ВАВАНчик

Пользователи
  • Число публикаций

    1179
  • Регистрация

  • Последнее посещение

  • Days Won

    5

Сообщения опубликованы ВАВАНчик

  1. В принципе суть я изложил на других платформах.

    http://www.urist.in.ua/showthread.php?t=239233

    https://www.facebook.com/vovan.ataman/posts/864791810233841

     

    Цитирую.

     

     

    СУТЬ:
    Верховна Зрада України приняла Закон від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", которым закон "про судоустройство и статус судей" прописан в новой редакции.
    Но в предыдущей редакции этого закона была 1000 и 1 правка к третьим (по отношению к этом двум) законам, а в новой редакции их НЕТ. 
    Так теперь все те законы, которые были изменены законом "про судоустройство и статус судей" в 2010 - вернулись к их редакциям действовавшим до 30.07.2010? А там их - мама не горюй скока... Наверно с 3 десятка законов!

     

    НУ что, какие будет мнения?

  2. Подавать ХОДОТАЙСТВО про возовбновление срока НЕ НУЖНО. Постановление суда набрало силу через 5 дней после отсылки его по почте (ч. 5 ст. 254)

    Итого: если 5го отслали, то кассацию нужно подать до 30.03 ;) .

    Есть мелкие замечания по тексту. 

    СОвет: убрать из текста все слова "неправильно", "ошибочно" и т.п., вместо них использовать "С нарушением норм материльного/процесуального права (в скобках можно указывать конкретные статьи) "

  3. Право передбачене вказаним пунктом було звужене п. в ч. 4 цього закону в редакції від 18.10.2011 року.

    Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції’ України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

     

    Смотри сюда: это вопрос для КСУ. Посему даю 99% что тебя пошлют на 3 буквы... (в КСУ)

    При спорности нормы закона относительно проституции - суд использует ЗАКОН!

  4. Спор про ОДИНАКОВОСТЬ оснований - практически бесконечный. Видел как то решение хоз суда, где одни и теже деньги сначала отказали взыскивать (ибо на тот момент это был типа аванс), а через xxx года их же взыскали (ибо они перестали быть авансом)

  5. Есть ПРЕДМЕТ и ОСНОВАНИЯ. НЕльзя обращаться в суд с тем же предметом (взыскание на ипотеку) по тем же основаниям. (например основание, что недвижимость находится в ипотеке). Т.е. если в обоих случаях основания одинаковые - то 206. Если не одинаковые - то йок :( 

    П.С. в любом случае подавать ходотайство про закрытие :)

    • Like 1
  6. Полное название: (для поисковиков)

     

    ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

    ПОСТАНОВА

    17.10.2014  № 10

    Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах

     

     

    Прочел, и прослезился, понял что есть что обсуждать!

    Законодательство ломают в два счета!

     

    http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14

    Бесит с первого абзаца:

    З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства про судові витрати

  7.  

     

    Суть еще более глубока! Неисполнение постановлений ВСУ - это УГОЛОВНОЕ преступление (до 8 лет тюрьмы). Получается, что судей "садят на иглу" (или на "крючок") - и любой неугодный в любой момент может или измениться к лучшему (т.е. стать "ручным" и управляемым), или отправиться "в места не столь удаленные"
  8. Гадать нет смысла, но: ЕСЛИ он НПА - и не был зарегистрирован в МИНЮСТЕ - он не набрал силу, и поэтому не нарушает прав истца :)

    Если он не НПА - он не распространяется на истца, и он его не может обжаловать!

  9. Правова позиція

    (постанова Судової палати у цивільних справах

    Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14)

    Аналіз статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за

    № 1172/8493, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дозволяє дійти такого висновку.

    Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

    П О С Т А Н О В А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29 жовтня 2014 року м. Київ

    Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

    головуючого Яреми А.Г.,

    суддів: Григор’євої Л.І.,

    Гуменюка В.І.,

    Лященко Н.П.,

    Романюка Я.М.,

    Сеніна Ю.Л., -

    розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання прав вкладника за договорами банківського вкладу, стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу, пені та трьох процентів річних від простроченої суми за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року,

    в с т а н о в и л а:

    У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 28 квітня 2010 року між ним і публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі – ПАТ "Дельта Банк") укладено договір банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 122 995 доларів США на строк до

    5 травня 2010 року зі ставкою 9 процентів річних. Крім того, 21 травня 2010 року між сторонами укладено договори банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США: на суму 71 842 доларів США й суму 13 750 доларів США зі ставкою

    9 процентів на строк до 28 травня 2010 року та 26 травня 2010 року на суму

    134 120 доларів США зі ставкою 9 процентів на строк до 2 червня 2010 року.

    У липні 2011 року він звернувся до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про виплату коштів і нарахованих процентів згідно з договорами банківського вкладу. У відповідь банк повідомив, що станом на 13 липня 2011 року між ними не існує договірних взаємовідносин.

    Вважаючи, що він виконав свої зобов'язання за договорами, письмова форма яких, на його думку, дотримана, оскільки йому банком видані екземпляри договорів та банківські виписки, які є підтвердженням внесення грошових сум на депозитні рахунки, а відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договорами, чим порушує його права вкладника, позивач, збільшивши позовні вимоги, просив зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" визнати за ним права вкладника за зазначеними договорами банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США, стягнути з ПАТ "Дельта Банк" на його користь заборгованість за вказаними договорами банківського вкладу в сумі 342 707 доларів США, проценти у сумі

    9 267 доларів США 15 центів, пеню в розмірі 28 133 грн 29 коп., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 96 655 грн 21 коп.

    Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

    6 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 квітня 2013 року, позов задоволено в повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

    24 липня 2013 року зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

    У заяві про перегляд зазначеного рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухваленого судом рішення й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме:

    статті 1059 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі – Положення), пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від

    14 серпня 2003 року № 337 (далі – Інструкція № 337), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

    Для прикладу наявності зазначеної підстави заяви ОСОБА_1 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

    від 17 квітня 2013 року у справі за позовом до ПАТ "Дельта Банк" про стягнення депозитного вкладу (№ 6-53645св12);

    від 26 березня 2014 року у справі за позовом до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу (№ 6-4813св14);

    від 26 березня 2014 року у справі за позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди (№ 6-7607св14),

    в яких, на думку заявника, неоднаково застосовано вказані норми матеріального права.

    А саме: постановляючи ухвалу від 17 квітня 2013 року у справі

    № 6-53645св12, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, задовольняючи частково позов, зазначали, що між позивачем і банком в особі заступника начальника Білоцерківського відділення підписано договір банківського вкладу й сторонами надано заяву про переказ готівки, яка відповідає вимогам, установленим законом, а також виходили з того, що в договорі банківського вкладу, який укладено між сторонами у справі, містяться всі необхідні умови для договорів цього виду, а чинним законодавством не передбачено, що невідповідність договору типовій формі свідчить про недотримання письмової форми договору і, як наслідок, тягне за собою нікчемність такого договору. Відсутність реєстрації договору банківського вкладу і, як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) необхідно кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

    В ухвалі від 26 березня 2014 року у справі № 6-4813св14, яка також надана заявником як приклад для перегляду судового рішення, суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі судові рішення про задоволення позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому він виходив із того, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що її замінює, який видається згідно з внутрішніми положеннями банку, а також зазначив, що судами не встановлено юридично важливих фактів для правильного вирішення справи. Так, єдиним доказом, наявним у банку, який би міг підтверджувати розмір внесених позивачем грошових коштів на рахунки та розмір виданих йому грошових коштів, є виписки з рахунків позивача та оборотно-сальдові відомості за окремими рахунками (вкладними рахунками) філії банку в м. Києві, проте такі документи судом витребувані не були.

    Постановляючи ухвалу від 26 березня 2014 року у справі № 6-7607св14, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки. Покладення на особу передбаченої статтею 1172 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, що передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема статей 1058 – 1060 ЦК України. Проте обставина, за якої під час розгляду справи позивач змінив підстави позову та, посилаючись на статтю 1172 ЦК України, вважав, що незаконними діями працівників банку, які привласнили належні йому грошові кошти, йому завдано збитків, залишилась поза увагою судів, у зв'язку із чим суди не визначились із характером спірних правовідносин і відповідною нормою матеріального права.

    У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що матеріали цієї справи не містять квитанцій або інших документів, які б підтверджували внесення готівки у відповідній платіжній системі та які б відповідали вимогам пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції № 337, а саме: містили найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ, а тому в цьому випадку письмова форма договору банківського вкладу не є дотриманою.

    Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судами у справі, яка переглядається, установлено, що 28 квітня 2010 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Дельта Банк" підписано договір банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США на суму 122 995 доларів США на строк до

    5 травня 2010 року зі ставкою 9 процентів річних (а.с. 9-11, 194, 195). Крім того, між сторонами у справі підписано договори банківського вкладу "Зростаючий" у доларах США: 21 травня 2010 року на суму 71 842 доларів США та суму

    13 750 доларів США зі ставкою 9 процентів на строк до 28 травня 2010 року;

    26 травня 2010 року на суму 134 120 доларів США зі ставкою 9 процентів на строк до 2 червня 2010 року (а.с. 32-34, 36-38, 40-42, 188-193).

    На підтвердження внесення зазначених грошових сум на депозитні рахунки ОСОБА_1 надав банківські виписки від 28 квітня 2010 року,

    21 травня 2010 року та 26 травня 2010 року (а.с. 12, 35, 39, 43, 184-187).

    Відповідно до матеріалів справи у виписках від 28 квітня 2010 року,

    21 травня 2010 року та 26 травня 2010 року зазначено про грошові кошти, які є вхідним і вихідним залишком на поточному рахунку, тобто зазначено, що грошові кошти зараховуються на поточний рахунок, що суперечить пункту 2.1 зазначених договорів банківського вкладу, згідно з яким банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок.

    У липні 2011 року позивач звернувся до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про виплату коштів та нарахованих процентів згідно з договорами банківського вкладу. У відповідь банк повідомив, що станом на 13 липня 2011 року між ними не існує договірних взаємовідносин.

    Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

    З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в

    ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) – це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність").

    Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

    Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

    Згідно з пунктом 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

    Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі – Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий – банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

    Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

    Згідно з пунктом 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

    Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

    Таких по суті висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме: статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції

    № 492, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги у справі, яка переглядається.

    Таким чином, у справі, рішення в якій переглядається, судом касаційної інстанції правильно застосовано зазначені норми матеріального права. З урахуванням установлених під час розгляду цієї справи обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про недодержання письмової форми договору банківського вкладу.

    За таких обставин необхідно дійти висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

    Відповідно до статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

    Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

    п о с т а н о в и л а:

    У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року відмовити.

    Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий

    Судді Верховного Суду України: А.Г. Ярема

    Л.І. Григор’єва

    В.І. Гуменюк

    Н.П. Лященко

    Я.М. Романюк

    Ю.Л. Сенін