[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Я теж згоден з тим, що пред’явлення вимоги та пред’явлення позову є різними поняттями.

Не зважаючи на це, для мене питання щодо саме дати припинення дії договору є першочерговим (а не другорядним), оскільки від цього дуже багато залежить.

Водночас, з огляду на те, що на цей час є правова думка ВССУ, згідно якої: «термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом», то вважаю, що цим слід користуватися.

Щодо наслідків, то є чимало суперечливих рішень ВСУ, які винесені на користь банків, проте останні не переймаються з цього приводу, а навпаки посилаються на них при першій нагоді

    Мабуть я не зовсім точно розумію Вашу позицію. 

    З чого Ви взяли, що я проти. Звичайно, що потрібно.  Сам в темі "виконавчий лист" і т.п. описую свої старання в цьому напрямку. Але що б не робилось в юриспруденції, воно має якесь  єдине ідеальне вирішення, яке рано чи пізно настане в головах, а потім в практиці ВСУ.  Повторюсь. Наявність договірних правовідносин між контрагентами встановлює тільки що ці контрагенти перебувають в якомусь стані протягом дії договору, тобто отримують ніби статус сторін договору.  Питання строку дії договору (від дати/терміну початку дії до терміну/дати припинення дії) є, в моєму розумінні другорядним, тому , що договір цікавий тільки  як підстава виникнення договірних зобовязань. Договірне зобовязання, яке вже виникло живе самостійним від договору життям поки не припиниться.  Змістом зобовязання, а не змістом договору  є право управленої і обовязок зобовязіної сторони. Кожне зобовязання також має строк, протягом якого воно має бути виконане належним чином і  термін/дату коли зобовязання припиняється з різноманітних підстав, до яких руки у ВСУ ще дійшли дуже обмежено.   

[Нужна консультация по третейскому суду (ипотека, взыскание задолженности))]

Всем привет. Кому интересно. Вчера юрист банк принес возражения против моего иска. Интересная картина. Суть возражения следующая: ВСУ запретил рассматривать споры в ТС в разрезе защиты прав потребителей, где потребителем являются физические лица, НО не запретил банкам рассматривать СВОИ споры относительно физлиц в ТС.!!!

   Отож. Я ж Вам звертав увагу на статтю їхніх суддів Жукова і Перепелинської http://tretsud.aub.o...id=193&Itemid=1    

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Я пропоную це питання (щодо припинення дії кредитного договору саме з моменту подання банком відповідного позову) обгрунтувати наступним

 

Відносно того, що позовну заяву Банку про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору, можливо розцінювати саме як вимогу, свідчить наступна судова практика, а саме:

1) постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 по справі № 6-53цс14, у якій зазначено, що «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя;

2) абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що: «Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову».

 

Водночас, саме день подання Банком вищезазначеної ВИМОГИ (тобто позову про дострокове стягнення кредитного боргу) до Суду, можливо розцінювати як днем зміни строку дії Кредитного договору, у т.ч. і в частині розрахунків (!!!).

До речі відповідна правова позиція також підтверджується і сталою судовою практикою, наприклад:

1) ухвалою ВССУ від 29.07.2015 по справі № 6-13025св15, у якій зазначено наступне: «у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України і п. 6.5 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2  ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання зобов'язання».

2) постановою Верховного Суду України від 17.09.2014 по справі № 6-53цс14, у якій, окрім іншого, зазначено наступне: «У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пунктом 5.5 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 26 червня 2012 року вимогу, у тому числі поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 28 липня 2012 року.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати».

3) ухвалою ВССУ від 01.10.2014 по справі № 6-28531св14, у якій зазначено наступне: «У зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів та звернення ОСОБА_4 із позовом до банку про визнання недійсним договору поруки, позивач у 2011 році скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. Наслідком такого звернення стало ухвалення 23 травня 2011 року Деснянським районним судом м. Києва рішення, яким у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто 131 133,65 доларів США, що еквівалентно 1 044 282 грн 78 коп., заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 349/РП/39/2008-840. При цьому, як на підставу для задоволення позову суд послався на п. 4.2.4 договору про дострокове виконання зобов'язання за цим договором.

Таке свідчить про те, що термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом (!!!)».

До речі, відповідний правовий висновок також наведено в ухвалах ВССУ від 18.03.2015 по справі № 6-46041св14, від 11.02.2015 по справі № 6-47295св14

      Мусите враховувати і варіанти наслідків цього:     http://ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=259760 (

48.             

Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк“

щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України

ухвалою колегії суддів КСУ відкрито конституційне провадження у справі; справа розглядається Судом з 04.06.2015

     На мій скромний погляд, коли замовкнуть інтереси і скаже юриспруденція, то строком зміни зобовязання стане дата надана кредитором у вимозі про дострокове.  Щодо строку припинення договору, то це питання другорядне.  І цікаве лише з точки зору підстави виникнення нових зобовязань. Хоча дійсно в законі про іпотеку йдеться про "діє до закінчення договору".   

[Виконавчий лист]

Саме так, у мене було одне рішення апелляційного суду, де незважаючи на заяву про застосування до вимог банку наслідків спливу позовної давності, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не застосували їх через начебто відсутність деталізованого розяснення: коли та чому має бути застосовано позовну давність.

 

п.с. Заяву в суд першої інстанції подавав не я.

Вступив до процесу на етапі апеляційного провадження.

   Здивуватись винахідливості важко.  От якби нам вдалося примітивну тягу судової системи  до "процесуального превосходства" та й спрямувати в русло Правосуддя. То можна було б вже з почуттям виконаного обовязку покинути поле вітчизняної  юриспруденції. 

[Виконавчий лист]

1. Для формальності можна написати все, що завгодно.

Безперечено це буде не зайвим, але якщо пишете заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, то треба чітко розписати з якого момента і чому вона починає свій відлік і коли закінчується, а також чому пропущено позовну давність.

5. Згоден понвістю. Головне довести проживання дітей.

    Жодного разу не розписував в деталях момент пропуску, але  завжди застосовували. Головне щоб була письмова "заява" застосувати і все. По ЦПК суд повинен відобразити в рішенні своє ставлення до строку давності за замовчуванням (звичайно, що ніхто цього традиційно не робить), але підставою для застосування строку з вирішальною метою є формальна  заява учасника процесу.

[Виконавчий лист]

http://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/yakoyu-bude-reforma-dvs.html  

 

 

 

 Сергій Шкляр

«Міністерство юстиції» заступник Міністра юстиції з питань виконавчої служби

Виконання судових рішень є невід’ємною складовою права на справедливий суд та одним із критеріїв, за якими громадяни оцінюють ефективність і спроможність держави дотримуватися своїх обов’язків. Та об’єктивні реалії сьогодення доводять, що, на жаль, система примусового виконання рішень у нашій державі ще далека від ідеалу. Фактично, нині у повному обсязі виконують всього 20% рішень, що, звісно, не надає авторитету державних установ в очах пересічних громадян, та не покращує економічний стан останніх, які на превеликий жаль вимушені роками очікувати на отримання законного присудженого. 

Причиною такого становища є серед іншого недосконалість системи примусового виконання судових рішень в Україні. Мета змін, що перетворюються Міністерством юстиції України з концептуальної моделі на реальний набір практичних дій – це створити такі механізми виконання судових рішень, щоб кожний після отримання в суді справедливого та законного судового рішення, міг розраховувати на його повне та якісне виконання професійними виконавцями в розумні строки, забезпечивши  практичне втілення принципу верховенства права і реалізації права кожного на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У нашому баченні, яке засновано на позитивному досвіді країн зі схожими правовими системами (зокрема співдружність ГУАМ, Росія), ці зміни у мінімальному вираженні передбачають таке:

1. Створення реєстру боржників, до якого виконавці (державні і приватні) будуть вносити відомості по боржниках (ПІБ, індивідуальні податкові номери, номери карток соціального страхування, паспорту тощо) та вказувати виконавчі провадження, суми стягнення та контактні дані виконавців. І, відповідно, будь-який орган, відповідальний за реєстрацію або облік майна/цінних паперів/майнових прав (реєстраційні служби, банки і т.п.), перевіряючи Реєстр, у разі збігу зможе одразу блокувати майно і негайно зв’язуватись з виконавцем. Як результат, не виконавець, а власне, органи, що мають відомості про активи боржників, будуть першою ланкою у виявленні їхнього майна та його блокування, не чекаючи на відповідну вимогу виконавця. Цей механізм протягом тривалого часу успішно застосовується в Грузії, та його користь перевірена практикою.

2. Зобов’язання боржника у безумовному порядку надати виконавцеві декларацію відомостей про його майно з визначенням приблизної вартості, місцезнаходження та титулу власності (володіння, розпорядження, користування тощо). В наявній моделі державний виконавець або розраховує на самостійне подання боржником відомостей про наявне в нього майно (чого на практиці зазвичай не відбувається), або направляє запити до органів реєстрації прав щодо належності боржникові незареєстрованого майна, що, безумовно, зменшує дієвість і швидкість виконавчого провадження. Тому неподання такого переліку чи невключення майна до нього має призвести до кримінальної відповідальністі, і ми проводимо консультації з колегами – представниками правоохоронних органів задля якісної інтеграції змін виконавчого законодавства у кримінально-правову ланку.

3. Введення можливості примусової реєстрації права власності за боржником.Реалії сьогодення такі, що якщо майно є де-факто у власності боржника, але з різних причин не зареєстроване за боржником, воно не може використовуватися для задоволення вимог стягувача. Створення законодавчого механізму примусової реєстрації права власності за боржником дозволить  виконавцю, який отримує відомості про належне боржникові незареєстроване майно (з показань свідків під присягою, виходу виконавця/міліції на місце, декларації стягувача та/або боржника), перевіривши і встановивши цей факт, за спрощеною процедурою отримати від органів інвентаризації технічну інформацію на незареєстроване майно. Як результат, колосальний масив незареєстрованої нерухомості (передусім  приватні житлові будинки, садиби та надвірні споруди), стає доступним для продажу, а боржники позбавляються поширеної схеми ухилення від виконання судових рішень.

4. Зміна банківського законодавства. Оскільки кошти на рахунках фізичних осіб та зміст банківських скриньок не реєструються в органах доходів і зборів, а зміст банківських скриньок у принципі не розголошується та не розглядається як об’єкт стягнення – виконавець не отримує відомості про кошти боржників, що не є підприємцями, та не може використовувати зміст банківської скриньки для задоволення вимог стягувача. Вирішити це можна, поклавши на банки безумовне зобов’язання регулярно (в автоматичному режимі) перевіряти Реєстр (див. вище) і за фактом збігу блокувати суми на виявлених рахунках у межах суми боргу або вміст банківської скриньки і повідомляти про це виконавця за даними у Реєстрі.

5. Введення інституту управління власністю боржника. Якщо вимога стягувача може бути задоволена без продажу виявленого майна та вартість такого майна значно (у 5 раз і більше) перевищує суму стягнення є доцільним, щоб виконавець призначив керуючого майном. Отже, керуючий майном забезпечує використання майна боржника для отримання прибутку протягом 3-4 місяців (наприклад від імені боржника передає майно в оренду за ринковою вартістю, продає урожай із сільськогосподарської земельної ділянки), та забезпечує збереження такого майна. Оскільки таке майно має цінність не тільки для продажу, але й для використання, а з моменту арешту майна до його продажу на торгах може пройти багато часу, це дасть змогу стягувачу для ефективного задоволення своїх вимог.

6. Введення інституту прямого стягнення. Надати право стягувачу, якому відомо про існування конкретних цінних паперів боржника,  напряму (без участі виконавця) звертатися з виконавчим документом до держателя реєстру/емітента/депозитарію цінних паперів та вимагати списання таких цінних паперів на власну користь.

7. Можливість звернення стягнення на корпоративні права/частку у майні товариства. Зараз законодавство не передбачає звернення стягнення на саму частку в статутному капіталі товариства (лише на частину майна, пропорційну частці в статутному капіталі), що створює проблему в ефективному захисті прав стягувача. Тому необхідно законодавчо закріпити, що об’єктом стягнення є саме частка у статутному капіталі товариства як така. Це не повинно впливати на те, що першочергово звернення стягнення на частку відбувається у формі задоволення вимог стягувача за рахунок частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі, і лише якщо такого майна не достатньо – на корпоративні права. Особливість процедури звернення стягнення на корпоративні права повинна передбачати можливість для інших учасників товариства/самого товариством виплатити борг стягувачеві з подальшим автоматичним набуттям права власності на оплачені частки/акції боржника.

8. Можливість звернення стягнення на об’єкти інтелектуальної власності. На сьогодні чіткого положення щодо того, що на майнові права інтелектуальної власності може бути звернуто стягнення у виконавчому провадженні, в чинному законодавстві України немає. За податковим законодавством право власності на результати інтелектуальної діяльності належить до нематеріальних активів. Як наслідок, пошук активів у вигляді майнових прав інтелектуальної власності, які належать боржнику державними виконавцями під час виконавчого провадження не здійснюється. Тому є абсолютно виправданим внесення зміни до ЦКУ, Закону України «Про виконавче провадження», профільних законів про охорону певних об’єктів інтелектуальної власності, якими передбачити можливість звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності та прописати механізм реалізації (здійснювати продаж майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти будь-якій особі – покупцеві з правом укладення договору передачі майнових прав інтелектуальної власності на такі об’єкти). Є також доцільним передбачити переведення на стягувача прав вимоги за належними боржникові платежами з роялті.

У такому вигляді, завдяки комплексному підходу, система примусового виконання рішень може стати ефективним засобом реального відновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Варто повторитися – позитивний досвід сусідніх країн надає впевненості в тому, що багато з перелічених заходів є дієвими, а не існують лише як ідеалістична, відірвана від реальності модель. Звичайно, важко очікувати на вирішення усієї сукупності проблем примусового виконання в Україні лише одним кроком реформ. Одним із багатьох послідовних – безумовно, можливо, і варто робити це за принципом «вже вчора».

[Бухгалтерські маніпуляції страховим резервом = зловживання правом (ч.6 ст.13 ЦК)]

Заполнила вордовский файлик. Слово "підпис" убрала, оставила дату . Прицепила файлик и в теме письма поставила "публічний запит".

Дякую. 

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Ну ещё нужно учитывать и принадлежность банка.

   Ми ж не про все, а тільки про "в межах цивільних павовідносин"

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Є ще іпотечне майно - будинок

   Ви про звернення з новим позовом з іншим предметом? Якщо позичальник = іпотекодавець то вже буде преюдиція, що "договірного" боргу нема.  Якщо про позасудове, то ст.35 про іпотеку забавна, але не безнадійна. Тим більше, що повністю не грає з колізійною нормою ст.11 ЗПС про 60 днів. Зрештою в ЦК є такий спосіб захисту, як заборонити вчиняти дію. І по держмиту гонорово, і по тексту скромненько з врахуванням преюдиції.  

[Бухгалтерські маніпуляції страховим резервом = зловживання правом (ч.6 ст.13 ЦК)]

http://nfp.gov.ua/content/dostup-do-informacii.html

Тут є бланк запиту.

Доречі, фінустанови про яку я питала, в реєстрі не було, тому запит і відправляла.

А вона таки одержувала довідку про взяття на облік в Нацкомфінпослуг.

  Шото туплю. Який підпис в формі має бути?  Скан роздрукованого запиту з підписом  чи як? Як Ви це робили, Mira?

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Так отож, кредит до 2027 року. Апеляції поки не було, якщо рішення вступить в силу, що тоді? У 2027 році банк звернеться до позичальника і стягне тільки в межах 3 років?

   Якщо вступить - то банк в ліс. Які нові зобовязання можуть виникнути з КД після дострокового невдалого витребування всього? Ніякі. Якщо з позичальника щось буде належати, то тільки позадоговірні: проценти по 625, якщо доведуть базу нарахування і різнопланові шкоди, які треба дотошно доводити.

[Виконавчий лист]

  А от так от. http://dvs.gov.ua/ua/news/open/146  Тепер масти собі голову народ з залученням процесуальних правонаступників. 

 

 

 

 

 Державна Виконавча Служба України

• Головна
• Про ДВС
• Нормативні документи
• Напрямки діяльності
• Електронні торги
• Прес-центр
• Зв`язки з громадськістю
• Громадська рада

1. Головна
2.  
3. Прес-центр
4.  
5. Новини

Оголошення щодо припинення діяльності

20 серпень, 16:51

 

Оголошення щодо ліквідації

Державної виконавчої служби України

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну виконавчу службу України, на підставі якої утворено комісію з ліквідації Державної виконавчої служби України (місцезнаходження комісії: 04053, м. Київ, вул. Артема, 73).

Згідно зазначеної Постанови завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладено на Міністерство юстиції України.

У зв’язку із зазначеним вказані функції перейшли до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження комісії: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

На даний час діяльність Державної виконавчої служби України щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) припинено та Державна виконавча служба України перебуває у процесі ліквідації.     

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Можливо, не в цій темі потріно, але проаналізуйте рішення, де судом визначено початок перебігу позовної давності з моменту несплати позичальником чергового платежу, Банк пропустив строк позовної давності - судом відмовлено в позові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Буцмак Ю. Є., при секретарі Кузьменко Т. Г., за участі представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 07.12.2007 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 07-158, до якого у послідуючому вносилися зміни № 1-4. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 34800 дол. США, зі строком повернення до 07.12.2027 р., сплатою 14,5% річних, з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. 10% річних, з 12.06.2015 р. до кінця строку кредитування 14,5% річних. Між сторонами було також укладено 4 додаткові угоди до кредитного договору. Банк свої зобовязання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши йому кредит в сумі 34800 дол. США. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання перед банком не виконав. В результаті порушення умов кредитного договору станом на 19.11.2014 р. утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту, заборгованості за процентами, пені, а всього 22525 дол. 6 центів, що за курсом НБУ складає 343736,55 грн. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 22525,06 дол. США, що за курсом НБУ складає 343736,55 грн. та судовий збір в розмірі 3437,36 грн.

Представник позивача надіслав на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути із відповідача 25434,81 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 21.04.2015 р. 566036,11 грн., з яких борг за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 21849,16 дол. США, еквівалентно 486239,58 грн.; борг за процентами з урахуванням 3% річних у розмірі 3129,27 дол. США, еквівалентно 69640,08 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів та кредиту в розмірі 0,5% за кожен день у розмірі 456,38 дол. США, еквівалентно 10156,38 грн.

Від представника позивача надійшов лист, у якому він просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача позов не визнав, просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволені позову.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, заперечення проти позову, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 58,60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 526,530,1054,626,627,11 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За кредитним договором банк (позикодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Судом досліджені:

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 07-158 від 7.12.2007 р. з додатками станом на 19.11.2014 р. за ОСОБА_2 у розмірі 22525,06 дол. США, що за курсом НБУ складає 343736.55 грн., курс дол. США до гривні;

Кредитний договір № 07-158 від 7.12.2007 р., укладений між ВАТ ВТБ банк і ОСОБА_2, з додатковими угодами № 1-4;

Лист-вимога ПАТ ВТБ банк від 26.11.2014 р., адресована ОСОБА_2 про негайне виконання зобовязання за кредитним договором;

Копія паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН;

Копія Статуту ПАТ ВТБ «Банк»;

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ВТБ Банк» Серія А01, № 725805, дозволи;

Заява про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2015 р. № 3967/1-2 з додатками: оригінал розрахунку заборгованості з додатками № 1,2,3.

Судом встановлено, що 07.12.2007 р. між ВАТ «ВТБ банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 07-158, до якого у послідуючому вносилися зміни за №№ 1-4. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 34800 дол. США, зі строком повернення до 07.12.2027 р., сплатою 14,5% річних, з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. 10% річних, з 12.06.2015 р. до кінця строку кредитування 14,5% річних. Банк свої зобовязання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши йому кредит в сумі 34800 дол. США. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання перед банком належно не виконує. Банк надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 26.11.2014 р. про погашення заборгованості. Однак відповідач заборгованість перед банком не погасив. В результаті порушення умов кредитного договору станом на 21.04.2014 р. утворилась заборгованість у розмірі 25434,81 дол. США, що за курсом НБУ становить 566036,11 грн.

Згідно з пунктом 6.2 кредитного договору, договорів про внесення змін № 1-4 до кредитного договору від 07.12.2007 р. банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору.

Боржник відповідач ОСОБА_2 припинив за кредитним договором здійснювати погашення кредиту, процентів за його користування, здійснював не у належній сумі з жовтня 2009 р., що підтверджується, додатками №№ 1,2 до Розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 07-158 від 07.12.2007 р., які надіслані представником позивача до суду разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2015 р. № 3967/1-2.

Про припинення чи погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом відповідачем в значно меншій сумі ніж передбачено кредитним договором, саме з вказаного часу також підтвердив у суді представник відповідача.

Відповідно до ст.ст. 256-261,264,266,267 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Особа, яка виконала зобовязання після спливу позовної давності не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 611, частинами 2-4 ст. 612 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобовязання боржником.

У пунктах 10.2, 10.4 кредитного договору зазначено: цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Невід»ємною частиною цього договору є Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг.

Судом встановлено, що згідно Графіка зменшення розміру заборгованості по кредиту, позичальник відповідач грошові кошти мав сплачувати згідно графіка.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору, який змінювався, сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів).

Представник відповідача у судовому засіданні зробив заяву про застосування до вимог позивача позовної давності.

Суд, враховуючи заяву представника відповідача про застосування судом позовної давності, вважає можливим застосувати/застосовує позовну давність до позовних вимог позивача у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 три роки.

Право вимоги по заборгованості збігло, тому, що предявити вимогу до позичальника - боржника - відповідача ОСОБА_2 про виконання зобовязання за кредитним договором від 07.12.2007 р., у кредитора (банка), виникло, починаючи з жовтня 2009 р. Банк із позовом до суду звернувся 24.02.2015 р. (дата вказана у позові).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.

Судом встановлено, що право вимоги відповідно до ч.1,5 ст. 261, ч. 2 ст. 1050 ЦК України у банка до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором від 07.12.2007 р. виникло з жовтня 2009 р., тобто з часу неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань по кредитному договору.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд зазначає, що позивач, представник позивача не звертались до суду із заявою про визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Суд не знаходить підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності позивачем.

Суд також не знаходить підстав вважати укладені договори про внесення змін №№1-4 до кредитного договору № 07-158 від 07.12.2007 р. такими, що свідчили про переривання перебігу позовної давності, адже із них: № 1 укладений 13.11.2008 р.; № 2 укладений 27.02.2009 р., коли ОСОБА_2 не мав заборгованості; № 3 укладений 21.01.2010 р. коли заборгованість становила менш ніж за 4 місяці; № 4 укладений 12.06.2014 р., за межами позовної давності, тобто більш ніж через 3 роки, як у позивача виникло право (з жовтня 2009 р.) вимоги за кредитним договором від 07.12.2007 р. У договорах №№ 3,4 відсутні данні про визнання відповідачем боргу. Графік погашення кредиту і сплати процентів до договору № 3 та Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки до договору № 4 не містять даних про визнання відповідачем існуючої заборгованість відповідача перед банком на час їх укладення за кредитним договором від 07.12.2007 р., із зазначенням конкретної суми такої заборгованості. Не містять обовязку відповідача щодо погашення заборгованості, яка утворилася у звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором. Крім того у п.6.1.1,6.1.2 до договору № 4 зазначено, що підписання цього договору не призведе до порушення будь-якого положення чинного законодавства України, що має відношення до позичальника. Цей договір не вступає у суперечність з попередніми договорами (угодами), укладеними позичальником.

Суд також не знаходить підстав вважати часткове виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором від 07.12.2007 р. після жовтня 2009 р., таким, що свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки незважаючи на часткове погашення ним кредиту та процентів за користування кредитом у наступні періоди, у нього існувала заборгованість за їх сплатою починаючи з жовтня 2009 р., та право вимоги банку до нього з цього часу.

За таких обставин суд вважає у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 1,2,4,10,11 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.ст. 12,13,4,3 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України. Загальними засадами цивільного законодавства є: 3) свобода договору; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.    

При ухваленні рішення, суд враховує правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-155цс 13, № 6-53цс 14, № 6-116цс 13.

Відповідно до ч.3 ст. 208, ч.1,2 ст. 209, ч.2,3 ст. 213 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3,4,11,12,13,252,256-261,264,266,267,526,530,1054,626,627 ЦК України, правових позицій Верховного Суду України у справах № 6-155цс 13, № 6-53цс 14, № 6-116цс 13, керуючись ст.ст. 1,2,4,10,58-60,88,208,209,212-215,360-7 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.    

Суддя                     Ю. Є. Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області 

  Цікаво яким боком тут може зростись. Кредитування по 2027 рік. З 2009р. позичальник не платив, а кредитор не стягував. Але в листопаді 2014 (фактично десь мабуть з грудня)  кредитор витребував достроково все. Відомості про категорію кредиту і списання відсутні. Можливо суддя знає більше ніж написав і дійсно з моменту списання пройшло більше 3 років. А так, як йдеться в фабулі, то прострочене право на стягнення помісячних повернень тіла і процентів за період 3 роки назад від дати позову і не більше. Звичайно, що розрахунок неправильний і  апеляційний змушений буде самостійно визначити фактичний розмір боргу в межах строку позовної давності. Якщо прогресивний склад суду, то може навіть ризикнути залишити в силі змінивши підставу відмови на недоведеність розміру позовної вимоги. Застосувати ч.6 ст.13 не вдасться, бо  кредитор хоч і хотів нанести більшої матеральної шкоди позичальнику наваривши штрафних, але вони й так стягненню не підлягають через строк давності. Десь так. Якщо виходити з Amicus Plato, sed magis arnica Veritas

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Хозяйственные суды потихоньку формируют позицию того, что установление сроков исковой давности через суд дают возможность припинити действие ипотеки.  Надеемся на то, что это будет и в гражданском поле скоро. ( Пропущення строку позовної давності при стягненні основного зобов'язання (боргу) є підставою для припинення похідного зобов'язання (Постанова ВГСУ, судді: головуючий Ткаченко Н. Г., Катеринчук Л. Й., Куровський С. В.)

18.03.2015 |

Фабула судового акту: Позивач – майновий поручитель звернувся до суду із позовом про припинення іпотеки у зв‘язку із пропуском відповідачем – іпотекодержателем  строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та про визнання права власності за іпотеко держателем.  Факт пропуску строку позовної давності був встановлений іншим рішенням суду, яке  має преюдиціальне значення і яким відповідачу було відмовлено у стягненні предмету іпотеки саме з цієї причини. Суд прийшов до висновку, що пропущення строку позовної давності кредитором при стягненні боргу – основного зобов‘язання є підставою для припинення договору іпотеки – похідного зобов‘язання і застосував ст. 266 ЦК України (застосування позовної давності до додаткових вимог). Суд апеляційної інстанції визнав припиненим договір іпотеки  та постановив зняти заборону відчуження предмету іпотеки і вилучити відповідний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.)

      Щось таке подібне є.  Як на мене то черговий замок на піску. 

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Благодарю Вас за ответ! Так получается, что если суды не хотят вызнавать, что  основное обязательство прекратилось в связи с тем, что сроки исковой давности прошли и задолженность перешла в категорию безнадежной и таким образом уже не является долгом ,  а убытками предприятия, то ипотека будет вечной и нужно будет постоянно доказывать в судах, что по данной ипотеке срок взыскания  прошел и взыскать ее невозможно?

   На сьогодні фактично так.  По матеріальному праву - вважаю що ні. Не знаю кому потрібні ці безкінечні процеси, якщо все елементарно  просто  і випливає з основ цивільного права. Коли-небудь і судова система складе собі цивільне матеріально право як цілісну систему. Надіюсь.   Або встановлять свою правоту в формі правової позиції. 

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Прошу подсказки по вопросу :припинення діїї кредитного договору,  было вимога о досрочном требовании по кредиту и по всем процентам, штрафам и т.д., согласно пунку кр. договора. в 2009году. В 2015 году банк подал иск на досрочное взыскание ипотеки и разрыв КД. Сроки по взыскании прошли, а как насчет действия договора и долга , есть ли суд практика о том, что измененный срок в требовании 2009г  банка относительно оплаты всего кредита и процентов досрочно,явл. окончанием действия кредитного договора и соответсвенно и ипотечного.  

В основному концентруються на припиненні зобовязань або припиненні правовідносин(права управненої сторони і кореспондуючого йому обовязку зобовязаної сторони). Припинення дії договору є доволі штучним питанням, і, на мій погляд, цілком другорядним питанням.  Практика ст.653 ЦК обширна.  Наслідки розірвання договору в судовому порядку також можуть бути різноманітні.

 

   А суть розкидана по позиціях. Наприклад частина тут (правова позиція    у справі № 6-616 цс15 ...При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитнимдоговором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредиторомдо поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настаннястроку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день післяспливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов’язання за кредитним договором.

 

 

 По 653 наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48414997    "... ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, вказаною нормою прямо визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, тобто зобов'язання припиняються на майбутнє, до дати розірвання договору зобов'язання за договором є діючими."                                                                                        

     У Вашому випадку припинення іпотеки настане, якщо буде визнано припиненими зобовязання кредиту.  Що далі відбувається з боргом - практика не устаканилась. Логічно борг мав би стати Вашим доходом, а у кредитора - списаним збитком. А всі повністю зобовязання припинитись. Та й по всьому. ВСУ поки що сказав дещо про припинення зобовязань виконанням, але мало що про припинення зобовязань з інших підстав.

[Определение ВССУ о закрытии производств в деле по заявлению банка Омега о замене стороны исполнительного производства на ТОВ "Вектор плюс"]

Законным было бы открытие производства при наличии в материалах передавального акта?

Фидобанк считает себя правообладателем лишь на основании устава.

Достаточно ли устава, что бы говорить о праве Фидобанка просить об открытии исполнительного производства?

Если далее, после октрытия производства по заявлению Фидобанка определением суда еще произведена и замена стороны исполнительного производства.

Действия по открытию незаконно?

 

здесь нет уступки права требования, у нас немного другой случай.

   правонаступництво є двох видів: сингулярне (одиничне, наприклад при цесії) і генеральне ( не знаю чому вони його не назвали плюральне від латинського множина  )    Генеральне є наслідком реорганізації. Якщо реорганізація перетворенням, то, мабуть тут нарити свого буде трудно. А якщо поділ чи т.п., то потрібно розшифровувати статтю передавального балансу, де передані суми значаться. Витрати на виконавчий вже там згубляться, бо активом не були і списані по факту вчинення. В дохадах майбутніх періодів їх також, швидше за все не виявиться. Що ж там в тому балансі(передавальному акті)- мабуть тільки тіло кредиту без процентів? Звичайно, що статуту замало. Передавальний акт(баланс) як мінімум.  Але тут найголовніше розшифровки статей балансу(акта). Вам потрібен профі в бухгалтерії.     

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Не указано ведь, что досрочный возврат остатка займа должен производиться единоразово одним иском. Как по мне, это на усмотрение кредитора. Повторюсь, нужно уже в суде у кредитора уточнять подобные моменты и, конечно же, предоставлять свои расчёты.

   Як на мене, то в 1050 вказано саме так: вимога дострокового може мати місце тільки один раз.  Ви праві в тому, що "виконане прострочене робить недійсною решту вимоги"(по ст.42 про іпотеку. та по ст.11 ЗПСпоживачів), але суд це читати не бажає. Вважає, що якщо раз витребував, то встановив новий строк виконання і крапка. Час покаже.

[Определение ВССУ о закрытии производств в деле по заявлению банка Омега о замене стороны исполнительного производства на ТОВ "Вектор плюс"]

Фидо банк (ЄДРПОУ14351016) на основании того, что согласно устава он является правообладателем всех прав и обязанностей Фидокомбанка (ЄДРПОУ 34001693), который является правообладателем прав Ерсте банка (34001693) обратился с заявлением об открытии исполнительного производства по исполнительному.

Законным ли были открытие исполнительного производства?

 

Стаття 8. Сторони виконавчого провадження

1. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

2. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

 

5. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

 

По сути здесь было вибуття сторони и не было изменения наименования:

 

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

 

   Якщо строк предявлення виконавчого напису не витік то можливі варіанти. В матералах ВП (фактично додатками до заяви про відкриття ВП) мають бути переконливі незаперечні докази правонаступництва по всіх складових грошової суми (як тіло/проценти так і витрати на вчинення виконавчого напису).  Відсутність такого є підставою для оскарження постанови про відкриття ВП.  Враховуючи, що річний строк предявлення виконавчого напису на виконання не може бути поновленим  ніколи, скасування такої постанови мало б бути цікавим.

[Определение ВССУ о закрытии производств в деле по заявлению банка Омега о замене стороны исполнительного производства на ТОВ "Вектор плюс"]

Это уже второе такое определение ВССУ,другое есть на форуме.

Мабуть це є другим, хай залишиться тут :     www.reyestr.court.gov.ua/Review/43266486                                                                                        

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2015 року                                     м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

 

головуючого                 Горелкіної Н.А.,

суддів:                  Євтушенко О.І.,                                                            Завгородньої І.М.,

 

                                                   Іваненко Ю.Г.,                             Ситнік О.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»

далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

На обґрунтування якої зазначав, що 27 лютого 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним

12 лютого 2007 року між ЗАТ «ЛТП Банк» та ПП «Січ-Агро», в розмірі 453 261 грн 19 коп.  вчинено виконавчий напис № 1379 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 у

м. Запоріжжі, що належить на праві власності ОСОБА_3

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № PM-SME202/032/2007, згідно з умовами якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» прийняло за договором про надання кредитної лінії № Cr1-SME202/032/2007, договором іпотеки № PM-SME202/032/2007 право вимоги.

28 серпня 2013 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на підставі виконавчого напису № 1379 відкрито виконавче провадження

№ 39497738.

У звʼязку із укладенням вищезазначених договорів заявник на підставі ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № 39497738, що було відкрите на виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу № 1379, на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого

2014 року в задоволенні заяви ПАТ «ОТП Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 39497738 з примусового виконання виконавчого напису від 27 лютого 2007 року № 1379 на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня

2014 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ПАТ «ОТП Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання напису на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» у виконавчому провадженні № 39497738 з примусового виконання виконавчого напису від 27 лютого 2008 року № 1379.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2014 року та залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого

2014 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що 27 лютого 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним

12 лютого 2007 року між ЗАТ «ЛТП Банк» та ПП «Січ-Агро», в розмірі 453 261 грн 19 коп.  вчинено виконавчий напис № 1379 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 у

м. Запоріжжі, що належить на праві власності ОСОБА_3

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки

№ PM-SME202/032/2007, згідно з умовами якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» прийняло за договором про надання кредитної лінії № Cr1-SME202/032/2007, договором іпотеки № PM-SME202/032/2007 право вимоги в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки.

28 серпня 2013 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на підставі виконавчого напису № 1379 відкрито виконавче провадження

№ 39497738.

При постановленні ухвали про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 39497738 з примусового виконання виконавчого напису № 1379, вчиненого 27 лютого 2007 року, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є правонаступником ТОВ «ОТП Банк» в розумінні положень ст. 378 ЦПК України, оскільки між підприємствами відбулося відступлення права вимоги, а не злиття, приєднання, поділ чи перетворення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції на постановляючи нову ухвалу про задоволення заяви ПАТ «ОТП Банк» про заміну сторони стягувача, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки за договором про відступлення права вимоги був замінений кредитор у зобов'язанні внаслідок відступлення йому прав, у справі відкрито виконавче провадження, отже, є підстави для заміни сторони виконавчого провадження, передбачені ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження.

Проте такі висновки судів є помилковими та зробленими з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред'явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа є правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому документі державний виконавець не має права самостійно замінити сторону.

Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, − до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як роз'яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону про виконавче провадження).

У разі подання такої скарги у порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, а помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

При розгляді заяви ПАТ «ОТП Банк» суд наведених норм закону не врахував та помилково постановив ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства, не звернувши уваги на те, що виконавче провадження було відкрито з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого судом на підставі судового рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства.

При цьому посилання в ухвалі апеляційного суду на постанову Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 122-цс13 є безпідставним, оскільки в цій постанові висловлена правова позиція про заміну сторони у виконавчому провадженні на виконання судового  рішення, яким  було задоволено позовну заяву про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та стягнуто солідарно заборгованість за кредитом.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, постановлені у справі ухвали не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 206 ЦПК України, колегія суддів роз'яснює сторонам, що зазначений спір повинен розглядатись за правилами КАС України.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 340, 343, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого

2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня

2014 року скасувати.

Провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.А. Горелкіна  Судді:О.І. Євтушенко   І.М. Завгородня   Ю.Г. Іваненко  О.М. Ситнік

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Почему всего кредита, а не его части в виде % и/или неустойки?

 вимога (як окремий лист або як позов)  простроченого і санкцій ніяк не впливає на зміст ні договору ні зобовязань з нього. Погоду робить тільки реалізація права на дострокове повне прострочене+непрострочене (ч.2 1050  ......позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.)

[фактична дата припинення дії кредитного договору]

Если нет досудебного требования, как в Вашем случае, банк использует свое право на защиту своего права на возврат всего кредита подавая иск о принудительном взыскании его с Вас.

Это прослежуется через ст. 11 ЗУ о зпп, ст. 1050 ЦК, практикой ВСУ по поручительству и т.д.

      Питання неоднозначне.  Міркую (десь по-своєму субєктивно вловлюючи логіку ВССУ), що умова договору припиняється тоді, коли з неї вже не може виникнути  зобовязання, тобто припиняється, коли перестає бути підставою виникнення нового зобовязання. Відповідно, якщо по 1048,1050 тіло кредиту стягнуто достроково разом з "належними" процентами, то моментом припинення договору (умов договору про тіло, проценти і штрафні санкції за них) ніби-то є дата набрання рішенням законної сили, а не дата подання до суду чи дата встановлена у вимозі.

     

        Я б з точки зору інтересу,  дотримувався другої точки зору, яка є вигіднішою для позичальника: Дата встановлена у вимозі, якщо така була перед судом і обовязково була перед нотаріусом  має більше право на існування, оскільки в момент заявлення такої ЗАКОННОЇ вимоги, банк реалізує своє право на дострокове (1048,1054), а значить відмовляється (змінює) зобовязання. 

Фактично зміст правовідносин зводиться до того, що внаслідок настання передбаченої договором (і законом) обставини - порушення позичальником, кредитодавець відмовляється від подальшого кредитування.   Не позбавлене сенсу ні застосування ч.4 ст. 651 ні ч.2 ст.604.   Зважаючи на наслідки ст. 604(припинення всіх аксесорних), ВССУ напевно підтягує систему на застосування аналогії в наслідках за  ч.3. ст. 653 ( 3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.).  Що також не найгірше, з точки зору ясності і однозначності. 

 

(   Оскільки  Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

 

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

 

 

Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.   ) 

[Бухгалтерські маніпуляції страховим резервом = зловживання правом (ч.6 ст.13 ЦК)]

Получается, если ещё направить письмо в НКЦПФР   и сослаться на это постановление, есть шанс, что наказание будет жёстче.

    Так виглядає. Але ще залишається питання ліцензії  куа  і   регламенту ( тільки там можна розкопати строк на який створений венчурний фонд). Я поговорив з толковими фінансистами, які стверджують, що управління активами виключає діяльність на фінансових ринках у формі "факторинг".  А нацкомісія з фінпослуг закрила зараза доступ до свого реєстру фінустанов.    Подібно, що тут може бути ахілесова пята великої  бутафорії.    Я пішов традиційно мяко. Зробив "вимогу"  первинному кредитору(банку) про розписку про  фактичне повне чи часткове виконання. Банк також відповів мутно без суті: ми претензій не маємо, тоді-то "відступили" на куа.  Я зробив запит на куа. Мовчок.  В телефон розказують про факторинг.   4 місяці бавимось в телефонні ігри, вже багато разів було останнє китайське, що йдуть в суд. Поки що нічого офіційного.  Всі в роздумах і пошуках.  ПС:  постанова про 1500 не моя заслуга. То хтось інший мудро спрацював.

[Бухгалтерські маніпуляції страховим резервом = зловживання правом (ч.6 ст.13 ЦК)]

1. В ЄДРСР більше 2000 судових рішень за ключовими словами «Прімоколект Венчурний Фонд-1».   Скільки з них стосується споживчих кредитів на суму менше 1500 мінімальних зарплат не знаю, але питання, надіюсь, явно зачіпає інтереси  багатьох присутніх на форумі.

 

2. Чомусь не працює   реєстр фінансових установ   http://nfp.gov.ua/content/derzhavniy-reestr.html , щоб перевірити чи є фінансовою установою мій "фактор". Можливо в когось збереглась інформація про  юридичну особу ТОВ КУА "Прімоколект- Капітал"  ЄДРПОУ 36676934, як учасника фінансових ринків , киньте будь-ласка сюди або в лічку.

 

3. Чи не є діяльність КУА виключною діяльністю по управлінню активами, що виключає діяльність в ролі "фактора" ? 

 

 

https://scontent-mxp1-1.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/v/t1.0-9/11855802_1693975080831303_6624050845825705693_n.jpg?oh=f5af4e5c065066a4fdef82cedfc87077&oe=56404CF5

[Бухгалтерські маніпуляції страховим резервом = зловживання правом (ч.6 ст.13 ЦК)]

Цікаво які думки будуть у колег з метою встановлення законного кредитора.

 

Не зовсім та сама тема, але я завжди казав, всі відповіді на грошові спори потрібно шукати в бухгалтерії.

 

Є собі компанія з управління активами (КУА). Діяльність КУА  регулюється Законом http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5080-17/ed20120705/page  Про інститути спільного інвестування  (відповідною редакцією на час виникнення правовідносин) і підзаконними актами Комісії з цінних паперів (НКЦПФР)www.nssmc.gov.ua/  

 

А є така собі фінансова операція, як факторинг. Факторами можуть бути виключно фінансові компанії, які включені в Реєстр фінансових установ Комісією з регулювання ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) nfp.gov.ua/ 

 

 Як каже банк, він відступив право вимоги за споживчим кредитним договором (видане тіло кредиту  20000грн) по договору факторингу на КУА.  А тепер КУА, діючи в інтересах венчурного фонду (пайового), вимагає від позичальника борг, стверджуючи, що венчурний фонд є новим кредитором (фактором).  

 

   В мене закрались сумніви, що новий кредитор є тим, за кого себе видає, тобто реальним новим кредитором. І дійсно, прошу дивитись сюди : 

1. Також ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" надано довідку від 20.05.2015 року за підписом керівника та головного бухгалтера ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ", згідно якої «станом на 20.05.2015 року право грошової вимоги до Івашкевича щодо заборгованості за кредитним договором №010/0060/82/06735/8 від 07.11.2007 року у складі активів Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Прімоколект Венчурний Фонд-1» не перебуває

 

2. Право вимоги за кредитним договором, укладеним банківською установою з фізичною особою, може бути залучене до складу активів венчурного ІСІ, якщо сума наданого такій фізичній особі кредиту становить не менше 1500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі станом на дату укладення такого договору надання кредиту.

 

    Гонтарєва ще ангел на фоні всього, що твориться в цій країні.

 

 

  НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ

 

 

ПОСТАНОВА №723-ЦД-1-КУА

про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів

 

м. Київ                                                                               "20" травня 2015 року

 

Я, уповноважена особа Комісії – т.в.о. директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку – Алексейчук Руслана Василівна, на підставі ст. 9 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.09.2012 року №1239 та наказу директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2015 року №42, розглянувши матеріали справи про правопорушення на ринку цінних паперів у присутності заступника начальника управління - начальника відділу супроводження справ про правопорушення на ринку цінних паперів юридичного управління - Керімова Раміла Ракіфовича та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» - Стецюри Олексія Ігоровича у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (далі по тексту – ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал», Товариство), (код за ЄДРПОУ 36676934); місцезнаходження 03035, м. Київ, ВУЛИЦЯ СУРИКОВА, будинок 3 А, Телефон 1: 044 4989287,Телефон 2: 044 4989286, інформація про банківські реквізити відсутня),

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Відповідно до Акта про правопорушення на ринку цінних паперів №270-ЦД-1-КУА від 07.05.2015 року факт порушення ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" вимог пункту 3 частини V «Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування», затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.2013  № 1753, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за №1689/24221 (далі - Положення № 1753), а саме: право грошової вимоги за кредитним договором №010/0060/82/06735/8 від 07.11.2007р., було залучено до активів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Прімоколект Венчурний Фонд-1», управління яким здійснює ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал», хоча сума наданого фізичній особі кредиту становила менше 1500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі станом на дату укладення такого договору надання кредиту.

Згідно статті 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 жовтня 2007 року становив 460 гривень.

Відповідно до Витягу з акта прийому-передачі прав вимоги до Договору комісії №20140815-1СС від 15.04.2014р., укладеного між ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» та ПАТ «КБ «Стандарт», сума кредиту за договором №010/0060/82/06735/8 від 07.11.2007р., укладеним між  гр.  Івашкевичем С.С. та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» становила 2 500,00 (дві тисячі п’ятсот) грн.

Відповідно до пункту 3 частини V Положення № 1753 до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами відступлення права вимоги, позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством.

Венчурний фонд має право надавати кошти у позику. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам за умови, що не менш як 10 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи належить такому венчурному фонду.

Компанія з управління активами венчурного ІСІ має право залучати до складу активів такого ІСІ права вимоги за кредитними договорами, кредиторами за якими виступають банківські установи, шляхом укладання договорів відступлення права вимоги, оцінка вартості яких проведена з урахуванням ризиків невиконання боржником своїх зобов’язань та була здійснена не пізніше одного місяця до укладання такого договору.

Право вимоги за кредитним договором, укладеним банківською установою з фізичною особою, може бути залучене до складу активів венчурного ІСІ, якщо сума наданого такій фізичній особі кредиту становить не менше 1500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі станом на дату укладення такого договору надання кредиту.

До розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" листом від 20.05.2015 року (вх. №437/З від 20.05.2015 року) надано письмові пояснення, відповідно до яких – «12.05.2015 на підставі договору про відступлення права вимоги укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», право грошової вимоги за договором №010/0060/82/06735/8 від 07.11.2007 року передано ТОВ «ФК «Кредит Капітал». З 13.05.2015 року право грошової вимоги відносно Івашкевича Сергія Сергійовича із складу активів ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» виключений». В підтвердження було надано копію договору про відступлення права вимоги від 12.05.2015 року та Інформацію про склад, структуру та вартість активів фонду ЗНВПІФ «Прімоколект Венчурний Фонд-1» станом на 18.0.2015 року. Також ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" надано довідку від 20.05.2015 року за підписом керівника та головного бухгалтера ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ", згідно якої «станом на 20.05.2015 року право грошової вимоги до Івашкевича Сергія Сергійовича щодо заборгованості за кредитним договором №010/0060/82/06735/8 від 07.11.2007 року у складі активів Закритого не диверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Прімоколект Венчурний Фонд-1» не перебуває».

Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення керівника ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" встановлено, що ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" порушено вимоги законодавства про цінні папери та нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за що п. 5 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачена відповідальність юридичних осіб з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 Положення №1753 склад та структура активів ІСІ визначаються регламентом ІСІ відповідно до вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування", цього Положення та інших законів України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» - державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» - державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема з метою дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства, реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» учасники фондового ринку - емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» одним із основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій.

Протягом року ця дія вчинена ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» вперше.

Враховуючи вищевикладене на підставі пункту 5 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та пункту 3 розділу VII, пункту 2.1. розділу ХVІІ «Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій», затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.12 №1470 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.12 за №1855/22167,

ПОСТАНОВИЛА:

 

1.     За порушення вимог законодавства про цінні папери та нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, накласти на ТОВ "КУА "ПРІМОКОЛЕКТ- КАПІТАЛ" санкцію у вигляді попередження.

2.     Дану постанову направити особі, щодо якої її винесено.

 

Постанову може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти робочих днів до центрального апарату Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або суду у встановленому законодавством порядку.

 

 

Уповноважена особа Комісії                                                    Р.В. Алексейчук