановлено, що 12 та 13 листопада 2007 року сторонами укладено три договори банківських вкладів, за якими банк прийняв від ОСОБА_1 грошові суми та зобов‘язався виплачувати їй проценти на них. Також, 13 листопада 2007 року сторонами було укладено кредитний договір, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті – доларах США.

Укладені сторонами договори передбачали право вкладника достроково розірвати договір банківського вкладу та його право на дострокове погашення кредитного договору. У разі пред‘явлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове розірвання договорів банківських вкладів банк за умовами цих договорів зобов‘язався впродовж двох днів задовольнити її вимогу та списати кошти її банківських вкладів на погашення її заборгованості за укладеним з банком кредитним договором.

Також, судом встановлено, що 19 листопада 2008 року ОСОБА_1 подала банку заяву про дострокове розірвання договорів банківських вкладів та спрямування сум цих вкладів на погашення її заборгованості перед банком за кредитним договором. Однак банк, що також встановлено судом, на порушення умов договорів задовольнив вимогу позивачки не впродовж двох днів, а більше ніж через два роки – 29 грудня 2010 року, до того ж по існуючому вже на той час курсу гривні до долара США.

Встановивши такі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладених з банком договорів. При цьому суд також обґрунтовано не взяв до уваги постанову правління Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11 жовтня 2008 року № 319, якою банкам заборонено виконувати свої зобов‘язання за вкладами фізичних осіб достроково, оскільки цей акт є підзаконним і суперечить ч. 2 ст. 1060 ЦК України та умовам укладених раніше сторонами договорів банківських вкладів.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, посилається заявник, залишено без змін рішення апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про зобов’язання виконати умови договору банківського вкладу та визнання частково припиненим зобов’язання за кредитним договором. У цій справі суд дійшов висновку, що порушення банком права вкладника на дострокове розірвання договорів банківських вкладів не може бути підставою для задоволення його вимоги про зарахування коштів банківського вкладу на погашення його заборгованості перед банком за кредитним договором по курсу гривні до іноземної валюти, який існував на день пред‘явлення вкладником вимоги про розірвання договору банківського вкладу, оскільки банк продовжував нараховувати вкладнику проценти на його вклад, а тому, як вважав суд, останній неправомірно не виконував свого зобов‘язання за кредитним договором.

Однак, в обох цих справах суд касаційної інстанції дійшов однакового висновку про неправомірність дій банку щодо незадоволення вимоги вкладника про дострокове розірвання договорів банківського вкладу в обумовлений цими договорами строк.

Таким чином в обох цих справах суд однаково застосував положення ст. 1060 ЦК України, дійшовши разом з тим різних висновків щодо можливості поновлення порушених банком прав вкладника в обраний останнім спосіб.

Отже, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді М.В. Патрюк

Л.І. Григор‘єва

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...e7?OpenDocument