gilel

Думаю над вопросом подачи админ. иска на Исполнителей, честно говоря сомневаюсь в результативности, вот нашел решение которое только добавило сомнений, ситуация очень похожая , тоже не получали постановы, только вызов: ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 20 січня 2012 року 10:10 № 2а-18969/11/2670 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського району м. Києва про визнання протиправними дій та скасування постанови На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві (далі по текстe - відповідач) та просить суд: - визнати протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, у зв’язку із не врученням ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження та ненаданням можливості на добровільне виконання виконавчого напису № 5959 виданого 21 вересня 2011 року; - зобов’язати Відділ Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві встановити строк для добровільного (самостійного виконання виконавчого напису № 5959 виданого 21 вересня 2011 року; - визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві ВП № 29901210 про відкриття виконавчого провадження; - визнати протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, у зв’язку із не врученням ОСОБА_1 копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - визнати протиправною та скасувати постанову від 18 листопада 2011 року ВП № 29901210 Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві в частині заборони здійснення відчуження будь –якого майна, яке належить боржнику – ОСОБА_1 лише в межах суми боргу. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-18969/11/2670 та призначено питання про поновлення строку звернення до суду до розгляду у попередньому судовому засіданні на 17 січня 2012 року, яке відкладалось на 18 січня 2012 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі. Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2012 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20 січня 2012 року. У судовому засіданні 20 січня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в порушення статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IV та пункту 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, державним виконавцем на адресу позивача не надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2011 року та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 січня 2011 року. Крім цього, представником позивача як на підстави для скасування оскаржуваних постанов зазначено, що всупереч статті 24 Закону № 606-IV державним виконавцем не надано позивачу строк для добровільного виконання виконавчого напису № 5959 виданого 21 вересня 2011 року, а помилка у прізвищі боржника (замість ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_1) у оскаржуваних постановах робить взагалі неможними виконання виконавчого припису. Представник відповідача у судовому засіданні 20 січня 2012 року адміністративний позов не визнав, мотивуючи заперечення зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року була направлена на адресу позивача (боржника у виконавчому провадженні № 29901210) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як це встановлено статтею 47 Закону № 606-IV, але конверт повернувся до відповідача із зазначенням причини «закінчення терміну зберігання». При цьому, представник відповідача, стверджує, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року направлена позивачу із супровідними листом простою кореспонденцією, тому з посиланням на безпідставність позовних вимог просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: На підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» від 02 листопада 2011 року № 8265 про прийняття до виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 21 вересня 2011 року зареєстрованого в реєстрі за № 5959 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,80 кв. м., жилою площею 36,40 кв. м., яка належить ОСОБА_1, державним виконавцем Макаренко С.В. відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції 18 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 29901210. При цьому, одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року, якою накладено арешт на квартиру за номером АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження майна боржника. На думку позивача, постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року є неправомірними, винесені з порушення норм Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-IV та пункту 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, тому підлягають скасуванню в судовому порядку. Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд не погоджується із позицією позивача та вважає позовну заяву не обґрунтованою з огляду на наступне. Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-IV (далі по тексту –Закон № 606-IV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Статтею 17 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких відносяться, зокрема, виконавчі написи нотаріусів. Суд звертає увагу, що представником позивача у судовому засіданні на наведено сумнівів щодо змісту та форми виконавчого документу (виконавчого напису № 5959 від 21 вересня 2011 року) як на підставу протиправності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, статтею 19 Закону № 606-IV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках. В даному випадку, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції на підставі заяви стягуюча (в матеріалах справи міститься копія виконавчого провадження (а оригінал –надано суду для огляду) відповідно до якої до заяви додані: оригінал виконавчого напису вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 21 вересня 2011 року зареєстрованого в реєстрі за № 5959 та оригінал Іпотечного договору № 2706/0308/71-128-2-1 від 17 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстровано в реєстрі за № 475, укладеного між Банком та ОСОБА_1; Засвідчена належним чином копія довіреності № 358 від 20 липня 2011 року; засвідчена належним чином копія Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців; засвідчена належним чином копія довідки з ЄДРПОУ; ) Засвідчена належним чином копія витягу зі Статуту АТ «Сведбанк») та належним чином оформленого виконавчого документу відкрито виконавче провадження. Представник позивача в обґрунтування неправомірності постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року зазначено порушення відповідачем статті 31 Закону № 606-IV, а саме: не направлення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року позивачу (боржнику у виконавчому провадженні). Суд не погоджується із таким посиланням позивача та вважає за необхідним зазначити наступне. Відповідно до статті 31 Закону № 606-IV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Пунктом 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі по тексту –Інструкції № 74/5) встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. В матеріалах справи міститься копія матеріалів виконавчого провадження № 29901210 з примусового виконання виконавчого напису № 5959 від 21 вересня 2011 року, з якої вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу: 02105, АДРЕСА_1, що є адресою місця реєстрації позивача відповідно до наданого у судовому засіданні представником позивача копії адресного листка вибуття. У судовому засіданні представником позивача зазначено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою 02105, АДРЕСА_1. Згідно з довідкою про причину повернення листа, конверт із супровідним листом та постановою про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року повернувся до Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві у зв’язку з закінченням терміну зберігання. У судовому засіданні 20 січня 2012 року представником позивача зазначено, що позивач була позбавлена можливості отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року, а отже і позбавлена можливості добровільного його виконання у зв’язку з направленням листа на адресу майна боржника, а не на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому документі. З приводу твердження представника позивача суд зазначає, що іпотечний договір № 2706/0308/71-128-Z-1 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 (копія якого міститься в матеріалах справи) укладено 17 березня 2008 року, коли місцем реєстрації позивача у паспорті зазначалось АДРЕСА_1. Відповідно до копії паспорту позивача, ОСОБА_1 знято з обліку з адреси: АДРЕСА_1 з 21 грудня 2010 року, та здійснено перереєстрацію за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 встановлено, що виконавчий напис має містити, зокрема, найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб). При цьому, відповідно до пункту 288 цієї Інструкції встановлено, що виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.) Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку. Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса № 5959 від 21 вересня 2011 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 4.1.1. Інструкції № 74/5 постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. Відповідно до пункту 8.13 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 р. N 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15 грудня 2008 року N 134), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2006 р. за N 1345/13219, повістки надсилаються рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною розпискою. В окремих випадках за вказівкою судді судові виклики і повідомлення можуть бути здійснені іншими засобами, передбаченими КАС України. Главою 3 (статті 33-35) Кодексу адміністративного судочинства України визначені поняття повістки, її змісту та порядку вручення. Зокрема, встановлено, що повістки надсилаються фізичній особі за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому, встановлено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З аналізу вищезазначеного вбачається, що державний виконавець зобов’язаний протягом трьох днів з моменту відкриття виконавчого провадження направити боржнику супровідний лист із постановою про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом із повідомленням про вручення за адресою вказаною у виконавчому документі, що є адресою місця реєстрації, проживання або перебування боржника. Таким чином, встановивши, що місцем реєстрації та проживанням позивача на момент складання виконавчого напису, та у подальшому відкриття виконавчого провадження його підставі, було - 02105, АДРЕСА_1, суд вважає правомірним дії державного виконавця з повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, тому не вбачає підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року. Крім цього, суд не погоджується із посиланням представника позивача на позбавлення державним виконавцем права добровільного виконання виконавчого напису № 5959 від 21 вересня 2011 року позивача з огляду на винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження № 29901210 та зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 статті 25 Закону № 606-IV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Статтею 27 Закону № 606-IV встановлено, що якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, установленому статтею 24 Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби в строк, установлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. Відповідно до пункту 5.6.2. Інструкції 74/5 Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником у начальника відповідного органу державної виконавчої служби або в суді в 10-денний строк. Судом встановлено, що необґрунтованими є посилання представника позивача на не направлення на адресу позивача постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки в матеріалах справи міститься копія реєстру направлення поштової кореспонденції № 57, відповідно до якого оскаржувана постанова від 18 листопада 2011 року направлена на адресу позивача простою кореспонденцією (як це встановлено статтею 31 Закону № 606-IV) через київське відділення ТОВ «Укркур’єр». При цьому, суд також не погоджується із твердженням представника позивача щодо позбавлення державним виконавцем права на добровільне виконання виконавчого нотаріусу, оскільки з аналізу законодавства про виконавче провадження вбачається, що якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, установленому статтею 24 Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. Крім цього, представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що описки допущені в постановах про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 листопада 2011 року виправлені у відповідності до чинного законодавства, а тому посилання представника позивача на це як на підставу для скасування оскаржуваних рішень суд не бере до уваги. Щодо посилання представника відповідача на відсутність на постанові про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року зображення Державного герба, не викладення її тексту на бланку районного відділу виконавчої служби, відсутність адреси місцезнаходження відповідача та відбитку печатки суд зазначає наступне. Інструкція про проведення виконавчих дій розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. При цьому, додатком № 7 до пунктів 3.6.2, 5.9.2 Інструкції про проведення виконавчих дій є зразок постанови про відкриття виконавчого провадження, розглянувши який, судом не встановлено порушень форми змісту та форми постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2011 року. Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї ж встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що представником позивача не доведено протиправність дій та незаконність оскаржуваних постанов Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, а тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя Шарпакова В.В. Что можете посоветовать или подсказать?

спасибо

Подтверждение нашел, спасибо . Подскажите если сможете, получили только вызов, а документа об открытии нет, как быть, и вопрос по срокам, если принял к исполнению, то если не ошибаюсь есть 6 месяцев на принудительное, и еще заемщик не получал никаких документов и залог не отдавал, как здесь можно использовать ситуацию. Вы поймите правильно, несколько раз пытались договориться с банком, но никак не выходит, обещать обещают, но не выполняют, готовы были договариваться, но .... Поэтому ищем способ подвести их к разумному предложению.

Форумчане, помогите советом, получили "Виклик державного виконавця" в котором написано, что на основании исполнительного листа от января 2011 года поручителя вызывают в ГИС, возник вопрос решения об открытии не прислали, прошло более года с момента выдачи исполнительного. На сколько это законно? Как быть?

Вы правы, но ст.312 предусматривает "3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення." ,что оспаривать если банк скажет - кредит брали? и потом они начнут просто рассказывать свои стандартные истории, но вот ухвала про открытие и принятие дела к рассмотрению уже есть основание для апелляции.

нужно отметить, что на подачу заявления по заочному есть сроки и оно вступает в силу, только после окончания сроков на подачу заявления о пересмотре - есть два пути развития ситуации, 1. отменил или 2. оставил в силе, на отмену есть основания, а при 2 ситуации только апелляция.

Апелляция может отменить и такое бывает, просто напишут отменить и передать на новое рассмотрение в такой-то суд.

пишу ссылку на очень интересное видео про банковскую систему Америки надеюсь будет интересно.

Прочел договор купли - продажи и обратил внимание на то, что в начале договора стороны пишут , что это договор комиссии ,получается, что это уже не факторинг. Как думаете я прав и что можете на это сказать.

Договор прочел, занимательное чтение, но вот вопрос в преамбуле написано договор комиссии, вопрос больше риторический, но есть БОЛЬШИЕ вопросы . Что вы про это думаете форумчане ?

ЗЫ. У кого факторинг купил кредит - почитайте ст. 514 ГКУ с комментариями к нему. Можно отсудить намного меньшую сумму чем брали. Например мой долг в 2 500 000 грн купили за 1 300 000 ) Всем удачи Не соглашусь с применением ст. 514 "К новому кредитору переходят права первоначального кредитора в обязательстве в объеме и на условиях, которые существовали на момент перехода этих прав, если иное не установлено договором или законом." Таким образом нет права на уменьшение суммы требования.

Вопрос: Почему за 90%?

Хочу прояснить ситуацию по Укрсиб и Дельта, вчера были мои клиенты в Дельте, так как получили письмо, что можно подписать дополнительное соглашение и реструктуризировать задолженность, они приехали и их попросили предоставить кредитный договор, договор залога, паспорт, код. Они позвонили мне и спросили давать, копировать документы или нет, я сказал, что нет, так как зачем, если у Дельты должны они быть. Когда они отказались предоставить на копирование документы, им ответили, что и дополнительного соглашения тогда не будет. Тогда я им посоветовал просто попросить проект соглашения для ознакомления, им отказали. Принято решение просто написать письмо им с просьбой предоставить проект соглашения и подтверждение переуступки права требования. Из практики хочу сказать, что не редко случается так, что требование есть, а право требовать, еще не возникло. Попросите подтверждение переуступки права требования и первинку.

Хочу поделиться информацией по процессу, уже было 3 заседание, наконец-то судья решилась запросить доказательства передачи права требования по КД, ОТП Фак сопротивлялся очень, но под давлением был обязан судом предоставить кредитный портфель ( очень сомневаюсь, что это будет соответствовать ст.9 о Бух учете, но …) на вопрос ,а где валютная лицензия и как можно исполнять договор ,в части уплаты платежей по кредиту в валюте кредита – получил ответ, что получатель Банк ОТП и у него есть лицензия. Ждем договора купли - продажи, будем бороться.

Не соглашусь, они по доверенности продают за полцены , а разницу пытаются повесить на должника. Суды !!!!

Мне очень интерестно, а как ОТП Факторинг может принимать доллары, если у него нет валютной лицензии?

КВЕД у них 65.22.0 Факторинг