Постановление ВСУ по пересмотру о возможности признания публичных торгов недействительными

[batyshka]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григорєвої Л.І. Патрюка М.В.,

Гуменюка В.І., Романюка Я.М.,

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Чернівців в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Чернівецького аукціонного центру державної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" про визнання прилюдних торгів і свідоцтва про право власності недійсними та за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа – ОСОБА_12, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2004 року прокурор Шевченківського району м. Чернівців звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_5 про визнання недійсними прилюдних торгів із продажу будинку Адреса_1, що відбулися 3 лютого 2004 року, та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_13 на підставі акта про проведення прилюдних торгів.

У квітні 2004 року ОСОБА_13 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 вересня 2005 року позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2011 року, у задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Чернівців відмовлено. Позов ОСОБА_13 задоволено: усунено перешкоди ОСОБА_13 у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення із зазначеного будинку ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 разом із неповнолітніми дітьми, знявши зазначених осіб із реєстрації за вказаною адресою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2011 року залишено без змін.

У заяві про перегляд судових рішень заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі – Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, в редакції, яка була чинною на час вчинення виконавчих дій) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838 (далі – Тимчасове положення).

Як на підставу для перегляду зазначеного рішення заявник послався на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та від 6 червня 2012 року.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБИ_6 до ОСОБИ_7, відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні, Херсонської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" про визнання протоколу та акта про проведення прилюдних торгів недійсними скасовано рішення апеляційного суду Херсонської області від 25 жовтня 2011 року про відмову в позові про визнання прилюдних торгів недійсними й залишено в силі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 березня 2011 року, яким задоволено позов про визнання прилюдних торгів недійсними, з підстав того, що прилюдні торги проведені з порушенням Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення, що є підставою для визнання їх недійсними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2012 року відхилено касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області у справі за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики в особі державного підприємства "Браїлівський сокоморсовий завод" до відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання торгів недійсними та залишено в силі рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року, яким згідно зі ст. 215 ЦК України визнано недійсними прилюдні торги з продажу нерухомого майна з підстав порушення в момент вчинення правочину з реалізації майна вимог, які встановлені ст. ст. 1-3, 5-6, ст. 203 ЦК України.

У заяві про перегляд судового рішення заступник Генерального прокурора України зазначає, що правові висновки касаційного суду про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковим з висновками, до яких дійшов суд касаційної інстанції в наданих для порівняння судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 24 червня 2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області (далі – ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області) за заявою стягувача від 24 червня 2003 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 3 червня 2003 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, про стягнення на користь ОСОБА_14 з боржників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 55 тис. грн за договором позики від 5 червня 2001 року.

25 червня 2003 року державний виконавець провів опис і наклав арешт на жилий будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право приватної власності від 8 квітня 1997 року.

Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 27 грудня 2003 року, проведеної спільним підприємством "Західноукраїнський експертно-консультативний центр", станом на 4 липня 2003 року ринкова вартість спірного будинку складає 254 712 грн.

17 жовтня 2003 року ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області уклав договір з філією "Чернівецький аукціонний центр" державної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (далі – філія "Чернівецький аукціонний центр"), яким доручив останньому виконання дій, пов'язаних із реалізацією арештованого нерухомого майна.

7 листопада 2003 року та 23 грудня 2003 року торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року державний виконавець актом від 27 грудня 2003 року за участі стягувача та представника організатора торгів ОСОБА_15 здійснив уцінку арештованого майна на 25 % і визначив стартову ціну продажу в розмірі 92 697 грн, про що боржників не повідомив, та передав це майно для реалізації з прилюдних торгів.

2 лютого 2004 року до ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області надійшли заяви ОСОБА_8 і ОСОБА_10, в яких вони заперечували проти примусового продажу будинку та повідомляли про повернення більшої частини боргу (більше 30 тис. грн) ОСОБА_14 і про зобов'язання повернути решту суми боргу до 31 березня 2004 року.

3 лютого 2004 року відбулися прилюдні торги, за результатами яких будинок АДРЕСА_1 продано ОСОБА_12 за 93 900 грн, про що державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області склав акт, затверджений у встановленому порядку.

На підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги від 3 лютого 2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_16 18 лютого 2004 року ОСОБА_13 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке 23 лютого 2004 року зареєстровано в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації.

2 червня 2004 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалюючи у справі, яка переглядається, рішення про відмову в задоволенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними, суди (у тому числі суд касаційної інстанції) виходили з того, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обов'язків щодо погашення боргу перед ОСОБА_14 не виконали та, не скориставшись своїми правами в процесі виконання виконавчого напису у виконавчому провадженні на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, не мають права звертатись із таким позовом, оскільки чинне законодавство, зокрема положення ЦПК України та Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, не містить правових норм, які б давали боржникам право звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, а містить лише норми щодо визнання публічним торгів такими, що не відбулися.

Водночас у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та від 6 червня 2012 року суди дійшли протилежних висновків, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм права, ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та Тимчасового положення, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України позивачами зазначено недодержання державним виконавцем та філією "Чернівецький аукціонний центр" при проведенні прилюдних торгів норм Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року й Тимчасового положення.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі – Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом із тим аналіз положень Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року й Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів,, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Оскільки, як убачається із заяви про перегляд судових рішень і матеріалів справи, підставами для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією – філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимог Тимчасового положення, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Проте ці факти судом не встановлені. Зокрема, судом не встановлено, чи дотримані спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимоги п. 3.11 Тимчасового положення про повідомлення боржника про час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна та чи відповідають вимогам пп. 4.9, 7.3 цього положення дії цієї організації по реалізації нерухомого майна за результатами прилюдних третіх торгів від 3 лютого 2004 року, ураховуючи те, що прилюдні торги раніше призначалися на 7 листопада 2003 року й 23 грудня 2003 року та двічі були визнані такими, що не відбулися.

Постановляючи ухвалу від 25 листопада 2011 року у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції зазначених положень не врахував, не застосував до спірних правовідносин норми ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення, які підлягали застосуванню, і неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України, унаслідок чого помилково дійшов протилежних висновків, ніж ті, які покладені в основу судових рішень у справах, що надані для порівняння.

Оскільки від вирішення первісного позову залежить вирішення зустрічного позову, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва

М.В. Патрюк

В.І. Гуменюк

Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

Ю.Л Сенін.

Правова позиція у справі №6-116цс12

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу .

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Оскільки, як убачається із заяви про перегляд судових рішень і матеріалів справи, підставами для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів від 3 лютого 2004 року недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією – філією "Чернівецький аукціонний центр" – вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Постановляючи ухвалу від 25 листопада 2011 року у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції зазначених положень не врахував, не застосував до спірних правовідносин норм ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, які підлягали застосуванню, і неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України, унаслідок чого помилково дійшов протилежних висновків, ніж ті, які покладені в основу судових рішень у справах, що надані для порівняння.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...f6?OpenDocument

[у.zaporozhskiy]

Хорошее постановление, которое можно использовать с целью аргументирования  своей позиции для оспаривания публичных торгов при нарушении временного порядка их проведения.