НБ Украины

В суде подается заявление о недостоверности или фальшивости доказательства на основании части второй статьи 185 ГПК Украины. Это касается недействительного(ых) заявления(й) на выдачу налички. По данному вопросу обратите внимание на работы известного Вам автора. Юристы банков знают только одну его работу ("Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин"), которую цитируют в заседании суда. Но у Дмитрия Дмитириевича есть и иные труды, а именно: 1. Луспеник Д.Д. Розгляд судом заяв про фальшивість доказів відповідно до нового Цивільного процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - №12. - С. 33-37. 2. Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія "Судова практика". - Х.: Харьків юридичний, 2005. - С.285-303. 3. Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). - Х.: Харьків юридичний, 2005. - С.171-173 4. Луспеник Д.Д. Розгляд судом цивільних справ судом першої інстанції. - Х.: Харьків юридичний, 2006. - С.285-289 Очень рекомендуем ознакомиться с ними, а также принять в работу п.28 постановления Пленума Верховного Суда Украины "О применении норм гражданского процесуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции" http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09: "28. Якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо). Суд має право в ході відповідей експерта на питання з'ясовувати їх суть та ставити експерту питання після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Роз'яснення та доповнення до висновку експерта викладаються письмово, підписуються ним і приєднуються до справи."

Не волнуйтесь. Спокойно займитесь пока своим договором банковского счета 26208-гривна и счета 26209-швейцарский франк. Посчитайте за весь период сумму денежных средств, вносимую в гривнах, и отдельно - в швейцарских франках. А долларов США, случайно, не было? Учитывайте даже те квитанции, в которых указаны транзитные счета 3739. Считайте их как зачисление на текущие счета, в дальнейшем поймете почему так. Отправьте одно письмо в банк с просьбой подтвердить получение на счет 26208 всей суммы в гривнах, а в другом письме в банк с просьбой подтвердить получение на счет 26209 всей суммы в швейцарских франках. В данных письмах нет необходимост упоминать пока о кредитном договоре. Вы хотите разобраться сейчас только в том, сколько внесли на текущие счета? Не так ли? В договоре банковского счета ничего не сказано о кредитном договоре. Только затем, Вы сможете ответить на вопрос из телефонной трубки: "Когда заплатите очередной платеж?". Отвечайте: "Только после получения от банка подтверждения о зачислениях на текущие счета. Чем быстрее Вы (банк) мне ответите, тем быстрее я отвечу на все Ваши (банка) вопросы. Вам же (банку) не сложно подтвердить зачисления на текущие счета, не так ли?". У Вас есть два договора (кредитный и банковского счета), и Вы в них уже начали внимательно разбираться. Это Ваше право, а не чужое. Обращаем внимание, что в сообщении #333 ( http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=34755 19.6.2011 20:26) данной темы представлены были действительные (второй и четвертый) и недействительные (первый и третий) документы. Проверьте Вы свои документы.

"Люди беспечны в своих поступках, ибо порой не ведают что творят, а не созидают." Если господин Кротюк В.Л., в качестве заместителя председателя Правления Национального банка Украины, а не в качестве бывшего работника Генеральной прокуратуры Украины, будет придерживаться своей нынешней логики. То следующим его письмом, наверное, будет утверждение о том, что для выдачи наличной иностранной валюты физическому лицу на условиях кредитного договора банку не надо иметь банковскую лицензию, не надо иметь генеральную лицензию на осуществление валюных операций, ст.91 Гражданского кодекса Украины не распространяется на банки, постановления Национального банка Украины не нормативно-правовые акты. Т.е. банки свободны в своих действиях, как все иные юридические лица? А если и дальше развить эту мысль, то каждый может называться при регистрации "банком"? Преддверие какого-то хаоса, который не обеспечивает стабильности национальной денежной единицы в соответствии со ст.99 Конституции Украины. Еще пару таких писем, и наверное Президент Украины, как гарант Конституции Украины, займется наведением порядка в Национальном банке Украины уже лично. С Россией он не церемонится, а тут родной Национальный банк подрывает основы экономической безопасности Украины. Будет ли в таком случае господин Кротюк В.Л. заместителем Председателя Правления Национального банка Украины? Наверное, это решать будет уже не председатель. Иногда одно письмо может быть причиной рассмотрения проблемы обеспечения стабильности национальной денежной единицы на заседании Совета Национальной безопасности и обороны Украины. Главное - найти виновника проблемы. Для практического использования своих знаний юристу необходимо выучить наизусть все статьи раздела первого Гражданского кодекса Украины. Сложно выучить - сделайте карточки как в школе. Этого не стоит стесняться, если Вас случайно увидять Ваши дети за таким занятием. Знание на память данных статей очень помогает в заседании суда, а особенно в практической работе. Не ленитесь, еще раз внимательно изучить и выучить первые 23 статьи кодекса. Обычно на эти статьи Вы не обращаете внимание, и забываете о них сразу после получения диплома, и напрасно. А еще лучше возьмите свой кодекс (рабочий) и проставьте рядом с каждой статьей номер статьи первого раздела кодекса, с которой связана данная статья. В свою очередь, в статье первого раздела кодекса отметьте норму права, на котороую есть ссылка в иных статьях кодекса. В итоге у Вас получатся логические связи между нормами Гражданского кодекса. Поверьте, после такого анализа Вам станет легче работать и Вы увидите свой кодекс иным, живым. Это обязательно необходимо делать после прочтения любого научно-практического комментария к любому кодексу. В дальнейшем Вы не будете искать ответ на вопрос: "К кому обращаться за толкование норм Гражданского кодекса - в КСУ, в НБУ или к кому то еще?". Для помощи в суде, касательно свободи договора, предлагаем еще раз обратиться к научно-практическому комментарию Гражданского кодекса Украины (Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К. : Істина, 2004 -928 с.). В связи с тем, что не многие уже могут прочитать данное издание предлагаем выдержки из него. "Проявом фундаментального принципу свободи людини в майновому обороті є свобода договору. Цей принцип закріплює неприпустимість адміністративного втручання в цивільний оборот. Принцип свободи договору має універсальне значення для усіх учасників цивільних відносин. Договір є різновидом правочину, тому свобода договору розуміється більш щироко, ніж свобода правочину (ст.6 ЦК). Підтвердженням цього принципу в законодавстві означає відмову від примущення до укладення договорів на основі обов’язкових для сторін планово-адміністративних актів. Суть принципу свободи договорів розкривається в ряді статей ЦК (див., зокрема, ст.ст.6, 627). Вона полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента й визначенні умов договору, у виявленні волі на вступ у договірні відносини, у виборі форми договору (ст.205). Свобода договору проявляється також у праві укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним засадам, у праві сторін за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати дію укладеного ними договору (ст.651); у можливості встановлювати способи забезпечення виконання договірних зобов’язань (ст.546) та форми відповідальності за їх порушення (ст.611) тощо. Слід зазначити, що свобода договору не є безмежною. Вона існує в певних природних межах, визначених критеріями справедливості, добросовісності та розумності. Наприклад, ст.648 ЦК передбачає можливість укладення договорі на підставі правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування. Відповідно до загального правила, не допускається використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ст.13 ЦК). Обмежень принципу свободи договору в законодавстві чимало. Але знову ж таки, вони є легітимними тільки тоді, коли не суперечать принципам природного права. … 7. Велике значення для функціонування всієї системи приватного права має об’єктивізація принципів справедливості, добросовісності та розумності. По-перше, вони акумулували в собі не тільки наведені вище засади, а й інші принципи цивільного права. По-друге, застосування всіх інших принципів цивільного права не має призводити до несправедливого, нерозумного та недовросовісного результату. Наприклад, ст.627 ЦК вказує на обмеження принципу свободи волі вимогами розумності та справедливості. По-третє, саме ці принципи є основною сутністю права та вказують на його природне походження. … Принцип добросовісності є внутрішнім критерієм, тоді як справедливість та розумність – зовнішним або об’єктивним. … Основною ідеєю природного права є розумність позитивних законів. Норма позитивного права є нечинною, якщо вона сформульована нечітко, містить у собі протиріччя чи суперечить іншим нормам, або ж її вимоги неможливо виконати. Принципи справедливості, добросовісності та розумності виконують в українскому приватному праві стосовно позитивного права, договорів, звичаїв тощо інтерпретаційну, доповнюючу та виправну функцію. … У громадянскому суспільстві свобода договору, як і будь-які інші свободи, не може мати абсолютного характеру. Договір повинен відповідати імперативним приписам цивільного законодавства, і сторони договору відступити від них не можуть. Головним практичним питанням є питання розрізнення імперативних та диспозитивних норм. ЦК встановив презумпцію диспозитивності норми приватного права. Норма визнається імперативною тільки якщо у відповідних актах цивільного законодавства міститься вказівка на імперативність, або останнє випливає зі змісту й суті відносин між сторонами (абз.2 ч.3 ст.6 ЦК). Такий підхід найбільш чітко відбіває принцип «дозволено все, що не заборонено законом» (Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К. : Істина, 2004 – С.11-14.) Данный научно-практический комментарий к первой главе Гражданского кодекса Украины был подготовлен господином Довгертом Анатолием Степановичем, членом-корреспондентом Академии правовых наук Украины. Большинство банков в Украине должны беспрекословно исполнять все нормативно-правовые акты Национального банка Украины с момента подписания кредитного договора с физическим лицом, вести надлежащий бухгалтерский учет, строго соблюдать кассовую дисциплину, выдавать только действительные документы, нести дополнителыне затраты по ведению счетов клиентов, оприходовать в кассу всю наличку. Почему господин Кротюк В.Л. недобросовестным банкам, которые находятся на грани введения временных администраций, позволяет этого не делать? Может он еще таким банкам разрешит не возвращать Национальному банку Украины денежные средства, полученные из фонда рефинансирования? Куда смотрит Антимонопольный комитет Украины, или он уже собирает материалы?

"Не все то золото, что блестит". Данное письмо информационное с личным мнением, даже и заместителя Правления Национального банка Украины, нежели разъянительное и обязательное к исполнению. Вспомните аналогичное "обобщение судебной практики ...". Из-за него прибавилось работы в Конституционном Суде Украины: до какого периода действует Закон Украины "О защите прав потребителей"?. Дожились, судьи Конституционного Суда будут напоминать теорию права судье Верховного Суда. Старайтесь работать только с нормативно-правовыми актами, или нормативными актами. Тогда не будете отвлекаться на иные документы. В практике каждого уже были разъяснения налоговой по поводу перехода права собственности на основании Инкотермс 2000, запрет Указом Президента Украины на уступку права требования долга, и иные веселые времена. Напрягите память и улыбнитесь, оглядываясь назад. Хотя, тогда было не до смеха от всеобщего психоза. Сперва действует эффект толпы на уровне подсознания, а затем включается интеллект и знания. Это естественно. Обратите внимание на ст.19 Закона Украины "О Национальном банке Украины". "Стаття 19. Обов'язки та повноваження Голови Національного банку Голова Національного банку: 1) керує діяльністю Національного банку; 2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями; 3) головує на засіданнях Правління Національного банку; 4) підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком; 5) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку; 6) видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами; 7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку відповідно до цього Закону; 8) одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку." Иные члены Правления Национального банка (http://www.bank.gov.ua/NBU/board.htm) имеют такое же мнение , как господин Кротюк В.Л.? И они готовы подписаться под этим письмом? Сомневаемся, и очень. Неподписавшиеся более профессиональны в своей деятельности. Письмо не есть даже нормативным актом, а тем более нормативно-правовым актом Национального банку Украины, т.е. не есть обязательным к исполнению и аргументом в суде. Императивные нормы пунктов 2.2, 2.6, 3.5 раздела IV в постановлении №174 от 01.06.11г. (аналогичные в постановлении №337 от 05.09.03) не становятся диспозитвными нормами на основании всего лишь письма неуполномоченного лица. Изменения вносятся на основании постановления Правления Национального банка Украины. На сегоняшний день таких изменений в нормативно-правовые акты Национального банка Украины, касательно исполнения пункта дополнения к генеральной лицензии банков на осуществление валютных операций, нет, и в ближайшем будующем не будет. Не зря, в банковских кругах обсуждался и обсуждается вопрос об установлении барьеров входа в банковсий бизнес, путем выдачи новому банку разрешения на операции с валютой после двух-трех лет раборты банка с момента получения банковской лицензии. Первая такая попытка была осуществлена Национальным банком Украины осенью 2009 года, когда не всем банкам обновили генеральные лицензии и дали право осуществлять операии с наличной иностранной валютой. Все тайное становиться явным, как бы его не прятали за обобщениями отдельного судьи, заместителя председателя или иных лиц. Кассовая дисциплина единая для всех, на всей территории Украины, а особенно по использованию иностранной валюты. Выдача и принятие наличной иностранной валюты осуществляется банками в соответствии с дополнением к разрешению (генеральная лицензия на осуществление валютных операций) в порядке ведения счетов клиентов....... . Все иное - "черная касса" на террритории, в здании, в кассе банка, что привлекло к хищениям сотрудниками различных банком наличных средств из отделений и филиалов банков. Может сегодня так выглядит банковский надзор, в виде писем заместителя? Тогда, детский сад выглядит более серьезной организацией. Скорее всего, мы так думаем, данное письмо заказное и подписано было для какой-то определенной ситуации (например, закрытие уголовного дела в отношении сотудников банка). Или таким образом ответили на вопрос Генеральной прокуратуры Украины: "Куда смотрел Нацональный банк Украины, когда банки по разному осуществляли одну и туже операцию с наличной иностранной валютой, а некоторые грубо нарушали нормативно-правовые акты НБУ, и их сотрудники имели возможность осуществлять хищения налички?" Поэтому и вынуждены были написать такое письмо, якобы всем адресатам. Иначе, необходимо было признаться в своей бездеятельности. Для правоохранительных органов оно, к сожалению имеет статус в уголовном процессе. Так получилось дешевле. Хотя, такие письма имеют такой же эффект, как всеми обсуждаемые известные "директивы". Когда нибудь о них напоминают субъекту, который их подписал. И самое обидное, что на взлете карьеры. Самое печальное, уголовное дело в отношении сотрудников банков может быть пересмотрено вновь. Итог - проблему окончательно не решили, а друга еще и подставили.

Первоначально исследуем Ваш кредитный договор (в общих положениях, исходя из Вашего сообщения).

Юрист банка говорит Вам, заемщику, якобы "правильные" слова:"... значит Вы получали кредит.". Другому лицу, вкладчику, говорит иные, якобы "правильные" слова:"... значит Вы не вносили деньги на депозит". Все как бы правильно, но почему только все наоборот. Можно у секретаря судьи спрашивать как будет рассмотрено дело, можно у офицера госохраны, охраняющего здание Верховного Суда Украины, спрашивать о порядке рассмотрения кассации, ... Приводим поучительный и яркий пример как недобросовестный банк относится к вкладчикам. Попробуйте осмыслить данный пример к кредитным правоотношениям с недобросовестным банком: вместо заемщика - банк, вместо банка - заемщик, часть вторая ст.1059 ГК - на часть вторую ст.1055 ГК. Легче это будет понять на примере автокредитования с перечислением безналичной гривны и одновременной "выдачей наличной иностранной валюты". Определения коллегии судей Судебной палаты по гражданским делам Верховного суда Украины от 7 октября 2009 года по нижеуказанному делу Вы не найдете в госреестре судебных решений. Сами догадываетесь почему. Оно опубликовано в издании: Романюк Я.М. Коментар постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Практика розгляду Верховним Судом України цивільних справ про визнання правовчинів недійсними. - Видання друге, зм. і доп. -К.:Істина. - 222с. 1. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9854589 2. Ухвала колегії суддів СУдової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року (витяг) У липні 2007 р. Д. Звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – Банк) про стягнення суми за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що влютому 2005 р. уклав з відповідачем в особі Правобережного відділення Дніпропетровського регіонального управління депозитний договір, за яким передав банку 430 000 грн під 17,5 річних. Маючи намір достроково розірвати договір, він в травні 2005 р. звернувся до банку з відповідною заявою, однак відповідач відмовися як від розірвання договору, так і від повернення самого вкладу та процентів за користування ним. Вважаючи такі дії банку незаконними, позивач просив стягнути з відповідача 430 000 грн вкладу, 225 149 грн 17 коп упущеної вигоди у вигляді неотриманих процентів за користування вкладом, 236 500 грн інфляційних коштів, а також 3% річних за порушення банком грошового зобов'язання та 0,1% пені в сумі 42 500 грн. Крім того, позивач просить стягнути з банку 1 000 000 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди. У травні 2007 р. Банк звернувся до суду зі зустрічним позовом до Д. Про визнання договору банківського вкладу недійсним з тих підстав, що від імені банку він укладений неуповноваженою на те особою, а внесення Д. грошової суми не підтверджено договором банківського вкладу з видачею документа, що відповідає вимогам, встановленими банківськими правилами. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 р. Д. в задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано договір про депозитний вклад від 18 лютого 2005 р., укладений між Д. і ЗАТ "КБ "ПриватБанк", недійсним. Додатковим рішенням Жовтневого району м. м.Дніпропетровська від 15 січня 2009 р. стягнуто із Д. на користь Банку та держави судові витрати. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов Д.Задоволено частково. Стягнуто з Банку на його користь 430 000 грн суми боргу за вкладом, 225 149 грн 17 коп упущеної вигоди у вигляді неотриманих процентів за користування вкладом, 236 500 грн інфляційних коштів, 3% річних у сумі 43 577 грн 26 коп та 42 500 грн пені. У задоволенні зустрічного позову також відмовлено. У касаційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення першої інстанції. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника Банку, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, коллегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову в зустрічному, апеляційний суд виходив із того, що грошові кошти Д. були передані працівниками банку в приміщенні банку, а тому порушення останніми порядку їх прийняття та оформлення, така само як і порядку укладання депозитного договору, не є підставою для визнання його недійсним, і банк повинен виконати свої зобов'язання за догвором банківського вкладу та сплатит передбачені законом та договором санкції на несвоєчасне його виконання. Однак погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна. Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК однією з загальних вимог, додержання яких є неохідним для для чинності правочину, є те що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. На підставі п. 2 ст. 208 та ч.1 ст. 1059 ЦК договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Статтею 1059 ЦК також установлено, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Судом установлено, що 18 лютого 2005 р. між Д. та Банком в особі Правобережного відділення Дніпропетровського регіонального управління було укладено договір про депозитний вклад. Від імені банку його уклав заступник директора відділення банку Л., який повноважень на укрладання такого договору не мав. Також, як встановлено судом, отримані за договором від Д. грошові кошти були зараховані не на рахунок депозитного вкладу, що зазначені у договорі, а на транзитний рахунок. Депозитний рахунок на підставі договору банком не відкривався і в програмному комплексі банку він відсутній. Відсотки за цим договором банком не нараховувалися. Внесені Д. 30 000 грн за меморіальним ордером банківськими документами взагалі не підтверджено. Окрім того, судом установлено, що зараховані та транзитний рахунок кошти в подальшому були зараховані на картковий рахунок платіжної карти VISA, оформленої на і'мя Д., та були зняті. Встановивши, що спірний договір від імені Банку укладено неуповноваженою на те особою і що Банк в наступному цього договору не схвалив, а також те, що внесення грошової суми не підтверджено документами, що відповідає вимогам, встановленим нормативним актам у сфері банківської діяльності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про нікчемність зазначеного договору. Таким чином, апеляційним судом помилково скасовано законне рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення і силі судового рішення першої інстанції. Разом с тим правильно встановивши, що спірний договір є нікчемни, суд першої інстанції помилково помилково визнав його недійсним, адже відповідно до положень ч. 2 ст. 215 ЦК недійсність нікчемного правочину встановлена законом (ч. 2 ст. 1059 ЦК), а тому визнання його недійсним судом не вимагається. З таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів СУдової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Банку задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2009 р. скасувала і в частині вирішення позову Д. про стягнення суми за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди залишила в силі рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 р. В частині вирішення позову Банку до Д. про визнання договору недійсним рішення рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 р. скасувала. Романюк Я.М. Коментар постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Практика розгляду Верховним Судом України цивільних справ про визнання правовчинів недійсними.[/b] - Видання друге, зм. і доп. -К.:Істина. - С.50-53. 3. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7462660 4. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11649871

Попробуйте провести анализ следующих сообщений в данной теме форума в указанной последовательности: 1) сообщение #1030 на стр.52; 2) сообщение #767 на стр.39; 3) сообщение #611 на стр.31 с использованием письма Министерства юстиции: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Л И С Т 26.12.2008 N 758-0-2-08-19 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії У зв'язку з зверненням народного депутата України Веревського А.М. від 12 грудня 2008 року N 77/12-08 у Міністерстві юстиції розглянуто Ваше звернення від 31 жовтня 2008 року N 02к-12/11 щодо практики застосування норм права у випадку колізії і повідомляється таке. Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Існує і декілька способів, за якими можливо визначити нормативно-правовий акт, яким слід керуватися. 1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання. 2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. 3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу. 4. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Щодо Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", то, вважаємо, що він може бути віднесений до спеціального закону у сфері здійснення державного нагляду (контролю). Враховуючи наведене, а також те, що зазначений Закон прийнятий 5 квітня 2007 року, то у випадку виникнення колізії норм цього Закону та норм інших законів, прийнятих до 5 квітня 2007 року, слід керуватися нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Крім того, повідомляємо, що офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України (стаття 147 Конституції України). Листи міністерств не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер. Заступник Міністра Л.В.Єфіменко . С какого периода действует[i]:"- операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків[/i];"? Когда Вы подписывали кредитный договор, банк имел право осуществлять операции с наличной иностранной валютой? (Сообщение #147 на стр.8) Полезно будет обратить внимание на часть пятую статьи 4 и статью 5 Гражданского кодекса Украины. Желаем удачи.

И коллегия судей Судебной палаты по гражданским делам Высшего специализированного суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел подтвердила Ваши слова. В в данном решении нет указания на то, что банк выдавая кредит наличной иностранной валютой, осуществляет привлечение и размещение валютных ценностей на валютном рынке Украины. Таким образом, обращайте внимание суд на право банков, в отношении физическитх лиц, осуществлять только ведение счетов клиентов (резидентов и нерезидентов) в иностранной валюте. Обратитесь в НБУ с с просьбой розъяснить: каким нормативно-правовым актом НБУ регулируется ведение счетов клиентов в иностранной валюте и наличной иностранной валюты, а каким - привлечение и размещение валютных ценностей на валютном рынке Украины? Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого: Гвоздика П.О. суддів: Дербенцевої Т.П., Євтушенко О.І., Попович О.В., Юровської Г.В. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору, за касаційною скаргою «ОТП Банк» на рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року, в с т а н о в и л а: У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про розірвання договору іпотеки з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладені. У березні 2010 року позивач змінив підставу, предмет та розмір своїх позовних вимог, мотивуючи позов тим, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_4 і закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», яке в подальшому було перетворено в публічне акційонерне товариство «ОТП Банк», укладено договір споживчого кредиту № МL 700/1198/2008, відповідно до якого Банк надає позичальнику ОСОБА_4 кредит у розмірі 155 000 дол.США. На забезпечення виконання цього договору 17 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 і ПАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки ( майнової поруки) №РМL 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. На час укладення договору кредиту у його сторін не було індивідуальної ліцензії, яка б надавала дозвіл для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на територіях України як засобу платежу. ОСОБА_2 також просив суд виключити з державного реєстру іпотек та єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію договору іпотеки та про заборону відчуження нерухомого майна. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року, позов задоволено: визнано недійсним договір споживчого кредиту від 17 червняя 2008 року № МL 700/1198/2008, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, та договір іпотеки (майнової поруки) від 17 червня 2008 року № РМL 700/1198/2008, виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомості майна запис від 17 червня 2008 року № 3188 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 17 червня 2008 року № РМL 700/1198/2008. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 грудня 2010 року касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилено, рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору. Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року скасована, справа направлена на новий касаційний розгляд. Відповідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги наявним матеріалам справи, колегія суддів приходить до наступного. Судами було встановлено, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір споживчого кредиту № МL 700/1198/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 155 тис. доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за зазначеним договором, в цей же день 17 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № РМL 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2. До надання кредиту ПАТ «ОТП Банк» отримав 8 листопада 2006 року в НБУ банківську ліцензію НОМЕР_1, дозвіл № 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями. Задовольняючи позовні вимоги суди обґрунтували свої висновки тим, що у ПАТ «ОТП Банк» була відсутня індивідуальна ліцензія на видачу кредиту в іноземній валюті, тому спірний споживчий кредит, який був виданий ОСОБА_4 17 червня 2008 року, не відповідав вимогам закону, у зв’язку з чим він є недійсним, внаслідок цього є недійсним і договір іпотеки. Такі висновки судів є помилковими. За положеннями статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні. Відповідно до статті 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до статті 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України. Чинним законодавством не установлено і межі термінів і сумм надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Як встановлено Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Оскільки ПАТ «ОТП Банк», як фінансова установа, в установленому законом порядку отримав 8 листопада 2006 року в НБУ банківську ліцензію НОМЕР_1, дозвіл № 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями, то застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагалося. Суди вірно встановили фактичні обставини по справі, підстави для їх переоцінки відсутні, проте, суди допустилися помилки у правильному застосуванні норм матеріального права та їх тлумаченні, що згідно зі ст. 341 ЦПК України є підставою для суду касаційної інстанції скасувати ухвалені по справі судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст.336, 341, 346, 349, 360-7 ЦПК України колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в и р і ш и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити. Рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року – скасувати. Ухвалити по справі нове рішення: в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: П.О. Гвоздик судді: Т.П. Дербенцева О.І. Євтушенко О.В. Попович Г.В.Юровська http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17083967

Не выдача кредита, а выдача наличной иностранной валюты была осуществлена со счета 2620. Это типичный ошибочный ответ заемщика, или его представителя, в судебном заседании на вопрос судьи: "Вы получили кредит?". Проверяйте все банковские документы, а не только договоры. Ищите действительные и недействительные документы. Желаем Вам удачи.

А если Вы до этого на свой текущий счет внесли доллары США. Вы тоже не можете получить со своего счета 2620 доллары США? В чем разница, если действует ст.1069 ГК Украины?

Вы ответили на вопросы в сообщении #393 на странице 20 данной темы.

http://antiraid.com.ua/news/9909-bankiry-obmanuli-nbu.html Без Вашего письменного согласия (даже в виде допсоглашения к договору кредита о реструктуризации долга в гривну по курсу на дату выдачи кредита) эти ошибки нельзя исправить. Кстати, изменения в ст.11 Закона Украины "О защите прав потребителей" частично будут позволять это делать, при условии, что банк все операции совершал в строгом соответствии с нормативно-правовыми актами НБУ. А если у банка были нарушения, то у Вас больше возможностей в досудебном урегулировании спора.

Как Вам пораженческий ответ НБУ?[/quote] НЕЗАКОННОСТЬ ВЫДАЧИ НАЛИЧНОЙ ИНОСТРАННОЙ ВАЛЮТЫ СО ССУДНОГО СЧЕТА, МИНУЮ ТЕКУЩИЙ СЧЕТ КЛИЕНТА. ч.52 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Р о з д і л IV ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України. Вы так наверное ответили, как мы?

НЕЗАКОННОСТЬ ВЫДАЧИ НАЛИЧНОЙ ИНОСТРАННОЙ ВАЛЮТЫ СО ССУДНОГО СЧЕТА, МИНУЮ ТЕКУЩИЙ СЧЕТ КЛИЕНТА. ч.51 http://rmpse.minjust.gov.ua/page/12 http://www.pravo.vuzlib.net/book_z870_page_18.html http://antiraid.com.ua/news/9805-ustanovle...odatelstvo.html http://antiraid.com.ua/news/9796-byvshee-r...00-mln-grn.html http://antiraid.com.ua/news/9756-sotrudnic...e-milliona.html http://antiraid.com.ua/news/9817-v-rezulta...00-tys-grn.html ... и многие иные аналогичные случаи нарушения кассовой дисциплины в банках http://antiraid.com.ua/news/9682-aub-obvin...associacii.html Какая еще помощь Вам нужна и от кого?

Внимательно прочитайте, пожалуйста, сообщение #14 в данной теме.

А не истек ли срок исковой давности о признании гривневого договора кредита действительным? Если истек, то пишите заявлении о применении исковой давности. У Вас какие банковские документы действительные, а какие недействительные?

А если банк ошибается. Допустим случайно. Вы считали сами, сколько Вы должны? При каких вариантах расчета: в долларах и в гривне? При каких процентных ставках, а может по учетной ставке НБУ? Это 50%, или 45% или 25,5%, или ...% от суммы долга, которую предоставляет банк. Вы ведь свои деньги будете отдавать.

НЕЗАКОННОСТЬ ВЫДАЧИ НАЛИЧНОЙ ИНОСТРАННОЙ ВАЛЮТЫ СО ССУДНОГО СЧЕТА, МИНУЮ ТЕКУЩИЙ СЧЕТ КЛИЕНТА. ч.50 Спасибо за профессиональный вопрос. Какие банки и с какого периода имеют право совершать операции с наличной иностранной валютой ..., которые осуществляются в кассах и пунктах обмена банка? Еще раз внимательно посмотрите сообщение #147 в данной теме и найдите ошибку в Постановлении НБУ №446 от 04.08.2009. Желаем удачи. Попробуйте перековать свои мечи на орала, а копья - на серпы. Ветхий Завет, Книга пророка Исайи (гл. 2, ст. 4),

Sofi, Вы правы.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2923 Это не сложно. Не правда ли? Мы еще не поняли многих вещей, которые можно постичь только разумом. Посредством умозаключений можно решить такие задачи, которые ставили в тупик всех, кто искал решение с помощью своих чувств. А.Конан Дойль Пять апельсиновых зернышек (Из разговора Шерлока Холмса с доктором Ватсоном)

Ваши права и обязанности в данном обязательстве.

НЕЗАКОННОСТЬ ВЫДАЧИ НАЛИЧНОЙ ИНОСТРАННОЙ ВАЛЮТЫ СО ССУДНОГО СЧЕТА, МИНУЮ ТЕКУЩИЙ СЧЕТ КЛИЕНТА. ч.49 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Гвоздика П.О., Дем’яносова М.В., Колодійчука В.М., Ткачука О.С., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області, міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області, ПАТ "ОТП Банк" про оскарження дій приватного нотаріуса та визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2010 року , в с т а н о в и л а: У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Інструкцій про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України оформлено ряд виконавчих написів за №№ 2131, 2129, 2033 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Просив визнати дії приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7 при вчиненні виконавчих написів неправомірними, вважав що вони не підлягають виконанню, а також просив покласти всі судові витрати на відповідачів. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року, позов задоволено. Визнано дії приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7 при вчиненні виконавчих написів неправомірними. Виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі з 20 серпня 2010 року за № 2131 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 для погашення суми в розмірі 666083 гривень 47 копійок; від 20 серпня 2010 року за № 2033 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 для погашення суми в розмірі 355905 гривень 85 копійок та від 20 серпня 2010 року за № 2129 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 для погашення суми в розмірі 519988 гривень 26 копійок, визнано такими, що не підлягають виконанню. Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 3 листопада 2010 року – скасовано, в позові ОСОБА_6 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив постановити ухвалу про повне скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші факти дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України. Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що нормами матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин є відповідні норми Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність", Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Скасовуючи рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, суд апеляційної інстанції вважав, що посилання суду першої інстанції на те, що нотаріус при вчиненні нотаріальних дій не переконався щодо безспірності існуючої заборгованості, не є підставою для скасування виконавчих написів. Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав. Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості. Крім цього при ухваленні рішень суди не звернули уваги на те, що банк мав проінформувати боржника про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчих написів у тридцятиденний строк та не з'ясували чи були виконані вимоги ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" та чи отримав ОСОБА_6 письмову вимогу про усунення порушення, яку повинен був направити іпотекодержатель. Судами також не було взято до уваги те, що нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності між сторонами спору щодо заборгованості, чим були порушені вимоги ч.1 ст. 88 Закону "Про нотаріат". Також з виконавчих написів не вбачається, що нотаріусом було враховано часткове погашення боргу. Крім цього пунктами 284, 287 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов'язань. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, не звернув уваги на те, що ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та Інструкцією "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" визначено, що стягнення заборгованості проводиться, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Крім цього у судових рішеннях відсутнє обґрунтування щодо правильності дій приватного нотаріуса по вчиненню виконавчого напису та відповідність цих дій вимогам, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також не встановлено, чи надавався та перевірявся нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису передбачений законом перелік документів, який підтверджує безспірність заборгованості боржника та правильність розрахунку боргу, для задоволення вимог за яким вчинено виконавчі написи. Оскільки ухвалені в справі рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають зазначеним нормам права та фактичним обставинам, то вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2010 року - скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: П.О. Гвоздик М.В. Дем’яносов В.М. Колодійчук О.С. Ткачук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16520129

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2916

Обратите внимание на сообщение #457 в данной теме. Желаем удачи.