Решение Васильевского районного суда о признании договоров ипотеки и залога имущественных прав с Приватбанком недействительными

[ANTIRAID]

Справа №2-1510\09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року м.Василівка

Василівський районний суд у складі: головуючого – судді Кочевої І.В., при секретарі –Вороніній О.В., за участю представника позивачів – Супрун-Галчанської І.В., що діє за усною заявою, представника відповідача – Фенченко І.С., що діє на підставі довіреності, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Василівського нотаріального округу Бесараб А.О., за участю третіх осіб: ради з опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання недійсними іпотечних договорів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі, доповнивши свої позовні вимоги вказують, що 20 квітня 2006 року позивач ОСОБА_1 . уклав з ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого на теперішній час є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», кредитний договір № ZPDNGK00002142, за яким отримав кредит в розмірі 18000 доларів США на придбання квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном оплати та повернення – 17 квітня 2026 року. Банк за вказаним договором надав позивачу кредит за умови передачі ним в іпотеку нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, а саме квартири, яку він мав намір придбати. В день підписання кредитного договору на одержані в банку кошти за кредитним договором позивач для проживання своєї сім`ї, до складу якої входять його дружина та четверо неповнолітніх дітей: 1994, 1992, 1999 та 2002 року народження, купив квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що був укладений договір купівлі-продажу від 20 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Бесараб А.О. Крім вказаного договору нотаріусом також було посвідчено договір іпотеки, укладений на вимогу банку, без дозволу органу опіки та піклування. Предметом іпотечного договору, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору була вищезазначена квартира. Позивач вказує, що в результаті своєї юридичної необізнаності, при укладенні іпотечного договору не знав про те, що порушує права своїх дітей на користування житлом, та не знав того, що не мав права укладати іпотечний договір. Крім того, 29.08.2008 року з метою отримання кредиту для капітального ремонту квартири, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № ZPDNGR0000000173, позивач ОСОБА_1 . уклав договір іпотеки, відповідно до якого надав в іпотеку вказану вище квартиру. Цей договір іпотеки нотаріально посвідченим та зареєстрованим не був. Позивач зазначив, що до придбання квартири, його сім`я житла не мала, мешкали з батьками ОСОБА_2 . у квартирі, житлова площа якої складає 29,5 кв.м.

Також 29.08.2009 року позивач на вимогу банку підписав договір застави майнових прав на отримання вказаної квартири № ZPDNGК 0000000173, фактично предметом цього договору є майнові права дітей позивача, що було проігноровано банком, та було вчинено правочин без відповідного дозволу органу опіки та піклування, нотаріальне посвідчення та реєстрація цього договору також не вчинялися.

Позивачі просять суд визнати недійсними: іпотечний договір від 20.04.2006 року між ОСОБА_5 . та ЗАТ КБ «Приватбанк», посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного округу Бесараб А.О.; іпотечний договір від 29.08.2008 року між ОСОБА_5 . та ЗАТ КБ «Приватбанк»; договір застави майнових прав, від 29.08.2008 року між ОСОБА_5 . та ЗАТ КБ «Приватбанк».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 . позов підтримав та просить його задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Позивач ОСОБА_2 . у судове засідання не з`явилася, суду надала заяву про розгляд справи без її участі, у судовому засіданні 18.08.2009 року позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивачів Супрун-Галчанська І.В. позов підтримала та просить задовольнити його.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», проти позову заперечувала та просить відмовити у його задоволенні посилаючись, суду надано письмові заперечення проти позову. Заперечення мотивовані тим, що вказаний іпотечний договір від 20.04.2006 року було укладено з позивачем в забезпечення виконання кредитного договору, за яким позивач отримав кошти та на які купив квартиру, що є предметом іпотечного договору. Вказаний договір був посвідчений нотаріусом та був укладений позивачем добровільно. Відповідно до вимог ст.ст.509, 526, 527, 629 ЦК України позивач зобов’язаний виконувати взяті на себе зобов’язання за договором, який є обов’язковим до виконання його сторонами. Можливість забезпечення виконання договором заставою передбачено ст.ст.546, 548, 589 ЦК України. Відповідно до ст.ст.1, 3, 19, 20 закону України «Про заставу», ст.572, 574, 589 ЦК України відповідач має право за рахунок заставленого майна, на підставі іпотечного договору, задовольнити свої вимоги за кредитним договором з вартості заставленого майна. На підставі ст.216 ЦК України, відповідач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів у випадку задоволення позовних вимог. Представник відповідача вважає, що оскільки відповідач є приватною установою, тому він не виконує функцій держави, встановлених ст.47 Конституції України, а саме забезпеченням права позивача та членів його сім`ї на житло. Таким чином, ст.47 Конституції України не може бути застосовано до правовідносин, що виникли між сторонами. Правовідносини між сторонами регулюються ЦК України та Законом України «Про іпотеку», відповідно до яких, у разі невиконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує кредитне зобов’язання. Доводи позивача на те, що при укладенні договору іпотеки не було отримано дозволу органу опіки та піклування, не ґрунтуються на вимогах закону, бо діти позивача на час укладення іпотечного договору не мали ні права власності на житловий будинок, ні права на користування ним. Таким чином, іпотечний договір не погіршував матеріальний стан дітей позивача порівняно з попереднім.

Відповідач – приватний нотаріус Василівського районного округу Бесараб А.О. у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно. Суду надала заяву про розгляд справи без її участі та письмові заперечення проти позову, відповідно до яких нотаріус мала право не вимагати згоди органу опіки і піклування при посвідченні договору іпотеки, що оскаржується позивачем, вимоги законодавства при укладені іпотечного договору та його нотаріального посвідчення були дотримані, прав дітей на користування житлом порушено не було, оскільки їх право є похідним від права батьків, яке було обмежено іпотекою.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, суду надано заяву з проханням розглянути справу без участі представника вказаної служби. У судовому засіданні 18.08.2009 року представник третьої особи Біляєва Т.Ю. суду пояснила, що службою у справах дітей Василівської РДА згода на укладення іпотечного договору, що є предметом позову, не надавалася з тієї причини, що за нею ніхто не звертався. Вважає, що укладеним іпотечним договором були порушені права та інтереси малолітніх дітей на користування житлом.

Представник ради з опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області у судове засідання не з`явився, суду надано заяву про розгляд справи без участі представника.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для його чинності, ч.1 вказаної статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.6 цієї ж статті правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей.

Ст.215 ч.1 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 ЦК України. Ч.3 цієї ж статті встановлює, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. Ч. 3 ст.17 цього ж закону передбачає, що б атьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Ч.2 ст.18 вказаного закону передбачає, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Ст.12 Закону України«Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути об'єкт нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Ст.6 вказаного Закону встановлює умови передачі нерухомого майна в іпотеку, а саме - у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку; і потекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Ст. 9 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору не дійсним.

У судовому засіданні встановлено, що 20.04.2006 року позивач уклав з ВАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», кредитний договір, за яким отримав кредит в розмірі 18000 доларів США на придбання квартири зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном оплати та повернення – 17 квітня 2026 року, що підтверджено копіює цього договору, належним чином завірена копія якого є у матеріалах справи, поясненнями сторін.

Також судом встановлено, що в той же день –20 квітня 2006 року за отримані в кредит кошти позивач купив квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджено поясненнями сторін, завіреною належним чином копією договору купівлі-продажу квартири. Вказаний договір був нотаріально посвідчений за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства та був зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1266116 в той же день – 20 квітня 2006 року 0 12 год. 20 хв. Відповідно до ст.334 ч.4 ЦК України та п.8 договору купівлі-продажу квартири право власності на неї у позивачів виникло з моменту державної реєстрації договору, а саме з 12 год. 20 хв. 20.04.2006 року.

На час набуття права власності на вказану квартиру, та на теперішній час, позивачі перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про шлюб; та мають чотирьох дітей: неповнолітніх доньок – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та малолітніх синів – Володимира 04.11.1999 року народження та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, що підтверджено довідкою про склад сім`ї, свідоцтвами про народження дітей.

Таким чином, з часу проведення державної реєстрації права власності позивача ОСОБА_5 . на вказану квартиру , відповідно до ст. 150, 155, 156 ЖК України, ст.383 ЦК України у нього та членів його сім`ї – дружини ОСОБА_2 . та їхніх дітей виникло право користування вказаною квартирою. Таким чином, у дітей позивачів виникло право користування житлом, що належало позивачу на праві власності з моменту проведення державної реєстрації вказаного права.

Також судом встановлено, що 20 квітня 2006 року, після проведення державної реєстрації права власності позивача на зазначену квартиру, між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір в забезпечення виконання кредитного договору, вказаного вище. Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Бесараб А.О. Предметом іпотечного договору є належна позивачу квартира.

При укладенні договору іпотеки квартири позивач мав надати нотаріусу, а нотаріус повинен був вимагати від позивача надання дозволу органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору, що підлягав нотаріальному посвідченню. Оскільки вказаний дозвіл позивачем не отримувався та нотаріусу не надавався при укладені договору іпотеки, суд вважає, що у даному випадку були порушені права та інтереси малолітніх дітей на користування житлом, а тому договір іпотеки від 20.04.2006 року суперечить правам та інтересам дітей позивача.

Доказів того, що позивач чи його діти мають на теперішній час інше житло, суду сторонами не надано.

Крім порушення прав та законних інтересів дітей при укладенні іпотечного договору сторонами не були дотримані вимоги закону щодо предмета іпотеки, оскільки вказане нерухоме майно не могло бути відчужене у порядку, встановленому умовами договору та Законом України «Про іпотеку», бо у разі відчуження квартири чи звернення на неї стягнення порушувалися б права та законні інтереси дітей, а позивач був обмежений, відповідно до ст.6 Закону України «Про іпотеку» у правомочності розпоряджатися вказаним нерухомим майном.

Посилання представника відповідача на те, що відповідно до умов іпотечного договору позивач не мав права на вселення дітей та їх реєстрацію у будинку, суд до уваги не приймає, оскільки вказаний пункт договору суперечить вимогам ст.ст. 2, 6, 8 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», що є порушенням вимог ст.203 ЦК України. Крім того, іпотека квартири обмежує право розпорядження позивачем квартирою, але ж ніяк не обмежує його в праві користування квартирою, яку він може використовувати як для свого проживання, так і для проживання членів своєї сім`ї.

Доводи представника відповідача та нотаріуса, викладені в письмових запереченнях проти позову, щодо дотримання сторонами умов законодавства при нотаріальному посвідченні іпотечного договору та при його укладенні свого підтвердження у суді не знайшли.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що у даному випадку правочин є нікчемним, оскільки це прямо не встановлено законом.

Суд вважає необхідним визнати іпотечний договір укладений між ОСОБА_1 . та банком 20.04.2006 року недійсним, та роз’яснює відповідачу його право - ПАТ КБ «Приватбанк» на звернення до суду з позовом, відповідно до ст.6 Закону України «Про іпотеку», ст.216 ЦК України, про дострокове виконання позивачем основного зобов'язання та відшкодування ним завданих збитків. Застосувати правові наслідки недійсності правочину на письмову вимогу відповідача, який не пред’явив зустрічних позовних вимог, на підставі ст.216 ЦК України, у цій справі, суд не може, оскільки вимога відповідача, викладена у письмових запереченнях проти позову є неконкретною, тобто відповідачем не вказано які саме суми коштів позивач повинен повернути банку.

Також суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивачів щодо визнання недійсним іпотечного договору від 29.08.2008 року укладеного між ОСОБА_5 . та ЗАТ КБ «Приватбанк», та договору застави майнових прав від 29.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 . та ЗАТ КБ «Приватбанк», оскільки при укладенні цих договорів сторонами не були дотримані вимоги ст.203 ч.1, 4, 6 , ст..209ЦК України, ст..ст.3, 6, 18 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про заставу» - щодо нотаріального посвідчення правочину, надання дозволу органу опіки та піклування на укладення правочинів, щодо дотримання прав та інтересів дітей.

Також суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивачів щодо визнання недійсним іпотечного договору від 29.08.2008 року укладеного між ОСОБА_5 . та ЗАТ КБ «Приватбанк» та договір застави майнових прав від 29.08.2009 року, укладеного між тими ж сторонами, оскільки при укладенні цих договорів не було дотримано вимог ст..203 ч.1,4,6, ст..209 ЦК України, ст..ст.3,6, 18 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про заставу» - щодо нотаріального посвідчення правочину, надання дозволу органу опіки та піклування на укладення правочинів, щодо дотримання прав та інтересів дітей.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст.203, 215, 216, 334 ЦК України, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Законом України «Про заставу» ст.ст. 3, 4, 10, 11, 14, 57, 58, 60, 79, 81, 84, 88, 208, 209, 214 -215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати іпотечний договір від 20 квітня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Привабтанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк», посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Бесараб А.О. недійсним.

Визнати іпотечний договір від 29.08.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Привабтанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк» - недійсним.

Визнати недійсним договір застави майнових прав, укладений 29.08.2008 року між ОСОБА_5 . та ЗАТ КБ «Приватбанк».

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Кочева І.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2009 року.

[Сергей2011]

Решение правильное, но какова его судьба, вступило ли она в законную силу? Напишите.

[vilniy]

Решение правильное, но какова его судьба, вступило ли она в законную силу? Напишите.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7095908