iturup

Уважаемый Антирейд, Вы с моим делом по кредитной линии знакомы. Таких как я много поэтому, если позволите. коротко напомню: Сейчас оно в Верховном Суде. Я подал кассационную жалобу , так как Апелляционный суд Днепропетровской области решил, что кредитная линия на потребительские цели физ.лицу не относится к кредитным операциям и поэтому решил, что на нее не распастраняется закон о защите прав потр. , правда признал отказ банка выдать мне транш незаконным ( обязал выдать). Как я писал вам выше я готовлю два иска: иск о недействительности договора по отсутствию индивид. Лицензии, ( хочу с банка получить % и все проплаты). И на более поздней стадии ( если недействительность не сработает) иск о расторжении Договора ( ну тут уже заплаченные % и проплаты не проходят), просто расторгнуть Договор и ипотеку, и просить суд расрочку на 60 месяцев без % ; основание: банк не выполнил условия договора -подтверждается решением апелляции вступившим в силу . Так вот мой вопрос: Можно ли в этих исках опираться на Закон о защите прав потребителей ( например непредоставление письменной информации), Ведь Апелляция именно в этой части мне отказала. Или можно пробовать? Или мне надо ждать решение Верховного Суда?? Подскажите пожалуйста.

Кассационная жалоба по правам потребителей в Верховном суде. (См. ветку Судебные решения по кредитным и депозитным договорам Тема : Кредитная линия.). Хочу подавать на расторжение и признание Договора недействительным. Могу ли я ( по решению Апелляции, через исполнительную службу) получить остаток по кредитной линии, А уже потом подавать в суд на признание договора не действительнім по: 1) Отсутствие индивидуальной лицензии 2) Не предоставления информации по Закону О ЗПП 3) Невыполнению банком условий договора по выдаче траншей (подтверждено решением Апелляции). 4) там же просить суд взыскать убытки по предварительному договору ( не купил недвижимость . так ка не получил вовремя транш. а задаток ушел? Или то, что я получу остаток по кредиту , может в дальнейшем помешать при рассмотрении дела о признании Договора недействительным? И еще. Можно подавать по все четырем позициям или не стоит все в кучу мешать ?

А че нельзя нельзя без лички ответить была апелляция или нет.

А где само решение и как это решение посмотреть?

Это решении Апелляции я выложил в этой ветке в Сообщении #16. Также оно есть в едином реестре. № решения 8257373 от 01.03.2010 № судовой справы 22ц-565/10 . По убыткам буду подавать в пенедельник. Но я этот гребаный Отп банк хочу по полной нахлобучить. Кроме убытков еще хочу и договор расторгнуть и взыскать с них % расходы по открытию кредита.

Есть Решение Апелляции , по кредитной линии, что банк нарушил закон о невыдаче транша. (По 3 % за день просрочки подал Кссацию). Получил в гор.районном суде исполнительный лист: "Выдать остаток по кредитной линии". Теперь с этим листом в исполнительную службу или в банк? Как быстро исполнительная служба исполнит это решение ? И второе: Учитывая , что есть решение апелляции о том . что банк нарушил условия Договора ( не выдал транш) , реально ли подать на расторжение договора и просить суд: 1) Расторгнуть договор и отсрочить выплату задолжености на , допустим, 60 месяцев 2)Расходы по открытию кредитной линии и % по кредиту взыскать с банка? . Или еще можно включить в иск о недействительности валютных кредитов и индивидуальной банковской лицензии ? Или, чтобы Расходы по открытию кредитной линии и % по кредиту взыскать с банка, надо признавать договор недействительным? Спасибо.

И ПОСЛЕ ТАКОГО ОТВЕТА ОТП БАНКА КАК ВАМ РЕШЕНИЕ АПЕЛЛЯЦИИ ПО МОЕМУ ДЕЛУ ( Решение СМ. Выше) О ТОМ , ЧТО КРЕДИТНАЯ ЛИНИЯ НЕ ЯВЛЯЕТСЯ КРЕДИТНОЙ ОПЕРАЦИЕЙ ? Как думаете отправить такой ответ в дополнение к касации по отказу мне в выдаче транша? МОЙ ЗАПРОС в ОТП БАНК : Заявление. Прошу Вас предоставить мне копию «Індивідуальной ліцензій на використання іноземної валюти» вьіданной ОТП банку в соответствии с «Положением про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти по Постанове від 14 жовтня 2004 року N 483 ОТВЕТ БАНКА , Дякуємо Вам за Ваше звернення від 08.04.201 0 р. до АТ «ОТП Банк» (надалі також - «Банк»). Для нас дійсно важливо отримувати інформацію від наших клієнтів з метою більш повного вивчення їхніх потреб та очікувань від Банку. Стосовно Вашого звернення щодо надання Вам копії «Індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти», повідомляємо наступне. Відповідно до статті 1 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) іноземно валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - «ЗУ «Про банки») кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Статті 47 та 49 ЗУ «Про банки» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. 08.11.2006 р. Національним банком України Закритому акціонерному товариству «ОТП Банк» було надано Банківську ліцензію № 191, на право здійснення банківських операцій визначених частиною 1 та пунктами 5-1 1 частини 2 статті 47 Закону про банки. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - «Декрет»). 08 листопада 2006 року Національним банком України Закритому акціонерному товариству «ОТП Банк» було видано Дозвіл № 191-1 на право здійснення банківських операцій визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону про банки. З викладеного вище вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Відповідна ліцензія та дозвіл у Банка наявні. Таким чином, правових перешкод для того, щоб Банк мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті - немає. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Сподіваємось на подальшу взаємовигідну плідну співпрацю та сумлінне виконання Ваших обов'язків як позичальника за Кредитним ...

МОЙ ЗАПРОС ОТП БАНК : Заявление. Прошу Вас предоставить мне копию «Індивідуальной ліцензій на використання іноземної валюти» вьіданной ОТП банку в соответствии с «Положением про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти по Постанове від 14 жовтня 2004 року N 483 ОТВЕТ БАНКА Шановний Олександре Михайловичу, Дякуємо Вам за Ваше звернення від 08.04.201 0 р. до АТ «ОТП Банк» (надалі також - «Банк»). Для нас дійсно важливо отримувати інформацію від наших клієнтів з метою більш повного вивчення їхніх потреб та очікувань від Банку. Стосовно Вашого звернення щодо надання Вам копії «Індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти», повідомляємо наступне. Відповідно до статті 1 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) іноземно валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - «ЗУ «Про банки») кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Статті 47 та 49 ЗУ «Про банки» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. 08.11.2006 р. Національним банком України Закритому акціонерному товариству «ОТП Банк» було надано Банківську ліцензію № 191, на право здійснення банківських операцій визначених частиною 1 та пунктами 5-1 1 частини 2 статті 47 Закону про банки. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - «Декрет»). 08 листопада 2006 року Національним банком України Закритому акціонерному товариству «ОТП Банк» було видано Дозвіл № 191-1 на право здійснення банківських операцій визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону про банки. З викладеного вище вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Відповідна ліцензія та дозвіл у Банка наявні. Таким чином, правових перешкод для того, щоб Банк мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті - немає. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Сподіваємось на подальшу взаємовигідну плідну співпрацю та сумлінне виконання Ваших обов'язків як позичальника за Кредитним ... НУ И КАК ВАМ?

Ну так подайте заявку, поставте входящий № и .............через .....дней подавайте в суд. Если через три дня на заявку не ответят подайте повторную. На заявках будут входящие и этого для суда достаточно.

Ждем!!!!!!!!!!!!!!!

А КАК ТАКОЕ РЕШЕНИЕ ПРОКОМЕНТИРОВАТЬ? Печерский районный суд ОСОБА_1 01001, г.Киев, ул. Крещатик, 42-а Дело № 2-1684/10 Р Е Ш Е Н И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 26 марта 2010 Печерский районный суд г. Киева в составе: председательствующего: судьи Ильев Т.Г, при секретаре: Кваши И.М., Сливка А.В. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в городе ОСОБА_1 гражданское дело по иску ОСОБА_2 к Открытому акционерному обществу «ОСОБА_3 Аваль», ОСОБА_4 областной дирекции ОАО «ОСОБА_3 Аваль» о признании недействительным кредитного договора, - В С Т А Н О В И Л: Истец обратился в суд с указанными требованиями, мотивируя их тем, что 27 декабря 2007 между сторонами данного дела было заключено кредитный договор № 014-09.5-81427, согласно условиям которого ответчик предоставил ему кредит в виде не возобновляемой кредитной линии с лимитом 14 845, 00 долларов США, что эквивалентно 74 950 гривен на момент заключения договора на потребительские цели (покупку автомобиля) до 27.12.2003 года исходя из ставки 12,95% годовых. 10 января 2008 между ним и ОАО «ОСОБА_3 Аваль» был заключен договор залога № 20. 24 декабря 2007 согласно копии договора купли-продажи № 2672 им был приобретен автомобиль марки CHEVROLET AVEO TC58U, 2007 года выпуска. По состоянию на 17.05.2009 года у истца возникла задолженность в сумме 13 979,27 долларов США, согласно претензии - уведомление ОАО «ОСОБА_3 Аваль». 16 июня 2009 истец получил от банка предложение по урегулированию проблемной задолженности по кредитному договору. Требует признать недействительным кредитный договор, поскольку использование иностранной валюты за спорным договором как средства платежа, по его мнению противоречит требованиям действующего законодательства, считает, что у банка отсутствуют правовые основания для осуществления кредитных операций в иностранной валюте. Просит признать вышеуказанный договор кредита недействительным. Истец в судебном заседании иск поддержал из изложенных в нем оснований и просил его удовлетворить. Представитель ответчика ОАО «ОСОБА_3 Аваль» иск не признал, просил суд в удовлетворении иска отказать. Представитель ответчика ОСОБА_4 областной дирекции ОАО «ОСОБА_3 Аваль» иск не признал, предоставил суду письменные возражения против иска, просил суд в удовлетворении иска отказать Суд, заслушав объяснения сторон и исследовав материалы дела, пришел к выводу о необоснованности заявленных требований. Судом установлено, что 27 декабря 2007 между сторонами данного дела заключен кредитный договор № 014-09.5-81427, согласно условиям которого ответчик предоставляет истцу кредит в размере 14 845,00 долларов США сроком до 27 декабря 2013. 10 января 2008, с целью обеспечения выполнения истцом кредитного обязательства между сторонами был заключен договор залога СКВ № 896716. Согласно условиям кредитования указанного договора кредит истцу предоставлялся в иностранной валюте. Пунктом 5.1 кредитного договора предусмотрено, что заемщик обязуется надлежащим образом использовать и вернуть банку сумму полученного кредита, а также уплатить проценты за пользование кредитом, комиссии согласно условиям договора и тарифов банка, и выполнять все другие долговые обязательства в порядке и сроки, определенные договором. В обоснование заявленных требований истец ссылается на то, что предоставлением банком денежных средств (кредита) в виде отзывные кредитной линии и проведение им действий в отношении выполнения своих обязанностей в иностранной валюте (в том числе оплата процентов за пользование кредитом, разного рода комиссий) по своей правовой природе является валютной операцией. Истец ссылаются на ст.5 Декрета КМУ «О системе валютной регуляции и валютного контроля», которая предусматривает проведение валютных операций на основании соответствующей лицензии НБУ, считает, что использование банком доллара США, как предмета кредитования по потребительскому кредиту, является внесение в кредитный договор пункт , что значительно ухудшает его положение. Согласно ст. 18 Закона Украины «О защите прав потребителей», субъект предпринимательской деятельности, предоставляет услуги, не должен включать в договоры с потребителем условия, которые являются несправедливыми, если вопреки принципу добросовестности его следствием является существенный дисбаланс договорных прав и обязанностей во вред потребителя, поэтому считает, что кредитный договор в целом должен быть признан недействительным. Согласно ч.1 ст.215 ГК Украины основанием недействительности сделки является несоблюдение в момент совершения сделки сторонами требований, установленных частями первой-третьей, пятой и шестой ст.203 настоящего Кодекса. Согласно п. 8 Постановления № 9 Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании сделок недействительными» от 9 ноября 2009, согласно ч.1 ст. 215 ГК Украины основанием недействительности сделки является несоблюдение стороной (сторонами) требований, установленных ст. 203 ГК, именно на момент совершения сделки. Согласно ст. 638 ГК Украины договор считается заключенным, если стороны в надлежащей форме достигли согласия по всем существенным условиям договора. Существенными условиями договора являются условия о предмете договора, условия, определении законом как существенные или необходимые для договоров данного вида, а также все те условия относительно которых по заявлению хотя бы одной из сторон должно быть достигнуто соглашение. Впрочем, все условия - существенные, обычные и случайные после заключения договора становятся одинаково обязательными для сторон и в совокупности образуют содержание договора. Согласно ч.1 ст. 1054 ГК Украины по кредитному договору банк или другое финансовое учреждение (кредитодатель) обязуется предоставить денежные средства (кредит) заемщику в размере и на условиях, установленных договором, а заемщик обязуется возвратить кредит и уплатить проценты. В судебном заседании было установлено, что истец с января 2008 по август 2009 платил задолженность по кредитному договору в иностранной валюте (в долларах США), что подтверждается квитанциями, содержащиеся в материалах дела (а.с.29-66) и эта обстоятельство не отрицалось истцом. . Также было установлено, что с иском в суд ОСОБА_2 обратился после того, как банк обратился в суд с иском к нему о взыскании суммы долга по договору кредита. Исковые требования банка к ОСОБА_2 о взыскании суммы долга по кредитному договору были удовлетворены судом, по словам истца решение суда им в апелляционном порядке не обжаловалось. В своих объяснениях истец ссылался на то, что в настоящее время у него тяжелое материальное положение, так как с повышением курса иностранной валюты, сумма долга значительно возросла, в связи с чем значительно ухудшилось его финансовое состояние, поэтому стало трудно выплачивать кредит. То есть, истцом было признано, что между ним и ответчиком был заключен договор № 014-09.5-81427 от 27.12.2007 года, согласно условиям которого банк предоставил ему кредит в сумме 14 845,00 долл. США сроком до 27.12.2013 года с уплатой 12,95% годовых, а заемщик забовьязувався получить кредит, использовать его по целевому назначению, возвратить кредитору сумму кредита до 27.12.2013 года, уплатить проценты за пользование кредитом на основе процентной ставки 12, 95 процентов годовых и комиссии в согласованных размерах, выполнить другие обязательства. Выполнение обязательств по кредитному договору было начато и выполнялось истцом с нарушением графика погашения, о чем свидетельствуют квитанции, содержащиеся в материалах делу. Согласно этому суд усматривает, что стороны установили факт достижения согласия между собой по всем важным условиям кредитного договора. Согласно ст.ст.6, 627 ГК Украины стороны свободны в заключенные договора и определении его условий с учетом требований этого Кодекса, других актов гражданского законодательства и т.д. В таких обстоятельствах оснований считать, что предусмотренные кредитным договором условия являются несправедливыми для истца и противоречат действующему законодательству Украины, у суда нет. Кроме того, утверждение истца о том, что банк не имеет права осуществлять кредитные операции в иностранной валюте является необоснованным и таким, что не соответствуют действительности исходя из следующего. Соответствии со ст.ст. 47,49 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» от 07.12.2000 года № 2121-III, которые определяют, что операции банков на размещения привлеченных средств от своего имени на собственных условиях и на собственный риск как кредитные операции, независимо от вида валюты, которая используется. Указанные операции осуществляются на основании банковской лицензии. Статья 2 вышеупомянутого закона определяет банковский кредит как любое обязательство банка предоставить определенную сумму денег, любая гарантия, любое обязательство приобрести право требования долга любое продолжение срока погашения долга, которое предоставлены в обмен на забов вязания должника по возврату задолженности суммы, а также на обязательства на уплату процентов и других сборов с такой суммы. Специальное законодательство в сфере банковской деятельности не содержит предписаний, запрещающих банкам предоставлять кредиты в иностранной валюте или регламентировали условия кредитования в иностранной валюте. Действующее законодательство Украины четко определяет правомочность банков на основании банковской лицензии предоставлять кредиты и быть субъектом кредитных обязательств. Относительно требований о наличии генеральной лицензии для осуществления операций по предоставлению кредита в иностранной валюте, суд считает, что они необоснованны. Согласно ч.1 ст. 19 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» от 07.12.2000 года № 2121-III банк имеет право осуществлять банковскую деятельность только после получения банковской лицензии. Согласно ч.2 ст.5 Декрета Кабинета Министров Украины "О системе валютной регуляции и валютного контроля" (в дальнейшем Декрета) генеральные лицензии выдаются коммерческому банкам и другим финансовым учреждениям Украины, национальному оператору связи на осуществление валютных операций, не требующих индивидуальной лицензии, на весь период действия режима валютного регулирования. То есть, операции с валютными ценностями банки имеют право осуществлять на основании письменного разрешения (генеральной лицензии) на осуществление операций с валютными ценностями. Ответчик имеет банковскую лицензию № 10 от 11.10.2006 года, зарегистрированное НБУ 27.03.1992 года № 94 на право осуществлять банковские операции, определенные ч.1 и п.п. 5-11 ч.2 с.47 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» от 07.12.2000 года № 2121-III (а.с. 85-88). Правовая позиция истца о необходимости получения банком индивидуальной лицензии для осуществления операции по предоставлению и получения кредита в иностранной валюте и для осуществления операций на использование иностранной валюты как средства платежа на территории Украины согласно требованиям п «г» ч.4 ст.5 Декрета также не нашла своего подтверждения. Согласно ст.5 Декрета индивидуальные лицензии выдаются резидентам и нерезидентам на осуществление разовой валютной операции на период, необходимый для осуществления такой операции. Пунктом «в» ч.1 с.5 Декрета предусматривает требование о получении индивидуальной лицензии НБУ на осуществление операций по предоставлению и получения резидентами кредитов в иностранной валюте, если сроки и суммы таких кредитов превышают установленные законодательством пределы. Однако, в настоящее время законодательством не установлены сроки и суммы кредитов в иностранной валюте как критерии их отнесения к сфере действия режима индивидуального лицензирования. Согласно п.1.4 Положения НБУ № 483 от 14.10.2004 года использование иностранной валюты как средства платежа (валютная операция) - использование любых обязательств или оплаты товаров, приобретаемых. Пунктом 1.5 вышеуказанного Положения определено, что использование иностранной валюты как средства платежа на территории Украины без индивидуальной лицензии разрешается, если инициатором или получателем по валютной операцией является уполномоченный банк. В судебном заседании было установлено, что ответчик имеет банковскую лицензию и письменное разрешение на осуществление операций с валютными ценностями, поэтому является уполномоченным Банком на осуществление операций с валютными ценностями. Исходя из изложенного, предоставление и получение кредита в иностранной валюте и уплаты процентов по этому кредиту не требует наличия индивидуальной лицензии. Поскольку ссылки истца о нарушении его прав со стороны ответчика не нашли своего подтверждения, исковые требования подлежат оставлению без удовлетворения. На основании изложенного и руководствуясь ст.ст.6, 203, 215, 627, 638 ГК Украины, Законом Украины «О банках и банковской деятельности» от 07.12.2000 года № 2121-III, ППВСУ «О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании сделок недействительными »от 9 ноября 2009 № 9, ст.ст. 10, 57, 60, 215 ГПК Украины суд, - Р Е Ш И Л: В удовлетворении иска ОСОБА_2 к Открытому акционерному обществу «ОСОБА_3 Аваль», ОСОБА_4 областной дирекции ОАО «ОСОБА_3 Аваль» о признании недействительным кредитного договора - отказать. Заявление об апелляционном обжаловании решения может быть подано в течение десяти дней со дня его провозглашения, а апелляционную жалобу в течение двадцати дней после представления заявления об апелляционном обжаловании в Апелляционный суд г. Киева через Печерский районный суд г. Киева. Решение набирает законную силу после истечения срока представления заявления об апелляционном обжаловании, если заявка об апелляционном обжаловании не было подано. Если было подано заявление об апелляционном обжаловании, но апелляционная жалоба не была подана в срок, решение набирает законную силу после истечения этого срока. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если его не отменено, вступает в законную силу после рассмотрения дела апелляционным судом. Судья: Т. Г. Ильев

Е- мае! Спасибо , АНТИРЕЙД! Все гениальное , просто . Тем более продавец, что продавец моц приятель. Еще раз спасибо!

Имею ли я право купить комерческий обЪект, например рыбозавод, если кредит выдается на потребительские цели.?? Есть договор о намериниях о покупке объекта. Продавцу был дан залог 10 000 долларов. Банк не выдал вовремя кредит не по вине заемщика. ( есть решение апелляции). Залог остался у продавца объекта, по договору. Реально ли через суд получить убытки в сумме 10 000долларов от банка , именно как убытки. В иске указать: по договору о намерениях обЪект стоил 300 000 долларов. Не хватили 20 000 , которые не вовремя выдал банк. Или это все мои фантазии и из этого рая не выйдет ни х...? Ведь кредит на потребительские А а покупалась комерческая недвижимость?

А вот на что опираются юристы ОТП банка: Из решения Апелляционного Суда Днепропетровской обл. Дело № 22ц-565/10 от 01. 03 2010 ( есть в реестре): " В августе 2009 года истец обратился в суд с иском к ответчику о защите прав потребителей. В обоснование исковых требований ссылался на то, что 06 июне 2008 года он заключил с ответчиком договор о предоставлении кредитной линии № Сг1-8МЕ306/217/2008. Лимит кредитной линии составляет 38900 долларов США, целевое использование кредита - потребительские цели. И само решение: «Согласно ст. ст. 47,49 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» договор о предоставлении кредитной линии не относится к кредитным операциям, а потому на этом договор не может распространяться положения Закона Украины «О защите прав потребителей». ВОТ ТАК ..............

Уважаемый nameless, подскажите пожалуйста в каком месте на форуме обсудили : " Банк выдал кредит по ч.1 ст.47 - привлечение и размещение привлечённых средств на собственных условиях. В соответствие ст. 49 - это кредитная операция." Что- то упустил, где?. В ОТП банке юристы заявляют, что кредитная линия не является кредитной операцией как раз потому, что согласно ст .49. кредит и кредитная линия к кредитным операциям не относятся . Спасибо

Есть ли решение Апелляции?

А ТАКОЕ ПОДОЙДЕТ ? Задаток является одним из видов обеспечения выполнения обязательств согласно статье 546 ГК. В соответствии с частью 1статьи 570 ГК Задатком является сумма или движимое имущество, которое выдается кредитору должником в счет надлежащих по договору платежей, в подтверждение обязательства и в обеспечение его исполнения. Статья 571 ГК Украины регулирует переход задатка при невыполнении обязательств обеспеченных задатком. В частности часть 1 Ст.571 ГК говорит о том, что если нарушение обязательств произошло по вине должника (покупателя), задаток остается у кредитора ( продавца) а если нарушение обязательства произошло по вине кредитора (продавца), то продавец обязан вернуть покупателю задаток и дополнительно оплатить сумму в размере задатка. Данные положения позволяют сделать следующие выводы: задаток является обеспечением выполнения обязательства по заключению договора купли-продажи объекта недвижимости и обязательств по заключенному в дальнейшем договору купли-продажи объекта недвижимости. Таким образом, задаток является обеспечением выполнения обязательств до договора купли-продажи квартиры. Требуется ли нотариальное заверение «договора о задатке»? Статья 635 ГК Украины говорит от том, что предварительный договор заключается в форме такой же как и форма основного Договора. Основным договором является Договор купли-продажи и является «правочином» согласно Ст. 202 ГК, который подлежит обязательному нотариальному удостоверению, согласно Ст.209 ГК. Единственным исключением является, согласно части 4 той же Ст.635 ГК Украины - «Договор о намерениях», с оговоркой о том, что если в «Договоре о намерениях» нет волеизъявления сторон касательно придания ему силы предварительного договора, то он не считается предварительным. Соответственно и не требует обязательного нотариального заверения и имеет юридическую силу.

Я не знаю какой путь избрать ( по убыткам) для того чтобы в суде (по убыткам) себя чувствовать уверенней. Ведь кредит на потребительские цели. Хотелось бы , чтобы и сумма была побольше. Если заключить предварительный договор по покупке недвижимости. то можно ли покупать комерческую недвижимость?. Надо ли заверять у нотариуса? Это должен быть залог или аванс? Или есть какой то еще путь по взысканию убытков за невыдачу транша? Подскажите. кто сталкивался.

Банк не выдал транш по кредитному договору . Кредит физ. лицу на потребит. цели. На основании чего можно взыскать с банка убытки ( например договор о намеринияж приобрести жилье, или может Договор на мед. услуги , или что еще?). Подскажите направление. Уже есть решение апелляции обязывающее банк выдать остаток по кредитной линии. Но банк пока варит воду. В исполнительную не обращался, думаю , что еще можно что-то получить как убытки за неисполнение договора и отказ в выдаче транша. ИЛИ НЕТ ???

Это из Лиги закон, Аналитика: Всегда ли кредиты в иностранной валюте законны? Ростислав Кравец (ЮК "Ольга Демченко и партнеры") проанализировал судебную практику о признании кредитных договоров незаконными из-за отсутствия у сторон лицензии на использование инвалюты Вопрос правомерности предоставления валютных кредитов, а точнее, правомерности проведения расчетов по таким кредитам между банками и заемщиками в иностранной валюте, все еще не теряет актуальности. В марте ВХСУ издал постановление № 1/207 по делу по иску ОАО "Райффайзен Банк Аваль" к ООО "Кристал" о взыскании более 1 млн гривен задолженности по кредитному договору, коснувшееся данного вопроса. Управляющий партнер юридической компании "Ольга Демченко и партнеры" Ростислав Кравец прокомментировал для ЛІГА:ЗАКОН значение этого документа, а также напомнил о схожих судебных решениях: "Вищий господарський суд України 2 березня 2010 року своєю постановою скасував постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2009р. по справі № 1/207 та рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2009р. Ростислав Кравец: "Слід відмітити позитивні для позичальників тенденції у розгляді судами спорів між останніми та кредитними установами" У мотивувальній частині постанови, зокрема, зазначено, як одна з підстав для скасування зазначених судових рішень, що господарські суди попередніх інстанцій незважаючи на чисельні заяви і клопотання відповідача, не надали оцінку тому, що в 2007р. банківською ліцензією та дозволом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" не могло бути передбачено право на використання іноземної валюти як засобу платежу, в тому числі як такого, що може відноситись до поняття "інших операцій з валютними цінностями на валютному ринку України", зазначеного в п. п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17.07.2001р. № 275, наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у однієї з сторін спірного кредитного договору була обов'язковою. На жаль, зазначене формулювання не є досконалим і дозволяє подвійне тлумачення: так, або суд дійсно встановив, що в 2007р. банківською ліцензією та дозволом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" не могло бути передбачено право на використання іноземної валюти як засобу платежу; або ж тільки зобов'язав господарський суд першої інстанції дати належну оцінку таким твердженням відповідача, та перевірити наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у однієї з сторін спірного кредитного договору. Нагадаємо, що постанова Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року, якою було скасовано резонансні судові рішення у справі №9/70 пд щодо незаконності валютних кредитів, також була неоднозначною: суд не погодився із висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на те, що останні не звернули увагу на наявність у відповідача (ВАТ "ВТБ Банк") банківської ліцензії № 79 від 20.04.2007 р., виданої Національним банком України на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п.5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", однак, не зазначив, чи передбачено таки зазначеною ліцензією право відповідача на використання іноземної валюти як засобу платежу. все ж таки, слід відмітити позитивні для позичальників тенденції у розгляді судами спорів між останніми та кредитними установами. Наприклад, у своєму рішенні від 22 жовтня 2009 року у спорі між ПАТ "ОТП Банк" та позичальником, що отримала кредит в іноземній валюті для придбання нерухомого майна, Жовтневий районний суд м. Запоріжжя зазначив, що "ст.3 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 1993р. передбачає, що національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, зокрема - відповідач, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Отже, здійснення позивачкою, резидентом України, розрахунку з іншим резидентом України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ, якої не мали ані вона, ані продавець - було порушенням підпункту „г” пункту 4 ст. 5 згаданого вище Декрету… відповідач, як агент валютного контролю, не мав права, згідно п. 2 ст. 13 Декрету, надавати позивачці кредит в іноземній валюті для здійснення згаданої вище операції". Ростислав Кравец: "Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію" Суд також встановив, що ПАТ "ОТП Банк" на момент укладання спірного договору, маючи дозвіл та ліцензію НБУ, мало право надавати кредити в іноземній валюті. Однак, зазначив, що "право відповідача надавати кредити в іноземній валюті не звільняє його від обов'язків агента валютного контролю, передбачених ч.2 ст. 13 згаданого вище Декрету. Навпаки, застосування цього права всупереч вищенаведеним обов'язкам було б, з боку банку, зловживанням правом, яке, відповідно до ч.3 ст. 13 ЦК України, не допускається". Із зазначених мотивів кредитний договір був визнаний удаваним правочином та укладеним в національній валюті України на умовах, визначених в договорі. Аналогічна позиція була висловлена і у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2009р. у справі 28/462-09, яке, однак, в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції. А рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2010 року визнано недійсним правочин, який оформлено кредитним договором за участю АКБ "Трансбанк", зокрема, і з тих підстав, що "наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним". Судом також зазначено, що наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України». Таким чином, є досить вагомі шанси сподіватися на те, що практика визнання кредитних договорів недійсними з мотивів їх невідповідності законодавству про валютне регулювання та валютний контроль невдовзі стане таки єдиною; а розмір заборгованості за кредитом визначатиметься за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату отримання кредиту, бодай у тих випадках, коли кредитні кошти отримувалися для придбання нерухомого або рухомого майна, і негайно конвертувалися банком в національну валюту для перерахування продавцеві, без видачі готівкою безпосередньо позичальникові".

Отправил кассацию в Верховный суд. Как будет информация сообщу.

Есть возобновляемая кредитная линия на потребительские цели. Банк отказал в транше. Есть решение горрайсуда выдать транш и взыскать пеню по Защите прав потребителей 3 % за день просрочки. Апелляция оставила в силе выдачу транша , но отказала в пене. Вот мотивировка: "Разом з тим колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 337811,53грн., оскільки суд першої інстанції прийшов до такого висновку , порушивши норми матеріального права. Відповідно до ст. ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» договір про надання кредитної лінії не відноситься до кредитних операцій, а тому на цій договір не може поширюватись положення Закону України «Про захист прав споживачів». У позивача не має законних підстав для стягнення з відповідача на його користь пені, у зв'язку з невиконанням умов договору, оскільки сам договір не передбачає взагалі відповідальності банку, а дія Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється." Проконсультируйте пожалуста направления по Кассации. И есть ли смысл. Может после такой апелляции нет шансов?

Уважаемые правоведы , как Вы думаете : Если договор по кредитной линии не предусматривает ответственности банка за отказ выдать транш, то действие Закона Украины «О защите прав потребителей» на мои на спорные правоотношения с банком не распространяется????.

Сегодня получил решение Апелляции. Вот что там: "Согласно ст. ст. 47,49 Закона Украины «О банках и банковской деятельности» договор о предоставлении кредитной линии не относится к кредитным операциям, а потому на этом договор не может распространяться положения Закона Украины «О защите прав потребителей». У истца не имеет законных оснований для взыскания с ответчика в его пользу пени, в связи с невыполнением условий договора, поскольку сам договор не предусматривает вообще ответственности банка, а действие Закона Украины «О защите прав потребителей» на спорные правоотношения не распространяется. При таких обстоятельствах решение суда в этой части необходимо отменить и отказать в удовлетворении иска." Подскажите , есть ли смысл обращаться в верховный? Если есть, то дайте если можете направление.. Действительно ли так на самом деле: 1) " договор о предоставлении кредитной линии не относится к кредитным операциям, а потому на этом договор не может распространяться положения Закона Украины «О защите прав потребителей». и 2) поскольку сам договор не предусматривает вообще ответственности банка, а действие Закона Украины «О защите прав потребителей» на спорные правоотношения не распространяется" А ниже полное решение: АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №22ц- 565/10 Категорія 27 Головуючий в І інстанції - РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - Приходченко А.П. суддів - Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В., при секретарі - Журавель Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу ЗІ апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Нікопольсько™ міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року за позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Баню про захист прав споживача, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 червня 2008 року він уклав з відповідачем договір про надання кредитної лінії № Сг1-8МЕ306/217/2008. Ліміт кредитної лінії становить 38900 доларів США, цільове використання кредиту - споживчі цілі. На порушення положень договору, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не виконує своїх зобов'язань. 08.07.2009 року та 14.07.2009 року він звертався з письмовою заявою про видачу траншу кредиту у розмірі 7100 доларів США. 21 липня 2009 року та 22 липня 2009 року він звернувся із заявою про видачу траншу кредиту у розмірі 21000 доларів США. Однак відповідач таких траншів йому не надав, мотивуючи тим, що йому необхідно надати до банку документи, що підтверджують наявність доходів у валюті кредиту в сумі, не меншій за суму кредиту, посилаючись на п.1.3 договору. Вважаючи дії відповідача незаконними, просив ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача протиправними щодо невидачі йому траншу кредиту, зобов'язати виконати свої зобов'язання за договором про надання кредитної лінії та видати залишок кредиту, стягнути з відповідача на його користь 38745грн. у відшкодування збитків, пеню у розмірі 88082,88грн. і 5000грн. у відшкодування моральної шкоди. В ході розгляду справи позивач збільшив розмір вимог в частині стягнення пені та просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 337811,53грн. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Визнані дії відповідача протиправними щодо невидачі позивачу траншу кредиту згідно договору про надання кредитної лінії № СгІ-8МЕ306/217/2008 від 06.06.2008 року за його заявами від 08.07.2009 року, 14.07.2009 року, 21.07.2009 року, 22.07.2009 року. Зобов'язано відповідача виконати свої зобов'язання за договором про надання кредитної лінії № Сг1-8МЕ306/217/2008 від 06.06.2008року шляхом видачі позивачу залишку кредитних коштів. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 337811,53грн. та вирішено питання стосовно судових витрат. З таким рішенням не погодився відповідач, який звернувся до суду з апеляційною скаргою і посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини , що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, винести нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. В судовому засіданні було встановлено і це відповідає дійсності, що 06 червня 2008 року сторони уклали договір про надання кредитної лінії № О1-8МЕ306/217/2008. ( а. с. 8 - 20 ). Ліміт кредитної лінії становить 38900доларів США, цільове використання кредиту - споживчі цілі. Задовольняючи позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо невидачі траншів кредиту та зобов'язуючи банк видати залишок кредитних коштів, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача не відповідають вимогам договору та діючому законодавству. Колегія судців вважає, що такий висновок суду першої інстанції є вірним. Згідно ч.І ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти . Частиною 3 ст. 510 ЦК України передбачено якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч.5 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний при наданні кредитів дотримуватися основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів. Пунктом 1.8 частини 2 договору про надання кредитної лінії ( а.с.14 ) передбачено право банку призупинення та відміни видачі кредитних коштів. У застереженні № 2 цього пункту зазначено, що про призупинення чи відміну у видачі кредитних коштів банк повідомляє позичальника письмово. Однак до звернень позивача у липні 2009 року про видачу кредитних коштів, відповідач не повідомляв позивача про призупинення чи відміну у видачі таких коштів. При укладанні договору банк перевірив кредитоспроможність позивача. У якості забезпечення договору про надання кредитної лінії був укладений договір іпотеки ( а.с. 106 - 108 ), згідно якого позивач Дніпропетровської області. Позивач своєчасно сплачував належні платежі. Тобто у банку не було підстав для призупинення видачі кредитних коштів і такого рішення він не приймав, оскільки про це позивача не повідомляв письмово. Вимоги банку, які були викладені у відповідях на звернення позивача не можна вважати письмовим повідомленням про призупинення видачі кредитних коштів, оскільки це лише відповідь. Вимога банку про надання документів, що підтверджують наявність доходів позивача у валюті кредиту у сумі не меншій за суму кредиту, не відповідає вимогам закону. Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Позивач не є суб'єктом , якому НБУ надано право на здійснення операцій в іноземній валюті, а тому вказана вимога банку є незаконною. У разі, якщо банк вважав недостатнім такий вид забезпечення кредитного договору, як укладений договір іпотеки, з урахуванням зменшення вартості предмета іпотеки (квартири), відповідач мав право запропонувати позивачеві укласти будь який іншій договір у забезпечення кредитного договору. Колегія суддів приходить до висновку проте, що позивач не міг виконати умов договору про надання кредитної лінії, передбачених п. 1.3.10 про надання належним чином оформлених і у формі, що задовольняє банк, кредитних заявок, оскільки саме відповідач повинен був надати бланки заявок. Позивач же у будь який час готовий був заповнити бланки заявок, про що свідчать його звернення до банку про надання кредитних коштів. Посилання суду на те, що дія договору не поширюється на позивача, зокрема п.1.3, не відповідає дійсності, але це не є підставою для скасування рішення, ухваленого в цілому з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання виконати умови договору про надання залишку кредитних коштів відповідно договору про надання кредитної лінії є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін. Разом з тим колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 337811,53грн., оскільки суд першої інстанції прийшов до такого висновку , порушивши норми матеріального права. Відповідно до ст. ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» договір про надання кредитної лінії не відноситься до кредитних операцій, а тому на цій договір не може поширюватись положення Закону України «Про захист прав споживачів». У позивача не має законних підстав для стягнення з відповідача на його користь пені, у зв'язку з невиконанням умов договору, оскільки сам договір не передбачає взагалі відповідальності банку, а дія Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється. За таких обставин рішення суду в цій частині необхідно скасувати та відмовити у задоволенні позову. Рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не оскаржується . Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.І п.п.3,4, ст. 313 ЦПК України, колегія суддів, - ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2009 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь пені у розмірі 337811 (триста тридцять сім вісімсот одинадцять) гривень 53 копійки -скасувати. Відмовити у задоволені позову до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в цій частині . В іншій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26жовтня 2009 року залишити без змін. Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Спасибо Всем за Советы и поддержку. В пятницу должно быть готово решение Апелляции. Самому интересно . Что они там придумают. Как будет сразу скину на сайте.