Постанова ВС-КЦС щодо стягнення з Приватбанку суми вкладів та відсотків

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

25 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 757/75444/17-ц
провадження № 61-13094св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - договір № SAMDN25000735002881 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 7 000 дол. США та відсотковою ставкою 8,5 % річних. 24 травня 2013 року між позивачем та банком укладений договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - договір № SAMDN25000735422322 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 17 000 дол. США та відсотковою ставкою 8,5 % річних. 12 червня 2013 року між сторонами укладений договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - договір № SAMDN25000735844013 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 41 000 дол. США та відсотковою ставкою 9,75 % річних. На виконання умов договорів позивач вніс грошові кошти на відкриті йому особові рахунки, що підтверджується відповідними квитанціями, проте в подальшому за неодноразовими зверненнями із заявами до відповідача, зокрема із письмовою вимогою 08 грудня 2017 року про повернення депозитів та відсотків, відповіді від банку отримано не було, грошові кошти залишаються невиплаченими, що, на його думку, є неналежним виконанням банком своїх договірних зобов`язань із своєчасного і належного повернення банківських вкладів, сум нарахованих відсотків та порушенням умов цих договорів і норм законодавства України.

На підставі викладеного просив:

стягнути з відповідача на його користь грошові кошти: за договором № SAMDN25000735002881 від 07 травня 2013 року у розмірі 9 447,89 дол. США, а саме: 7 000,00 дол. США - сума вкладу, 2 447, 89 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків;

за договором № SAMDN25000735422322 від 24 травня 2013 року у розмірі 22 933 дол. США, а саме: 17 000 дол. США - сума вкладу, 5 933 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків;

за договором № SAMDN25000735844013 від 12 червня 2013 року у розмірі 57 331,02 дол. США, а саме: 41 000 дол. США - сума вкладу, 16 331,02 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000735002881 від 07 травня 2013 року, у розмірі 9 447, 89 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 7 000 дол. США - сума вкладу; 2 447, 89 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000735422322 від 24 травня 2013 року у розмірі 22 933 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 17 000 дол. США - сума вкладу; 5 933 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDN25000735844013 від 12 червня 2013 року у розмірі 57 331,2 дол. США без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку, а саме: 41 000 дол. США - сума вкладу; 16 331, 2 дол. США - сума не нарахованих та невиплачених відсотків.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведений факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу, адже він подав до суду копії договорів на оформлення депозитного вкладу та копії квитанцій про поповнення депозитних рахунків, а також надав суду для огляду і дослідження оригінали зазначених документів, на підставі яких обґрунтовував заявлені вимоги, тому позовні вимоги про стягнення суми банківського вкладу та відсотків ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню, проте з вказівкою про відрахування податків та зборів, які підлягатимуть утриманню в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ПАТ КБ «Приватбанк» подало касаційну скаргу, у якій просили скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували при вирішенні спору висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах. Суди не звернули уваги, що на копіях договорів від 07 травня 2013 року та 24 травня 2013 року містяться штампи з написом «погашено», що свідчить про розірвання договору. Суди не звернули уваги на пояснення відповідача щодо періоду стягнення відсотків, оскільки вважають, що позивач невірно встановив дату початку їх нарахування - діяльність відокремлених підрозділів Філії «Кримське регіональне Управління ПАТ КБ «Приватбанк» припинено саме 15 травня 2014 року, перешкод у користуванні рахунком до вказаної дати не було, а отже не вбачається підстав для повторного нарахування та виплати відсотків за період з 13 червня 2013 року по 14 травня 2014 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/75444/17-ц, витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року відмовлено.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив обґрунтований тим, що між позивачем та банком було укладено три договори банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті до 2018 року. Докази на підтвердження укладення договорів банківських вкладів та докази розміщення грошових коштів на рахунках містяться в матеріалах справи, оригінали зазначених документів були надані суду першої інстанції для ознайомлення. За таких обставин суди правильно встановили правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні та обґрунтовані рішення. ПАТ КБ «Приватбанк» не надали жодних доказів того, що за період починаючи з наступного місяця після укладення договорів банківських вкладів і до моменту припинення Кримського відділення ПАТ КБ «Приватбанк2 позивачу нараховувались та виплачувались відсотки на картковий рахунок.

У листопаді 2021 року матеріали цивільної справи № 757/75444/17-ц надійшли до Верховного Суду та 11 листопада 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі 757/1536/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15).

Фактичні обставини

Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладені договори банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті - договір № SAMDN25000735002881 від 07 травня 2013 року «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 7 000 дол. США та відсотковою ставкою 8,5 % річних, № SAMDN25000735422322 від 24 травня 2013 року «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 17 000 дол. США та відсотковою ставкою 8,5 % річних та 12 червня 2013 року договір № SAMDN25000735844013 «Стандарт на 12 міс» із сумою вкладу 41 000 дол. США та відсотковою ставкою 9,75 % річних.

На підтвердження своїх вимог позивач надав копії цих договорів та квитанції банку про внесення зазначених грошових коштів на депозит, а також надав для огляду суду оригінали цих документів.

08 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до банку з письмовою заявою, в якій просив видати грошові кошти, які були внесені за зазначеними вище договорами банківського вкладу, однак ця заява залишилась без належного реагування, свої зобов`язання банк щодо повернення вкладів зі сплатою процентів за договорами № SAMDN25000735002881, № SAMDN25000735422322, № SAMDN25000735844013 не виконав.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суду (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Умови договору банківського вкладу повинні передбачати порядок повернення вкладу.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору врегульовано положеннями статті 1059 ЦК України. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до статті 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджується ощадною книжкою. В ощадній книжці вказується найменування та місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15-ц (провадження № 61-12301св18), на яку посилається ПАТ КБ «Приватбанк» в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (провадження № 6-11цс14), Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц (провадження № 61-20039св18), Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження №61-21611св18), Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 753/18070/15-ц (провадження № 61-12582св18)».

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині третій статті 89 ЦПК України зазначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суди зробили правильний висновок про доведеність позивачем факту внесення коштів на виконання зазначених депозитних договорів, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язаний повернути позивачу суму депозитного вкладу, внесену ним згідно з умовами договорів, а відмова від такого повернення є неправомірною.

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно зі статтею 1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Суди першої та апеляційної інстанції, правильно встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, наддавши їм належну правову оцінку дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Аргументи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук

https://reyestr.court.gov.ua/Review/104191727

[ANTIRAID]

Це чергова наша справа про стягнення з Приватбанку суми вкладу та відсотків. Суд зазначив, що згідно зі статтею 1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Суди першої та апеляційної інстанції, правильно встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, наддавши їм належну правову оцінку дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.