Банк зобов’язаний виконувати договір банківського рахунку відповідно до його умов, положень Цивільного кодексу України, а не постанов Правління НБУ

[Bolt]

Банк зобов’язаний виконувати договір банківського рахунку відповідно до його умов, положень Цивільного кодексу України, а не постанов Правління НБУ

 

20.04.2015 10:19

 

8 квітня 2015 року колегія суддів ВССУ змінила рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, яким позов володільця рахунку задоволено частково та зобов’язано ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати йому одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошові кошти.    

 

Суд касаційної інстанції, уточнивши в цій частині висновки судів нижчих інстанцій, виходив із такого.  

 

Позивач звернувся до суду із позовом до банку про зобов’язання виконання умов договору, посилаючись на те, що його письмова заява до банку про повернення грошових коштів з його поточного рахунку залишена відповідачем без належного реагування.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

 

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

 

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

 

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов’язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

 

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

 

Отже, за змістом наведених норм права зобов’язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

 

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

 

У зв’язку з цим посилання банку на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України», п. 1 якої передбачено зобов’язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки зазначена і подібні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб, і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов’язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.  

 

Отже, суди дійшли правильного висновку, що відмова банку у поверненні грошових коштів з поточного рахунку позивача суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

 

Разом з тим, колегія суддів ВССУ не погодилась з висновками судів про те, що кошти мають бути видані позивачу одноразовою операцією з його поточного рахунку.

 

Відносини банку та володільця рахунку передбачені главою 72 ЦК України, обов’язок банку з повернення коштів урегульовано ст. ст. 1068, 1073 ЦК України та умовами відповідного договору. У зв’язку з цим суд правильно зобов’язав відповідача видати позивачу грошові кошти згідно з умовами поточного рахунку, а порядок виконання цього рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

 

Із повним текстом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі (6-4324св 15) можна буде ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.  

 

 

http://sc.gov.ua/ua/golovna_storinka/bank_zobov’jazanij_vikonuvati_dogovir_bankivskogo_rahunku_vidpovidno_do_jogo_umov_polozhen_civilnogo.html

[Bolt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43578456

[0720]

Очень хорошо, но при чём здесь ЗУ "Про виконавче провадження"?

И в одном и том же решении суд называет говнопостанову 540 одновременно и нормативным, и распорядительным актом. ЧЗХ?

[Vasil]

на кредитные договора это влияет? 

[Bolt]

Очень хорошо, но при чём здесь ЗУ "Про виконавче провадження"?

И в одном и том же решении суд называет говнопостанову 540 одновременно и нормативным, и распорядительным актом. ЧЗХ?

 

Не знаю, но думаю, что пользу от этого решения можно поиметь и немалую... 

Может описка... 

[Bolt]

на кредитные договора это влияет? 

 

Конечно влияет... Это влияет на всё где идёт ссылка постановы НБУ...

[Vasil]

я особо не понял о чем тут, 

 

имеется в виду, что теперь не важно что нет текущего счета?

[Bolt]

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ            

8 квітня 2015 року                                                                          м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого                 Луспеника Д.Д.,

суддів:              Гулька Б.І., Лесько А.О.,                

                                                   Хопти С.Ф., Черненко В.А.,      

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» в особі Київського відділення № 8 про зобов'язання виконання умов договору за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 листопада 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» в особі Київського відділення № 8          (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») було укладено договір щодо обслуговування на умовах пакету продуктів та послуг «Універсальний» в рамках договору щодо банківського обслуговування, за умовами якого йому відкрито поточний (мультивалютний) рахунок, на якому перебуває сума грошових коштів в розмірі 700 тис. доларів США. 1 вересня 2014 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу йому готівкою одноразовою операцією грошових коштів у розмірі 700 тис. доларів США, однак листом від 16 вересня 2014 року банк повідомив його про неможливість видачі готівкою одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошових коштів у вищевказаній сумі. Зазначав, що це суперечить вимогам законодавства, умовам договору та порушує його права та охоронювані законом інтереси на вільне володіння своїм майном та розпорядження своєю власністю.  

 

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд зобов'язати ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»  видати йому протягом семи днів з дня набрання законної сили судовим рішенням одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошові кошти в розмірі 700 тис. доларів США.

 

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати ОСОБА_3 одноразовою операцією з його поточного (мультивалютного) рахунку грошові кошти в розмірі 700 тис. доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.    

 

У касаційній скарзі ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач звертався до банку із заявою про повернення грошових коштів з його поточного (мультивалютного) рахунку, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського обслуговування. Також суд зазначив, що постанови правління Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, що приймаються на виконання положень законів, тобто вони не повинні їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу, а постанова Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України» суперечить ст. 41 Конституції України,

 

нормам ЦК України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

 

Згідно зі ст. ст. 15, 16  ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

 

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

 

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

 

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

 

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

 

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

 

Отже, за змістом наведеним норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

 

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

 

Тобто, посилання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України», п. 1 якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки зазначена і побідні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.    

 

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

 

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.      

    

Отже, суди прийшли до правильного висновку, про те, що відмова банку у поверненні грошових коштів з поточного (мультивалютного) рахунку ОСОБА_3 суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

 

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками судів про те, що кошти мають бути видані позивачу одноразовою операцією з його поточного рахунку.

 

Відносини банку та володільця рахунку передбачені главою 72 ЦК України, обов'язок банку з повернення коштів урегульовано ст. ст. 1068, 1073 ЦК України та умовами відповідного договору. У зв'язку з цим суд правильно зобов'язав відповідача видати позивачу грошові кошти згідно умов поточного рахунку, а порядок виконання цього рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

 

З урахуванням викладеного судові рішення відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають зміні з відмовою ОСОБА_3 у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача видати йому грошові кошті одноразовою операцією

 

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

в и р і ш и л а :

 

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» задовольнити частково.  

 

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року змінити.

 

У задоволенні позову ОСОБА_3 про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати йому грошові кошти одноразовою операцією відмовити.

 

У решті - судові рішення залишити без змін.  

 

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                                                                                                  

Судді:                                                                                                            Б.І. Гулько

 

                                                                                                                                А.О. Лесько

 

                                                                                                                                С.Ф. Хопта

 

                                                                                                                                В.А. Черненко                                               

[Bolt]

И в одном и том же решении суд называет говнопостанову 540 одновременно и нормативным, и распорядительным актом. ЧЗХ?

 

А где Вы там такое нашли... Главное, что он называет это подзаконным актом... Наконец то начинают разбираться с этими подзаконными актами, а то в нашей стране де-факто подзаконные акты имеют полномочия законов...

[Bolt]

я особо не понял о чем тут, 

 

имеется в виду, что теперь не важно что нет текущего счета?

 

А Вы где там такое нашли...

[0720]

Не знаю, но думаю, что пользу от этого решения можно поиметь и немалую... 

Может описка... 

 

Да, у меня только в кассации ВССУ три или четыре дела по банкам, которые прикрываются говнопостановой 540.  И все они, я уверен, будут решены аналогичным образом.

На самом деле есть и ещё одно следствие из этого важного решения. Банк, выплативший клиенту пеню, проценты или возмещение ущерба в результате такого применения говнопостановы там, где её применять не следует — в гражданских правоотношениях — теперь может обратиться с административным иском к НБУ и требовать в этом иске не только признать говнопостанову незаконной (не соответствующей закону), но и требовать от НБУ возместить в порядке регресса всё выплаченное клиенту

 

[0720]

А где Вы там такое нашли... Главное, что он называет это подзаконным актом... Наконец то начинают разбираться с этими подзаконными актами, а то в нашей стране де-факто подзаконные акты имеют полномочия законов...

 

В мотивировочной части: "Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління".

Если суд не считает говнопостанову нормативным актом (а считает распорядительным), то зачем он вообще упоминает нормативно-правовые? Мне кажется, тут некорректная формулировка. То есть корректнее было бы так: "Будь-які правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є правовими актами органу державного управління".

Самое смешное, что это ненамного отличается от моей формулировки в кассационных скаргах по говнопостановам, где я пишу (помимо прочего) одно и то же: "Стаття 4 ЦК містить вичерпний перелік правових актів, які слід застосовувати як акти цивільного законодавства, а також вичерпний перелік суб'єктів нормотврочості, які мають право на видання актів цивільного законодавства. Звертаю увагу суду на те, що в цьому вичерпному переліку правових актів не містяться будь-які постанови Правління НБУ, а в переліку суб'єктів нормотврочості, яки мають повноваження на видання таких актів — взагалi не міститься Національний банк України".

Ну вот и прислушался к здравому смыслу мистер Луспеник, низкий ему за это поклон.

[0720]

я особо не понял о чем тут, 

 

имеется в виду, что теперь не важно что нет текущего счета?

 

а при чём тут текущий счёт вообще?

[0720]

А как это может случиться? Только если ВССУ примет в аналогичном случае противоположное заключение.