Решение апелляционного суда Черкасской области оставление в силе ВССУГУД об отказе Приватбанку в признании договора ипотеки действительным

[у.zaporozhskiy]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2161/12

Головуючий по 1 інстанції Мозгова О.А.

Категорія : 19

Доповідач в апеляційній інстанції Пальонний В. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пальонного В.С.

суддів Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

при секретарі Кривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача ОСОБА_7, до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договорів іпотеки та застави майнових прав недійсними і зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про визнання договорів іпотеки та застави майнових прав дійсними, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договорів іпотеки та застави майнових прав недійсними.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 18 вересня 2008 року він уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір, за яким одержав кредит у розмірі 19 570 доларів США зі сплатою 1,67% на місяць строком до 18 вересня 2015 року для проведення капітального ремонту. З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором в той же день ним було укладено договір іпотеки № CSA 0GR000000124 та договір застави № CSA 0GR000000124 майнових прав на предмет іпотеки щодо будинку АДРЕСА_1, який належить йому та його дружині на праві спільної сумісної власності. Посилаючись на те, що вказані договори не посвідчені нотаріально, позивач просив визнати їх недійсними, оскільки вони були оформлені з порушенням норм цивільного законодавства.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання договорів іпотеки та застави майнових прав дійсними.

Зустрічний позов обґрунтовував тим, що сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов цих договорів. Банк, на виконання вимог договорів, звернувся до нотаріуса з питанням внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційного запису, параметрами якого є заборона на нерухоме майно. Об'єктом обтяження є будинок АДРЕСА_1. Банк отримав витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про реєстрацію заборони відчуження належного ОСОБА_6 будинку АДРЕСА_1. Крім того ОСОБА_6 надав банку всі правовстановлюючі документи, необхідні для укладення договорів, а ОСОБА_7 власноручно дала згоду на передачу ОСОБА_6 в іпотеку банку зазначеного житлового будинку.

З врахуванням вказаних обставин ПАТ КБ «Приватбанк» просило суд визнати дійсними договір іпотеки №CSA0GR0000000124 та застави № CSA 0GR0000000124 від 18 вересня 2008 року, укладені між ним та ОСОБА_6

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2012 року позов ОСОБА_6 залишено без задоволення, а зустрічний позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Визнано дійсними договір застави майнових прав №СSАOGR 0000000124 від 18 вересня 2008 року та договір іпотеки № СSАOGR 0000000124 від 18 вересня 2008 року, укладені між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду і ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а в задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що за вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» правочини стосовно нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації, а тому у відповідності з роз'ясненнями Пленуму ВС України від 6.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним» (п13) положення частини другої ст. 220 ЦК, на яку послався суд, визнаючи оспорювані ним договори дійсними, не застосовуються щодо цих правочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу та представника ПАТ КБ «Приватбанк», який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд виходив з їх безпідставності, а задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», - з того, що договори, визнання яких дійсними просив банк, укладені ОСОБА_6 з власної волі та зі згоди його дружини на їх укладення, а, крім цього, ОСОБА_6 визнав позовні вимоги банку про звернення стягнення на житловий будинок, який є предметом цих договорів.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» та ст. 13 Закону України «Про заставу» договір іпотеки та договір застави, якщо його предметом є нерухоме майно, космічні об'єкти та транспортні засоби, підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.1 статті 220 ЦК України недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 статті 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки сторонами у договорах іпотеки та застави майнових прав щодо житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1, від 18 вересня 2008 року не додержано вимоги щодо нотаріального посвідчення цих договорів, то вони є нікчемними і визнання їх судом недійсними не вимагається.

З врахуванням вказаних обставин та вимог закону висновок суду про безпідставність вимог ОСОБА_6 про визнання зазначених договорів недійсними є обґрунтованим.

В той же час висновок суду про наявність підстав для задоволення вимог про визнання цих договорів дійсними не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду, викладених в п.13 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування(сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; ; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Крім цього, статтею 4 Закону «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, договори іпотеки та застави майнових прав, визнання яких дійсними просило ПАТ КБ «Приватбанк», підлягають державній реєстрації, а тому норма частини другої статті 220 ЦК щодо цих договорів не застосовується.

З матеріалів справи також не вбачається, що ОСОБА_6 ухилився від нотаріального посвідчення цих договорів, оскільки згідно п.26 договору іпотеки цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації тільки у випадку порушення позичальником за кредитним договором будь-яких зобов'язань щодо сплати грошових коштів відповідно до умов кредитного договору, а тому на момент укладення договору іпотеки він не зобов'язаний був вчиняти будь-які дії щодо його нотаріального посвідчення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог за зустрічним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання дійсними договорів іпотеки та застави майнових прав, укладених між ним та ОСОБА_6, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 220 ЦК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача ОСОБА_7, до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними договорів іпотеки та застави майнових прав і зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про визнання договорів іпотеки та застави майнових прав дійсними скасувати в частині задоволення зустрічного позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дійсними договорів іпотеки та застави майнових прав від 18 вересня 2008 року, укладених між ВАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 щодо будинку АДРЕСА_1.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічного позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про визнання дійсними договорів іпотеки та застави майнових прав відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25597779

[у.zaporozhskiy]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О., Остапчука Д.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_5, про визнання договорів іпотеки та застави майнових прав недійсними та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про визнання договорів іпотеки та застави майнових прав дійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення апеляційного суду Черкаської області від 26.07.2012 року,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що спірні договори були оформлені із порушенням норм цивільного законодавства.

В березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що договори іпотеки та застави майнових прав були укладені у відповідності до чинного законодавства.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2012 року первісний позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ПАТ КБ «Приватбанк» - задоволено.

Визнано договір застави майнових прав № CSAOGR 0000000124 від 18.09.2008 року та договір іпотеки № CSAOGR 0000000124 від 18.09.2008 року, що укладені між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 дійсними.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 26.07.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2012 року скасовано в частині задоволення зустрічного позову ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання дійсними договорів іпотеки і застави майнових прав від 18.09.2008 року з ухваленням в цій частині нового рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про визнання дійсними договорів іпотеки та застави майна відмовлено.

В іншій частині рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Шуліка Аліна Володимирівна, яка діє в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Черкаської області від 26.07.2012 року та залишення в силі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2012 року, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни, яка діє в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 26.07.2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова В.О. Кузнєцов Д.О. Остапчук

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27796557