Решение Хозяйственного суда Тернопольской области о признании договора поручительства УФА "Верус" недействительным

[ANTIRAID]

Справа № 2/10-130

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2010 р.

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 вул. Красногірка, 34, м. Кременець, Тернопільської області, 47003

до відповідача - 1: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ, 49094

про визнання недійсним договору поруки №467 від 12.01.2009р.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, свідоцтво від 18.01.2000р., ОСОБА_2, доручення від 06.04.2010р.

відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність № 6577 від 10.12.2009р.

відповідача-2:

Суть справи: Позивач просить визнати недійсним договір поруки №467 від 12.01.2009р., посилаючись на те, що той складений і підписаний відповідачами з порушенням вимог чинного законодавства.

Пояснює, що договір поруки складений без його участі. Про підписання такого договору йому не було повідомлено. Що такі дії відповідача спрямовані на зміну підсудності справ в судах.

Вважає, що внаслідок відсутності істотних умов в договорі він є недійсним.

Відповідач-1 позов не визнає, посилаючись на те, що:

- справа повинна розглядатися по місцю знаходження юридичної особи, а не філії банку;

- договір заключений не з підприємцем, а з фізичною особою, тому даний спір господарському суду не підсудний.

Відповідач-2 відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, і приймаючи до уваги, що:

1) Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя 06.04.2010р. оголосив перерву в засіданні в межах встановленого строку. 12.04.2010р. засідання продовжилось.

2) З метою правильного визначення підвідомчості і підсудності справ господарських судів, Президія Вищого господарського суду України 27.06.2007р. дала рекомендації за №04-5/120: "У вирішенні питання щодо визначення територіальної підсудності справ зі спорів про визнання договорів недійсними за позовами осіб, які не є сторонами у цих договорах, коли відповідачами зазначено обидві сторони договору, слід виходити з того, що територіальна підсудність має визначатися згідно з ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, а тому розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач".

Із позовної заяви від 28.01.2010р. вбачається, що позивачем по даній справі є громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб’єкта підприємницької діяльності, і згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України має право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є кредитор та поручитель по договору поруки № 467 від 12.01.2009р.

Позивач за захистом свого права, яке він вважає порушеним відповідачами по справі, звернувся в господарський суд Тернопільської області. Тому даний суд, керуючись ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, і розглядає справу № 2/10-130.

При розгляді питання відносно підвідомчості даної справи господарський суд Тернопільської області враховував також:

а) Згідно абз. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Відповідні повноваження підрозділу випливають із Положення про Тернопільську філію ЗАТ КБ "ПриватБанк" та Положення про Тернопільську філію ПАТ КБ "ПриватБанк".

П. 2 "Діяльність філії" даних положення зазначає, що в діяльність філії входить: "розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, в частині розміщення залучених коштів від імені банку на умовах, встановлених банком та на ризик банку".

Отже, Положеннями про Тернопільську філію, останній надано право здійснювати повноваження від імені юридичної особи.

Відтак, дана справа господарському суду Тернопільської області підсудна.

б) Договір поруки підписаний представниками юридичних осіб і спірні відносини по даному договору є господарськими (ст. 3 Господарського кодексу України).

В чинному законодавстві відсутні норми, що прямо би передбачували вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Тому суд вважає, що учасником судового процесу в господарському суді може бути громадянин, який є суб’єктом підприємницької діяльності, але у спірних відносинах по договору поруки виступає не як суб’єкт підприємницької діяльності (Інформаційні листи Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008р. та №10-07/8 від 18.03.2008р.).

Виходячи із вищенаведеного, суддя вважає, що даний спір підвідомчий і підсудний господарському суду Тернопільської області.

3) Згідно ст.ст. 3, 179 Господарського кодексу України, ст. 627 Цивільного кодексу України. Договір поруки є господарсько-договірним зобов’язанням.

При укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Отже, при укладанні договору сторони в першу чергу повинні керуватися вимогами чинного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань.

Відтак, заключаючи господарський договір сторони мають право встановлювати умови договору, які б встановлювали або змінювали умови договору, який був заключений за участю сторін, які заключили кредитний договір.

Це підтверджує, що при заключенні договору поруки боржник, боржник відносно боргу якого поручитель поручався повинен був приймати участь при заключенні договору поруки, визначаючи і погоджуючи при цьому істотні умови договору (ст. 180 Господарського кодексу України; ст. 628 Цивільного кодексу України).

Заключений між банком і поручителем договір поруки не створює обов’язку для боржника (ст. 115 Цивільного кодексу України).

Тим паче, що виконання обов’язку на іншу особу може бути покладено тільки боржником (ст. 528 Цивільного кодексу України).

П. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України передбачає, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

Відповідачі не представили доказів небезпеки втрати права на майно боржника.

Тому з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що такої небезпеки не було і сторони не мали права заключати договір поруки без згоди боржника.

4) Порука – це вид забезпечення виконання зобов’язання (ст. 546 Цивільного кодексу України). Забезпечення виконання зобов’язання націлені на спонукання боржника до виконання свого зобов’язання. Порука має на меті залучення до зобов’язання інших осіб, майно яких поряд з майном боржника теж могло б служити для задоволення вимог кредиторів.

Підписавши договір поруки без участі боржника та не повідомивши останнього про наявність такого договору банк і поручитель тим самим позбавили першого можливості вимагати від поручителя виконання умов договору.

5) Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України порука може бути оформлена як договір, що укладається між боржником і поручителем на користь третьої особи (Коментар до Цивільного кодексу України, видання друге, Харків, "Одісей", 2004р.).

Відтак, порука – це договір, по якому до зобов’язання основного боржника додатково приєднуються зобов’язання іншої особи, яка за нього поручається. У випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе особа, що за нього поручається, тобто поручитель.

Ст. 554 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Тобто, вимогами чинного законодавства передбачено, що по договору поруки як боржник, так і поручитель спільно відповідають по кредитному договору. Тому і договір поруки повинен бути заключений як боржником, так і поручителем.

Позивач стверджує, що про наявність договору №467 від 12.01.2009р. він дізнався при розгляді справи №2-4067/09 Жовтненським районним судом м. Дніпропетровська. Зазначає, що до нього ніхто не звертався з пропозицією заключити даний договір.

Відповідачі не представили доказів того, що вони зверталися до позивача по кредитній угоді №10/07/2007 МК від 26.10.2007р. з пропозицією підписати договір поруки. Не представили доказів направлення даного договору поруки на адресу боржника, за якого поручитель поручився, зобов’язавшись сплатити на протязі 5 років борг в сумі 200 грн. при сумі кредиту 90 000 доларів США.

6) Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами господарського договору (ст. 180 Господарського кодексу України) є предмет договору.

В договорі поруки №467 від 12.01.2009р. не зазначено:

- за виконання якого зобов’язання боржника поручитель поручається перед кредитором; на яку суму даний обов’язок; коли виникають дані зобов’язання і при яких умовах, хто є боржником, його адреса, по якому кредитному договору виникає порука і на яку суму.

Наданий в суд додаток №1 ніким не підписаний. Оригінал додатку (який є невід'ємною частиною договору), незважаючи на вимогу суду, на засідання не представлено. Що визиває сумнів в наявності такого на час розгляду справи.

Із додатку до договору неможливо встановити коли він складений. А посилання в даному додатку на договір поруки №467 від 12.02.2009р. ставить під сумнів, що договір поруки був заключений в січні, а не в іншому місяці.

Вищенаведене підтверджує, що зміст договору поруки суперечить Господарському та Цивільному кодексам України, а також моральним засадам суспільства.

Тим паче, що банк не довів доцільність підписання договору поруки на 200 грн. на 5 років, при наявності кредиту в сумі 90 000 доларів США. А позивач доводить, що такі дії були проведені банком для зміни підсудності.

Тому суд, керуючись ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, визнає договір поруки №467 від 12.01.2009р. недійсним з моменту вчинення правочину, відносно боржника ОСОБА_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1.

7) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по державному миту слід покласти на відповідача-1 та відповідача-2 порівну.

8) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача-1 та відповідача-2 порівну.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Договір поруки №467 від 12.01.2009р., заключений між "ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ (ідент. код 14360570) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ (ідент. код 34562954), визнати недійсним з моменту його заключення, відносно боржника ОСОБА_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідент. код НОМЕР_1).

2) Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ (ідент. код 14360570):

- на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 вул. Красногірка, 34, м. Кременець, Тернопільської області (ідент. код НОМЕР_1) 42 грн. 50 коп. –в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агенство "Верус" вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ (ідент. код 34562954):

- на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 вул. Красногірка, 34, м. Кременець, Тернопільської області (ідент. код НОМЕР_1) 42 грн. 50 коп. –в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «12»квітня 2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8886078