Решение Гирницкого райсуда о признании недействительным договоров кредита, ипотеки с Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-45

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 р.

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Мірошниченка М.А.

при секретарі Васильєвої Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївки цивільну справу за позовною заявою ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення: суми заборгованості по кредитному договору від 22.02.2007 р. DОМ7GК40000175 в сумі – 250 597,10 грн., штрафу у сумі - 380577,08 грн. за порушення умов договору майнових прав, судового сбіру у сумі-1708,50 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів пов'язаних з розглядом цивільної справи у розмірі 30 грн.,

зустрічного позову ОСОБА_3 до ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» по збільшенню процентної ставки за користування кредитом за Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року - не законними, визнання недійсним правочину, якій оформлено Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк», оголошення реституції та зобов'язання ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» повернути ОСОБА_3 усе отримано за недійсним правочином, який оформлено кредитним договором від 22.02. 2007 р. DОМ7GК40000175, в розмірі – 34 197 грн. 18 коп., зобов'язати ОСОБА_3 повернути ЗАТ комерційному банку «ПриватБанк» усе отримано за недійсним правочином, який оформлено кредитним договором від 22.02. 2007 р. DОМ7GК40000175, в розмірі – 126 250 грн., та остаточно, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі кожної із сторін, визначити заборгованість ОСОБА_3 перед ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі - 92052 грн. 82 коп., про визнання недійсним правочину, який оформлено договором застави майнових прав /на нерухомість/ від 27.02.2007 р., що укладений між ОСОБА_3 і ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк».

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору та судових витрат та про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення.

У судовому засіданні представник позивача ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» ОСОБА_1 змінив предмет позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_3: суму заборгованості по кредитному договору від 22.02.2007 р. № DОМ7GК40000175 в сумі – 250 597,10 грн., штрафу у сумі – 380 577,08 грн. за порушення вимог договору майнових прав, судового сбіру у сумі-1 708,50 грн., та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів пов'язаних з розглядом цивільної справи в розмірі 30 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» посилався на те на те, що відповідно до укладеного договору № DОМ7GК40000175 від 22.02.2007 року ОСОБА_3 22.02.2007 року отримав кредит у розмірі 30000,00 Доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.02.2027 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавши Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 як відповідач за первісним позовом станом на 20.01.2010 року має заборгованість – 29 792,52 доларів США, яка складається з наступного:

- 24 297,18 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 6 671,35 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 850 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 1 173,99 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» і відповідач 22.02.2007 року, уклали договір застави майнових прав. Згідно з договором застави майнових прав відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 повинен був надати в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 47,60 кв.м., яка розташована за адресою: м. Макіївка, селище КотовськогоАДРЕСА_1. Майно належало відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.02.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Макіївського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим номером 694.

Згідно п.10 Договору застави майнових прав, якщо відповідач ОСОБА_3 впродовж 5 днів з моменту укладання Договору застави майнових прав не укладе з банком договір іпотеки /п.8.10./ він повинен уплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми кредиту за кожен день прострочення, що зі станом на 20.01.2010 р. складає 380 577,08 грн., відповідно до розрахунку:

30000 доларів США, /сума кредиту/ х 0,15% х 1057 днів = 47 565 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 380 577,08 грн.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та заперечував проти його задоволення, зазначивши, що банк не правомірно підвищив відсоткову ставку за його кредитним договором, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, та на цієї підставі ОСОБА_3 письмово вимагав ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» розірвання договору. Крім того ОСОБА_3 зазначав, що у зв’язку з тим, що у сторін валютного кредитного договору не було належних дозвільних документів на проведення розрахунків в іноземній валюті він в подальшому не міг розраховуватися з банком без порушення вимог діючого законодавства.

Також вважає, що укладений кредитний договір порушує вимоги законодавства, тому є нечинним. Нечинна угода не може породжувати жодних прав та обов'язків. Тому, розрахунок заборгованості за нечинною угодою не може прийматися до уваги судом.

ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» заперечував проти цього та посилався на те, що згідно з п.2.3.1 вищевказаного кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Відповідно з зазначеним пунктом договору про відповідну зміну процентної ставки Банк зобов'язаний був ОСОБА_3 на протязі 7 календарних днів. Проте ці доводи ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» - є безпідставні і необґрунтованими з огляду на наступне.

12.12.2008р. був прийнятий Закон України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності та діяв з 09.01.09р.

Вказаним Законом внесені зміни до Цивільного Кодексу України, а саме: доповнено статтею 1056-1, ч.2 якої передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Частина 3 вказаної статті передбачає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Також вказаним Законом стаття 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" була доповнена частиною четвертою, згідно якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами....

Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду.

ОСОБА_3 вважає, що в порушення вимог п.2.3.1 кредитного договору «ПриватБанком» не було зроблено повідомлення про настання зазначених у договорі умов та збільшення відсоткової ставки і, відповідно, «ПриватБанком» не було надано жодних доказів суду, що таке повідомлення було. Таким чином, збільшення відсоткової ставки «ПриватБанком» в односторонньому порядку, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в судовому засіданні, ставиться питання про підвищення відсоткової ставки за кредитом після 09.01.2009 року, коли набрали чинності зміни до ЦК України, щодо яких відсоткова ставка не може бути збільшена в односторонньому порядку.

У судовому засіданні Банком було надано Банковську ліцензію № 22 від 19 березня 1992 року на право здійснення банківських операцій та Дозвіл № 22-2 від 19 березня 1992 року на право здійснювати операції, які визначені Законом України «Про банки а банківську діяльність», з відповідним додатком до дозволу. Банк посилається на ці документи, як на такі, що надають йому право надавати резидентам кредити у іноземній валюті та проводити розрахунки в іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, як це передбачено п. в) та п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та контролю». ОСОБА_3 вважає, що ці доводи не можна прийняти до уваги з огляду на те, що ці документи дозвільного характеру регулюють інші правовідносини, яки виникають в сфері банківської діяльності, а ні в сфері валютного регулювання та валютного контролю.

Так, відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій N 275 від 17.07.2001 р. Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Проте ця постанова регулює відносини в сфері банківської діяльності, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Зазначена постанова НБУ встановлює порядок і умови видачі банкам дозволів на здійснення банківських операцій. Про це зазначається в преамбулі і п. 5 Постанови про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій та п. 1.1. й 1.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Зазначене вище Положення не визначає порядку отримання дозвільних документів в сфері валютного регулювання і валютного контролю, як це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. за N 15-93.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Проте, згідно з п. в) та г) ч. 4 ст. 5 названого Декрету Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення таких разових валютний операцій:

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

Таким чином, Банк, мав надати саме індивідуальну ліцензію, а ні надані ним Банківську ліцензію та письмовий дозвіл.

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом до ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» по збільшенню процентної ставки за користування кредитом за Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року - не законними, визнання недійсним правочину, якій оформлено Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк», оголошення реституції та зобов'язання ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» повернути ОСОБА_3 усе отримано за недійсним правочином, який оформлено кредитним договором від 22.02. 2007 р. DОМ7GК40000175, в розмірі – 34 197 грн. 18 коп., зобов'язати ОСОБА_3 повернути ЗАТ комерційному банку «ПриватБанк» усе отримано за недійсним правочином, який оформлено кредитним договором від 22.02. 2007 р. DОМ7GК40000175, в розмірі – 126 250 грн., та остаточно, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі кожної із сторін, визначити заборгованість ОСОБА_3 перед ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі - 92052 грн. 82 коп., про визнання недійсним правочину, який оформлено договором застави майнових прав /на нерухомість/ від 27.02.2007 р., що укладений між ОСОБА_3 і ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначив, що 22 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» був укладений Кредитний договір № DОМ7GК40000175 . В рахунок забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_3 та ПриватБанк був укладений Договору застави майнових прав (на нерухомість) від 22 лютого 2007 р.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 25 тис. доларів США. За умовами п.7.1. Кредитного договору за користування кредитом повинен щомісячно сплачувати відсотки у розмірі 0,84% та 0,20 % в місяць, що разом із сумою повернутого кредиту повинно складати 294,91 доларів США на місяць.

ОСОБА_3 зазначає, що він справно виконував свої зобов'язання позичальника і щомісячно сплачував 294,91 доларів США. Наприкінці 2008 року зробив 2-а платежі у більшій сумі з метою часткового дострокового погашення кредиту, а саме: 25.11.2008 р. - 333,32 доларів США; 15.12.2008 р. у сумі - 345,75 доларів США.

Звернувшись до Макіївського центрального відділення ДРУ КБ «Приватбанк» з метою погашення чергового платежу від працівників ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» він дізнався, що Банк підвищив відсоткову ставку за кредитом, ще з листопада місяця 2008 року до рівня 15,32% річних і сум які він сплачував за договором є недостатньо для сплати чергового платежу. Крім того, повідомили, що збільшені суми платежів за кредитом, які вносив 25.11.2008 р. та 15.12.2008 р. не були зараховані ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» у рахунок дострокового повернення частини кредиту, а всі були направлені Позивачем на погашення процентів за збільшеною відсотковою ставкою.

ОСОБА_3 також вважає недійсним правочин, яким оформлено Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк» , тому що він порушує вимоги діючого законодавства. Так ОСОБА_3 заначає, що в порушення вимог п.п. в) та г) частини 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» сторони кредитного договору не мали передбаченої цієї нормою індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Поряд ц зим, ОСОБА_3 зазначив, що на момент укладання договору застави майнових прав, майнових прав на квартиру не існувало, так як існувало право власності ОСОБА_3 на цю квартиру. Банк, бажаючи заощадити на нотаріальному оформленні договору іпотеки замість нього уклав правочин застави майнових. Проте, мався на увазі саме іпотечний договір, який повинен бути нотаріально посвідчений і який є нікчемним у разі його не оформлення нотаріально.

Таким чином, сторони не мали намір укладати іпотечний договір, та ОСОБА_3 в односторонньому порядку не зміг би цього зробити.

Представник відповідача ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» по зустрічному позову в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» мав право на здійснення операцій в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, як це передбачено ст. 533 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Постановою НБУ від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно - правових актів НБУ» та іншими нормативними актами, що регулюють діяльність банків. Крім того, посилання позивача на обов'язкове отримання індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, безпідставне, так як на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті, тобто операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, а тому вважає, що позовні вимоги є безпідставними.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, що 22.02.2007 року між сторонами по справі був укладений Кредитний договір № DОМ7GК40000175 на суму 30000,00 Доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.02.2027 року.

Позивач ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» за первісним позовом повністю виконав умови спірного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 22.02.2007 року, уклали договір застави майнових прав. Згідно з договором застави майнових прав ОСОБА_3 повинен був надати в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 47,60 кв.м., яка розташована за адресою: м. Макіївка, селище КотовськогоАДРЕСА_1. Майно належало ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.02.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Макіївського нотаріального округу ОСОБА_4В, за реєстровим номером 694.

Згідно п.10 Договору застави майнових прав, якщо відповідач впродовж 5 днів з моменту укладання Договору застави майнових прав не укладе з банком договір іпотеки /п.8.10./ він повинен уплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми кредиту за кожен день прострочки. Що зі станом на 20.01.2010 р. складає 380577,08 грн. відповідно до розрахунку:

30 000 доларів США /сума кредиту/ х 0,15% х 1057 днів = 47565 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 380 577,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір, за яким виникли цивільно-правові відносини.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що спір виник не з надання кредиту в іноземній валюті, а з того, що розрахунки за спірним кредитним договором визначені і провадились обома сторонами в іноземній валюті.

Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про Національний банк України", гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який з урахуванням ст.4, 192 ЦК України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносини у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання відповідачем позивачу кредиту, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору, в іноземній валюті та здійснення позивачем виконання своїх обов'язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов'язанням по кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ, НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного:

Згідно із п.п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. № 1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до кредитного договору банк надав відповідачу ОСОБА_5 кредит у сумі 30000 доларів США на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі.

Відповідно до Кредитного договору та Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Кредитного договору, сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється позивачем в доларах США на рахунок банку.

Таким чином, кредит в сумі 30000 доларів США був наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились позивачем в доларах США, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті.

За період з 22.02.2007 р. по 01.01.2009 р. ОСОБА_3 сплатив відповідачу 6573,35 доларів США.

Оплата позивачем боргу та інших платежів, стягнення яких в іноземній валюті також потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Крім того, відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р. № 245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб - нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках:

п.2.1 - на територіях митниць;

п.2.2 - на територіях вокзалів, аеропортів та портів;

п.2.3 - використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб'єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті.

п.2.4 - використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Як встановлено судом, вказана індивідуальна ліцензія у позивача або відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 р. суперечить приписам п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р.

Наданий відповідачем до матеріалів справи дозвіл Національного банку України, як доказ наявності у відповідача права на здійснення вказаних вище валютних операцій без індивідуальної ліцензії, суд до уваги не приймає з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією.

Проте ця постанова регулює відносини в сфері банківської діяльності, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Зазначена постанова НБУ встановлює порядок і умови видачі банкам дозволів на здійснення банківських операцій. Про це зазначається в преамбулі і п. 5 Постанови про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій та п. 1.1. й 1.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Зазначене вище Положення не визначає порядку отримання дозвільних документів в сфері валютного регулювання і валютного контролю, як це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. за N 15-93.

Крім того, Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним.

В вичерпному переліку операцій, які має право здійснювати ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк», не вказані операції по використанню готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Вичерпний перелік неторговельних операції в іноземній валюті містить в собі п. 11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 р. № 950/11230 і застосовується судом при розгляді цього спору відповідно до ст. 8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права відповідачу використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Наявність у спірному кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов'язаннями між позивачем та відповідачем в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивач, на виконання цього правочину, отримав від відповідача 25 000 доларів США.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови спірного кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позовні вимоги про визнання правочину, який оформлений кредитним договором № DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, недійсним є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, останній є таким з моменту його вчинення.

Позов в частині визнання недійсним правочину, який оформлений договором застави майнових прав /на нерухомість/ від 27.02.2007 р., що укладений між ОСОБА_3 і ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк» - суд вважає обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, правочин по забезпеченню його виконання , який було оформлено договором застави майнових прав /на нерухомість/ від 27.02.2007 р., останній підлягає визнанню судом недійсними на підставі ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України, як такий що забезпечує виконання нечинного правочину.

Дії ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» по збільшенню процентної ставки за користування кредитом за Кредитним договором № DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року – є не законними з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 1056-1, ЦК України передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Частина 3 вказаної статті передбачає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Також вказаним Законом стаття 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" була доповнена частиною четвертою, згідно якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами....

Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або укладали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду.

Суд вважає, що в порушення вимог п.2.3.1 кредитного договору «ПриватБанком» не було зроблено повідомлення про настання зазначених у договорі умов та збільшення відсоткової ставки і, відповідно, «ПриватБанком» не було надано жодних доказів суду, що таке повідомлення було. Таким чином, збільшення відсоткової ставки «ПриватБанком» в односторонньому порядку, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в судовому засіданні, ставиться питання про підвищення відсоткової ставки за кредитом після 09.01.2009 року, коли набрали чинності зміни до ЦК України, щодо яких відсоткова ставка не може бути збільшена в односторонньому порядку.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні первісного позову ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення: суми заборгованості по кредитному договору – відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 192. 215, 216. 227, 524, 533, 548, 601, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215. 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення: суми заборгованості по кредитному договору від 22.02.2007 р. DОМ7GК40000175 в сумі – 250 597,10 грн., штрафу у сумі - 380577,08 грн. за порушення умов договору майнових прав, судового сбіру у сумі-1708,50 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів пов'язаних з розглядом цивільної справи у розмірі 30 грн. – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» про визнання не законними дії ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» по збільшенню процентної ставки за користування кредитом за Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, визнання Кредитного договору DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року недійсним, визнання недійсним договір застави майнових прав – задовольнити.

1. 1. Визнати дії ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» по збільшенню процентної ставки за користування кредитом за Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року – незаконними.

2. 2. Визнати недійсним правочин, який оформлено Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк».

3. 3. Застосувати до сторін недійсного правочину який оформлено Кредитним договором DОМ7GК40000175 від 22 лютого 2007 року двосторонню реституцію.

4. 4. Зобов'язати ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» повернути ОСОБА_3 усе отримано ним на виконання недійсного правочину, який оформлено кредитним договором від 22.02.2007 р. № DОМ7GК40000175, а саме, грошові кошти в розмірі-34197 грн. 18 коп.

5. 5. Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ЗАТ комерційному банку «ПриватБанк» усе отримано ним на виконання недійсного правочину, який оформлено кредитним договором від 22.02.2007 р. № DОМ7GК40000175, а саме, грошові кошти у розмірі - 126250 грн.

6. 6. Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з кожної сторони: ЗАТ комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 у розмірі – 126 250 грн. та ОСОБА_3 до ЗАТ комерційноого банку «ПриватБанк» у розмірі – 34 197 грн. 18 коп. визначити заборгованість ОСОБА_3 перед ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі – 92 052 грн. 82 коп.

7. 7. Визнати недійсним правочин, який оформлено договором застави майнових прав /на нерухомість/ від 27.02.2007 р., що укладений між ОСОБА_3 і ЗАТ комерційним банком «ПриватБанк».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.

Суддя М.А. Мірошниченко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9476553

[Obelix]

Пока читал, чуть глаза не сломал...

Так написать решение - нужно сильно постараться

ИМХО писал помощник судьи... перемешав в произвольном порядке аргументы обеих сторон и водрузив на вершину этого венигрета "суд выришыв".

А по сути - респект судье!

И дважды респект - за Приватбанк!!!!!!!!!!!!!!

[Filosof_00]

Пока читал, чуть глаза не сломал...

Так написать решение - нужно сильно постараться

ИМХО писал помощник судьи... перемешав в произвольном порядке аргументы обеих сторон и водрузив на вершину этого венигрета "суд выришыв".

А по сути - респект судье!

И дважды респект - за Приватбанк!!!!!!!!!!!!!!

Я знаком с этим судьей. Классный мужик, пока в деле не разберется решение не принимает. Бывший следак.

[Obelix]

Как не удивительно звучит, но и мне встречаются адекватые и обьективные судьи...

Друге дело, что на них оказывается давление...и не все из них...и не всегда могут устоять...

или хотя-бы "умыть руки"

[у.zaporozhskiy]

Я знаком с этим судьей. Классный мужик, пока в деле не разберется решение не принимает. Бывший следак.

это вы представляли интересы по этому решению?

[Filosof_00]

К сожалению нет, но у меня сейчас начинается у него дело по кредитпрому.