Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности признать недействительным договор аренды, который был ранее расторгнут


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., 
суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (далі – ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз») про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 906/418/14 за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (далі – ТСО України) до Народицької селищної ради, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради» (далі – Коростенське КП МБТІ) та реєстраційної служби Народицького районного управління юстиції про визнання недійсним договору оренди землі від 1 березня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

Житомирська обласна організація ТСО України звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов’язання Коростенського КП МБТІ скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» на нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутововий корпус загальною площею 436,7 кв. м, гараж загальною площею 332,9 кв. м, гараж загальною площею 240,1 кв. м, склад загальною площею 39,7 кв. м, огорожу із блоків, огорожу залізну, площадку асфальтну, розташовані по вул. Визволителів, 88, в смт Народичі Житомирської області, а також про визнання недійсним Договору оренди землі, укладеного 1 березня 2008 року між Народицькою селищною радою та відкритим акціонерним товариством (далі – ВАТ «Житомиргаз»), площею 1,1635 га, розташованої в смт Народичі по вул. Визволителів, 88.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду у Житомирської області від 21 липня 2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено. 

Постановою Вищого господарського суду України від 10 лютого 2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2015 року та рішення господарського суду Житомирської області від 21 липня 2015 року скасовано в частині визнання недійсним договору оренди землі від 1 березня 2008 року укладеного між Народицькою селищною радою та ВАТ «Житомиргаз» на земельну ділянку площею 1,1635 га, що знаходиться в смт Народичі, вул. Визволителів 88 і в скасованій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 січня 2017 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017 року, позов задоволено, визнано недійсним договір оренди землі, укладений 1 березня 2008 року між Народицькою селищною радою та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» щодо земельної ділянки площею 1,1635 га, яка знаходиться за адресою: смт Народичі Житомирської області, вул. Визволителів 88.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 червня 2017 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017 року залишено без змін.

У заяві про перегляд судових рішень у справі № 906/418/14, поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», посилаючись на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 207 Господарського кодексу України (далі – ГК), і статті 236 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 8 червня 2017 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017 року, рішення Господарського суду Житомирської області від 16 січня 2017 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТСО України.

На підтвердження наведених підстав заявником надано копії постанов Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 і від 19 серпня 2014 року у справі № 5011-31/17917-2012. 

Ухвалою Верховного Суду України від 21 серпня 2017 року справу № 906/418/14 допущено до провадження Верховного Суду України, відкрито провадження за заявою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» про перегляд Верховним Судом України судових рішень у зазначеній справі, здійснено підготовчі дії.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 вересня 2017 року справу № 906/418/14 призначено до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наведені суб’єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Народицької селищної ради від 14 серпня 1997 року № 15 «Про затвердження матеріалів по встановленню окружної межі земельної ділянки і виготовленню державного акта на право постійного користування землею обласному комітету ТСО України Народицького РК» затверджено матеріали зі встановлення окружної межі в натурі для виготовлення державного акта на право постійного користування землею і вирішено закріпити за обласним комітетом ТСО України Народицького РК земельну ділянку 1,8053 га за фактичним використанням. 

15 січня 1998 року Народицька селищна рада на підставі рішення видала Житомирському обласному комітету ТСО України державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ-18-02-000004.

Рішенням Народицької селищної ради двадцять третього скликання від 29 вересня 2000 року «Про внесення змін до переліку об’єктів, що перебувають у комунальній власності територіальних громад смт Народичі» до переліку об’єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади смт Народичі, включено майно, розташоване за адресою: смт Народичі, вул. Визволителів 88.

Рішенням Народицької селищної ради дев’ятнадцятої сесії четвертого скликання від 30 листопада 2005 року «Про передачу майна» вирішено передати безоплатно із комунальної власності територіальної громади смт Народичі у власність ВАТ «Житомиргаз» майно, розташоване за адресою: смт Народичі, вул. Визволителів, 88.

Рішенням виконавчого комітету Народицької селищної ради від 10 лютого 2006 року № 35 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб» вирішено оформити право власності на нежитлові будівлі по вул. Визволителів, 88, у смт Народичі Житомирської області за ВАТ «Житомиргаз».

Рішенням двадцятої сесії п’ятого скликання Народицької селищної ради від 5 березня 2008 року № 372 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ВАТ «Житомиргаз» на території смт Народичі на вул. Визволителів, 88, за фактичним користуванням загальною площею 1,1635 га, а також вирішено передати в оренду ВАТ «Житомиргаз» земельну ділянку загальною площею 1,1635 га для трубопровідного транспорту.

1 березня 2008 року між Народицькою селищною радою (орендодавець) і ВАТ «Житомиргаз» (орендар) було укладено договір, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,1635 га для розміщення будівель, розташованих у смт Народичі, по вул. Визволителів, 88.

Відповідно до пункту 3 Договору на земельній ділянці розташовані об’єкти нерухомого майна – нежитлові будівлі та споруди. 

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 49 років.

Господарськими судами також встановлено, що 30 березня 2016 року між Народицькою селищною радою і ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 1 березня 2008 року, за умовами якої сторони погодили, що на підставі рішення Народицької селищної ради VII скликання від 30 березня 2016 року № 168 та за взаємною згодою вони розривають договір оренди землі від 1 березня 2008 року, реєстраційний номер 040821500107, який було зареєстровано у Народицькому відділі ДЗК.

Відповідно до пункту 4 угоди договір оренди землі від 1 березня 2008 року реєстраційний номер 040821500107, втратив чинність із 30 березня 2016 року.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчук С.С. проведено державну реєстрацію припинення Договору, укладеного між Народицькою селищною радою та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», на підставі угоди від 30 березня 2016 року про розірвання договору оренди землі оренди землі від 1 березня 2008 року, про що зроблено відповідний запис за індексним номером 29687509 від 20 травня 2016 року.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2012 року у справі № 11/5007/78/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 6 серпня 2013 року, за позовом Житомирської обласної організації ТСО України до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», Народицької селищної ради, Коростенське КП МБТІ, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Фонду державного майна України, позов задоволено частково, визнано недійсними: рішення Народицької селищної ради (тринадцятої сесії двадцять третього скликання) від 29 вересня 2000 року «Про внесення змін до переліку об’єктів, що перебувають у комунальній власності територіальних громад смт Народичі, с. Старе Шарно»; рішення Народицької селищної ради (дев’ятнадцятої сесії четвертого скликання) від 30 листопада 2005 року «Про передачу майна», яким передано із комунальної власності смт Народичі на баланс ВАТ «Житомиргаз» майно, розташоване за адресою: смт Народичі, вул. Визволителів, 88, відповідно до переліку, наведеного у додатку до цього рішення, а саме: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 436,7 кв. м, гараж загальною площею 332,9 кв. м, гараж загальною площею 240,1 кв. м, склад загальною площею 39,7 кв. м, огорожу із блоків, огорожу залізну, площадку асфальтну; рішення виконкому Народицької селищної ради від 10 лютого 2006 року № 35 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб», які стали підставою для реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно за ВАТ «Житомиргаз». В частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 

1 березня 2008 року, укладеного між Народницькою селищною радою і ВАТ «Житомиргаз» на земельну ділянку пл. 1,1635 га для розміщення будівель, розташованих по вул. Визволителів, 88 в смт Народичі Житомирської області відмовлено.

Суди відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі від 1 березня 2008 року, оскільки у зв’язку з переходом права власності на об’єкти нерухомості відбувається перехід до набувача прав на відповідну земельну ділянку.

У справі, що переглядається, задовольняючи позов про визнання недійсним договору оренди землі від 1 березня 2008 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що оскільки спірний Договір діяв до його розірвання сторонами, і зобов’язання сторін за ним припинилися тільки з моменту досягнення такої домовленості, то розірвання договору, виконаного повністю або частково, не впливає на дійсність цього правочину.

Водночас у справах № 918/144/15 і № 5011-31/17917-2012, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що спірний договір оренди на момент звернення до суду з позовом про визнання його недійсним вже було розірвано, а тому визнавати його недійсним на майбутнє немає підстав, оскільки сторони розірвали цей договір і на момент винесення судового рішення він уже не діяв. Отже, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. 

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого. 

Відповідно до положень частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 

Згідно з частиною 3 статті 207 ГК (яка кореспондується зі статтею 236 ЦК) виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК). 

Із правової природи такого зобов’язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК. 

За змістом статей 651, 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. 

Отже, ураховуючи встановлені у справі обставини, визнати договір оренди землі від 1 березня 2008 року, який розірвано, недійсним неможливо, оскільки предмет спору відсутній.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій належним чином не з’ясували питання повернення орендованої земельної ділянки за розірваним договором оренди землі від 1 березня 2008 року і не визначили момент, з якого часу зобов’язання за договором оренди землі від 1 березня 2008 року вважаються припиненими, а тому дійшли передчасного висновку про визнання спірного договору оренди землі від 1 березня 2008 року недійсним.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32–34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо. 

Водночас відповідно до статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на викладене, справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини 2 статті 11125 ГПК. 

Керуючись пунктом 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року 

№ 1402-VII, статтями 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України:

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 8 червня 2017 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017 року, рішення Господарського суду Житомирської області від 16 січня 2017 року у справі № 906/418/14 скасувати.

Справу № 906/418/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, встановленої пунктом 4 частини 1 статті 11116 ГПК.

Головуючий А.А. Ємець
Судді: І.С. Берднік
Т.Є. Жайворонок 

Постанова від 4 жовтня 2017 року № 3-1071гс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/881F1078F07D3446C22581C20020DD80

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ в очередной раз указал, что при рассмотрении споров связанных с недействительностью договора аренды необходимо учитывать правовую природу такого обязательства их которого следует, что фактическое пользование имуществом на основании договора аренды в случае признания его недействительным делает невозможным применение последствий недействительности сделки в соответствии со статьей 216 ГК.

По смыслу статей 651, 653 ГК изменение или расторжение договора допускается только по соглашению сторон, если иное не установлено договором или законом. В случае расторжения договора обязательства сторон прекращаются. В случае изменения или расторжения договора обязательства изменяется или прекращается с момента достижения договоренности об изменении или расторжении договора, если иное не установлено договором или не обусловлено характером его изменения.

Итак, учитывая установленные по делу обстоятельства, признать договор аренды земли от 1 марта 2008 года, который расторгнут, недействительным невозможно, поскольку предмет спора отсутствует.

Вместе с тем, суды предыдущих инстанций должным образом не выяснили вопрос возврата арендованного земельного участка по расторгнутому договору аренды земли от 1 марта 2008 года и не определили момент, с какого времени обязательства по договору аренды земли от 1 марта 2008 считаются прекращенными , а потому пришли к преждевременному выводу о признании спорного договора аренды земли от 1 марта 2008 года недействительным.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...