yrist

Первого определения в реестре не ищется, а второе решение вот:Справа №22ц - 860 Головуючий в 1 інстанції: Решетов В.В. Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2010 року квітня місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі: головуючого: Орловської Н.В., суддів: Гаркуші В.О., Майданіка В.В. при секретарі Дягілевій В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Проценка Павла Павловича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (далі – ПАТ “Сведбанк”), на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8) про визнання кредитного договору недійсним, - ВСТАНОВИЛА: 16 листопада 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (третя особа – приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8) про визнання кредитного договору недійсним. Позов обґрунтований тим, що за кредитним договором №2102/0508/71-091 від 23.05.2008 року, укладеним між нею та відповідачем, вона отримала кредит у розмірі 77000 доларів США на строк з 23.05.2008 року до 23.05.2038 року включно та зобов’язалась повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання за договором. В забезпечення виконання зобов’язання вони уклали іпотечний договір, згідно з яким вона передала ПАТ “Сведбанк” в іпотеку належну їй на праві власності 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. На виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ “Сведбанк” з одного боку та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з іншого боку було укладено три різних договорів поруки. Пізніше вона дізналася про незаконність зазначеного кредитного договору, оскільки за законодавством єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України, є гривня. А тому ПАТ “Сведбанк” без індивідуальної ліцензії не міг надавати їй кредит в іноземній валюті. З урахуванням отримання нею кредиту в сумі, еквівалентній 373450грн. і сплати нею за весь час за кредитним договором 10390 доларів США (або 83016грн.10коп.) просила визнати недійсними зазначені кредитний договір, іпотечний договір, а також три договори поруки, зобов’язати ПАТ “Сведбанк” прийняти в неї грошові кошти у розмірі 290433грн.90коп. з розстрочкою платежів на 48 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 6050грн.71коп. Також просила зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_8 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна. Рішенням суду від 18.01.2010 року позовні вимоги було задоволено частково . Було визнано недійсними зазначені кредитний договір, іпотечний договір, а також три договори поруки. Також було стягнуто з позивачки на користь ПАТ “Сведбанк” суму в розмірі 290433грн.90коп. Також приватного нотаріуса ОСОБА_8 було зобов’язано виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна за іпотечним договором, укладеним між сторонами. Також з відповідача на користь позивачки було стягнуто судові витрати в сумі 1820грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. В апеляційній скарзі Проценко П.П., діючий в інтересах ПАТ “Сведбанк”, просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що згідно з законодавством уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. При цьому через невизначення на сьогодні законодавцем меж термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальних ліцензій. Також зазначив, що умови кредитного договору не суперечать ст.3 ЦК України, є справедливими і враховують інтереси обох сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. Відповідачу ПАТ “Сведбанк” Національним банком України видана 07.12.2007 року банківська ліцензія №38 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (а.с.46). Згідно з письмовим дозволом №38-2 від 07.12.2007 року та додатком до вказаного дозволу відповідач має право на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.45, 44). Між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем 23.05.2008 року укладено кредитний договір №2102/0508/71-091, за яким позивачка отримала кредит у розмірі 77000 доларів США на строк з 23.05.2008 року до 23.05.2038 року включно та зобов’язалась повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання за договором (а.с.13-16). В забезпечення виконання зобов’язання 23.05.2008 року сторони уклали іпотечний договір, згідно з яким позивачка (іпотекодавець) передала ПАТ “Сведбанк” (іпотекодержателю) в іпотеку належну їй на праві власності 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.20-21). З метою забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між ПАТ “Сведбанк” з однієї сторони, ОСОБА_4 з другої сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (з кожним окремо) з третьої сторони 23.05.2008 року було укладено три різних договорів поруки (а.с.22, 23, 24). Відповідно до квитанцій від 05, 27 серпня 2009 року, 23 вересня та 20 жовтня 2009 року позивачкою вносилися платежі в рахунок погашення кредиту відповідно в розмірах: 3000, 1000, 1000 і 1000 доларів США (а.с.17-19). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні відповідачем позивачці кредиту у доларах США було порушено чинне законодавство, яке забороняє надання резидентам кредиту в іноземній валюті при відсутності індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України, та були порушені норми Закону України “Про захист прав споживачів”, а тому кредитний договір підлягає визнанню недійсним. Оскільки недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, то підлягають визнанню недійсними іпотечний договір та договори поруки. Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неповному з’ясуванні і недоведеності обставин, що мають значення для справи, та порушивши норми матеріального і процесуального права, що згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення. Відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За ч.3 ст.533 вказаного Кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. На даний час таким законом є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року. Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 “Про банки і банківську діяльність” - на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 вказаного Закону розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією. Згідно з п.п.1, 2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п.п.“в” п.4). Проте на сьогодні чинним законодавством зазначені вище межі не встановлені, а тому вказана норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Крім того, відповідно до п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 – фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій. Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). З вказаного вбачається, що уповноважені особи на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Тобто чинним законодавством передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам. Таким чином, валютне кредитування резидентів України не порушує чинне законодавство України. Більше того, існує багато нормативних актів НБУ, які регулюють діяльність банків щодо кредитування позичальників, зокрема: інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 року №368 (передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику); положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року №279 (встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті); зміни до вказаного Положення, затверджені Постановою Правління НБУ від 01.12.2008 року №406 (посилено вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті). Суд першої інстанції не звернув увагу на наявність у відповідача банківської ліцензії №38 на здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Крім того, в матеріалах справи відсутні переконливі докази щодо несправедливих і недобросовісних умов кредитного договору, зокрема внесенням в нього умови кредитування в іноземній валюті. Зазначивши у вступній частині судового рішення в якості третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд не врахував, що вказані особи у передбаченому процесуальним законом порядку до участі в розгляді справи залучені не були. Більше того, вказавши як однією з позовних вимог вимогу про визнання недійсними зазначені три договори поруки, позивачка не довела порушення її прав даними договорами. З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 970грн. Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.192, 533 ч.3, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, п.п.1, 2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923, п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028, колегія суддів, - ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу Проценка Павла Павловича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 січня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення. У позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8) про визнання кредитного договору недійсним – відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства “Сведбанк” судові витрати у розмірі 970грн. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/8898235 При составлении иска и в процессе судебного рассмотрения видимо истец не сильно вдавался в подробности и аргументацию.

Все 700 человек пишут в ОО заявления о нарушеных правах, а ОО от имени заемщиков подает коллективный иск, но проще зарегистрироваться, это не так уж и дорого. Устав у ОО есть? От ОО помимо всех заявителей, Вы можете заявить суду о признании данного финансового продукта некачетвенным либо вводящим в обман при выдаче кредита, а также применение нечестной предпринимательской деятельности по отношению к заемщикам для неопределенного круга лиц, пользователей данной услуги определенного банка. ст. 25 ЗУ "ПЗПС", также читайте ЗУ"Про об'єднання громадян".

Спрашивать никому не давали, ссылаясь на регламент. Понимать народ никто не собирается. Заключали договор, будь он в долларах-хоть в тугриках, деньги брали, значит отдавайте любыми путями. А по поводу ст. 652 ЦК было сказано, что поле деятельности большое, главное все детально и красочно описывать, доказывая обстоятельства на которые ссылаетесь.

Аппеляция кстати сказала в принципе то же, сравнив заещика с человеком у которого образование 7 классов и что даже он, с таким образованием, способен разницу в выданной сумме и сумме подлежащей окончательной выплате осознавать. Хотя вопрос спорный. Понравилась статистика сравнения выдачи кредитов в 2004 и 2008 годах в процентном соотношении к населению украины.

Звоните по телефону, указанному в объявлении в начале поста. Говорите о круглом столе на 18 июня и свою фамилию. (044) 483-89-00

Странно как-то тема называется КРУГЛИЙ СТІЛ НА ТЕМУ: «КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ», а разговор идет не касаясь этой темы и к тому же переносится с других тем, что делает непонятным разделение на подкатегории, всеравно все обсуждения идут в одном потоке. Либо круглый стол на самом деле уже идет.

Хорошо налоги оплатили, а куда же денежки с найма подевались, спросит банк и к тому же судья? Ведь есть кредит. К тому же когда судье преподносишь разные небылицы, это плохо влияет на исход дела.

ГК УкраїниСтаття 231. Розмір штрафних санкцій 1. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Решение по сути повторяет Решение Ленинского суда г. Луганска от 03 декабря 2009 года, а формулировка практически один в один, кстати ответчик тот же Укрсоц.http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=785

Та Вы шо! А когда человек приходит в Банк и просит дать ему кредитные каникулы из-за уважительных обстоятельств и банк "идет на это", только проплату переводит в ануитет, повышает годовой процент, да еще за это все с заемщика деньги берет, якобы за рассмотрение. Тоесть это называется сознательно не платишь и пишеш в разные инстанции? Так кто волки, а кто овцы? ВОПРОС РИТОРИЧЕСКИЙ.

Речь шла не о том на чьей стороне будет судья, а том как избежать вынесения заочного решения, привлекая к производству ответчика, либо предоставляя ведомости о том, что он уведомлен надлежащим образом.

Об этом надо было думать при подаче первоначального иска, то есть пытаться по защите прав потребителя подавать, а потом дополнять по ходу дела.

Суть не понятна, но по моему мнению Вы отчаялись, чего не стоит делать. Заочное решение возвращают на рассмотрение в первую инстанцию, вот там то и задайте им жару, ничего так просто не бывает. Без боя никто не сдается, по крайней мере Варяги.

Тогда надо было настаивать на привлечении ответчика к рассмотрению дела или вынесения решения, но не заочного, а в связи с игнорированием стороною процесса.

Переживать не стоит. Просто Банк понял, что не все так просто и хочет предпринять какие бы то ни было действия. Формулируйте наиболее выгодную позицию и защищайте свои тылы. Да поможет Вам Бог!

Для этого есть статья в ЦПК по которой Вы можете взять повестку на руки, и вручить ответчику надлежащим образом, чтобы не было сомнений у суда по поводу вынесения решения (заочного или нет).

Этот же ответ относится к данному посту. Всем известно, что заочное решение ничего не стоит. Аксиома.

Поэтому заочные решения не приемлются, в связи с их опротестованием в первой инстанции (что очень даже легко). Нужно до упора их (сторону) приобщять к рассмотрение дела, всевозможными способами. Это мое личное мнение.

Все зависит от причин оставления иска без движения, но проще устранить недостатки, в случае устранения недостатков и позитивного решения об открытии производства иск будет считаться поданым с момента первой подачи. Поэтому платить за апелляцию и тратить время не имеет смысла.

По поводу определений, какие действия можно оспаривать, кроме тех, что указаны в ст. 293 ЦПК, есть официальное толкование КСУ, ссылка на которое содержится в самом ЦПК.

Такое впечатление, что иск подавали только по валюте и инд. лицензии, а о других нарушениях речи не велось или же истец не настаивал, странно как то. В Авале помимо валюты, при выдаче валютной линии (особенно), да и впринципе у них это был стандартный пункт - во времена когда они были еще АППБ Аваль, договор содержит множество нарушений, как то - что в договоре прописано принудительное взыскние всего имещества, средств, а на самом деле принудительное взыскание возможно проводить только после решения суда(Постанова НБУ №216 и ЦК). В ЗУ "Про банки и банковскую деятельность" ст. 49, речь идет о договорном списании, а это разные вещи. А Аваль иногда грешит токого рода взысканиями, к тому же если у тебя счет в их банке, хотя в принципе по такому пункту можно списывать и с счетов других банков, при желании. Вообщем железное кольцо. Да и вообще валить надо их по полной, а не выхватывать из контекста нарушений.

Такое впечатление, что Аваль не сильно упирался в первой инстанции. Видимо у них новая стратегия, для временного сокращения рассмотрения иска, отбиватся и решать в апелляции.

Довернность может и в порядке, однако для выдачи таких полномочий данное действие должно быть прописано в уставе Банка или положении о филиале Банка иначе возникают сомнения о законности доваренности ( дало ли юр. лицу доверенность уполномоченный на это сотрудник Банка; подписало кредитный договор уполномоченое этой доверенностью лицо или нет, потому как доверенность дается не юр. лицу, а определенному человеку, действующему на основании устава или протокола соучредителей, от имени которого он выступает) то-есть полномочия, являются существенным аспектом при заключении правоотношений. Однозначно в суд.

Зря не настояли на выдаче справки. Справку о задолженности по потребительскому кредиту Банк обязан выдавать бесплатно, незаконно брать деньги за сопутствующие услуги 168 Постанова НБУ, а также нарушение ЗУ О защите прав потребителя

Эту квитанцию предоставте в суд, Банк не имеет права по потребительскому кредиту брать деньги за доп. услуги.