Решение ВССУГУД о признании договора с УСП Украина ничтожным и обязательстве вернуть деньги

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 вересня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Амеліна В.І., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП Україна" про визнання договору недійсним, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У липня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що 30 червня 2010 року уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "УСП Україна" договір про надання послуг спрямованих на придбання квартири через "Українську соціальну програму" (далі "УСП"), організовану ТОВ "УСП Україна". Цього ж дня ним було сплачено 60000 грн. комісійного платежу за цим договором.

Оскільки цей договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів", внаслідок застосування ТОВ "УСП Україна" нечесної підприємницької практики, предметом договору є надання фінансових послуг на, що відповідач не має ліцензії, ОСОБА_6 просив суд визнати спірний договір недійсним та стягнути з відповідача на його користь 60000 грн., сплачених за цим договором.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2010 року позов задоволено частково: договір про надання послуг від 30 червня 2010 року, укладений між ТОВ "УСП Україна" та ОСОБА_6 визнано недійсним; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 60000 грн. сплачених за цим договором та судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2010 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що спірний договір є недійсним, оскільки укладено його було внаслідок використання ТОВ "УСП Україна" нечесної підприємницької практики.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при підписанні спірного договору позивач погодився з його умовами, а тому їх не можна визнати несправедливими щодо нього.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Місцевим судом при вирішенні справи встановлено, що 30 жовтня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ "УСП Україна" укладено договір про надання послуг, предметом якого є надання позивачеві послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об'єкту нерухомості, через "УСП", організовану відповідачем, базуючись на принципі взаємодопомоги учасників "УСП".

Відповідно до п. 2.1 цього договору ТОВ "УСП Україна" зобов'язується надати учаснику УСП наступні послуги: зареєструвати учасника "УСП"; організувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно учаснику "УСП"; організовувати та створювати умови для придбання товару учасником "УСП"; здійснювати оплату товару та забезпечувати отримання товару учасником "УСП" згідно з умовами діяльності "УСП"; інші послуги, зазначені в умовах діяльності "УСП".

Пунктом 3 договору передбачені обов'язки учасника УСП, а саме: сплатити комісійні, що становлять 6 % + ПДВ від суми, визначеної в п 1.3 договору; щомісячно сплачувати чисті платежі, за рахунок яких товариство здійснює оплату товару, адміністративні витрати плата за послуги ТОВ

"УСП Україна" з організації діяльності програми "УСП"; дотримуватись умов діяльності "УСП", отримати товар в порядку, передбаченому у додатку № 2 та інше.

Умовами діяльності програми "УСП", а саме п.п. 5, 6 передбачений порядок проведення розподільчих актів та порядок проведення розподільчого акту, згідно заяви-пропозиції. За змістом яких вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Встановивши зазначене, місцевий суд дійшов висновку про те, що діяльність ТОВ "УСП Україна" вводить споживача в оману, оскільки програма "УСП" формується виключно на коштах учасників "УСП", без залучення коштів Товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками УСП, в подальшому учасник "УСП", який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам "УСП", тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками "УСП".

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Проте, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та в порушення вимог ст.ст. 213, 214 і 303 ЦПК України висновків місцевого суду не спростував та ґрунтуючись на тих самих доказах дійшов помилкового висновку про те, що укладаючи спірний договір ТОВ "УСП Україна" діяло добросовісно.

Разом з цим не можна погодитись і з висновком місцевого суду в частині задоволення вимоги ОСОБА_6 про визнання спірного договору недійсним, виходячи з наступного.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, місцевий суд встановивши, що оспорюваний ОСОБА_6 договір є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення цієї вимоги позивача, а повинен був лише обмежитись констатацією цього факту.

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то висновок місцевого суду в частині стягнення з ТОВ "УСП Україна" на користь позивача 60000 грн. сплачених за спірним договором відповідає вимогам закону.

За таких обставин, рішення апеляційного суду не можна визнати законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 341 ЦПК України це судове рішення в частині відмови у задоволення вимоги ОСОБА_6 про визнання договору недійсним підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги з інших підстав, а в іншій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 339 та 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2010 року в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП Україна" про визнання договору недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові з інших підстав.

В решті рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 20 грудня 2010 року скасувати, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2010 року залишити в силі.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді: В.І. Амелін Є.П. Євграфова Ю.Г. Іваненко Д.О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18247244