tata1971

Пользователи
  • Число публикаций

    276
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Сообщения опубликованы tata1971

  1. Уже зашла в реестр.

    1.Відомості з держ реєстру речових прав на нерухоме майно - власник уже воно "лицо". Дата регистрации 23.12.2015 г. Держ реєстратор- Радченко Альона Леонідівна,Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України,м.Київ.

    2.Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень  - особа,майно якої обтяжується - указана я.

    3.Актуальна інформація  про державну реєстрацію іпотеки - іпотекодавець я, іпотекодержатель - воно.

    4.Відомості з реєстру прав власності на майно -  відсутні.

    5.Відомості з єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна - власник я и тут же указана фраза"відмітка про перенесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

    6.Відомості з державного реєстру іпотек - відсутні.

    Мне совсем непонятно. Власник уже оно, но забороны еще висят на мне ?

    У меня тоже схожая ситуация произошла на протяжении двух недель, я за несколько минут перестала быть собственником квартиры, без всяких писем и предупреждений, физ. лицо стало ипотекодержателем(купила право требования у фин. структуры) и просто продало квартиру в счет спорного долга, по которому сроки прошли более шести лет, следующему физ. лицу.  Спасибо, что  позвонили с Жека и сказали вы уже не собственник и сняты с регистрации.какие-то сказочные новогодние "законы" утвердили, хорошо хоть кто-то предупредил . Одного не пойму почему, они по ипотечным оговоркам сразу квартиры не забрали , а вели судебные процессы. Кто-то же это разрешил, ведь кто-то дал команду?

  2. Это не ходатайство.

    Сначала Вы должны написать запрос самостоятельно в ДФС и НБУ, после этого подать ходатайство об истребовании у этих органов документальных материалов, подтверждающие возможное списание.

    подскажите, пожалуйста этот запрос можно писать в свободной форме или есть некий стандарт? И обязан ли НБУ или ДФС отвечать физ.лицу на запрос?

  3. Я думаю нет.

    Ссылаться на нормы валютного законодательства.

    +вы же указали,что физлицу только передали право требование по договору ипотеки.

    Или он получил и право требования по кредитному договору.

    Спасибо за ответ! На сегоднешний день у меня информация из реестра ипотек, что произошли две сделки по переуступке прав по ипотечному договору. Насчет прав по кредитному не знаю пока. Жду информацию.

  4. Заявляли об этом в суде?

    нет, жду заседания в следующем году. Вопрос в следующем: Может ли на себя принять право требование по валют. ипотеке физ. лицо? И как это можно доказать в суде?

  5. 1. Ликвидатор банка в конце 2014г  подал на вызыскание по ипотеке.  досрочное требованик  был выставлено в 2009г. С января 2015 идут заседания  по взысканию, заявление по срокам подала, на днях сделала выдержку из реестра  и увидела, что у меня теперь не банк ипотекодержатель, а физ. лицо, кот. приобрело право требование у кредекса.

  6. 1. Уступить право банк имел право.

    2. Вот с этого места по подробней.

    Право требования по кредитному договору у банка?

    А право требование по договору ипотеки у физлица?

     

    Я думаю, в таком случае право требование по договору ипотеки недействительно.

     

    п.с. всегда был интересен такой случай.

    Данные из информационной справки:Ипотекодержатель; право требования  по вал. ипотеке в "первый день" приобрел "Кредекс Финанс" и на след. день Кредекс ,,,это право требования  переуступил физ лицу -Ф.И.О.(загадочной личности без адреса и т.д.)и наложил заборону на мое жилье  Причем право требование с истекшим сроком ИД( досрочное требование 2009). Сейчас идут суды по взыскание , оспариваю взыскание по суммам и срокам, но банк меня уже "продал". Теперь банк не "Ипотекодержатель", но почему то  ходит на заседание. Пока у меня одни вопросы. Так, что если есть советы буду очень признательна.

  7.  

    Державний герб України

     

    Справа № 758/2660/14-ц

     

    Категорія 26

     

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     

    03 лютого 2015 року

     

    Подільський районний суд міста Києва у складі:

     

    головуючого судді - Декаленко В. С. ,

    при секретарі - Кравцовій Ю. В., 

     

    з участю:

     

    представника відповідача - ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») - Лівак І.М.

    представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3

     

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, суд,-

     

    В С Т А Н О В И В :

     

    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.11.2010 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено кредитний договір № 61-КЛ, а в якості забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 02.02.2011 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено іпотечний договір.

     

    Зазначає, що як стало йому відомо, 19.02.2014 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було укладено договір про відступлення права вимоги № 16 за вищезазначеним кредитним договором № 61-КЛ та договір про відступлення прав за іпотечним договором. Крім того, в подальшому 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ ОСОБА_2, а також 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, у відповідності до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Іпотечним договором ОСОБА_2

     

    Вказує на те, що з вищенаведеного вбачається, що в один й той же день двічі відбулась заміна кредитора в основному зобов'язанні - Кредитному договорі та зобов'язанні, укладеному на забезпечення основного зобов'язання - Іпотечному договорі. Про укладення зазначених договорів про відступлення права вимоги його не було повідомлено і безпосередньо самих договорів не було надано.

     

    Звертає увагу суду на те, що він вважає, що договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором від 19.02.2014 року є недійсними (підлягають визнанню недійсними), оскільки укладення зазначених договорів відбулося з порушенням передбаченого законодавством України порядку, а саме п.п. 2.4, 5.1., 4.16 Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, а також зважаючи на те, що договори про відступлення права вимоги є договорами факторингу (виходячи з їх змісту), а відтак наступне відступлення права вимоги не допускається.

     

    Враховуючи вищевикладене, звертається з даним позовом до суду та просить визнати недійсними вищезазначені договори відступлення права вимоги, а судові витрати покласти на відповідачів.

     

    Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні вчасно та належним чином, від представника позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить здійснювати розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

     

    Представники відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») в судовому засіданні вимог позивача не визнають, обґрунтувавши запереченнями просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

     

    Представник відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

     

    Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача, представника позивача та представника відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК», відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

     

    Заслухавши пояснення представників відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ»), дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

     

    Як встановлено в судовому засіданні, 30.11.2010 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 61-КЛ, згідно умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у формі поновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 650 000, 00 грн. в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Цільове використання Кредиту: споживчі потреби. Термін остаточного повернення кредиту 29.11.2011 року включно, або термін, що вказаний у пункті 7.12. цього Договору (дострокове повернення Кредиту). За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 20 (двадцяти) процентів річних (а.с. 7-12).

     

    02.02.2011 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань останнього, що випливають із вищезазначеного Кредитного договору, було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41, 50 кв.м., житловою площею 15, 40 кв.м. (а.с. 13-18).

     

    Факт отримання позивачем Кредиту та передання в іпотеку квартири, останнім не заперечується та визнається так само як і визнається іншими учасниками процесу, а тому зазначені обставини, відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

     

    Судом встановлено, що 29.10.2012 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 було вирішено: 1. Розпочати процедуру виведення ПАТ «ЕРДЕ БАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30.10.2012 року. 2. Тимчасова адміністрація запроваджується строком на три місця з 30.10.2012 року по 29.01.2013 року. 3. Призначити уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «ЕРДЕ БАНК» Куреного О.В. (а.с. 83).

     

    09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»» (а.с. 84).

     

    10.01.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича (а.с. 85).

     

    28.11.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 34 було вирішено продовжити процедуру ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на строк один рік до 08.01.2015 року включно (а.с. 86).

     

    З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення права вимоги № 16, згідно умов якого первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та фізичною особою ОСОБА_4 Право вимоги за Основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги…. В силу цього Договору до Нового кредитора також переходять права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язанням, що виникли з Основного договору, в тому числі право іпотекодержателя по Іпотечному договору від 02.02.2011 року, що укладений між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108. Передача прав Первісного кредитора за Договорами Забезпечення відбувається на підставі окремих договорів, які укладаються Сторонами протягом п'яти днів з моменту підписання цього Договору при умові надходження грошових коштів в повному обсязі Первісному кредиторові (а.с.167-170).

     

    19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов якого, на умовах, викладених у цьому Договорі, та у зв'язку з укладенням Договору про відступлення права вимоги № 16 від 19 лютого 2014 року за Кредитним договором № 61-КЛ, укладеним 30 листопада 2010 року між Первісним іпотекодержателем та ОСОБА_4, Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 лютого 2011 року за реєстровим №108, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Іпотечний договір укладено між Первісним іпотекодержателем та Боржником на забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором № 61-КЛ від 30 листопада 2010 року (а.с. 163-166).

     

    Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що в цей же день, а саме 19.02.2014 року новий Кредитор ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108 (а.с. 20, 218-219).

     

    Суд проаналізувавши характер правовідносин, які виникли між сторонами, приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання норм Параграфа 3 Глави 73 ЦК України «Факторинг», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а також до них підлягають застосуванню норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

     

    Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

     

    Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»».

     

    Згідно ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

     

    Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

     

    Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

     

    Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

     

    Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

     

    Стаття 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси.

     

    Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

     

    Майно банку може бути реалізоване: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу); 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит); 4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо).

     

    Як вбачається зі змісту зазначеної норми спеціального Закону, законодавцем надано право Фонду самому визначати порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури шляхом прийняття власних нормативно-правових актів.

     

    Судом встановлено, що 05.07.2012 року Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», яке 14.09.2012 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893.

     

    Так згідно п. 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (надалі - Положення), це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «;Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України. Це Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку.

     

    Відповідно до п. 5.5. Положення, вибір способів реалізації майна здійснюється уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною та у найкоротший строк. Обраний спосіб (способи) реалізації майна банку затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

     

    З матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» було обрано такі способи реалізації майна зазначеного Банку, як шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит) і шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, та 07.10.2013 року Наказом № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (а.с. 21-27).

     

    П. 9 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, крім кредитних спілок). Вибір переможця конкурсу з набуття прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснює конкурсна комісія, що створюється наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

     

    Згідно наданого суду Витягу з Протоколу № 1 засідання конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» від 24.10.2013 року (лот № 13: продаж права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року), переможцем конкурсу з продажу зазначеного лоту визнано учасника № 5 - ТОВ «ФК АКЦЕПТ» (а.с. 19).

     

    11.11.2013 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було прийнято рішення про: відповідно до п.п. 4.17 та 6.2 Положення визнати результати конкурсу недійсними та скасувати рішення про визнання переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКЦЕПТ» (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК»), у зв'язку із не підписанням з боку товариства Договору про відступлення права вимоги за результатами конкурсу; відповідно до пунктів 4.17. та 6.2. Положення почати переговори та запропонувати укласти Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, наступному учаснику конкурсу ПАТ «Агрокомбанк», який запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію, що перевищила ринкову ціну (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК») (а.с. 92-93).

     

    Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.02.2014 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було проведено повторний конкурс з реалізації майна банку за результатами якого, зокрема визнано переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за ним, учасника № 2 - ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» (а.с. 100).

     

    Суд не може погодитись з правомірністю дій конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК», що стосується проведення повторного конкурсу з реалізації майна банку і як наслідок із правомірністю самого повторного конкурсу, виходячи з наступного.

     

    Як вже зазналося вище, 07.10.2013 року Наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (надалі - Положення про порядок проведення конкурсу), яке є обов'язковим для виконання конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК».

     

    Так, згідно п.п. 6.2., 4.16. Положення про порядок проведення конкурсу, якщо протягом 10 робочих днів після затвердження конкурсною комісією протоколу про результати проведення конкурсу, переможець такого конкурсу не підписує договір купівлі-продажу або договір про відступлення прав вимоги за кредитами, конкурсна комісія може прийняти рішення про скасування рішення про визнання переможця конкурсу та почати переговори стосовно укладення договору купівлі-продажу або договору про відступлення прав вимоги за кредитами з наступним учасником, який, відповідно з рішенням комісії, запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію.

     

    У разі відмови переможця конкурсу укласти договір купівлі-продажу майна, договору переуступки прав вимоги за кредитами, результати конкурсу визнаються недійсними, а відповідний об'єкт може бути запропонований наступному учаснику, який відповідно з рішенням комісії запропонував найкращу ціну після переможця конкурсу пропозицію. В разі його відмови від укладення відповідного договору - об'єкт продажу повторно виноситься на конкурс відповідно до цього Положення.

     

    Крім того, відповідно до п. 5 Положення про порядок проведення конкурсу (Повторний конкурс), у разі, коли майно не продано на першому конкурсі, конкурсна комісія може прийняти рішення про проведення повторного конкурсу.

     

    Зі змісту зазначених пунктів Положення про порядок проведення конкурсу вбачається, що конкурсній комісії за певних умов надано право на проведення повторного конкурсу з реалізації майна, в той же час питання, які стосуються його призначення повинні бути належним чином відображені в рішенні конкурсної комісії, яким згідно даного Положення про порядок проведення конкурсу є Протокол засідання.

     

    Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     

    Судом встановлено, що відповідачами в порушення вимог зазначених норм чинного цивільно-процесуального законодавства України не надано доказів в підтвердження прийняття конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» рішення про проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про доведеність посилань позивача про його відсутність, що в свою чергу є порушенням конкурсною комісією порядку визначеного п.п. 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу.

     

    Крім того, згідно п. 5.6. Положення про порядок проведення конкурсу, повторний конкурс проводиться відповідно до цього Положення.

     

    Пункт 2 Положення про порядок проведення конкурсу (Інформація про майно банку, що реалізується на конкурсі) визначає, що інформація публікується на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК», в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах), не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дня проведення конкурсу.

     

    Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що на конкурсну комісію покладений обов'язок інформування суспільства про реалізацію майна та визначено порядок розміщення такої інформації, зокрема інформація одночасно повинна бути опублікована на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» та в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах). Розміщення інформації на вибір чи то на сайті чи в засобах масової інформації, Положенням не передбачено.

     

    Судом же встановлено, а відповідачами не спростовано, що інформація про проведення 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» відсутня що також свідчить про порушення конкурсною комісією п. 2.4. Положення про порядок проведення конкурсу.

     

    Як вже зазначалося вище, результатом проведеного 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги.

     

    Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

     

    Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

     

    Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

     

    З аналізу вищезазначених норм чинного цивільного Закону вбачається, що правочин, може бути визнано недійсним, зокрема якщо його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

     

    Крім того, проаналізувавши зазначені норми Закону з врахуванням тих правовідносин, які виникли між сторонами, суд також приходить до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами конкурсу з реалізації майна банку правочину є недодержання вимог Закону в момент його укладення, а саме безпосередньо за результатами конкурсу, а тому підставами для визнання правочинів недійсними є порушення встановлених чинним законодавством правил проведення конкурсу, визначених в даному випадку Положенням про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам.

     

    Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

     

    З врахуванням викладеного, а також того, що судом встановлено порушення конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» порядку визначеного п.п. 2.4., 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, під час призначення та проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права в частині позовних вимог про визнання недійсними укладених 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права, самі позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

     

    Стаття 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

     

    Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

     

    Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 19.02.2014 року ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108.

     

    Підставою укладення зазначених договорів відступлення права вимоги, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» договорів відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108, а оскільки суд прийшов до висновку про необхідність визнання зазначених договорів недійсними, відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, суд вважає також за необхідне, враховуючи вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, визнати недійсними і укладені 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором.

     

    Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача та вважає доведеною ту обставину, що на необхідність визнання зазначених договорів недійсними вказує також та обставина, що Договори відступлення права вимоги укладені між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», які зважаючи на їх зміст визнаються судом договорами факторингу, не містять умов про наступне відступлення фактором права грошової вимоги, а тому наступне укладення ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ з ОСОБА_2 договорів факторингу є порушенням ч. ст. 1083 ЦК України, яка визначає, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається.

     

    Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

     

    При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     

    Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

     

    Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     

    Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     

    Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

     

    Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, згідно ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь останнього з відповідачів солідарно підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

     

    На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 512-519, 626, 627, 628, 638, 1077-1086 ЦК України, ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 44, 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217-218, 223 ЦПК України, суд,-

     

    В И Р І Ш И В :

     

    Позов задовольнити.

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 16 від 19.02.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК».

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1359, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108.

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 19.02.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК».

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1360, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108.

     

    Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») на користь ОСОБА_4, судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

     

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

     

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

     

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 

     

    Суддя В. С. Декаленко

     

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/42731082

     

    Кто знает судьбу это рещения?

  8. Державний герб України

     

    Справа № 758/2660/14-ц

     

    Категорія 26

     

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     

    03 лютого 2015 року

     

    Подільський районний суд міста Києва у складі:

     

    головуючого судді - Декаленко В. С. ,

    при секретарі - Кравцовій Ю. В., 

     

    з участю:

     

    представника відповідача - ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») - Лівак І.М.

    представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3

     

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, суд,-

     

    В С Т А Н О В И В :

     

    Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.11.2010 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено кредитний договір № 61-КЛ, а в якості забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 02.02.2011 року між ним та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було укладено іпотечний договір.

     

    Зазначає, що як стало йому відомо, 19.02.2014 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було укладено договір про відступлення права вимоги № 16 за вищезазначеним кредитним договором № 61-КЛ та договір про відступлення прав за іпотечним договором. Крім того, в подальшому 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ ОСОБА_2, а також 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, у відповідності до якого ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» було відступлено право вимоги за Іпотечним договором ОСОБА_2

     

    Вказує на те, що з вищенаведеного вбачається, що в один й той же день двічі відбулась заміна кредитора в основному зобов'язанні - Кредитному договорі та зобов'язанні, укладеному на забезпечення основного зобов'язання - Іпотечному договорі. Про укладення зазначених договорів про відступлення права вимоги його не було повідомлено і безпосередньо самих договорів не було надано.

     

    Звертає увагу суду на те, що він вважає, що договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором від 19.02.2014 року є недійсними (підлягають визнанню недійсними), оскільки укладення зазначених договорів відбулося з порушенням передбаченого законодавством України порядку, а саме п.п. 2.4, 5.1., 4.16 Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, а також зважаючи на те, що договори про відступлення права вимоги є договорами факторингу (виходячи з їх змісту), а відтак наступне відступлення права вимоги не допускається.

     

    Враховуючи вищевикладене, звертається з даним позовом до суду та просить визнати недійсними вищезазначені договори відступлення права вимоги, а судові витрати покласти на відповідачів.

     

    Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні вчасно та належним чином, від представника позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить здійснювати розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

     

    Представники відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») в судовому засіданні вимог позивача не визнають, обґрунтувавши запереченнями просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

     

    Представник відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.

     

    Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача, представника позивача та представника відповідача - ПАТ «ЕРДЕ БАНК», відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

     

    Заслухавши пояснення представників відповідачів - ОСОБА_2 та ТОВ «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ»), дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

     

    Як встановлено в судовому засіданні, 30.11.2010 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 61-КЛ, згідно умов якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у формі поновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом у сумі 650 000, 00 грн. в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Цільове використання Кредиту: споживчі потреби. Термін остаточного повернення кредиту 29.11.2011 року включно, або термін, що вказаний у пункті 7.12. цього Договору (дострокове повернення Кредиту). За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 20 (двадцяти) процентів річних (а.с. 7-12).

     

    02.02.2011 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4 з метою забезпечення належного виконання зобов'язань останнього, що випливають із вищезазначеного Кредитного договору, було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 41, 50 кв.м., житловою площею 15, 40 кв.м. (а.с. 13-18).

     

    Факт отримання позивачем Кредиту та передання в іпотеку квартири, останнім не заперечується та визнається так само як і визнається іншими учасниками процесу, а тому зазначені обставини, відповідно до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

     

    Судом встановлено, що 29.10.2012 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 було вирішено: 1. Розпочати процедуру виведення ПАТ «ЕРДЕ БАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30.10.2012 року. 2. Тимчасова адміністрація запроваджується строком на три місця з 30.10.2012 року по 29.01.2013 року. 3. Призначити уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «ЕРДЕ БАНК» Куреного О.В. (а.с. 83).

     

    09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»» (а.с. 84).

     

    10.01.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича (а.с. 85).

     

    28.11.2013 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 34 було вирішено продовжити процедуру ліквідації ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на строк один рік до 08.01.2015 року включно (а.с. 86).

     

    З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення права вимоги № 16, згідно умов якого первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та фізичною особою ОСОБА_4 Право вимоги за Основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги…. В силу цього Договору до Нового кредитора також переходять права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язанням, що виникли з Основного договору, в тому числі право іпотекодержателя по Іпотечному договору від 02.02.2011 року, що укладений між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108. Передача прав Первісного кредитора за Договорами Забезпечення відбувається на підставі окремих договорів, які укладаються Сторонами протягом п'яти днів з моменту підписання цього Договору при умові надходження грошових коштів в повному обсязі Первісному кредиторові (а.с.167-170).

     

    19.02.2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС», уклали Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов якого, на умовах, викладених у цьому Договорі, та у зв'язку з укладенням Договору про відступлення права вимоги № 16 від 19 лютого 2014 року за Кредитним договором № 61-КЛ, укладеним 30 листопада 2010 року між Первісним іпотекодержателем та ОСОБА_4, Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 лютого 2011 року за реєстровим №108, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Іпотечний договір укладено між Первісним іпотекодержателем та Боржником на забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором № 61-КЛ від 30 листопада 2010 року (а.с. 163-166).

     

    Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що в цей же день, а саме 19.02.2014 року новий Кредитор ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108 (а.с. 20, 218-219).

     

    Суд проаналізувавши характер правовідносин, які виникли між сторонами, приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання норм Параграфа 3 Глави 73 ЦК України «Факторинг», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а також до них підлягають застосуванню норми ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

     

    Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

     

    Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 09.01.2013 року Національним банком України прийнято Постанову № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»».

     

    Згідно ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

     

    Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

     

    Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

     

    Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

     

    Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

     

    Стаття 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси.

     

    Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

     

    Майно банку може бути реалізоване: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу); 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит); 4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо).

     

    Як вбачається зі змісту зазначеної норми спеціального Закону, законодавцем надано право Фонду самому визначати порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури шляхом прийняття власних нормативно-правових актів.

     

    Судом встановлено, що 05.07.2012 року Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», яке 14.09.2012 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893.

     

    Так згідно п. 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (надалі - Положення), це Положення розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «;Про банки і банківську діяльність» та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України. Це Положення регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме, підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку.

     

    Відповідно до п. 5.5. Положення, вибір способів реалізації майна здійснюється уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною та у найкоротший строк. Обраний спосіб (способи) реалізації майна банку затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

     

    З матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» було обрано такі способи реалізації майна зазначеного Банку, як шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит) і шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, та 07.10.2013 року Наказом № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (а.с. 21-27).

     

    П. 9 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, в редакції чинній на день виникнення правовідносин, визначає, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, крім кредитних спілок). Вибір переможця конкурсу з набуття прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснює конкурсна комісія, що створюється наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

     

    Згідно наданого суду Витягу з Протоколу № 1 засідання конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» від 24.10.2013 року (лот № 13: продаж права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року), переможцем конкурсу з продажу зазначеного лоту визнано учасника № 5 - ТОВ «ФК АКЦЕПТ» (а.с. 19).

     

    11.11.2013 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було прийнято рішення про: відповідно до п.п. 4.17 та 6.2 Положення визнати результати конкурсу недійсними та скасувати рішення про визнання переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКЦЕПТ» (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК»), у зв'язку із не підписанням з боку товариства Договору про відступлення права вимоги за результатами конкурсу; відповідно до пунктів 4.17. та 6.2. Положення почати переговори та запропонувати укласти Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, наступному учаснику конкурсу ПАТ «Агрокомбанк», який запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію, що перевищила ринкову ціну (Протокол №7 від 24.10.2013 року засідання конкурсної комісії з реалізації АТ «ЕРДЕ БАНК») (а.с. 92-93).

     

    Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.02.2014 року конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» було проведено повторний конкурс з реалізації майна банку за результатами якого, зокрема визнано переможцем конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_4, та договорами забезпечення за ним, учасника № 2 - ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» (а.с. 100).

     

    Суд не може погодитись з правомірністю дій конкурсної комісії з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК», що стосується проведення повторного конкурсу з реалізації майна банку і як наслідок із правомірністю самого повторного конкурсу, виходячи з наступного.

     

    Як вже зазналося вище, 07.10.2013 року Наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» № 63/13-ОД затверджено Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам (надалі - Положення про порядок проведення конкурсу), яке є обов'язковим для виконання конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК».

     

    Так, згідно п.п. 6.2., 4.16. Положення про порядок проведення конкурсу, якщо протягом 10 робочих днів після затвердження конкурсною комісією протоколу про результати проведення конкурсу, переможець такого конкурсу не підписує договір купівлі-продажу або договір про відступлення прав вимоги за кредитами, конкурсна комісія може прийняти рішення про скасування рішення про визнання переможця конкурсу та почати переговори стосовно укладення договору купівлі-продажу або договору про відступлення прав вимоги за кредитами з наступним учасником, який, відповідно з рішенням комісії, запропонував найкращу після переможця конкурсу пропозицію.

     

    У разі відмови переможця конкурсу укласти договір купівлі-продажу майна, договору переуступки прав вимоги за кредитами, результати конкурсу визнаються недійсними, а відповідний об'єкт може бути запропонований наступному учаснику, який відповідно з рішенням комісії запропонував найкращу ціну після переможця конкурсу пропозицію. В разі його відмови від укладення відповідного договору - об'єкт продажу повторно виноситься на конкурс відповідно до цього Положення.

     

    Крім того, відповідно до п. 5 Положення про порядок проведення конкурсу (Повторний конкурс), у разі, коли майно не продано на першому конкурсі, конкурсна комісія може прийняти рішення про проведення повторного конкурсу.

     

    Зі змісту зазначених пунктів Положення про порядок проведення конкурсу вбачається, що конкурсній комісії за певних умов надано право на проведення повторного конкурсу з реалізації майна, в той же час питання, які стосуються його призначення повинні бути належним чином відображені в рішенні конкурсної комісії, яким згідно даного Положення про порядок проведення конкурсу є Протокол засідання.

     

    Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     

    Судом встановлено, що відповідачами в порушення вимог зазначених норм чинного цивільно-процесуального законодавства України не надано доказів в підтвердження прийняття конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» рішення про проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про доведеність посилань позивача про його відсутність, що в свою чергу є порушенням конкурсною комісією порядку визначеного п.п. 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу.

     

    Крім того, згідно п. 5.6. Положення про порядок проведення конкурсу, повторний конкурс проводиться відповідно до цього Положення.

     

    Пункт 2 Положення про порядок проведення конкурсу (Інформація про майно банку, що реалізується на конкурсі) визначає, що інформація публікується на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК», в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах), не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дня проведення конкурсу.

     

    Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що на конкурсну комісію покладений обов'язок інформування суспільства про реалізацію майна та визначено порядок розміщення такої інформації, зокрема інформація одночасно повинна бути опублікована на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» та в друкованих засобах масової інформації (в одній загальнодержавній та одній регіональній - місцевій, за місцем знаходження банку газетах). Розміщення інформації на вибір чи то на сайті чи в засобах масової інформації, Положенням не передбачено.

     

    Судом же встановлено, а відповідачами не спростовано, що інформація про проведення 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, на сайті АТ «ЕРДЕ БАНК» відсутня що також свідчить про порушення конкурсною комісією п. 2.4. Положення про порядок проведення конкурсу.

     

    Як вже зазначалося вище, результатом проведеного 10.02.2014 року повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги.

     

    Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

     

    Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

     

    Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

     

    З аналізу вищезазначених норм чинного цивільного Закону вбачається, що правочин, може бути визнано недійсним, зокрема якщо його зміст суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

     

    Крім того, проаналізувавши зазначені норми Закону з врахуванням тих правовідносин, які виникли між сторонами, суд також приходить до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами конкурсу з реалізації майна банку правочину є недодержання вимог Закону в момент його укладення, а саме безпосередньо за результатами конкурсу, а тому підставами для визнання правочинів недійсними є порушення встановлених чинним законодавством правил проведення конкурсу, визначених в даному випадку Положенням про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам.

     

    Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

     

    З врахуванням викладеного, а також того, що судом встановлено порушення конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ «ЕРДЕ БАНК» порядку визначеного п.п. 2.4., 4.16, 5.1. Положення про порядок проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, під час призначення та проведення повторного конкурсу з продажу права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_4, та договорами забезпечення за зазначеним Кредитним договором, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права в частині позовних вимог про визнання недійсними укладених 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» спірних договорів відступлення права вимоги є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права, самі позовні вимоги знайшли своє доведення в судовому засіданні, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

     

    Стаття 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

     

    Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

     

    Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що 19.02.2014 року ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 уклали Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором, згідно умов яких ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» відступило ОСОБА_2 права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108.

     

    Підставою укладення зазначених договорів відступлення права вимоги, стало укладення 19.02.2014 року між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ» договорів відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4 та за Іпотечним договором від 02.02.2011 року укладеним між АТ «ЕДРЕ БАНК» та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02.02.2011 року за реєстровим № 108, а оскільки суд прийшов до висновку про необхідність визнання зазначених договорів недійсними, відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, суд вважає також за необхідне, враховуючи вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, визнати недійсними і укладені 19.02.2014 року між ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ «КРЕДЕКС» та ОСОБА_2 Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, а також Договір відступлення прав за іпотечним договором.

     

    Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача та вважає доведеною ту обставину, що на необхідність визнання зазначених договорів недійсними вказує також та обставина, що Договори відступлення права вимоги укладені між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ», які зважаючи на їх зміст визнаються судом договорами факторингу, не містять умов про наступне відступлення фактором права грошової вимоги, а тому наступне укладення ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ з ОСОБА_2 договорів факторингу є порушенням ч. ст. 1083 ЦК України, яка визначає, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається.

     

    Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

     

    При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     

    Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

     

    Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     

    Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     

    Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

     

    Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, згідно ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь останнього з відповідачів солідарно підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

     

    На підставі вищевикладеного, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 512-519, 626, 627, 628, 638, 1077-1086 ЦК України, ст. 77 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 44, 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, Положення про проведення конкурсу з реалізації майна АТ «ЕРДЕ БАНК», на яке існує обмежений попит, серед заздалегідь визначеного кола осіб та реалізацію майна шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншим фінансовим установам, затвердженого наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» від 07.10.2013 року № 63/13-ОД, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217-218, 223 ЦПК України, суд,-

     

    В И Р І Ш И В :

     

    Позов задовольнити.

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 16 від 19.02.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК».

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1359, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108.

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 19.02.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором № 61-КЛ від 30.11.2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК».

     

    Визнати недійсним Договір про відступлення прав за Іпотечним договором, укладений 19.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ ФАКТОРИНГ» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1360, щодо відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 02.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 108.

     

    Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДЕКС» (ТОВ «АУЗ ФАКТОРИНГ») на користь ОСОБА_4, судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

     

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

     

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

     

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 

     

    Суддя В. С. Декаленко

     

    http://reyestr.court.gov.ua/Review/42731082

  9.  

    Еще получил такой ответ от спеца:

     

    1. Факторинг послуга; цесія - ні.
    2. Фактором може бути банк чи фін. установа; цесіонером може бути будь-яка ооба.
    3. Предметом договору факторингу є фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги першої особи до третьої особи; предметом цесії є безпосередньо передача права вимоги.
    4. Ф. - договірний характер; ц. - за договором чи законом.
    5. Ф. - грошовий характер вимоги; ц. - будь-який характер.
    6. Ф. - додаткові послуги; ц. - тільки уступка права вимоги.
    7. Ф. не потребує згоди боржника; ц. - згода боржника не потрібна, якщо інше не встановлено законом чи договором.
    8. Ф. - боржник вправі висувати проти нового кредитора тільки грошові вимоги. Ц. - боржник вправі висувати проти нового кредитора всі вимоги, які виникли у нього відносно первісного кредитора.
    9. Ф. - фін. агент за певних умов зобов'язаний повернути отримані від боржника суми; повернення сум отриманих новим кредитором від боржника не передбачено.
    10. Ф. - передбачена можливість уступки права на отримання грошових коштів, яке вже існує або виникне в майбутньому; ц. - поступаєтья право, яке в момент укладення угоди про його уступку вже належить кредитору на підставі зобов'язання.

     

    Право требование по кредитному договору продано кол. компании  и на следующий день перепродано физ. лицу ,  не уведомив меня о происодящих сделках. Досрочное требование банком выставлялось в 2009г, сроки прошли. Т.е. продали "ноль". 1.Какие закономерные шаги должен был сделать банк, кот. сейчас на стадии ликидации, при данной сделке с "фактором". 2. Как после этого должен был поступить "фактор", когда продавал фтз. лицу право требование по ипотеке? Помогите с суд. практикой. Спасибо!

  10. Між іншим, в руслі цієї теми (про дотримання спеціального порядку  звернення стягнення на предмет іпотеки ( манципація? :)  ) дуже цікаві позиції суддів ВСУ щодо дійсності застереження про позасудове звернення стягнення, про дійсність іпотеки якщо зобовязання дійсне, але не реальне і т.д. й т.п. є в темі    http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7416&hl=

    У этой оговорки есть сроки Исковой давности?

  11.  

    пункт договора гласит: "у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов’язків, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. цього Договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредиту та нар ахові штрафні санкції (штраф, пеню)"

    Позитивная практика есть, более того, сегодня было заседание в Верховном суде по пересмотру решений с этих же оснований, и суд вынес позитивное решение, текст будет через дней пять.

     

    У меня похожий вопрос рассматривается в апелляции, сбросьте, пожалуйста, положительную практику по данному вопросу. Спасибо!

     

  12.  

    rada.gif

    Справа № 0907/2-5003/2011  

    Провадження № 22-ц/779/1583/2015  

    Категорія 27  

    Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.  

    Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.  

     

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    05 жовтня 2015 року                                                                       м. Івано-Франківськ

    Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

    головуючої Ясеновенко Л.В.,

    суддів: Вакарук В.М., Горейко М.Д.,

    секретаря Драганчук У.М.,

    з участю представників сторін,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року, -

    в с т а н о в и л а :

    Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 217 966,62 грн. заборгованості за договором кредиту.

    У апеляційній скарзі ТзОВ «Кредитні ініціативи» посилається на незаконність рішення суду.

    Судом не було враховано того, що 17.12.2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ТзОВ «Кредитні ініціативи» прийняв Кредитний портфель, тобто набув усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, а тому суд відповідно до ст.37 ЦПК повинен був провести заміну сторони правонаступником.

    Апелянт вважає невірним висновок суду про те, що держава відшкодувала банку вартість списаного кредиту за рахунок зменшення податкових зобов'язань.

    При цьому вказує на те, що відповідно до ст.3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону. А оскільки безнадійна заборгованість відповідно до ст.5 Закону віднесена до валових витрат, то в податковому праві прирівнюється до втрачених активів, наслідком чого є збільшення збитків, що призводить до зменшення бази оподаткування податком на прибуток.

    Не враховано судом і того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, а також передбачено звернення до суду з позовом про стягнення та погашення дебіторської безнадійної заборгованості.

    Апелянт також зазначає, що процедура списання безнадійної заборгованості врегульована постановами Національного банку від 13.09.2010 року №424, чинною на момент виникнення спору між кредитором і боржником, та від 01.06.2011 року №172, яка є чинною на даний час.

    Зазначеними постановами передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк зобов'язаний вимагати відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

    Посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено імперативної норми, яка би вказувала на припинення зобов'язань у зв'язку із списанням безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку, апелянт просить рішення суду скасувати, постановити ухвалу про заміну неналежного позивача ПАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» на ТзОВ «Кредитні ініціативи», та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

    Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

    Представники ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №123/Кр74 на суму 200000 грн. зі сплатою 19% річних на залишок заборгованості та кінцевим терміном погашення до 02.04.2018 року.

    Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 04.04.2008 року між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір майнової поруки, предметом якого був житловий будинок АДРЕСА_1

    Того ж дня між ЗАТ «Акціонерний інвестиційно-промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого були вищезазначений житловий будинок та земельна ділянка за тією ж адресою.

    Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» 29.12.2010 року відповідно до ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 було проведено списання безнадійної заборгованості за кредитами, у тому числі за договором кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхових резервів банку.

    Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валютні витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року.

    Зазначене підтверджено актом ДПІ у м. Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку» у м. Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року».

    Порушень законодавства при самостійному списанні банком безнадійної заборгованості перевіркою не встановлено. (а.с.196 т.1)

    Крім того, рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ТзОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.04.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на зазначені рішення.

    Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

    Керуючись ст.ст. 307308313-315317 ЦПК України, колегія суддів, -

    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

    Судді:         Л.В. Ясеновенко

              В.М. Вакарук М.Д. Горейко  

     

    Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» 29.12.2010 року відповідно до ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 було проведено списання безнадійної заборгованості за кредитами, у тому числі за договором кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхових резервів банку.

    Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валютні витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року.

    Зазначене підтверджено актом ДПІ у м. Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку» у м. Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року».

     

    Как же физ лицу добиться такой проверки?

    • Like 1
  13. Свіжішими будуть №172 http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0722-11 (порядок списання) і №23 http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12 (класифікація кредиту,  формування страхового резерву, порядок ведення кредитної справи) . ПС: в пресі недавно пройшло, що Гонтарева попередила банки: скоро скасують нормативне регулювання класифікації і списання- все буде тільки по внутрішніх нормативних документах банку під його відповідальність.

     

    Можно ли потребовать через НБУ свое кредитное дело, т.к. не в судебных заседаниях (последняя судья была просто неадекват ), ликвидатор банка не реагирует на мои письма. Каждое заседание начинается с увеличением суммы задолженности ( причем суммы в миллионах долларо США) и эти доллары они пересчитывают по курсу на день подачи уточнениий  иска в суд, т.к. дело еще не слушалость по сути. Может ли ликвидатор банка проводить конвертацию валют если в банке 1,5 года назад отозвана лицензия и он находиться на стадии ликвидации?

  14.     Сказав та й сказав. 50 то 50. Чого б я спорив.  В принципі цей суддя правий, бо ч.1 ст.598 є нормою бланкетною.    

      Наприклад:

    1. Борговий документ у боржника (ч.3 ст. ст. 545 ЦК)  - де ця підстава у главі 50 ?

    2. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. (ч.4 ст.36 про іпотеку) ?

    і т.п.

    3. А ч..3 ст.615  ?

     

        А про обставину закінчення строку давності написано в тій же главі 50 ст. 607. 

       Час найкращий лікар.

    • Стаття 607.   Припинення зобов'язання неможливістю його виконання

      1. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обста­виною, за яку жодна із сторін не відповідає.

     

    Т.обр., Срок исковой давности в три года  может быть основанием для прининення осн. зобов'язання. Время пропущено и за это обстоятельство сторони уже не отвечают.

    • Like 1
  15. Абсолютно верно...

    • Національний банк України відповідно до зазначених норм Кодексу встановив Методику визначення безнадійною заборгованості за активними банківськими операціями та постановою Правління Національного банку України від 01.06.11 N 172, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.06.11 за N 722/19460, затвердив Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву (далі - Порядок).

      Згідно з п. 7 Порядку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов’язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. ? И сколько банк должен продожать эту роботу? Что Сроки ИД  не беруться во внимание согл. ЦПК?

  16.     без експертизи правильності обліку і фактичного розміру і структури заборгованості  - не знаю. З легким маршрутом також не допоможу.  Логічна підводка приблизно така: заперечуєте позов по цифрах; робите свій альтернативний розрахунок боргу або документально (квитанціями) заперечуєте цифри (епізоди розрахунку)  кредитора (таке практично є завжди бо не грає черговість зарахувань і дати зарахувань); роздруковуєте  з сайта сторінки звітності банку(баланс) з додатком по кредитах (там є цифри по кожній з пяти категорій) - а всі баланси в гривнях; заявляєте клопотання про витребування кредитної справи в складі документів по постанові НБУ №23 ( раніше - №279) там має бути рух кредиту по категоріях вниз ; стверджуєте, що кредит  списаний з благородною метою (по п.7 Постанови №172 - відшкодуванню підлягає фактично списане); заявляєте про експертизу .   

    Я подавала клопотання про витребування кредитної справи, но судья отклонил, сейчас справа слушается по новому (новый судья по делу), буду пробовать опять до рассмотрения дела по сути

    • Like 1
  17.    Я не можу цього стверджувати на 100%. Бачу, що знання  Siringa в цих питаннях вагоміші, тому Вас і скеровую.  За логікою має бути так: стандартний іпотечний кредит (тіло) облікується на позичковому 2233. У разі виникнення часткових прострочок, прострочена частина переноситься на 2238. Якщо заявлена вимога, то з дати, наступної за датою встановленою у вимозі про повне дострокове, вся сума  виноситься на прострочену, тобто  на 2238. Пішов строк перед списанням (кредит понижується в категорії до моменту досягнення 5-ої категорії (процес прийняття адміністративного рішення описано в колишній постанові 279 і теперішній 23). 5 категорія - "безнадійні". Під "безнадійні" доформовується резерв : до 100% заборгованості по тілу і процентах у гривнях, незалежно від валюти кредиту (курс на дату доформування резерву).  Через 180 днів по старій постанові (№424 від 13.09.2010р.) чи з 04.07.2011р. по новій постанові (№172 від 01.06.2011р.) банк має право списати безнадійний кредит за рахунок сформованого резерву. Списання - це адміністративне рішення за яким заборгованість з рахунку простроченого тіла (2238) і прострочених процентів (2239) переноситься на позабалансовий рахунок, що починається з цифри 9.   Якщо протягом строку давності появляються платежі в рахунок заборгованості - з позабалансового рахунка 9 (класу 9) фактично сплачена сума повертається на балансовий рахунок, для коригування збитку відповідним доходом. 

     

    Моя мета полягала в тому, що при списанні появляється фіксована сума в гривнях, яка і підлягає стягненню з позичальника ("відшкодуванню", як каже НБУ), тобто відрізається ризик росту валюти. 

     

      А по-суті, потрібно йти глибше в бухгалтерію, тому, що по постанові НБУ (27.12.2007 № 481) про бухоблік кредитів, одночасно з підписанням договору (зразу) відкриваються позабалансові рахунки для обліку кредиту і застави. Логічно, що  по валютних кредитах банк має два обліки: офіційний-гривневий і (для внутрішнього користування) - валютний.      Глибше щодо бівалютного обліку (і гривня, і валюта) валютних кредитів, з приводу списання при наявності застави і т.д. - не осилив. Звиняйте.    

    Если  задолженность отнесена в класс 5 - безнадежная более 1095( согл с.159 НКУ), то  банк еще может  три года требовать возврат задолженности , ссылаясь на пост НБУ, что списание задолженности за счет страховых резервов не явл. для прекращения претензионной работы с дожником. Это информацию получила от банк. юристов. Как это опровергнуть? Не могу пока найти ответ

  18. Слишком сильно пропущены сроки.

    Какой датой Ваше определение ВССУ?

    апрель 2013 года сулья Горелкина отклонила мое заявление.

  19. http://reyestr.court.gov.ua/Review/51750128

     

    У Х В А Л А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

     

    23 вересня 2015 року                                    м. Київ  

     

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних  і кримінальних справ у складі:  головуючого суддів:  за участю: позивача представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7,     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист порушеного права споживача та визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року,

    в с т а н о в и л а:  

     

    У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 25 грудня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») укладено кредитний договір № 20.00.001258, відповідно до умов якого йому надано кредит в сумі 70 000 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування кредитними коштами терміном до 24 грудня 2022 року.  

     

    На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,                             25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_8 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1, та договір поруки № 20.00.001258/2.  

     

    Того ж дня між банком та ОСОБА_9 укладено договір поруки                          № 20.00.001258/1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

     

    Посилаючись на те, що при укладенні договору позивач був введений в оману банком, зокрема щодо розміру відсотків, які він має сплатити за користування кредитом, оскільки договір містить приховані проценти; кінцева сукупна вартість кредиту не відповідає фактичній вартості кредиту; при укладенні договору порушено Закон України «Про захист прав споживачів» щодо надання повної та достовірної інформації про умови кредитування, а також не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, у звґязку з чим, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсними кредитний договір від 25 грудня 2007 року, договір іпотеки та поруки, зняти заборону відчуження майна, яке є предметом іпотеки та виключити записи про обтяження з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

     

    Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від                      04 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2013 року, позов задоволено.        

    Визнано недійсним кредитний договір від 25 грудня 2007 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_4        

     Задоволено заяву ПАТ «ВТБ Банк» про накладення арешту.        

     

    Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить               ОСОБА_8 та передана в іпотеку ПАТ «ВТБ Банк» згідно із іпотечним договором від 25 грудня 2007 року, до моменту повернення ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк» коштів на загальну суму 52 569,81 доларів США, отриманих на підставі кредитного договору від 25 грудня 2007 року.          

     

    Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.        

     

    Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від                  16 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року, позов задоволено.        Ухвалено визнати недійсним кредитний договір від 25.12.2007 року          № 20.00.001258, який укладений між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_4        

    Визнано недійсним з моменту вчинення іпотечний договір від 25.12.2007 року б/н, укладений між ОСОБА_8 та ВАТ «ВТБ Банк», посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Котенко Л.О. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за                  № 2901.

     

    Визнано недійсним з моменту вчинення договір поруки                                  від 25.12.2007 року № 20.00.001258/2, укладений між ОСОБА_8 та              ВАТ «ВТБ Банк».  

     

    Знято заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, що зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2902  та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером 6302632, контрольною сумо 84Г0762Г97 про заборону на нерухоме майно на об'єкт обтяження: квартиру АДРЕСА_1, номер за РПВН 21222137.          

     

    У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.          

     

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та його представника, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

     

    Судами встановлено, що 25 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та              ПАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит в сумі 70 тис. доларів США зі сплатою 12 % річних терміном до 24 грудня              2022 року.

     

    На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_8 укладено договір поруки, а також договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

     

    В обгрунтування свого висновку щодо введення позивача в оману щодо умов кредитування, суд першої інстанції послався на висновок судово-економічної експертизи від 02 квітня 2014 року № 11, відповідно до якого вихідним параметрам кредитування відповідає ануїтетний платіж в розмірі 862 долари США, натомість банком встановлене значення даного платежу в сумі 870,18 доларів США.

     

    Такому значенню відповідає відсоткова ставка 12,19 %.

     

    Абсолютне значення  здорожчення кредиту за проведеним розрахунком становить 89 778,04 доларів США, що на               8 645,65 доларів США вище від задекларованого кредитором в умовах договору - 81 132,39 доларів США.  Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

     

    За змістом ст. 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

     

    Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину               (ст. 229 ЦК України ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

     

    Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

     

    Встановивши, що на момент звернення позивача до банку із заявою-анкетою про видачу кредиту у фінансовій установі діяла затверджена форма переддоговірної роботи, яка в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана не була,  що призвело до укладення споживачем кредитного договору на невигідних для нього умовах, та прибутковою для банку ануїтетною схемою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно вважав, що формування волі позичальника щодо укладення спірного правочину відбувалось під впливом інформації, яка не відповідала дійсності, та вірно зазначив, що виконання спірного правочину направлено на отримання кредитором прихованого прибутку та виникнення не передбачених втрат у боржника, а тому, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 02 квітня                  2014 року № 11, дійшли обгрунтованого висновку про наявність в діях відповідача умислу, який полягає в замовчувані реальної ціни пропонованої фінансової послуги та декларуванні в кредитному договорі заниженої ціни у вигляді значення абсолютного здорожчання кредиту.

     

    Встановивши наявність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, суди визнали недійсними з моменту вчинення договір іпотеки на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та договір поруки на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України відповідно.

     

     Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     

     Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом оцінки, і висновків суду не спростовують.

     

    Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального й матеріального права, а тому передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для їх скасування не вбачається.

     

     Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

    у х в а л и л а:          

     Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відхилити.

     

     Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

     

    Ухвала оскарженню не підлягає.

     

     Головуючий Н.А. Горелкіна

    Судді: Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко І.М. Завгородня О.М. Ситнік                                                                                                              

    Если в 2013 году было отказано по математическому обману в трех инстанциях , то можно еще раз подать на рассмотрение, в связи с неодинаковой суд. практикой?

  20. Остается ждать положительной практики ВСУ по вопросу:с какого момента прерывает исковую давность иск,оставленный без рассмотрения и прерывает ли он ее вообще.У

    У меня тоже очень схожая ситуация по судебным разбирательствам с банком, только все юристы уверяют, что иск оставленный без рассмотрения не прерывают исковую давность, согласно статтье 265. Очень волнует ваше высказывание, по поводу того, что есть суд. практика о прерывании сроков  если иск оставлен без рассмотрения. Если не сложно вам, то приведите хоть один пример. Спасибо!

  21. И каким образом из-за пропуска срока ИД кредитор будет обращаться в суд за защитой своего нарушенного права? 

    Кредитор(ликвидатор банка) считает, что не пропущен срок ИД и подал в суд в конце 2014г..Досудебное требование о досрочном возврате ипотеки банком было отправлено в 2009г. Вседозволенность банков, которую допустила украинская суд. система позволяет им это делать. А вдруг получиться. Вот и получается, что скоро почти вся Украина будет должницей так называемой "банковской системе"

    • Like 1
  22.    Хіба що повторю свій погляд на сплив строку давності, як самостійну підставу припинення зобовязання. Сплив строку давності є обставиною, яка настає незалежно від волі сторін зобовязання. Тобто таке є самостійною підставою припинення основного зобовязання і, відповідно, припинення акцесорного зобовязання іпотеки.

       Правова позиція трохи про інше: зобовязання, які виникли на законній підставі і не припинені (підстав припинення зобовязання в цивільному кодексі можна знайти до 20 ), забезпечується іпотекою. В цьому нічого екстраординарного чи нового нема.

    Судья мне в решение написал, что срок ИД не явл. основанием к прекращению основного обязательства (Цитата из решения. - Гл.50 Кодексу визначени випадки припинення зобов'язаннь згідно із законом. При цьому сплив позовної давності серед таких випадків не зазначений.) Вот так коротко и ясно.