Сергій Малина

я в другом суде, по защите потребителей пытаюсь разорвать кредитный договор, нас там 8 участников, все УкрСибб, двое - франковые. Подскажите, что мне даёт этот суд, если я уже проиграл банку, и должен ему франки, за этим договором ?? ?? Что мне дадут жалобы на судей? Как выкрутиться, если не идти в кассацию ?? Я буду требовать записи суд заседания, что даст? Банк ведь явно лжет про продажу франков на МВР, и суд игнорирует все аргументы и доказательства моей стороны ?? А ещё, вроде оказывается, что представитель банка, а она снова у меня была 6.02. новенькая - даже не адвокат, я провтыкал, с этим я в пролёте уже тоже получается, или это можно как-то-ещё впихнуть-в невпихуемое ?? Платить около 50 штук за кассацию - крайне нелепо выглядит, в гандурасе. Что-кто думает ??

Банк не показывает первинкой операции по счетам, на выписки по которым опирается в своих требованиях. При этом, не показывает доки на открытие всех в банке тек. счетов. Может, немедленно стоит попытаться признать эти счета, и договора по ним - как неукладэни, та такими, которых не было, или как ?? Банк ничего не показывает, ведь !?? Что думаете? Сказки про мультивалютные счета - куйня, и как это - мультивалютный, в котором из перечня два в одной валюте - в гривне, Есть ПНБУ 492, там пп.. 6.1 и 6.4 - обратите внимание! Может-кому не поздно, действуйте! Например, эксперт указала (на конкретный вопрос экспертизы), что операции между франковым и гривневым счетами - не подтверждены никами документами, походження суми в гривнях - невідоме! Вот я и цепляюсь, за уходящий поезд. А ещё, думаю к ментам надо идти, думаю, снова. Не молчите, кому есть-что подсказать, пожалуйста!

Апелл. где-то есть на ветке. А вот, что 6.02.2018 подавал в суде я, и что никем не читалось: Відзив заперечень 23.01.2018 від представника банку Чупіль Р.Р. отримано текст заперечення на апеляційну скаргу, ознайомившись, хочу додати наступне. Подані заперечення не містять ні роз’яснень, ніяких доказів, щоб суперечило викладеному в апеляційній скарзі. До апеляційного суду представником банку не надано ніяких належних документів, які б засвідчували перехід валютних цінностей до Кісилевич А.В. від банку. Належні документи на отримання кредитних коштів в валюті не були представлені банком в суді, та викладене в апеляційній скарзі, із чітким посиланням на нормативні акти Національного банку, законодавства України, вказують на численні невідповідності та порушення в поданих банком документах до суду першої інстанції, та які не були враховані судом першої інстанції. Банк не доводить жодними належними документами походження отриманих Кісилевич А.В. коштів в національній валюті, та наполягає на власному розрахунку-заборгованості в швейцарських франках, з яким, звісно, не можливо погодитись в здоровому глузді. Кісилевич А.В. представлено оригінал заявки від 13.02.2007 на видачу готівки 190275,49 гривень з поточного рахунку №26208098920000, через касу. Банком представлено меморіальний ордер на зарахування 50000,00 швейцарських франків на рахунок №269098920001, з рахунку 2233900000, еквівалент 201465,10 грн. Даний меморіальний ордер прийнятий до уваги судом першої інстанції. Начебто на його підставі банком були виконані умови договору про надання споживчого кредиту №11117053000, від 13.02.2007, а саме п.1.5. Але, невідповідності на даному меморіальному ордері в його складанні, та недотримання вимог Національного банку України при його заповненні, залишились поза увагою суду, та не були спростовані банком іншими документами. Під час розгляду справи в першій інстанції, вивчення матеріалів справи, та поданих банком документів, поставили низьку питань, тому залучався експерт, та проведено судово-економічну експертизу по поданих банком розрахунках, та здійснено додаткову експертизу, що до першої, по уточнюючих питаннях, що виникли внаслідок її проведення. Зокрема, що сталося з швейцарськими франками, та де вони поділися, з рахунку №26208098920001, зазначеного в договорі надання споживчого кредиту – свої відповіді так й не знайшли у експерта. Та, з’ясувались інші обставини: Так, 13.02.2007 Кісилевич А.В. отримано готівкою 190275,49 гривень, з іншого поточного рахунку, не передбаченого кредитним договором. На даний поточний рахунок №26209098920000, згідно банківської виписки за 13.02.2007, з рахунку №290030005 начебто були зараховані 194500,00 гривень з призначенням платежу – еквівалент продажу 50000,00 швейцарських франків на міжбанківському валютному ринку, згідно заявки клієнта, курс 389,00. Разом з тим, у висновках експерта зазначено, що в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні банківські документи, що підтверджують продаж швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку України, згідно виписки по рахунку №26208098920001. У виписці банк відображає їх продаж, за заявою, та таку заяву банком не представлено, а на Міжбанківському валютному ринку України, як з‘ясувалось – із продажем швейцарських франків банком – не було. То, за якою заявою, та де були реалізовані, чи були вони взагалі – швейцарські франки, банк не доводить жодними документами. Та, лист-відповідь із Національного банку України, за №40-0004/43225 від 23.09.2016, спростовує їх продаж на Міжбанківському валютному ринку України, за 13.02.2007. Слід зазначити, що лише після отримання даного листа від Національного банку України, нам, Кісилевич А.В. та Кісилевич С.Л., стало остаточно відомо, що банк ввів нас в оману ще на етапі отримання коштів, гривнями, за невідомим курсом, та їх походженням. До цього часу, банк намагався довести продаж валюти начебто за заявою Кісилевич А.В., що відображено в наданій банком виписці по рахунку №26209098920000 за 13.02.2007, що в матеріалах справи, та яку надавалась експерту на дослідження. Та, таким чином, банк намагається ввести суд в оману, та експерта. Але, в першу чергу – позичальника, що власне й сталося ще на етапі отримання кредитних коштів – нібито у валюті, якої позичальник навіть не бачив, як це намагається довести банк. Але, по питаннях, додаткової експертизи, які виникли в судовому засіданні до експерта, були надані інші відповіді. Так, походження зарахованої суми в гривнях, на інший рахунок, ніж зазначений в договорі про надання споживчого кредиту в п.1.5 – не підтверджено жодними документами. В своїх дослідженнях експертом зазначено, що «Судовому експерту не надається можливість встановити на який рахунок банком було зараховано грошові кошти, і в якій сумі, від продажу 50000,00 швейцарських франків, в зв‘язку з тим, що клопотання судового експерта про надання банком всіх виписок по сім відкритим відповідно до договору про надання споживчого кредиту №111170530000, рахунках, залишилось незадоволеним» Разом з тим, у висновках додаткової, до першої експертизи, по другому питанню, судовим експертом зазначено, що фінансові операції між рахунками №26208098920001 та рахунком №26209098920000 з якого були отримані кредитні кошти – не проводились. Таким чином, банком не представлено жодного належного документу, який пояснював би яким чином 50000,00 швейцарських франків з рахунку №26208098920001, перетворились в 190275,49 гривень, отриманих 13.02.2007 Кісилевич А.В. з іншого рахунку №26209098920000, не передбаченого кредитним договором. Жодними належними документами, на підставі яких банком здійснено розрахунок заборгованості в валюті, непідтвердженими нічим виписками, по рахунках, за якими не представлено ніякі розпорядчі документи, або інші, які були б засвідчені підписом Кісилевич А.В. щодо використання нею 50000,00 швейцарських франків. Та, тоді, якщо банк наполягає на виконанні умов договору про надання споживчого кредиту №11117053000, від 13.02.2007, посилаючись саме на п.1.5 «Кредит надається шляхом зарахування на поточний рахунок №2620809890001», нехай тоді банк здійснить спочатку видачу швейцарських франків з цього рахунку, за адресою зазначеною в договорі, п.10.15, або принаймні доведе належними документами отримання зазначеної валюти Кісилевич А.В., або як вона її використала. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», «Відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком». Та, відповідно до ст. 68 «Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни». Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», та п. 2.1.1 «Положень про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України», затверджених постановою правління Національного банку України, за №566 від 30.12.1998, встановлено, що «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення». Щодо меморіального ордеру, який банком представлено в підтвердження начебто здійснення зарахування 50000,00 швейцарських франків, на поточний рахунок №26208098920001, та на який посилається банк, намагаючись довести свої вимоги в іноземній валюті від Кісилевич А.В.. Даний меморіальний ордер складений з численними невідповідностями на ньому та не є оригіналом, не є примірником №1, навіть назву «банк платника» вказано неправильно. Разом з тим, за відображенням навденого меморіального ордеру, не оригіналу, та не засвідченого належним чином – ніякі швейцарські франки із власності банку у власність Кісилевич А.В. фактично не переходять. Це безготівкова внутрішньобанківська операція. Тому, в графі «Призначення платежу» правильно було би зазначити: «ЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ КОШТІВ», якщо таке зарахування дійсно проводилось, а не «НАДАННЯ КРЕДИТНИХ КОШТІВ», як на ньому зазначено. Кісилевич А.В. до складання даного меморіального ордеру немає жодного стосунку. Та, даний меморіальний ордер аж ніяк не підтверджує отримання Кісилевич А.В. цих швейцарських франків від банку. Крім іншого, зазначений меморіальний ордер складений – як гривневий меморіальній ордер, а не як меморіальний валютний ордер. Вимоги Національного банку України щодо складання меморіальних валютних ордерів зазначені в «Положення про оформлення та використання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів», затвердженого постановою Правління НБУ, №82 від 05.03.2003, та у Додатку №6 наведений зразок – валютного меморіального ордеру. Відповідно до представленої банком виписки за рахунок №26208098920001, через 12 хвилин, після начебто зарахування 50000,00 швейцарських франків, нібито на підставі наведеного вище меморіального ордеру, наступною операцією – відображено списання усієї валюти, нібито за заявою №1 на продаж від Кісилевич А.В. Документів, які були підтвердженням відображення такої операції – банком не представлено. Разом з тим, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які розпорядчі документи, за підписом Кісилевич А.В. щодо використання валюти з зазначеного рахунку. Та, банком не надано будь-яких інших документів, які б відповідали вимогам Національного банку України, та прояснили – чи були швейцарські франки кредитними коштами, та\або де вони поділися із зазначеного в договорі про надання споживчого кредиту рахунку. Відповідно «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженої постановою правління Національного банку України, за №254 від 18.06.2003, є визначення «внутрішньо-банківської операції», «первинний документ», «сторно» операції тощо. Так, відповідно до п.1.10, Положення, «внутрiшньобанкiвськi операції – операцiї банку, що не пов’язані з виконанням доручень клієнтів»; «первинний документ – документ, який мiстить вiдомостi про операцiю та пiдтверджує її здійснення»; «сторно – спосiб виправлення помилок у регiстрах бухгалтерського облiку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми. Виправлення вносяться до облiкового регiстру в тому звiтному перiодi, у якому виявленi помилки, що можуть виникати пiд час математичних пiдрахункiв, застосування облiкової полiтики, неправильної iнтерпретацiї фактiв, помилкового зарахування та/або списання коштiв за рахунками, неналежного виконання посадових обов’язків». В апеляційній скарзі, визначення «сторно», із зазначеного Положення, було приведене лише як припущення дій, які могли статися пізніше, по начебто проведених та не доведених в суді належними первинними документами операціях банку, на які банк посилається. В банках застосовується практика виправлення помилок, по непогоджених, наприклад, або скасованих операціях. Власне, саме визначення «сторно», як спосіб виправлення помилок в наведеному Положенні й передбачає такі можливості банку. Незрозуміло, що намагається заперечити представник банка у наданих запереченнях з цього приводу, посилаючись лише на власні виписки, не підтверджені первинними документами. Та, які – усі друковані через 9 років, по операціях, які не доводяться, та спростовуються інформацією із Національного банку, та експертом. Відтак, відповідно до наведеного вище Положення, зарахування швейцарських франків, які начебто за випискою заходили на поточний рахунок №26208098920001 – це внутрішньобанківська безготівкова операція, до складання документів по якій Кісилевич А.В. немає ніякого стосунку. Але, списання з даного поточного рахунку можливе лише за заявою клієнта – на видачу готівкою, через касу, на переказ в іншу фінансову установу, або на продаж за заявою розпорядника рахунку на Міжбанківському валютному ринку України. Підтвердженням проведення з перелічених операцій по поточному рахунку – можуть бути виключно первинний документ, який банком не представлено. Та, де поділися 50000,00 безготівкових швейцарських франків – жодними належними документами не доведено банком. Відповідно до Розділу 4, наведеного Положення, встановлені вимоги щодо «Документування операцій у банках», а саме: «п.4.1. Операцiї, якi здiйснюють банки, мають бути належним чином задокументовані», «п.4.2. Підставою для вiдображення операцiй за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського облiку є первиннi документи», «п.4.4. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)», «п.4.5. «Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України», Розділом ІІІ, Главою 1, «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Національного банку України, за №337 від 14.03.2003, встановлено «Загальні вимоги до оформлення касових операцій». Та, через касу банку фактично були отримані гривні, походження якої не доводиться, та, отримані в сумі значно меншій, ніж зазначено в п.1.1. договору про надання споживчого кредиту, а кошти отримувались з рахунку, який у кредитному договорі зазначений, як рахунок, з якого здійснюється договірне списання, в погашення кредиту гривнями, Розділ II, п.11.2, п.11.2.1, а не – з якого надається кредит, п.1.5 договору про надання споживчого кредиту. Вимогами Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів», №82 від 05.03.2003, операцію з продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України повинно бути належним чином задокументовано. Такий продаж здійснюється виключно з поточних рахунків клієнтів, за розпорядженням власника рахунку, за їх заявою, зразок якої наведено у Додаток 5, до зазначеного Положення. Главою 4, наведеного вище Положення, встановлено «Порядок подання клієнтами до уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв на купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВР України та їх виконання», в редакції Постанови Національного банку України, за №493 від 12.11.2003. Так, відповідно, до «п.4.1 Клієнт подає платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Примірники цих документів нумеруються клієнтом у правому верхньому куті ("примірник 1", "примірник 2")», «п.4.2. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має забезпечувати фіксування дати прийняття та дати виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів. На всіх примірниках платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, що прийняті для виконання, відповідальний працівник уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, проставляє в правому верхньому куті дату надходження цих документів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта. Якщо дата надходження платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, збігається з датою їх виконання, то дату надходження можна не проставляти. Після виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів уповноважений банк, що обслуговує клієнта, у правому нижньому куті проставляє дату виконання, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку», «п.4.8. Уповноважені банки, що обслуговують клієнтів, перевіряють відповідність заповнення реквізитів платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів вимогам глав 2 та 3 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів є підставою для купівлі іноземної валюти або банківських металів на МВР України та перерахування іноземної валюти або банківських металів з рахунку клієнта, повні поштові та платіжні реквізити контрагентів. Крім того, продаж іноземної валюти або банківських металів виконується уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, лише на підставі його заяви про продаж іноземної валюти (крім обов'язкового продажу) або банківських металів», «п.4.15. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, після здійснення операцій з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів зобов'язаний надавати клієнтам інформацію в письмовій або електронній формі, у якій має міститися таке: первісна сума переказу в іноземній валюті або маса банківських металів в тройських унціях, сума купленої або проданої іноземної валюти або маса куплених або проданих банківських металів в тройських унціях, сума всіх витрат, що сплатив клієнт за проведення цих операцій, тощо. Ця інформація надається клієнтам під час здійснення зазначених операцій за кожним рахунком і за кожним видом валют або банківських металів окремо. Періодичність надання такої інформації обумовлюється з клієнтами в договорах банківського рахунку», Розділом 7, вказаного Положення, «7.2. Уповноважені банки самостійно визначають порядок формування та зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВР України, забезпечуючи їх сувору схоронність. Строки зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів та супровідних документів до них уповноважені банки мають установлювати відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань строків зберігання документів та валютного контролю». Від Національного банку України, отримано лист-роз’яснення, №61-0018/19415 від 15.03.2017, щодо термінів зберігання документів по кредитних справах Банків. Так, «відповідно до ст. 676 «Переліку документів, що утворюються в діяльності банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», затвердженого постановою Правління НБУ, за №601 від 08.12.2004, строки зберігання первинних документів 5 років після погашення кредиту». «Строки зберігання документів, що визначені в цьому Переліку, є мінімальними та зменшенню не підлягають». Однак, належні первинні документи Банком не представлено в суді, тоді, як кінцевий термін за умовами договору про надання споживчого кредиту №111170530000, та Додаткової угоди №1 до цього договору – ще не настав. Та, мав би настати лише в 2028 році. Щодо заперечень представника банку, на лист-відповідь від Національного банку України, за №20-0009/17845 від 09.03.2017, про відсутність простроченої заборгованості за Кісилевич А.В. перед банком. Відповідно до листа, у ЄІС «Реєстр позичальників», починаючи з 11.06.2014 – така заборгованість відсутня, а не відсутня станом на конкретну дату – 10.07.2014, як на те посилається представник банку в наданих запереченнях. Лист було отримано в березні 2017 року, за яким станом на 09.03.2017 в ЄІС «Реєстр позичальників» відсутня прострочена, та останній платіж банку було здійснено 15.12.2014. Тобто, впродовж 2-х років та 2-х місяців інформація про прострочену заборгованість Кісилевич А.В. за кредитом в Національний банк – АТ «УкрСиббанк» не подавалась. Банк не показує в Національний банк України неіснуючу заборгованість в валюті, за неіснуючим кредитом. Слід зауважити, що рахунки, по яких банком представлені власні виписки, та по яких банком здійснено власний розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11117053000, та, по яких нібито банком проводились безготівкові непідтверджені первинними документами операції з валютою – ці поточні рахунки, відкривались не у відповідності із «Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Національного банку України, за №492 від 12.11.2003. Так, судовим експертом у дослідженні додаткової експертизи зазначено, що ні договір банківського рахунку №989200, ні додаток №1 до нього – не містять підпису Кісилевич А.В. Банк, у власних поясненнях до суду першої інстанції намагався довести, що нібито в банку було відкритий мультивалютний рахунок. Жодними Положеннями Національного банку України, та наведеною вище Інструкцією, що діяли на момент видачі кредитних коштів – не передбачені ніякі мультивалютні рахунки для клієнтів банку. Та, у відповідності до наведеної Інструкції, а саме: «п.1.5. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції», «п.1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України», «п.1.18. У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку», «п.1.22. З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку», «п.1.23. Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції. За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України». Главою 6, та Главою 7, відповідно, вказаної Інструкції, встановлено «Порядок відкриття, та порядок використання рахунків-фізичних осіб», та, встановлено зразки: «Заява на відкриття рахунків на користь фізичних осіб», наведена в Додатку 6, «Картка із зразками підписів», Додаток 5, до цієї Інструкції. Документи, з юридичного оформлення справ по рахунках, на які посилається банк у власних розрахунках – не були представлені, ні в суді першої інстанції, ні судовому експерту на експертне дослідження. Отже, особливості та умови функціонування поточних рахунків клієнтів обумовлені укладеними з ними договорами, та яким чином, на яких умовах відкривались поточні рахунки на Кісилевич А.В. – не відомо. Разом з тим, у відповідності до ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», «Банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України: клієнтів, що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50000 гривень; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». За клопотанням представника Кісилевич А.В. (Куртовської Н.М.) від 03.02.2016 судом першої інстанції було винесено ухвал про витребування доказів від банку – представити договори по рахунках, на які посилається банк у власних розрахунках, кредитну справу, банківський документ, що свідчить про видачу кредитних коштів тощо. З перелічених вище документів, банком нічого не було представлено до суду. Та, були представлені лише власні виписки, які не находять свого підтвердження належними документами та суперечать інформації від Національного банка України, та, було представлено лише власний розрахунок заборгованості, по неіснуючій заборгованості в швейцарських франках, яку не доведено ні первинними документами, ні іншими, які б відображали дійсність. Фактично Кісилевич А.В. від банку 13.02.2007 було отримано 190275,59 гривень, не 50000,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 201465,10 гривень, на момент укладення договору про надання споживчого кредиту, п. 1.1 договору. Про те, що при остаточному розрахунку із продавцем квартири, на покупку якою й отримувався кредит, неприємною несподіванкою стало, коли кредитних коштів до видачі в банку, як з‘ясувалося – було значно менше, с самого початку було заявлено в суді першої інстанції, містяться в запереченнях та поясненнях від Кісилевич С.Л. та представника Кісилевич А.В. (Кутровської Н.М.). Банк нам лише пояснив таке зменшення кредиту значним раптовим пониженням курсу швейцарського франку на Міжбанківському валютному ринку України, та таким чином вводив нас в оману. Отже, з ніякими швейцарськими франками на Міжбанківський валютний ринок України 13.02.2007 банк не виходив із продажем. В день розрахунку за придбану квартиру, нам негайно довелось позичити 2300 доларів США в родичів, щоб остаточно розрахуватись за договором купівлі-продажу, який було укладено з відстрочкою платежу. Та, до отримання кредитних коштів, за квартиру продавцю вже були сплачені значні кошти, а саме 101535,00 гривень, в момент оформлення всіх відповідних документів у нотаріуса, та в присутності працівника банку, яким засвідчувався іпотечний договір. По отримання другої частини коштів, разом – всі сторони з‘явилися в банк, за їх отриманням, та коштів не вистачило. Ми були розгублені, та з грошима допомогли родичі. Так, за договором купівлі-продажу, друга частина розрахунку за придбану квартиру становила 201465,00 гривень, на які ми й сподівались, та просили в кредит від банку. Але, банк обрав нам валюту можливого кредиту, розраховував курси, та нашу платіжну спроможність, від доходів. Та, банк не виконав своїх обіцянок. Жодних. Копії договору купівлі-продажу квартири, та заяви від продавця – в отриманні коштів, додаються, додаток 1 та додаток 2. Разом з цим, у відповідності до ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», «Банк зобов'язаний мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням», та «Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків» Згідно Договору купівлі-продажу квартири (з відстроченням платежу) від 13.02.2007, засвідченого нотаріусом Іпатовою М.М., відповідно до: «п.4. За погодженням Сторін продаж зазначеної квартири провадиться за 303000,00 гривень, що еквівалентно сумі 75199,13 швейцарських франків, які сплачуються покупцем продавцю наступним чином: 101535,00 грн., що еквівалентно 25199,13 швейцарських франків, по курсу НБУ на день укладення цього договору, сплачених покупцем продавцю до підписання цього договору готівкою за рахунок власних коштів; Та 201465,00 грн., що еквівалентно сумі в 50000,00 швейцарських франків, по курсу НБУ на день укладення цього договору, мають бути сплачені покупцем продавцю в строк до 14.02.2007 року, за рахунок отриманого кредиту покупцем у АКІБ «УкрСиббанк» (через відділення №219) згідно договору про надання споживчого кредиту №11117053000 від 13.02.2007». «п.5. Факт повного розрахунку між сторонами підтверджується заявою продавця, справжність підписів на якій засвідчується нотаріусом, та яка є невід‘ємною частиною цього договору». Щодо викладеного представником банку у запереченні на апеляційну скаргу, що нібито «Кісилевичем С.Л. в судовому засіданні особисто підтверджено, що разом із дружиною (Кісилевич А.В.) ми вважали, що нам видали франки, проте за квартиру необхідно було розраховуватись гривнею, тому вони (ми) скерували швейцарські франки на продаж та обмін на гривні» – не відповідає дійсності. Представник відповідача Кісилевич А.В. (Кутровська Н.М.) в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні посилаючись на письмові заперечення (а.с. 91-93 том №1). Відповідач Кісилевич С.Л. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на заперечення (а.с. 115-119 том №1, а.с. 65-68 том №2), письмові пояснення (а.с.74-76 том №2, а.с. 122-127 том №2, а.с. 141-144 том №2). Жодні документи, які б доводили «скерування» на продаж валюти – банком не представлені на розгляд суду. Та, власне, саме банк намагається довести продаж швейцарських франків, та запевняв нас що такий продаж було здійснено на Міжбанківському валютному ринку України, за курсом, на який ми не розраховували. Банк запевняв, що така їх практика по кредитах в швейцарських франках, та, як виявилось, з ніякими швейцарськими франками АКІБ «УкрСиббанк» на Міжбанківський валютний ринок України 13.02.2007 із продажем – не виходив. На підставі всього вищевикладеного, та обставин, які з’ясувались під час розгляду справи в суді першої інстанції, нам остаточно стало відомо, що банк веде нечесну гру – в неіснуючі борги, у валюті, якої ми навіть не бачили. Ми, Кісилевич А.В, та Кісилевич А.В. приєднались до групи позичальників із позовом до АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, дострокове розірвання договорів надання споживчих кредитів, іпотечних договорів, договорів поруки, договорів страхування, мотивуючи свої вимоги наступним, що умови кредитного договору є несправедливими і такими, що суперечать принципу добросовісності та, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача кредитної послуги, через невиконання договірних зобов'язань із зловживанням правом кредитора та іпотекодержателя. Укладаючи з АКІБ «УкрСиббанк» договори про надання споживчих кредитів, позивачі були введені в оману, щодо обставин, які мають істотне значення. Та, в суді Першотравневого районного суду м. Чернівці, ухвалою від 14.06.2018 відкрито провадження по справі №725/2460/16-ц про захист прав споживачів та визнання недійсними кредитних договорів позивачів до АКІБ «УкрСиббанк». Рішення по даній справі ще не винесено. Щодо посилання представника банку у запереченні на апеляційну скаргу на п.2.2. Глави 2, «Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затвердженої постановою правління Національного банку України, за №435 від 15.09.2004, щодо використання транзитних рахунків банками, а саме №3739, хочу додати наступне: В платіжних реквізитах в квитанціях на оплату, а саме «отримувач», «код отримувача», «номер рахунку», «кредит» та «призначення платежу» свідчать про погашення кредиторської заборгованості за якимось іншим договором, із номером чотири нулі попереду, та зміст операції «погашення кредиторської заборгованості» є протилежним змісту операції «погашення кредиту», при цьому банком застосовується анонімний балансовий рахунок №3739, який наявний у реквізитах квитанцій інших позичальників банку. Та, поточний рахунок, з якого начебто були отримані швейцарські франки, з першого ж дня не використовувався, і встановити, що виконувались зобов’язання позичальника, та проводилось погашення саме за договором про надання споживчого кредиту №11117053000 не виявляється можливим. Із змісту наявних платіжних документів випливає, що Кісилевич А.В. перераховувала сама собі кошти на якийсь рахунок в банку, згідно іншого договору, якого мабуть і не існує. Платіжні реквізити та кореспонденції рахунків у виписках не відповідають платіжним реквізитам рахунків у квитанціях і номери балансових рахунків не співпадають, що також унеможливлює встановлення фактів здійснення оплати за кредитом. В текстах кредитних договорів закладені умови користування фізичною особою одночасно кредитом і депозитом, прописана схема погашення відсотків за кредитом і вкладом одночасно, через транзитний рахунок №3739, про що позичальники (фізичні особи) не здогадувались, а в документації первинного бухгалтерського обліку – квитанціях та виписках, які видавались на руки позичальникам – змінювались платіжні реквізити. Платіжні реквізити квитанцій спотворювались шляхом додавання, або віднімання символів «0» в номери кредитних договорів, кореспондентські рахунки використовувались транзитні, призначення платежу змінювалось на «…погашення кредиторської заборгованості», а отримувачем коштів – є сам позичальник. Разом з тим, пояснення представника банку щодо розбіжностей по балансових рахунках в меморіальному ордері та виписці по рахунку №26208098920001 – не доводять ні надходження, ні списання з вказаного рахунку швейцарських франків, ні їх продаж, із застосуванням транзитного рахунку №3739. Якщо валюта дійсно заходила на зазначений поточний рахунок, та, де вона в подальшому поділася, та в межах яких – невідомо. Щодо посилання представника банку на п.п. 29 та 32, «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого постановою правління Національного банку України», за №281 від 10.08.2005, та на п.2.1, Глави 2 «Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов’язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів». Незрозумілими є висновки (припущення) представника банку відповідно до вимог зазначеного Положення та Правил, щодо підтверджених операцій в Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України, під час Торговельної сесії. Так, банк відображає у власній виписці продаж швейцарських франків, нібито за заявою Кісилевич А.В. Водночас, купівлю безготівкової валюти суб’єктами ринку у фізичних осіб у наведеному Положенні не передбачено. В зазначеному представником банку п.29 Положення йдеться про суб‘єктів ринку, але фізична особа – резидент (Кісилевич А.В.) – не є суб‘єктами ринку, відповідно до термінів, що вживаються в наведеному Положенні, п.4 «суб‘єкти ринку – уповноважені банки, уповноважені фінансові установи», Відповідно до п.13 наведеного Положення: до валютно-обмінних операцій із валютою належать: «купівля у фізичних осіб – резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти, іноземної валюти, за готівкові гривні», та «продаж фізичним особам – резидентам і нерезидентам готівкової валюти, за готівкові гривні». Та, відповідно до п.14 Положення «Суб‘єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках та порядку, передбаченого цим Положенням». Разом з тим, на вимоги Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів», №82 від 05.03.2003, Главою 4, встановлено «Порядок подання клієнтами до уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, Заяв на купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України та їх виконання», в редакції Постанови Національного банку України, за №493 від 12.11.2003. Так, у додатку №1 до вказаного Положення – наведений зразок Платіжного доручення на переказ валюти; у додатку №5 – наведений зразок заяви на продаж іноземної валюти або банківських металів для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю; у додатку №6 – наведений зразок меморіального валютного ордеру. Та, перелічені документи не представлені суду в підтвердження операцій на які посилається банк у власних виписках, розрахунках, та вимогах. Слід зазначити, що у відповідності, до вимог листа Національного банку України, Департаменту валютного регулювання, за №13-111/677-1309 від 14.02.2005, п.1 «Встановити, що заявки на участь у Торговельній сесії (уповноважені фінансові установи) мають подавати до початку торговельної сесії до її початку», п.2 «Встановити час проведення Торговельної сесії з 12:00 до 16:00 за київським часом» За випискою банку, по рахунку №26208098920001, в 12:02 відображено надходження 50000,00 швейцарських франки, та в 12:14 відображене їх списання, нібито за заявою на продаж. Та, де здійснено продаж, та яким чином – банком не доводиться жодними належними документами. Всі посилання на норми та пп. Положень та Інструкцій, Правила, що встановлені Національним банком України для комерційних банків в їх діяльності – діяли на момент отримання кредиту. Таким чином, заперечення банку представлені апеляційному суду – не підтверджені ні належними документами, ні змістовними поясненнями із посиланням на нормативні акти Національного банку та законодавства. Та, відповідно, до ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Облік може бути первинним і зведеним, кожна операція (дія) суб'єкта господарювання повинна бути підтверджена відповідними документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція узгоджується з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009, де зазначено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Тобто, Довідки-розрахунки, які Банк подає в підтвердження позовних вимог – не є належними доказами, та ґрунтуються виключно на припущеннях, а відповідно до положення ст. 54-91 ЦПК України, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Зазначена позиція чітко відображена у рішенні Вищого господарського суду України від 28.09.2011 по справі 10/52 пд від 28.09.2011, щодо переліку документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарської операції. Де чітко зазначено: «Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності». Разом з тим, «У відповідності до постанови правління Національного банку України, за №435 від 18.12.2002, постанови правління Національного банку України, за №281 від 10.08.2005, та постанови Національного банк України, за №40 від 10.02.2005, встановлено вимоги, що уповноважені банки зобов’язані здійснювати операції з купівлі та/або продажу безготівкової іноземної валюти за гривні протягом часу функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України з дотриманням нижчезазначених вимог: Банк здійснює валютні операції у першу чергу безпосередньо зі своїми клієнтами (крім банків) в межах самого банку з 10:00 до 14:00 години за Київським часом; Банк від власного імені здійснює купівлю іноземної валюти від своїх клієнтів (крім банків) за узгодженим з ними курсом та продає її власним клієнтам (крім банків) також за узгодженим з ними курсом. Подання банками заявок, підтвердження угод між банками, між банком і Національним банком України, а також операції за заявами чи дорученнями клієнтів (крім банків), які банком фактично здійснені в межах самого банку, здійснюються під час функціонування Системи підтвердження угод з використанням її засобів з 12:00 до 16:00 годин за київським часом. Суб’єкт ринку зобов’язаний виставити за дорученням клієнта на купівлю та/або продаж на прямому міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту з використанням засобів Системи підтвердження угод: виключно у сумі та за курсом, що визначені клієнтом у його заяві або дорученні; у той самий день, якщо заява або доручення клієнта отримано суб’єктом ринку не пізніше ніж за годину до часу закінчення функціонування Системи підтвердження угод, або на наступний робочий день, якщо заяву або доручення клієнту отримано після зазначеного часу. Якщо за курсом, що визначений клієнтом, іноземна валюта не була куплена або продана, то зазначена сума іноземної валюти виставляється суб’єктом ринку на купівлю або продаж, починаючи з наступного дня функціонування Системи підтвердження угод до дня її купівлі або продажу, або до зміни клієнтом заявленого курсу». Такі вимоги повністю підтверджуються роз’ясненнями Управління Національного банку України у Харківській області листом №06-042/8366 від 31.08.2010, що є на сайті установи. Посилаючись на все вищевикладене, та викладене в апеляційній скарзі ПРОШУ: 1. Прийняти до уваги даний відзив заперечень банку. Та, 2. За наслідками розгляду апеляційної скарги, ухвалити нове Рішення, відповідно до якого: Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.08.2017 року та Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 вересня 2017 року – скасувати. Постановити нове Рішення суду, відповідно до якого у задоволені позову ПАТ «УкрСиббанк» до Кісилевич А.В., Кісилевич С.Л., та Лавриненко Н.Л. про стягнення боргу за договором кредиту – відмовити. 06.02.2018, з повагою, (до цих сук)

6.02.2018 апелляционный суд вынес не в мою пользу решение, №727/9156/15-ц/44/218, №22-ц/794/1165/17, как это было. После возни с апелл. судом удалось только отсрочить уплату судебного сбора в 17 тыс. грн. до вынесения решения. И, на 23.06.2018 назначено заседание, на котором были вручены Заперечення банка на апелл. скаргу, я попросил дать время, чтобы их опротестовать. Дали, назначили на 6.02.2018, я также подал Видзыв запэречь, который никто не читал даже. В суде: я: где делись франки со счёта заёмщика? банк: продали на МВР Украины, за заявлением заёмщика. я: заявление вы не предоставляете. НБУ дал ответ, что вы не выходили с продажей франков на МВР Украины. Ни одного документа с подписью заёмщика в распоряжении франков не предъявляете .. В отчаянии я - мягко сказано. Банк предъявил кредитный договор, ссылается на п.1.5. кредитные деньги надаються шляхом зарахування на пот. рах. на который если и заходили франки, то куда они делись банк показать не может. В выписке - продано на МВР Украины, НБУ - не были они там, ни заяв, ничего не предъявляет банк, даже договоров по открытым тек. счетам заёмщика. Но, эти ублюдки выносит решение в пользу банка, на основании кр. договора, дод. угоды №1, при реструктуризации, и на основании розрахунку заборгованости в валюте, которой не было, и что никак не подтверждено. Теперь, на что надеяться ?? Кассация? А там не то же самое? Чтобы туда влезть, заплати им 17000 за апелляцию, и плюс ещё сикока-там, ещё 200% от первой инст, что-то около 30000 грн. Пиндец, как я трепетно люблю этот гандурас! Чё мне делать? Киты !??

Спасибо, вам на добром слове )). Вот: по Справі №727/9156/15-Ц Апеляційна скарга /на Рішення Шевченківського районного Суду м. Чернівці від 31.08.2017/ 31.08.2017, Шевченківським районним Судом м. Чернівці було винесено Рішення по справі №727/9156/15-ц, відповідно до якого позов АТ «Укрсиббанк» до Кісилевич А.В., Кісилевич С.Л., Лавриненко Н.Л. про стягнення боргу за договором кредиту було задоволено в повному об’ємі. 04.09.2017, було постановлено Ухвалу Шевченківського районного Суду м. Чернівці по справі №727/9156/15-ц про виправлення описки. При проголошені судового рішення мій представник (куртовська Н.М.), інші відпвідачі по справі (Кісилевич С.Л., Лавриненко Н.Л.), присутніми не були. 08.09.2017, моїм представником було отримано мотивований текст судового Рішення від 31.08.2017, відповідно до положення ст. ст. 69, 292-294 ЦПК України, вважаю, що маю повне право на подання апеляційної скарги до 18.09.2017, включно. Вважаю, що вказане судове Рішення порушує наші права та інтереси, оскільки його винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. У відповідності до ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо Суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку Рішення Суду першої інстанції повністю або частково. Межі оскарження: Рішення Шевченківського районного Суду м. Чернівці від 31.08.2017 та Ухвала Шевченківського районного Суду м. Чернівці від 04.09.2017 – в повному об’ємі. У відповідності до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний Cуд перевіряє законність і обґрунтованість Рішення Суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Також, Суд досліджує докази, які Судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Однак, Апеляційний Суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Статтею 213 ЦПК України визначено, що Рішення Суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким Суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Виклад обставин справи: Позивач Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору про надання споживчого кредиту №11117053000 від 13.02.2007, банк надав Кісилевич А.В. кредит в розмірі 50000,00 швейцарських франків, строком до 02.08.2028, зі сплатою відсотків в розмірі 7,99% річних. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. 11.06.2014 між Банком та Кісилевич А.В. укладено додаткову угоду № 1 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації. Зобов’язання за даним кредитним договором забезпечено договором поруки №95863 від 13.02.2007 укладений з поручителем Кісилевич С.Л. та договором поруки №95830 від 13.02.2007 укладений з поручителем Лавриненко Н.Л. Вказував, що Відповідачі станом на 11.11.2015 мають заборгованість по кредиту та процентах в розмірі 44628,24 швейцарських франки; та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 19028,60 грн. Відтак просив стягнути солідарно з Відповідачів на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11117053000 від 13.02.2007 в розмірі 44 628,24 швейцарських франків заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом; 19028,60 гривень – пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, та стягнути судові витрати. Представник позивача в судове засідання не з’явилась будучи належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, та надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує та просить задовольнити посилаючись на викладене в позові, на відзив на заперечення (а.с. 126-128 том №1), на письмові пояснення (а.с. 16-21 том №2, а.с. 135-140 том №2). Представник відповідача-Кісилевич А.В. (Кутровська Н.М.) в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні посилаючись на письмові заперечення (а.с. 91-93 том №1). Відповідач-Кісилевич С.Л. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на заперечення (а.с. 115-119 том №1, а.с. 65-68 том №2), письмові пояснення (а.с.74-76 том №2, а.с. 122-127 том №2, а.с. 141-144 том №2). Відповідач-Лаврененко Н.Л. в судове засідання не з’явилась, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена завчасно і належним чином повістками, про поважні причини неявки суд не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, представника відповідача, прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 11.06.2014 між Банком та Кісилевич А.В. укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11117053000 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, що підтверджується копією даної угоди (а.с. 12-13), то суд прийшов до висновку, що Позичальник укладаючи договір про реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту визнала факт наявної заборгованості та підтвердила факт погодження з умовами нарахування згідно умов договору про надання споживчого кредиту. Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою. Боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 11.06.2014 між Банком та поручителям укладено додаткові угоди №1 до договорів поруки, що підтверджується копіями даних угод (а.с. 16-18). Відтак суд приходить до висновку, що укладаючи дані Додаткові угоди поручителі дали згоду забезпечити змінене зобов’язання, а відтак підстав для припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України немає. 09.09.2015 Позивач направив на адресу відповідачів вимогу щодо погашення наявної заборгованості, в якій також повідомляється про те, що у разі не усунення порушень у визначені п.п. 12.1, 12.2 Договору строків, Банк буде вимушений вимагати повернення суми кредиту в повному обсязі (а.с. 19-24). Відповідно до п.12.2 Договору про надання споживчого кредиту та п.5.7. Договорів поруки повідомлення (вимога) Банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) на адресу Позичальника, що вказана у п. 13 Договору (м. Чернівці, вул. Комарова, 25А/14), та на адресу поручителів вказаних у розділі 6 Договорів (м. Чернівці, вул. Комарова, 28А/120, м. Чернівці, вул. Л. Толстого, 4/12), Банк повідомив позичальника та поручителів про дострокове повернення кредиту, у визначений договором спосіб. Відтак, суд прийшов до висновку, що Кредитор пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання й зобов’язаний пред’явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту гашення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №6-990цс15). Вимогу про дострокове стягнення боргу Банк направив боржнику та поручителям 09.09.2015 року, з даним позовом звернувся до суду 23.11.2015 року, тому позов подано з дотриманням строків визначених ст. 257, ст. 559 ч. 4 ЦК України, тому твердження відповідача Кісилекич С.Л. про припинення договору поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, є безпідставним. Посилаючись на розрахунок заборгованості, станом на 11.11.2015, Суд вважає, що за Відповідачами обліковується заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11117053000 від 13.02.2007, а саме по кредиту та процентах в розмірі 44628,24 швейцарських франки; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 19028,60 гривень, яка нарахована з дотриманням вимог ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку (а.с. 25-37, 152-157). З метою правового обґрунтування судового рішення посилаючись на положення ст. ст. 627, 629, 638, 1048, 1049, 1050 ЦК України та п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.12.2012, вважає, що позов є обґрунтований та підлягає до задоволення в повному об’ємі. Однак, вважаю, що при вирішенні справи по суті, судом першої інстанції не було враховано наступне: І. Щодо безпідставного стягнення боргу за кредитом з позичальника: Вважаю, що Позивачем (Банком) не було доведено належними та допустимими доказами факти видачі кредиту в іноземній валюті в розмірі 50000,00 швейцарських франків, відтак відсутні підстави для стягнення такого боргу, та ще й у валюті. Адже, за своєю правовою природою довідки з розрахунками, які Банк та Суд вважає за належні докази: - не відповідають первинним документам, які були предметом дослідження в Суді, в тому числі судовим експертом, - не відповідають умовам кредитного Договору, що встановлено висновком судового експерта, - не підтвердженні первинними документами. Більше того, Позивачем в суді зазначено, що нібито Банком знищенні первині документи, що не ґрунтується на Законі та суперечить його вимогам, адже первині документи повинні зберігатися, по кредитному Договору, кінцевий термін по якому ще не настав. Відтак, є не належними та допустимими доказами по справі в розумінні ст. ст. 57-59 ЦПК України, а також ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності». Відповідно, до ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, облік може бути первинним і зведеним, кожна операція (дія) суб'єкта господарювання повинна бути підтверджена відповідними документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція узгоджується з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009, де зазначено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Тобто Довідка-розрахунок, яку Банк подає в якості належного доказу, та суд ставить такий доказ в основу рішення є документом, який ґрунтуються виключно на припущеннях, а відповідно до положення ст. 54-91 ЦПК України, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Зазначена позиція чітко відображена у рішенні Вищого господарського суду України від 28.09.2011 по справі 10/52 пд від 28.09.2011 (щодо переліку документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарської операції). Де чітко зазначено: «Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності». Разом з тим, у своєму Рішенні Суд першої інстанції посилається на ст. 59 ЦПК України – обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами, та, посилається на ч.1, ч.4, ст. 60 ЦПК України, у відповідності до якої – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак, в Рішенні Суду не були враховані документи (докази), надані Кісилевич С.Л. та представником Кісилевич А.В., які спростовують заявлені вимоги АТ «УкрСиббанк» у швейцарських франках, спростовують існування заборгованості в валюті, а відповідно і розрахунок такої заборгованості. Суду в оригіналі було представлено: - квитанцію за №8, Заявка на видачу готівки №72, в сумі 190 275,49 гривень, від 13.02.2007, з поточного рахунку №26209098920000. - лист Національного банку України, за №40-0004/43225, від 23.09.2017; - лист Національного банку України, за №20-0009/17845, від 09.03.2017; - лист Національного банку України, за №61-0018/19415, від 15.03.2017. Але, Суд чомусь надав перевагу доказам Банку, які не оформлені належним чином, та залишив поза увагою оригінал-банківську квитанцію, із якої вбачається, що фактично 13.02.2007 Кісилевич А.В. в банку було отримано 190275,49 гривень, що на мій погляд є процесуальним порушенням. Відповідно, до умов Договору про надання споживчого кредиту №11117053000, від 13.02.2007 (далі кредитний Договір), а саме: «п.1.1. Банк зобов’язується надати, а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50000,00 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює 201465,10 гривень за курсом Національного банку України (далі НБУ) на день укладення цього Договору». «п.1.5. Кредит надається шляхом: зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника №26208098920001 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням», «п.10.15. Місце виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором є: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 219». За даними, представленими Позивачем у власних виписках «рух коштів» по рахункам, та даними представлених меморіальних ордерів-не оригіналів, Банком, 13.02.2007 начебто було здійснено зарахування на поточній рахунок №26208098920001, та з якого через 12 хв. здійснено списання, згідно виписки, нібито за заявою на продаж 50000,00 швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВР України). Разом з тим, Позивачем не представлено заяву на продаж валюти, в підтвердження даним власних виписок, та представлених меморіальних ордерів, які складені та заповнені з численними невідповідностями та порушеннями вимог НБУ, законодавства. Так, у представленому меморіальний ордері, який нібито відображає операцію на зарахування 50000,00 швейцарських франків на поточний рахунок №26208098920001 за 13.02.2007, та на який посилається Позивач, нібито у виконанні Банком своїх зобов’язань за кредитним Договором, а саме п.1.5, наступні невідповідності на ньому: -в верхньому правому куті відмітка «Примірник №1», що не відповідає дійсності. Отже, представлений меморіальний ордер не є оригіналом, та друкований, за даними прямокутного штам помпу, від 02.03.2016, по операції, нібито за 13.02.2007. Крім того, -на ордері відсутні підписи відповідальних працівників Банку, які здійснювали контроль за проведенням та виконанням таких операції, даної конкретної операції, які були на то уповноважені станом на 13.02.2007 року, та діяти на той час, за адресою, вказаною в п. 10.15 кредитного Договору, -в графі «Банк платника» вказано «АТ «УкрСиббанк»», що теж не правильно. Договір про надання споживчого кредиту №11117053000, укладався з АКІБ «УкрСиббанк», станом на 13.02.2007, тоді скороченою назвою банку було АКІБ «УкрСиббанк»», як й мало би бути відображено в даному ордері. Також, -в графі «Призначення платежу» вказано «надання кредиту згідно угоди за №11117053000 від 13.02.2007». Однак, відображення даної операції – є відображення безготівкової внутрішньо-банківської операції, яка, якщо й дійсно проводилась, то без участі, та за відсутністю підпису розпорядника рахунку №26208098920001 на будь-якому з представлених Позивачем документів. За відображенням даного меморіального ордеру-не оригіналу, швейцарські франки із власності Банку у власність позичальника фактично не переходять, та, мали би зайти на вказаний в ордері поточний рахунок, що відкритий в АКІБ «УкрСиббанку», але не отримувались з ньго. Це безготівкова операція. Тому, в графі «Призначення платежу» правильно було би зазначити: «ЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ КОШТІВ», якщо таке зарахування дійсно проводилось. В наступному меморіальному ордері, Банк відображає списання 50000,00 швейцарських франків, з поточного рахунку №26208098920001, нібито за заявою Кісилевич А.В. на продаж валюти на МВР України, та за даними виписки по вказаному рахунку, начебто банк здійснює їх продаж. В даному ордері, що на списання швейцарських франків – всі невідповідності, що й в ордері на зарахування, який теж – не може бути примірником №1, теж не засвідчений належним чином, та не відображає дійсності. У «Положенні про організацію операційної діяльності в банках України», що затверджено Постановою НБУ, за №254 від 18.06.2003, є визначення «внутрішньо-банківської операції», «первинний документ», «сторно» операції тощо. Так, відповідно до п.1.10, Положення, -внутрiшньобанкiвськi операції-операцiї банку, що не пов’язані з виконанням доручень клiєнтiв; -первинний документ-документ, який мiстить вiдомостi про операцiю та пiдтверджує її здійснення; -сторно-спосiб виправлення помилок у регiстрах бухгалтерського облiку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми. Виправлення вносяться до облiкового регiстру в тому звiтному перiодi, у якому виявленi помилки, що можуть виникати пiд час математичних пiдрахункiв, застосування облiкової полiтики, неправильної iнтерпретацiї фактiв, помилкового зарахування та/або списання коштiв за рахунками, неналежного виконання посадових обов’язків». Та, відповідно до Розділу 4, Положення, встановлені вимоги щодо «4. Документування операцій у банках». Так, відповідно, до встановлених НБУ вимог: «п.4.1. Операцiї, якi здiйснюють банки, мають бути належним чином задокументовані», «п.4.2. Підставою для вiдображення операцiй за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського облiку є первиннi документи», «п.4.4. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)», «п.4.5. «Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України», Розділом ІІІ, Главою 1, «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженої Постановою НБУ за №337 від 14.03.2003, в «Загальні вимоги до оформлення касових операцій», встановлені вимоги по оформленню таких документів. Виходячи із наведених вимог НБУ, меморіальні ордери складаються без участі клієнтів. Тобто, Кісилевич А.В. (Відповідач-1), не має жодного стосунку до їх оформлення та проведення. Але, здійснюються та проводяться на підставі первинних документів, що містять вичерпну інформацію про операцію, про клієнта, та підтверджує її здійснення. Вимогами Постанови НБУ «Про затвердження Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів» №82 від 05.03.2003, операцію з продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України повинно бути належним чином задокументовано, та здійснюється виключно з рахунків клієнтів, та за разпорядженням клієнтів, за їх заявою, наведеного у Додаток 5, до Положення. Гл. 4, даного Положення, встановлено «Порядок подання клієнтами до уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв на купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВР України та їх виконання», в редакції Постанови НБУ, за №493 від 12.11.2003. Так, відповідно, «п.4.1 Клієнт подає платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Примірники цих документів нумеруються клієнтом у правому верхньому куті ("примірник 1", "примірник 2")», «п.4.2. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має забезпечувати фіксування дати прийняття та дати виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів. На всіх примірниках платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, що прийняті для виконання, відповідальний працівник уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, проставляє в правому верхньому куті дату надходження цих документів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта. Якщо дата надходження платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, збігається з датою їх виконання, то дату надходження можна не проставляти. Після виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів уповноважений банк, що обслуговує клієнта, у правому нижньому куті проставляє дату виконання, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку», «п.4.8. Уповноважені банки, що обслуговують клієнтів, перевіряють відповідність заповнення реквізитів платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів вимогам глав 2 та 3 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів є підставою для купівлі іноземної валюти або банківських металів на МВР України та перерахування іноземної валюти або банківських металів з рахунку клієнта, повні поштові та платіжні реквізити контрагентів. Крім того, продаж іноземної валюти або банківських металів виконується уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, лише на підставі його заяви про продаж іноземної валюти (крім обов'язкового продажу) або банківських металів», «п.4.15. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, після здійснення операцій з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів зобов'язаний надавати клієнтам інформацію в письмовій або електронній формі, у якій має міститися таке: первісна сума переказу в іноземній валюті або маса банківських металів в тройських унціях, сума купленої або проданої іноземної валюти або маса куплених або проданих банківських металів в тройських унціях, сума всіх витрат, що сплатив клієнт за проведення цих операцій, тощо. Ця інформація надається клієнтам під час здійснення зазначених операцій за кожним рахунком і за кожним видом валют або банківських металів окремо. Періодичність надання такої інформації обумовлюється з клієнтами в договорах банківського рахунку», Розділом 7, вказаного Положення, «7.2. Уповноважені банки самостійно визначають порядок формування та зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВР України, забезпечуючи їх сувору схоронність. Строки зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів та супровідних документів до них уповноважені банки мають установлювати відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань строків зберігання документів та валютного контролю». Однак, Позивачем не представлені оригінали документів – доручень, заяв, від розпорядника рахунку №26208098920001, щодо переказу з цього рахунку 50000,00 швейцарських франків на продаж на МВР України, за 13.02.2007. Разом з тим, у жовтні 2016, від Національного банку України отримано лист-відповідь, за №40-0004/43225 від 23.09.2016, який спростовує продаж 50000,00 швейцарських франків банком 13.02.2007, про що нам стало відомо лише за час розгляду справи у Суді. Так, відповідно до листа НБУ, «за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України 13.02.2007 не було зареєстровано інформації щодо купівлі та продажу АКІБ «УкрСиббанк» безготівкового швейцарського франка за гривню». Отже, представлені Банком меморіальні ордери, виписки по рахунку №26208098920001, та розрахунок заборгованості на їх підставі – не відображають дійсності. Фактично, надана інформація НБУ протрічить наданій Позивачем інформації. Разом з тим, Позивач жодними, будь-якими, належними первинними документами не підтверджує представлені власні виписки по рахунках, та власні розрахунки по них. Документи, що за підписом Кісилевич А.В., що на отримання, або на переказ, або на продаж швейцарських франків 13.02.2007, не були представлені Позивачем. Де поділися швейцарські франки з поточного рахунку №26208098920001, теж не доводиться первинними документами, касовими, або будь-якими іншими, розпорядчими по них. Фактично, виконання умов кредитного Договору, а саме п.п. 1.1, 1.2.1, 1.5, 10.9 та 10.15 – не підтверджується жодними представленими Позивачем документами. Жоден швейцарський франк на підставі представлених Банком доказів не перейшов у власність Кісилевич А.В. Якщо, й дійсно, відповідно до п.1.5 кредитного Договору, проводилось зарахування швейцарських франків на поточний рахунок №26208098920001, то, Кісилевич А.В. ними не скористалась. Відповідно, до наданої Банком виписки – вони були списані, в межах рахунків Банку, не поточних рахунків Кісилевич А.В., Відповідача-1. Відповідно, до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», в редакції Закону №2056-IV, від 06.10.2004, а саме, Розділом І, Статтею 1, «Визначення термінів», «п.1.19) міжбанківський розрахунковий документ-документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа», «п.1.19-1) меморіальний ордер-розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України». Таким чином, меморіальні ордери складаються без участі клієнтів банку, та за ініціативою Банку, однак первинні документи, на підставі яких Банком складені представлені меморіальні ордери-не оригінали, Банком – не представлено, не представлено документу на переказ. Відповідно, до Розділу ІІІ, Статті 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», належними доказами, що підтверджують наявність, або відсутність заборгованості – можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї Статті. Відповідно, до умов Договору про надання споживчого кредиту №11117053000, а саме «п.10.9. Банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості Позичальника відповідно до вимог НБУ та умов Договору. У випадку наявності суперечок між Сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов’язань Позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан, первинні документи (платіжні доручення Позичальника), дані балансу, надані Банком і т.д., якщо Позичальник не доведе недійсність наданих Банком документів або не надасть інших доказів виконання за цим договором». Кісилевич А.В. належно виконувала взяті за кредитним Договором зобов’язання за впродовж 8 років. Але, починаючи з 2015 року поточні платежі за кредитом стали не помірними, були безпідставно завищені, та такими, що суперечать вимогам кредитного Договору, та здоровому глузду. Разом з тим, надана Інформація НБУ спростовує операції, що відображає Банк в наданих документах, та на які посилається Позивач у своїх вимогах. Відповідно, до п.10.9 кредитного Договору, Банк зобов’язаний представити первині документи – платіжне доручення, на підставі якого здійснено 13.02.2007 списання 50000,00 швейцарських франків з рахунку №26208098920001, та показати належними доказами де поділася валюта з вказаного поточного рахунку. Але, Банк не може представити такі документи. Тому, що їх не існує. Національний Банк України, відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», регулює діяльність підзвітних їм комерційних банків в Україні. Та, дані Системи погодження угод на МВР України не відповідають даним, що відображені в виписках та розрахунках Банку, представлених в Суді. Отже, Банк 13.02.2007 не продавав франки на МВР України, але свідомо намагається це довести неналежними доказами, та, Суд першої інстанції влаштовують – такі неправдиві докази. Від Національного банку України, 13.03.2017 отримано лист-відповідь, за №20-0009/17845 від 09.03.2017, щодо інформації ЄІС «Реєстр позичальників». Відповідно наданої інформації: «станом на 02.03.2017 в реєстрі ЄІС «Реєстр позичальників» відсутня інформація про прострочену заборгованість Кісилевич А.В. за кредитом». Тобто, банк не показує Національному банку неіснуючу заборгованість у валюті, по неіснуючому валютному кредиту. Щодо термінів зберігання первинних документів: Від Національного банку України, 20.03.2017 отримано лист-роз’яснення, №61-0018/19415 від 15.03.2017 щодо термінів зберігання документів по кредитних справах Банків. Так, «відповідно до ст. 676 «Переліку документів, що утворюються в діяльності банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», затвердженого постановою Правління НБУ, за №601 від 08.12.2004, строки зберігання первинних документів 5 років після погашення кредиту». «Строки зберігання документів, що визначені в цьому Переліку, є мінімальними та зменшенню не підлягають». Однак, належні-первинні документи Банком не представлені, тоді, як кінцевий термін за умовами Договору про надання споживчого кредиту №111170530000, та Додаткової угоди №1 до цього Договору – ще не настав. Та, настане лише в 2028 році. Разом з тим, слід зауважити, що рахунки, по яких представлені Банком виписки, та по яких Банок здійснено власний розрахунок заборгованості за кредитним Договором, та які зазначені в неналежно оформлених меморіальних ордерах, та по яких нібито Банком проводились безготівкові операції – відкривались не у відповідності із «Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою НБУ, №492 від 12.11.2003. Баком не представлені Договори, по всіх поточних рахунках, на які Банк посилається в своїх виписках, та довідках-розрахунках, та які не відображають дійсності. Так, відповідно до вказаної Інструкції: «п.1.5. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції», «п.1.6. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо)», «п.1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України», «п.1.18. У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку», «п.1.22. З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку», «п.1.23. Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції. За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України». Главою 6, та Главою 7, відповідно, вказаної Інструкції, встановлено «Порядок відкриття, та порядок використання рахунків-фізичних осіб», та, встановлено зразки: «Заява на відкриття рахунків на користь фізичних осіб», наведені в Додаток 6, та «Картка із зразками підписів», у Додаток 5, до цієї Інструкції. Документи, з юридичного оформлення Договорів на відкриття рахунків, на які посилається Позивач – ним не було представлено в Суді. Разом з тим, відповідно до вимог НБУ та законодавства, продаж валюти на МВР України здійснюється виключно з рахунків клієнтів, та за їх дорученням, уповноваженими на то банками. У відповідності, з представленої квитанції, від 13.02.2007 року, здійснено платіж 50,00 гривень, від Кісилевич А.В., як оплату за відкриття лише одного поточного рахунку, за №26205098920004. Який зазначений у Договорі про надання споживчого кредиту №11117053000 - як «поточний рахунок Позичальника в національній валюті», п.11.2.1, Розділ 11, кредитного Договору, «Про договірне списання». Отже, всі поточні рахунки Кісилевич А.В., які були відкриті, якщо вони відкривались у Банку, були відкриті із порушенням вищевказаної Інструкції НБУ. Яким чином Банк здійснював зарахування та списання по них валюти – не відомо. Не підтверджено первинними документами. Також, Позивачем представлено не оригінал-меморіальний ордер на списання 30,00 гривень, «за відкриття рахунку №26209098920000», складений та проведений лише 26.03.2007. На якій підставі, за чиїм розпорядженням, ким відкривався даний рахунок, де юридична справа та що це за рахунок, та як пов’язаний даний рахунок із отриманням Кісилевич А.В. кредитних коштів – такі документи Позивачем не представлені. По суттєвих питаннях, що виникли в судових засіданнях, судом першої інстанції 28.03.2016 винесено Ухвалу щодо призначення судово-економічної експертизи. Та, в подальшому, було призначено додаткову судово-економічної експертизи до першої, Ухвалою Суду від 20.03.2017. Так, відповідно, до Висновків проведеної експертизи, від 22.12.2016, по першому питанню: «наявний розрахунок заборгованості Кісилевич Алли Вікторівни по Договору надання споживчого кредиту №111170533000 від 13.02.2007 – не відповідає умовам укладеного кредитного Договору, та Додаткової угоди №1 від 11.06.2014, в частині тіла кредиту, відсоткової ставки, та тіла кредиту», Відповідно, до Висновків експерта, по другому питанню: «дослідженням наданих документів встановлено, що сума заборгованості за Договором надання споживчого кредиту №1111709793000 від 13.02.2007, станом на 11.11.2015 – становить 44461,94 швейцарських франків по тілу та відсотках, та 12701,05 гривень – по пені. Своє дослідження експерт здійснила на підставі розрахунків та виписок по рахунках, що були надані Позивачем. Та, разом з тим, по яких були встановлено розбіжності в розрахунках. У висновку по четвертому питанню: «експертом встановлено, що відсоткова ставка не змінювалась, проте змінювалось тіло кредиту, та його було збільшено», безпідставно. По третьому питанню, «дослідженням наданих документів, встановлено, що фактичний розмір отриманого кредиту за Договором про надання споживчого кредиту №11117053000 від 13.02.2007, становить 50000,00 швейцарських франків». У дослідженні експерт посилається на виконання умов п.1.5 кредитного Договору. Але, свої висновки експерт робить на підставі не оригіналу-меморіального ордеру, що на зарахування швейцарських франків, та складений з порушеннями вимог. Разом з тим, експертом не було враховано інформацію НБУ, щодо продажу швейцарських франків 13.02.2007 на МВР України, якого не було. Розрахунки експертом проведені на підставі наданих Банком власних довідок «про рух коштів», «виписках» по рахунках із власними «розрахунками», та на підставі не оригіналів-меморіальних ордерів, на зарахування, та на списання 50000,00 швейцарських франків по поточному рахуноку №2620809890001, та нібито подальший їх продаж на МВР України. Експерт, у судовому засіданні 20.03.2017 пояснила, що Лист НБУ, який спростовує продаж швейцарських франків на МВР України 13.02.2007 - не було представлено на дослідження. Відпоідачем-2, у судовому засіданні в присутності експерта, було зауважено на численні невідповідності в наданих Банком документах, та Ухвалою суду від 20.03.2017 поставлені більш чіткі питання до судового експерта. Та, разом із матеріалами справи, представлено Лист НБУ, за №40-0004/43225, від 23.09.2016, який спростовує продаж 50000,00 швейцарських франків банком 13.02.2007 на МВРУ, як то відображено Банком у неналежно складеному-не оригіналі, та такому, що не відповідає дійсності-меморіальному ордері на списання валюти, нібито за заявою Кісилевич А.В. на продаж на МВРУ, за 13.02.2007. Так, відповідно до висновків додаткової експертизи, що від 25.07.2017, що по першому питанню: «дослідженням наданих документів, судовим експертом встановлено, що в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні банківські документи, що підтверджують продаж швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку України, згідно виписки по рахунку №26208098930001»; По другому питанню, «дослідженням наданих документів, судовим експертом встановлено, що фінансові операції між рахунками №26208098920001 та рахунком №26209098920000, з якого Кісилевич А.В. отримала в касі банку 190275,49 гривень – не проводились». Та, «Згідно даних Банківської виписки по поточному рахунку №26209098920000 за 13.02.2007 з рахунку №290030005 було зараховано 194500,00 гривень, з призначенням платежу – еквівалент продажу 50000,00 швейцарських франків на МВР України 13.02.2007 року, згідно заявки клієнта, курс 389,00. Первинні документи, які б підтверджували походження даної суми (194 500,00 грн.) відсутні». Разом з тим, у дослідженні експерт посилається на те, що: «Слід зазначити, що ні Договір банківського рахунку №989200 від 12.02.2007, ні Додаток №1 до нього – не містять підписів Кісилевич А.В.» У своєму дослідженні, судовий експерт посилається й на те, що «оформлення заяв на продаж валюти або банківських металів та вимоги щодо її заповнення визначні у «Положенні про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого постановою Правління НБУ, №281 від 10.08.2005 (зі змінами та доповненнями)». Зокрема, відповідно до вказаного Положення, продаж валюти на МВР України за дорученням клієнтів-фізичних осіб, здійснюються виключно з рахунків клієнтів. Однак, усі рахунки в Банку на ім’я Кісилевич А.В. (Відповідач-1), відкривались із порушеннями вимог НБУ та діючого законодавства, а пердставлені Банком документи по операціям по них – не належно складені та оформеленні, за відсутністю первинних документів, містять наявні розбіжності, та не відповідають дійсності, по нібито проведених, та начебто відображених у обліку операціях. Облік операцій із валютою, що здійснюються за дорученням клієнтів банків, встановлено «Інструкція з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України», затверджена постановою Правління НБУ, №555 від 17.11.2004, із змінами та доповненнями. Зокрема, у представленому меморіальному ордері Банком, який начебто на зарахування 50000,00 швейцарських франків на поточний рахунок №26208098920001, зазначений балансовий рахунок №2233900000. Але, у наданій Банком власній виписці «рух коштів», що по вказаному поточному рахунку №26208098920001, зазначений інший кореспондентський рахунок №3739600005. Відтак, вочевидь присутня невідповідність, або розбіжність у відображенні в обліку. Можна припустити, що, можливо, по зазначених безготівкових операція відбувались виправні проводки, здійснювались негайне «сторно» операції тощо. Не відомо. Слід відзначити, що крім усіх інших невідповідностей, що містяться в представлених Банком меморіальних ордерах, «меморіальний ордер», який на зарахування начебто кредитних коштів-швейцарських франків, на поточний рахунок №2620808920001 - не відповідає вимогам НБУ, та законодавства. Даний ордер складений - як гривневий меморіальній ордер, а не як валютний меморіальний ордер, як то мало би бути - по безготівковій операції з валютними цінностями, що є грубим порушенням вимог НБУ. Вимоги щодо складання валютних меморіальних ордерів зазначені в «Положення про оформлення та використання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів», затвердженного постановою Правління НБУ, №82 від 05.03.2003, та у Додатку №6 наведений зразок – валютного меморіального ордеру. У відповідності до вимог НБУ та законодавства, влютні меморіальні ордери зберігаються окремо, від гривневих, та на яких у відповідності до вказаного вище Положення, повинно міститися «МЕМОРІАЛЬНИЙ ВАЛЮТНИЙ ОРДЕР», та підписи відповідальних осіб банку, на яких покладені обов’язки по складанню, проведенню та контролю за безготівковою валютною операцією. Вимоги щодо оформлення заяв на продаж валюти за дорученням клієнтв-фізичних осіб, наведено у Додатку №5, зазначеного вище Положення. Разом з тим, за висновками експерта, по результатах додаткової експертизи, що від 25.07.2017, що по першому питанню - відсутні банківські документи, що підтверджують продаж швейцарських франків на МВР Укрїни, згідно виписки по рахунку №26208098920001», та «Банком не представлено заяву на продаж франків на МВРУ», По третьому питанню, додаткової експертизи, по представлених оригіналах платіжних документів-квитанцій, по заявкам на зарахування коштів по рахунках, по заявам про обмін (конвертацію) іноземної валюти на підсаві платіжних доручень в іноземній валюті, які в начебто направлялись Банком на погашення кредиту, експертом пораховані фактичні платежі, здійснені Кісилевич А.В. через касу Банку, за вказаною в кредитному Договорі адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 119, п.10.15 Договору. Експертом пораховано, що в погашення кредиту фактично сплачено: 4020,00 евро, 792 долари США, 20566,66 швейцарських франків, та 82265,53 гривень. Таким чином, підсумовуючи, Банк не доводить виконання своїх зобов’язань за Договором про надання споживчого кредиту у валюті жодними належними документами, що були представлені Банком. Та, виходячи з усіх вище викладених підстав, та, із розрахунком заборгованості в швейцарських франках, на який посилається Банк у позові, та який було задоволено судом, погодитись з таким Рішенням – категорично не можу. Фактично, Кісилевич А.В., 13.02.2007 в Банку отримано 190275,49 гривень, з рахунку, з якого за Договором про надання споживчого кредиту №1117053000 – не передбачено. Отримання 50000,00 швейцарських франків, на умовах визначених у кредитному Договорі – не доведено Позивачем жодними належними доказами. Разом з тим, надана інформація НБУ спростовує продаж 13.02.2007 швейцарських франків на МВР України, нібито за дорученням розпорядника рахунку №2620809890001 Відповідно, до п.1.5, Договору про надання споживчого кредиту №11117053000, кредиті кошти повинні зараховуватися на рахунок №26208098920001, швейцарськими франками. Відповідно, до п.1.1 кредитного Дговору – еквівалент кредиту в гривнях за офіційним курсом НБУ, станом на 13.02.2007 дорівнює 201465,10 гривень. Але, отримана сума є значно меншою, та меншою, ніж 194500,00 гривень, як то відібражає Банк у власній виписці, що відповідає у разрахунку до граничного-нижнього, за курсом, встановленим, за даними Системи підтвердження угод на МВР України, станом на 13.02.2007. Аналізуючи вищевказані обставин справи, докази та пояснення, які в письмовому вигляді подавалися у Суді представником Кісилевич А.В. та Кісилевич С.Л., та які судом не були враховані, вважаю, що відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення боргу за кредитом. ІІ. Щодо стягнення боргу з поручителів: Керуючись положенням ст. 128 ЦПК України Кісилевич С.Л. було подано письмові заперечення по справі відповідно до яких позов не визнає, та з метою обґрунтування та викладення своєї правової позиції вказував наступне: Як вбачається з пред’явленого позову, сума стягуваного боргу становить 44628,24 швейцарські франки, еквівалент у гривнях 1010702,80 гривень (станом на 11.11.2015), та 19028,60 гривень – заборгованості по пені; Заперечуючи на пред’явлений позов та керуючись вимогами чинного законодавства, умовами Договору поруки, при вирішенні справи прошу Суд врахувати наступне: Як видно з матеріалів справи, то Кісилевич А.В., отримала кредитні кошти на термін з 13.02.2007 по 02.08.2028, згідно Кредитного договору в розмірі 50000,00 швейцарських франків. Кредит отриманий на умовах згідно кредитного договору, а саме: із сплатою відсотків за користування кредитом 7,99 % річних. Забезпечення виконання зобов’язань за даним Договором є Договор іпотеки №47262, Договір поруки №95863 з Кісилевич С.Л. та Договір поруки №95930 з Лавриненко Н.Л., всі від 13.022007. 11.06.2014 між сторонами Кредитного договору (АТ «Укрсиббанк» та Кісилевич А.В.) було укладено Додаткову угоду за №1, відповідно до якої було змінено істотні умови кредитного договору та розмір оплати. 11.06.2014 між сторонами Договорів поруки (АТ «Укрсиббанк» та Кісилевич С.Л., Лавриненко Н.Л.) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчго кредиту №11117053000, від 13.02.2007, відповідно до якої було змінено істотні умови кредитного Договору та розмір оплати. В той же час щодо зміни відсоткової ставки нічого не зазначено. У мотивувальній частині позову зазначено посилання що мною, Кісилевичем С.Л., 13.02.2007 було укладено Договір поруки, відповідно до якого я несу солідарну відповідальність по вищевказаних кредитних зобов’язаннях. Дійсно, за отримані кредитні кошти в розмірі 50000,00 швейцарських франків, за Договором про надання споживчого кредиту, я, Кісилевич С.Л., виступив Поручителем за Кісилевич А.В., у відповідності до підписаного мною Договору поруки №95863 від 13.02.2007, , копія якого міститься у матеріалах справи. Як мені було відомо, Позичальником кредит погашався і до мене, як до Поручителя, жодних листів та вимог від Банку з приводу погашення боргу не надходило, а на момент пред’явлення позову я дізнався про той факт, що фінансова установа подала цивільний позов до Суду про стягнення з Позичальника та з мене, як з Поручителя, боргу в солідарному порядку. Щодо строку пред’явлення вимоги: Однак, не можливо залишити поза увагою, договірні умови та вимоги чинного законодавства, щодо строку пред’явлення вимоги Банку до Поручителя. Як передбачено умовами укладеного договору, який є обов’язковим для виконання кожною з сторін відповідно до ст. 526 ЦК України, Позивач зобов’язаний був мене повідомити про наявну прострочену заборгованість, і тільки тоді у мене виникає обов’язок виконувати відповідні дії. Оскільки, Позивач такого обов’язку не виконав, тобто мене належним чином не повідомив, тому вважаю, що останній втрачає право такої вимоги від мене, як Поручителя. Вважаю, що Банком грубо порушено умови Договору поруки, не повідомивши мене вчасно про наявність заборгованості, та на сьогодні позбавлена такого права. Не менш важливу увагу слід звернути на сам Договір поруки, а саме істотні умови даного правочину – строк дії Договору, який відсутній взагалі. Наявний лише термін виконання грошових зобов’язань, що має іншу правову природу, хоча Банк використовує підміну понять і тим самим їх ототожнює. Відповідно до ст. ст. 251, 252, 253 ЦК України, є визначення поннять, а саме: Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Також, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Важливо зазначити, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто з моменту укладення Договору поруки. Відповідно до п. 2.2 укладеного Договору поруки, Позивач зобов’язаний мене попередити про наявність заборгованості за кредитним договором, та я, як Поручитель, зобов’язаний вжити певних дій, передбачених зазначеним Договором. Оскільки тільки за належного повідомлення і у визначений законом строк у мене, як поручителя, виникає обов’язок вживати ті чи інші дії щодо погашення боргу по кредитних зобов’язаннях. Жодного повідомлення (усного чи письмового) від Банку я не отримував, відповідно не вживав, та не міг вжити жодних дій щодо погашення боргу. Як вбачається з самого Договору поруки – такий строк не встановлено, і якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а вимоги такої пред’явлено не було, відповідно такий правочин припиняється у відповідності до п. 4, ст. 559 ЦК України, та Договору поруки. Керуючись тією ж статтею, зрозуміло, вразі якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення Договору поруки. Виходячи з вищевказаних вимог Закону, вбачається наступне: Як вбачається з дати укладення Договору поруки, то такий договір укладено 13.02.2007, Позов банку про стягнення заборгованості за кредитом подано 13.11.2015, (дата поданої позовної заяви), про що я дізнався 23.01.2016 повісткою, отриманим листом від 15.01.2016, тобто майже через 9 років. Відповідно, керуючись вищевказаною статтею, Позивач втрачає право вимоги від мене, як Поручителя, у зв’язку з припинення договору поруки. Аналізуючи «розрахунок заборгованості» представлений Банком – як доказ, видно, що перша прострочка виникла у січні 2014 року, але Банк до мене, як до Поручителя, жодних вимог не направляв. Відтак вважаю, що останній пропустив строк та право пред’явлення такої вимоги передбаченої п. 4, ст. 559 ЦК України. Також, відповідно до УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Верховного Суду України розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2014-2017 рр.), Верховний Суд України погодився з висновками судів про те, що БАНКИ пропустили строк пред’явлення вимоги до поручителів, оскільки він відповідає вимогам закону (ч. 1, п. 4 ст. 559 ЦК України) і в цій частині заперечення Позивача (Банку) є безпідставним. З договору поруки вбачається, що у такому не встановлено строку, а лише термін виконання зобов’язань (що є іншим по своїй правовій природі, та не є тотожним поняттям) після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед банком або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Такі строки у Договорі поруки не встановлено. Оскільки, стягнення з мене, як Поручителя, боргу у відповідності до умов кредитного Договору недопустима, оскільки кредитний Договір я не укладав та не підписував, і такий не може стосуватися моїх прав та обов’язків. Саме тому, вважаю, що слід відмовити у задоволені позову Банку, щодо солідарного боргу, виходячи з того, що в Договорі поруки не встановлено строку припинення поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у ст. 559 ЦК України. Із положень ст. 554 ЦКУ випливає, що хоча поручитель і пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, він є самостійним суб’єктому відносинах із кредитором. Також, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17.09.2014 ухвалив постанову у справі № 6-53цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, де визначено, що Суд зробив правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: -протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої ст. 559 ЦК України); -протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); -протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за Договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки, слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку, протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. При цьому зазначене положення не виключає можливості пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання. Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4. ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено: -у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами); -або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Також, Банк не повідомив про труднощі у реалізації свого права, та що заважало йому завчасно повідомити мене, як поручителя, про існування заборгованості, а не очікувати такий великий проміжок часу, та нараховувати відсотки та пеню. Тому вважаю, що наявні правові підстави для відмови у стягненні з мене, як з поручителя, боргу за договором поруки, а саме: -невиконання Позивачем умов Договору поруки, зокрема п.2.2, хоча договір є обов’язковим для виконання для кожної із сторін, у відповідності до Цивільного Кодексу України, та, як наслідок, неповідомлення мене, як поручителя, про стан заборгованості. Вважаю, що Позивач втратив права такої вимоги, оскільки останній не надав належного попередження вимоги чи претензії щодо сплати такого боргу, а лише звернувся з позовом до Суду, з метою солідарного стягнення такого боргу, що грубо порушує умови укладеного Договору поруки, де зазначено, що мій обов’язок виконання зобов’язань, як поручителя, виникає з дати направлення відповідної письмової вимоги, а такої вимоги не було направлено. Відсутність строку дії Договору поруки, як однієї з істотних умов договору (203 ЦК України), що не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Адже, згідно з цією нормою права, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Відповіно така порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, а така вимога не була пред’явлена. Керуючись тією ж статтею, зрозуміло, вразі якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення Договору поруки. Як вбачається з матеріалів справи, то позову протягом року від дати оформлення Договору поруки – пред’явлено не було. Згідно ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Ст.15 ЦПК України покладає на суд обов'язок, зберігати об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. З урахуванням вищенаведеного та керуючись ст. ст. 41, 99 Конституції України, ст. 3, ч.3 ст. 13, ст. ст. 192, 203, 215, 216, 217, 227, 229, 230, 321, ч. 1 ст. 524, ч. 2 ст. 524, ст. ст. 628, 638 Цивільного Кодексу України, 3, 6, 9, 12, 16, 57-61, 5 ст. 110, ст. ст. 119, 120 Цивільного Процесуального Кодексу України, ПРОШУ: 1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. 2. За наслідками розгляду апеляційної скарги, ухвалити нове Рішення відповідно до якого: Рішення Шевченківського районного Суду м. Чернівці від 31.08.2017 та Ухвалу Шевченківського районного Суду м. Чернівці від 04.09.2017 – скасувати. Постановити нове Рішення Суду, відповідно до якого у задоволені позову АТ «Укрсиббанк» до Кісилевич А.В., Кісилевич С.Л., Лавриненко Н.Л. про стягнення солідарно боргу за договором кредиту – відмовити. 3. Про час та дату судових засідань повідомляти на адресу представника: 58018, м. Чернівці, вул. В.Комарова, №3 Додаток: Копія Рішення Шевченківського районного Суду м. Чернівці, від 31.08.2017; Копія Ухвали Шевченківського районного Суду м. Чернівці, від 04.09.2017; Копія заяви на видачу готівки, за 13.02.2007; Копія-лист Національного банку України, за №40-0004/43225, від 23.09.2016; Копія-лист Національного банку України, за №20-0009/17845, від 09.03.2017; Копія-лист Національного банку України, за №61-0018/19415, від 15.03.2017; Копія апеляційної скарги для сторін у справі, від 14.09.2017. 14.09.2017 року.

Вот, так, зайдёшь к юристам, и .. Ну, ладно, значит-таку маляву и отправляем )). Нам, не юристам трудно во всём разбираться, вы хоть в двух словах что-ли, с не юристами-то. А то, нам тяжело с действующей хфэмидой-гиеной бороться, с их всеми пакостями, сроками, мутками. С уважением, к публике. Сегодня ночью рожу Скаргу апеляційну, выложу здеся. Я боец, и пройду все круги ада-их правосудия. Неужели они все скоты, как этот Волошин О.С. ?? Он вообще дважды-сволочь, потому-что во всём за 2 года разобрался. Цену только себе набивал, получается, полагаю. Обидно, что чтобы отбиваться от Иска дальше-приходится уже мне платить-их ёбанный-судовий збір, из-за этого урода Волошина О.С. Ладно, пру дальше .. Ежели шо, то моя жена (Відповідач-1) сдавала экзамены английского языка в Нью-Йорке, владеет-на уровне, и вполне сможет в Эуропэйскам объясниться, а тама-глядишь, и 2 барана платить, за неубитого-то, кому-то )))).

юристы, пидкажить

Вот. Родил. Кто-что думает, где поправить, подскажите ?? Налепил-поверх зразка. ЗАТВЕРДЖЕНО рішенням Вищої ради юстиції 14 листопада 2016 року № 3029/0/15-16 ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ вул. Студентська, 12-а, м. Київ, 04050 Скарга щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарна скарга) 1. Інформація про скаржника: 1.1. Скаржник* Кісилевич Сергій Леонідович 1.2. Адреса місця проживання (перебування) фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи*: 58000, м. Чернівці, вул. Комарова, 28-а, кв. 120 1.3. Номери засобів зв’язку*: +380957770010, [email protected] 1.4. Статус скаржника: Відповідач-2 2. Інформація про суддю (суддів)*: Волошин С.О., суддя Шевченківського районного суду, м. Чернівці 3. Інформація у судовій справі: Позов ПАТ «УкрСиббанк» (надалі Банк) щодо стягнення 44628,24 швейцарських франків, солідарно з Кісилевич А.В., Кісилевич С.Л, та Лавриненко Н.Л., за Договором про надання споживчого кредиту № 11117053000, від 13.02.2007, Справа № 727/9156/15-Ц, Провадження №2/727/4/17, РІШЕННЯ, від 31.09.2017. Позов Банку задоволений. 4. У чому полягає неналежна поведінка судді (суддів)? Зазначте одну або декілька підстав дисциплінарної відповідальності судді (суддів) відповідно до частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон України № 1402-VIII)*: ð умисне або внаслідок недбалості: ð незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; 1) Суддею не враховані заперечення представника Відповідача-1, Відповідача-2, щодо фактично наданої банком суми кредитних коштів, та валюти кредиту. Відповідачем-2, було представлено Заявку на видачу готівки №72, від 13.02.2007, в сумі 190275,49 гривень. 2) Суддею не прийнято до уваги Лист-відповідь від Національного банку України (надалі НБУ), за №40-0004/43225, від 23.09.2016, який спростовує продаж 50000,00 швейцарських франків 13.02.2007, за дорученням розпорядника рахунку №26208098920001, Акціонерним комерційним інвестиційним банком-на той час-скорочена назва АКІБ, на Міжбанківському валютному ринку України (надалі МВРУ). Відповідно, до наданої НБУ інформації «в Системі підтвердження угод на Міжбанківському валютному ринку України 13.02.2007 - не було зареєстровано інформації щодо купівлі-продажу АКІБ «УкрСиббанк» швейцарських франків. Разом з тим, суддя у своєму рішенні посилається на розрахунок заборгованості у швейцарських франках, по наданій Банком виписці, по рахунку №26208098920001, яка не відповідає дійсності, та, в якій відображено реалізацію за гривні 50000,00 швейцарських франків 13.02.2007, нібито за Заявою Відповідача-1, начебто на МВРУ. Виходячи із винесеного суддею рішення по справі, та виходячи із логіки, суддя вважає, що виписка по поточному рахунку фізичної особи - є доказом здійснення операції, а дані Системи підтвердження угод на МВРУ - ні. Суддя посилається на Додаткову угоду №1, від 11.06.2014, до кредитного Договору. Однак, обставини, які з’ясувались, внаслідок наданих та ненаданих документів Банком, та по отриманні інформації НБУ, - стало відомо, що на МВРУ ніяких франків не було, і не було ніяких франків-кредитних коштів Банку. Про що, Відповідач дізнався тільки по отримані даної інформації від НБУ, лише в жовтні 2016 рок. Тобто, через 2 роки та 3місяці, після підписання Додаткової угоди, а яку посилається суддя. Відповідачем-2, по отримані,- відразу було пред’явлено зазначений Лист в Суді. 3) Суддею проігноровано вимогу Представника Відповідача-1, від Позивача – представити Заяву на продаж швейцарських франків на МВРУ, від 13.02.2007, в існуванні якої стверджує Позивач, по операції, що відображено у наданих виписках, та розрахунках Банком. Заяву – не було представлено в Суді. Та, Банком не представлений жоден інший документ, на підставі якого Банком здійснено списання 50000,00 швейцарських з рахунку №26208098920001, для їх нібито подальшого продажу на МВРУ. Такий документ повинен бути відповідно складений у відповідності із вимогами НБУ та законодавства, засвідчений належними підписами, відповідальних осіб Банку, що діяли станом на 13.02.2007 . Разом з тим, підпис Відповідача, або підпис його довіреної особи - відсутній на будь-якому з представлених Банком документів. Таких документів не існує, і не може бути, про що неодноразово заявлялось в Суді. Відповідно, до наданої Банком виписки, 50000,00 швейцарських франків начебто зараховувались на поточний рахунок №26208098920001, та, через 12 хвилин вже списані з цього рахунку, нібито по заявці на продаж на МВРУ, та начебто реалізовані. Заявки немає, інформація НБУ спростовує продаж валюти, але – суддею залишені такий суттєві докази поза увагою. 4) Суддею проігноровані всі Заперечення Представника Відповідача-1, Відповідача-2, щодо представлених Банком «меморіальних ордерів», які не відображають дійсності, та не є оригіналами, заповнені з багатьма порушеннями вимог НБУ та законодавства, та мають розбіжності по балансових рахунках. Судді вказувалось й на те, що жоден з представлених Банком документів - не засвідчений підписами уповноважених на то працівників Банку, які діяли станом на 13.02.2007. Разом з тим, суддя приймає такі докази належними. У своєму рішенні, суддя посилається на виконання умов Договору про надання споживчого кредиту №11117053000, а саме на п.1.5. «Кредит надається шляхом зарахування Банків коштів на поточний рахунок №26208088920001 Позичальника у Банку, для подальшого використання за цільовим призначенням», та приймає-як доказ «меморіальний ордер», який нібито підтверджує зарахування 50000,00 швейцарських франків на поточний рахунок №26208098920001. Але, навіть якщо дана операція й проводилась Банком, то ніякі франки таким чином у власність Відповідача-1 не переходили. Згідно представленої Банком виписки, вже через 12 хвили вони були списані з рахунку №26208098920001, «по Заяві на продаж на МВРУ», Відповідача-1. Фактично, переходу права власності на швейцарські франки із власності Банку, у власність Відповідача - не відбулось. Навіть, якщо зарахування й проводилось Банком. В подальшому були списані з поточного рахунку. Меморіальний ордер - це внутрішньобанківський документ, та Відповідач-1 жодного стосунку до його оформлення - не має. Але, на підставі такого "меморіального ордеру ” суддею виноситься рішення по Позову, на користь Позивача, стягнути неіснуючу заборгованості валюті, якої не було. 5) Суддею, при вирішенні справи по суті, не враховано представлений Відповідачем-2 Лист-відповідь від Національного банку України, щодо строків зберігання первинних документів Банками. Так, відповідно до вимог НБУ, що викладено в Листі, від 15.03.2017, за №61-0018/19415, - термін зберігання документів таких документів становить 5 років, після погашення кредиту. Однак, первинні документи, на підставі яких складені численні розрахунки та виписки - Баком не були представлені, а кінцевий термін повернення кредиту ще не настав. 6) Суддею проігнорований Лист-відповідь від Національного банку України, щодо простроченої заборгованості Відповідача перед Банком по кредиту в ЄІС «Реєстрі позичальників». За даними Листа, що за №20-0009/17845, від 09.03.2017 - такої заборгованості за Відповідачем перед Банком не існує. Отже, Банк не показує НБУ неіснуючий валютний кредит. 7) Суддею проігноровані висновки судового експерта, що були поставлені по суттєвих питаннях. Так, відповідно до висновків судової експертизи, від 22.12.2016, та висновків додаткової експертизи, до першої, від 25.07.2017, - Банком не були представлені належні підтверджуючі документи щодо реалізації 50000,00 швейцарських франків 13.02.2007 на МВРУ. Експерт у своєму Дослідженні посилається на те, що Банком не представлено Заяву на продаж швейцарських франків на МВРУ від Відповідача-1. Разом з тим, за представленими Банком документами, у своєму Дослідженні експерт не може визначити походження 190275,49 гривень, що були отриманих 13.02.2007 через касу Банка, згідно Заявки на видачу готівки №72, та, з іншого поточного рахунку №26209098920000. Отримання кредитних коштів через рахунок №26209098920000 не передбачено. Та, отримана сума є значно меншою, ніж зазначена в кредитному Договорі у п. 1.1., що за офіційним курсом станом на 13.02.2007 становила 201465,10 гривень, та, є нижчою, ніж граничний-нижній, що було встановлено на МВРУ, станом на 13.02.2007. Саме тому, у своїх виписах відображає нібито реалізацію швейцарських франків, за найнижчим курсом МВРУ, за курсом 389,00 гривень, за 100,00 швейцарських франків, начебто на загальну суму 194500,00 гривень, та яку Відповідач-1 – теж не отримувала. В Дослідженні експерта зазначено «що в наданих на дослідження матеріалах справи відсутні банківські документи, що підтверджують продаж швейцарських франків на МВРУ, згідно наданої виписки по рахунку №26208098920001», - відповідь, що по Першому питанню, у Висновках додаткової експертизи. Та, «що між рахунками №26209098920000 та №26208098920001 фінансові операції не проводились», зазначено у висновках по Другому питанню. Тобто, ці рахунки не пов’язані жодними представленими Банком документами. За висновками експерта, від 22.12.2016, по Першому питанню, «що наявний у справі розрахунок заборгованості по Договору надання споживчого кредиту №11117053000, від 13.02.2007 та Додаткової угоди №1 до цього Договору - не відповідає умовам укладеного Договору надання споживчого кредиту №11117053000, в частині тіла кредиту, відсоткової ставки, та пені». Разом з тим, суддя в повному обсязі задовольняє Позовні вимоги Банку, на суму у швейцарських фраках, як було зазначено у Позові. По Четвертому питанню, згідно висновку експерта, від 22.12.2016, - було збільшено тіло кредиту. Але, суддею цей факт теж залишено поза увагою при ухваленні рішення. ð порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 8) Суддею відмовлено у залучені до справи свідків Руснак О.М., що теж є клієнтом ПАТ «УкрСиббанк» , та який теж, без оформлених належно документів, отримав 12.02.2007 кредитні кошти теж гривнями, теж за Договором споживчого кредиту у швейцарських франках, теж у сумі значно нижчій на день отримання, що за офіційним курсом, та, менше, що за курсом граничним-нижнім, що діяв 12.02.2007 на МВРУ. Руснаком так само отримано Лист-відповідь від НБУ, що 12.02.2007 Банк з продажем швейцарських франків на МВРУ – не виходив. 9) Мною, Відповідачем-2, в судовому засіданні зазначено, що я 4 роки працював на посаді ревізора відділу ревізій та контролю за операційними ризиками, та, що звертаю увагу Суду на тому, що представлені Банком докази - намальовані, та, що численні виписки, розрахунки, меморіальні ордери - не відображають дійсності, та не відповідають вимогам Положень та Інструкцій НБУ, та законодавства. В підтвердження своїх Заперечень, я пропонував запросити до Суду в якості свідків - Ковальського А.А. начальника ревізійного відділу та Гаврилюка Ф.М. начальника аудиту ПАТ “Ощадбанк”, з Чернівецької філії, яким я довіряю, та знаю їх професійний рівень, як спеціалістів з фінансів, щоб вони дали свою оцінку представленим Банком документам. Суддя не погодився в їх залучені. Та, спирається на представлені Баком таких «доказів», у своєму рішенні, посилається на ст.ст. 59, 60 Цивільно-процесуального кодексу України. 10) Позивач не повідомив своєчасно ні Відповідача-2, ні Відповідача-3, з якими укладено Договори поруки, про істотні зміни після підписання Додаткової угоди №1, до Договору про надання споживчого кредиту. Ануітетний платіж, внаслідок Додаткової угоди №1 було збільшено. Внаслідок, з 2015 року Відповідачем-1 було припинено платежі. За Позовом «УкрСиббанку» 14.01.2016 було відкрито провадження по справі про стягнення боргу за кредитним Договором. Лише наприкінці січня 2016 року Відповідачу-2 стало відомо про невиконання зобов’язань за кредитним Договором, та, Відповідача-3 ніяким чином не було повідомлено, ні Банком, ні Судом, як про це зазначає суддя у своєму рішенні – «належним чином». У наданих письмових Запереченнях, що від 03.02.2016, Позивачем-2 заперечені вимоги банку, та повідомлено про пропущені строки прав вимоги. Банком не повідомлено поручителів своєчасно про невиконання зобов’язань за Договором споживчого кредиту, та про зміну графіку платежів, в сторону збільшення. Суддею, також, вказане письмове Заперечення – залишено без уваги, при прийняті рішення по справі. ð незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу; Суддею не прийняті до уваги жодні документи, які були представлені стороною Відповідача, жодні Пояснення, жодні Заперечення. Фактично, рішення судді винесено на недостовірних доказах, представлених Банком. Отже, продажу франків 13.02.2007 на МВРУ не підтверджено НБУ. Разом з тим, Банк відображає таку операцію, із розходженнями по балансових рахунках. В наданих документах, що у виписці «рух коштів по рахунку №262080989200001», та який відображено в представленому Банком меморіальному ордері, не оригіналі, який начебто на зарахування 50000,00 швейцарських франків, на вказаний поточній рахунок. Відповідно, у виписці «рух коштів» зазначений кореспондентський рахунок №3739600005, а в меморіальному ордері №2233900000. Слід відзначити, що крім усіх інших невідповідностей, що містяться в представлених Банком «меморіальних ордерах», «меморіальний ордер» на зарахування начебто кредитних коштів - не відповідає вимогам НБУ, та законодавства, та, який складений, та подається за доказ - як гривневий меморіальній ордер, а не як валютний меморіальний ордер, що є грубим порушенням. ð безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень; 11) Провадження по справі розпочато 14.01.2016, та 31.08.2017 винесено рішення – задовольнити вимоги Банка у повному обсязі, за Позовом. Понад 20 місяців розгляду справи в першій інстанції, надані численні Пояснення та Заперечення представником Відповідача-1, та Відповідачем-2, в тому числі письмові: від 03.02.2016, від 03.02.2016, від 19.02.2016, від 20.02.2016, від 28.08.2017, та від 31.08.2017, висновків судово-економічної експертизи від 22.12.2016, та висновків додаткової судової-експертизи від 25.07.2017, по матеріалах справи, та представлених Банком документів, та, наданих в Суді відповідей від Національного банку України, що від 23.09.2016, за №40-0004/43225, від 09.03.2017, за №20-0009/17845, та від 15.03.2017, за №61-0018/19415, але, при прийняті рішення по суті суддею до уваги не прийнято. Разом з тим, поза увагою судді залишилось Клопотання Про витребування доказів, в тому числи від 03.02.2016, а саме: витребування кредитної справи, первинних документів, на підставі яких отримані кредитні кошти, оригінали всіх Договорів, в тому числі на відкриття всіх зазначених у справі рахунків, оригінал Заяви на продаж валюти від 13.02.2007 на МВРУ, та оригінали меморіальних ордерів, по всіх видаткових операція, оригінали усіх інших розпорядчих документів, що в наявності у Банка, які засвідчені підписом позичальника, або його довіреної особи. 5. Конкретні відомості про наявність у поведінці судді (суддів) ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді (суддів)*: 31.08.2017, суддею без участі зазначеного в рішенні Представника Позивача Гамбузь-Малецька М.В. було винесено судове рішення на користь банку. Представник Позивача, а саме Гамбузь-Малецька М.В. вперше з’явилась у судовому засіданні лише 28.08.2017, та не надала своїх жодних заперечень на надані письмово заперечення Відповідача-2. Також, Представником Банку не було надано Суду жодних інших документів по справі, в тому числі таких, які вимагали сторона Відповідача, щоб доводити власні Пояснення та Заперечення, та, документів, що витребувала судовий експерт, необхідних для Досліджень, та Відповідей, по поставленим перед експертом питаннях, за ухвалою Суду від 22.03.2016, та ухвалою суду від 20.03.2017. Та, за відсутністю необхідних документів-первинних, бухгалтерських, Договорів по відкритих рахунках, по яких начебто проводилась ціла низка безготівкових операцій із валютними цінностями, та, які заперечує Сторона відповідача – суддя виніс рішення у задоволені позову Банку, у повному обсязі. 6. Посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі відомості*: (зокрема, судові рішення судів вищої інстанції, які свідчать про порушення норм права суддею нижчої інстанції, інші документи, що підтверджують викладені у дисциплінарній скарзі факти) Суддею не враховано Лист-відповідь від Національного банку України (надалі НБУ), за №40-0004/43225, від 23.09.2016, який спростовує продаж 13.02.2007 АКІБ «УкрСиббанк» 50000,00 швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку України. Відповідно, до наданої НБУ інформації «в Системі підтвердження угод на Міжбанківському валютному ринку України 13.02.2007 не було зареєстровано інформації щодо купівлі-продажу АКІБ «УкрСиббанк» швейцарських франків». Разом з тим, суддя у своєму рішенні посилається на розрахунок заборгованості у швейцарських франках, по наданій Банком виписці, по поточному рахунку №26208098920001, яка не відповідає дійсності, в якій відображено реалізацію за гривні 50000,00 швейцарських франків 13.02.2007, нібито за Заявою Відповідача-1. За своєю правовою природою всі представлені Банком довідки, виписками по рахунках, якими Банк намагається довести свої Позовні вимоги, із розрахунками по них - не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, які закріплені в ст.ст. 57-59 Цивільно-процесуального кодексу України, а також ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності». Так, відповідно до ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, облік може бути первинним і зведеним, кожна операція (дія) суб'єкта господарювання повинна підтверджуватися відповідними документами бухгалтерського обліку. Довідка, розрахунок, за підписом особи, повноваження якого не підтверджені, не може свідчити про здійснення бухгалтерської операції. Це прямо узгоджується з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, де зазначено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні і відхиляючи інші докази, Суд має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України). Сама по собі довідка і розрахунок - це документ, який ґрунтується виключно на припущеннях. Зазначена позиція чітко відображена у рішенні Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року по справі 10/52 пд від 28.09.2011 р. (щодо переліку документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарської операції). Де чітко зазначено, що: «Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності", а відповідачем на підтвердження безспірності своїх вимог, як встановлено судами, не було подано нотаріусу первинних документів, за видачу кредиту і його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, зазначені у виконавчому написі, були безперечними». На вимоги Постанови НБУ «Про затвердження Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів», №82, від 05.03.2003, операцію з продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України повинно бути належним чином задокументовано, та здійснюється виключно з рахунків клієнтів, та за їх Заявою, Додаток 5, наведеного Положення. Главою 4, наведеного Положення, встановлено «Порядок подання клієнтами до уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, Заяв на купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВРУ та їх виконання», в редакції Постанови НБУ, за №493, від 12.11.2003, «п.4.1 Клієнт подає платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Примірники цих документів нумеруються клієнтом у правому верхньому куті (наприклад: "примірник 1", "примірник 2")», «п.4.2. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має забезпечувати фіксування дати прийняття та дати виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів. На всіх примірниках платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, що прийняті для виконання, відповідальний працівник уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, проставляє в правому верхньому куті дату надходження цих документів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта. Якщо дата надходження платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, збігається з датою їх виконання, то дату надходження можна не проставляти. Після виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів уповноважений банк, що обслуговує клієнта, у правому нижньому куті проставляє дату виконання, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку», «п.4.8. Уповноважені банки, що обслуговують клієнтів, перевіряють відповідність заповнення реквізитів платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів вимогам глав 2 та 3 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів є підставою для купівлі іноземної валюти або банківських металів на МВРУ та перерахування іноземної валюти або банківських металів з рахунку клієнта, повні поштові та платіжні реквізити контрагентів. Крім того, продаж іноземної валюти або банківських металів виконується уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, лише на підставі його заяви про продаж іноземної валюти (крім обов'язкового продажу) або банківських металів», «п.4.15. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, після здійснення операцій з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів зобов'язаний надавати клієнтам інформацію в письмовій або електронній формі, у якій має міститися таке: первісна сума переказу в іноземній валюті або маса банківських металів в тройських унціях, сума купленої або проданої іноземної валюти або маса куплених або проданих банківських металів в тройських унціях, сума всіх витрат, що сплатив клієнт за проведення цих операцій, тощо. Ця інформація надається клієнтам під час здійснення зазначених операцій за кожним рахунком і за кожним видом валют або банківських металів окремо. Періодичність надання такої інформації обумовлюється з клієнтами в договорах банківського рахунку», Розділом 7, вказаного Положення, «7.2. Уповноважені банки самостійно визначають порядок формування та зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВРУ, забезпечуючи їх сувору схоронність. Строки зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів та супровідних документів до них уповноважені банки мають установлювати відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань строків зберігання документів та валютного контролю». У «Положенні про організацію операційної діяльності в банках України», що затверджено Постановою НБУ №254, від 18.06.2003, є визначення «внутрішньобанківської операції», «первинний документ», «сторно» операції тощо. Так, відповідно до п.1.10, Положення, «внутрiшньобанкiвськi операції-операцiї банку, що не пов'язанi з виконанням доручень клiєнтiв; первинний документ-документ, який мiстить вiдомостi про операцiю та пiдтверджує її здiйснення; сторно-спосiб виправлення помилок у регiстрах бухгалтерського облiку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми. Виправлення вносяться до облiкового регiстру в тому звiтному перiодi, у якому виявленi помилки, що можуть виникати пiд час математичних пiдрахункiв, застосування облiкової полiтики, неправильної iнтерпретацiї фактiв, помилкового зарахування та/або списання коштiв за рахунками, неналежного виконання посадових обов’язків». Та, відповідно до Положення, Розділом 4, встановлені вимоги, щодо «4. Документування операцій у банках», Так, «4.1. Операцiї, якi здiйснюють банки, мають бути належним чином задокументовані», «4.2. Підставою для вiдображення операцiй за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського облiку є первиннi документи», «п.4.4. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)», «п.4.5. «Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України». Та, «Загальні вимоги до оформлення касових операцій», встановлені Розділом ІІІ, Главою 1, «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженої Постановою НБУ, №337, від 14.03.2003. Відповідно, до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», в редакції Закону №2056-IV, від 06.10.2004, а саме, Розділом І, Статтею 1, «Визначення термінів», «п.1.19) міжбанківський розрахунковий документ-документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа», «п. 1.19-1) меморіальний ордер-розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України». Таким чином, Меморіальні ордери складаються без участі клієнтів банку, та за ініціативою Банку. Але, первинні документи, на підставі яких були складені представлені в Суді «меморіальні ордери» – не представлені Банком. Рахунки, що зазначені в неналежно оформлених «меморіальних ордерах», та по яких нібито Банком проводились безготівкові операції, відкривались не у відповідності із «Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постанови НБУ, №492 від 12.11.2003. Також, Баком не представлені Договори, по всіх рахунках, на які Банк посилається в своїх численних «виписках», та «довідках-розрахунках». Відповідно, до вказаної Інструкції: «п.1.5. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції», «п.1.6. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо)», «п.1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України», «п.1.18. У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку», «п.1.22. З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку», «п.1.23. Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції. За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України». Та, Главою 6, та Главою 7, відповідно, вказаної Інструкції, встановлено «Порядок відкриття, та порядок використання рахунків-фізичних осіб», та, встановлено зразки: «Заява на відкриття рахунків на користь фізичних осіб», наведені в Додаток 6, та «Картка із зразками підписів», Додаток 5, до цієї Інструкції. У відповідності, з квитанцією, що в матеріалах справи, платіж 50,00 гривень, від 13.02.2007, від Кісилевич Алли Вікторівни, - нею здійснено оплату за відкриття лише одного рахунку 26205098920004. Який зазначений у Договорі про надання споживчого кредиту №11117053000, - як «поточний рахунок Позичальника в національній валюті», п.11.2.1, Розділ 11, Договору, «Про договірне списання». Та, який, за висновками експертизи – ніяких фінансових операцій не мав із зазначеним у договорі, п.1.5. З огляду на викладене прошу притягти суддю (суддів) *___Волошина О.С.______________ до дисциплінарної відповідальності. До скарги додаю: 1.___Копію паспорта, Відповідач-2, та Копію судового рішення_______________________ (документи, які посвідчують повноваження адвоката, копії судових рішень та інших документів (за їх наявності), що підтверджують зазначені відомості) 2.___Копію квитанцію на отримання готівки, за 13.02.2007 __________________________ 3.___Копію «Меморіального ордеру», що було представлено банком в Суді _____________ 4.___Копію «виписки», «рух коштів», перша сторінка _______________________________ 5.___Копію Договору про надання споживчого кредиту_______________________________ 6. ___Копію, Лист НБУ від 23.09.2016, за №40-0004/43225_____________________________ 7.___Копію, Лист НБУ від 09.03.2017, за №20-0009/17845_____________________________ 8.___Копію, Лист НБУ, від 15.03.2017, за №61-0018/19415_____________________________ Усі зазначені мною відомості та подані матеріали є правдивими. Я обізнаний із тим, що у разі поширення неправдивої інформації мене може бути притягнуто до встановленої законом відповідальності. “___” ____________ 20___ року* ____________ (підпис скаржника або його представника)* * обов’язково для заповнення

Спасибо, вам. Обязательно и туда стукну =), Получил Решение на руки сегодня, вникаю в бред судейской лажи. (Про експертизи-нічогісенько. Хоча, були 2 ухвали, 2 експертизи. Висновки-банком не надані належні документи для з'ясування продажу валюти, та суми виплачених коштів гривнею .. ) Короче, въезжаю-как изъе%%% от этого.

Вища рада правосуддя? Шо такое ГРД?

ну, - родил. Стягнути в солідарному порядку .. Короче, - в пользу банка. Ну, ну, Волошин С.О. ! На хую я тебя вертел. 2 года, 2 экспертизы, неплохие, и это чучело-не разобрался, якобы. Поглядим, ху из хуй, ещё )) Далее: 1. Апелляция. 2. Скаргы на этого урода судью, в ВР, и ВС юстиции )). Я долбанутый, и е ервничаю. Всё будет хорошо, т.к. я прав. А по таким судьям-плачет люстрация, только-настоящая, которая однажды всё-равно произойдёт в Украине, имха

Эмоции. Заседание состоялось, юрист от банка не пришла. Решение-ждите. А, как-это ?? А, вот-так! Терпение. Уже развязка. НО, ожидание .. Сами понимаете. Для себя-я уже всё выиграл. Квартиру, время, деньги-не жалко. Всё равно-моя правда. Рано, или поздно-я их выебу. Не угомонятся. Будет реституция. Украина-нет. Дальше попру!

рожает, хфэмидо! осиновый кол_-знает! ))))))))))))))))))))))))))))

Вот. Родил. Відповідач-2 Поясненя, по результатам проведеної експертизи, ____ по матеріалах справи ____ від ____, від АТ «УкрСиббанк», щодо заборгованості Малини А.В. перед Банком, 28.08.2017 Виходячи з обставин, що склалися, представлених Банком доказів щодо своїх позовних вимог, відповідей експерта по суттєвих питаннях щодо представлених банком документів, та, посилаючись на Лист НБУ від 23.09.2016, за №40-0004/43225, - заперечуємо вимоги банка у повному обсязі. АТ «УкрСиббанк» намагається довести заборгованість Малини А.В. перед Банком у швейцарських франках. Але, Банк не доводить свої вимоги жодними фінансовими документами, що були би належним чином складені, засвідчені, або відповідали дійсності. Банком представлені численні «розрахунки», «виписки» по рахунках та «меморіальні ордери», які не підтверджені первинними документами, не є оригіналами, та суперечать даним Системи підтвердження угод на Міжбанківському валютному ринку України, Лист НБУ заходиться при матеріалах справи, та який спростовує реалізацію АКІБ (тоді) «УкрСиббанк» швейцарських франків 13.02.2007 на МВРУ. Всі представлені Банком «меморіальні ордери» неналежним чином заповнені, не засвідчені відповідними підписами, не є оригіналами, та друковані через 10 років після здійснення, або не здійснених, або по сторнованих пізніше операцій тощо. Не відомо. Так, в «меморіальному ордері», що представлено Банком, в підтвердження нібито здійснення 13.02.2007 зарахування 50 000,00 швейцарських франків на поточний рахунок 26208098920001, начебто у виконання вимог п.1.5. Договору про надання споживчого кредиту №11117053000 - наступні невідповідності: відсутні підписи відповідальних працівників Банку, на яких покладений контроль за проведенням та виконанням таких операції, даної операції. Крім того, в верхньому правому куті відмітка «Примірник №1», що не відповідає дійсності. Отже, представлений «меморіальний ордер» не є оригіналом, та друкований 02.03.2016, по операції, нібито за 13.02.2007; в графі «Банк платника» вказано «АТ «УкрСиббанк»», що теж не правильно. Договір про надання споживчого кредиту №11117053000, укладався з Акціонерний комерційний інвестиційний банк «УкрСиббанк», станом на 13.02.2007, тоді скороченою назвою Банку було «АКІБ «УкрСиббанк»», як й мало би бути відображено в даному ордері. Також, в графі «Призначення платежу» вказано «НАДАННЯ КРЕДИТУ ЗГІДНО УГОДИ 11117053000 від 13.02.2007». Відображення даної операції - є відображенням безготівкової внутрішньобанківської операції, яка проводилась, або якщо проводилась, то без участі Малини А.В., та за відсутністю її підпису на будь-якому з документів. За відображенням даного «Меморіального ордеру», швейцарські франки із власності Банку у власність Малини А.В. фактично не переходять, та, мали би зайти на вказаний в ордері рахунок, що відкритий в «УкрСиббанк». Це безготівкова операція. Тому, в графі «Призначення платежу» правильно було би зазначити: «ЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ КОШТІВ..», якщо таке зарахування дійсно проводилось. В наступному «меморіальному ордері», що теж за 13.02.2007, Банк відображає нібито списання 50 000,00 швейцарських франків з рахунку 26208098920001, в якому - всі ті ж самі наявні невідповідності в заповненні, що й в першому ордері. Малина А.В. також не має жодного стосунку щодо оформлення та складання даного ордеру, як й решти «меморіальних ордерів». Підставою, на проведення даного ордеру - можуть бути виключно первинні документи, від розпорядника рахунку, та за його підписом, або його довіреної особи. Такі документи Банком не представлено. Разом з тим, у наданих «виписках», Банк відображає реалізацію франків на МВРУ, нібито за Заявою від Малини А.В., - що на їх продаж. Однак, Банком не представлено жодного документу, який було належним чином складений та засвідчений всіма відповідними підписами, зокрема, розпорядником рахунку 26208098920001, або його довіреної особи, або ін. документу, підписами відповідальних працівниками банку, на яких покладені такі обов’язки, та, на підставі якого було складений даний «меморіальний ордер». Вимогами Постанови НБУ «Про затвердження Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів», №82, від 05.03.2003, операцію з продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку України повинно бути належним чином задокументовано, та здійснюється виключно з рахунків клієнтів, та за їх Заявою, Додаток 5, наведеного Положення. Главою 4, Положення, встановлено «Порядок подання клієнтами до уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, Заяв на купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВРУ та їх виконання», в редакції Постанови НБУ, за №493, від 12.11.2003, «п.4.1 Клієнт подає платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Примірники цих документів нумеруються клієнтом у правому верхньому куті (наприклад: "примірник 1", "примірник 2")», «п.4.2. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має забезпечувати фіксування дати прийняття та дати виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів. На всіх примірниках платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів, що прийняті для виконання, відповідальний працівник уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, проставляє в правому верхньому куті дату надходження цих документів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта. Якщо дата надходження платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, збігається з датою їх виконання, то дату надходження можна не проставляти. Після виконання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів уповноважений банк, що обслуговує клієнта, у правому нижньому куті проставляє дату виконання, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку», «п.4.8. Уповноважені банки, що обслуговують клієнтів, перевіряють відповідність заповнення реквізитів платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів вимогам глав 2 та 3 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів є підставою для купівлі іноземної валюти або банківських металів на МВРУ та перерахування іноземної валюти або банківських металів з рахунку клієнта, повні поштові та платіжні реквізити контрагентів. Крім того, продаж іноземної валюти або банківських металів виконується уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, лише на підставі його заяви про продаж іноземної валюти (крім обов'язкового продажу) або банківських металів», «п.4.15. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, після здійснення операцій з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, купівлі або продажу іноземної валюти або банківських металів зобов'язаний надавати клієнтам інформацію в письмовій або електронній формі, у якій має міститися таке: первісна сума переказу в іноземній валюті або маса банківських металів в тройських унціях, сума купленої або проданої іноземної валюти або маса куплених або проданих банківських металів в тройських унціях, сума всіх витрат, що сплатив клієнт за проведення цих операцій, тощо. Ця інформація надається клієнтам під час здійснення зазначених операцій за кожним рахунком і за кожним видом валют або банківських металів окремо. Періодичність надання такої інформації обумовлюється з клієнтами в договорах банківського рахунку», Розділом 7, вказаного Положення, «7.2. Уповноважені банки самостійно визначають порядок формування та зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів на МВРУ, забезпечуючи їх сувору схоронність. Строки зберігання платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів та супровідних документів до них уповноважені банки мають установлювати відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань строків зберігання документів та валютного контролю». Але, Банком не представлено оригінали документів, - доручень, заяв, від розпорядника рахунку 26208098920001, щодо переказу з рахунку 50 000,00 швейцарських франків на продаж, на МВРУ. Та, Лист-відповідь від НБУ, від 23.09.2016, що знаходиться в матеріалах справи - спростовує реалізацію АКІБ «УкрСиббанк» 13.02.2007 на МВРУ. Так, відповідно до Листа «за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України 13.02.2007 не було зареєстровано інформації щодо купівлі та продажу АКІБ «УкрСиббанк» безготівкового швейцарського франка за гривню». Отже, представлені Банком «меморіальні ордери» та «виписки» по рахунках - не відображають дійсності. У «Положенні про організацію операційної діяльності в банках України», що затверджено Постановою НБУ №254, від 18.06.2003, є визначення «внутрішньобанківської операції», «первинний документ», «сторно» операції тощо. Так, відповідно до п.1.10, Положення, «внутрiшньобанкiвськi операції-операцiї банку, що не пов'язанi з виконанням доручень клiєнтiв; первинний документ-документ, який мiстить вiдомостi про операцiю та пiдтверджує її здiйснення; сторно-спосiб виправлення помилок у регiстрах бухгалтерського облiку шляхом зворотного запису на величину помилки та одночасного зазначення правильної суми. Виправлення вносяться до облiкового регiстру в тому звiтному перiодi, у якому виявленi помилки, що можуть виникати пiд час математичних пiдрахункiв, застосування облiкової полiтики, неправильної iнтерпретацiї фактiв, помилкового зарахування та/або списання коштiв за рахунками, неналежного виконання посадових обов’язків». Та, відповідно до Положення, Розділом 4, даного Положення, встановлені вимоги, щодо «4. Документування операцій у банках», «4.1. Операцiї, якi здiйснюють банки, мають бути належним чином задокументовані», «4.2. Підставою для вiдображення операцiй за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського облiку є первиннi документи», «п.4.4. Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)», «п.4.5. «Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України», та, «Загальні вимоги до оформлення касових операцій», встановлені Розділом ІІІ, Главою 1, «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженої Постановою НБУ, №337, від 14.03.2003. Але, жодні касові документи Банком не представлені. Відповідно, до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», в редакції Закону №2056-IV, від 06.10.2004, а саме, Розділом І, Статтею 1, «Визначення термінів», «п.1.19) міжбанківський розрахунковий документ-документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа», «п. 1.19-1) меморіальний ордер-розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України». Тобто, Меморіальні ордери складаються без участі клієнтів банку, та за ініціативою Банку. Разом з тим, рахунки, що зазначені в неналежно оформлених «меморіальних ордерах», та по яких нібито Банком проводились безготівкові операції, - відкривались не у відповідності із «Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постанови НБУ, №492 від 12.11.2003. Баком не представлені Договори, по всіх рахунках, на які Банк посилається в своїх численних «виписках», та «довідках-розрахунках». Відповідно, вказаної Інструкції: «п.1.5. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції»,«п.1.6. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо)», «п.1.8. Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України»,«п.1.18. У разі відкриття поточного рахунку клієнту в його заяві уповноважений працівник банку зазначає дату відкриття та номер рахунку. На заяві клієнта мають бути зазначені підписи одного з керівників банку або уповноваженої ним особи, на якого (яку) згідно з внутрішніми положеннями банку покладено обов'язок приймати рішення про відкриття поточних рахунків клієнтів, а також уповноважених осіб (особи) банку, які (яка) відповідно до внутрішніх положень банку здійснюють перевірку на достовірність і відповідність чинному законодавству документів та копій документів, що подаються клієнтом, а також контролюють правильність присвоєння номера рахунку клієнта та його відповідність внутрішньому плану рахунків банку», «п.1.22. З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків цією Інструкцією, формується справа з юридичного оформлення рахунку», «п.1.23. Банки та їх клієнти зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та ведення рахунків і цієї Інструкції. За порушення зазначених вимог банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України». Главою 6, та Главою 7, відповідно, вказаної Інструкції, встановлено «Порядок відкриття, та порядок використання рахунків-фізичних осіб», та, встановлено зразки: «Заява на відкриття рахунків на користь фізичних осіб», наведені в Додаток 6, та «Картка із зразками підписів», Додаток 5, до цієї Інструкції. У відповідності, з квитанцією, що в матеріалах справи, платіж 50,00 гривень, від 13.02.2007, від Малини А.В., - нею здійснено оплату за відкриття лише одного рахунку 26205098920004. Який зазначений у Договорі про надання споживчого кредиту №11117053000, - як «поточний рахунок Позичальника в національній валюті», п.11.2.1, Розділ 11, Договору, «Про договірне списання». Даний рахунок відкривався для обслуговування по кредиту, франками. Разом з тим, жодними документами не підтверджено факт переходу швейцарських франків у власність Малині А.В.. За Договором про надання споживчого кредиту №11117053000, Розділ 1. Предмет Договору, «п.1.1. Банк зобов’язується надати кредит 50 0000 швейцарських франків, еквівалент в гривнях - 201 465,10 грн.», «п.1.4. Кредит надається Позичальнику для його особистих потреб», «п.1.5. Кредит надається шляхом: зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника 26208098920001», та «п.10.15. Місцем виконання своїх зобов’язань за цим Договором є: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 119». Банк посилається на п.1.5. Договору, та, що нібито Банком були виконані зобов’язання за кредитним Договором, коли начебто, 13.02.2007, Банком були зараховані 50 000 швейцарських франків на поточний рахунок 26208098920001, та, які цього ж дня нібито були списані з даного рахунку, та нібито реалізовані на МВРУ за гривні, а гривні зараховані на інший поточний рахунок 26209098920000, та, з якого цього ж дня видані Малині А.В., через касу, у приміщені Банку, за вказаною в Договорі адресою. Але, по-перше, Банком не представлені жодні первині, будь-які касові, або розпорядчі документи, що були би засвідченні підписом Малини А.В., - в отриманні, на переказ, або по реалізації будь-яких франків, за 13.02.2017, По-друге, за висновками експерта, додаткової експертизи, від 25.07.2017, «По першому питанню», «встановлено, що в наданих на дослідження матеріалах справи - відсутні банківські документи, що підтверджують продаж швейцарських франків на МВРУ, згідно виписки по рахунку 26208098920001». «Банком не представлено Заяву на продаж франків на МВРУ», та «Оформлення заяв про продаж іноземної валюти або банківських металів та вимоги щодо її заповнення визначено в «Положенні про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого Постановою правління НБУ, №281, від 10.08.2005», - посилається експерт у своєму Досліджені. По-третє, Лист-відповідь, НБУ, від 23.09.2016, за №40-0004/43225, взагалі спростовую продаж будь-яких франків на МВРУ Банком 13.02.2007. По-четверте, за висновками експерта, що «По другому питанню», «встановлено, що фінансові операції між рахунками 26208098920001 та 26209098920000, з якого Малина А.В.. отримала в касі Банку 190 275,49 - не проводились». З чого витікає, що рахунки 26208098920001 та 26209098920000 не були пов’язані. Дані рахунки зазначені в окремих положеннях кредитного Договору, один - на який кредитні кошти зараховуються, франками, інший - з якого кредит сплачується, гривнями. Відповідно, Договору про надання споживчого кредиту, кредиті кошти зараховуються на рахунок 26208098920001, швейцарськими франками, п.1.5. Еквівалент кредиту в гривнях дорівнює 201 465,10 гривень, що за офіційним кусом НБУ, на 13.02.2007, п.1.1. Договору. Граничний нижній курс продажу швейцарського франку, за даними форми 520, 13.02.2007 на МВРУ - був 388,6795\400,000 гривень, за 100,00 швейцарських франків, Лист з НБУ, від 23.09.2016, при матеріалах справи. Саме тому, у своїх «виписках» Банк відображає начебто зарахування 194 500,00 гривень, як еквівалент-нібито реалізованих 50 000,00 франків на МВРУ, нібито за Заявою, нібито по курсу 389,00, що по самому найнижчому. Але, підтверджуючі первині документи Банком не представлені, та, про що доходить експерт у своїх висновках, останній абзац, Висновки, що По другому питанню: «документи відсутні». Тому, ні походження даної суми, 194 500,00 гривень, що в представленій Банком «виписці» по рахунку 26209098920000, ні походження 190 275,49 гривень, що були отримані - не знаходять своїх пояснень у експерта. Видачу кредитних коштів з поточного рахунку №26209098920000 Договором про надання споживче кредитування №11117053000 - не передбачено. Банк не доводить виконання своїх зобов’язань за Договором про надання споживчого кредиту належними, жодними документами. Ніякі швейцарські франки із власності Банку у власність Малині А.В. фактично не переходили. На звернення в Банк в отримані швейцарських франків з рахунку 26208098920001, в їх видачі - Банк відмовляє. Однак, в судовому порядку Банк намагається стягнути неіснуючу заборгованість, в валюті. Разом з тим, на момент провадження по справі, отримано відповідь від Національного банку, Лист, №20-0009/17845, від 09.03.2017, «Щодо інформації ЄІС «Реєстр позичальників», що станом на 02.03.2017 у ЄІС «Реєстр позичальників» відсутня прострочена непогашена заборгованість Малини А.В. перед АТ «УкрСиббанк». Отже, Банк в своїх звітах не показує в НБУ неіснуючий валютний кредит. В підтвердження своїх позовних вимог, Банк зобов’язаний надати суду належні докази, які би підтвердили передачу Малині А.В. валютних цінностей, а саме швейцарських франків, щоб вимагати їх повернення. Або, принаймні, Банк повинен Суду пояснити та довести де вони поділися, представивши всі належним чином оформлені документи, як докази. Кожна Сторона у судовому процесі зобов’язана довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою НБУ, №254, від 18.06.2003, а саме «п.7. Формування та зберігання документів», «7.1. Банки мають забезпечити формування первинних документів (паперових i електронних), що були підставою для відображення операцій в обліку та звiтностi», «7.3. Первиннi документи, регiстри аналiтичного та синтетичного обліку i фінансова звiтнiсть зберiгаються протягом строку, установленого законодавством України», та «7.5. Вiдповiдальнiсть за органiзацiю збереження первинних документiв, облікових регістрів покладається на керiвника банку. Керiвники мають забезпечити мiсце (архів) для зберігання документiв та надати вiдповiднi iнструкцiї працiвникам банку, зокрема визначити порядок зберiгання документiв до передавання їх до архiву на постiйне зберiгання з урахуванням вимог, встановлених нормативно-правовими актами Нацiонального банку». У відповідності до Розділу ІІІ, Статті 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», належними доказами, що підтверджують наявність, або відсутність заборгованості - можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї Статті. Щодо термінів зберігання документів, в «Перелік документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання», Постанова НБУ, №327, від 23.12.1996, було встановлено «Стаття 519. Меморіальні і касові документи за позиками індивідуальних позичальників та довгострокових споживачів. Термін зберігання 25 років». Постановою НБУ, «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», №601, від 08.12.2004», «п.12. Перелік установлює строки зберігання документів незалежно від виду носія, на якому вони складені (паперовий, електронний, у вигляді мікрофільмів тощо). Для первинної інформації та звітності, що формується на її підставі, установлюється однаковий строк зберігання незалежно від виду носія», та «п.16. Для документів, що мають тривале практичне значення, встановлюється строк зберігання «доки не мине потреба». Конкретний строк їх зберігання визначає ЕК банківської установи». Відтак, в Банку повинні зберігатись всі належні первинні-касові документи по обслуговуванню кредиту, кінцевий термін повернення коштів по якому у 2028 році, та ще не настав. Листом з НБУ, від 15.03.2017, за №61-0018\1945, що в наявності, отримано роз’яснення: що термін зберігання первинних документів 5 років, після погашення кредиту. Посилаючись на все вищевикладене, та відповідно до Довіреності, від 07.08.2015, від Малини А.В., та діючи від її імені, ПРОШУ Суд прийняти дані пояснення до уваги, врахувати при вирішенні справи по суті. Відповідач-2

Так же, в суд несу что-то такаое: Заперечення на представленні АТ «УкрСиббанк» меморіальних ордерів, як доказів - в здійсненні операцій Банком. Всі «Меморіальні ордери», що представлені Банком в Суді – неналежним чином заповнені, та не є оригіналами, друковані через 9 років після здійснення\або не здійснених\або по сторнованих пізніше операцій тощо, – не відомо. Так, в «Меморіальному ордері», що представлено Банком, в підтвердження нібито здійснення 13.02.2007 зарахування 50 000,00 швейцарських франків на поточний рахунок 26208098920001, начебто у виконання вимог п.1.5. кредитного Договору – наступні невідповідності: відсутні підписи відповідальних працівників Банку, на яких покладений контроль за проведенням та виконанням таких операції. Крім того, в верхньому правому куті відмітка «Примірник №1», чого не може бути. Отже, представлений «Меморіальний ордер» не є оригіналом, та друкований 02.03.2016, по операції\нібито за 13.02.2007; в графі «Банк платника» вказано «АТ «УкрСиббанк»», чого теж не може бути. Тоді, як Договір про споживчий кредит на 13.02.2007 укладався з «Акціонерний комерційний інвестиційний банк «УкрСиббанк»», скорочена назва «АКІБ «УкрСиббанк»», як й мало би бути відображено в «ордері». Також, в графі «Призначення платежу» вказано «НАДАННЯ КРЕДИТУ ЗГІДНО УГОДИ 11117053000 від 13.02.2007». Відображення даної операції – є відображенням безготівкової внутрішньобанківської операції, яка проводилась\або якщо проводилась\то без участі Малини Алли Вікторівни, та за відсутністю її підпису на будь-якому з документів, що представлені Банком в Суді. За відображенням даного «Меморіального ордеру», – франки у власність Малині Аллі Вікторівні із власності Банку фактично не переходять. Тому, в графі «Призначення платежу» правильно було би зазначити: «ЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ КОШТІВ ..», якщо таке зарахування дійсно здійснювалось. В наступному «меморіальному ордері», що теж за 13.02.2007, Банк «малює» списання 50 000,00 швейцарських франків з рахунку 26208098920001, в якому – всі ті ж самі наявні невідповідності в заповненні, що й в першому ордері. В подальшому, Банк «малює» реалізацію франків на МВРУ, нібито за Заявою від Малини Алли Вікторівни на їх продаж. Однак, Банком не представлено жодного первинного документу, який було би належним чином оформлено та засвідчено всіма відповідними підписами, зокрема, розпорядником рахунку 26208098920001, або підписом його довіреної особи\або іншого документу, – належним чином складеного та засвідченого, та на підставі якого було складений даний «меморіальний ордер». Наявні невідповідності та розбіжності присутні по всіх «меморіальних ордерах», що представлені Банком в Суді. Навіть, якщо Банком 13.02.2007 дійсно зараховувались 50 000,00 швейцарських франків на поточний рахунок 26208098920001, то їх видача не здійснювалась, та ніякі швейцарські франки у власність Малині Аллі Вікторівні від Банку не переходили. Банком не представлено ніяких розпорядчих документів щодо використання цих франків Малиною Аллою Вікторівною. Слід зазначити, що Листом від НБУ, додається, – взагалі спростовується факт продажу 13.02.2007 швейцарських франків АКІБ «УкрСиббанк» на МВРУ. Отже, представлені Банком «меморіальні ордери» – не відображають дійсності. У «Положенні про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою НБУ №254, від 18.06.2003, є визначення «внутрішньобанківської операції», «первинний документ», «сторно» операції тощо, та Розділом 4 – встановлено порядок щодо «Документування операцій у банках». Так, у відповідності до пп.. «4.1. Операцiї, якi здiйснюють банки, мають бути належним чином задокументованi», «4.2. Пiдставою для вiдображення операцiй за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського облiку є первиннi документи», «п.4.8. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження)..».. Та, Розділом ІІІ, Главою 1, «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженої Постановою НБУ №337, від 14.03.2003, – встановлено «Загальні вимоги до оформлення касових операцій», Разом з тим, рахунки, що зазначені в неналежно оформлених «меморіальних ордерах», та по яких нібито Банком проводились безготівкові операції, – відкривались не у відповідності із «Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постанови НБУ, №492 від 12.11.2003. Главою 6, та Главою 7, відповідно, вказаної Інструкції, встановлено «Порядок відкриття, та порядок використання рахунків-фізичних осіб», та, встановлено зразки: «Заява на відкриття рахунків на користь фізичних осіб» – Додаток 6, та «Картка із зразками підписів» – Додаток 5, до цієї Інструкції, тощо. Так, відповідно до квитанції, платіж 50,00 гривень, від 13.02.2007, від Малини Алли Вікторівни здійснено оплату за відкриття лише одного рахунку №26205098920004, який зазначений – як гривневий поточний рахунок. Та, який зазначений у Договорі про надання споживчого кредиту – як «поточний рахунок Позичальника в національній валюті», п.11.2.1. Договору, та, як – для обслуговування по наданому кредиту, франками. Однак, франки не видавались, на МВРУ не реалізовувались. Відповідно, Розділу ІІІ, Статті 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», належними доказами, що підтверджують наявність, або відсутність заборгованості – можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї Статті. Таким чином, в підтвердження своїх позовних вимог, Банком в Суді не представлено жодних первинних документів в отриманні швейцарських франків, або їх продажу у відділенні Банку, або на МВРУ, або будь-яких інших розпорядчих документах, що були би засвідчені підписами Малини Алли Вікторівни, або довіреної особи тощо. Рахунки, по яких Банк «малює» «меморіальні ордери» відкривались з порушенням вимог Національного банку України, та законодавства. Відповідач-2 Договір №989200 банківського рахунку, від 12.02.2007, Банком не представлено в Суді! Наш примірник – не підписаний Малиною А.В. Копія – у експерта ?? Квитанція, на оплату, на 50,00 грн, «за відкриття пот. рах.», від 13.02.2007, вказаний рах. 26205098920004 ! В Кред. договорі 26208098920001 – франки, а отримано з 26209098920000 !!!!

Висновки: по першому питанню: Дослідженням наданих документів, судовим експертом встановлено, що в даних на дослідження матеріалах справи відсутні банківські документи, що підтверджують продаж швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку Украиїни, згідно виписки порахунку №26208098920001. по другому питанню: Дослідженням надаих документів, судовим експертом встановлено, що фіансові операції між рахунками №26208098920001 та №26209098920000, з якого Малина А.В. отримала в касі Банку 190 275,49 грн. - не проводились. Згідно даних Банківської виписки порахунку 26209098920000 за 13.02.2007, з рахуку 290030005 було зараховао 194 500,00 грн. з призаченням платежу - еквівалент продажу 50 000,00 СНF на МВР 13.02.07, згідно заявки клієнта, курс 389,00. Первинні документи, які б підтверджували походження даної суми (194 500,00 грн.) - відсутні. потретьому питанню: пораховані всі платежі, в евро, доларах, франках та грн. Терь, будем посмотреть, что судья скажет. Хочется верить, что отклонит иск УкрСиба. А был бы я силён, то и реституцию нарисовал бы товарищам. Вот.

Получил при-приятнейшую экспертизу, перевариваю. На днях выложу собственные суждения по последующим моим действиям. Мечтается уже о реституции. Гандурас-панантное дело. НО! Банк кроме РЕСУРСА на взятки в фемидо-ничегошеньки и не имеет, ИМХО . ПИZДА! ИМ! Первая инстанция, через месяц-два года, вторая экспертиза, с ума сойти-какие упрямые черти ))))))))))))))))

Не знаю, что и сказать. Сам с 2015 года в первой инстанции. НО, я умею нормативкой НБУ пользоваться, на шо и надеюсь. Нет у них доков, на их исковые требования. И, всё тут.

моё Заперечення на представленні АТ «УкрСиббанк» меморіальних ордерів, як доказів - в здійсненні операцій Банком. Всі «Меморіальні ордери», що представлені Банком в Суді, як докази, – не є оригіналами, та неналежним чином заповнені, друковані через 9 років після здійснення\або не здійснених\або по сторнованих пізніше операцій тощо, – не відомо. Так, в «Меморіальному ордері», пред’явленого Банком в Суді, в підтвердження нібито здійснення зарахування 50 000,00 швейцарських франків 13.02.2007 на поточний рахунок №26208098920001, в швейцарських франках – наступні невідповідності: відсутні підписи відповідальних працівників Банку, на яких покладений контроль за проведенням та виконанням таких операції. Крім того, в верхньому правому куті відмітка «Примірник №1», чого не може бути. Отже, представлений «Меморіальний ордер» не є оригіналом, та друкований 02.03.2016, по операції\нібито за 13.02.2007; в графі «Банк платника» вказано «АТ «УкрСиббанк»», чого теж не може бути. Тоді, як Договір про споживчий кредит на 13.02.2007 укладався з «Акціонерний комерційний інвестиційний банк «УкрСиббанк»», скорочена назва «АКІБ «УкрСиббанк»», як й повинно бути відображено в «ордері». Також, в графі «Призначення платежу» вказано «НАДАННЯ КРЕДИТУ ЗГІДНО УГОДИ 11117053000 від 13.02.2007». Відображення даної операції – є відображенням безготівкової внутрішньобанківської операції, яка проводилась\або якщо проводилась\то без участі Малини Алли Вікторівни, та за відсутністю її підпису на будь-якому з документів, що представлені Банком. За відображенням даного «Меморіального ордеру», – франки у власність Кісилевич Алли Вікторівни із власності Банку фактично не переходять. Тому, в графі «Призначення платежу» правильно було би ЗАЗНАЧИТИ: «ЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТНИХ КОШТІВ ..», якщо таке зарахування дійсно здійснювалось. В наступному «меморіальному ордері», що теж за 13.02.2007, Банк «малює» списання 50 000,00 швейцарських франків з рахунку №26208098920001, в якому – всі ті ж самі наявні невідповідності в заповненні, що й в першому ордері. В подальшому, Банк «малює» реалізацію франків на МВРУ, нібито за Заявою від Малини Алли Вікторівни на їх продаж. Однак, Банком не представлено жодного первинного документу, який було би належним чином оформлено та засвідчено всіма відповідними підписами, зокрема, розпорядником рахунку №26208098920001, або підписом його довіреної особи\або, іншого документу, – належним чином складеного та засвідченого, та на підставі якого було складений даний «меморіальний ордер». Наявні невідповідності та розбіжності присутні по всіх «меморіальних ордерах», що представлені Банком в Суді. За всіма представленими Банком «документами», «як доказами» щодо позовних вимог, (то), якщо Банком й було 13.02.2007 здійснено зарахування 50 000,00 швейцарських франків на поточний рахунок №26208098920001, (нібито) у виконання вимог п.1.5. кредитного Договору, то, фактична їх видача з вказаного рахунку не проводилась. Ніякі швейцарські франки у власність Малині Алли Вікторівни від Банку не переходили. Банком не представлено ніяких розпорядчих документів щодо використання цих франків, від Малини Алли Вікторівни. Слід зазначити, що Листом від НБУ, додається, – взагалі спростовується факт продажу 13.02.2007 швейцарських франків АКІБ «УкрСиббанк» на МВРУ. Отже, представлені Банком меморіальні ордери – не відображають дійсності. У «Положенні про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою НБУ №254, від 18.06.2003, є визначення «внутрішньобанківської операції», «первинний документ», «сторно» операції тощо, та Розділом 4 – встановлено порядок щодо «Документування операцій у банках». Так, у відповідності до пп.. «4.1. Операцiї, якi здiйснюють банки, мають бути належним чином задокументованi», «4.2. Пiдставою для вiдображення операцiй за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського облiку є первиннi документи», «п.4.8. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження)..».. Та, Розділом ІІІ, Главою 1, «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженої Постановою НБУ №337, від 14.03.2003, – встановлено «Загальні вимоги до оформлення касових операцій», Разом з тим, рахунки, що зазначені в неналежно оформлені меморіальні ордери, та по яких нібито Банком проводились безготівкові операції, – відкривались не у відповідності із «Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постанови НБУ, №492 від 12.11.2003. Главою 6, та Главою 7, відповідно, вказаної Інструкції, встановлено «Порядок відкриття, та порядок використання рахунків-фізичних осіб», та, встановлено зразки: «Заява на відкриття рахунків на користь фізичних осіб» – Додаток 6, та «Картка із зразками підписів» – Додаток 5, до цієї Інструкції, тощо. Так, відповідно до квитанції, платіж 50,00 гривень, від 13.02.2007, від Малини Алли Вікторівни здійснено оплату за відкриття лише одного рахунку №26205098920004, який зазначений – як гривневий поточний рахунок. Та, який зазначений у Договорі про надання споживчого кредиту – як «поточний рахунок Позичальника в національній валюті», п.11.2.1. Договору, та, як – для обслуговування по вже наданому кредиту. Відповідно, Розділу ІІІ, Статті 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості – можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї Статті. Таким чином, в підтвердження своїх позовних вимог, Банком в Суді не представлено жодних первинних документів в отриманні швейцарських франків, або їх продажу у відділенні Банку, або на МВРУ, або будь-яких інших розпорядчих документах, що були би засвідчені підписами Малини Алли Вікторівни, або довіреної особи тощо. Рахунки, по яких Банк «малює» «меморіальні ордери» відкривались з порушенням вимог Національного банку України, та законодавства. Кісилевич С.Л. Договір №989200 банківського рахунку, від 12.02.2007, Банком не представлено в Суді! Наш примірник – не підписаний Малиною А.В. Копія – у експерта ?? Квитанція, на оплату, на 50,00 грн, «за відкриття пот. рах.», від 13.02.2007, вказаний рах. №26205098920004 ! В Кред. договорі №26208098920001 – франки, а отримано з №26209098920000

Вот, чёй-та я не могу найти в своём кр. Договоре, от 13.02.2007 ни слова про ентат ПАШПАРТ ИХ )). Это хорошо, или плохо ?

Выпросил, слава богам! Ухвала-про додаткові питання до експерта: 1. Якими банківськими документами підтверджується продаж швейцарських франків на Міжбанківському валютному ринку України, згідно виписки по рахунку №26208098920001 ? 2. Чи проводились фінансові операції між рахунками №26208098920001, №26208098920000, з якого Малиною Аллою Вікторівною отримано 190275,49 грн, що це за рахунок та якими первинними документами пояснюється походження даної суми ? 3. Провести підрахунок всіх фктично сплачених коштів по кредиту, через касу Банку, за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 119, по представлених Малиною Аллою Вікторівною платіжних документах, в яких саме валютах здійснювались платежі та загалом по кожній валюті ?? (Терь-всё от эксперта )) ).

Спасибо, вы клёво написали. Я уже успокоился. И всё мне понятно. Извините, за кривословие, я математик-не письмэннык. НО, меня бесит то обстоятельство, что-в нашей стране-всё против гражданина! Ебашить это всё надо! Я не сомневаюсь, что со мной у Банка-ничего не вылезет, я оччччень-не подарочек )). Проехали. За других-жалко\обидно. Я не нуждаюсь ни в чьей помощи больше. У меня прекраснейшая Юрист-Наталья Куртовская-честная-как-положено-на то! У меня брат мой тут лазает, Юра, юрист, из наманых .. Чё, промолчал, Брат ?? Ты же знаешь-как мне керово, Брат !!!! Я ведь-не Малина! Унас общая кроф, хфэмэли)). Чё, рыгавские шабахи на бппидро оформлять-круто? Рэйдер, мля! Схамэнысь, Братэ, мий! Мне лимомон шьют, зараза! Я ведь просить не умею, Юра. Услышь мня, пожалуйста. Это важнее этих грёханых денех )), Брат! Простите. Всё будет хорошо! Успехов-ВАМ-ВОИНЫ! ЧЕСТЬ СВОЮ ТОЛЬКО НЕ ЗАБУХИВАЙТЕ, КАХДА ХЕРАВАТЕНЬКА ))(ВОТ ВЕДЬ БЫВАЕТ ТАК-У КАВО-ПУСТЬ У НЕКОТОРЫХ)10 раз исправллял ))

Знаете, если честно-я думал, что тут скажут: чувак, рви их, мы подскажем .. Пусто. Зачем, вот,-вам,-юристам этот форум ?? Чтобы-мы-не юристы себе мозг сломали, об вас, здеся? Вы же все понимаете-какая Сука-Гидра у нас-препятствие-это-наше-ёбанный-Су.. сАМЫ хуман .. который. ЗАЧЕМ?? У кого франки! Слушайте меня идиота внимательно! В ваших Договорах всё клёво понаписано! Банк должен вам эти чёртовы франки, ИМХО !!!! Ваши Договоры-не выйшли строками! Зараховани за Договорами кредитни кошти (франки) повинни бути на ваших рахунках! 0957770010, Серый. НЕ ЮРИСТ, К БОЛШУШЕМУ СОЖАЛЕНИЮ, поясню, что думается-и как )). Удачи всем нам!

Выдавались с гривневого счёта, а не с указанного в кр. Договоре, п.1.5. В Банке предварительно открывались счета, в гривне, во франках, долларах, и евро - для погашения кредита любыми деньгами. НО, франки-то нигде не продавались. Банк рисует продажу франков на МВРУ, по Заявкам своих клиентов. Ответы из НБУ про выход Банка на МВРУ - отрицают такие продажи. Знаю уже нескольких человек, у кого-такая петруха с этими франками. В том числе и я.