sirota88
-
Число публикаций
314 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
10
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы sirota88
-
-
Верно. Вопрос именно в том и состоит, в целесообразности подачи таких доказательств, которые нельзя подтвердить, но можно опровергнуть.
Вся эта «возня» до первого обоснованного ходатайства об истребовании оригинала и как следствие определение суда. Кому нужна копия, да ещё и не заверенная, если нет оригинала. Макулатура и не более.
Не целесообразно вообще этим заниматься. Можно выигрывать дела и без этого. Просто нужно детально изучить материалы дела, законодательство и судебную практику, выработать правовую позицию и вперед.
А разгадка найдется всегда, так как договора, иски банков, другие документы пишут люди(юристы банков, юрисконсульты), а людям свойственно ошибаться, особенно если по 10 исков в день штамповать.
-
истребовали, но оригинала нет в природе, вот в чем сложность
Сложности нет. Так как не предоставили оригиналы то доказательства не могут считаться надлежащими и допустимыми(ст. 58,59 ГПК), суд не может их учитывать при рассмотрение дела. Для уверенности можно еще подать заявление о недопустимости доказательств и исключение их с числа таковых+заявление о назначение почерковедческой экспертизы(если это кредитный договор или заявление о выдачи налички). Но в любом случае(даже без почерк. экспертизы) суд не может принять решение на основание этих доказательств. ВССУ отменит такое решение. Вот пример:
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Макарчук М.А., розглянувши касаційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором кредиту.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Шуліка А.В. в інтересах та за довіреністю ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Із змісту судових рішень та обставин, зазначених у касаційній скарзі, вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав що жодної кредитної угоди не укладав і для підтвердження цих заперечень заявив клопотання про витребування у банку оригіналу кредитної угоди та про призначення судової експертиза на предмет підроблення підпису від його імені.
Оскільки позивач не надав оригіналу кредитної угоди, суди прийшли до правильного висновку про недоказаність допустимими доказами договірних правовідносин банку з відповідачем і обґрунтовано відмовили у позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і ґрунтуються на спотворенні підстав відмови позивачу у задоволенні позовних вимог. Посилання на докази, які судами обґрунтовано відхилені як недопустимі для підтвердження укладення кредитної угоди, також не спростовують висновків суду про недоказаність позивачем факту укладання кредитної угоди з відповідачем.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в:
Відмовити Шуліці Аліні Володимирівні в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ: М.А.Макарчук
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36473974
справа №6-51094ск13
-
2
-
-
Да неужели? А если сделал не конкретный человек, а действия имеющие признаки предусмотренные ККУ совершены неустановленным лицом?
Имеется ввиду что в действиях конкретного лица не будет усматриваться состав преступления. А вообще могут открыть уголовное производство(по факту а не в отношение конкретных лиц) если будет соответственное заявление, но как доказать, что это сделали конкретные лица? Это не так просто.
-
А вот и ключ к разгадке. Правда ситуация не совсем аналогична, но можно использовать эту судебную практику:
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Наумчука М.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва до ОСОБА_3 про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2013 року КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що АДРЕСА_1 знаходиться на балансі КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району м. Києва та обслуговується підпорядкованою йому ЖЕК № 514. При обстеженні квартир АДРЕСА_1 працівниками ЖЕК № 514 було виявлено, що кімната № 3 у даній квартирі самовільно зайнята ОСОБА_3 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що ними було складено акт. У вказаній кімнаті ніхто не зареєстрований, документів, які надають право на вселення у вказане приміщення, відповідачем надано не було. Оскільки порядок вселення в жилі приміщення державного житлового фонду дотриманий не був, позивач просив суд задовольнити позов.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1. Вирішено питання відшкодування судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач та її діти без достатніх правових підстав займають кімнату, на яку не було отримано ордер. Крім того, спростовуючи довід відповідача про те, що ОСОБА_7 не мав повноважень подавати позов, виходив із ст. 44 ЦПК України із системного аналізу якої випливає, що якщо особа протягом розгляду справи не заперечувала проти представлення її інтересів в суді і знала про розгляд справи, позов вважається таким, що був поданий належною особою.
Між тим з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2013 року з позовом до суду від імені комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка» звернувся в.о. директора підприємства ОСОБА_7.
Подаючи апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилалась на те, що у ОСОБА_7 не було повноважень представляти інтереси позивача та підписувати документи від імені комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка».
Згідно із ч. 3 ст. 38 ЦПК України юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.
Апеляційний суд при визначенні повноважень особи на вчинення процесуальних дій на вказані норми закону уваги не звернув, не перевірив чи виконував ОСОБА_7 на час подання позову обов'язки директора, якщо виконував, то на підставі чого, і чи має повноваження директор представляти інтереси підприємства без доручення, та не врахував того, що наслідком подання позовної заяви особою, яка не мала на це повноважень є залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України).
Порядок здійснення провадження у цивільних справах, зокрема, щодо представництва та участі у справі представника визначається ЦПК України.
Цим Кодексом не передбачено, що при відсутності у особи повноважень на вчинення певних дій вони можуть бути визнані такими, що тягнуть за собою юридичні наслідки у випадку їх схвалення в подальшому іншою особою.
Фактично апеляційним судом доводи апеляційної скарги, яка була предметом розгляду, про те, що особа, яка підписала позовну заяву не мала на це повноважень, не перевірені.
Виходячи з долучених до справи документів неможливо спростувати аналогічні доводи касаційної скарги в цій частині.
Такі порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силуст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до цього суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк Судді: В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко М.І. Наумчук
-
Проще сделать иначе. Если вы сомневаетесь в достоверности поданных доказательств(копий), то востребуйте оригиналы(подайте ходатайство), а если суд вынесет определение, то отвод и жалобу на судью написать, а в апелляции попросить истребовать оригиналы так как суд 1-й инстанции не истребовал.
В любом случае касация отменит решения если суды не истребовал оригиналы
-
Топик назван так, потому что не знаю как назвать эту штуку.
В суд подается документ, называемый копия, но не заверенный как копия, оригинала нет.
Как поставить суд в глупое положение и показать, что эта бумажка ничего не стоит как доказательство?
Пришло на ум такое - взять эту копию, внести туда любую чушь и предъявить как равнозначный документ-образец, тем самым показав всю суть этого документа. Как при этом не попасть под статью о подделке документов?
Состава преступления не будет если не будет доказательств, что это сделал конкретный человек. В основном подделка доказывается почерковедческой экспертизой, но могут быть и другие доказательства.
Если вы сами подадите такой документ в суд. заседание то понятно что подозрение ляжет на вас, но ... есть другие варианты.
-
1
-
-
Проще сделать иначе. Если вы сомневаетесь в достоверности поданных доказательств(копий), то востребуйте оригиналы(подайте ходатайство), а если суд вынесет определение, то отвод и жалобу на судью написать, а в апелляции попросить истребовать оригиналы так как суд 1-й инстанции не истребовал.
-
2
-
-
Просто вопрос даже не в этом, а том когда Вы собираетесь подавать такую заяву про экспертизу... Это процессуальные моменты... и об открытии провадження Вы узнаете только после его открытия... А до момента открытия Вы не будете знать о поданном иске... А когда узнаете то такую ухвалу не сможете оспорить... Вот и спрашивается, когда и на каком этапе Вы собираетесь заявлять об этом... Ведь это допроцессуальные моменты...
На любом этапе рассмотрения дела, до вынесения решения. Только ссылаться не на ст. 121, а на п. 2 ч. 1 ст. 207 ГПК
-
Вы уверены... Я нет...
абсолютно не важно в чем я или вы уверены. Просто применяем ст. 61 ГПК и говорим что обстоятельства по поводу принадлежности тех подписей Сапфиру(бриллианту) отображены в решениях которые набрали законной силы, а поэтому не подлежат доказыванию.
-
Я такой практики не видел... и не знаю есть ли она вообще...
Ну даже например, повернут, а они снова подадут... В чём резон...
Резон в том что банк может пропустить сроки исковой давности
-
Ну вот и я об этом же... видповидач...
Ну это глупо, нужны его подписи...
так а в других делах и есть его подписи, это даже отображено в решениях судов, набравших законную силу
-
Не понял...
Судова практика у справах де було проведено експертизу, встановлено що позов підписаний іншою особою і на цій підставі повернуто позовну заяву.
-
Практически нереально... Во первых подпись почти всегда под печатью и не на месте подписи... У них так в инструкции написано ставить, чтобы невозможно было провести экспертизу... Ну а потом, кто это будет делать и за чей счёт... Да и где взять образцы... Это морока для суда...
За рахунок особи яка ініціює проведення експертизи. В даному випадку це відповідач.
Вільних зразків купа. Можна взяти інші справи Привата(там будуть інші підписи), експерт проведе дослідження і дасть висновок, що іншою особою.
-
Никто не додумался...))) Вы имеете ввиду судей или юристов...
Те хто здогадався а хто ні зрозуміло(хто захотів). Питання в іншому. Чи є відповідна судова практика з цього питання(позитивна)?
-
Да конечно не уполномоченные... Вон над этим я уже несколько лет бьюсь, но безрезультатно... Главное чтобы печать синенькая стояла... Многие судьи даже уверены, что она банковская...
Експертизу почеркознавчу(чи інші) не проводили?
-
Он существует, я его видел... Только не Сапфир, а Сафир... Пацанёнок совсем... Позовы конечно не он подаёт... Просто Дубилет выдал всего три доверенности на представительство Привата в суде, вот под его доверенность все и косят и теперь и для этой цели специально были изготовлены печати и разосланы по всем регионам... "Дийсно тилькы за пидпысом Сафира Ф.О." № 1, № 2, № 3....
ч. 3 ст. 121 ЦПК України:
3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли:
1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
Ніхто не застосовував цю норму на практиці в таких випадках?(коли позов подає не та особа яка зазначена в довіреності)
-
Врага надо знать в лицо...!!!
)Це точно, хоча справжній ворог тільки ховається за його личиною
-
Он существует, я его видел... Только не Сапфир, а Сафир... Пацанёнок совсем... Позовы конечно не он подаёт... Просто Дубилет выдал всего три доверенности на представительство Привата в суде, вот под его доверенность все и косят и теперь и для этой цели специально были изготовлены печати и разосланы по всем регионам... "Дийсно тилькы за пидпысом Сафира Ф.О." № 1, № 2, № 3....
Тобто фактично позови подаються не вповноваженими на це особами? Можливо це якимось чином можна використати
Те що "Пацанёнок совсем" я не сумніваю, бо під таку відповідальність себе доросла людина зі сформованим глуздом не наважиться поставити.
-
Ух ты... А кто это...))) Это Федю уже повысили в звании... Скоро станет бриллиантом... )))
)Він взагалі хоч існує? В кожному позові йде представником Сапфір Ф.О. Як можна фізично встигнути таку кількість позовів подати?
-
тут больше о том,что никакого договора вообще нет,а значит и нет задолженности.
Читайте уважно!
Цитую ухвалу ВССУ:
"Крім того, апеляційним судом не надано належної правової оцінки тому, що відповідні Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, за умови, якщо вони позичальником не підписувались. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року при розгляді справи № 6-240цс14)".
-
Странно,что суды не обязали вернуть взятые деньги хотя бы)))
В рішенні зазначено:
"До позовної заяви про стягнення суми заборгованості за кредитним договором без номера від 27.09.2010 року представником ПАТ КБ «ПриватБанку» Сапфіром Ф.О. долучено: заяви позивача про отримання процесуальних документів в електронному виді, розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.09.2010р., копію заповненого відповідачем бланку заяви-анкети від 25.08.2010 року про оформлення дебетової особистої картки, витяг з Умов і правил надання банківських послуг без підпису відповідача, копію паспорта відповідача, копії фрагменту Статуту, банківської ліцензії, та інших документів щодо повноважень позивача та його представника".
Отже, зі змісту рішення вбачається, що виписку по рахунку надано не було. Тобто, отримання коштів не доведено належними та допустимими доказами(кошти не отримувались). Про яке зобов'язання повернути кошти може йти мова? Крім того така вимога (у випадку наявності належними та допустимих доказів про отримання коштів) може бути задоволена лише за окремим позовом банку(про застосування наслідків нікчемного правочину). При цьому постане питання строку позовної давності.
-
P.S.: "Нарешті зрозуміли, що умови й правила, які не підписані позичальником, не є частиною крединого договору"
-
1
-
-
Номер справи 623/2992/14-ц
Номер провадження 2/623/895/2014
РІШЕННЯ
іменем України
11 грудня 2014 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Зелінського В. Г.
з участю: секретаря - Телешевської В. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач посилається на те, що 27.09.2010 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номеру, по якому відповідач отримав 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач дав згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку: Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов"язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов"язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач виконав умови договору.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Посилаючись на ст. 629, 610, 525, 615, 1054, 1050 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача:
- 14948 грн. 23 коп. - заборгованості за кредитом;
- 5942 грн. 58 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом;
- 850 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом;
- 500 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1087 грн. 04 коп. - штраф (процентна складова).
Позивач вказує, що відповідно до ст. 598 ч.1 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що ніякого кредитного договору з банком він не укладав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем до суду наданий розрахунок заборгованості за договором без номера від 27.09.2010 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1.
Статтею 202 ч.1 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнікові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладється у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Сторони не дійшли згоди про укладення договору про надання кредиту.
Позивачем до суду не наданий кредитний договір, на який він посилається у позовній заяві.
Всі інші доводи, пояснення позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони повинні грунтуватися на договорі, який належним чином укладений між сторонами.
Керуючись ст.10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
У позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: В. Г. Зелінський
http://reyestr.court.gov.ua/Review/41958304
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В.,Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_6 загалом 23 327 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами у справі 27 вересня 2010 року.
Позовні вимоги товариство обґрунтувало тим, що відповідач належним чином кредитних зобов'язань не виконує, існує кредитна заборгованість, а саме: 14 948 грн 23 коп. борг по кредиту; 5 942 грн 58 коп. борг по процентам; 850 грн борг з комісії за користування кредитом; 500 грн штраф, фіксована частина; 1 087 грн 04 коп. штраф, процентна складова. В добровільному порядку заборгованості ОСОБА_6 не погашає і тому позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 327 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором та 243 грн 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції керувався ст. 60 ЦПК України і виходив з його недоведеності. Висновки міськрайонного суду ґрунтуються на тому, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між сторонами у справі 27 вересня 2010 року було укладено кредитний договір на підставі умов якого банком зроблено розрахунок заборгованості та в рамках якого позивачем подано даний позов.
Апеляційний суд такі доводи міськрайонного суду визнав не обґрунтованими та встановив, що надані позивачем докази свідчать про те, що між сторонами було укладено договір приєднання шляхом звернення ОСОБА_6 з заявою про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг», які є загальнодоступним, викладені у стандартній формі і з якими відповідач був ознайомлений, про що свідчить його заява від 25 серпня 2010 року. Оскільки відповідачем не спростовано наявність у нього заборгованості перед позивачем та її розмір, судова колегія апеляційного суду вважала, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі, визначеному ПАТ КБ «ПриватБанк».
З такими висновками апеляційного суду погодитися неможна.
Як зазначено вище, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_6 кредитну заборгованість саме за кредитним договором від 27 вересня 2010 року.
Матеріали справи не містять копії чи оригіналу тексту кредитного договору, який укладався між сторонами у справі 27 вересня 2010 року, незважаючи на те, що ці обставини підлягають доказуванню позивачем оскільки вони мають значення для ухвалення рішення у справі та їх заперечує відповідач (ч. ч. 1-3 ст. 60 ЦПК України).
Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження підстави позову, свідчить про помилкове ухвалення апеляційним судом рішення про його задоволення, так як в даному випадку позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях (ст. ст. 58-61, ст. ст. 213-214 ЦПК України).
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_6 зазначає, щоміж ним та позивачем кредитні правовідносини відсутні взагалі, а надана банком копія анкети-заявки про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» заповнювалася ОСОБА_6 25 серпня 2010 року з метою отримання дебетової особистої картки на яку мала зараховуватися заробітна плата останнього, оскільки це була обов'язкова умова юридичної особи до якої ОСОБА_6 влаштовувався на роботу. Факт оформлення ОСОБА_6 25 серпня 2010 року дебетової особистої банківської картки, а не кредитної, підтверджується змістом копії відповідної анкети наданої самим позивачем (а. с. 9 зворот). Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не спростував належними та допустимими доказами зазначені доводи відповідача у справі.
Встановлюючи факт наявності між сторонами спору зобов'язань за кредитним договором саме від 27 вересня 2010 року, апеляційний суд безпідставно взяв до уваги додані до позовної заяви копії довідки від 27 вересня 2010 року про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» ОСОБА_6 по договору SAMDN50000036264679, а також копію виписки з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року (а. с. 10-34).
З копії довідки від 27 вересня 2010 року вбачається, що вона містить інформацію по договору SAMDN50000036264679, копії якого в матеріалах справи не міститься, крім того, така довідка не містить відомостей про особу, яка її підписала. Така довідка не є кредитним договором в розумінні ст. 1054 ЦК України, оскільки вона не містить ознак такого договору.
Докази, що відповідач ознайомлювався з Умовами і Правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року в редакції наданій позивачем суду, також відсутні,оскільки копії таких документів надані ПАТ КБ «ПриватБанк» не містять підпису ОСОБА_6
Оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог надано документи які не містять усієї необхідної інформації щодо предмета доказування, то відсутні підстави вважати, що апеляційним судом обґрунтовано встановлено у справі обставини на підставі яких було ухвалено рішення про задоволення позову.
Крім того, апеляційним судом не надано належної правової оцінки тому, що відповідні Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, за умови, якщо вони позичальником не підписувались. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року при розгляді справи № 6-240цс14).
Оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях та безпідставно встановлених апеляційним судом обставинах, а тому з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України, оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова О.В. Умнова І.М. Фаловська
http://reyestr.court.gov.ua/Review/45186509
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/5368/15 Головуючий 1 інст. - Попрас В.О.
Справа № 623/2992/14-ц Доповідач - Кісь П.В.
Категорія: право власності
У Х В А Л А
іменем України
26 серпня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого, судді - Кіся П.В.,
суддів: - Макарова Г.О.,
- Кружиліної О.А.,
за участю секретаря - Прийміч А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА :
27.08.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом в якому просило стягнути заборгованість з ОСОБА_3 заборгованість, яка станом на 30.06.2014 року становить 23327,85 грн., за кредитним договором б/н від 27.09.2010 року.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «Приват Банк» подало апеляційну скаргу.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року апеляційну скаргу задоволено. Суд вирішив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судом касаційної інстанції зазначено, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивачем при зверненні до суду не надано письмових доказів на підтвердження доводів про укладення сторонами кредитного договору 27 вересня 2010 року, не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами і Правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року в редакції наданій позивачем, підписи ОСОБА_3 на наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» при мірниках витягу з Умов і Правил - відсутні.
При новому перегляді рішення суду першої інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином, згідно розписки в явочному листку повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Сівак В.Д. проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Обґрунтовуючи заперечення на позов та апеляційну скаргу, представник відповідача просив взяти до уваги ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 дійсно підписав бланк анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківським послуг від 25.08.2010 року, копію якої на підтвердження своїх доводів представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Сапфір Ф.О. долучив до позовної заяви від 25.07.2014 року, зареєстрованої судом 27.08.2014 року, однак вказаний бланк анкети-заяви відповідачем ОСОБА_3 підписано виключно з метою отримання дебетової особистої картки для отримання заробітної плати, відсутність якої у ОСОБА_3 перешкоджала його працевлаштуванню. Доказом цього є той факт, що навіть у наданому представником позивача ксерокопії номерного бланку анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківським послуг від 25.08.2010 року, відповідачем ОСОБА_3 на зворотній стороні бланку №0912130800169887589 в розділі «изьявляю желание оформить на свої імя» зроблено відповідну позначку в строчці «дебитовая личная картка». (а.с.9)
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики на суму не менше 10 кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках надання позики юридичною особою - незалежно від суми, згідно ст.1047 ЦК України має бути укладений в письмовій формі, однак позивач, усупереч вимог ст.60 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження викладених у позовній заяві доводів.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду за таких підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, для застосування яких у даній справі підстав немає.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.4 ст.60 ЦПК України)
Частиною 2 ст.27, частиною 1 ст.131 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
До позовної заяви про стягнення суми заборгованості за кредитним договором без номера від 27.09.2010 року представником ПАТ КБ «ПриватБанку» Сапфіром Ф.О. долучено: заяви позивача про отримання процесуальних документів в електронному виді, розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.09.2010р., копію заповненого відповідачем бланку заяви-анкети від 25.08.2010 року про оформлення дебетової особистої картки, витяг з Умов і правил надання банківських послуг без підпису відповідача, копію паспорта відповідача, копії фрагменту Статуту, банківської ліцензії, та інших документів щодо повноважень позивача та його представника.
В суді першої інстанції представник банку Багмет Д.В. підтримав позовні вимоги і посилався на зміст позовної заяви.
В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував, вказуючи, що дійсно 25.08.2010 року підписував бланк анкети-заяви на надання банківських послуг, на копію якої, як доказ укладення кредитного договору, посилається представник позивача, однак метою отримання таких послуг було не отримання кредиту, а отримання дебетової особистої картки для отримання заробітної плати, що й зафіксовано в тексті цього бланку.
Головуючим при розгляді справи в судовому засіданні 19.11.2014 року у суді першої інстанції у відповідності до вимог ст.10 ЦПК України звернуто увагу представника позивача на суперечливість викладення позовних вимог і наданих суду письмових доказів та оголошувалась перерва до 11.12.2014 року з наданням представнику позивача строку для забезпечення виконання процесуальних обов'язків, передбачених ст.ст.10, 27, 60, 131, 168 ЦПК України, однак в судовому засіданні 11.12.2014 року представник банку обмежився посиланням на докази, які долучені до позовної заяви і просив ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих доказів.
Оскільки суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, але позивач та його представники доказів укладення в письмовій формі кредитного договору з ОСОБА_3 при обставинах, зазначених у позовній заяві, не надали, суд у відповідності з вимогами ст.ст.10,11, 60, 213, 214 ЦПК України ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду, фактично зведена до відтворення змісту позовних вимог та посилань на норми закону.
Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду представниками банку не надано належним та допустимих доказів, які б, у відповідності до вимог ст.ст.1047, 1055 ЦК України та ст.ст.58, 59, 64 ЦПК України свідчили про укладення ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 кредитного договору за вказаних позивачем обставин.
Крім того, прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду суду першої інстанції, не є безумовним і має обмеження, передбачені ч.2 ст.303 ЦПК України.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки Ізюмськй міськрайонний суд Харківської області ухвалив рішення 11.12.2014 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 грудня 2014 року залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/49706536
-
P.S.: "Viam supervadet vadens"(идущему покорится дорога).
-
2
-
Рішення Апеляційного суду м. Києва про відмову в позові ПАТ КБ "ПриватБанк"
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
Вы спрашиваете что в этом сверхъестественного? На первый взгляд ничего, аналогичной судебной практик много как в реестре так и на форуме.
Сложность этой ситуации была в том что заявление которое подлежало исследованию экспертом было датировано 2005 г. Никаких свободных образцов подписи за 2005 г. к моменту рассмотрения дела естественно не сохранилось. Когда апелляционный суд отправил нам письмо о предоставление свободных образцов подписи, написали объяснение о том что в своей переписке эксперт(еще в 1-й инстанции) сообщил что провести экспертизу возможно на основание материалов дела и образцов которые имеются в деле. Таким образом апелляционный суд принял нашу позицию и посчитал что именно банк в этом случае уклонился, не предоставив эксперту оригиналы заявления и расписки о получение карты.
На практике иногда случается иначе. Например когда, лицо которое инициирует проведение экспертизы не предоставляет образцы почерка(свободные) или подписи эксперт возвращает дело без проведения экспертизы. Далее суд принимает решение на основание доказательств которые есть в деле.