Определение ВССУГУД об отсутствии ответственности банка Киев за недостроенное по инвестдоговору жилье

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Систем-Інвест», акціонерного комерційного банку «Київ», товариства з обмеженою відповідальністю «Київвисотбуд», треті особи: Державне управління справами, Національний банк України про відшкодування збитків, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12 січня 2006 року між ним та ТОВ «Систем-Інвест», ПАТ«АКБ «Київ» було укладено інвестиційну угоду №34-03-161, відповідно до умов якої він зобов'язався проінвестувати будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а ТОВ «Систем-Інвест» шляхом розміщення грошових коштів на рахунку ПАТ «АКБ «Київ» здійснити операції пов'язані з фінансуванням капітальних вкладень у будівництво об'єкта, та передати його позивачу після введення будинку в експлуатацію. Також ТОВ «Систем-Інвест» зобов'язалося надати необхідну документацію для оформлення права власності на житло.

Відповідно до умов угоди інвестор набуває майнові права на належний йому об'єкт інвестування після сплати грошових коштів шляхом підписання між ним, ТОВ «Систем-Інвест» та забудовником ТОВ «Київвисотбуд» акту прийому-передачі майнових прав на об'єкт інвестування.

У березні 2005 року між ТОВ «Київвисотбуд» та ТОВ «Систем-Інвест» було укладено інвестиційний договір, предметом якого було фінансування будівництва жилого будинку на вулиці Старонаводницькій у місті Києві. За умовами цього договору ТОВ «Систем-Інвест» мало право залучати інших учасників інвестиційної діяльності для фінансування будівництва, а ТОВ «Київвисотбуд» було зобов'язане здійснити будівництво будинку та передати ТОВ «Систем-Інвест» збудовані квартири й майнові права на них.

Відповідно до положень п. 1.4 договору № 34-03-161 дата здачі будинку в експлуатацію є четвертий квартал 2007 року, заселення будинку перший квартал 2008 року.

Позивач свої зобов'язання за вказаною угодою виконав у повному обсязі.

Проте відповідачі своїх зобов'язань не виконали, житловий будинок є недобудованим, в експлуатацію не введений, його заселення є неможливим, будівництво зупинено.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Систем-Інвест», АКБ «Київ», ТОВ «Київвисотбуд» на користь позивача збитки в розмірі 5 510 255,20 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі АКБ «Київ» просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

До касаційної скарги АКБ «Київ» приєдналося Міністерство фінансів України, яке не брало участі в розгляді справи, оскільки після придбання державою в особі цієї установи акцій додаткової емісії АКБ «Київ» та належного оформлення корпоративних прав на придбані акції, частка держави у статутному капіталі зазначеного банку становить 99,936931402 відсотка.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 12 січня 2006 року між ним та ТОВ «Систем-Інвест», ПАТ«АКБ «Київ» було укладено інвестиційну угоду №34-03-161, відповідно до умов якої він зобов'язався здійснити інвестування будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1 а ТОВ «Систем-Інвест», здійснити операції пов'язані з фінансуванням капітальних вкладень у будівництво об'єкта, шляхом розміщення грошових коштів на рахунку ПАТ «АКБ «Київ»,та передати його позивачу після введення будинку в експлуатацію. Крім цього, ТОВ «Систем-Інвест» зобов'язалося надати необхідну документацію для оформлення права власності на житло.

П. 5.5 інвестиційної угоди передбачено, що ПАТ «АКБ «Київ» і ТОВ «Систем-Інвест» не несуть відповідальності за строки, якість будівництва та термін введення його в експлуатацію.

Відповідно до умов угоди інвестор набуває майнові права на належний йому об'єкт інвестування після сплати грошових коштів шляхом підписання між ним, ТОВ «Систем-Інвест» та забудовником ТОВ «Київвисотбуд» акту прийому-передачі майнових прав на об'єкт інвестування.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме квартиру АДРЕСА_1

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між діями (бездіяльністю) відповідачів та понесеними позивачем збитками відсутній причино-наслідковий зв'язок, тому вважав позов таким, що задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач через неправомірні дії бездіяльність відповідачів не може реалізувати своє право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки позбавлений можливості використовувати зазначену квартиру.

Проте, погодитися з висновками апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до інвестиційної угоди від 12.01.2006 року АКБ «Київ» виступив як повірений відносно грошових коштів позивача, зобов'язанням якого було їх перерахування ТОВ «Систем-Інвест», що і було виконано належним чином, тому висновок суду про наявність на день розгляду справи солідарного обов'язку, зокрема, з боку АКБ «Київ» є помилковим

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На зазначені вимоги Закону, суд апеляційної інстанції уваги також не звернув і помилково зазначив, що оскільки відповідачами в порушення Закону України «Про фінансово-кредитні механізми управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» не було створено спеціального механізму, спрямованого на належне використання та розпорядження коштами, вони мають відповідати на підставі ст. 623 ЦК України.

Зазначеним законом така відповідальність не передбачена.

Таким чином, апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення ним справи й помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому відповідно до ст.339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.

Керуючись ст. 336, ст. 339 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.С. Ткачук Судді: В.С. Висоцька

М.К. Гримич

В.М. Колодійчук

І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25238539