Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Опубликовано

Справа № 2-795/2010


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



31 серпня 2010 року

Чернігівський районний суд Чернігівської області



в складі: головуючої – судді Майбороди С.М.

при секретарі Халимон Т.Ю.

з участю представника позивача Черниш І.А.

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігів цивільну справу за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив виселити відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 з жилого будинку АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що зазначене житлове приміщення перебуває в іпотеці і на нього звернуто стягнення на підставі рішення Чернігівського районного суду від 18 лютого 2010 року. ОСОБА_4 03.02.2010 року було повідомлено про добровільне звільнення жилого приміщення, проте, вона добровільно приміщення не звільняє.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що після ухвалення рішення суду частина боргу погашена і в подальшому буде погашена інша частина, а тому у банку немає підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки і дана процедура ще не розпочата.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши представників сторін та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

26 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України » уклали кредитний договір № 41/188, згідно якого банк зобов»язувався надати позичальнику кредит в сумі 28000 грн. ;)(аппетит у банка, конечно- моя ред.) , а той в свою чергу – погашати кредит щомісячними платежами, відповідно до умов укладеного договору. ( а.с.7-8)

В забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором 28 лютого 2007 року між ОСОБА_4 як майновим поручителем та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_4, відповідно до договору дарування від 26 жовтня 2004 року, зареєстрованому в Чернігівському районному бюро технічної інвентаризації 26 жовтня 2004 року. В договорі іпотеки п.3.4.11 визначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на письмову вимогу Іпотекодержателя або нового власника всі мешканці повинні добровільно звільнити Предмет іпотеки протягом 1 ( одного) місяця з дати отримання такої вимоги, а також сприяти виселенню всіх мешканців, що зареєстровані та/ або фактично проживають за адресою знаходження предмету іпотеки. ( а.с.9-12)

Рішенням Чернігівського районного суду від 18 лютого 2010 року розірвано укладений кредитний договір від 26 лютого 2007 року, стягнуто 26 680 грн.83 коп. :lol: боргу за кредитним договором та звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 шляхом продажу ВАТ «Державний ощадний банк України » з укладенням від імені ОСОБА_4 з іншою особою – покупцем договору купівлі-продажу з наданням банку всіх прав продавця. ( а.с.13-14)

03.02.2010 року ОСОБА_4 надсилалась вимога про добровільне звільнення жилого приміщення за адресою вул. Колгоспна.21 с.Слобода Чернігівського району та області. ( а.с.15) Як підтвердила в судовому засідання представник позивача інших вимог, крім вище зазначеної на ім»я відповідачів не надсилалось.

Відповідно до повідомлення Слобідської сільської ради від 15.06.2010 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 та її сини ОСОБА_2, ОСОБА_5. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за вказаною адресою, а ОСОБА_2 приїжджає дуже рідко. ( а.с.20)

У відповідності до ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, право іпотекодержателя на звернення до суду про примусове виселення мешканців будинку виникає після сплину місячного строку з дня отримання такої вимоги особами, що мешкають у ньому, і не виконання ними такої вимоги.



Рішення Чернігівським районним судом про звернення стягнення на предмет іпотеки винесено 18 лютого 2010 року, але вимога банком про добровільне звільнення жилого приміщення направлена ОСОБА_4 03 лютого 2010 року, тобто ще до прийняття судом рішення. Крім того, вимога вручена тільки ОСОБА_4, доказів того, що після винесення Чернігівським районним судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачам надсилались вимоги про добровільне звільнення жилого приміщення суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивачем було обрано спосіб захисту своїх прав шляхом звернення до суду для прийняття рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов»язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про всій намір укласти цей договір. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про всій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Як встановлено по справі відповідачі взагалі не повідомлялись позивачем про намір останнього укласти з ними договір купівлі-продажу предмету іпотеки – спірного домоволодіння.

На час розгляду справи в суді відповідачем погашена частина боргу за кредитним договором, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.


З наведених вище підстав суд приходить до висновку, що заявлений позов про виселення відповідачів з житлового будинку, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності є передчасним та призведе до порушення прав відповідачів щодо належного володіння та користування будинком.



Разом з цим, згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Тобто підстав для зняття з реєстрації відповідачів також немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 33, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.109 ЖК України, –

в и р і ш и в :



В задоволенні позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.



Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.М.Майборода

_________________________________________________________

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11768578


Справа № 2-795/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( вступна та резолютивна частини)

31 серпня 2010 року Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючої – судді Майбороди С.М.

при секретарі Халимон Т.Ю.

з участю представника позивача Черниш І.А.

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігів цивільну справу за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов"язаного з потребою в обґрунтування доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Відповідно до ст. 209 ЦПК України виготовлення рішення в повному обсязі відкладається на 5 днів до 04 вересня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 33, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.109 ЖК України, –

в и р і ш и в :



В задоволенні позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити.



Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.М.Майборода
Опубликовано

Справа №22ц-5630/2010

Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Майборода С.М.

Доповідач – Заболотний В.М.

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2010 року місто Чернігів

А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області

в складі:

головуючого - судді Шарапової О.Л.

суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.

при секретарі - Штупун О.М.

з участю – представника позивача Черниш І.А.,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” (далі – ВАТ „Ощадбанк”) на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року по справі за позовом ВАТ „Ощадбанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В :

Оскаржуваним рішенням Чернігівського районного суду від 31.08.2010 року у задоволенні позовних вимог ВАТ „Ощадбанк” відмовлено. Суд виходив з того, що відповідачі не повідомлялись позивачем про намір останнього укласти з ними договір купівлі-продажу предмета іпотеки, під час розгляду справи відповідачем погашена частина боргу за кредитом, а тому прийшов до висновку, що позов було заявлено передчасно.

В апеляційній скарзі ВАТ „Ощадбанк” просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що згідно ч.1 ст.40 ЗУ „Про іпотеку” та ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Письмова вимога про добровільне звільнення житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була вручена майновому поручителю ОСОБА_5 - ОСОБА_4, проте відповідачі на момент винесення судом рішення по справі її не виконали. Також апелянт зазначає, що він не повідомляв відповідачів про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки, оскільки ВАТ „Ощадбанк” не розпочинав процедуру продажу даного житлового будинку. Крім того, на думку апелянта, погашення відповідачем частини боргу за кредитним договором не є підставою для відмови у задоволенні вимог банку про виселення зареєстрованих осіб із житлового будинку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що за іпотечним договором від 28 лютого 2007 року, укладеним між ВАТ „Ощадбанк” та ОСОБА_4, для забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору №41 від 26 лютого 2007 року, боржником за яким є ОСОБА_5, було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-12).

Рішенням Чернігівського районного суду від 18 лютого 2010 року на цей житловий будинок було звернуто стягнення (а.с.13-14).

03 лютого 2010 року ВАТ „Ощадбанк” направив ОСОБА_4 вимогу про добровільне звільнення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.15).

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 й просив виселити останніх із спірного житлового будинку (а.с.4-6).

Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку” після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи, що ВАТ „Ощадбанк” надіслав ОСОБА_4 вимогу про добровільне виселення 03 лютого 2010 року, тобто до прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд також погоджується з висновком місцевого суду про те, що визначені ст.40 ЗУ „Про іпотеку” вимоги позивачем дотримані не були, відповідачі були позбавлені права на добровільне виселення з житла протягом місячного терміну, і підстав для примусового їх виселення немає.

Крім того, відповідно до положень ст. 38 Закону України „Про іпотеку”, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Протягом 30-денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимоги зазнаної норми закону не були дотримані.

Виходячи з цього, суд правомірно відмовив ВАТ „Ощадбанк” у задоволенні позовних вимог до відповідачів про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” – відхилити, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11585616

Опубликовано

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року
м. Київ







Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:




Дьоміної О.О., Кузнєцова В.О., Штелик С.П.,-




розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Чернігівського обласного управління відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” н а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2010 року,



в с т а н о в и л а:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2010 року, у задоволенні позову ВАТ “Державний ощадний банк України” відмовлено.



У касаційній скарзі ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі Чернігівського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.


Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Чернігівського обласного управління відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.


Судді:
Дьоміна О.О.
Кузнєцов В.О.
Штелик С.П.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13479575
Опубликовано

Как видно из решений , даже после негативного решения суда о стягненни не стоит отчаиваться никогда.

Немного заплатить по тому решению и уже банк потеряет право на примусове стягнення.

Все будет хорошо. :rolleyes:

Еще аналогичное решение:

Справа № 22ц-4051/2010 р.

Головуючий у першій інстанції

Категорія – цивільна

Кухта В.О.

Доповідач – Лазоренко М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2010 року

м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого:

Бойко О.В.,

суддів:

Лазоренка М.І., Демченко Л.М.

при секретарі:

Костюк Ю.Г.

з участю: представника позивача – Кутікової О.Л.

представника відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України ” до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення та зняття з реєстраційного обліку

в с т а н о в и в:

ВАТ „Державний ощадний банк України ” подав апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2010 р., яким йому відмовлено в задоволенні позову до відповідачів про їх виселення та зняття з реєстраційного обліку, й просив скасувати рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, та просив прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що згідно ч.1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Письмова вимога про добровільне звільнення житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надіслана банком ОСОБА_8 29.04.2010р., отримана 04.05.2010р. чоловіком ОСОБА_8, і відповідач на момент винесення рішення 30.06.2010р. її не виконав. Також на момент укладення кредитного та іпотечного договорів в будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована лише співвідповідач ОСОБА_11, а діти відповідача було забезпечені житлом у будинку по АДРЕСА_2. Тому при укладенні договорів дозвіл органу опіки і піклування не отримувався, так як договори не впливали на права та інтереси дітей. Апелянт вважає, що відповідач навмисно зареєстрував своїх малолітніх дітей у будинку, що є предметом іпотеки, з метою ускладнити виселення, чим порушив п. 3.4.1. іпотечного договору, відповідно до якого іпотекодержатель зобов’язаний без попереднього письмового дозволу не встановлювати обтяження на предмет іпотеки.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що за іпотечним договором від 19.03.2008р. укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_8 для забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору, боржником, яким є ОСОБА_12, було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виконавчим написом від 11.12.2008 року на цей житловий будинок було звернуто стягнення.

04.12.2009р. ОСОБА_8 була направлена вимога про добровільне звільнення жилого приміщення по АДРЕСА_2.

В квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 й просив виселити всіх мешканців житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2.

29.04.2010р. позивачем була направлена вимога ОСОБА_8 про звільнення будинку по АДРЕСА_1, Чернігівського району, який перебуває в іпотеці, яка 04.05.2010 року була отримана чоловіком ОСОБА_8, що підтверджується відповідним листом та копією поштового повідомлення /а.с. 61/

11.05. 2010 року позивач змінив свої вимоги й просив виселити всіх мешканців будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, Чернігівського району

Відмовляючи у задоволенні позову суд 1 інстанції виходив з того, що відповідачі фактично були позбавленні можливості на добровільне звільнення житлового приміщення протягом строку передбаченого законом, а тому прийшов до висновку, що позов було заявлено передчасно.

З наведеним висновком суду погоджується апеляційний суд, оскільки згідно ч.2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Враховуючи, що банк надіслав ОСОБА_8 вимогу про виселення лише 29.04.2010р., яка була отримана 04.05.2010 року чоловіком відповідача, апеляційний суд також прийшов до висновку, що вимоги визначені ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» позивачем дотримані не були, відповідачі були позбавлені права на добровільне виселення з житла протягом місячного терміну, і підстав для примусового їх виселення немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 , 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” – відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів

Головуючий: Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11236510

Опубликовано

Как видно из решений , даже после негативного решения суда о стягненни не стоит отчаиваться никогда.

Немного заплатить по тому решению и уже банк потеряет право на примусове стягнення.

Все будет хорошо. :rolleyes:

Еще аналогичное решение:

Крім того, відповідно до положень ст. 38 Закону України „Про іпотеку”, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Протягом 30-денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимоги зазнаної норми закону не були дотримані.

Нужно взять на вооружение по аналоги с ч. 10 ст. 11 ЗУ о зпп.

Опубликовано

Крім того, відповідно до положень ст. 38 Закону України „Про іпотеку”, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Протягом 30-денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимоги зазнаної норми закону не були дотримані.

Нужно взять на вооружение по аналоги с ч. 10 ст. 11 ЗУ о зпп.

[/quote

А не подскажите, а если банк отправил в 30 срок, а я не получил, что дальше?

У меня в суде, бодаюсь с банком, было следующее, банк послал вымогу, а я не получал, но судья расценил, что раз банк отправлял то я, значит и был уведомлен, на все мои заперечення послал в лес и так вплоть до кассации, насколько это законно?

Опубликовано

Крім того, відповідно до положень ст. 38 Закону України „Про іпотеку”, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Протягом 30-денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимоги зазнаної норми закону не були дотримані.

Нужно взять на вооружение по аналоги с ч. 10 ст. 11 ЗУ о зпп.

[/quote

А не подскажите, а если банк отправил в 30 срок, а я не получил, что дальше?

У меня в суде, бодаюсь с банком, было следующее, банк послал вымогу, а я не получал, но судья расценил, что раз банк отправлял то я, значит и был уведомлен, на все мои заперечення послал в лес и так вплоть до кассации, насколько это законно?

К сожалению Абсолютно незаконно, хотя нужно смотреть Ваш договор

Вот решениея апелляционного суда АРК: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2161

ЕЩЕ Встречал пару решений местных судов.

Если нет доказательства, что поручитель или заемщик получали требования то банку отказывали во взыскании. ;)

Опубликовано

К сожалению Абсолютно незаконно, хотя нужно смотреть Ваш договор

Вот решениея апелляционного суда АРК: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2161

ЕЩЕ Встречал пару решений местных судов.

Если нет доказательства, что поручитель или заемщик получали требования то банку отказывали во взыскании. ;)

Спасибо за ответ, сегодня поиграл в апелляции "судья "амелин в.и, в апель жалобе и в суде первой инстанции "судья" махлай оболонь, указывал на данное обстоятельство по барабану, но самое грустное по поручителю, и в первом и во втором случае ст.559 ч.1, этим "судьям" не указ, полный игнор, не помогла и ссылка на верховный, как сказал знакомый юрист, в этой стране такая профессия как адвокат-юрист просто не нужна, нужно переквалифицироваться в судью или прокурора. Через 5 дней получу бамагу наруки, и в бой кассация, грустно все это.

Опубликовано

Через 5 дней получу бамагу наруки, и в бой кассация, грустно все это.

Правильно, в бой и еще раз в бой...

Увы, в таковой стране живем.

Вы победите, обязательно.

Опубликовано

Спасибо за ответ, сегодня поиграл в апелляции "судья "амелин в.и, в апель жалобе и в суде первой инстанции "судья" махлай оболонь, указывал на данное обстоятельство по барабану, но самое грустное по поручителю, и в первом и во втором случае ст.559 ч.1, этим "судьям" не указ, полный игнор, не помогла и ссылка на верховный, как сказал знакомый юрист, в этой стране такая профессия как адвокат-юрист просто не нужна, нужно переквалифицироваться в судью или прокурора. Через 5 дней получу бамагу наруки, и в бой кассация, грустно все это.

Я так смотрю, что без стимуляции судей вообще ничего у нас не добьешься в спорах с банками, хотя еще летом все было иначе.

Распишите все грамотно в кассационной жалобе особенно по прекращению поручительства.

Вы подавали встречное исковое на прекращение договора поручительства или ссылались на него в возражениях?

если встречное не подавали, если вдруг проиграете в кассации, то можно будет подать отдельный иск на прекращения договора поручительства, если сумеете выиграть, то сможете пересмотреть решение по вновьвыявленным.

+ еще грамотно распишите по не получению требвования банка о досрочном возврате кредита.

В реестре кстати встречал противоположенные решения, что якобы иск банка это досудебное требование..

Но фишка, то в том, что у банка, если он не присылает требование, не появляется права на досрочное взыскание всей суммы кредита.

Тоесть по даному иску банку должны отказывать, так как у банка нет не защищенного права.

Опубликовано

Я так смотрю, что без стимуляции судей вообще ничего у нас не добьешься в спорах с банками, хотя еще летом все было иначе.

Распишите все грамотно в кассационной жалобе особенно по прекращению поручительства.

Вы подавали встречное исковое на прекращение договора поручительства или ссылались на него в возражениях?

если встречное не подавали, если вдруг проиграете в кассации, то можно будет подать отдельный иск на прекращения договора поручительства, если сумеете выиграть, то сможете пересмотреть решение по вновьвыявленным.

+ еще грамотно распишите по не получению требвования банка о досрочном возврате кредита.

В реестре кстати встречал противоположенные решения, что якобы иск банка это досудебное требование..

Но фишка, то в том, что у банка, если он не присылает требование, не появляется права на досрочное взыскание всей суммы кредита.

Тоесть по даному иску банку должны отказывать, так как у банка нет не защищенного права.

ВОт нашел решение на основании Луспеника: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12496033

Придурки.

мне интересно, если в договоре написано, что право банка на досрочное взыскание кредита возникает только после истечения 30 дней с момента получения требования, то что тогда Пишут в решении суды?

Я уверен, что в вышеуказанном решении в пункте договора было указано о том, что банк должен высылать такое требование.

Хоть тогда и был беспредел некоторые требования ЗУ о зпп выполнялись в кредитном договоре.

  • 1 year later...

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения