Постановление ВС-КГС об отказе в признании торговой марки хорошо известной в Украине


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Постанова
Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 760/3491/18

провадження № 61-47949св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Теплокерамік», ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна служба інтелектуальної власності України,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Картушина Дмитра Михайловича на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року у складі колегії суддів:

Шкоріної О. І., Поліщук Н. В., Соколової В. В. та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Теплокерамік» - адвоката Картушина Дмитра Михайловича на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Теплокерамік» (далі - ТОВ «Теплокерамік»), ОСОБА_1 звернулись до суд з позовом до ОСОБА_2 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби інтелектуальної власності України про припинення порушень прав інтелектуальної власності, визнання торгівельної марки добре відомою в Україні та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Теплокерамік» отримало свою назву у 2017 році, а до цього часу було відоме на ринку електрообігрівачів як ТОВ «Артхауз трейд», яке утворилося у 2010 році, з метою здійснення повномасштабного виробництва електропанелей «ІНФОРМАЦІЯ_1», спрямованих на економію електроенергії.

З 2010 року робота позивачів постійно направлена на поліпшення конструкцій і дизайну обігрівачів: лінійка продукції під торговельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» налічує вже понад 30 приладів різних типів, потужностей і кольорів.

Як результат, все більше державних компаній і проектних бюро закладають обігрівачі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в якості основного автономного опалення в різні проекти. Керамічні панелі «ІНФОРМАЦІЯ_1» успішно обігрівають приватні будинки і квартири, садки, фітнес центри.

ОСОБА_1 є одним із засновників та безпосереднім директором ТОВ «Теплокерамік» (ТОВ «Артхауз трейд»), тобто особою, що здійснює безпосередній вплив на господарську діяльність підприємства.

На ім`я ОСОБА_1 зареєстровані знаки для товарів і послуг: «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України НОМЕР_4 від 25 листопада 2015 року, який зареєстрований для послуг 35, 37 класів МКТП; «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України НОМЕР_5 від 10 травня 2017 року, який зареєстрований для товарів 11 класу МКТП, та які на підставі Ліцензійного договору № 261115 від 26 листопада 2015 року про передачу у використання невиключних прав на знаки для товарів і послуг та додаткових угод № 1 від 26 листопада 2015 року, № 2 від 11 травня 2017 року до нього, активно використовує ТОВ «Теплокерамік» в своїй господарській діяльності.

На ім`я ТОВ «Теплокерамік» зареєстрований промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_3» за патентом України НОМЕР_6 від 10 серпня 2016 року.

На думку позивачів, саме через інтенсивне та тривале використання ТОВ «Теплокерамік» на території України позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» при маркуванні продукції власного виробництва - товарів 11 класу МКТП, зазначене позначення стало добре відомим в України по відношенню до ТОВ «Теплокерамік» та ОСОБА_1

Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» підпадає під вимоги статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» та відповідає таким факторам як: тривалість, обсяг та географічний район використання знака, а також тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування та представлення на виставках товарів, щодо яких знак застосовувався.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду за захистом своїх прав, позивачі зазначили, що 24 січня 2018 року на адресу ТОВ «Теплокерамік» надійшов лист від ОСОБА_2 , яким останній запропонував ТОВ «Теплокерамік» переуступити за плату свої права заявника на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_4» за заявкою № m2017 29180 з пріоритетом від 22 грудня 2017 року у відношенні товарів 11 класу МКТП. Вважають, що ОСОБА_2 навмисно зловживає наданими йому правами заявника за заявкою № m2017 29180 з пріоритетом від 22 грудня 2017 року, фактично змушуючи підприємство придбати права на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за зазначеною заявкою та вбачають в таких діях порушення свого законного права та інтересу на використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» в їх господарській діяльності.

На їх думку, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4» здатне викликати змішування з товарами, що виготовляються позивачами під добре відомим знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, позивачі посилалися на положення статті 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», згідно з якими правова охорона добре відомого знака поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв`язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

При зверненні до суду позивачі посилалися на положення статей 6, 16, 19, 20, 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», статтю 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, пункт 1, 2, Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Позивачі зазначили, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» має бути визнане судом добре відомим знаком для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні» станом на 17 травня 2016 року з підстав передбачених статтню 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано на ім`я ТОВ «Теплокерамік» та ОСОБА_1 позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устатковання; опалювальні апарати електричні».

Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному Бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні відносно ТОВ «Теплокерамік» та ОСОБА_1 на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устатковання; опалювальні апарати електричні».

Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розмістити на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в електронній базі даних «Відомості про добре відомі знаки в Україні» відомості про визнання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні відносно ТОВ «Теплокерамік» та ОСОБА_1 на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устатковання; опалювальні апарати електричні».

Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відхилити реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № m2017 29180 від 22 грудня 2017 на ім`я ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Теплокерамік» судовий збір у розмірі 7 048,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 819,20 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивачів щодо добре відомості торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» в Україні станом на 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальна елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні» є доведеними, а дії відповідача ОСОБА_2 щодо подання заявки до ДП «Укрпатент» № m 2017 29180 про реєстрацію знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 22 грудня 2017 року та пропозиції ОСОБА_2 ТВО «Теплокерамік» переуступити за плату свої права заявника порушують права позивачів на позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», як добре відомої в Україні марки для товарів 11 класу МКТП.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не залучивши до участі у справі ОСОБА_3 , вирішив питання про права та інтереси останнього, що випливають із свідоцтв України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2, НОМЕР_3. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду, позбавлений процесуальної можливості вчиняти такі дії.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року стягнуто з ТОВ «Теплокерамік», ОСОБА_1 по 2 466,80 грн, з кожного на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування понесених судових витрат у вигляді судового збору.

Стягнуто з ТОВ «Теплокерамік», ОСОБА_1 по 7 000,00 грн, з кожного на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування понесених судових витрат за професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, апеляційний суд виходив із того, що оскільки під час прийняття постанови Київським апеляційним судом від 26 листопада 2018 року, судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а тому відповідно до статті 270 ЦПК України апеляційний суд вирішив це питання, шляхом прийняття додаткової постанови по справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:

07 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 , - адвокат Картушин Д. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнень, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року.

Касаційна скарга, з урахуванням доповнень, мотивована тим, що станом на 17 травня 2016 року - дату на яку позивачі вважають, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» стало добре відомим в Україні для товарів 11 класу МКТП: конвектори (обігрівачі); нагрівальна елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні», права ОСОБА_3 на знак «ІНФОРМАЦІЯ_5», не могли бути порушені, з огляду на те, що таких прав у нього ще взагалі не існувало, так як права на знаки за свідоцтвами України виникли у ОСОБА_3 10 травня 2017 року та 25 травня 2017 року відповідно.

05 березня 2019 року представник ТОВ «Теплокерамік», ОСОБА_1 - адвокат Картушин Д. М. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що додаткова постанова Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року винесена на підставі доказів, які подані ОСОБА_3 з порушенням норм процесуального права. ОСОБА_3 до закінчення судових дебатів не подав відповідні докази, а також звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення вже після спливу 5 днів з дня ухвалення постанови від 26 листопада 2018 року.

Доводи інших учасників справи:

10 січня 2019 року представник ОСОБА_3 - Бабенко Я. В. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Картушина Д. М. залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг:

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Картушина Д. М. на постанову Київського апеляційного суду від

26 листопада 2018 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Солом?янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «Теплокерамік». ОСОБА_1 - адвоката Картушина Д. М. на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року у даній справі.

Зупинено виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ТОВ «Теплокерамік» (попередня назва ТОВ «Артхауз трейд») було утворене в 2010 році з метою здійснення повномасштабного виробництва електропанелей «ІНФОРМАЦІЯ_1», спрямованих на економію електроенергії. ОСОБА_1 є одним із засновників та безпосереднім директором ТОВ «Теплокерамік», тобто особою, що здійснює безпосередній вплив на господарську діяльність цього підприємства.

На ім`я ОСОБА_1 зареєстровано знаки для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України НОМЕР_4 від 25 листопада 2015 року, який зареєстрований для послуг 35, 37 класів МКТП; «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України НОМЕР_5 від 10 травня 2017 року, який зареєстрований для товарів 11 класу МКТП, та які, на підставі Ліцензійного договору № 261115 від 26 листопада 2015 року про передачу у використання невиключних прав на знаки для товарів і послуг та додаткових угод № 1 від 26 листопада 2015 року, № 2 від 11 травня 2017 року до нього, активно використовує ТОВ «Теплокерамік» в своїй господарській діяльності.

На ім`я ТОВ «Теплокерамік» зареєстровано промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_3» за патентом України НОМЕР_6 від 10 серпня 2016 року.

Торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» є добро відомим знаком в Україні станом на 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальна елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

24 січня 2018 року на адресу ТОВ «Теплокерамік» надійшов лист від ОСОБА_2 , яким останній запропонував ТОВ «Теплокерамік» переуступити за плату свої права заявника на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_4» за заявою № m2017 29180 з пріоритетом від 22 грудня 2017 року у відношенні товарів 11 класу МКТП: «Устаткування для нагрівання; устаткування для нагрівання повітря; акумулятори тепла; електронагрівні килими; електричні лампи; кухонні нагрівачі; конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівачі повітря; нагрівальні мати електричні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати калорифери); опалювальні апарати електричні; печі (опалювальні апарати); радіатори (обігрівальні); радіатори електричні; регенератори тепла; сонячні печі; устаткування для нагрівання підлоги».

Відповідно до висновку експерта № 134 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, наданого кваліфікованим експертом Жилою Б. В., надані на дослідження матеріали містять відомості про такі фактори, як тривалість, обсяг та географічний район використання знака, а також тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування та представлення на виставках товарів, щодо яких знак застосовується, сукупність яких вказує на те, що станом на

17 травня 2016 року словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» стало добре відомим в Україні знаком ТОВ «Теплокерамік» та ОСОБА_1 відносно товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальна елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

За висновком експерта наведені в заявці № m2017 29180 від 22 грудня 2017 року товари 11 класу МКТП, є такими самими або спорідненими з товарами, щодо яких позивачами використовується позначення «ІНФОРМАЦІЯ_5». Також експертом встановлено наявність між позначеннями добре відомими знаком «ІНФОРМАЦІЯ_5» і заявленого на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4» звукової та смислової схожості, що обумовлює наявність між ними схожості до ступеню сплутування.

Експертом Жилою Б. В. був проведений аналіз звукової (фонетично), графічної (візуальної) та смислової (сомантичної) схожості добре відомого знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» і заявленого на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4» та встановлено наявність між даними позначеннями «звукової та смислової схожості, що обумовлює наявність між ними схожості до ступеню сплутування.

Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_4» за заявкою № m2017 29180 від 22 грудня 2017 року є таким, що може вводити в оману споживачів щодо особи, яка виробляє вказані в заявці товари 11 класу МКТП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не залучивши до участі у справі ОСОБА_3 , вирішив питання про права та інтересів останнього, що випливають із свідоцтв України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2, НОМЕР_3. Апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду, позбавлений процесуальної можливості вчиняти такі дії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до наданих ОСОБА_3 до апеляційної скарги документів, він є власником зареєстрованих в Україні знаків для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_5 за свідоцтвом НОМЕР_2 , дата подання заявки 21 серпня 2014 року (початок дії охорони знака), дата реєстрації - 12 січня 2016 року; рішення Державної служби інтелектуальної власності від 05 травня 2017 року, реєстраційний номер 21650; ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом НОМЕР_3 , дата подання заявки 10 грудня 2015 року (початок дії охорони знаку), дата реєстрації 10 травня 2017 року, дата реєстрації 10 травня 2017 року.

У серпні 2016 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6 права на знаки за свідоцтвами НОМЕР_2 , НОМЕР_3.

ОСОБА_6 був власником зареєстрованого в Україні комбінованого знака «ІНФОРМАЦІЯ_5» за свідоцтвом України НОМЕР_2 (дата подання заявки 21 серпня 2014 року, дата публікації 12 січня 2016 року), зареєстрованого для товарів 11 класу МКТП, зокрема, конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні.

ОСОБА_6 був заявником заявленого на реєстрацію в Україні комбінованого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m201522717, дата подання 10 грудня 2015 року, для товарів 11 класу МКТП, зокрема, конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні.

Відповідно до Частини першої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили визнати на ім`я ТОВ «Теплокерамік» та ОСОБА_1 позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні на дату - 17 травня 2016 року для товарів 11 класу МКТП: «конвектори (обігрівачі); нагрівальні елементи; нагрівальні пластини; нагрівальні мати електричні; обігрівальні плити; обігрівальні панелі; обігрівальні панелі керамічні; обігрівачі (опалювальні апарати); обігрівачі (опалювальні апарати) настінні; обігрівачі електричні; обігрівачі інфрачервоні; інфрачервоні панелі (обігрівачі); опалювальне устаткування; опалювальні апарати електричні».

Отже, позивачі просили визнати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні для товарів 11 класу МКТП, щодо яких ОСОБА_6 10 грудня 2015 року було подано заявку на реєстрацію комбінованого позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», в подальшому право на яке набув ОСОБА_3 та став власником зареєстрованого в Україні комбінованого знака «ІНФОРМАЦІЯ_5» за свідоцтвом України НОМЕР_2 , зареєстрованого для тих же товарів 11 класу МКТП.

Викладене дає підстави стверджувати, що рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року порушено права та інтереси ОСОБА_3 , які виникають із свідоцтв України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2, НОМЕР_3, та який не був залучений до участі у справі судом першої інстанції.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення по справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем неправильно визначено суб`єктний склад учасників справи, що унеможливило розгляд справи по суті, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну неналежного відповідача належним відповідачем.

Сама по собі заміна власника свідоцтва ОСОБА_6 його правонаступником ОСОБА_3 вже після 17 травня 2016 року, дата, станом на яку суд першої інстанції визнав на ім`я позивачів позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомим знаком в Україні, не дає підстав вважати, що цим рішенням не вирішені питання про права та інтереси ОСОБА_3 .

Таким чином безпідставними є доводи заявника про те, що рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року права та інтереси ОСОБА_3 не порушено.

Є безпідставними доводи заявника про те, що апеляційний суд розглянув справу у його відсутність, оскільки заявнику було відомо про розгляд справи Київським апеляційним судом саме 26 листопада 2018 року, про що свідчить клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було взято до уваги та, відповідно, дане питання було постановлено на обговорення за результатами якого суд вирішив продовжувати розгляд справи, що не суперечить правилам частини другої статті 372 ЦПК України, згідно якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Щодо касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року:

За правилами пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 01 червня 2018 року № 146, укладений між Адвокатським об?єднанням «Кравець і партнери» та ОСОБА_3 , ордер на надання правничої допомоги, документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (за квитанцією № 0.0.1098552313.1 від 01 серпня 2018 року), 4 000,00 грн (за квитанцією № 0.0.1097028634.1 від 30 липня 2018 року), 4 000,00 грн (за квитанцією № 0.0.1076892216.1 від 05 липня 2018 року), 1 000,00 грн (за квитанцією № 0.0.1057757960.1 від 12 червня 2018 року), а всього на суму 14 000,00 грн, є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання апеляційної скарги та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційним судом 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими, що не суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат (судового збору) за подання апеляційної скарги, апеляційний суд правильно виходив із розміру його фактичної оплати за подання апеляційної скарги, який становить в загальному розмірі 4 933,60 грн.

Доводи заявника проте, що додаткова постанова Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року винесена на підставі доказів, які подані ОСОБА_3 з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_3 до закінчення судових дебатів не подав відповідні докази, а також звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення вже після спливу 5 днів з дня ухвалення постанови від 26 листопада 2018 року є безпідставним, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року заяву представника особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 - адвоката Бабенко Я. В. - залишено без розгляду на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Проте, вказана ухвала не позбавляла суд апеляційної інстанції процесуальної можливості вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 270 ЦПК України, оскільки відповідне клопотання було заявлено у додаткових поясненнях представника ОСОБА_3 - адвоката Бабенко Я. В., згідно якого заявник просив у разі задоволення апеляційної скарги, стягнути з ТОВ «Теплокерамік» та ОСОБА_1 понесені ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ТОВ «Теплокерамік» - адвоката Картушина Д. М. підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Теплокерамік» - адвоката Картушина Дмитра Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А . Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

Джерело: ЄДРСР 86654446

Link to comment
Share on other sites

Это наше дело. Пресекли довольно креативную схему междусобойчика, которой пытались лишить нашего клиента права на получение оплаты за незаконное пользование торговой маркой рассмотрев дело без его участия. Суд апелляционной инстанции с чем согласился и Верховный суд отменил решение районного суда в связи с нарушением прав нашего клиента, который не был привлечен к рассмотрению дела по сути. Уважаемые владельцы торговых марок, будьте внимательны.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      Державний герб України 
      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
      Справа № 757/30424/18-ц
      № апеляційного провадження: 22-ц/824/13941/2019
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      18 грудня 2019 року м. Київ
      колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
      Київського апеляційного суду в складі:
      головуючого Болотова Є.В.,
      суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г., 
      при секретарі Маштаковій Т.Ф.,
      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністрества економічного розвитку і торгівлі України, товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95», третя особа: державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року, зобов`язання вчинити дії,
      за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Батрин О.В.,- 
      встановила:
      У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
      Просив: визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 про реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», виданого товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95» та опублікованого 10.10.2017 року в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 19 повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг; зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 на позначення«ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10.10.2017 року повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»; заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95», в тому числі його власникам, посадовим особам та працівникам, будь-яке використання без згоди позивача зареєстрованого за свідоцтвом України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2 від 11.12.2017 року позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» або позначення, схожого із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві № НОМЕР_2 та споріднених з наведеними у свідоцтві товарів і послуг.
      Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 11.12.2017 року за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реалізації знаків та переліку товарів і послуг 35, 38, 41, 42-го класу. ТОВ «Консалтингова група «А-95» є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10.10.2017 року за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реалізації знаків та переліку товарів і послуг 16-го класу.
      Позивач зазначає, що свідоцтво № НОМЕР_1 від 10.10.2017 року є схожим з раніше зареєстрованим позивачем знаком настільки, що їх можна сплутати та може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги.
      Враховуючи, що належний позивачу знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідає умовам надання правової охорони, тому спірне свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 про реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», виданого ТОВ «Консалтингова група «А-95» має бути визнаним судом недійсним відповідно до п.п. 2, 3 ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
      Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року позов задоволено частково.
      Визнано недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 про реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», виданого товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95» та опублікованого 10.10.2017 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 19 повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг.
      Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10.10.2017 повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
      Проведено розподіл судових витрат.
      В апеляційній скарзі ТОВ «Консалтингова група «А-95» просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи.
      У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду законне і обґрунтоване, судом повно і всебічно з`ясовані обставини справи та досліджені докази.
      У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила.
      Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вважає, що дії міністерства відповідають вимогам закону.
      Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
      Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
      Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відносно всіх товарів 16 класу МКТП, вказаних у свідоцтві України № НОМЕР_1 від 10.10.2017 року, спірний знак для товарів і послуг за цим свідоцтвом є схожим з раніше зареєстрованим відносно споріднених послуг 35 та 41 класів МКТП знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 11.12.2017 року настільки, що їх можна сплутати та таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар.
      Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
      З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» заявку № НОМЕР_4 на реєстрацію знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» для послуг 35, 38, 41 та 42 класів МКТП.
      28 квітня 2017 року ТОВ «Консалтингова група «А-95» до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» подало заявку № НОМЕР_3 на словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів 16 класу МКТП.
      10 жовтня 2017 року ТОВ «Консалтингова група «А-95» виданосвідоцтво на знак для товарів і послуг за № НОМЕР_1.
      11 грудня 2017 року ОСОБА_1 видано свідоцтво на знак для товарів і послуг за № НОМЕР_2.
      Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що заявку на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 він подав самостійно 04 квітня 2017 року, тобто раніше ніж ТОВ «Консалтингова група «А-95». Заявка позивача відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Таким чином позивач мав переважне право на одержання (реєстрацію) свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 на позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1».
      Позивач зазначає, що позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10.10.2017 року повинно бути визнано недійсним, з підстав, що дане позначення є схожим настільки, що його можна сплутати із позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2 від 11.12.2017 року.
      Підставою для визнання свідоцтва № НОМЕР_1 від 10.10.2017 року позивач вказує п. п. 2, 3, ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
      Пунктом 1 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» передбачено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
      Відповідно до положень ч. 2, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених із ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема, знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6-bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.
      Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.
      У вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта.
      За результатами проведеного експертного дослідження, судовим експертом Жилою Б.В. складено висновок експерта № 145 за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 04 вересня 2018 року, відповідно до якого експерт дійшов висновків:
      1. Відносно всіх товарів, наведених у свідоцтві України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, знак за вказаним свідоцтвом, є схожим настільки, що його можна сплутати з раніше заявленим на реєстрацію відносно споріднених послуг 35 та 41 класів МКТП знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2;
      2. Знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 16 класу МКТП, вказані в свідоцтві.
      На думку колегії суддів, і без спеціальних знань можна встановити, що така схожість має очевидний характер.
      Пунктом 4.3.2.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116 визначено, що при перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно, зокрема визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані абозаявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.
      Вбачається, що торговельну марку позивача згідно свідоцтва № НОМЕР_2 зареєстровано для послуг: клас 35 (рекламування; керування підприємницькою діяльністю; адміністрування у сфері підприємницької діяльності; офісні роботи), клас 38 (телекомунікаційні послуги), клас 41 (освіта; забезпечування навчання; розважальні послуги; влаштування спортивних і культурних заходів), клас 42 (наукові і технологічні послуги та досліджування і розробки, що їх стосуються; послуги з промислового аналізування та промислового досліджування; проектування та розробляння комп`ютерного апаратного і програмного забезпечення).
      Торговельну марку ТОВ «Консалтингова група «А-95» згідно свідоцтва № НОМЕР_1 зареєстровано для товарів класу 16 (папір та картон; друкована продукція; матеріали для книжкових оправ; фотографії; канцелярські товари та офісне приладдя, крім меблів; клеї на канцелярські або побутові потреби; креслярські матеріали та приладдя для художників; пензлі для малювання; навчальні матеріали; пластмасові листи, плівки та пакети для обгортання і пакування; друкарські шрифти; друкарські кліше).
      Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
      Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести воманущодотовару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
      Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з нимитоварів і послуг.
      Отже закон передбачає можливість реєстрації схожих знаків, але не для таких самих товарів і послуг.
      Оскільки позивачу видано свідоцтво про знак для послуг, а товариству - для товарів, та враховуючи, що послуги класів МКТП № 35, 38, 41, 42 не є спорідненими з товарами класу МКТП № 16, не є схожими та не є тотожними, тому підстави для застосування до торговельної марки ТОВ «Консалтингова група «А-95» положень п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» немає.
      Протилежний висновок суду є помилковим.
      Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа.
      З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 06 червня 2019 року постановлено з неповним з`ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
      В порядку розподілу судових витрат, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалтингова група «А-95» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 171 грн 60 коп.
      Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- 
      постановила:
      Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95» задовольнити.
      Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року скасувати.
      Ухвалити нове рішення.
      У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністрества економічного розвитку і торгівлі України, товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95», третя особа: державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року, зобов`язання вчинити дії відмовити.
      Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 171 грн 60 коп.
      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
      Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2019 року.
      Головуючий Є.В. Болотов
      Судді: О.Ф. Лапчевська
      С.Г. Музичко
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/86497621
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      20 листопада 2019 року
      м. Київ
      Справа № 760/6379/15-ц
      Провадження № 14-510цс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Пророка В. В.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
      розглянула у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омніфарма Київ» до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком», Трейдінг Сервіс Сполка з о.о. про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знаки для товарів за свідоцтвами № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3
      за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року, ухвалене суддею Усатовою І. А., та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, прийняту в складі суддів Поліщук Н. В., Шкоріної О. І., Левенця Б. Б.
      ІСТОРІЯ СПРАВИ
      Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
      1. У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Омніфарма Київ» (далі - ТОВ «Омніфарма Київ») звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ України), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (далі - ТОВ «ВТФ «Фармаком»), у подальшому до справи залучена Трейдінг Сервіс Сполка з о.о. як співвідповідач, оскільки до цієї компанії перейшли права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які стосуються суті спору.
      2. Уточнені вимоги позову з посиланням на статтю 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зводились до:
      - визнання повністю недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
      - зобов`язання ДСІВ України внести відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - Державний реєстр свідоцтв) та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність»;
      - зобов`язання ТОВ «ВТФ «Фармаком» припинити порушення виключних прав позивача на знаки для товарів і послуг, що охороняються за відповідними свідоцтвами України № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та добре відомий знак «ІНФОРМАЦІЯ_3» шляхом заборони використовувати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» на упаковках товарів 05 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП) у рекламі, мережі Інтернет та діловій документації, пов`язаній з реалізацією товарів 05 класу МКТП;
      - зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТРЕЙДІНГ СЕРВІС Сполка з о.о. припинити зазначене порушення прав позивача шляхом заборони використовувати позначень « ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» у діловій документації, пов`язаної з товарами 05 класу МКТП.
      3. Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Омніфарма Київ» є підприємством, предметом діяльності якого є виробництво та реалізація дієтичної добавки (ентеросорбенту) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_3»). На підставі ліцензійних договорів від 01 вересня 2008 року та 26 серпня 2010 року, укладених між позивачем та ОСОБА_3 , строк дії яких до 01 вересня 2018 року та 26 серпня 2020 року відповідно, позивач має виключне право на використання знака «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 від 25 червня 2008 року та знака « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 27 червня 2010 року, а також право на заборону використовувати зазначені знаки іншими особами.
      4. 15 липня 2011 року рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» було визнано добре відомим в Україні знаком позивача станом на 01 січня 2011 року для наступних товарів 05 класу МКТП «Ентеросорбенти (мінеральні харчові домішки)» (далі - добре відомий знак «ІНФОРМАЦІЯ_3»).
      5. Використання відповідачами позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10 липня 2014 року, зокрема знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» на упаковках товарів 05 класу МКТП, у рекламі, мережі Інтернет та діловій документації, пов`язаній з реалізацією товарів 05 класу МКТП, яке, на думку позивача, є схожим до ступеня сплутування з раніше зареєстрованими ним знаками « ІНФОРМАЦІЯ_2» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також добре відомим знаком «ІНФОРМАЦІЯ_3», може ввести в оману споживачів щодо особи позивача, а отже, є порушенням прав інтелектуальної власності позивача та вимог абзацу п`ятого частини другої, абзаців другого та третього частини третьої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
      Короткий зміст рішення суду першої інстанції
      6. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року відповідні позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
      7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що торговельна марка за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони щодо переліку товарів 5 класу МКТП, для яких ця торговельна марка зареєстрована. Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку, що вирішення цієї справи вплине на права та обов`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що відповідачі порушують права інтелектуальної власності позивача на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
      8. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що існує ймовірність передачі виключних або невиключних майнових прав з боку Трейдінг Сервіс Сполка з о.о. на спірну торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 третім особам за ліцензійними угодами, що є також використанням знака.
      Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
      9. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року залишене без змін. Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
      Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
      10. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 08 листопада 2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково: ухвала Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2017 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
      11. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, ВССУ виходив з того, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог статей 213, 214, 303, 304 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, безпідставно вирішив спір, що виник між юридичними особами, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянув його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.
      12. Апеляційний суд залишив поза увагою, що, звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Омніфарма Київ» не заявляло вимог до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів використання ними спірної торговельної марки, проте останні були залучені до участі у справі як відповідачів.
      Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
      13. Під час повторного перегляду справи в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року - без змін.
      14. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд відхилив наведені в апеляційній скарзі доводи про помилковий висновок суду першої інстанції щодо відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки діями саме цих осіб були порушені права позивача у зв`язку із реєстрацією торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно зі свідоцтвом України № НОМЕР_1 .
      15. Апеляційний суд дійшов висновку, що вирішення цієї справи впливає на права та обов`язки як відповідачів - фізичних осіб, так і компанії Трейдінг Сервіс Сполка з о.о., оскільки вимоги позивача до відповідачів є спільними, отже, за умови розгляду такого спору в межах однієї справи гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного судового рішення із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільної юрисдикції.
      Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
      16. 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, закрити провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Омніфарма Київ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ТОВ «ВТФ «Фармаком», Трейдінг Сервіс Сполка з о.о., ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОмніФарма Київ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
      17. Касаційна скарга мотивована тим, що зміст позовних вимог позивача безпосередньо вказує на захист ним своїх прав, які виникають при здійсненні господарської діяльності, а саме виробництві дієтичної добавки «ІНФОРМАЦІЯ_2», та які пов`язані з конкурентними відносинами позивача з ТОВ «ВТФ «Фармаком» при виробництві останнім дієтичної добавки «ІНФОРМАЦІЯ_1». Тому ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
      18. Отже на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції на порушення статті 205 ЦПК України 2004 року розглянув непідвідомчий йому господарський спір.
      Позиції інших учасників справи
      19. 03 червня 2019 року ТОВ «Омніфарма Київ» через представника адвоката Білицький П. В. засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сопільняк В. Ю. залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.
      Рух справи в суді касаційної інстанції
      20. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі, зупинене виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року і постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
      21. 28 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі позивача доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно із цією частиною статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
      22. Оскільки заявник оскаржує рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 рокуз підстав порушення судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
      23. 09 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      24. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
      25. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
      26. За змістом статті 15 ЦПК України 2004 року цивільною юрисдикцією вважається компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
      27. У порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК України у редакції, яка була чинною на час ухвалення рішення судами попередніх інстанцій).
      28. Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України в чинній редакції.
      29. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
      30. Натомість Господарський процесуальний кодекс України 1991 року обмежував участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо захисту права інтелектуальної власності позивача (фізичної особи).
      31. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, за своїм суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
      32. Посилання скаржника на те, що після відкриття провадження у справі змінився суб'єктний склад учасників справи та особою, яка має відповідати за позовом, стала юридична особа, а відтак спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, спростовується такими доводами.
      33. ДСІВ України зареєстровано торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», видано свідоцтво № НОМЕР_1 та здійснено публікацію про це в офіційному бюлетені № 13 від 10 липня 2014 року.
      34. Саме діями відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були порушені права позивача у зв`язку із реєстрацією торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно зі свідоцтвом України № НОМЕР_1 .
      35. На момент подачі позову та початку його розгляду судом першої інстанції по суті власниками спірного знака для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 були відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
      36. Доводи ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не врахував, що судом першої інстанції прийнято зміну предмета позову після початку розгляду справи по суті та проведення судової експертизи, не заслуговують на увагу, враховуючи таке.
      37. Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Омніфарма Київ» не було заявлено вимог до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте позивач подав позовну заяву в новій редакції на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року про залишення позову без руху згідно зі статтею 121 ЦПК України 2004 року. Тобто позовна заява у новій редакції була подана до початку розгляду судом справи по суті.
      38. Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України 2004 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      39. Ухвалою суду від 20 квітня 2016 року до участі у справі залучено як співвідповідача ТРЕЙДІНГ СЕРВІС Сполка з о.о. у зв`язку з передачею 25 березня 2016 року цій особі майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 .
      40. Згідно з пунктом 3 статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.
      41. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що вирішення цієї справи впливає на права та обов`язки як відповідачів - фізичних осіб, так і компанії ТРЕЙДІНГ СЕРВІС Сполка з о.о., оскільки вимоги позивача до відповідачів є спільними, отже, за умови розгляду такого спору в межах однієї справи гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного судового рішення із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
      42. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення ВССУ не було обов`язковим для застосування при новому розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції, оскільки, висновки ВССУ щодо застосування норм процесуального права у редакції ЦПК України 2004 року були перевірені апеляційним судом в повному обсязі. Тому посилання скаржника на те, що при новому розгляді справи не було застосовано вказівки ВССУ, викладені в ухвалі від 08 листопада 2017 року, не беруться до уваги.
      43. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
      44. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин справи. А тому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду обмежена у можливості аналізувати такі доводи.
      45. Разом з тим касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів для скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», тому судові рішення переглядаються лише в тій частині, яка стосується заперечень відповідача, сформульованих ним у касаційній скарзі.
      46. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
      47. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
      48. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення вказаної касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
      Щодо судових витрат
      49. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
      50. Оскільки суд касаційної інстанції не змінив рішення і не ухвалив нового, а дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення та оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати у такому випадку розподілу не підлягають.
      51. Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
      Керуючись статтями 402-404, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      П О С Т А Н О В И Л А:
      Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
      Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.
      Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач
      В. В. Пророк
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      О. Р. Кібенко
      Т. О. Анцупова
      В. С. Князєв
      С. В. Бакуліна
      Л. М. Лобойко
      В. В. Британчук
      Н. П. Лященко
      Ю. Л. Власов
      О. Б. Прокопенко
      М. І. Гриців
      Л. І. Рогач
      Д. А. Гудима
      О. М. Ситнік
      О. С. Золотніков
      О. С. Ткачук
      Ж. М. Єленіна
      О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 86002044
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      13 березня 2019 року
      м. Київ
      Справа N 826/16606/17 (К/9901/60722/18)
      Провадження N 11-1227апп18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Саприкіної І.В.,
      суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
      розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LTD на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) від 01 серпня 2018 року у справі за позовом Компанії DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LTD до Державної фіскальної служби України, Компанії Xiomi H. K. Limited про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
      УСТАНОВИЛА:
      У грудні 2017 року Компанія DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LTD звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просила:
      - визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) щодо відмови у внесенні змін до інформації митного реєстру зареєстрованого об'єкта права інтелектуальної власності (по торгівельним маркам "Xiaomi", "Mі", "RedMi");
      - зобов'язати Департамент організації митного контролю ДФС внести зміни до інформації митного реєстру зареєстрованого об'єкта права інтелектуальної власності (по торгівельним маркам "Xiaomi", "Mі", "RedMi"), згідно заяви позивача від 31 жовтня 2017 року.
      Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії ДФС щодо відмови позивачу у внесенні змін до інформації митного реєстру щодо зареєстрованого об'єкта інтелектуальної власності по торгівельним маркам "Xiaomi", "Mі", "RedMi"; зобов'язано ДФС внести зміни до інформації митного реєстру щодо зареєстрованого об'єкта інтелектуальної власності по вказаним торгівельним маркам.
      Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського, а не адміністративного судочинства.
      03 вересня 2018 року Компанія DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LТD звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року та залишення в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року.
      Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі представник позивача посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
      Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
      У лютому 2017 року Департаментом організації митного контролю ДФС було включено до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності строком на 1 рік знаки для товарів і послуг: за N 3360 - знак для товарів і послуг "Xiaomi"; за N 3361 - знак для товарів і послуг "Mі"; за N 3362 - знак для товарів і послуг "RedMi".
      У травні 2017 року Компанії DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LTD уповноважила Компанію SPRINGSUN FINANCE LP бути її представником для захисту прав інтелектуальної власності.
      21 вересня 2017 року Компанія SPRINGSUN FINANCE LP звернулася до Департаменту організації митного контролю ДФС із заявою про внесення змін до інформації митного реєстру щодо зареєстрованого об'єкта інтелектуальної власності по вказаним торгівельним маркам, а саме до п. 1.2, 5.2 (відомості про осіб, уповноважених представляти інтереси правовласника в разі призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкт, за наявності ознак порушення таких прав, найменування та реквізити юридичних осіб, які здійснюють імпорт товарів, що містять об'єкт), додавши уповноважених осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та включивши Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕН-АЙ-ЕС".
      Листом від 05 жовтня 2017 року N 13188/Ч/99-99-18-03-02-14 Департамент організації митного контролю ДФС відмовив позивачу у внесенні таких змін до митного реєстру, оскільки довіреність від компанії SPRINGSUN FINANCE LP підписана ОСОБА_5 (ОСОБА_5), старшим партнером BIAЛA ТРЕЙД ЛІМІТЕД (VIALA TRADE LIMITED), відношення якого до компанії SPRINGSUN FINANCE LP ніяким чином не підтверджене. Також зазначено, що надані документи не дають можливості визначити наявність у компанії SPRINGSUN FINANCE LP майнових прав інтелектуальної власності щодо знаків для товарів і послуг "Xiaomi", "Mi", "RedMi" в розумінні Цивільного кодексу України.
      31 жовтня 2017 року Компанія SPRINGSUN FINANCE LP повторно подала заяву про внесення змін до інформації митного реєстру, до якої були додані копія статуту та протоколу Компанії з перекладом.
      Однак, листом від 16 листопада 2017 року N 15261/Ч/99-99-18-03-02-14 ДФС повідомила заявника, що інформація з порушених питань надана у попередньому листі від 05 жовтня 2017 року.
      Вказані обставини стали підставою для звернення Компанії DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LTD з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
      Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.
      Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
      Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
      Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
      Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
      Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
      Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
      Предметом у цій справі є протиправність відмови ДФС у внесенні змін до митного реєстру (інформації щодо об'єкта права інтелектуальної власності по торгівельним маркам "Xiaomi", "Mі", "RedMi") через відсутність у Компанії правових підстав для звернення із такою заявою та зобов'язання відповідача внести відповідну інформацію до реєстру.
      При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що звернення позивача із даним позовом спрямоване на захист його порушених прав у правовідносинах з ДФС у зв'язку з її відмовою вчинити певні дії (за заявою позивача про внесення змін до митного реєстру).
      Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236, ДФС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
      За ч. 1 ст. 397 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
      Згідно із ч. 3 ст. 398 МК України порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
      Пунктом 2.12 Порядку реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року N 648, передбачено, що внесення змін до інформації митного реєстру щодо зареєстрованого об'єкта права інтелектуальної власності здійснюється шляхом подання правовласником письмового звернення до Державно митної служби України (Державної фіскальної служби України).
      З аналізу зазначених законодавчих положень убачається, що спір у цій справі виник між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень - ДФС, який є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну і митну політику щодо ведення митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.
      Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки правовідносини у цій справі виникли під час виконання ДФС та її територіальними органами владних управлінських функцій, у зв'язку з чим такий спір є публічно-правовим.
      Беручи до уваги наведені правові норми, Велика Палата Верховного Суду встановила, що Київський апеляційний адміністративний суд дійшов невірного висновку про закриття провадження в цій справі за п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, а тому наявні підстави для задоволення касаційної скарги, і відповідно для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
      Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
      Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на продовження розгляду є (…) порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (…) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
      Ураховуючи наведене та керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      Касаційну скаргу Компанії DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LTD задовольнити частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року - скасувати.
      Справу за позовом Компанії DUNAMIS INTERNAYIONAL CO., LTD до Державної фіскальної служби України, Компанії Xiomi H. K. Limited про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії- направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач І.В. Саприкіна
      Судді:
      Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко
      С.В. Бакуліна Н.П. Лященко
      В.В. Британчук О.Б. Прокопенко
      Д.А. Гудима Л.І. Рогач
      В.І. Данішевська О.М. Ситнік
      О.Р. Кібенко О.С. Ткачук
      В.С. Князєв В.Ю. Уркевич
      Яновська О.Г.
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      30 січня 2019 року
      м. Київ
      Справа N 569/17272/15-ц
      Провадження N 14-338цс18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді Князєва В.С.,
      судді-доповідача Ситнік О.М.,
      суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
      учасники справи:
      позивач - ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" (далі - ТОВ "ТРК "Рівне 1"),
      відповідач - Приватне підприємство "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (далі - ПП "ТРК Сфера-ТВ"),
      третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,
      розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ПП "ТРК "Сфера-ТВ"
      на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів Бондаренко Н.В., Григоренка М.П., Хилевича С.В.
      у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ТОВ "ТРК "Рівне 1" до ПП "ТРК "Сфера-ТВ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.
      УСТАНОВИЛА:
      У грудні 2015 року ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" звернулися до суду з позовом у якому зазначали, що у 2006 році творчою працею художника-постановника ТОВ "ТРК "Рівне 1" ОСОБА_3, у рамках виконання службового доручення від 05 травня 2006 року, було створено службовий твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1".
      Відповідно до договору про розподіл майнових прав на службові твори від 26 грудня 2005 року, укладеного між ТОВ "ТРК "Рівне 1" та працівником ОСОБА_3, всі виключні майнові права на вказаний твір належать ТОВ "ТРК "Рівне 1".
      У 2013 році позивачам стало відомо, що ПП "ТРК "Сфера-ТВ" використало їхній твір без дозволу, шляхом розміщення примірника твору в мережі Інтернет на сайті sfera-tv.com.ua у шести окремих (самостійних) випусках програми ПП "ТРК "Сфера-ТВ" під однойменною назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".
      На підставі викладеного, а також посилаючись на преюдиційність перелічених вище обставин, які, на думку позивачів, встановлені судовими рішеннями у справі N 918/1037/14 та не можуть знову оспорюватися в іншому процесі, позивачі просили зобов'язати ПП "ТРК "Сфера-ТВ" здійснити публікацію про порушення авторських прав ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" на твір "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" на офіційному сайті відповідача: http://sfera-tv.com.ua та стягнути з ПП "ТРК "Сфера-ТВ" на користь ТОВ "ТРК "Рівне 1" суму компенсації за використання твору у шести програмах "ІНФОРМАЦІЯ_1" в загальному розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що становить 82 680 грн.
      Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" відмовлено.
      Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено, що відповідачем саме 06 червня, 05 вересня, 12 вересня, 03 жовтня, 10 жовтня та 17 жовтня 2013 року у програмі "ІНФОРМАЦІЯ_1" використовувався твір образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторське право на який зареєстроване саме за ОСОБА_3, та не доведено ідентичності твору образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторське право на який зареєстровано за ОСОБА_3, із графічним зображенням логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", авторське право на яке зареєстровано за ОСОБА_4
      Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" задоволено. Зобов'язано ПП "ТРК "Сфера-ТВ" опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що ПП "ТРК "Сфера-ТВ" порушено авторські права ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК "Рівне 1" на твір образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1". Постановлено стягнути з ПП "ТРК "Сфера-ТВ" на користь ТОВ "ТРК "Рівне 1" компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 60 мінімальних заробітних плат - 82 680 грн.
      Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року встановлено, що усі авторські (майнові) права інтелектуальної власності на службовий твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" належать ТОВ "ТРК "Рівне 1", автором цього твору є ОСОБА_3; ПП "ТРК "Сфера-ТВ" використовувало у 2013 році твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" (без будь-якого на те дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1") та розмістило його у випусках власної програми під однойменною назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", що відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, не потребує доказування.
      У січні 2017 року ПП "ТРК "Сфера-ТВ" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
      Доводи, наведені в касаційній скарзі
      Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не встановлено факту використання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" твору образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_3 06 червня, 05 вересня, 12 вересня, 03 жовтня, 10 жовтня та 17 жовтня 2013 року (тобто у шести програмах) за переліченими у позовній заяві інтернет-адресами та ідентичності використаного за цими адресами твору та твору ОСОБА_3, при цьому такі обставини не підтверджені й у рішеннях господарських судів, на які суд послався як на преюдиційні.
      Крім того, заявник стверджував, що вказані факти не можуть підтверджуватися й наявним висновком експерта від 23 жовтня 2013 року N 3526 через те, що експерт не здійснював дослідження самих телевізійних програм, не вказав точного часу використання спірного твору у них і не мав права проводити таке дослідження за відсутності відповідної спеціалізації, а також не був попереджений про кримінальну відповідальність.
      ПП "ТРК "Сфера-ТВ" також вказувало про добросовісність використання спірного твору, відсутність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою і поведінкою відповідача, неналежний спосіб захисту порушеного права в частині, що стосується здійснення публікації про порушення авторських прав, а також про те, що ТОВ "ТРК "Рівне 1" не має права одноособового звернення до суду із вимогою про стягнення компенсації, оскільки співвласником майнових прав на телевізійний проект "ІНФОРМАЦІЯ_1" є ОСОБА_4
      Крім іншого, відповідач зауважував, що апеляційним судом не враховано висновок спеціаліста від 05 вересня 2014 року N 56313, яким підтверджується, що ОСОБА_3 не можна вважати автором твору образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1".
      Також ПП "ТРК "Сфера-ТВ" зазначало, що справа в частині вирішення позову ТОВ "ТРК "Рівне 1" до нього не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки такий спір віднесено до компетенції господарських судів.
      Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
      У лютому 2017 року позивачами подано заперечення, у яких ОСОБА_3 і ТОВ "ТРК Рівне 1" просили касаційну скаргу ПП "ТРК Сфера-ТВ" відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
      Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду.
      15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.
      Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
      У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
      Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
      Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
      Спір виник у зв'язку зі стверджуваним порушенням авторських прав позивачів: особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності.
      Згідно з частиною першої статті 423 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
      1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
      2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
      3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
      Відповідно до статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:
      1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
      2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;
      3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
      4) на недоторканність твору.
      Згідно з частиною першою статті 14 Закону України від 23 грудня 1993 року N 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон N 3792-XII) автору належать такі особисті немайнові права:
      1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
      2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
      3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
      4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
      Відповідно до частини першої статті 424 ЦК Українимайновими правами інтелектуальної власності є:
      1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
      2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
      3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
      4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
      Статтею 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
      1) право на використання твору;
      2) виключне право дозволяти використання твору;
      3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
      4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
      Відповідно до частини першої статті 15 Закону 3792-XII до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
      а) виключне право на використання твору;
      б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
      Згідно з частиною третьою статті 423 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. При цьому відповідно до частини 2 статті 14 Закону N 3792-XII особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам; частиною другою статті 201 ЦК України авторство віднесене до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.
      Таким чином, особисті немайнові права інтелектуальної власності та майнові права інтелектуальної власності є різними за змістом і є незалежними одні від одних.
      До того ж у справі, що розглядається, ці права належать різним позивачам: ОСОБА_3 належать особисті немайнові права інтелектуальної власності, а ТОВ "ТРК Рівне 1" - майнові права інтелектуальної власності. Ці права позивачі здійснюють незалежно один від одного відповідно до змісту кожного з цих прав.
      Згідно з пунктом 1 частини першої статті 423 ЦК України одним із особистих немайнових прав інтелектуальної власності є право на визнання людини автором об'єкта права інтелектуальної власності. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 438 ЦК України автору твору належить, зокрема, право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо. Відповідно до статті 14 Закону N 3792-XII автору належить, зокрема, особисте немайнове право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.
      Водночас згідно з пунктом 2 частини першої статті 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір віднесено виключне право дозволяти використання твору; відповідно до пункту "б" частини першої статті 15 Закону N 3792-XII до майнових прав належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
      Отже, право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору входить до складу особистих немайнових прав інтелектуальної власності на твір; натомість таке право не входить до складу майнових прав інтелектуальної власності на твір. При цьому виключне право дозволяти використання твору входить до складу майнових прав інтелектуальної власності на твір; натомість таке право не входить до складу особистих немайнових прав інтелектуальної власності на твір.
      У зв'язку з різним змістом особистих немайнових прав інтелектуальної власності з одного боку і майнових прав інтелектуальної власності, - з іншого, їх порушення пов'язується з різними обставинами.
      Так, використання твору без зазначення імені автора є порушенням його особистого немайнового права інтелектуальної власності, але не є порушенням майнового права інтелектуальної власності суб'єкта такого права. Натомість використання твору без дозволу суб'єкта майнових прав інтелектуальної власності на цей твір є порушенням виключного майнового права такого суб'єкта, але не є порушенням особистого немайнового права інтелектуальної власності автора твору.
      У справі, що розглядається, спір виник не у зв'язку з самим фактом використання твору відповідачем, а у зв'язку з неправомірністю такого використання. При цьому неправомірність використання твору по відношенню до кожного з позивачів, яким належать різні права інтелектуальної власності, є різною за своїм характером і пов'язується з різними обставинами. Порушення особистого немайнового праваінтелектуальної власності ОСОБА_3 полягає у використанні твору без зазначення імені автора. Натомість порушення майнового права інтелектуальної власності ТОВ "ТРК "Рівне 1" полягає у використанні твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1".
      Різний зміст особистих немайнових прав інтелектуальної власності і майнових прав інтелектуальної власності та різний характер їх можливих порушень зумовлюють і різницю в належних способах, які здатні призвести до ефективного захисту цих прав.
      Відповідно до статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 ЦК України; суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
      1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
      2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
      3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;
      4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
      5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
      6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
      Згідно з частиною першою статті 52 Закону N 3792-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин та вирішення спору судами) при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
      а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
      б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
      в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
      г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
      д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
      е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
      є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
      ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
      з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.
      Відповідно до частини другої статті 52 Закону N 3792-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин та вирішення спору судами) суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
      а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої
      порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням
      розміру відшкодування;
      б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського
      права і (або) суміжних прав;
      в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних
      прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
      г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від
      10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування
      збитків або стягнення доходу;
      д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок,
      випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення
      їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних
      примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та
      обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і
      відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення
      тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення
      авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що
      створюють загрозу порушення цих прав;
      е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)
      суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у
      виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та
      об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про
      канали розповсюдження;
      при визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані
      особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної
      (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,
      майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське
      право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який
      могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права
      якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати,
      понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою
      допомоги адвоката;
      при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість
      відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у
      встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір
      компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри
      відповідача.
      Способи захисту, передбачені у згаданих нормах законодавчих актів, наведені у загальному виді, аби охопити все розмаїття:
      - особистих немайнових авторських прав;
      - майнових авторських прав;
      - суміжних прав (особистих немайнових і майнових прав виконавців літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення);
      - об'єктів авторського права - творів у галузі науки, літератури і мистецтва (літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного характеру тощо; виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні та інші твори, створені для сценічного показу, їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва і так далі);
      - порушень договору та позадоговірних правопорушень;
      - наявних порушень і таких, що ймовірно можуть статися при створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права або суміжних прав.
      Тому не всі із зазначених способів захисту можуть застосовуватись при порушенні особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності. Належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення.
      Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18).
      У справі, яка розглядається, спосіб захисту, обраний позивачем ОСОБА_3, є належним, бо дозволяє ефективно захистити порушене особисте немайнове право інтелектуальної власності - право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору. Саме це право було порушене відповідачем шляхом використання твору без зазначення імені автора. Таке право може бути ефективно захищене шляхом ухвалення судового рішення про публікацію у пресі інформації про допущене порушення, оскільки внаслідок такої публікації інформація про авторство, прихована порушником, доводиться до відома невизначеного кола осіб. Таким чином, позовна вимога про публікацію у пресі інформації про допущене порушення відповідає належному способу захисту вказаного особистого немайнового права інтелектуальної власності на твір.
      ТОВ "ТРК "Рівне 1" звернулось до суду у зв'язку із порушенням свого виключного майнового права дозволяти використання твору. Порушення полягає у використанні твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1". При цьому ТОВ "ТРК "Рівне 1" звернулось з двома позовними вимогами: про публікацію у пресі інформації про допущене порушення та про стягнення грошової компенсації за порушення виключного майнового права (визначивши її розмір виходячи із шести випадків порушення майнового права). Друга з цих вимог відповідає належному способу захисту вказаного виключного майнового права, оскільки має економічний зміст. Використання твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1" позбавило його можливості отримати дохід у вигляді плати за надання такого дозволу. Тому присудження грошової компенсації за стверджуване порушення виключного майнового права ТОВ "ТРК "Рівне 1" здатне його захистити. Натомість виключне майнове право дозволяти використання твору не може бути захищене шляхом опублікування повідомлення про порушення, бо воно не приведе до поновлення майнової сфери позивача.
      Частиною другою статті 32 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, було встановлено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки.
      Таке ж правило встановлене частиною другою статті 50 ЦПК України в чинній редакції.
      Водночас предметом спору у цій справі не є спільні права позивачів. Особисті немайнові права інтелектуальної власності автора твору - ОСОБА_3 і майнові права інтелектуальної власності на твір ТОВ "ТРК "Рівне 1" є різними за змістом і не є спільними.
      Права позивачів виникли не з однієї підстави: відповідно до частини першої статті 437 ЦК України немайнове право ОСОБА_3 виникло в силу закону у зв'язку зі створенням твору з моменту такого створення; натомість майнове право ТОВ "ТРК "Рівне 1" перейшло до нього на підставі договору з ОСОБА_3 про розподіл майнових прав. При цьому і стверджуване порушення прав позивачів, як зазначено вище, виникло з різних підстав. Так, порушення особистого немайнового права ОСОБА_3 сталося у зв'язку з використанням твору без зазначення імені автора; натомість стверджуване порушення майнового права ТОВ "ТРК "Рівне 1" сталося із-за використання твору без дозволу ТОВ "ТРК "Рівне 1".
      Предметом спору не є однорідні права позивачів: ОСОБА_3 належить особисте немайнове право, а ТОВ "ТРК "Рівне 1" - виключне майнове. При цьому і належні способи захисту позивачів є різними.
      Отже, передбачені процесуальним законом умови процесуальної співучасті у цій справі не виконані.
      Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що розгляд обох позовних вимог у межах однієї справи одним судом у цьому разі не сприятиме ефективному судовому захисту прав та інтересів позивачів, оскільки при розгляді вимоги про стягнення компенсації суд відповідно до частини другої статті 52 Закону N 3792-XII зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача, що не є необхідним при розгляді вимоги про опублікування повідомлення про порушення авторських прав.
      Крім того, вимоги щодо застосування належних способів захисту порушених прав позивачів у цій справі не є нерозривно пов'язаними між собою, а від вирішення спору в частині однієї з вимог не залежить вирішення спору щодо інших вимог. Отже, не існує і інших міркувань щодо розумності і доцільності спільного розгляду позовних вимог позивачів.
      ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
      Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
      Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім спорів, визначених у переліку, наведеному в пункті 1 частини першої статті 12 ГПК України).
      Відповідно до статті 1 ГПК України право звертатися до господарського суду належить, зокрема, підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам.
      За статтею 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
      Справи у спорах між суб'єктами господарювання належать до юрисдикції господарських судів (стаття 20 ГПК України у чинній редакції).
      Отже, спір у частині вимог ТОВ "ТРК "Рівне 1" має розглядатися за правилами господарського судочинства.
      Виходячи з цього судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог ТОВ "ТРК "Рівне 1" слід скасувати і закрити провадження у справі в цій частині. Відповідно абзац четвертий резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції слід змінити, виключивши з нього слова "та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" ".
      Щодо вирішення по суті спору в частині вимоги ОСОБА_3 Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
      Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що не доведено, використання відповідачем твору у певні дати та ідентичності використаного твору та твору ОСОБА_3 саме у ці дати. Водночас суд не взяв до уваги, що для задоволення вимоги ОСОБА_3 досить встановлення самого факту використання твору відповідачем та факту незазначення ОСОБА_3 як автора, оскільки відповідач заперечує авторство останнього і вважає автором твору третю особу - ОСОБА_4
      Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що факт використання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" у 2013 році твору образотворчого мистецтва та розміщення його у випусках власної програми не потребує доказування у цій справі, оскільки він встановлений рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2014 року, яким задоволено позов ТОВ "ТРК Рівне 1" про припинення використання твору "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" ПП "ТРК "Сфера-ТВ".
      При цьому не беруться до уваги доводи ПП "ТРК "Сфера-ТВ" про те, що судами не встановлено фактів використання ним твору у певні дати та ідентичності використаного за цими адресами твору та твору ОСОБА_3 саме у ці дати, оскільки встановлення кількості порушень особистого немайнового права та точних дат таких порушень не є обов'язковим для задоволення позову в частині цієї позовної вимоги.
      Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ПП "ТРК "Сфера-ТВ" опублікувати повідомлення про порушення останнім авторських прав ОСОБА_3
      Розподіл судових витрат
      Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
      Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
      З урахуванням зазначеного, а також того, що судові рішення підлягають частковому скасуванню із закриттям провадження у справі, судові витрати, понесені ПП "ТРК "Сфера-ТВ" за подання касаційної скарги в розмірі 2949,84 грн (1240,20 грн * 120 % -майнова вимога + 1218,00 грн * 120 % -немайнова вимога), підлягають поверненню з Державного бюджету України.
      Відповідно до статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
      Керуючись статтями 255, 259, 268, 400, 402, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      Касаційну скаргу Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" задовольнити частково.
      Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" про зобов'язання Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" опублікувати на своєму офіційному сайті: http://sfera-tv.com.ua на протязі місяця з дня ухвалення цього рішення повідомлення про те, що Приватним підприємством "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" порушено авторські права Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" на твір образотворчого мистецтва "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.
      У зв'язку з цим абзац четвертий резолютивної частини рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року змінити, виключивши з нього слова "та ТзОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1" ".
      Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1" про стягнення з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" компенсації за порушення майнових авторських прав скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.
      В іншій частині рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.
      Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Телерадіокомпанія "Сфера-ТВ" 2949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 84 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
      Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Данішевською В.І.
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      Іменем України
      16 жовтня 2018 року
      м. Київ
      Справа N 910/18195/17
      Провадження N 12-159гс18
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді Князєва В.С.,
      судді-доповідача Бакуліної С.В.,
      суддів Антонюк Н.О., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,
      за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
      представника позивача (1) - Маленко О.М.,
      представника позивача (2) - Оганесяна А.Г.,
      представників відповідача (1) - Запорожець Л.Г., Мелешко В.І.,
      представників відповідача (2) - Лучка І.Ю., Шум О.М.,
      розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" (далі - ДП "Кондитерська корпорація "Рошен") на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року (головуючий Остапенко О.М., судді Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) у справі N 910/18195/17 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (1) (далі - ТОВ "Київський БКК"), Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (2) (далі - ПАТ "Київхліб") до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (1), ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (2) про визнання незаконним та скасування рішення.
      1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
      1.1. У жовтні 2017 року ТОВ "Київський БКК" та ПАТ "Київхліб" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ України) та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року, затверджене наказом ДСІВ України N 61-Н за цією ж датою, про визнання знака "Рошен, зобр." добре відомим.
      1.2. Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 15 березня 2018 року замінив відповідача (1) - ДСІВ України її правонаступником - Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
      1.3. Як на підставу своїх позовних вимог позивачі вказують, що спірне рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року порушує їхні права як відомих виробників хлібобулочних виробів та є таким, що прийняте Апеляційною палатою ДСІВ України за відсутності відповідних повноважень та з порушенням пунктів 6.4.12, 7.3 Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 2005 року N 228 (далі - Порядок 228).
      2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 07 грудня 2017 року припинив провадження у справі N 910/18195/17 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
      2.2. Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року, затвердженого наказом ДСІВ України N 61-Н від 10 травня 2017 року, про визнання знака "Рошен, зобр." добре відомим носить публічно-правовий характер, а тому має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства України, оскільки викладені в позовній заяві обставини справи, а також безпосередньо сформульована вимога позивачів до ДСІВ України, апеляційна палата якої є суб'єктом владних повноважень, яким у встановленому законом порядку розглядались спори адміністративного характеру, свідчить про підпорядкованість цього спору адміністративним судам.
      2.3. Київський апеляційний господарський суд постановою від 15 березня 2018 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 грудня 2017 року скасував та направив справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
      2.4. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спір у справі фактично стосується права інтелектуальної власності ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" на спірний знак та визнання його добре відомим в Україні, тобто існує спір про право цивільне, що унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
      3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
      3.1. Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
      3.2. На обґрунтування касаційної скарги ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" посилається на те, що рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10 травня 2017 року не може бути оскаржене окремо від наказу ДСІВ України N 61-Н за цією ж датою, який у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року є актом, що носить правовий характер, отже, цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства України.
      4. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
      4.1. Оскільки ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа разом з касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі? Закон N 2147-VIII).
      4.2. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      4.3. За змістом статей 1, 2, 12 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
      4.4. Поряд з цим, згідно із частиною другою статті 2 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
      4.5. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
      4.6. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
      4.7. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України в редакції Закону N 2147-VIII, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
      4.8. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      4.9. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
      4.10. У свою чергу визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
      4.11. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог та характеру спірних правовідносин.
      4.12. Відповідно до частин першої, четвертої статті 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно зі статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.
      4.13. Велика Палата Верховного суду відзначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством: Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Паризькою Конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка є чинною в Україні з 25 грудня 1991 року, Наказом Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Порядку визнання знаку добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності" від 15 квітня 2005 року N 228, наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також те, що власник добре відомого знака вправі вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.
      4.14. Апеляційний господарський суд правильно зазначив, що спір про скасування рішення про визнання знака, який належить відповідачу (2), добре відомим, безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності останнього.
      4.15. Вказані обставини свідчать про те, що між позивачами та відповідачем (2) виник спір, пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, а тому з огляду на склад учасників цього спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
      4.16. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.
      Керуючись статтями 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі N 910/18195/17 - без змін.
      2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач С.В. Бакуліна Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук О.Г. Яновська