Решение Чугуевского горсуда о признании кредитного договора и договора ипотеки с ВТБ банком недейсвтительными

[ANTIRAID]

Справа №2-1027/2010р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2010 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Слурденко О.І., при секретарі судового засідання Шиловій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „ВТБ БАНК” про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просив визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсним, зняти заборону, щодо відчудження нерухомого майна та внести до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру, щодо об’єкта, а саме на нерухоме майно – жилої квартири, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, 25/49 та машиномісце №44 , яке знаходиться за цією ж адресою. Позивач зазначає, що 05 вересня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством ВТБ ОСОБА_2, в особі заступника начальника Управління роздрібних продуктів ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіренності №62/10.2 від 02.07.2007 року укладено Кредитний договір № 10И від 05 вересня 2007 року. Кредитний договір № 10И від 05 вересня 2007 року укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору № 10И від 05 вересня 2007 року ОСОБА_2 зобов’язався надати позичальникові грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту - 603000, 00 USD(шістсот три тисячі доларів США),строк кредитування – 20 (двадцять) років до 05.09.2027 року, проценти за користування кредитом – 12% річних.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору № 10И від 05 вересня 2007 року позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит та сплатити Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту до 05.09.2027 року у розмірі та порядку, встановленому п.8.1. Кредитного договору № 10И від 05 вересня 2007 року.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору № 10И від 05 вересня 2007 року погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно ануїтетним платежем в сумі не менше, ніж 6710 доларів США в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, починаючи з вересня 2007 року згідно Додатку №1 до Кредитного договору № 10И від 05 вересня 2007 року. Для проведення вищевказаних платежів ОСОБА_2 відкриває позичальнику позичковий рахунок №22336501010439.840.1 і рахунок по процентах № 22381501010439.840.1

05 вересня 2007 року у забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором № 10И від 05 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений Іпотечний договір №10 И, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_4 Київського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 2957 від 5 вересня 2007року.

Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку нерухоме майно, що є власністю ОСОБА_1 після реєстрації права власності в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, машиномісця №44 в підземному паркінгу.

В обгрунтування своїх вимог, щодо визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки позивач зазначає, а його представник у судовому засіданні пояснила, що правовідносини, які виникають із кредитного договору, за своєю суттю є зобов’язанням, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері. Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення Позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність” документ, який видається ОСОБА_2 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі ОСОБА_2 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Позивач вказує, що на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив за курсом НБУ 1 USD =5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD =8,14грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку Позивачу необхідно сплачувати, в зв’язку із чим значно погіршився його фінансовий стан.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Позивач вважає , що виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час с порушенням одного із принципів цивільно – правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України – принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.За думкою Позивача несправедливістю є, зокрема, умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону ОСОБА_2 покладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. А саме, відповідно до п. 4.1. Кредитного договору № 10И від 05 вересня 2009 року валютні ризики, які пов'язав зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобов’язань за Кредитним договором № 10И від 05 вересня 2009 року несе Позивач.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать розписка в отриманні судової повістки особово та поштове повідомлення, тому за клопотанням представника позивача суд розглядає справу в заочному порядку у відповідності до положень ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та вивчивши надані докази в обгрунтування позиції по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2007 року між ОСОБА_1, Позичальником, та Відповідачем- Відкритим акціонерним товариством ВТБ ОСОБА_2, в особі заступника начальника Управління роздрібних продуктів ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіренності №62/10.2 від 02.07.2007р. (укладено Кредитний договір № 10И від 05 вересня 2007 року. 5 вересня 2007 року у забезпечення виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором № 10И від 05 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений Іпотечний договір №10И, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_4 Київського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 2957 від 5 вересня 2007року.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання. Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення Позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність” документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання кредитного Договору іноземний курс валюти становив за курсом НБУ 1 USD =5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD =8,14грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку ОСОБА_1 необхідно сплачувати, в зв’язку із чим значно погіршився мій фінансовий стан.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час с порушенням одного із принципів цивільно – правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України – принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг. Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону ОСОБА_2 покладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. А саме, відповідно до п. 4.1. Кредитного договору № 10И від 05 вересня 2009 року валютні ризики, які пов'язав зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобов’язань за Кредитним договором № 10И від 05 вересня 2009 року несе Позивач.

Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункту, що значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій. Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс у договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому визнаним недійсним.

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 15, 21, 110, 119-120 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. 3, 4, 13, 203, 215, 236, 524, 548 Цивільного кодексу України, Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про національний банк України», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність», «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі ОСОБА_2 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Постанови N 5 від 12. 04. 1996 року Пленуму Верховного Суду України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "ВТБ ОСОБА_2" про визнання недійсними кредитного договору N 10И від 05.09.2007 року та іпотечного договору N 10И від 05.09.2007 року - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір N 10И від 05.09.2007року укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ банк".

Визнати недійсним іпотечний договір N 10И від 05.09.2007року укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ банк", і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_4 Київського міського нотаріального округу Київської області, зареєстрованим в реєстрі за № 2957 від 5 вересня 2007 року.

Скасувати заборону, щодо відчудження нерухомого майна яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки № 10И від 05 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством ВТБ ОСОБА_2, а саме на квартиру № 64 (шістдесят чотири) в будинку 25/49 (двадцять п'ять дріб сорок дев'ять) по вулиці Почайнинській в місті Києві та машиномісце № 44(сорок чотири) в підземному паркінгу що знаходиться за тією же адресою: місто Київ, вулиця Почайнинська, буд. 25/49.

Внести до державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки № 10И від 05 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством ВТБ банк, а саме на квартиру № 64 (шістдесят чотири) в будинку 25/49 (двадцять п'ять дріб сорок дев'ять) по вулиці Почайнинській в місті Києві та машиномісце № 44 (сорок чотири) в підземному паркінгу що знаходиться за тією же адресою.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ВТБ банк" на користь держави держмито у сумі 1700(одну тисячу сімсот) гривень та на користь ОСОБА_5 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у суді в сумі 120(сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляції або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9349924