справедивость и точка бифуркации


Recommended Posts

Возвращаю свой долг сообществу.

Благодарю всех участников топика «…Агриколь…», а также

выражаю отдельную благодарность:

stairtov

Йивгеней

alexburko

sofi

и другим активным участникам.

Мою особую благодарность выражаю:

НБ Украины

Эпиграф

(как во всех больших произведениях –

- никак не связанный с самим произведением

\ м.м.жванецкий\):

- Господа! господа!!! Успокойтесь!

При выдаче валютного кредита

ни один доллар не пострадал!

копія позивачу: ПАТ «РОДОВІД БАНК»,

04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3,

код ЄДРПОУ 14349442,

...

Як зазначає у своєму позові представник Позивача, ВАТ «Родовід банк» (надалі - Позивач \ Банк) та … (надалі Відповідач \ Клієнт \ Апелянт) ….2008 р. уклали кредитний договір № … від ….2008 р. (надалі - Кредитний договір).

Банк, згідно з пунктами … та … цього договору, ….2008 р. зобов*язався надати Клієнту кредит у розмірі … доларів США готівкою.

...

Але, до цього часу, Банк свої зобов*язання за Кредитним договором не виконав - грошові кошти за договором – не надав.

Відповідно, Клієнт грошові кошти за Кредитним договором, – не отримав.

...

У якості доказу видачі грошових коштів за Кредитним договором, представник Позивача посилався на видатковий касовий документ - «Заява на видачу готівки» (надалі – Заява на видачу готівки. Додається), у якому зазначено, що Банк, начебто, видав через касу Банку грошові кошти у розмірі … доларів США.

Але – згідно вимог Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та інших нормативно-правових актів України у сфері банківської діяльності - цей документ не може буди доказом здійснення правочину, оскільки є недійсним (докази недісності Заяви на відачу готівки – у Додатку-1). А недійсний документ не може бути підставою для визнання здійснення цивільного правочину.

Інших доказів видачі грошивих коштів за Кредитним договором, представник Позивача не надав.

Отже, недійсний документ, яким є зазначена Заява на відачу готівки, – спростовує факт видачі грошових коштів.

Існують також інші документальні докази, які спростовують факт видачі Банком грошових коштів за Кредитним договором, які наведені у Додатку-2.

Отже, ВАТ «Родовід банк» у 2008-му році не мав достатнього обсягу прав на надання кредитів готівкою у іноземній валюті. Та недобросовісні посадови особи Банку знали про це, тому вони і не збиралися надавати кредити за такими умовами.

Для збільшення обсягів кредитування, була розроблена та застосована шахрайска схема так званого «псевдовалютного кредиту». Яка використовувала необізнаність широкого загалу населення у банківській сфері та бухгалтерській документації. Ця схема широко використовувалася нодобросовісними посадовими особами деяких Банків на ринку споживчого кредитування, що, в решті решт, призвело до банкрутування цих фінансових установ, та девальвації національної валюти в кінці 2008-го на початку 2009-го років.

В 2008-му році НБУ для здійсненя своєї основновної функції - забезпечення стабільності грошової одиниці України – в цілях підтримки національної валюти – гривні – жорстко обмежував обіг іноземної валюти на теріторії України.

Для цього він запроваджував жорсткі та чіткі регулятивні правила обігу іноземної валюти, як у готівковій та безготівковій формі.

Іноземну валюту на теріторії України можна було використовувати лише при розрахунках на митниці, при перетинанні кордону, або за кордоном: при оплаті лікування, одержання освіти, тощо.

Розрахунки у межах України між суб*єктами-резидентами іноземною валютою були заборонені взагалі.

Жорстка позиція НБУ, щодо обмеження обігу іноземною валюти на теріторії Украіни, була відображена у змісті ліцензій, які видавав НБУ, для здійснення валютних операцій. Банкам надавалась можливість здійснювати тільки ті операції, що були зазначені у переліку Додатку до Письмового дозволу (який на той час замінював Генеральну ліцензію) чи надавалися Індивідуальними ліцензіями.

Банки часто посилаються на те, що для здійснення валютної діяльності, вони мали достатній обсяг прав,посилаючись на Генеральні ліцензії (Письмові дозволи) НБУ, які, начебто, за наявності, давали їм право свободно та необмежено оперувати з іноземною валютою.

Однак, у самих Дозволах упереліку відсутні пункти, за якими банкам станом на 2008 рік дозволялося б кредитування в іноземній валюті. Це входило б в протиріччя з тією жорсткою обмежувальною політикою НБУ, яка здійснювалась ним на валютному ринку того часу.

Що підтверджує і сам НБУ, випустивши Постанову від 30 травня 2007 року за № 200, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 р. за № 656/13923. В тексті цієї постанови, в пункті 8.12, зокрема зазначено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Листом НБУ (Департаменту реєстрації та ліцензування банків) від 03 жовтня 2007 року за № 41-211/1814-10108 саме зазначено, що ВАТ «Родовід банк» станом на жовтень

(дійсно також станом на … 2008 року) мав право на здійсненя таких операцій:

1 - Неторговельні операції з валютними цінностями.

2 - Ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

7 - Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

18 - з інструментами грошового ринку.

19 - з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках.

Одже, Банк, станом на ….2008, на споживчому ринку України, при здійсненні операціій в іноземній валюті, з фізичними особами-резидентами, мав право тільки на ведення рахунків клієнтів (п. 2), а саме: відкривати та приймати на рахунок клієнта іноземну валюту самого клієнта, та видавати її на вимогу клієнта.

Кредитування фізичних осіб на споживчі цілі було не дозволено, а так - заборонено. Тому, до суду Письмовий дозвіл Банку з Додатком до нього надано не було.

Індивідуальна ліцензія теж не надавала такого права. Тому представник Позивача такої до суду також не надав.

Та деякі недобросовісні посадови осіб деяких банків, за для незаконного збільшення обороту банків, та отримання незаконного надприбутку, вирішили розпочати видавати окрім кредитів у гривні (що було у 2008-му році незаборонено), також кредити у іноземній валюті, використовуючи для цього необізнаність населення, та обмежену обізнаність в галузі банківської справи представників контролюючих органів.

Для цього, в якості обгрунтування законності видачи кредитів фізічним особам на споживчі цілі, вони стали показувати, у якості наявності у них дозволу на здійсненя такої діяльності п.п. 1, 7, 18 (зазначенні у Додатку до Письмового дозволу).

Але ж, у зазначених пунктах Додатку до Письмового дозволу, у переліку дозволених кредитні операції в іноземній валюті на споживчі цілі – відсутні. Але для здійснення своєї цілі недобросовісним посадовим особам банків цього було достатньо.

Тож, можна було ввести в оману клієнтів, та контролюючих осіб з небанківської сфери.

Але цього явно бракувало для переконання посадових осіб Національного банку у належності підстав для здійснення крдитних валютних операцій.

Саме тому, для приховування здійснення заборонених операцій, недобросовісні посадови особи банків використовували недійсні документи та вели подвійну бухгалтерію: показуючи посадовим осібам НБУ у регістрах (журналах) обліку здійснених операцій, згідно плану рахунків, операції не пов*язані з кредитуванням, та операції не пов*язані з іноземною валютою.

А от у видаткових «документах», які видавалися на руки клієнтам, за такими схемами, в текстовій частині, зазначалося, що клієнт отримував саме кредит, та саме у іноземній валюті.

Саме така «операція» відображена в наданому представником Позивача «документальному доказі» - Заяві на видачу готівки - яка є недійсним документом – та яку й було надано Клієнту недобросовісними посадовими особами Банку при, начебто, «видачі» кредиту.

Та деякі «умілі» посадови особи йшли ще далі у свої «витівках». Так, деякі «кредитні» операції взагалі не проводилися по облікових регістрах як кредитні. Такі «кредити» проводилися, як правило, в позаоперційний час.

У договорах, за такими шахрайскими схемами, зазначалося, що: «кредит надається позичальнику готівкою, а у випадку надання кредиту в іноземній валюті здійснюється подальший обов*язковий продаж валюти через касу банку, згідно з чинним законодавством України» (п. … Кредитного договору).

Але на той час та й досі, в жодному законі чи підзаконному акті нема, та не може містится, такого обов*язання, адже це було б прямим порушенням Конституції (стаття 41) та Цивільного кодексу України (ч.1 ст. 321) на право вільно розпоряджатися своєю власністю, адже після надання грошових коштів у кредит, вони становилися власністю саме позичальника (ст.ст. 1046, та 1054 ЦК України).

Одже саме тому, «позичальника» зобов*язували «продавати» «надану» ін. валюту, саме цьому банку, згідно «чинного, начебто, законодавства», побоючись того, що «позичальник», після підписання Заяви, може затребувати цю ін. валюту, щоб обміняти її у іншому банку за більш вигідним для клієнта валютним курсом. В такому разі банку прийшлось би насправді видавати зазначені суми, яких частіше в приміщеннях банків, на момент підписування таких Заяв, взагалі і не було. А відтак відразу спливав би обман та шахрайство.

Тому в текстах таких псевдо-валютних псевдо-кредитних договорів, зазначався подальший обов*язковий продаж, начебто, отриманої ін. валюти.

Одже, клієнт підписував «документи» які, начебто, підтверджували:

1) видачу готівкової іноземної валюти,

2) конвертацію (обмін) ін. валюти у гривню, та подальший

3) переказ по призначенню, наприклад, на рахунок продавця автомобілю у автосалон.

А по регістрах (журналах обліку) проходила така операція:

2) прийом (!) готівкової іноземної валюти та конвертація у гривню, та подальший

3) переказ.

Така «схема» дозволяла уникнути уваги інспекторів з НБУ до «обігу» великих в розмірі ін. валютних операцій, з одного боку, та зекономити на отриманні та інкасації ін. валютних цінностей, адже за всі ці операції необхідно було дадатково витрачатись.

Та й грошових коштів (у іноземній валюті) на той час на ринку бракувало, адже ін. валюту, при таких обмеженнях з боку регулятора (НБУ) у достатній кількості більшості з банків залучати не вдвалося.

Одже у записах комп*ютерізованих технічних пристроїв, де кожна операція відображалася у реальному часі у реальній послідовності відображалася така «подія»:

- прийом готівкової ін. валюти з її подальшою конвертацією – переказ (за товар).

Тож, згідно записам у регістрах та журналах: до банку, начебто, приходив клієнт, який, начебто, приносив свою ін. валюту, та бажав заплатити (перерахувати) за товар доларами \ євро \ чи, навіть франками Швейцарії. Та ввічливі, та «законослухняні» співробітники банку, начебто, роз*ясняли не «освідченому» громадянину, що здійснити таке не можна – закон не дозволяє – та пропонували де обміняти ці долари-евро-франки на гривню та переказати її «за призначенням». На що, не меньш, «законослухняний громаданин» давав свою згоду. Що й знаходило своє – законне, начебто, – відображення у записах касових технічних пристроїв, у регістрах обліку та звітних документах.

Саме за для умикання таких порушень, при здійсненні операцій з готівкою, Національний банк, в цілях прозорості таких операцій 14 серпня 2003 року своєю Постановою за № 337 запровадив такий порядок здійснення касових операцій в банках України, де п.п. 2 та 4 глави 3 зазначалося, що:

Отже, по-перше, ще раз наголошувалось, що видача кредитів дозволялася тільки у гривні.

По-друге: видача готівки (для клієнтів банку – фізичних осіб) могла проводитись лише з їх поточних (депозитних) рахунків.

Такий порядок був надзвичайно важливим, адже поточні (депозитні) рахунки знаходились «у власності» клієнту. На відміну від інших банківських рахунків: позичкових, транзитних, тощо, які відкривались банком для власних потреб, наприклад, для обліку, чи прийому – видачі – передачі власних грошових коштів для своїх власних потреб, наприклад, інкасації, господарчих потреб, тощо.

Операції за поточними (депозитними) рахунками були прозорі для здійснення контролю з боку будь-яких осіб, яким, згідно Закону України про банки та банківську діяльність (надалі – Закон України про банки), надавалося право на здійснення перевірки клієнтів банку та руху його коштів в банківських установах.

Такий порядок дозволяв уникнути висвітлення фінансового стану та руху коштів за операціями інших клієнтів, що порушувало б банківську таємницю в інтересах третіх осіб.

Саме тому видача готівки клієнтам банку мала проводитись лише з їхніх поточних (депозитних) рахунків.

Окрім того, кредит – це спосіб отримання доходу для банку. Тож, при видачі кредиту, банк мав сплачувати відповідні податки та збори на користь держави.

А для здійснення контролю кредитних та депозитних операцій, відповідні (поточні, депозитні) рахунки реєструвалися в НБУ, податковій службі, та в інших державних структурах. А інші банківські рахінки – не поточні та не депозитні - відкривалися банками вільно, на свій розсуд, та не потребували реєстрації.

А відтак, видача грошових коштів готівкою «напряму»: з «позичкового» рахунку – минуючи поточний – через касу банку дозволяла недобросовісним посадовим осібам банку уникати сплати податків та інших зборів, та декларувати ці суми, як надприбуток, при подачі управлінських звітів до руководства банку та його акціонерів, чи привласнити ці кошти собі.

Така «особливість» присутня й у зазначеній Заяві на видачу готівки, яку так не хотів представляти в суді, в оригіналі, представник Позивача.

Тож, цей «документ» служить, ще одним, наявним – документально відображеним – доказом того, що деякі недобросовісні посадови особи «Родовід банку», у 2008-му році, здійснювали заборонену законами України злочинну діяльність. Яка, в решті-решт, призвела до банкрутства самого Банку, та низки карних справ, відкритих відносно його недобросовісних посадових осіб. Та тільки втручання держави завадило остаточній руйнації Банку.

Окрім зазначеного, значний оборот по фіктивних операціях із «псевдо-валютою», порушив стабільність національної валюти, що призвело до значного обезцінювання – девальвації – гривні з курсу 5.05 до долара США, станом на … 2008 року, до курсу 8.0 – 8.5 – 9.0 наприкінці того ж 2008 – початку 2009 року.

Тож, не є зрозумілими дії представника Позивача, який намагається представити у суді справу таким чином, начебто посадовими особами Банку в 2008-му році, за такими псевдо-дійсними документами, якою є ця Заява на відачу готівки, насправді «видавалися» готівкові грошові кошті із каси Банку, чи то у іноземній, чи то навіть у національній валюті.

Насправді ж, недобросовісні посадови особи «Родовід банку», своїми шахрайскими «операціями», вводили клієнтів Банку в оману, наголошуючи на наяності у них дозволу на здійснення кредитування у іноземній валюті, та ще у готівковій формі. А відтак, діяли в супереч із Конституцією України, ЦК України та іншими зазначеними законами у сфері регулювання банківської діяльності, та валютного регулювання, що було та залишається, забороненою законом нечесною підприємницькою діяльністью (ст. 19 Закону України про захист прав споживачів), таким, що порушує права споживачів фінансових послуг, і, в решті-решт, руйнує довіру до інших банків, які здійснюють свою діяльність згідно з вимогами закону.

Отримання матеріальної вигоди за допомогою омани та шахрайства суперечить також і моральним засадам українського суспільства.

Про це зазначає й Верховний суд України (надалі – ВСУ, ВС України) у своїй Постанові від 06 листопада 2009 за № 9: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, …, актам інших органів державної влади України, моральним засадам суспільства (згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, здійснення недобросовісними посадовими особами «Родовід банку» правочинів, які порушували правовий режим обмежених в обігу об*єктів цивільних прав (іноземної валюти), - посягало на економічні основи держави у сфері грошового обороту, та порушувало конституційні права і свободи Клієнта Банку, насамперед, щодо використання законного платіжного засобу, яким на теріторії України, згідно ст. 99 Конституції України, є й залишається гривня.

Недобросовісні посадові особи Банку, користуючись необізнаностю Клієнта, на той час, у банківських операціях, та бухгалтерських документах – ввели Клієнта в оману, щодо наявності у Банка достатнього обсягу цивільних прав на здійснення зазначених у Кредитному договорі операцій, використавши шахрайску схему так званого «псевдо-валютного» кредиту, оманою змусили підписати зазначений договір, та видачею недійсних документів інсценували факт видачі грошових коштів згідно умов договору.

Тож, наявна у справі, недійсна Заява на видачу готівки не лише не підтверджує, а навпаки – спростовує факт виконання Банком своїх обов*язків, за Кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦПК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 цієї статті вбачається, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, щодо договору позики.

У приписі до ч. 1 ст. 1046 параграфа 1 глави 71 ЦК України зазначається, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Той самий порядок набуття чинності Кредитного договору відображено у тексті самого договору, де пунктом ... зазначено, що: «Цей договір набуває чинності з моменту надання Позичальнику кредитних коштів відповідно до умов цього договору».

Умови видачі грошових коштів визначені в пункті … договору: «Кредит надається Позичальнику готівкою, а у випадку надання кредиту в іноземній валюті здійснюється подальший обов`язковий продаж валюти через касу Банку, згідно з чинним законодавством України».

Отже, грошові кошти Банком Клієнту, відповідно до умов Кредитного договору, повинні були виконуватись належним чином – а саме передачею доларами США готівкою.

Тож, згідно змісту ч. 1 ст. 1046 та ст. 1054 ЦК України, представник Позивача, за для того, щоб мати достатній обсяг цивільних прав на повернення Банку грошових коштів, визначених родовими ознаками, – доларів США - мав довести, що з каси Банку виходили та були зписані з балансу Банку – а одже передані у власність Клієнту – саме долари США.

Але ж зазначена представником Позивача Заява, в якості доказу, видачу готівкової ін. валюти не підтверджує, та виходячи з вищезазначеного у цій Скарзі підтверджувати не може.

Таким чином, зазначена у судовій справі, Заява на видачу готівки, та інші, у тому числі документальні, докази свідчать саме про те, що:

- ВАТ «Родовід банк» грошові кошти, у сумі … доларів США за кредитним договором № … від ….2008 р., Клієнту не надавав,

- тож, згідно припису до ч. 1 ст. 1046 ЦК України та п. … зазначеного договоруКредитний договір чинності не набрав.

- Згідно змісту ст.ст. 203, 215 та 218 ЦК Украіни, кредитний договір № … від ….2008 р., порушує вимоги закону, а відтак є нікчемним.

- Своїми діями недобросовісні посадови особи Банку, нанесли майнової шкоди державі.

- Своїми діями недобросовісні посадови особи, нанесли майнової шкоди й Банку, оскільки на підставі недійсності документального доказу, представленого у суді

- Банк не має законних підстав довести передачу грошових коштів за Кредитним договором, а відтак, витребувати від Клієнта виконання своєї частини забов*язань.

Отже, згідно вищезазначеного, та на підставі:

прошу суд:

- скасувати рішення суду першої інстанції від ….2012 р. по цивільній справі № … … районного суду м. …, головуючого судді ..., у повному обсязі;

- відмовити Позивачу у захисті його незаконних прав та інтересу;

- застосувати, згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК Украіни, щодо відносин між Позивачем та Відповідачем, наслідки нікчемного правочину;

- постановити, згідно з ч. 1 ст. 211 УПК УКраіни, окрему ухвалу, щодо порушення закону та правопорушних дій посадових осіб Банку.

Суд також може роз*яснити Позивачу його право подати позов до іншого суду, щодо відшкодування витрат Банку грошових коштів, сплачених за Клієнта, на придбання автомобілю, за наявності у Банка належних доказів здійснення такого переказу.

…2012 / … /

Link to comment
Share on other sites

п.с.

Юристы банка могут возразить: "Всё это чушь. Деньги были выданы, а все эти "бухгалтерские заморочки" - ничего не значат. Ошибки клерков."

Хочется спросить в ответ: "Если при оформлении договора и оформлении кассовых документов, все происходило правильно, по закону, то

ЧТО ЖЕ МЕШАЛО сотрудникам банка ОФОРМИТЬ НАДЛЕЖАЩИЕ ДОКУМЕНТЫ НАДЛЕЖАЩИМ ОБРАЗОМ?

"
Link to comment
Share on other sites

Документ 994_948, чинний, поточна редакція - Ратифікація від 17.11.2010, підстава 2698-17

Конвенція

Ради Європи

про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом,

та про фінансування тероризму

Список заяв Конвенції див. ( 994_a34 )

{ Конвенцію ратифіковано з заявами і застереженнями

Законом N 2698-VI ( 2698-17 ) від 17.11.2010 }

Дата підписання: 16.05.2005

Дата ратифікації Україною: 17.11.2010

Дата набрання чинності для України: 01.06.2011

Офіційний переклад

...

Преамбула

Держави - члени Ради Європи та інші держави, які підписали цю

Конвенцію,

...

уважаючи, що одним з таких методів є позбавлення злочинців

доходів, одержаних злочинним шляхом, та знарядь і засобів

злочинів;

...

домовилися про таке:

...

Глава I

Уживання термінів

Стаття 1

Уживання термінів

Для цілей цієї Конвенції:

...

e) "предикатний злочин" означає будь-який злочин, у

результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом

злочину, зазначеного в статті 9 цієї Конвенції;

...

Глава III

Заходи, уживані на національному рівні

Розділ 1

Загальні положення

Стаття 3

Заходи з конфіскації

...

4. Кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів,

які можуть бути необхідними для того, щоб вимагати від

правопорушника, стосовно серйозних злочинів або злочинів,

визначених національним законодавством, докази походження

підозрілих доходів або іншого майна, яке підлягає конфіскації,

настільки, наскільки така вимога відповідає принципам її

національного законодавства.

...

Стаття 7

Слідчі повноваження та методи

1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів,

які можуть бути необхідними для уповноваження її судів або інших

компетентних органів видавати розпорядження про надання

банківських, фінансових або комерційних відомостей або про їх

арешт з метою здійснення заходів, зазначених у статтях 3, 4 та 5.

Сторона не повинна ухилятися від ужиття заходів згідно з

положеннями цієї статті на підставі банківської таємниці.

2. Не обмежуючи застосування пункту 1, кожна Сторона вживає

таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними

для уможливлення її спроможності:

...

B) отримувати дані зазначених банківських рахунків і

банківських операцій, які здійснювалися протягом зазначеного

періоду через один чи більше зазначених рахунків, у тому числі

дані про рахунки відправника та отримувача;

...

Стаття 9

Злочини з відмивання грошей

1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів,

які можуть бути необхідними для визнання злочинними відповідно до

її внутрішнього законодавства у випадку умисного вчинення:

a) перетворення або передачі майна, з усвідомленням того, що

таке майно є доходом, з метою приховування або маскування

незаконного походження майна або з метою сприяння будь-якій особі,

причетній до вчинення предикатного злочину, в уникненні правових

наслідків її дій;

B) приховування або маскування справжнього характеру,

джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно майна

або власності на нього, з усвідомленням того, що таке майно є

доходом; та, з урахуванням її конституційних принципів і основних

засад її правової системи;

c) набуття майна, володіння ним або його використання, з

усвідомленням під час одержання того, що таке майно є доходом;

d) участі у вчиненні, об'єднання або змови з метою вчинення,

замаху на вчинення, пособництва, підмови, сприяння й надання порад

стосовно вчинення будь-якого зі злочинів, установлених відповідно

до цієї статті.

...

3. Кожна Сторона може вживати таких законодавчих та інших

заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинними

відповідно до її внутрішнього законодавства всіх або деяких з

діянь, зазначених у пункті 1 цієї статті, в одному з наведених

нижче випадків чи в обох, коли правопорушник:

a) підозрював, що майно є доходом;

B) повинен був припустити, що майно є доходом.

...

6. Кожна Сторона забезпечує можливість засудження за

відмивання грошей відповідно до цієї статті, коли доведено, що

майно, про яке йдеться в підпунктах "a" чи "b" пункту 1 цієї

статті, походило з предикатного злочину, без необхідності точного

встановлення якого саме.

7. Кожна Сторона забезпечує охоплення предикатними злочинами

для відмивання грошей діяння, що мало місце в іншій Державі, яке

становить злочин у такій Державі та яке вважалося б предикатним

злочином у випадку вчинення на її території. Кожна Сторона може

передбачити, щоб єдиною передумовою було те, що поведінка

становила б предикатний злочин, якби вона мала місце на її

території.

...

Стаття 10

Відповідальність юридичної особи

1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів,

які можуть бути необхідними для забезпечення можливості

притягнення юридичних осіб до відповідальності за злочини

відмивання грошей, які встановлено відповідно до цієї Конвенції,

учинені на їхню користь будь-якою фізичною особою, яка займає

керівну посаду в цій юридичній особі і яка діє або самостійно, або

як частина органу юридичної особи, на підставі:

a) права представляти юридичну особу; або

B) повноваження приймати рішення від імені юридичної особи;

або

c) повноважень здійснювати контроль у рамках юридичної особи,

а також за залучення такої фізичної особи як співучасника або

підмовника зазначених вище злочинів.

2. Крім випадків, уже передбачених у пункті 1, кожна Сторона

вживає необхідних заходів для забезпечення притягнення юридичної

особи до відповідальності у випадку, коли недостатній нагляд або

контроль, здійснюваний фізичною особою, яку зазначено в пункті 1,

уможливив учинення злочину, зазначеного в пункті 1, на користь

такої юридичної особи підлеглою фізичною особою.

3. Відповідальність юридичної особи згідно із цією статтею не

виключає кримінального переслідування фізичних осіб, які є

виконавцями, підмовниками або співучасниками злочинів, зазначених

у пункті 1.

4. Кожна Сторона забезпечує притягнення до відповідальності

згідно із цією статтею юридичних осіб, та піддання їх ефективним,

домірним та знеохочувальним кримінальним чи некримінальним

санкціям, у тому числі грошовим санкціям.

...

Глава VI

Механізм моніторингу та врегулювання спорів

Стаття 48

Механізм моніторингу та врегулювання спорів

1. За подальшу імплементацію Конвенції відповідає Конференція

Сторін (КС).

...

Стаття 54

Зміни

...

2. Будь-яка зміна, запропонована Стороною, передається до

Європейського комітету з проблем злочинності (CDPC), який подає

Комітетові міністрів свій висновок стосовно запропонованої зміни.

...

Додаток

a) участь в організованій злочинній групі чи банді;

B) тероризм, у тому числі фінансування тероризму;

c) торгівля людьми та нелегальне ввезення мігрантів;

d) сексуальна експлуатація, у тому числі сексуальна

експлуатація дітей;

e) незаконна торгівля наркотиками та психотропними

речовинами;

f) незаконна торгівля зброєю;

g) незаконна торгівля вкраденими та іншими товарами;

h) корупція та хабарництво;

i) шахрайство;

j) підробка грошей;

k) підробка та піратське розповсюдження товарів;

l) злочини проти довкілля;

m) убивство, завдання серйозних тілесних ушкоджень;

n) викрадення людей, незаконне утримання та захоплення

заручників;

o) грабіж (розбій) або крадіжка;

p) контрабанда;

q) вимагання;

r) підроблення;

s) піратство; та

t) незаконні дії з інсайдерською інформацією та маніпулювання

ринком.

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Коллеги, внимание!

Нужна Ваша помощь!

В каких документах банка (его филиала) может содержаться информация о прохождении денежных средств (иностранной и национальной валюты)?

Мои варианты пока такие:

1. Лента РРО (регистра расчетных операций)

2. Оборотно-сальдовый баланс за день (по филиалу? или по кассе?)

3. Заявка (заявление) на наличку (ведь наличка наверняка в филиале не хранится! следовательно, для того чтобы ее выдать - ее нужно было накануне заказать в головном офисе? в тер. управлении НБУ?)

4. Инкассаторский отчет (?) - соответственно, деньги должны были привезти сначала в филиал, а затем отвезти обратно, если была показана операция валютообмена.

5. Реестры купленной \ проданной иностранной валюты (или реестр конвертации).

6. Выписка (справка?) движения по счетам: 2203... \ 3739... \ 1002...

Еще?

п.с.: Где-то деньги (движение) должны отражаться:

1) в отчете о доходах и расходах,

2) в отчете о движении денежных средств,

3) в балансе?!

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

Коллеги, вопрос "на засыпку".

(отбросим пока в сторону, что доллары по псевдо-валютному автокредиту не выдавались, а попробуем, как предлагают некоторые, встать на место судьи и использовать такой метод доказательства, как "от обратного")

Так вот, есть "договороные отношения".

(1)

Клиент приходит в банк.

Говорит: "Хочу купить авто, но в кредит. Желаете оказать такую фин. услугу? В гривне дороговато! В долларах - подешевле будет. Сделаете?"

"Конечно!", - говорят в банке, - "Зря мы, что ль, рекламу про "можно" который месяц крутим. Давайте счет из автосалона!"

Дальше - вопрос.

Зачем нужно было крутить такую сложную канитель: "выдать" доллары - "поменять" на гривну - отправить на т.с. автосалона?

Не проще ли было воспользоваться постановлением Правления НБУ от 05.03.2003 № N 82

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

20 березня 2003 р.

за N 224/7545

Про затвердження Положення про оформлення та

виконання документів на перерахування, зарахування,

купівлю та продаж іноземної валюти

або банківських металів

...

" Це Положення розроблене відповідно до Декрету Кабінету

Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему

валютного регулювання і валютного контролю", Законів України "Про

Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську

діяльність" ( 2121-14 ), інших законодавчих актів України та

нормативно-правових актів Національного банку України.

...

1.1. Це Положення встановлює загальні вимоги Національного

банку України (далі - Національний банк) до оформлення та подання

клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських

металах для здійснення транскордонних переказів (крім банківських

металів) і переказів у межах України, заяв про купівлю або продаж

іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і

інших фінансових установ (далі - уповноважені банки) та порядку їх

виконання, а також порядку зарахування коштів в іноземній валюті

або банківських металів на рахунки бенефіціарів та банків.

...

переказ у межах України (далі - переказ коштів в іноземній

валюті або банківських металів) - рух коштів в іноземній валюті

або банківських металів, який проводиться за ініціативою платника

уповноваженим банком, що його обслуговує, з метою зарахування

коштів в іноземній валюті або банківських металів на рахунок

бенефіціара, розташованого в Україні. Платник та бенефіціар можуть

бути однією і тією самою особою; "

...

Казалось бы - все чин-чинарем!

Заключаем кредитный договор.

Заключаем договор об открытии текущего счета (мультивалютный, с указанием об условиях РКО, и условиях договорного списания - их наверное и составлять не нужно - есть в кажном отделении).

Банк забрасывает доллары на т\с.

Мы выписываем платежку на ХХХ долларов и УУ центов (что очень даже и возможно)

И ... вуаля. "Жизнь удалась".

Или:

(2)

Прописываем в договоре: " п. 1.1. выдать гривну в сумме ДДД долларов, что в эквиваленте - ГГГ гривень. п. 1.2. А возвращать - ДДД+ долларов."

"Согласны?"

"Да, мне по ф...г. Только быстрее!"

И тоже - железобетон - "договорные отношения".

Так, почему же все-таки банк (!) выбрал такую "кривую" схему. Ведь, пока банк-диты не обнаглели - могли ведь и посадить за такое!

Link to comment
Share on other sites

Коллеги, вопрос "на засыпку".

Так, почему же все-таки банк (!) выбрал такую "кривую" схему. Ведь, пока банк-диты не обнаглели - могли ведь и посадить за такое!

Да потому, что так легче обманывать. Валюта внушает доверие. Кредит в гривнах стоит 20 процентов, а в долларах - 10. Дополнительная конвертация валют приносит прибыль. На курсах валют спекулируют банкнюки а НБУ им в помощь. "ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А 10.05.2007 N 168

……..

3.8. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки

зобов'язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання

зобов'язань за кредитним договором несе споживач;

надати інформацію щодо методики, яка використовується банком

для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з

конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час

погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування

ним.

... Кроме того НБУ , своей постановой, практически выдал "комерсантам" лицензию на обман. А в доказательство, пусть каждый высчитает для себя реальную процентную ставку по своему кредиту согласно п.3.3 постановы №168

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show