Постановление ВСУ по пересмотру о признании торгов недейсвтительными

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2012 року

м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Григор’євої Л.І.,

Гуля В.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

Колесника П.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л., Фесенка Л.І., Шицького І.Б.,

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) “Державний ощадний банк України” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “Форт”, відділу державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції (далі – ВДВС Рахівського РУЮ), приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, скасування виконавчого напису нотаріуса, визнання недійсним аукціону з реалізації майна та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и л и :

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 березня 2006 року між ним та ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі Тячівського відділення № 7298 було укладено кредитний договір, згідно якого він отримав у кредит 95 000 грн. строком на 36 місяців зі сплатою 17, 5% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором також було укладено договір застави, за яким він передав у заставу належний йому автомобіль “Мерседес-Бенц Спрінт”.

14 травня 2007 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет застави у зв’язку із заборгованістю по кредиту. Згідно експертного висновку про оцінку транспортного засобу вартість автомобіля на момент оформлення застави складала 197 897 грн., а загальна сума заборгованості перед банком згідно виконавчого напису нотаріуса – 114 754 грн. 34 коп. 27 жовтня 2008 року було проведено аукціон з реалізації заставленого майна. Разом з тим, в рахунок погашення заборгованості від реалізації транспортного засобу до банку надійшла сума 61 559 грн. 09 коп., тому що відділ ДВС Рахівського РУЮ реалізував предмет застави за явно заниженою ціною.

Позивач просив визнати недійсними кредитний договір та договір застави, скасувати виконавчий напис нотаріуса, оскільки філія банку не є самостійним суб’єктом цивільних правовідносин, а також визнати недійсним аукціон з реалізації автомобіля “Мерседес-Бенц Спрінт” та зобов’язати ВДВС Рахівського РУЮ повернути йому 39 402 грн. 66 коп. з тих підстав, що аукціон з реалізації предмета застави було проведено з численними порушеннями, зокрема, його не повідомили про час і місце проведення аукціону, про початкову вартість реалізації майна, нікому не пропонувалось внести вхідну плату за участь в аукціоні.

Рішенням Тячівського районного суду від 6 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 10 листопада 2011 року рішення Тячівського районного суду від 6 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, вчиненого на аукціоні, скасовано та в цій частині постановлено нове рішення, яким визнано недійсним правочин, вчинений на аукціоні, проведений ВДВС Рахівського РУЮ 27 жовтня 2008 року з продажу належного ОСОБА_1 автомобіля марки “Мерседес Бенц Спрінтер”, державний номер НОМЕР_1; зобов’язано ВАТ “Державний ощадний банк України” повернути ОСОБА_3 61 559 грн. 09 коп., отриманих від реалізації автомобіля на аукціоні, а автомобіль повернути ОСОБА_1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 31 січня 2012 року за заявою ОСОБА_1 роз’яснено порядок виконання рішення суду від 10 листопада 2011 року в частині того, що повернення автомобіля ОСОБА_1 повинен здійснити ОСОБА_3.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року касаційну скаргу ПАТ “Державний ощадний банк України” відхилено, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 листопада 2011 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України 13 серпня 2012 року заяві

ПАТ “Державний ощадний банк України” просить скасувати рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 листопада 2011 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року, а рішення Тячівського районного суду від 6 липня 2011 року залишити без змін, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, статей 215, 216 ЦК України, а також Положення про порядок проведення публічних торгів з реалізації заставленого майна.

На підтвердження своїх доводів заявник наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2012 року та постанову Вищого господарського суду України від 27 вересня 2007 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2012 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВАТ “Державний ощадний банк України”, перевіривши доводи заяви, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України визнають, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Судами установлено, що 28 березня 2006 року між позивачем та ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі Тячівського відділення № 7298 було укладено кредитний договір, згідно якого позивач отримав 95 000 грн. строком на 36 місяців зі сплатою 17,5% річних. 28 березня 2006 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між сторонами був укладений також договір застави, згідно якого позивач передав у заставу належний йому автомобіль “Мерседес-Бенц Спрінт”, номерний знак НОМЕР_1. Зазначені договори від імені банку були укладені керуючим філії Тячівського відділення № 7298 ВАТ “Державний ощадний банк України” ОСОБА_4, який мав на це відповідні повноваження згідно довіреності від 12 січня 2006 року.

14 травня 2007 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу було вчинено виконавчий напис, яким було запропоновано звернути стягнення на предмет застави та за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, задовольнити вимоги ВАТ “Державний ощадний банк України” щодо погашення кредитної заборгованості в сумі 114 754 грн. 34 коп. Постановами ВДВС Рахівського РУЮ від 18 травня 2007 року та від 4 червня 2007 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1. Згідно звіту №2вс/09 від 22 травня 2008 року, проведеного МПП “Юніон”, вартість спірного автомобіля становить 78 500 грн., копії зазначеного звіту були надіслані ВАТ “Державний ощадний банк України” та ОСОБА_1 24 вересня 2008 року між ВДВС Рахівського РУЮ та ТОВ “Форт” було укладено договір №15-8/08 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна – автомобіля марки “Мерседес Бенц Спрінтер”, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, за ціною 78 500 грн. 27 жовтня 2008 року було проведено аукціон з реалізації майна, що належить ОСОБА_1, переможцем аукціону став ОСОБА_3, який придбав вищезазначений автомобіль за 78 500 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір та договір застави були укладені уповноваженою банком особою, вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом відповідало вимогам Законів України “Про заставу” та “Про нотаріат”, виконавчі дії ВДВС Рахівського РУЮ були здійснені у відповідності до Закону України “Про виконавче провадження”, чинне законодавство, зокрема положення ЦПК України та Закону України “Про виконавче провадження”, не містить правових норм, які б давали боржникам право звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, а містить лише норми щодо визнання публічним торгів такими, що не відбулися.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним аукціону з реалізації автомобіля та задовольняючи такі вимоги позивача, суд апеляційної інстанції, з яким погодився й касаційний суд, виходив із того, що відповідно до Положення “Про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448 (далі – Положення) статей 215, 216 ЦК України, боржник вправі звернутись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним аукціону з реалізації майна. У порушення пунктів 5, 10, 14 Положення Попшу І.І. не було повідомлено про час і місце проведення аукціону та вартість реалізації майна, арештоване майно було реалізоване за ціною нижчою, ніж сторонами було обумовлено в договорі застави.

Проте у наданій заявником для підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанові Вищого господарського суду України від 27 вересня 2007 року №7/152-пн-05 зазначено, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в позові про визнання аукціону недійсним, правильно встановив, що спірні правовідносини регулюються Законом України “Про виконавче провадження”, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі – Інструкція) та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5. Одночасно Вищий господарський суд України вказав на безпідставність доводів касаційної скарги про те, що при проведенні аукціону були порушені приписи Положення “Про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448, оскільки цим Положенням регулюються податкові відносини, а не відносини щодо проведення аукціонів по реалізації арештованого майна. Також судом не визнано як підставу недійсності аукціону доводи позивача щодо реалізації майна по заниженій вартості.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційних інстанцій вищенаведених норм матеріального права, судові палати у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України виходять із наступного.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Підставою для визнання аукціону недійсним позивачем було зазначено недодержання державним виконавцем та організатором аукціону норм частини першої статті 216 ЦК України, Закону України “Про виконавче провадження”, Положення “Про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448, а також Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження”, Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, а також Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов’язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (статті 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом із тим аналіз положень цього Закону та Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення аукціонів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна, як його продаж на аукціоні, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону та пункти 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5).

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Правила ж проведення аукціонів визначаються Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Цей Порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п’ятій статті 55 Закону України “Про виконавче провадження”. Порядком визначаються дії організаторів до проведення аукціону, порядок його проведення, порядок переоцінки майна, розрахунків за придбане на аукціоні майно та оформлення кінцевих результатів торгів.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця – переможця аукціону, слід зазначити, що має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”, до призначення аукціону, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними.

За таких обставин ухвалене судом касаційної інстанції судове рішення не можна визнати законним; воно підлягає скасуванню на підставі частини другої статті 3604 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

Заяву публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий М.В. Патрюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

Л.І. Григор’єва

В.С. Гуль

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

О.І. Потильчак

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

Л.І. Фесенко

І.Б. Шицький

Правова позиція, висловлена ВСУ при розгляді справи № 6-140цс12

Правила проведення аукціонів визначаються Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Цей Порядок регулює реалізацію арештованого майна, за винятком нерухомого майна, майна вилученого законом з обігу, та майна, зазначеного в частині п’ятій статті 55 Закону України “Про виконавче провадження”. Порядком визначаються дії організаторів до проведення аукціону, порядок його проведення, порядок переоцінки майна, розрахунків за придбане на аукціоні майно та оформлення кінцевих результатів торгів.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця – переможця аукціону, слід зазначити, що має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”, до призначення аукціону, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають окремому оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення аукціону, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання аукціону недійсними.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...52?OpenDocument

[у.zaporozhskiy]

Насколько я понимаю несоблюдение требования о полугодичном сроке действия оценки является нарушением порядка проведение торгов?

[у.zaporozhskiy]

Насколько я понимаю несоблюдение требования о полугодичном сроке действия оценки является нарушением порядка проведение торгов?

Если нарушен Положення “Про порядок проведення аукціонів (прилюдних торгів) з реалізації заставленого майна”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 1448, то это тоже основание для признание торгов недействительными?

[Алексашка]

Насколько я понимаю несоблюдение требования о полугодичном сроке действия оценки является нарушением порядка проведение торгов?

Тоесть цена до переоценки должна держаться полгода? Где такое?