Решение Тячивского районного суда о признании недействительным допсоглашения о поднятии процентной ставки Приватбанком

[Евгений_юрист]

Справа №2-363\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2010 року. м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору недійсним в частині зміни процентної ставки та розірвання кредитного договору ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору недійсним в частині зміни процентної ставки та розірвання кредитного договору. Позовні вимоги мотивує тим , що 25 січня 2007 року між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір про надання їй кредитних коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 40000 дол. США на розвиток власного бізнесу зі сплатою 14.3 % за користування кредитом на строком до 22 січня 2010 року.

За весь період користування кредитом нею своєчасно сплачувалися платежі і жодного разу не порушено умов договору. А в грудні 2008 року на її адресу надійшов лист відповідача , яким її повідомлено , що банк в односторонньому порядку підвищує процентну ставку за користування кредитом на рівні 21.5% річних мотивуючи таку зміну значним подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках і у випадку не підписання додаткової угоди про зміну умов договору на протязі 5 денного строку банк вимагає дострокове повернення основної суми кредиту , процентів та всіх інших платежів. Оскільки фінансова криза негативно вплинула і на її власний бізнес , то мобілізувавши всі можливі ресурси 29 грудня 2008 року нею поряд з черговими платежами погашено 20000 дол. США основного боргу , тобто половину одержаного кредиту. Однак листом відповідача від 08.01.2009 року її повідомлено , що у зв’язку з неодержанням згоди на збільшення процентної ставки по кредиту датою його повернення є не 22.01.2010 року , а 01.02.2009 року , тобто на рік раніше , ніж зазначено у кредитному договорі.

Враховуючи зміну обстановки , яку не можна було передбачити при укладенні угоди , а саме що наслідки фінансової кризи привели до росту курсу долара США по відношенню до гривні більш ніж на 60% , відбувся різкий спад виробництва , внаслідок чого зменшилися доходи від підприємницької діяльності , виконання зобов’язання по поверненню другої частини боргу в сумі 20000 дол. США позичальником стало неможливим , а банк абсолютно відмовляється врахувати зміну фінансового стану позичальника і провести реструктуризацію залишку боргу , просить договір від 25.01.2007 року № К006-07\Ф визнати недійсним в частині зміни процентної ставки , проведення всіх платежів по кредиту у валюті.

В ході судового розгляду позивачка збільшила позовні вимоги і просить на підставі ст. 652 ЦК України визнати недійсним кредитний договір від 25.01.2007 року № К006-07\Ф у зв’язку з істотною зміною обстановки , вважати недійсним одностороннє підвищення процентної ставки за користування кредитом та зобов’язати відповідача провести перерахунок оплачених сум за підвищеною ставкою з січня 2009 року , зарахувавши різницю суми до тіла кредиту основного боргу.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав повністю посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і додатково пояснив , що на момент укладення кредитного договору про фінансову кризу було не відомо. При обізнаності щодо цього такий договір не був би укладений. Уточнив позовні вимоги і просить на підставі ст. 652 ЦК України розірвати кредитний договір та позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив , що підстав для застосування ст. 652 ЦК України немає , оскільки не відбулося досудового врегулювання цього питання. Крім цього , позивачка підписала додаткову угоду про підвищення процентної ставки за користування кредитом , а тому односторонньої зміни умов договору не було. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено , що 25 січня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № К006-07\Ф про надання позивачці кредитних коштів у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 40000 дол. США на розвиток власного бізнесу зі сплатою 14.3 % за користування кредитом на строк до 22 січня 2010 року.

Листом відповідача від 15.12.2008 року №5507\02 поінформовано позивачку про внесення змін в умови договору в частині підвищення процентної ставки за користування кредитом і встановлення її на рівні 21.5% річних , де також зазначено , що вразі неотримання згоди на підвищення процентної ставки банк має право дострокової вимоги повернення кредитних коштів , уплати процентів за користування і виконання інших зобов’язань по договору.

А листом відповідача від 08.01.2009 року №250\02 поінформовано позивачку , що у зв’язку з нетриманням згоди на підвищення процентної ставки за користування кредитом змінюються умови договору і строк повернення кредиту та виконання інших обов’язків за договором встановлюється 01.02.2009 року.

Додатковою угодою №1 до кредитного договору № К006-07\Ф від 25.01.2007 року , укладеною 23 січня 2009 року між сторонами змінено процентну ставку за користуванням кредитом на 19.10 % річних на суму залишку заборгованості та збільшено відсотки за користування кредитом до суми 43% річних , розрахованих на суму непогашеної в строк заборгованості.

Згідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 651 , 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається дише за згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно до п. 2.3.1 укладеного між сторонами кредитного договору банк має право збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні , а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні , встановленого НБУ на момент укладення даного договору , зміні облікової ставки НБУ , зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вказаному порядку можливе в границях кількості пунктів , на яке збільшується ставка НБУ , розмір відрахувань у страховий фонд , середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшення курсу долара США , за згодою позивача.

З наведеного слідує , що ні законом ні договором банку не було надано право в односторонньому порядку , без згоди позивачки , змінювати умови кредитного договору.

Заперечення представника відповідача проти позову з посиланням на наявність додаткової угоди від 23 січня 2009 року судом не можуть братися до уваги , оскільки наявність письмових повідомлень з боку відповідача від 15.12.2008 року №5507\02 та від 08.01.2009 року №250\02 про дострокову вимогу повернення кредиту , вказують на спонукання позивачки з боку відповідача до укладення такої угоди та на недодержання встановлених ст. 203 ЦК України загальних вимог , додержання яких є необхідним для чинності правочину , зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі , а не під впливом несприятливих обставин і на вкрай невигідних умовах.

За таких обставин дії банку з цього приводу визнати правомірними не можна , оскільки вони є незаконні та порушують права позивачки.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог , які встановлені частинами першою-третьою , п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ст. 233 ЦК України правочин , який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах , може бути визнаний судом недійсним незалежно від того , хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки , встановлені ст. 216 цього Кодексу.

Факт посилення фінансової кризи в Україні на момент укладення оспорюваної додаткової угоди , що негативно відбилося на веденні підприємницької діяльності в Україні взагалі , в тому числі позивачки , якою було залучено для ведення підприємницької діяльності кредитні кошти , є загальновідомою обставиною , а тому в порядку ст. 61 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає.

Враховуючи наведене , суд вважає , що порушене право позивачки при укладенні додаткової угоди №1 до кредитного договору № К006-07\Ф від 25.01.2007 року підлягає захисту шляхом визнання її недійсною та відновлення становища , яке існувало до порушення і зобов’язання відповідача провести перерахунок зайво сплачених процентів відповідно до умов кредитного договору, зарахувавши їх в рахунок погашення заборгованості по основній сумі кредиту.

При вирішенні позовних вимог про розірвання кредитного договору № К006-07\Ф від 25 січня 2007 року на підставі ст. 652 ЦК України у зв’язку з істотною зміною обставин , суд враховує , що відповідно до правил ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин , якими сторони керувалися при укладенні договору , договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною , якщо вони змінилися настільки , що , якби сторони могли це передбачити , вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами , які істотно змінилися , або щодо його розірвання , договір може бути розірваний за наявністю відповідних умов.

Тобто за цією нормою закону сторони спочатку мають здійснити спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою , що відповідає вимогам ст. 651 ч.1 цього Кодексу , за якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом.

За відсутністю доказів щодо спроб позивачки розірвати договір за взаємною згодою сторін , суд вважає , що вимоги позивачки про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України є передчасними , а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 11 , 60 , 209 , 213-215 ЦПК України , ст.ст. 203 , 215 , 216 , 233 , 525 , 651 , 652 , 1054 ЦК України, суд ,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 до кредитного договору № К006-07\Ф від 25.01.2007 року , укладену 23 січня 2009 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1.

Відновити становище , яке існувало до порушення та зобов’язати Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» провести перерахунок зайво сплачених ОСОБА_1 процентів відповідно до умов кредитного договору, зарахувавши їх в рахунок погашення заборгованості по основній сумі кредиту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство Комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави 8 гривень 50 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення , з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів.

Головуючий: М.М.Розман

[Евгений_юрист]

Товарищи форумчане, как относитесь к данному решению???

[nameless]

Позитивно

[Евгений_юрист]

Позитивно

Хороший ответ!)

[nameless]

Тут истец протупила - 652 статья и недействительность - это такие же разные вещи, как морская свинка и море .

У меня вопрос есть. Я смотрел решения судов по отмене повышения процентной ставки, но запутался.

У меня ситауция такая - есть допсоглашение про повышение ставки 2008 года. Я его подписывал потому, что банк прислал письмо, что если не подпишу - то будут требовать вернуть всё, что было очень страшно. (тогда).

Можно ли отменить доп-соглашение к договору, если оно подписано с моей стороны, но как обычно банком нарушены:

нет графика процентов нового

нет новой сукупности кредита

[ANTIRAID]

Тут истец протупила - 652 статья и недействительность - это такие же разные вещи, как морская свинка и море .

У меня вопрос есть. Я смотрел решения судов по отмене повышения процентной ставки, но запутался.

У меня ситауция такая - есть допсоглашение про повышение ставки 2008 года. Я его подписывал потому, что банк прислал письмо, что если не подпишу - то будут требовать вернуть всё, что было очень страшно. (тогда).

Можно ли отменить доп-соглашение к договору, если оно подписано с моей стороны, но как обычно банком нарушены:

нет графика процентов нового

нет новой сукупности кредита

Да Вы можете ссылать на то, что Вас заставили подписать соглашение на крайне невыгодных условиях. Ссылайтесь на постановление Пленума Верховного суда "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" от 06.11.2009 №9

23. Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Полный текст Постановления можете почитать здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=647

[nameless]

Ну, я тоже думал так... Но как убедить, что это всё под давлением возврата всей суммы на невыгодных вообще-никак условиях. БУдем пробовать

[ANTIRAID]

Ну, я тоже думал так... Но как убедить, что это всё под давлением возврата всей суммы на невыгодных вообще-никак условиях. БУдем пробовать

Очень просто, фактически если бы Вы не подписали от Вас потребовали бы возврат всей суммы с взысканием предмета залога. О том, что это крайне не выгодные условия, думаю даже банк спорить не будет.