sirota88

Решения о суда о признании ИНН, не подлежащей исполнению, нет. Я думал заявить требования одновременно. А почему виндикационный иск? У вас была практика по этому вопросу? В ч. 12 ст. 28 ГПК идет речь об отдельной категории исков: про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса . Может есть и специальные нормы под эту категорию исков?

Добрый вечер. Вопрос возврата денег взысканных в исполнительном производстве по исполнительной надписи нотариуса. Перелопатил кучу судебной практики. Много есть по признанию не подлежащей исполнению ИНН, но по возврату денег ничего. Была ли у кого-то аналогичная ситуация? Вопрос не в том чтобы признать ИНН не подлежащей исполнению, а в том как потом вернуть взысканные деньги. Думаю что должен быть один иск.

Здравствуйте. Старая но интересная тема. Так есть ли практика возврата имущества или денег взысканных по исполнительной надписи, признанной не подлежащей исполнению?

Чи є судова практика по застосуанню наведених Вами положень ГК України при вирішенні кредитних спорів де відповідачами є фізичні особи(споживачі)?

ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПОСТАНОВА 30.03.2012 № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин 1. Розгляд справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів, а також при визнанні їх недійсними, повинен здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки. При вирішенні таких спорів суди мають виходити з положень статей 41, 42, 99 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.1950), а також враховувати, що кредитні відносини врегульовано, зокрема, главами 52, 53, 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), законами України: від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність"; від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII "Про заставу"; від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку"; від 12 травня 1991 року № 1023-XII"Про захист прав споживачів"; від 18 листопада 2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; від 19 червня 2003 року № 979-IV "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"; від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет про валютне регулювання) та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України". http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12 Даний перелік не містить зазначення Господарського кодексу України, як нормативно-правового акту, який підлягає застосуванню при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин. Натомість як розяснено в постанові пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів": 1.1. У розгляді справ зі спорів, пов'язаних з укладенням, зміною, розірванням, визнанням недійсними, виконанням кредитних договорів та забезпеченням виконання зобов'язань за такими договорами, господарські суди повинні керуватися, зокрема, такими актами законодавства України: - Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) і Господарським кодексом України (далі - ГК України); - законами України: "Про банки і банківську діяльність"; "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"; "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; "Про страхування"; "Про заставу"; "Про іпотеку"; "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"; "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI); "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04.11.2010 № 2677-VI); - Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 № 15-93 (далі - Декрет про систему валютного регулювання і валютного контролю); - нормативно-правовими актами Національного банку України, виданими у межах його повноважень згідно із Законом України "Про Національний банк України". Тобто, ГК України застосовують господарські суди. Дана тема розпочалась з обговорення постанови винесеної Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, а тому недоречно говорити про застосування до даних відносин положень ГК України.

Ніде, тому і говорю, що строк дії договору є істотною умовою кредитного договору лише якщо він визначений в кредитному договорі. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ч. 2 ст. 638 ЦК).

ст. 1054 ЦК України

Розмір кредиту, проценти, строк якщо він визначений договором.

А де ж написано, що це загальні умови і, що їх можна не дотримуватись при укладенні кредитного договору? Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ч. 2 ст. 638 ЦК). Крім того, п. 3. ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" містить визначення кредиту: "фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент". Ваша правова позиція щодо істотних умов кредитного договору формується лише на тому, що немає прямої вказівки про те які саме умови кредитного договору є істотними а які ні. Але нагадаю, що ч. 2 ст. 638 ЦК, говорить також, що істотними умовами є і ті які: "є необхідними для договорів даного виду" А оскільки у вищезазначених нормах закону мова йде про те що: "за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти", то відповідно перелічені умови є істотними. P.S.: Скільки не говоріть, що чорне це біле, а все ж від того воно не побілішає. Жодні постанови судів вищих інстанцій цього не змінять.

Чому ж не прописаний? Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В продовження теми вважаю необхідним додати: Відповідно до ст. 1054 ЦК України розмір відсотків є істотною умовою кредитного договору. Відповідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 11.03.2015 р. у справі №6-16цс15: «Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором». Таким чином, у разі недотримання вимог щодо письмового оформлення кредитного договору(не зазначення розміру кредитного ліміту, відсотків, строку кредитування) застосуванню підлягають положення ст. 1055 ЦК України. P.S.: Фактично при відсутності в заяві-анкеті істотних умов кредитного договору(розмір кредитного ліміту, відсотків, строк кредитування та ін.) та непідписанні клієнтом Умов і правил банку відбувається недотримання письмової форми кредитного договору, а в такому випадку кредитний договір є нікчемним(ст. 1055 ЦК) навіт якщо кредитні кошти були отримані від банку і відбувалось їх повернення.

Дійсно формулювання дуже суперечливе. За змістом постанови для того щоб встановити що кредит споживчий потрібно встановити факт отримання кредиту і його використання для задоволення особистих потреб. Споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника(дане визначення міститься в ч. 22 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів"). Тобто, споживачем є навіть та особа, яка мала намір придбати чи замовити продукцію, навіть якщо вона не реалізувала такий намір.

Подскажите, а судебная практика в таких случаях есть. У меня по одному делу такая же ситуация. На момент выдачи ИНН решение суда об отказе во взыскание задолженности в полном объеме не вступило в силу(банк подал апелляцию) и позже дело рассматривалось в апелляции(решение устояло).

Однозначно нужно подавать иск на признание исполнительной надписи не подлежащей исполнению+заявление об обеспечение иска(остановление взыскания) если открыто исполнительное производство. Основания могут быть: отсутствие задолженности, обязательство по кред. договору на момент выдачи исполнительной надписи нотариуса прекращены в силу надлежащего выполнения должником. В частности можно применять вышеуказанное постановление ВСУ, цитирую: " чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі". Также существуют следующие правовые позиции ВСУ по исполнительным надписям нотариуса: "Згідно зі ст. 88 Закону України від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника" (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 4 березня 2015 р. у справі № 6-27цс15; від 11 березня 2015 р. у справі № 6-141цс14). Возможно эта судебная практика также будет полезна при выборе правовой позиции(в зависимости от того на каких основаниях отказано во взыскание задолженности и других обстоятельств дела). P.S.: "Все индивидуально, нужно исходить с материалов дела и ситуации которая сложилась и выстраивать правовую позицию"

А ось ще знайшов лист Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини щодо дотримання Україною зобов’язань стосовно виконання рішень ЄСПЛ. Execution Factsheet for Ukraine 2016 UKR.pdf