Решение апелляционного суда Николаевской области об отказе в выселении

[ANTIRAID]

Справа № 22-ц-2720/11 04.10.2011 04.10.2011 28.12.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц 2720/11

Головуючий першої інстанції: Гаврасієнко В.О.

Категорія: 42 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

4 жовтня 2011 року

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М

при секретарі судового засідання: Голубкіній О.О.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2011 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про виселення.

Позивач вказував, що на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 18 червня 2010 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 йому видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_5 21 червня 2010 р. позивачем проведено реєстрацію свого права власності на вказану квартиру.

Посилаючись на те, що відповідачка до теперішнього часу проживає та зареєстрована в спірній квартирі, перешкоджає йому користуватися належним йому майном, позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю шляхом виселення відповідачки з зазначеної вище квартири.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2011 року позов задоволено.

Постановлено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 з даної квартири без надання іншого жилого приміщення. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що суд не взяв до уваги проживання у спірній квартирі її малолітнього сина і ухвалене рішення порушує його права, невідповідність висновків суду вимогам закону щодо порядку виселення, визначеним ст. 109 ЖК України, й просить рішення суду скасувати, відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачки, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі затвердженого 18 червня 2010 р. Заводським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції акта про проведення прилюдних торгів приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 18 червня 2010 р. ОСОБА_2 видано свідоцтво, яким посвідчено, що останньому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_5 Прилюдні торги проведено на виконання виконавчих написів нотаріуса від 26 лютого 2009 р. про звернення стягнення на спірну квартиру, яка була передана відповідачкою в іпотеку для забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором, укладеним з ПАТ «ОТП Банк».

Відповідачка продовжує проживати у спірній квартирі, зареєстрована в ній.

Задовольняючи позов, суд вважав, що для цього є передбачені законом підстав у звязку із порушенням відповідачкою прав позивача як власника спірної квартири.

Однак з таким висновком не можна погодитись.

В силу ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні положення викладені в ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, законодавством передбачена можливість виселення мешканців житлового приміщення при зверненні стягнення на це приміщення як предмет іпотеки в судовому порядку, але з дотриманням обовязкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення судом про виселення в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання відповідачкою такої вимоги, тобто не має доказів виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України, вимоги про виселення відповідачки на даний час не можуть бути задоволені, тому що на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення спірної квартири, в розумінні вимог ст. 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що був предметом іпотеки, і на яке звернуто стягнення.

За такого рішення суду постановлено з порушенням вимог матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, а тому в силу пункту 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 липня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22213236

[batyshka]

касацію знайти не можу.