Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Опубликовано

Справа № 2-2194/13

760/4589/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року

м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко,

за участю секретаря - С.Я.Панчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання окремого положення кредитного договору недійсним,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ПАТ «Ерсте Банк» та просив суд визнати підпункт 6 пункту 6.5 Кредитного договору № 014/0398/5/07749 від 12 грудня 2007 року, укладеного ПАТ «Ерсте Банк» із ОСОБА_1 недійсним з моменту укладання та виключити його з умов кредитного договору.

В подальшому позивач через свого представника ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, надав додаткові доводи до позовної заяви від 05.03.2013 та просив суд визнати абзац восьмий пункту 6.5 Кредитного договору № 014/0398/5/07749 від 12 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк», недійсним з моменту укладання.

В обґрунтування позову зазначив, що 12.12.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте Банк» укладеного кредитний договір №014/0398/5/07749 про отримання позивачем кредитних коштів в сумі 16 835,00 доларів США строком до 11.12.2014 та сплати процентів у розмірі 10,99 % річних. Однак при підписанні договору, відповідачем було порушено законні та конституційні права позивача, оскільки окремі пункти договору за своїм змістом і текстом суперечать інтересам позивача. Зокрема, перелік обставин дострокового погашення заборгованості позичальника наведений у п.6.5 Кредитного договору від 12.12.2007. Відповідно даного пункту, кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення наступних умов, які визначаються сторонами як істотні, серед інших - подання до суду позову про визнання недійсним в цілому чи в частині та/або неукладеним договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань. Стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна, майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за договором, за умови попередньої (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги позичальнику рекомендованим листом.

03 вересня 2010 року позивачем була подана до Подільського районного суду м. Києва позовна заява про визнання кредитного договору недійсним, оскільки у сторін стосовно укладення додаткової угоди, яка регулює новий порядок прийняття платежів від позичальника в зв'язку із зміною програмного забезпечення банку. 20.10.2010 відповідач звернувся до позивача та направив вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом на підставі п.6.5 статті 6 кредитного договору, оскільки банком звернення позивача було розцінено як одностороння відмова від зобов'язань та грубе порушення істотних умов кредитного договору. З таким твердженням позивач категорично не погоджується. Позивач стверджує, що є належним позичальником із доброю кредитною історією, дійсно має намір сплачувати кредитні платежі та продовжує це робити, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили задовольнити позов.

Представник відповідача ПАТ «Ерсте Банк» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, надавши до суду письмове заперечення, в якому стверджується, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору. Тобто, укладання кредитного договору сторони, виходячи з власних інтересів, вільно вирішили, чи вступати у зазначені договірні відносини з відповідними юридичними наслідками. Зміст кредитного договору не суперечить вимогам чинного законодавства (а.с.51-56). Посилаючись на вказані заперечення просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення cторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як в позовних вимогах та в процесі розгляду справи сторони по різному озвучували та визначали за номерами, абзацами, пунктами та статтями спірну норму договору, а саме: « - подання до суду позову про визнання недійсними в цілому чи в частині та/або неукладеним цього Договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань.». Вивичивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зазначена спірна норма є позицією 6 пункту 6.5 статті 6 кредитного договіру №014/0398/5/07749.

Судом встановлено, що 12 грудня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0398/5/07749 про отримання позивачем кредитних коштів в сумі 16 835,00 доларів США строком до 11.12.2014 та сплати процентів у розмірі 10,99 % річних (а.с.5-15).

Пунктом 6.5 зазначеного кредитного договору визначено, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення наступних умов, які визнаються сторонами, як істотні: серед інших, зокрема - подання до суду позову про визнання недійсним в цілому чи в частині та/або неукладеним цього договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань (а.с.5,6).

01 липня 2011 року ухвалено рішення Подільського районного суду м. Києва, по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте банк» про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ПАТ «Ерсте Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 5726,46 дол. США заборгованості за кредитним договором (а.с.65-70).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2011 року залишено без змін (а.с.71-73).

В процесі розгляду справи сторони зазначили, що під час розгляду позову про визнання кредитного договору недійсним в Подільскому районному суді м. Києва вимоги які поставлені позивачем в даному позові предметом розгляду не були.

В частині 1 статті 1054 ЦК України визначено поняття кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, № 1023-XII договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Стаття 627 ЦК України передбачає свободу договору, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 611 ЦК України встановлює правові наслідки порушення зобов'язаннь. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину цих вимог є підставою недійсності правочину. Таким чином, у випадку, якщо зміст кредитного договору суперечить загальним засадам цивільного законодавства, позичальник має право звернутися до суду з вимогою про визнання такого договору недійсним.

Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства передбачені також ст.3 ЦПК України практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів.

Захист прав і свобод людини державою передбачає конкретну організацію діяльності державних установ щодо захисту проголошених прав та свобод людини і громадянина. Так ст.3 Конституції України закріплює, що «права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Основоположні права та свободи людини і громадянина - це правові можливості, які необхідні для існування та розвитку особи, які визнаються невід'ємними, мають бути загальними і рівними для кожного, забезпечуватись і захищатись державою в обсязі міжнародних стандартів.

Закони України надають усім громадянам у випадку порушення їхніх прав і свобод або незгоди з діями органів влади і посадових осіб, звертатися в судові інстанції. Ст.55 Конституції України говорить, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Крім цього, кожний має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушення і протиправних зазіхань.

Так в Конституції України окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина. Стаття 21 Конституції України визначає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно зі статтею 22 Основного Закону держави права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод являє собою фундаментальну основу всього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб.

Зокрема ст.6 Ковенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З наведеного вбачається, що обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню тільки з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст.8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про поширення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30.05.1997, підкреслюється, що вся діяльність судів «повинна бути підпорядкована захисту прав і свобод людини і громадянина».

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011 №15-рп/2011 вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Тому суд приходить до висновку, що внесення до договору кредиту позиції «подання до суду позову про визнання недійсним в цілому чи в частині та/або неукладеним цього договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань» є недопустимим, оскільки при цьому відбувається певні звуження та обмеження змісту і обсягу існуючих гарантованих прав і свобод позивача на захист останніх у судовому порядку, тому що у разі звернення до суду за захистом своїх прав і свобод для нього наступають наслідки у вигляді можливого дострокового вимагання погашення заборгованості, яка утвориться з моменту звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Під час захисту своїх прав і свобод застережень не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного-процесуального кодексу України.

На підставі з'ясованих обставин, підтверджених доказами, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що вищевказана спірна позиція у кредитному договорі суперечить вимогам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, моральним засадам, обсягу діючого законодавства та нормам міжнародних стандартів в контексті порушення права на захист, прав і свобод людини і громадянина, тому суд визнає її недійсною з моменту укладання.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; Конституцією України; Закону України «Про захист прав споживачів»; ст.ст.15, 16, 203, 215, 611, 627, 1054 ЦК України; ст.ст.3, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" про визнання окремого положення кредитного договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсною позицію 6 пункту 6.5 статті 6 Кредитного договору № 014/0398/5/07749 від 12 грудня 2007 року, наступного змісту: « - подання до суду позову про визнання недійсними в цілому чи в частині та/або неукладеним цього Договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань.», з моменту укладання.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Г.О. Козленко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30629253

Опубликовано

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 2-2194/13

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7140/2013

Головуючий у 1 інстанції: Козленко Г.О.

Доповідач: Антоненко Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі головуючої судді Антоненко Н.О.,

суддів Поліщук Н.В., Стрижеуса А.М.

при секретарі Слащуку А.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача Кузняка Б.П., Бабійчук Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Бабійчук НаталіїВікторівни, яка на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання окремого положення кредитного договору недійсним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

встановила:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2013 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання окремого положення кредитного договору недійсним задоволено частково; визнано недійсною позицію 6 пункту 6.5. статті 6 Кредитного договору № 014/0398/5/07749 від 12.12.2007 наступного змісту: «- подання до суду позову про визнання недійсним в цілому чи в частині та/або неукладеним цього Договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань», з моменту укладання.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2007 між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/0398/5/07749 про отримання позивачем кредитних коштів в сумі 16 835,00 доларів США строком до 11.12.2014 та зі сплатою 10,99% річних. Пунктом 6.5. кредитного договору визначено, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення наступних умов, які визнаються сторонами, як істотні: серед інших, зокрема - подання до суду позову про визнання недійсним в цілому чи в частині та/або неукладеним цього договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань.

01.07.2011 рішенням Подільського районного суду м. Києва у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено, зустрічний позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 5 726,46 доларів США задоволено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва 19.09.2012 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2011 залишено без змін.

Виходячи з того, що внесення до договору кредиту спірної позиції звужує та обмежує захист і обсяг гарантованих прав та свобод позивача на їх захист у судовому порядку, адже у разі звернення його до суду за захистом порушених прав для нього наступають негативні наслідки у вигляді вимоги банку про дострокове погашення кредитної заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання спірної позиції кредитного договору недійсною з моменту укладання та задовольнив їх у цій частині.

В апеляційній скарзі Бабійчук Н.В., яка на підставі довіреності діє в інтересах ПАТ «Ерсте Банк», просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2013 та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» про захист прав споживачів та визнання окремого положення кредитного договору недійсним відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ПАТ «Ерсте Банк» Кузняк Б.П., та Бабійчук Н.В. просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Позивач ОСОБА_1 і його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірне положення кредитного договору фактично встановлює перешкоду позивачу для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та обмежує надані йому Конституцією і Законами України гарантії щодо захисту своїх прав у судовому порядку.

З огляду на наведене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи доказами, та прийшов до обґрунтованого висновку про визнання недійсною з моменту укладення позиції 6 п. 6.5. ст. 6 Кредитного договору № 014/0398/5/07749 від 12.12.2007, оскільки остання суперечить вимогам чинного законодавства та обмежує зміст і обсяг гарантованих прав позивача на звернення до суду за захистом порушеного на його думку права, адже тягне за собою істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживача у вигляді несправедливої умови - права кредитора достроково вимагати погашення заборгованості позичальника у повному обсязі без настання будь-якої шкоди кредитору.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Бабійчук Наталії Вікторівни, яка на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31392843

Опубликовано

Мне это напоминает ситуацию из серии: "А покойник таки прав был". Не думаю, что решение станет основанием для отмены решения Подольского суда о взыскании средств.

Опубликовано

Мне это напоминает ситуацию из серии: "А покойник таки прав был". Не думаю, что решение станет основанием для отмены решения Подольского суда о взыскании средств.

А чому не стане приводом для відміни рішення Подільского суду, з Вашої точки зору?
Опубликовано

Так цікаво ж Ваш погляд, як юридичного гуру...

Формально задолженность существует и условия договора нарушены, соответственно банк мог досрочно требовать возврат кредита.

Ждем дальнейших "горе" подвигов и бесполезных для клиента пиар акций.

  • 3 months later...
Опубликовано

Формально задолженность существует и условия договора нарушены, соответственно банк мог досрочно требовать возврат кредита.

Ждем дальнейших "горе" подвигов и бесполезных для клиента пиар акций.

Отменили однако, решение Подольского суда двухлетней давности...По вновь открывшимся обстоятельствам (решение Соломенского суда). А Вы не верили..

Опубликовано

Как для затравки сойдет. А если добавить еще экспертизу и мат.обман, несоответствие 168 постанове, то лет 5 можно дело слушать и блокировать всякие поползновения банка.

Опубликовано

И что это дало клиенту?

Прекращение исполнительного производства, возврат автомобиля в законное владение, возмещение материального ущерба в связи с незаконными действиями банка.....

Опубликовано

Прекращение исполнительного производства, возврат автомобиля в законное владение, возмещение материального ущерба в связи с незаконными действиями банка.....

 

А можли побачити копію ухвали ДВС про закінчення ВП, скасування заходів забезпечення ВП на підставі приведенних рішень...та яким рішенням суду та в якому обсязі було компенсовано збитки що заподіяно незаконними діями банку. (або посилання на реєстр)

 

Перепрошую шановний, але це нагадує особисту недобросовісну рекламу себе найкращого на сторінках чужого ресурсу ;):)

  • 2 months later...
  • 1 month later...

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...