Постановление ВАСУ о незаконности постановления ВР об отмене постановления о назначении судьи

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26 травня 2015 року

 

м. Київ

 

справа № 800/106/15

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

 

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Кочана В.М., Мойсюка М.І., Пасічник С.С., Тракало В.В., секретар Малина Л.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ,

 

в с т а н о в и л а :

 

31 березня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Верховної Ради України, в якому просив визнати протиправною та нечинною Постанову Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VIII «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроково ОСОБА_6».

 

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Постановою Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» в частині обрання ОСОБА_6 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково. Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки звільнення з посади судді, обраного безстроково, шляхом визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України в частині обрання його на цю посаду не передбачено Конституцією та законами України. В обґрунтування неправомірності ухвалення оскаржуваної постанови посилається також на рішення Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року у справі №9991/1139/12, яким встановлено, що Постанова Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ в частині обрання ОСОБА_6 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково прийнята Верховною Радою України відповідно до вимог Конституції та законів України. Позивач вказує, що оскаржувана постанова прийнята без дотримання принципу рівності перед законом, оскільки Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» разом із ним обрано на посаду судді безстроково ряд суддів до закінчення у кожного з них п'ятирічного строку повноважень судді.

 

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що не був повідомлений належним чином про пленарне засідання, на якому приймалось рішення щодо ухвалення оскаржуваної постанови, а тому не мав можливості бути присутнім при прийнятті рішення, надавати пояснення та висловлювати заперечення.

 

Представник відповідача у письмових запереченнях на позов зазначив, що ОСОБА_6 було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково згідно з постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ за два місяці до закінчення терміну його повноважень як судді, призначеного Президентом вперше, а тому, прийнявши оскаржувану постанову, Верховна Рада України привела Постанову «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ, якою позивача було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково, у відповідність до положень Конституції України, зокрема, статті 128 Основного Закону України.

 

Представник відповідача просив відмовити у частині позовних вимог ОСОБА_6 до Верховної Ради України щодо визнання незаконною Постанови Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VIII «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроково ОСОБА_6» та закрити провадження у частині позовних вимог щодо неконституційності цієї постанови у зв'язку з тим, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

 

Позивач у судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності.

 

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

 

Заслухавши пояснення представника відповідача у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

 

Відповідно до частини 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

 

Частиною 2 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

 

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861-VI встановлено, що актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.

 

Статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, і передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

 

Тобто, позовна заява ОСОБА_6 є адміністративним позовом, який підлягає розгляду Вищим адміністративним судом України.

 

В рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що здійснення судочинства Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції щодо актів Президента України та Верховної Ради України з питань призначення чи звільнення посадових осіб означає розгляд справ щодо конституційності зазначених актів у формі конституційного судочинства, а щодо їх законності - судами загальної юрисдикції у формі відповідного судочинства (частина 3 статті 124). Підсудність справ такої категорії та особливості процедури їх розгляду судами загальної юрисдикції відповідного рівня підлягає визначенню процесуальним законом.

 

Зі змісту позову ОСОБА_6 вбачається, що ним оспорюється законність прийнятої спірної постанови, а не її конституційність.

 

Правильність визначення юрисдикційної належності даного спору Вищому адміністративному суду України зазначена в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Олександр Волков проти України», а саме, у контексті порушення пункту 1 статті 6 Конвенції Європейський суд прийшов до висновку, що перегляд Вищим адміністративним судом України рішення про звільнення заявника не був достатнім та не забезпечив виправлення допущених порушень. Європейський суд зазначив, що Вищий адміністративний суд України не зробив справжньої спроби розглянути твердження заявника про те, що постанова парламенту не відповідала Закону України «Про статус народного депутата України» та Регламенту Верховної Ради України, незважаючи на той факт, що це було в межах його компетенції, а заявник чітко порушував це питання у своїй скарзі та надав відповідні докази. При цьому твердження заявника про незаконність процедури голосування у парламенті було у подальшому розтлумачено як скарга на неконституційність відповідної постанови парламенту. У такий спосіб Вищий адміністративний суд України ухилився від розгляду цього питання, залишивши його Конституційному суду України, безпосереднього доступу до якого заявник не мав.

 

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність прийнятого рішення, виходячи з наступного.

 

Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_6 було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково.

 

23 січня 2015 року групою народних депутатів України в порядку права законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради України було внесено проект Постанови Верховної Ради України «Про визнання такою, що втратила чинність Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» (в частині)», відповідно до якого пропонувалося визнати такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково ОСОБА_6

 

Згідно змісту стенограми п'ятнадцятого пленарного засідання Верховної Ради України від 05 березня 2015 року, а також пояснювальної записки до проекту зазначеної вище постанови, необхідність прийняття цієї постанови обумовлена тим, що Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ ОСОБА_6 було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково за два місяці до закінчення терміну його повноважень як судді, призначеного Президентом вперше, тобто фактично з порушенням конституційної процедури його обрання.

 

Постановою Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроково ОСОБА_6» у зв'язку з порушенням пункту 27 частини 1 статті 85, статті 128 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнано такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково ОСОБА_6, як таку, що прийнята в цій частині з порушенням вимог Конституції України.

 

Не погоджуючись із Постановою Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VIII, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із даним адміністративним позовом.

 

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Процедура призначення, звільнення та переведення судді встановлена Конституцією України, Законами України «Про Вищу раду юстиції», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про Регламент Верховної Ради України».

 

Частиною 5 статті 126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено; 2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

 

Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламентом Верховної Ради України (частина 1 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

 

Відповідно до частин 2 - 4 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України.

 

За змістом частини 3 статті 2161 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною 5 статті 126 Конституції України.

 

Враховуючи, що з прийняттям спірної постанови позивач фактично звільнений з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області без будь-якого подання Вищої ради юстиції, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що Верховною Радою України не був дотриманий порядок звільнення судді з посади, визначений статтею 126 Конституції України.

 

При цьому, в пояснювальній записці до проекту Постанови Верховної Ради України «Про визнання такою, що втратила чинність постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» (в частині)», стенограмі п'ятнадцятого пленарного засідання Верховної Ради України від 05 березня 2015 року та в наданих суду поясненнях представника відповідача зазначено, що підставою для прийняття спірної постанови є те, що Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ ОСОБА_6 було обрано на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково за два місяці до закінчення п'ятирічного терміну його повноважень як судді, призначеного Президентом вперше. На думку відповідача, зазначене свідчить, що при обранні ОСОБА_6 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково було допущено порушення Конституції України, яке має бути усунуто шляхом визнання нечинною постанови в частині обрання позивача на посаду судді безстроково. 

 

Однак, колегія суддів зазначає, що постанова Верховної Ради України про обрання суддів не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії, спрямованим на реалізацію парламентом своїх повноважень щодо обрання посадових осіб.

 

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 23 червня 1997 року № 2-зп, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

 

Конституційний Суд України неодноразово вказував, що вичерпання правовим актом своєї дії має наслідком втрату ним чинності (Рішення від 23 червня 1997 року № 2-зп, ухвали від 01 жовтня 2002 року № 50-у/2002, від 21 листопада 2007 року № 48-уп/2007, від 15 липня 2009 року № 48-уп/2009, від 13 січня 2010 року № 2-уп/2010, від 27 січня 2011 року № 7-уп/2011).

 

В Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що ненормативні правові акти органів влади є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом влади після їх виконання.

 

Таким чином, оскільки Постанова Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07 червня 2012 року № 4919-VІ є ненормативним правовим актом та була виконана шляхом обрання суддів безстроково, приймаючи Постанову від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроково ОСОБА_6», відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та прийняв оскаржувану постанову у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України.

 

Разом з тим, постановою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року у справі № 9991/1139/12 за адміністративними позовами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Верховної Ради України, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_6 про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 07 червня 2012 року №4919-VІ в частині обрання ОСОБА_6 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково (за два місяці до закінчення п'ятирічного терміну його повноважень) встановлено, що Постанова Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4919-VІ в частині обрання ОСОБА_6 на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області безстроково прийнята Верховною Радою України на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, обґрунтовано, безпосередньо, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом. 

 

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про порушення його прав на безпосередню участь у процесі прийняття рішення, надання пояснень та доказів на підтвердження певних обставин.

 

За змістом частин 4 - 6 статті 2161 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції. Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.

 

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 

Встановлені критерії прийняття рішення є обов'язковими для органів державної влади, які не дотримано відповідачем.

 

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

 

Пункт 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

 

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України визначає рішення суб'єкта владних повноважень як нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії.

 

Таким чином, до адміністративного суду може бути оскаржене будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, яке створює для особи юридичні наслідки, тобто правові акти як індивідуальної дії, так і нормативно-правові.

 

Враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема статей 171, 171-1, протиправність полягає у незаконності правового акта або невідповідності іншому акту, що має вищу юридичну силу.

 

Стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження як нормативно-правових актів, так і актів індивідуальної дії.

 

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині.

 

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що Постанова Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ є незаконною, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

 

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

 

Керуючись статтями 18, 94, 160 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

 

п о с т а н о в и л а:

 

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VІІІ задовольнити частково.

 

Визнати незаконною Постанову Верховної Ради України від 05 березня 2015 року № 250-VIII «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» в частині обрання на посаду судді безстроково ОСОБА_6». У решті позовних вимог відмовити.

 

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

 

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

 

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: В.М. Кочан

М.І. Мойсюк

С.С. Пасічник

В.В. Тракало

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44457689

[НаталиВасильевна]

Честно говоря не знаю что и сказать. Сколько людей, столько мнений. каждый ищет выгоду конечно же

[Bolt]

В 07.03.2019 в 18:44, НаталиВасильевна сказал:

Честно говоря не знаю что и сказать. Сколько людей, столько мнений. каждый ищет выгоду конечно же

Это Вы о чём вообще... Неужели за 4 года ничего не изменилось и Вы решили это сказать...

[Angel Paredes]

Важливо, щоб ми могли обговорювати новини щодня, адже без цього ми втрачаємо значну кількість інформації в нашому житті. Тому я користуюся якісним новинним порталом, який забезпечує мене всіма необхідними статтями. Крім того, я також дізнався, хто такий Максим Кріппа https://gagadget.com/uk/tags/maksim-krippa/, і хочу зазначити, що він активно займається нерухомістю та інвестує в українські технологічні компанії. Нещодавно він придбав кіберспортивну команду NAVI та розробника гри S.T.A.L.K.E.R., українську компанію GSC Game World, демонструючи свою активну роль у розвитку сучасних технологій в Україні. Познайомившись з Максимом ближче, я зрозумів, що він саме той підприємець, який потрібен країні зараз і в майбутньому. Залученість Кріппи в проекти та розвиток нових стартапів вражає, і він пропонує нові правила гри, тим самим змушуючи ринок змінюватися.