Постанова ВП ВС щодо меж відповідальності та застосування ч.2 ст.625 ЦК до виплат які покладені на МТСБУ


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

2 members have voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року

місто Київ

Справа № 910/16820/21
Провадження № 12-44гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 (суддя Борисенко І. І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 8 054,87 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - Позивач, ТОВ «Маркс.Капітал») звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Відповідач, МТСБУ, Бюро) з позовом про стягнення на свою користь заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/3981007 (далі - Договір страхування) у розмірі 773,32 грн - 3 % річних, 4 986,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, всього 8 054,87 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Відповідача перейшло зобов`язання за Договором страхування, укладеним Позивачем з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - СК «Україна»), яке було ліквідоване із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань перед кредиторами. На вимогу Позивача МТСБУ здійснило виплату в розмірі 9 179, 30 грн, однак невиплаченими лишилися суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв`язку з простроченням страховиком виконання зобов`язань за Договором страхування.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено; стягнуто з МТСБУ на користь Позивача 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), та суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені (пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)), нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу вказаних норм є невід`ємною складовою боргу за Договором страхування.

Суди вказали, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Ураховуючи, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, були продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» з 02.04.2020 на строк дії карантину, а закінчення спеціального строку позовної давності припало на період карантину (17.07.2020), який продовжено, суди дійшли висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплинув у силу пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Суд апеляційної інстанції також виснував, що спірні правовідносини виникли з договірних відносин і Позивач продовжує їх реалізовувати в межах договірних, отже, має місце винятково договірний характер зобов`язань чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 ЦК України позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду. Отже, в цьому випадку на підставі положень пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені ЦК України та Законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 27.09.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Відповідача (далі також - Скаржник), в якій він просить відступити від висновку щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який в подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності, викладеного в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

4.1. Скаржник посилається на те, що висновки судів, обґрунтовані правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, не відповідають доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV.

4.2. Відповідач також зазначає, що норма пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV наведена Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 без системного тлумачення, що саме за організація є МТСБУ та які має завдання, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, а також позиціям Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), що свідчить про існування різних підходів до визначення обсягу обов`язків, які виникають у МТСБУ з настанням наслідків, передбачених підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 та підпункту «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV.

4.3. МТСБУ посилається на те, що воно не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником СК «Україна» ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.

4.4. Скаржник зазначає, що Закон № 1961-IV та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення страховиком виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 протоколу президії від 17.11.2005 № 144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання Дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме сплата пені, штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання Бюро.

4.5. Скаржник також вважає, що, оскільки Закон № 1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання Бюро обов`язку зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на загальних підставах або Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), чинного на час ліквідації СК «Україна».

4.6. З посиланням на висновок науково-правової експертизи, виконаний на запит Скаржника, щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н. М. Пархоменко, Відповідач зазначає, що до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону, в розмірі оціненої згідно з таким Законом № 1961-IV (статті 9, 22-31) шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону переходять до МТСБУ.

До вимог кредиторів зі сплати суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування страховиком-банкрутом мають застосовуватися положення Закону про банкрутство та КУзПБ на загальних підставах, за якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

4.7. У контексті підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу Скаржник послався на те, що:

- справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (полягає у тому, що правозастосування стосовно покладення на МТСБУ відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом (щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат), стосується необмеженої кількості осіб як потерпілих, що потрапляють у дорожньо-транспортну пригоду, та порушує принцип індивідуальності юридичної відповідальності);

- справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб у сфері виконання обов`язків страховиків-членів МТСБУ, які на сьогодні перебувають у процесі добровільної ліквідації;

- справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо норми підпункту «ґ» пункту 41.1 та підпункту «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

5. Узагальнений виклад позиції Позивача

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Маркс.Капітал» просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу Відповідача - без задоволення.

5.2. Позивач зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, постанова КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, постанови КЦС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, від 29.06.2022 у справі № 756/953/18, від 13.07.2022 у справі № 345/1940/20, не містять суперечностей у висновках, на які вказує Скаржник, отже, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є надуманою.

5.3. Позивач вважає, що в суду не було підстав для відкриття провадження за касаційною скаргою Відповідача, оскільки наведені ним обґрунтування не свідчать про наявність передбачених законом підстав для розгляду судом касаційної інстанції малозначної справи стосовно того, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Скаржника, оскільки виняткове значення справи аргументується ним через незгоду з постановою КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, а також через неврахування судами особливого статусу МТСБУ.

5.4. ТОВ «Маркс.Капітал» вважає, що подана касаційна скарга не містить виключних підстав для касаційного перегляду, а також підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5.5. На думку Позивача, метою позиції Скаржника є звуження гарантійної функції МТСБУ у випадках, передбачених підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, натомість цей закон наголошує на повноті захисту прав потерпілого, зокрема стаття 3, пункт 20.3 статті 20, статті 39, 41 Закону № 1961-IV.

5.6. Позивач вказує, що пеня, сплата якої передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, має нараховуватися у випадку, передбаченому підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV.

5.7. ТОВ «Маркс.Капітал» вважає, що 3 % річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постанові у справі № 3-1522гс16, а положення Закону № 1961-IV не містять норм, за яких після настання передбачених підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV обставин обсяг прав потерпілого звужується за рахунок прав, передбачених статтею 625 ЦК України.

5.8. На думку Позивача, положення першої частини речення пункту 41.1 статті 41 у поєднанні з положеннями підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV чітко не деталізують структуру зобов`язань, які переходять до МТСБУ, однак беззаперечно вказують, що до останнього переходять саме зобов`язання страховика за договором обов`язкового страхування, які не були виконані страховиком.

5.9. За твердженням Позивача, тлумачення положень першої частини речення пункту 41.1 статті 41 та підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV в системному взаємозв`язку з нормою пункту 20.3 статті 20 цього Закону № 1961-IV усуває питання відсутності деталізації обов`язків, які переходять до МТСБУ, що спростовує довід Скаржника про необхідність застосування аналогії права до норм Закону № 1961-IV, які регулюють питання виконання обов`язків страховика-банкрута.

5.10. Також Позивач звертає увагу на наданий ним судам висновок експерта в галузі права, який, на його думку, відповідає вимогам статті 108 ГПК України та може бути врахований попри те, що йому не надавали оцінку суди попередніх інстанцій.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою КГС ВС від 05.10.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою МТСБУ та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

6.2. Ухвалою від 31.10.2022 колегія суддів КГС ВС передала цю справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, аргументуючи необхідність передачі наявністю значної кількості подібних справ, що перебувають на розгляді в судах, що вимагає більш змістовного підходу в тлумаченні правової природи сплати регламентної виплати у разі ліквідації страховика в аспекті виникнення у МТСБУ обов`язку зі сплати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що може мати наслідком конкретизацію (уточнення) висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 із цього питання.

6.3. Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС ухвалою від 22.12.2022 передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду і послалася на наявність різних наукових підходів щодо питання про те, чи є пеня, 3 % річних, інфляційні втрати основним зобов`язанням (шкодою) у розумінні цивільного законодавства та Закону № 1961-IV та чи вважається сплата МТСБУ виплати (шкоди), регламентованої підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 зазначеного Закону № 1961-IV, повним виконанням зобов`язання. Посилаючись, у тому числі, на наукові висновки, надані учасниками справи, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС вказала, що зазначені питання є дискусійними.

6.4. Ухвалою від 25.01.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цю справу та призначила її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 01.03.2023.

7. Встановлені судами обставини

7.1. Близько 12 год 45 хв у місті Києві на вулиці Сирецькій, 5 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шкода», д/н НОМЕР_1 , при перестроюванні або будь-якій зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Сітроен», д/н НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів та їх механічних пошкоджень.

7.2. Вина ОСОБА_1 , який порушив пункти 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 756/1152/15-п.

7.3. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шкода» д/н НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі Договору страхування з СК «Україна».

7.4. 16.03.2015 суб`єкт оціночної діяльності фізична особа - підприємець Левицький В. В. склав звіт № 32/15 з оцінки вартості матеріального збитку транспортного засобу, завданого власнику автомобіля «Сітроен», д/н НОМЕР_2 , - 10 475,00 грн.

7.5. Власником автомобіля «Сітроен», д/н НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

7.6. 22.09.2015 між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем Шияном Д. С. укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_2 відступив фізичній особі - підприємцю Шияну Д. С. права вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.

7.7. 30.09.2015 між фізичною особою - підприємцем Шияном Д. С. (клієнт) та Позивачем (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові всі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатка № 1 до цього договору.

7.8. У силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із зазначеного договору стосовно всіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2 договору від 30.09.2015).

7.9. Пунктом 1.4 цього договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (пункт 26 додатка № 1 до договору від 30.09.2015); страхова компанія СК «Україна»; МТСБУ в порядку, передбаченому Законом № 1961-IV.

7.10. З 30.09.2015 Позивач є кредитором у зобов`язанні за Договором страхування, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

7.11. СК «Україна» не здійснила виплату грошового зобов`язання за Договором страхування.

7.12. Позивач та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - СК «Арсенал Страхування») звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - СК «Україна», оскільки остання має кредиторську заборгованість і неспроможна її погасити.

7.13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство СК «Україна», визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів - позивача та СК «Арсенал Страхування»на суму 1 232 899,85 грн, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.

7.14. 27.03.2018 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до СК «Україна», а 24.04.2018 подав уточнення до неї, у тому числі за зобов`язанням, яке виникло за страховою подією 24.10.2014.

Ці уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості СК «Україна» перед Позивачем, за зобов`язанням, яке виникло на підставі Договору страхування, у розмірі 8 054,87 грн, з яких: 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн - інфляційні втрати, 2 294,83 грн - пеня.

7.15. Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів СК «Україна» на загальну суму 22 101 683, 87 грн, у тому числі визнано грошові вимоги Позивача.

7.16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - СК «Україна» та закрито провадження у справі.

7.17. 08.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 10651170036015351 про припинення СК «Україна».

7.18. Станом на час звернення Позивача із цим позовом до суду його визнано кредитором СК «Україна» з грошовими вимогами, в тому числі за Договором страхування, у розмірі 17 237,17 грн, з яких: 9 179,30 грн завданий збиток, 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн - інфляційні втрати, 2 294,83 грн - пеня.

7.19. 19.08.2019 у зв`язку з ліквідацією СК «Україна», з урахуванням заяви про уточнення до заяви про грошові вимоги від 23.04.2018, Позивач звернувся до МТСБУ із заявою стосовно здійснення виплати відшкодування.

7.20. За виписками з рахунку Позивача, долученими до позову від 05.09.2019, Відповідач на виконання зобов`язання за Договором здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9 179,30 грн.

8. Позиція Великої Палати Верховного Суду

8.1. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

8.2. Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

8.3. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

8.4. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

8.5. Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

8.6. За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

8.7. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).

8.8. За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

8.9. Законом України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).

8.10. Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

8.11. Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.

8.12. Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

8.13. Статтею 4 Закону № 1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

8.14. При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

8.15. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

8.16. Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом № 1961-IV.

Щодо статусу МТСБУ

8.17. МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері страхування.

Як визначає стаття 39 Закону № 1961-IV, Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.

8.18. Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

8.19. Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV).

8.20. Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону № 1961-IV. Так, відповідно до пункту 20.1 цієї статті у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.

У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону № 1961-IV).

У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV).

8.21. У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.

8.22. Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.

8.23. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

8.24. Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство, який був чинний на час порушення справи про банкрутство СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.

8.25. Так, частиною сьомою статті 87 Закону про банкрутство було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

8.26. Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов?язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.

8.27. Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-«д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

8.28. Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.

8.29. При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

8.30. Пунктом 22.2 Закону № 1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

8.31. Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

8.32. Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.

8.33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

8.34. Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

8.35. Отже, шкода, яку зобов?язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

8.36. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

8.37. Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

8.38. При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.

8.39. Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою.

Щодо нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України

8.40. Суди встановили, що МТСБУ виплатило Позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній. У цій справі до МТСБУ заявлені вимоги про сплату 773,32 грн 3 % річних, 4 989,72 грн інфляційних втрат та 2 294,83 грн пені, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за Договором страхування, право вимоги за яким набув Позивач.

8.41. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

8.42. Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.43. Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

8.44. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

8.45. У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

8.46. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

8.47. Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

8.48. Положення Закону № 1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

8.49. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

Щодо стягнення пені

8.50. Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

8.51. Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов`язок сплатити її.

8.52. Водночас установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов`язання. Позивач стверджує саме про те, що підставою нарахування пені є невиконання ліквідованим страховиком зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

8.53. За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування пені, нарахованої у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону № 1961-IV.

Стосовно відступу

8.54. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, згідно з яким за змістом положень пункту 20.3 статті 20, підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі, а МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною / складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (підпункти 9.11.7, 9.11.11 постанови від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19).

8.55. З огляду на викладене оскаржені рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову ТОВ «Маркс.Капітал» у задоволенні позову про стягнення з МТСБУ сум 3 % річних, інфляційних та пені в повному обсязі.

Висновок щодо застосування норм права

8.56. МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності коштів та/або майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

8.57. Шкода, яку зобов?язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

8.58. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

8.59. МТСБУ здійснює відшкодування шкоди за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не може відповідати за прострочення виконаннязобов`язань з виплати страховиком страхового відшкодування за договорами страхування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

8.60. Виходячи зі змісту пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов`язок сплатити її.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.2. Згідно із частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

9.3. З огляду на викладене оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням судових рішень та прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати із сплати судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/16820/21. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10; код ЄДРПОУ 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) 3 405,00 грн та 4 540,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді:І. А. Воробйова О. Б. Прокопенко І. В. Григор`єваО. М. Ситнік М. І. ГрицівІ. В. Ткач Д. А. ГудимаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич І. В. ЖелєзнийЄ. А. Усенко Л. Ю. КишакевичН. В. Шевцова С. Ю. Мартєв

Джерело: ЄДРСР 112370217

Link to comment
Share on other sites

Велика палата прикрила одну зі схем заробітку на МТСБУ. Суд зазанчив:

8.56. МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності коштів та/або майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

8.57. Шкода, яку зобов?язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

8.58. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

8.59. МТСБУ здійснює відшкодування шкоди за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не може відповідати за прострочення виконаннязобов`язань з виплати страховиком страхового відшкодування за договорами страхування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

8.60. Виходячи зі змісту пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов`язок сплатити її.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Прокопенка О. Б.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТОВ «Маркс.Капітал»)до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення заборгованості за договором страхування

за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року (суддя Борисенко І. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року (головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.)


У жовтні 2021 року ТОВ «Маркс.Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому зазначило, що до МТСБУ перейшло зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/3981007, укладеним між ТОВ «Маркс.Капітал» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - ПАТ «СК «Україна»), яке було ліквідоване із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань перед кредиторами.

На вимогу позивача МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 9 179,30 грн, однак невиплаченими лишилися суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв`язку з простроченням страховиком виконання зобов`язань за договором страхування.

Просило стягнути з МТСБУ заборгованість за договором страхування у розмірі 773,32 грн - 3 % річних, 4 986,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, всього 8 054,87 грн.

17 січня 2022 року рішенням Господарського суду міста Києва позов ТОВ «Маркс.Капітал» задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн інфляційних втрат та 2 294,83 грн пені.

06 вересня 2022 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбаченої законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), та суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені (пункт 36.5 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)), нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу вказаних норм є невід`ємною складовою боргу за договором страхування.

Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Враховуючи, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, були продовжені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» з 02 квітня 2020 року на строк дії карантину, а закінчення спеціального строку позовної давності припало на період карантину (17 липня 2020 року), який продовжено, суди зробили висновок, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплинув у силу пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Суд апеляційної інстанції також виснував, що спірні правовідносини виникли з договірних відносин і позивач продовжує їх реалізовувати в межах договірних, а отже, має місце винятково договірний характер зобов`язань чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 ЦК України позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду. У цьому випадку на підставі положень пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбаченої ЦК України та Законом № 1961-IV, та 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

27 вересня 2022 року МТСБУ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило відступити від викладеного в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2021 у справі № 910/14293/19 висновку щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який в подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів, обґрунтовані правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19, не відповідають доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV.

Норма пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV, наведена Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19 без системного тлумачення, що чим саме є МТСБУ та які має завдання, суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, а також позиціям Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, що свідчить про існування різних підходів до визначення обсягу обов`язків, які виникають у МТСБУ з настанням наслідків, передбачених підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 та підпункту «а» пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV.

МТСБУ не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПАТ «СК «Україна» ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.

Закон № 1961-IV та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення страховиком виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 протоколу президії від 17 листопада 2005 року № 144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме сплати пені, штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання бюро.

Оскільки Закон № 1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання відповідачем обов`язку зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на загальних підставах або Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), чинного на час ліквідації ПАТ «СК «Україна».

За висновком науково-правової експертизи, виконаним на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22 лютого 2022 року, затвердженим головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н. М. Пархоменко, до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, у розмірі оціненої згідно із цим Законом (статті 9, 22-31) шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону переходять до МТСБУ.

До вимог кредиторів зі сплати суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування страховиком-банкрутом мають застосовуватися положення Закону про банкрутство та КУзПБ на загальних підставах, за якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

22 грудня 2022 року Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначив про наявність різних наукових підходів щодо питання про те, чи є пеня, 3 % річних, інфляційні втрати основним зобов`язанням (шкодою) у розумінні цивільного законодавства та Закону № 1961-IV та чи вважається сплата МТСБУ виплати (шкоди), регламентованої підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, повним виконанням зобов`язання. Посилаючись, у тому числі, на наукові висновки, надані учасниками справи, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вказала, що зазначені питання є дискусійними.

19 липня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу МТСБУ задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що вона вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

У статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.

З цими висновками Великої Палати Верховного Суду погоджуємося.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду вказала, що МТСБУ тільки здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, а отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. У разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.

Зі змісту пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV убачається, що за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування. За прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення, і у такому разі МТСБУ має обов`язок сплатити її.

Водночас установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку зі здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов`язання.

Не погоджуємося з такими висновками Великої Палати Верховного Суду, тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюємо окрему думку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Саме до грошових зобов`язань належить укладений договір з надання страхових послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновок про те, що частина друга статті 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошового зобов`язання, неодноразово висловлювала і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) та зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21) та ін.).

Правовідношення за договором страхування є грошовим зобов`язанням. Позивач, хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором та як страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Тому на спірні правовідносини поширюється і дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Із аналізу пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV убачається, що до МТСБУ переходить у повному обсязі зобов`язання страховика за договором обов`язкового страхування. Сам законодавець не обмежив обсяг відповідальності МТСБУ для звільнення МТСБУ від відповідальності за цивільно-правовим договором, отже і у суду відсутні для цього підстави, окрім можливості зменшення стягнення.

МТСБУ за рахунок коштів централізованих резервних фондів МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом № 1961-IV, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» пункту 41.1 статті 41 та підпункт «а» пункту 41.2 статті 41 зазначеного Закону).

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

Зазначені нормативні акти не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Спірні відносини виникли з договірних відносин і позивач продовжує реалізовувати їх у межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку МТСБУ, що став правонаступником страховика щодо відшкодування шкоди потерпілому.

Перехід до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, обумовлюється спеціальним організаційно-правовим статусом МТСБУ та способом, метою наповнення та використання централізованих страхових резервних фондів МТСБУ. МТСБУ не є власником коштів спеціалізованих централізованих страхових резервних фондів і виступає лише розпорядником коштів цих фондів, що були сформовані за рахунок страховиків.

Вважаємо, що у зв`язку із правонаступництвом МТСБУ зобов`язань страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, має бути досягнута кінцева мета - відшкодування потерпілій особі завданої шкоди в межах страхових сум та з урахуванням франшизи.

Також МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбаченої законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

До вимог про сплату сум 3 % річних, інфляційних витрат та пені, нарахованих у зв`язку з невиконанням страховиком своїх зобов`язань за договором страхування цивільно-правової відповідальності та заявлених до МТСБУ у зв`язку з ліквідацією страховика, підлягає застосуванню загальний строк позовної давності. До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

З огляду на викладене касаційну скаргу слід було залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Судді: О. М. Ситнік

І. А. Воробйова

Ж. М. Єленіна

І. В. Желєзний

О. Б. Прокопенко


Джерело: ЄДРСР 112664882

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show