Petrovcik

Прочитал все, мое мнение, как считают в Кремле, а не как мы: 1. Прошел майдан, в результате пострадали и погибли украинцы. 2. К власти пришла оппозиция и отстранила Яныка от власти.(зачем? это очень выгодно России) 3. Оппозиция отправила в отставку судьей КС.(зачем? очень тупо нарушение международного Права) 4. В Крыму прошли два митинга татар и приверженцев России, в результате умерло 2 украинца.(Возникла угроза беспорядков и дала карты в руки власти Крыма) 5. Будапештский договор предусматривает целостность территорий Украины, где гарантом выступает и Россия. 6. В результате действий оппозиции и коррупционного режима возникла угроза раскола Украины. 7. Согласно Будапештского договора (как гаранта) и Конституции России были введены специальные подразделения войск на территорию Крыма, где расположена военная база в Севастополе. 8. Для того чтоб Крым не достался кому бы-то, ведь он украинский и для того чтоб Украина не отделилась от Крыма, Россия вводит войска на всю территорию Украины до полной нормализации общественно политической обстановки, а также для защиты русско-язычного населения и всего украинского народа (согласно Будапештского договора и договора об стратегическом партнерстве стран СНГ, в том числе договора о ЧФ России). По сути одним словом мы первые здесь, вот мы уже все и гарантируем Украине целостность и не мешайте нам.

Супруг А остался единственным владельцем дома, т.к. отчуждение дома (согласно договора дарения) закрепило его собственность. После смерти супруги В нотариус смотрит, что было на момент смерти в собственности у супруги В. У супруги В. прав на собственность дома (уже отчужденного) нет. Поэтому наследники не могут претендовать на имущество, которое не принадлежит супруге В. Тут другое и самое важное, у меня отец умер в этом году, я его похоронил и открыл наследственное дело. У него была супруга (мне она мачеха) и они проживали вместе отдельно и моя семья им помогала всю жизнь. Отношения были у нас родственные и очень хорошие. Никто из нас не думал о какой то квартире, чтоб ее делить при жизни отца, т.к. всю душу вкладывали и заботились о них. Родственников и детей у его супруги нет, она сирота. Когда я пришел на поминки 9 дней (организовывал все я сам) его супруга вытурила меня с моей семьей из квартиры и сказала, что квартира ее и документы все на ней и имела она меня с моей семье, т.к. она уже живет своей жизнью и собирается выйти замуж, а документы сейчас на квартиру находятся у работника совбеза. Нотариус сказала, что наследником являюсь я и супруга моего отца. Дележ такой (цифры образно) 1. Квартира 20 м 2. Доля моего отца 10 м и его супруги 10м. 3. Доля его супруги не трогается, т.к. это ее часть собственности в приватизации. 4. Доля моего отца 10 м, делиться на его супругу 5 м и на меня 5 м. 5. Доля после вступления в наследство супруги 15 м, а мне только 5 м. Этот дележ по закону без заповита. Так же нужно не забывать, даже если брать Ваш случай! Пусть супруг А напишет завещание на своих детей, то после смерти нотариус ознакомившись с завещанием обязательно спросит о супруге В. Инвалид она или уже нетрудоспособная как пенсионер, где должна учитываться обязательная доля не зависимо, когда она вышла замуж за супруга А, хоть за день до смерти............................. В Вашем случае нужно, (чтоб дети получили наследство от супруга А) это развод между супругами А и В.

Исполнителя Заемщик еще не видел, подаем сегодня иск по ЗПП.

Это молодежка 2005 года, там ник то не прописан.

КАСАЦІЙНА СКАРГА Оболонським районним судом м.Києва винесено ухвалу від 01 липня 2013 року (а.с. 18-19 т.2), якою задоволено Постанову (про примусове проникнення до житла боржника фізичної особи) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві щодо дозволу про примусове проникнення до житла боржника. за адресою. Ухвалою від 13.11.2013р у справі №22-ц/796/11328/2013 апеляційний суд м.Києва відхилив апеляційну скаргу апелянта та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін. Ухвала Оболонського районного суду м.Києва від 01.07.2013р. та ухвала апеляційного суду м.Києва від 13.11.2013р. ухвалені з неправильним застосуванням законів, які підлягали застосуванню, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів в системі законодавства України за критерієм юридичної сили, найвищим актом є Конституція України. Відповідно до її ст. 8, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зазначене положення означає те, що будь-який інший нормативно-правовий акт має не лише відповідати нормам Конституції, але і не суперечити їй. У Постанові Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 № 9 зазначається, що «оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії» (п.2). Зокрема, ст. 61 Конституції передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Однак суд першої інстанції та апеляційний суд м.Києва не всебічно перевірив усі обставини справи та застосував норми матеріального та процесуального права, які не підлягали застосуванню до правовідносин, що склалися між сторонами, в зв'язку з чим постановив необґрунтоване судове рішення. Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв’язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Оскаржувані ухвали вищевказаним вимогам не відповідають, оскільки суди не всебічно перевірили усі обставини по справі та застосував норми матеріального та процесуального права, які не підлягали застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами, в зв’язку з чим винесли необґрунтовані ухвали. Крім того: П О С Т А Н О В А № 5 ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” 9. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред’явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. Вищезазначені обставини апеляційним судом м.Києва враховані не були. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Про реалізацію іпотекодержателем своїх прав на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться також в перших частинах статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку». В вищеназваних нормах права зазначається як на підставу звернення стягнення на предмет іпотеки саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову. Таким чином, за термінологією законодавчих актів, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного до ЗУ «Про іпотеку» змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в окремому позовному провадженні. Ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлює, що у разі задоволення судом окремого позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: - загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; - опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; - заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; - спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; - пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; - початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім цього, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що банком дотримано вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного повідомлення позичальника про порушення основного зобов’язання. Зазначене взагалі залишилось поза увагою суду першої інстанції. Отже, суди не дослідили чи дотримано банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та не звернули уваги на те, якими належними доказами повинно бути підтверджено виконання іпотекодержателем обов’язку щодо направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту. Також, поза увагою судів залишилось і питання про ціну предмета іпотеки Так, заставна вартість майна визначена договором іпотеки в сумі 261 515 грн. 00 коп. При вирішенні спору судам необхідно було з’ясувати чи погоджуються сторони з такою оцінкою. Якщо з цього питання виник спір, то в залежності від того, яка сторона оспорює оцінку, вона зобов’язана довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. Як убачається із п. 45 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику. Із змісту вищенаведених норм та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову, а не будь-яке рішення суду про задоволення вимог майнового характеру. Дії державного виконавця в даному виконавчому провадженні, направлені на звернення стягнення на предмети іпотеки за відсутності відповідного судового рішення, на Законі не ґрунтуються, тому не має підстав визнати їх правомірними. Таким чином, апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що окремі позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки банком заявлялись, а тому вимоги щодо задоволення подання від 01.07.2013р. ВДВС Оболонського районного управління юстиції м.Києва є передчасними. Вищезазначені обставини апеляційним судом м.Києва враховані не були. Відповідно до ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону. Так, колегія судів погодилась з висновком суду першої інстанції щодо задоволення подання ВДВС Оболонського районного управління юстиції м.Києва, з чим погодитись не можливо. Задовольняючи подання ВДВС Оболонського районного управління юстиції м.Києва суд першої інстанції виходив з того, що я на неодноразові вимоги державного виконавця не реагував, чим перешкоджаю виконанню виконавчого провадження, що не відповідає дійсності. На підставі виконавчого листа №2-510 від 20.04.2011р. (а.с.4 т.2) Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрите виконавче провадження ВП №3173 по стягненню на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу 416101,03 грн. Боржнику самостійно виконати виконавчий документ в строк до 28.03.2012р. (а.с.5 т.2) Ані виконавчого листа, ані Постанови про відкриття виконавчого впровадження Скаржнику не надсилалося, і відповідно, не надавався час та можливість для добровільного виконання судового рішення - у відповідності з вимогами діючого законодавства, зокрема ст.30 Закону України “Про виконавче провадження “ : Вищезазначені обставини апеляційним судом м.Києва враховані не були. Стаття 30. Добровільне виконання рішення. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення … Відповідно до частини другої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ. Закон України «Про виконавче провадження» встановлює, що державний виконавець по рішеннях суду немайнового характеру повинен провести виконавчі дії у двомісячний термін, а по інших виконавчих документах – протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (стаття 30.ч.2. ЗУ «Про виконавче провадження»). Слід звернути увагу на початок та кінець обчислення строків здійснення виконавчих проваджень. Законодавець встановив, що строк здійснення виконавчого провадження не поширюється на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна. Таким чином, при вирішенні питання про те, чи здійснені державним виконавцем дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у встановлені Законом строки для виконання рішень немайнового та майнового характеру впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться (стаття 38 Закону). Тобто, термін, коли державним виконавцем проводились виконавчі дії є строками здійснення виконавчого провадження, а коли виконавче провадження зупинено – виконавчий документ просто перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби і цей термін не включається до строків здійснення виконавчого провадження. Після закінчення існування обставин, що стали причиною для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець повинен винести постанову про поновлення виконавчого провадження. З цього періоду перебіг строку здійснення виконавчого провадження продовжується. В загальній сукупності виконавчий документ може перебувати в органах державної виконавчої служби рік і більше, але виконавчі дії повинні бути проведені протягом двох або шести місяців, як встановлено Законом. Вищезазначені обставини апеляційним судом м.Києва враховані не були. Отже, на підставі виконавчого листа №2-510 від 20.04.2011р. (а.с.4 т.2) та на підставі Постанови від 21.03.2012р. (а.с.5 т.2) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві., якою відкрите виконавче провадження ВП №317по стягненню з gggg. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу 416101,03 грн., (а.с.5 т.2), виконавчі дії у 2013 році не можуть проводиться (стаття 38 Закону України «Про виконавче провадження»). Також, в ухвалі судом першої інстанції зазначено (а.с.18 т.2) (абзац 2), що у судове засідання сторони не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином. Однак Скаржник стверджує, що про судове засідання та час йому було не відомо, з причин того, що таке повідомлення він не отримував та в матеріалах справи доказів, що повістка для Скаржника відправлялась – відсутні. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ухвалою суд першої інстанції порушив мої права, бо неможливо відмовитися від прав, гарантованих Конституцією та Законами, у тому числі відмовитися від права свого захисту. Вищезазначені обставини апеляційним судом м.Києва враховані не були. В обґрунтування є мої доводи, як скаржника про неналежне повідомлення, мене. про час та місце розгляду справи судом першої інстанції при ухваленні відносно мене будь-якого рішення, оскільки спосіб виклику в судове засідання визначений ч. 9 ст. 74 ЦПК України може застосовуватись лише після вчинення певних дій та за наявності визначених умов. Так, Пленум Верховного Суду України в Постанові «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз’яснив, що виклик відповідача у суд через оголошення в пресі буде вважатися належним повідомленням, лише у разі, якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача невідоме навіть після звернення позивача до адресного бюро й органів внутрішніх справ (докази чого мають бути у справі), а не при його неявці в судове засідання, коли відоме його місце проживання, оскільки явка до суду є правом, а не обов’язком сторони у справі (частина перша статті 27 ЦПК). Крім того, апеляційний суд м.Києва безпідставно посилається на повноваження державного, встановлених ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», що дозвіл на примусове входження до житла чи іншого помешкання володіння боржника-фізичної особи може бути надано судом лише в разі відмови державному виконавцю у добровільному допуску до них та дотримання державним виконавцем вимог Закону по вчиненню виконавчих дій, які було здійснено перед тим, як Скаржник ознайомився із Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2012 року (а.с.5 т.2) із матеріалів у цивільній справі №756/8702/13-ц у зв’язку із отриманням за місцем мешкання ухвали від 01.07.2013р. Оболонського районного суду м.Києва. Свої доводи Скаржник обґрунтовує наступним: Підтвердження того, що Подання ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві від 03.04.2013р. №450/10 (а.с.3 т.2) розглядалося поверхньо, неповно та не всебічно міститься вже в перших рядках ухвали суду першої інстанції від 01.07.2013р. Зокрема, в абзаці 1 вказано, «…. що 10.01.13 на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця, якою зобов’язано боржника бути присутнім 14.01.13 з 19.00 год. по 22.00 год. при провадженні виконавчих дій за адресою: ggggggggggggggggg та допустити державного виконавця до вищезгаданого приміщення…» . Однак, з матеріалів справи вбачається, що з поданих разом із Поданням ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві документів не відповідність зазначеного в ухвалі суду, а саме: у вимозі державного виконавця від 10.01.2013 № 785/10 (а.с. 10 т.2) вказано, що (абзац 2) « … Боржником рішення суду в самостійному порядку не виконано. Відповідно ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» ВИМАГАЮ 10.01.2013 бути присутнім з 19.00 год. по 22.00 год. при провадженні виконавчих дій за адресою: ggggggggggggggggggggg та допустити державного виконавця до вищезгаданого приміщення…». Тобто, з цього приводу не зрозуміло, коли проводились виконавчі дії 10.01.2013р. чи 14.01.2013р. Також , в абзаці 5 цієї ухвали вказано зовсім протилежне ніж у 1 абзаці ухвали, а саме «……10.01.2013 на адресу боржника було направлено вимогу про те, що з 14.00 год. по 15.00 год. 10.01.13 необхідно допустити державного виконавця за адресою: ggggggggggggggggggggggggggg для накладення арешту та опису майна, з метою подальшої його реалізації…» . Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про направлення боржнику 10.01.2013р. вимоги, лише є почтове повідомлення, що рекомендований лист подано 11.01.2013р., а отримання його було 18.01.2013р. з проставлянням підпису невідомої особи, тобто, я такого повідомлення не отримував. Також у матеріалах справи є інше почтове повідомлення що рекомендований лист подано 01.02.2013р., а отримання його було 08.02.2013р. з проставлянням підпису невідомої особи, тобто, я теж такого повідомлення не отримував. Крім того, Подання про примусове проникнення до житла боржника фізичної особи розглядалося у відсутності державного виконавця, як другої сторони у розгляді справи та виконавець подав із Поданням ксерокопії документів без належного оформлення. Не встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом м.Києва наданого державним виконавцем ксерокопії документів, які не оформлено належним чином, не має зазначення прізвища посадової особи, яка має право завіряти такі документи, підпису цієї особи та печатки ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17.04.2003р. Відповідно до ч.3 ст.5 Декрету КМУ "Про стандартизацію та сертифікацію" від 10.05.1993р. обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами,організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів. Крім того, відповідь з БТІ м.Києва від 27.04.2012р. № 17197 (И-2012) без підпису посадової особи (а.с. 6 т.2). Акт (можливо від 07.02.2013р.???) державного виконавця виконано одноособо та без зазначення дати проведення виконавчих дій (а.с. 15 т.2), що свідчить про відсутність виконання державним виконавцем державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 07.02.2013р. будь-яких виконавчих дій за адресою: ggggggggggggg Так, згідно Ст. 15 «Залучення понятих до провадження виконавчих дій» Закону України «Про виконавче провадження»: 1. Виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих. 2. Присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна. 3. Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох. 4. Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій державний виконавець роз'яснює понятим їхні права і обов'язки, про що зазначається в акті. 5. Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Отже, висновок апеляційного суду м.Києва при вивчені матеріалів справи, що я, як боржник не допустив до квартири для проведення її опису відповідно актів державного виконавця від 14.01.2013р та 07.02.2013р. є помилковими. Крім того, колегія суддів не вважає посилання апелянта на відсутність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 24 червня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 2 грудня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2011 року, вирішено стягнути з gggggggggggggggggg на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 416 101 (чотириста шістнадцять тисяч сто одна) грн. 03 коп. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 414 281,03 грн., з яких 328 476,13 грн. заборгованість за кредитом, 41 043,82 грн. заборгованість за відсотками, 1 724,49 грн. пеня за прострочення кредиту, 43 036,59 грн. пеня за простроченням відсотків, звернути стягнення на квартиру gggggggggggggggggggggggggggg, що належить на право власності gggggggggggggggggggggg, загальна площа якої складає 36,60 кв. м. жила- 19 кв. м., складається з однієї житлової кімнати, початкова вартість 261 515 грн. шляхом проведення прилюдних торгів. Виконавчий лист, копія якого міститься в матеріалах справи (т.2 а.с. 13), виданий на виконання зазначеного рішення, підтверджує висновок суду про задоволення подання ВДВС Оболонського районного управління юстиції м.Києва. Зазначений факт не відповідає дійсності, з наступних підстав. По перше. Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 червня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 2 грудня 2010 року набрало чинності 02.12.2010р. На виконання рішення Оболонським районним судом м.Києва було видано Виконавчий лист зі строком пред’явлення до виконання – 1 рік (а.с.4 т.2). Отже, на підставі виконавчого листа №2-510 від 20.04.2011р. (а.с.4 т.2) та на підставі Постанови від 21.03.2012р. (а.с.5 т.2) державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві., якою відкрите виконавче провадження ВП №3173 по стягненню з ggggggggggggg. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу 416101,03 грн. терміни щодо пред’явлення до виконання вийшли 03.12.2011 року, а заяву про примусове виконання подано 14.03.2012 року. Так, згідно Ст.22 Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання Закону України «Про виконавче провадження»: 1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. 2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом. 3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. 4. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо. Отже, строки пред'явлення виконавчих документів до виконання обчислюються у встановленому законом порядку. Так, виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає нєгайному виконанню, — з наступного дня після його постановлення. Виконання рішень господарських судів можливе з наступного дня після набрання рішенням законної сили. По друге. На підставі виконавчого листа №2-510 від 20.04.2011р. (а.с.4 т.2) Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрите виконавче провадження ВП №3173 по стягненню з gggggggggggggggggggggggggggg на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу 416101,03 грн. Боржнику самостійно виконати виконавчий документ в строк до 28.03.2012р. (а.с.5 т.2) Отже, у Постанові від 21.03.2012р. (а.с.5 т.2), про відкрите виконавче провадження ВП №3173 по стягненню з gggggggggggggggggggg на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу 416101,03 грн. та (у Постанові) відсутні будь-які виконавчі дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві gggggggggggggggg щодо стягнення предмету іпотеки. З цього приводу Скаржник вважає, що дії державних виконавців неправомірні, оскільки окремі дії кожного державного виконавця суперечать чинному законодавству. По третє. У своїй апеляційній скарзі мною було зазначено, що за термінологією законодавчих актів, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного до ЗУ «Про іпотеку» змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в окремому позовному провадженні. У апеляційній скарзі мною рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 червня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 2 грудня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2011 року мною не спростовується про визнання боргу та його стягнення. Ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлює, окремого позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не одночасного звернення стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 416 101 (чотириста шістнадцять тисяч сто одна) грн. 03 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми боргу з мене. і звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути у своїй природі, бо я є боржником та іпотекодавцем одночасно. Законодавством України не передбачено за одним позовом одночасний розгляд звернення стягнення суми боргу боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки боржника (справедливість, добросовісність та розумність). Мабуть суд першої інстанції помилково виходив з того, що я як заставодавець можу нести таку подвійну відповідальності, оскільки вона визначена договором у виді переданого в заставу майна, але одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки є подвійним стягненням (п.3 ст. 13 ЦКУ : Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах). Також, Постановою пленуму ВСС від 30.03.2012 N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено: 42. Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов’язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця). Таким чином, зважаючи на вищенаведені доводи, враховуючи норму ст. 360-7 ЦПК України, що встановлює її обов’язковість для усіх суб’єктів владних повноважень, Скаржник вважає, що ухвала від 01.07.2013р. винесена не у відповідності до законодавства, що регулює правовідносини іпотеки, дії державних виконавців щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без рішення про стягнення на предмет іпотеки є незаконними, а стягнення заборгованості і стягнення на предмет забезпечувального обтяжування є самостійними способами захисту порушених прав, які кредитор вибирає на власний розсуд, ототожнення яких є неможливим. Відповідно до ст.15 ЦК України та ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду в порядку встановленому законом. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-327, 336, 338 ЦПК України,

Уважаемый Ярослав, решение было в 20 декабря 2010 года об взыскании задолженности и в вторым пунктом в счет задолженности с торгов реализовать Ипотеку......... Двойное взыскание. Заемщик в 2010 году на заседания не ходил, тупо подписывал все бумаги, которые готовил адвокат (вся защита была построена на незаконной выдаче валюты). Заемщик проиграл все инстанции.... Исполнительное производство открыто в 2012 году. Исполнитель приходил с участковым и банком в январе 2013 года, составил Акт, т.к. дома никого не было (в постанове про Ипотеку ничего не сказано). Соседи сказали, что участковый сам имеет Ипотеку в банке и он наехал на исполнителя, т.к. прошло более 6 месяцев после открытия дела в ДВС и что постанова открыта другим исполнителем, о передачи дела другой постановы нет. Заемщик до сих пор не получал постановы из ДВС. Обращались в апелляцию, судья под нос мявкала что то.... Спросила был дома Заемщик, когда приходили из ДВС, он сказал, что не был. Оставила решение об проникновении в силе, хотя второй Акт составлен исполнителем без понятых, ответ из БТИ сам напечатал и в дело(подписи руководителя БТИ нет), Исполнительный лист закончился 20.12.2011 года. Подали в кассацию, те как обычно отказали в открытии(кстати еще не видел в реестре положительного решения....всем тупо отказывают)

Если срок исполнения решения суда истек, какие действия могут быть со стороны взыскателя, если исполнительное производство (дело) не закрыто и спустя 2 года судья, который принял решение в 2010 году, в 2013 ухвалил об принудительном проникновении в жит.помещение (Ипотеку)?

Все правильно Вы пишите, что не поняли... "Вожди слепые (алчные, жадные, без морали), оцеживающие комара, а верблюда поглощающие"......... идет осуждение поступков у власти стоящих евреев... А причем к посетителям форума, такое выражение связанное с зоофиллией.. AntiBank сказал(а) 26 Ноя 2013 - 20:16:Видать новички и старички, которые не сильно наблюдают за форумом, начинают отцеживать комара, а верблюда пропускают. Отцеживать комара и оцеживающие комара Верблюда пропускают и верблюда поглощающие Да философия и дебри Для меня Ваша тема закрыта...............

Все правильно Вы поняли, даже не осознавая. Ваш анекдот, прямо в точку..... Бери кредит на 2...., заплатишь процентов еще на 2........, а если не сможешь вернуть, то заберу все 7.... или 8...... Писал (говорил) только для AntiBank , единственное "вслух" отрыто.. Мне кажется, что изложив какое - то мнение, другой человек выложит свое, тем самым в этом общении Мы можем понять свои (в частности Я)........ ОШИБКИ........

AntiBank сказал(а) 26 Ноя 2013 - 20:16: ремикс И что Вы этим хотели сказать? AntiBank сказал(а) 04 Фев 2012 - 12:36: snapback.png Что не так? В чем противоречие? Видать новички и старички, которые не сильно наблюдают за форумом, начинают отцеживать комара, а верблюда пропускают. Я ПРОТИВ банков и ростовщиков и коллекторов по определению. Почему я должен кому-то что-то объяснять?! Дааааа...............................!!! Вы меня удивили........... да........!!!! Делайте выводы............... И вот почему. Парень в чем то прав......... "жи....вские" ребята кредиты не брали, но они "ж..ды" за права этих парней, которые их (ж.дов) не понимают......... (пример мой сосед Яйцик-супер человек на майдане за этого парня тоже!!! ............ Яйцик с боксером что-то делает на майдане сегодня, хотя есть вопросы к его физиономии, и вот поговорка: "Бей ж...д.. спасай Россию" ....................................Эта пословица Кличка тянет по-ближе к Яцику....., чтоб ник то не спас Россию). Вы скажите бред.......... А Вам скажу, что я Вас во всем поддерживаю в заданной теме, но не люблю верблюдов в понятии пропускать............. Ведь у нас на форуме уже появился человек, который решил немного по бунтовать по понятиям, а это уже не право, а навязывание своего "эго" ("Вася111"), причем это "го", не повториться со звуком ни водной пещере, когда кричать "А-УУУУУУ" . Старичок или новичок не имеет значение, я считаю, что тему которую Вы затронули весьма деликатная........ Ведь .....? Есть .....? Каким образом...........? Вы определили "новички и старички"........??? А я спрошу у Вас, ведь есть судьи проститутки......??? Ну те, что за деньги................................понятно, а если те, что по любовно без статьи......??? Так, я не могу тогда смотреть "Нашу Рашу" , ведь там рабочий и зав цехом.............типа комики, а у нас судья мужик, вроде и не комик (все делает как женщина) и.........??? Вот поэтому, я обратился к Вам, к человеку, который затронул тему "....." что делать в этом "без...пределе"? ALTIS сказал(а) 25 Ноя 2013 - 11:26: и сказал, ....................................................................................................................................бог ему судья..., а мы свидетели.......................... И это его право.........."душа украинская требует справедливости" ...... УВО.... 1913 год......................... в результате чего Гитлер(ефрейтор-щенок-жидо..ненависник) пришел к власти спустя почти 20 лет, обманув украинских националистов")". Для информации Алтиса, ведь цыгане, тоже кредиты не брали......... И на вокзале их сегодня нет........ На майдане их нет........... А живут с нами рядом........ Я считаю, что тему развивать надо........(о судьях, а не о жид. и цыганах.....) С ж...дам... и цыганами только как.............. Мессинг, видевший сквозь время... Уважаемый AntiBank, если ВЫ выбрали себе такой "ник" .........(ответственность) будьте добры обращаться по "европейски" со всеми гражданами Украины, кем бы они и ВЫ не были ж..дами.....(Мессингом).., бомжами.........,русскими, поляками, евреями, молдаванином (Тигибко......., а "в армии СССР молдаванин тот-же еврей только украинский"(какие корни??) у этого персонажа понятно, если перевести с украинского на русский и наоборот, то его называют "П...=========Ц (Тут 3 буквы), наверное он тоже, что-то обрезал, когда думал о пенсионерах или думал о том, что такое банковское "семейное" ющенское дело или кто такие "проститутки- мужики или бабы"), грузинами или, как я рожденным от "цыганки-матери". И как говорил великий боксер Виталий Кличко "задуматься..........................., прежде чем, что то делать". А почему я Это пишу..... , потому, что я задумался, откуда пошло такое выражение отцеживать комара, а верблюда пропускают................................................................. Не знаю точно и утверждать не буду, но как поговаривают уважаемые соседи-евреи................. (Афганские "с..водки" прапоров 1982годов.., (сводка- это получить материальное вознаграждение как от одной стороны, так и от другой заинтересованной стороны)....(сводка-это негласное сообщение в .......... о своих сослуживцах, занимающихся противоправной деятельностью в рядах Советской Армии),... (с водки у "сундука " поехала крыша..... любимое выражение наших солдат об украинских прапорщиках в Афгане и не только...в Афгане) ...........................За хорошие деньги можно у душманов ребят "выкупать", но особенных ребят....... А те ребята были тоже """"жи...ами, уходили в Афган из-за своих родыков-коммуняк-ж.. в", ну все есть,............... а вот назло пойду в армию.... в Афган......)...... Вот от куда пошли "верблюды"....и "жи..ы с комарами............" А нашего брата,,,,, в те времена как правило.................................. украинца или русского с Донбасса или Львова сразу в расход, как это в Вашей теме...... Проституция судей высшего спец. суда в части двойного взыскания, ответственностиИли тому дала, а тому не дала..................................... (а як, що не дала, то............ в тому твоя вина..................) Мораль козла, ....................................смотрящего и слушающего о беседе молодого Ослика и его старого деда Осла, о том какие бывают "ОСЛИХИ!" """" Он старичок, а он новичок, значит не все еще "унесло", ..........а так................................................. с ней первый не сможет,......................... второй побоится............. неважно, что мой ч...н туда не внедриться............., я ножки подставлю, сварю питие........... и будет Вам пир на все наше Село..........""""""""""""""""""

Визнано припиненням право застави на квартиру АДРЕСА_1 по іпотечному договору між АКБ" Укрсоцбанк" і ОСОБА_5 10 липня 2008 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 10 липня 2008 року. У меня такая же ситуация, один из ипотекодателей в Свидетельстве на право собственности указан неправильно. Судья долго смеялась о моем заявлении... В итоге.......... закрыла дело .............. была счастлива, что представитель Банка не пришел, потом сказала что все зависит от обстоятельств.............. Посоветовала отдельно признать свидетельство на право собственности (без участия Банка) не действительным.... Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Это все я знаю, подал Апелляцию http://reyestr.court.gov.ua/Review/34589993 . Заемщик пришел, его спросили, чья квартира, он сразу его-ипотечная. Представителей ДВС и Банка не было.... Судьи долго не думали прочитали скаргу и бегом бегом ушли на ........ в последствии отказали в апелляционной жалобе Заемщика и оставили в силе решение первой инстанции про примусове проникнення до житла ОСОБА_1. Подам кассацию............. Но не в этом дело, что делать с решениями 3-х инстанций от 24 червня 2010 року, которые вступили в законную силу об: 1. Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» 416101 грн. 03 коп. 2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 414281 грн. 03 коп. суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1, початковою вартістю 261515 грн., яка належить ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів. SP может торги на сайте устроить или в этой теме никто не компетентен??? Согласимся, что тому дала, а тому не дала.

Вот с другой ветки http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5332 мнение........... Посоветуйте что делать........ Решения по трем инстанциям вступило в силу о взыскания с заемщика всей суммы по кредитному договору и одновременно взыскание на предмет ипотеки заемщика!!! Отдельно иск к Заемщику по ипотеке банк не подавал......... Суд первой инстанции в своем решении взыскал: 1. Всю сумму по кредитному договору........ 2. В счет погашения задолженности по кредитному договору "звернув" взыскание на предмет ипотеки Заемщика......... Неужели такое решение вступившее в силу нельзя обжаловать???

ДАаааааааааааааа???? И я не понял о чем Вы? Разве можно в одном позове сразу взыскать: 1. всю сумму долга по кредиту (согласно основного обязательства, т.е. Кредитного договора) и ........(не обращаясь ДВС) Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» 416 101 грн.03 коп. 2. за счет недвижимого имущества заемщика (в том числе по другому договору Договору Ипотеки)? В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 414 281 грн. 03 коп. суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1, початковою вартістю 261 515 грн., яка належить ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів. Тем более сумма по 1 позиции выше чем по 2............ А может это два разных понятия: снягнув з Боржника и звернув стягнення на Іпотеку Боржника ??? КАЗНИТЬ НЕЛЬЗЯ ПОМИЛОВАТЬ............................. Так где запитую ставить

Как там по телику: А Вам слабо???

Ну хотя бы такой пример: І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Р І Ш Е Н Н Я КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) м. Київ Справа N 1-26/2011 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 Конституційний Суд України у складі суддів: Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого, Бауліна Юрія Васильовича - доповідача, Бринцева Василя Дмитровича, Вдовіченка Сергія Леонідовича, Винокурова Сергія Маркіяновича, Гультая Михайла Мирославовича, Запорожця Михайла Петровича, Кампа Володимира Михайловича, Колоса Михайла Івановича, Лилака Дмитра Дмитровича, Маркуш Марії Андріївни, Пасенюка Олександра Михайловича, Сергейчука Олега Анатолійовича, Стецюка Петра Богдановича, Шишкіна Віктора Івановича, розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням громадянина Степаненка А.М. щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., N 30, ст. 379) з наступними змінами (далі - Закон) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало конституційне звернення громадянина Степаненка А.М. Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є наявність неоднозначного застосування вказаних положень Закону ( 422/96-ВР ) судами загальної юрисдикції та органами виконавчої влади. Заслухавши суддю-доповідача Бауліна Ю.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в: 1. Громадянин Степаненко Андрій Миколайович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону ( 1023-12 ) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Необхідність в офіційному тлумаченні автор клопотання аргументує неоднозначним застосуванням вказаних положень судами України та органами виконавчої влади, що може призвести до порушення його права на захист державою, як споживача послуг комерційного банку, передбаченого частиною четвертою статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Суб'єкт права на конституційне звернення стверджує, що суди поширюють дію Закону ( 1023-12 ) лише на правовідносини, що виникають на стадії укладення договору споживчого кредиту. Органи виконавчої влади, навпаки, виходять з того, що дія Закону ( 1023-12 ) поширюється на правовідносини сторін договору споживчого кредиту не тільки на стадії його укладення, а й на стадії виконання. Громадянин Степаненко А.М. просить Конституційний Суд України дати офіційне тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону ( 1023-12 ) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ), роз'яснивши, чи дія Закону ( 1023-12 ) в частині регулювання договору споживчого кредиту поширюється лише на стадію укладення такого договору чи й на стадію його виконання. 2. Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення висловили Голова Верховної Ради України, Національний банк України, Голова Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Асоціація українських банків, Українська асоціація споживачів, науковці Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України". 3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушене в конституційному зверненні питання, виходить з такого. 3.1. Україна як соціальна, правова держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 1, частина четверта статті 13, частини перша, четверта статті 42 Конституції України) ( 254к/96-ВР ). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ). 3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - Кодекс). Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу ( 435-15 ). Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України) ( 254к/96-ВР ), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу) ( 435-15 ). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів. 3.3. Конституційний Суд України бере до уваги також положення актів міжнародного права. Так, у пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N 39/248 ( 995_903 ) зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів. Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача. У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви). За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів ( 994_b19 ) важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди. 3.4. Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 Кодексу ( 435-15 ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III ( 2664-14 ) (далі - Закон про фінансові послуги). Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону ( 1023-12 ) споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. За частиною першою статті 11 Закону ( 1023-12 ) між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Частиною другою статті 11 Закону ( 1023-12 ) та абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги ( 2664-14 ) врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III ( 2121-14 ) (далі - Закон про банки) - щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу. У частині третій статті 11 Закону ( 1023-12 ) встановлено правила збору та використання інформації щодо споживача як на стадії укладення договору споживчого кредиту, так і в процесі його виконання. Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону ( 1023-12 ) передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо. Права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 1056-1 Кодексу ( 435-15 ), частини четвертої статті 55 Закону про банки ( 2121-14 ), частини другої статті 6 Закону про фінансові послуги ( 2664-14 ), згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону ( 1023-12 ), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону ( 1023-12 ) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. 4. У процесі розгляду справи не дістали підтвердження доводи суб'єкта права на конституційне звернення про наявність неоднозначного застосування положень частини восьмої статті 18 та частини третьої статті 22 Закону ( 1023-12 ). Тому конституційне провадження в цій частині справи підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), пункту 1 параграфа 51 Регламенту Конституційного Суду України ( v001z710-97 ) у зв'язку з невідповідністю конституційного звернення вимогам, передбаченим цим законом. Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 45, 51, 62, 66, 67, 69, 94, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), пунктом 1 параграфа 51 Регламенту Конституційного Суду України ( v001z710-97 ), Конституційний Суд України в и р і ш и в: 1. В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. 2. Конституційне провадження у справі щодо офіційного тлумачення положень частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) з наступними змінами припинити на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) у зв'язку з невідповідністю конституційного звернення вимогам, передбаченим цим Законом ( 422/96-ВР ). 3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» 416101 грн. 03 коп. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 414281 грн. 03 коп. суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1, початковою вартістю 261515 грн., яка належить ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів. На сегодняшний день у заемщика на руках нет решения и позова в первую инстанцию, которую готовил адвокат. Сам адвокат на связь не выходит, найти его заемщик не может. В реестре решения первой инстанции нет. Адвокат показывал заемщику решение и подготовил апелляцию в 2010 году и кассацию в 2012 году... Потом пропал.

В 2010 году суд первой инстанции в своем решении по позову Банка к Заемщику, который же в одном лице и Ипотекодавец: 1. пунктом взыскал с заемщика всю сумму долга по кредиту и 2. пунктом в счет ипотеки (которую передал в Банк Заемщик) погасить сумму долга по задолженности. Все сроки пропущены, в голову ничего не идет, ДВС на пороге с Постановой "Про примусове проникнення до житла боржника фізичної особи". ​Заемщик подавал сразу апелляцию по валюте, потом кассацию, ответ получил в 2013 году(все проиграл) и летом пришли из ДВС. УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА Справа № 22-18872 Головуючий у1-й інстанції Тітов М.Ю. Доповідач Пікуль А.А. У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2010 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого Пікуль А.А. суддів Невідомої Т.О. Вербової І.М. при секретарі Голубенко О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовомОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору в с т а н о в и л а: Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року частково задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд стягнув з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» 416101 грн. 03 коп. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 414281 грн. 03 коп. суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1, початковою вартістю 261515 грн., яка належить ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору № 014/9408/84/20500 від 20 жовтня 2005 року відмовлено. Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильну оцінку доказів, неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» та задовольнити зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним. Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав. При ухваленні рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував належним чином договірні зобовязання за укладеним між сторонами договором кредиту в частині своєчасного повернення кредиту, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка включає проценти, нараховані за користування кредитом, та пеню за несвоєчасне виконання зобовязання, є обґрунтованими, підкріплюються наданими позивачем розрахунками, які не оспорені відповідачем. Жодних доказів невідповідності кредитного договору вимогам ст. 203 ЦК, зокрема. Невідповідності його чинному законодавству суду не надано, тому підстав для визнання його недійсним немає. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені. Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки зобовязання кредитного договору не виражене у грошовій одиниці України, положення договору щодо валюти виконання зобовязання не відповідають вимогам чинного законодавства України, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне. Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Законувизначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету. Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку, що має місце у даному випадку ( а.с.162-164). Тому здійснення ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України і укладений між сторонами кредитний договір не може бути визнаний судом недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону в частині валюти зобовязання. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» умов договору в частині можливості зміни відсоткової ставки за користування кредитом також не можуть бути прийняті судом в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у даному конкретному випадку зміни відсоткової ставки за користування кредитом не відбулось і позов ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором випливає не з обставин зміни відсоткової ставки, а з обставин невиконання умов договору за відсотковою ставкою, визначеною сторонами при його підписанні. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом розміру заборгованості ОСОБА_4 перед банком, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом, бо має певні неточності, також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. В даному конкретному випадку на обґрунтування заявленого позову ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» надав суду повний розрахунок заборгованості за кредитним договором у доларах США та еквівалент у національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку (а.с. 195-198). Підстав для сумніву у правильності наведених розрахунків не вбачається, доказів на спростування цих розрахунків суду не надано. Наведені у апеляційній скарзі приклади неточності розрахунку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» суперечать його змісту, є намаганням заплутати суд в ході оцінки доказів, оскільки сторона ототожнила фактичні дати проведення платежів з періодами, за які ці платежі зараховані. В ході апеляційного розгляду представник ОСОБА_4 підтвердив, що розрахунку на спростування наданого позивачем, сторона відповідача суду не надає. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає. Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 червня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. Головуючий: Судді: Заемщик сказал, что адвокат бил себя в грудь, все решает и апелляцию выиграют по валюте...... Кассация взяла деньги и просто закрыто дело через месяц.... Летом пришли ДВС описывать Ипотеку........

http://www.drsu.gov.ua/show/201 Вам сюда, а то получается Вы на сайте конкурента открыто заявляете, что хотите то, что уже кто-то делает, а самое главное, где Вы возьмете средства на бюджет Вашей организации и кто Вас поддержит из представителей бизнеса??? Как говорят "на шару пыжиться не будем", ведь все организации создаются под кого-то и для чего-то........

Мне понравилась Ваша тема по судье, у меня сейчас проблемы такие же. В 2010 году суд первой инстанции в своем решении 1. пунктом взыскал с заемщика всю сумму долга по кредиту и 2. пунктом в счет ипотеки погасить сумму долга. Все сроки пропущены, в голову ничего не идет, ДВС на пороге с Постановой "Про примусове проникнення до житла боржника фізичної особи". ​Заемщик подавал сразу апелляцию по валюте, потом кассацию, ответ получил в 2013 году(все проиграл) и летом пришли из ДВС. Самое интересное, что заемщик все подписывал, что стряпывал адвокат и зациклились на валюте. Кстати на форуме в 2010 году обсуждалось "узагальнення" и все про валюту.........тогда никто на "подвійне" не обращал внимание. Так вот по Вашей судье Деминой я увидел закономерность, что принимая разные решения, она и писала о "подвійном стягнені, когда вопрос касался ипотеки", а когда вопрос касался заставы, то "про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет договору застави"..................... Мне кажется на это нужно обратить внимание........... Может кто-то сможет помочь уважаемые форумчане в данной ситуации???

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності. Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0011600-13 Да, не один Гранд Иншурможет доказать, кто в этой стране "ЛОХ"!!! Спасибо за ответ, он мне поможет правильно вести себя в суде и выбрать правильное решение к описанной проблеме.

Не в тему, но мне очень нужно Ваше (как Начальника отделения Банка) мнение или совет, т.к. никто не хочет на мой вопрос отвечать. И так, единственное странное произошло обстоятельство то, что после моего позова (2009 г.), уволили нач. отделения Райффайзен Банк Аваль в Киеве. Вопрос: На последней странице договора ипотеки (2008 г.) в графе ипотекодержатель вместо БАНКА, стоят реквизиты отделения (адрес, МФО, месторасположение и т.д.) и подписи нач. и зама (без указания о том, что они на основании доверенности выступают представителями Банка). На первой странице указан с одной стороны Банк с другими реквизитами как ипотекодержатель и что на основании доверенности нач. отделения и его зам выступают от его имени, с другой стороны физлицо. Подписи ипотекодателя и ипотекодержателя стоят только на последней странице, до этого Поручитель за 10 дней писал заявление выступить финансовым поручителем. Второго экземпляра договора ипотеки Поручитель не получал (т.к. в Кредитном договоре отсутствует Поручитель, страховка не платилась, с ипотечным долгом не ознакомили согласно ЗУ и т.д.), нотариусом все проведено как ипотека. Является этот факт нарушения ст.18 ЗУ "Про ипотеку"??? Вопрос только к Гранд Иншур..........

Да уж...... Многое....... типа объявлений в детском садике для блондинок....

а если книга будет содержать еще и схематичное описание конкретной ситуации, то заемщику будет проще ориентироваться (например, схема судебного процесса претензия-иск-решение-исполнительный лист-исп.пр-во; схема исп.пр-ва: постанова об открытии-запросы-вымоги-арест-опись-торги). Ну, чтобы человеку понятны были стадии, с описанием процесса обжалования. Ага, а лучше сделать в первую очередь Книгу в электронном в виде, вместе с ссылками по схеме на тему сайта и конкретного решения инстанций, образцы заявлений и т.д.... Дать возможность участниками форума оставлять свои возражения и предложения......... Вообщем, эта Книга - это Материал как из Википедии — свободной энциклопедии для всех участников форума (конечно с учетом всех бюджетных затрат для нормальной работы сайта... , можно сделать минимальный СМС-доступ к Книге...).

Ніхто себе не тіше......... Мабуть у всіх є друзі та родичи......... При чому тут якась заява, Людина все розуміє, що Ви зазначаєте -це не прівід прислухатися до думок однієї людини........ При цьому, я важаю.........., якщо у Вас є якісь зауваження, то допоможіть у цьому випадку, а не випускайте слюняві, одержані від Банковської мразі..... S.P. Я никого не хочу унизить и не делаю этого, чтоб оскорбить оппонента! Просто я хочу, что Все понимали """адво-кат-кишки""""............................... не все решают деньги!!! Вера человека это прежде всего!!! Жизнь у нас всех одна, и теперь в такой стране она не должна сводиться определение к тому, что ты "ЛОХ" и я тебя буду "иметь". На этот форум приходят люди не потому что они хотят кого то обмануть (по моему мнению), они хотят, понять, что делать и как выжить, в условиях тотального "без предела" Банковской и судебной системы в нашей стране........ Ищут защиты и помощи на этом форуме, а не бредовые философские размышления ни о чем. Поэтому: Шановний batyshka якщо у Вас є можливісь у допомозі із заявою де багато помилок так зробіть це, як громодянин Країни, що дасть впевненість отримати додаткові "шанси" у боротьбі із свавілям "банківського режиму"........................