Решение Шевченковского районного суда г.Черновцы о признании недействительным повышение процентной ставки УкрСиббанка

[Pegasso]

Справа № 2-1447

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року . Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Кирилюк Л.К.

при секретарі - Палилюлько Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про визнання змін та окремих положень кредитних договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (надалі АКІБ "УкрСиббанк") про визнання змін та окремих положень кредитних договорів недійсними.

Посилався на те, що між ним та відповідачем були укладені договори № 11023761 від 31 липня 2006 року, № 11102936000 від 25 грудня 2006 року та № 11181843000/2 від 11 липня 2007 року про надання споживчих кредитів через відділення № 479, 320, 216 Чернівецького управління Подільського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк", згідно з якими відповідач надав йому кошти (споживчий кредит) у розмірах та на умовах, встановлених даними договорами, а він зобов'язався повернути їх разом з нарахованими відсотками за визначеною процентною ставкою в цих договорах. Позика надавалась для особистих потреб, а саме: на споживчі цілі.

В липні 2008 року він отримав листи-повідомлення про те, що з 01 липня 2008 року змінилися, тобто збільшилися процентні ставки за користування кредитними коштами, наданими згідно цих договорів, посилаючись на встановлені умови договорів споживчого кредиту, а також на ст. 651 ЦК України як на підстави для внесення змін в ці договори.

В грудні 2008 року та січні 2009 року він отримав листи № 132/479-11-711 від 25 грудня 2008 року, № 132/479-11-738 від 23 січня 2009 року, № 132-4/320-2 від 09 січня 2009 року з вимогою погасити суму заборгованості за кредитом, а саме: за договорами № 11023761 від 31 липня 2006 року, № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, в яких відповідач вимагає достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін – на протязі 30 днів в повному обсязі, при цьому зазначив, що вважає термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит – обов'язковим до повернення, посилаючись на умови договорів, а також ст.ст. 525, 611 ЦК України.

Правовідносини, що виникли між ним та відповідачем регулюються укладеними між ними договорами, ЦК України, а також Законом України "Про захист прав споживачів" № 1023-ХІІ від 12 травня 1991 року. Зокрема, положення ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються як спеціальні норми, що регулюють відносини у сфері споживчого кредитування.

Вважає ці дії неправомірними, з наступних підстав:

Відповідачем порушено порядок внесення банком змін до договорів про надання споживчого кредиту щодо збільшення процентної ставки за користування ним кредитними коштами.

Згідно ст. 11 ч.1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до абзацу 4 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", абзацу 5 п. 10.2 договору № 11023761 від 31 липня 2006 року та абзацу 5 п. 9.2 договору № 11102936000 від 25 грудня 2006 року передбачено порядок внесення змін до даних договорів щодо збільшення процентної ставки, про збільшення процентної ставки банк протягом 7 календарних днів з дати її збільшення письмово повідомляє позичальника шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення банку за адресою позичальника, що вказана в договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси; в такому повідомленні банком зазначається новий розмір процентної ставки та дата, з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки.

Без письмового повідомлення кредитодавцем споживача протягом семи календарних днів з дати зміни відсоткової ставки будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Письмові повідомлення про збільшення процентної ставки по даним договорам надіслані йому відповідачем 17 липня 2008 року, а датою її збільшення в них вказано 01 липня 2008 року, тому вважає, що відповідач не дотримався встановленого в даних договорах порядку внесення змін щодо збільшення процентної ставки, чим порушив вимоги абз. 4 ч.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Причиною збільшення процентних ставок в листах-повідомленнях відповідач вказав зміну у грошово-кредитній політиці НБУ та здійснення поточних коливань процентних ставок за кредитами, вважає таку аргументацію порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

З приводу подібних аргументацій комерційних банків Національний Банк України в своєму листі № 47-112/3204-17164 від 04 грудня 2008 року "Про дотримання банками вимог чинного законодавства" зазначив, що всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, а також вимогам укладених між клієнтами та банками договорів про надання споживчих кредитів, останніми не надаються вичерпні для позичальників обґрунтування стосовно підстав для підвищення відсоткової ставки. Також вбачається, що зміна відсотків за споживчими кредитами відбувається у зв'язку із зміною кредитної політики банку, що є прямим порушенням п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Тому вважає, що є підстави вважати зміни відсоткових ставок за даними договорами недійсними.

Відповідно до п. 10.2 договору № 11023761 від 31 липня 2006 року, п. 9.2 договору № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, п. 5.2 договору № 11181843000/2 від 11 липня 2007 року, банк має право змінювати розмір процентної ставки в сторону збільшення без укладання сторонами даних договорів відповідної угоди про внесення змін до цих договорів. Новий розмір процентної ставки починає застосовуватись з дати, що вказується у повідомленні відповідача. У разі незгоди позичальника із встановленим новим розміром процентної ставки, відповідач за умовами даних договорів набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів.

Згідно умов даних договорів банк може збільшити розмір процентної ставки у разі порушення позичальником кредитної дисципліни, або у разі погіршення фінансового стану позичальника, або в разі здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ.

Встановлення таких умов є порушенням п. 3.4 та п. 3.5 Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року. Згідно абз. 4 п. 3.4 цих Правил встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. В договорах, правило, за яким змінюється процентна ставка, не зазначено, тобто відповідач на свій розсуд може визначити розмір процентної ставки в разі настання передбачених даними договорами обставин. Відповідно до абз. 1 п. 3.5 Правил, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Порушення позичальником кредитної дисципліни, як обставина за даними договорами, що тягне за собою збільшення процентної ставки, на його думку, не є подією, що передбачена п.3.5 цих Правил.

Згідно абз. 4 ч.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що процентна ставка по кредиту може змінюватись в залежності від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках, тобто законом чітко встановлено один із випадків зміни процентної ставки за кредитом, а саме: зміна облікової ставки НБУ. Поняття інших випадків в законі не конкретизовано, тому не дає підстав для висновку, що в договорі перелік випадків, при яких виникає зміна процентної ставки за кредитом, є необмеженим. Враховуючи положення п.4 ч.5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з яким встановлення дискримінаційних щодо споживача правил зміни процентної ставки є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком суттєвий дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві).

Вважає, що положення договорів кредитування, які надають банку право на свій розсуд збільшувати розмір процентної ставки, є дискримінаційними в тому значенні, яке вкладено в це поняття Законом України "Про захист прав споживачів".

Також несправедливою умовою вважає умову про збільшення процентної ставки в разі погіршення фінансового стану позичальника.

Згідно ст. 11 ч.5 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Відповідно до п.5 та п. 7 ст. 18 ч.5 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. У нього не було можливості приймати участь у визначенні умов даних договорів, оскільки їх умови встановлені банком в стандартних формах і є однаковими для пересічних клієнтів. Отже, укласти договори про надання йому споживчого кредиту він міг лише шляхом приєднання до запропонованого банком договору в цілому.

Вважає, що є підстави вважати ці договори договорами приєднання, а його – стороною договору, що приєдналася.

Відповідно до ст. 634 ч.2 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, що приєдналася.

Вважає такі умови договорів явно обтяжливими для нього як позичальника.

09 січня 2009 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку". Законом шляхом внесення до ЦК України змін (доповнено ст. 1056-1 ЦК України) та Закону України "Про банки і банківську діяльність" (доповнено ч.4 ст. 55 Закону), вводиться заборона банкам в односторонньому порядку збільшувати встановлений договором розмір процентів за кредитним договором. Згідно розділу І ч.2 Закону банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Вважає, що відповідач порушив вимоги чинного законодавства України, зокрема: норми ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: порушив встановлений Законом і договором порядок внесення змін у вказані договори про надання споживчого кредиту, не обґрунтував причини внесення таких змін, умови даних договорів є несправедливими щодо нього як позичальника, правила зміни процентних ставок вбачаються ним дискримінаційними, умови договорів є також обтяжливими для нього, як сторони, що приєдналася.

Просить визнати недійсними: зміни, внесені листом № 98227 від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листами № 81907 ДР та № 98228 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листом № 81943 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року в частині збільшення розміру процентної ставки; визнати недійсними: пункт 10.2 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт 9.2 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт .5.2 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року в частині збільшення розміру процентної ставки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. позовні вимоги підтримав повністю, просить визнати недійсними: зміни, внесені листом № 98227 від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листами № 81907 ДР та № 98228 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листом № 81943 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року в частині збільшення розміру процентної ставки, визнати недійсними: пункт 10.2 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт 9.2 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт .5.2 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року в частині збільшення розміру процентної ставки, укладених між ОСОБА_1. та АКІБ "УкрСиббанк" з підстав, вказаних в позовній заяві, повністю підтвердивши викладені в ній обставини.

Представник відповідача акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що відносини між ним та позивачем регулюються чинним законодавством України та договорами про надання споживчого кредиту і застави майна № 11023761 від 31 липня 2006 року, договором про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, договором про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року.

Відповідно ч.1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту були прийняті 10 травня 2007 року, а відносини між ним та позивачем виникли 31 липня 2006 року, 25 грудня 2006 року та 11 липня 2007 року, дія Правил поширюється лише на відносини між сторонами, які регулюються договором про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року.

Листами № 21892 від 07 червня 2008 року, № 26422 від 07 червня 2008 року, № 37876 ДР від 09 червня 2008 року, № 54196 ДР від 09 червня 2008 року, він повідомляв позивача про збільшення процентної ставки з зазначенням причини їх збільшення.

Відповідно до ст. 6 ч.2 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Тому сторони в п.10.2 договору № 11023761 від 31 липня 2006 року, в п. 9.2 договору № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, в п.5.2 договору № 11181843000 від 11 липня 2007 року встановили правила, відповідно до яких він має право підвищувати процентну ставку, оскільки жодним законодавчим актом не встановлено, що саме розуміється під поняттям "правило", за яким збільшується процентна ставка.

Згідно п.10.13 договору № 11023761 від 31 липня 2006 року, п. 9.13 договору № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, п.7.12 договору № 11181843000 від 11 липня 2007, встановлено, що сторони домовились вважати, що уклавши цей договір, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами договорів, підтверджує свої права та обов'язки за цими договорами і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цих договорів та що всі умови йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладенням цього договору отримали від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів", тому посилання позивача на те, що ці договори є дискримінаційними та несправедливими вважає безпідставними.

Також вважає, що позивачем не надано жодних доказів того, що він звертався до них з проханням змінити пункти договорів і отримав відмову, також позивач перед підписанням цих договорів ознайомлювався з умовами договорів і мав можливість відмовитись від їх підписання.

Позивач посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", але цей закон набрав чинності 10 січня 2009 року, а відносини виникли в 2006 та 2007 році, тому дія цього Закону на них не поширюється.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Між ним та позивачем були укладені договори, якими вони врегулювали відносини між собою, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст.ст. 509, 524, 525, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відносно цих вимог закону судом встановлено, що 31 липня 2006 року між позивачем ОСОБА_1. та відповідачем АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна № 11023761, згідно умов якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 30000 доларів США строком на 6 років до 30 липня 2012 року з відсотковою ставкою 12,5% річних (копія договору на а.с.11-17).

25 грудня 2006 року між позивачем ОСОБА_1. та відповідачем АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11102936000, згідно умов якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 89800 євро строком на 11 років до 21 грудня 2017 року з відсотковою ставкою 12% річних (копія договору на а.с.18-23).

11 липня 2007 року між позивачем ОСОБА_1. та відповідачем АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11181843000, згідно умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 70000 євро строком на 10 років до 10 липня 2017 року з відсотковою ставкою 12,8% річних (копія договору на а.с.24-28).

В липні 2008 року позивач ОСОБА_1. отримав листи-повідомлення про те, що з 01 липня 2008 року змінилися, тобто збільшилися процентні ставки за користування кредитними коштами, наданими згідно цих договорів, посилаючись на встановлені умови договорів споживчого кредиту, а також на ст. 651 ЦК України як на підстави для внесення змін в ці договори (копії листів на а.с.29-32).

В грудні 2008 року та січні 2009 року позивач ОСОБА_1. отримав листи № 132/479-11-711 від 25 грудня 2008 року, № 132/479-11-738 від 23 січня 2009 року, № 132-4/320-2 від 09 січня 2009 року з вимогою погасити суму заборгованості за кредитом, а саме: за договорами № 11023761 від 31 липня 2006 року, № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, в яких відповідач вимагає достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін – на протязі 30 днів в повному обсязі. При цьому зазначив, що вважає термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит – обов'язковим до повернення, посилаючись на умови договорів, а також ст.ст. 525, 611 ЦК України. (копії листів на а.с.33-35).

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між позивачем ОСОБА_1. та відповідачем АКІБ "УкрСиббанк" регулюються укладеними між ними зазначеними договорами, ЦК України, а також Законом України "Про захист прав споживачів" № 1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, зокрема, положення ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються як спеціальні норми, що регулюють відносини у сфері споживчого кредитування.

Відносно цих вимог закону суд вважає, що відповідачем порушено порядок внесення змін до договорів про надання споживчого кредиту щодо збільшення процентної ставки за користування ним кредитними коштами.

Згідно ст. 11 ч.1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", абзацем 5 п. 10.2 договору № 11023761 від 31 липня 2006 року та абзацем 5 п. 9.2 договору № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, укладеного між сторонами, передбачено порядок внесення змін до даних договорів щодо збільшення процентної ставки, згідно якого про збільшення процентної ставки банк протягом 7 календарних днів з дати її збільшення письмово повідомляє позичальника шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення банку за адресою позичальника, що вказана в договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси; в такому повідомленні банком зазначається новий розмір процентної ставки та дата, з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки. Без письмового повідомлення кредитодавцем споживача протягом семи календарних днів з дати зміни відсоткової ставки будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Письмові повідомлення про збільшення процентної ставки по даним договорам надіслані позивачу відповідачем 17 липня 2008 року, а датою її збільшення в них вказано 01 липня 2008 року, в зв'язку з чим суд вважає, що відповідач не дотримався встановленого в даних договорах порядку внесення змін щодо збільшення процентної ставки, чим порушив вимоги ч.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Причиною збільшення процентних ставок в листах-повідомленнях відповідач вказав зміну у грошово-кредитній політиці НБУ та здійснення поточних коливань процентних ставок за кредитами, що також є порушенням ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а, крім того, зміна відсотків за споживчими кредитами відбувається у зв'язку із зміною кредитної політики банку, що є прямим порушенням п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а тому є підстави вважати зміни відсоткових ставок за даними договорами недійсними.

Відповідно до п. 10.2 договору № 11023761 від 31 липня 2006 року, п. 9.2 договору №11102936000 від 25 грудня 2006 року, п. 5.2 договору № 11181843000/2 від 11 липня 2007 року банк має право змінювати розмір процентної ставки в сторону збільшення без укладання сторонами даних договорів відповідної угоди про внесення змін до цих договорів. Новий розмір процентної ставки починає застосовуватись з дати, що вказується у повідомленні відповідача. У разі незгоди позичальника із встановленим новим розміром процентної ставки, відповідач за умовами даних договорів набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів. Згідно умов даних договорів банк може збільшити розмір процентної ставки у разі порушення позичальником кредитної дисципліни, або у разі погіршення фінансового стану позичальника, або в разі здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ.

Суд вважає, що встановлення таких умов є порушенням п. 3.4 та п. 3.5 Правил надання банкам України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року. Пунктом 3.4 цих Правил встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. В спірних договорах кредиту правило, за яким змінюється процентна ставка, не зазначено, що дає можливість відповідачу на свій розсуд визначати розмір процентної ставки в разі настання передбачених даними договорами обставин. Відповідно до п. 3.5 Правил банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Порушення позичальником кредитної дисципліни, як обставина за даними договорами, що тягне за собою збільшення процентної ставки, не є підставою, що передбачена п.3.5 цих Правил.

Згідно ч.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що процентна ставка по кредиту може змінюватись в залежності від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках, тобто законом чітко встановлено один із випадків зміни процентної ставки за кредитом, а саме: зміна облікової ставки НБУ, однак поняття інших випадків в законі не конкретизовано. Враховуючи положення п.4 ч.5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з яким встановлення дискримінаційних щодо споживача правил зміни процентної ставки є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком суттєвий дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві), суд вважає, що положення договорів кредитування, які надають банку право на свій розсуд збільшувати розмір процентної ставки, є дискримінаційними відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно ст. 11 ч.5 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Відносно цих вимог закону суд вважає несправедливою умовою умову в спірних кредитних договорах про збільшення процентної ставки в разі погіршення фінансового стану позичальника.

Відповідно до п.5 та п. 7 ч.5 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. У позивача ОСОБА_1. не було можливості приймати участь у визначенні умов даних договорів, оскільки їх умови встановлені банком в стандартній формі і є однаковими для всіх клієнтів банку при наданні їм кредиту, а тому укласти договори про надання позивачу споживчого кредиту він міг лише шляхом приєднання до запропонованого банком договору в цілому, в зв'язку з чим є підстави вважати ці договори договорами приєднання, позивача ОСОБА_1. стороною договору, що приєдналася, а умови договорів про збільшення в односторонньому порядку процентних ставок явно обтяжливими для позивача.

Згідно ст. 634 ч.2 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, що приєдналася.

Крім того, 09 січня 2009 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким доповнено ст. 1056-1 ЦК України та ч.4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що передбачають заборону банкам в односторонньому порядку збільшувати встановлений розмір процентів за кредитними договорами, укладеними з клієнтами, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Відповідно до закону ці положення мають зворотну дію у часі. Відповідач порушив вимоги чинного законодавства України, зокрема: норми ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів", порушив встановлений Законом і договором порядок внесення змін у вказані договори про надання споживчого кредиту позивачу, не обґрунтував причини внесення таких змін, що передбачені законодавством, умови даних договорів є несправедливими щодо ОСОБА_1. як позичальника, правила зміни процентних ставок для нього є дискримінаційними, умови договорів є також обтяжливими як для сторони, що приєдналася, а тому суд вважає, що належить визнати недійсними: зміни, внесені листом № 98227 від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листами № 81907 ДР та № 98228 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листом № 81943 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року в частині збільшення розміру процентної ставки; визнати недійсними: пункт 10.2 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт 9.2 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт .5.2 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року в частині збільшення розміру процентної ставки, задовольнивши повністю позовні вимоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 634, 651, 1054, 1056-1ЦК України, Закону України "Про захист право споживачів", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсними: зміни, внесені листом № 98227 від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листами № 81907 ДР та № 98228 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 в частині збільшення розміру процентної ставки; зміни, внесені листом № 81943 ДР від 17 липня 2008 року до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 в частині збільшення розміру процентної ставки.

Визнати недійсними: пункт 10.2 договору про надання споживчого кредиту № 11023761 від 31 липня 2006 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт 9.2 договору про надання споживчого кредиту № 11102936000 від 25 грудня 2006 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 в частині збільшення розміру процентної ставки; пункт .5.2 договору про надання споживчого кредиту № 11181843000 від 11 липня 2007 року, укладеного між акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, в частині збільшення розміру процентної ставки.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6505286

[ЗАКОННИК]

Справа № 2-1447

Пытался найти что-то подобное по банкам вообще, а тут такую красоту выложили, да еще и банк тот же - просто чудный подарок! А известна судьба апелляции ??? я уверен что решение обжаловалось ...

[ANTIRAID]

Определение Апелляционного суда Черновицкой области оставившей в силе Решение Шевченковского районного суда, здесь:

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=958