Ухвала Господарського суду Києва про відмову приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. у наданні дозволу на звернення стягнення на квартиру та окрема ухвала щодо дій виконавця

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

УХВАЛА

про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість

м. Київ

26.09.2023

Справа №910/20689/21

За поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г.про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має дитина у справі№910/20689/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" 2. ОСОБА_1 про стягнення 3 637 657,69 грн.

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники учасників справи у судове засідання, призначене на 21.09.2023, не з`явилися, у зв`язку з чим подання приватного виконавця розглянуто в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою постановлення даної ухвали є дата складення її повного тексту.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20689/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 про стягнення 3 637 657, 69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/20689/21 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" заборгованості у розмірі 3 213 901,57 грн., пені у розмірі 202 079,56 грн., 3 % річних у розмірі 50 982,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 113 812,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 53 711,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13.09.2022 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

26.07.2023 засобами поштового зв`язку від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. надійшло подання про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має дитина. Вказане подання, як зазначає приватний виконавець, подано з метою уникнення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів №17 від 14.09.2015, у зв`язку зі відпусткою судді Алєєвої І.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду №05-23/710/23 від 26.07.2023 справу №910/20689/21 направлено на повторний автоматичний розподіл.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №910/20689/21 передано судді Бойко Р.В. для розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має дитина.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 призначено розгляд подання приватного виконавця на 08.08.2023; вирішено повідомити приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г., Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про дату, час та місце судового засідання; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд", Товариству з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Службі у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надати суду у строк - до початку судового засідання, призначеного на 08.08.2023, письмові пояснення по суті подання приватного виконавця та докази на підтвердження своїх пояснень (у разі їх наявності).

08.08.2023 засобами електронного зв`язку від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду його подання.

В судове засідання 08.08.2023 представники учасників судового процесу своїх повноважних представників не направили, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 відкладено судове засідання з розгляду подання на 29.08.2023.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 витребувано у Генерального штабу Збройних сил України та Міністерства оборони України інформацію щодо перебування у складі Збройних Сил України ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); встановлено строк для надання витребуваної інформації - 1 тиждень; оголошено перерву в судовому засіданні до 21.09.2023.

13.09.2023 засобами електронного зв`язку та 20.09.2023 засобами поштового зв`язку від Міністерства оборони України надійшов лист вих. №05/19771 від 12.09.2023, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (стрілець 3 стрілецького відділення 2 взводу 6 роти солдат) 02.02.2023 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Благодатне Донецької області.

21.09.2023 засобами електронного зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" надійшли письмові пояснення, в яких стягувач підтримує подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г., посилаючись на те, що заборгованість виникла у 2021 році, тобто задовго до повномасштабного вторгнення, в той час як ОСОБА_1 весь час ігнорував борг та не відповідав на телефонні дзвінки. Також стягувач звертав увагу суду на те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд", посилаючись на судову практику Верховного Суду, у відповідності до якої провадження у справі підлягає зупиненню у разі перебування особи у військовій частині, яка безпосередньо задіяна в виконанні бойових завдань, вказувало, що прямих доказів залучення ОСОБА_1 до виконання бойових завдань немає, а боржник ймовірно перебуває у м. Києві і просто ухиляється від сплати боргу, а відтак підстав для зупинення провадження у справі немає.

В судове засідання 21.09.2023 учасники господарського процесу своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання буди повідомлені належним чином за всіма відомими суду адресами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи неявку представників учасників господарського процесу в судове засідання 21.09.2023 та скорочені строки, встановлені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду відповідного подання приватного виконавця, суд вважає за можливе розглянути подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. в порядку письмового провадження (тобто за відсутності учасників господарського процесу та їх представників).

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г., всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких воно ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є боржником у виконавчому провадженні №69919493 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/20689/21 від 13.09.2022, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. було встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира загальною площею 44 кв.м., яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1 (що підтверджується інформаційною довідкою №340226500 від 24.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Із витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщені станом на 24.07.2023 вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо активного запису про народження №00040105889 від 14.06.2023 підтверджується, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Також приватним виконавцем було встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира загальною площею 81,8 кв.м., яка знаходить за адресою: АДРЕСА_3 (що підтверджується інформаційною довідкою №340226959 від 24.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г. звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із проханням надати дозвіл на реалізацію квартири АДРЕСА_2 , власником якої є боржник ОСОБА_1 та в якій зареєстроване місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , однак Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відмовила у наданні дозволу на реалізацію цієї квартири, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.07.2023 №18.

Оскільки органом опіки та піклування було відмолено у наданні дозволу для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою має дитина, приватний виконавець, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.10.2021 у справі №755/12052/19, звернувся до суду із даним поданням.

Перш за все, суд відзначає, що згідно ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Приватний виконавець просить надати дозвіл на реалізацію квартири, в якій зареєстрована дитина, мотивуючи це тим, що у матері цієї дитини є інша квартира в м. Вишгород Київської області. При цьому, приватним виконавцем у своєму поданні не зазначається, що у ОСОБА_1 відсутні кошти та інші цінності (в т.ч. рухоме майно), достатні для задоволення вимог стягувача, як і не долучено до подання відповідних доказів.

Попри наведене, частиною третьою статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" унормовано, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Подібні за змістом положення закріплені у пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі - Інструкція).

Отже, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, водночас зацікавленою особою є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Водночас стягувач (кредитор) не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. З іншого боку боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має своїм наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. Чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

У постанові від 26.10.2021 у справі №755/12052/19 (провадження №14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (у тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи зі скаргою щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Виконавець на підставі частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №127/30571/21-ц (провадження №61-9979св22) вказав, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому для розгляду питань щодо відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

В свою чергу, питання відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду вирішується судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 29.08.2023 приватний виконавець Пилипчук В.Г. повідомив суд, що в нього є інформація від податкової служби, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а відтак суд констатує, що боржник повинен мати дохід у вигляді заробітної плати (виплат військовослужбовцям).

При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Пунктом 17 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій також у разі позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що встановлюється згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей".

Із змісту пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" вбачається, що до зазначеної категорії осіб відносяться: яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року.

Частиною першою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Згідно з частиною четвертою статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

У відповідності до частини п`ятої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

У випадку, передбаченому пунктом 17 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій на час позбавлення особи особистої свободи та протягом шести місяців після звільнення такої особи.

Так, за інформацією Міністерства оборони України військова частина НОМЕР_2 повідомила, що стрілець 3 стрілецького відділення 2 взводу 6 роти солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.02.2023 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Благодатне Донецької області.

Наведене повністю спростовує припущення як приватного виконавця (висловлені у судовому засіданні 29.08.2023), так і стягувача (викладені у письмових поясненнях), що ОСОБА_1 хоч і є військовослужбовцем, проте відсутні докази його залучення до виконання бойових завдань по обороні територіальної цілісності України.

Більше того, на думку суду, маючи інформацію, що боржник є військовослужбовцем під час дії воєнного стану, саме виконавець має довести факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Щодо доводів виконавця, що проведення такої виконавчої дії як отримання дозволу на звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 , оскільки такі дії можуть бути вчинені без даної особи, а тому підстав для зупинення виконавчих дій згідно п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" немає, то суд вважає такі доводи надуманими та такими, що не відповідають суті та меті даної норми.

Суд звертає увагу приватного виконавця, що п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює обов`язок зупинення виконавчих дій не тоді коли виконавчі дії не можуть бути вчинені без боржника-військовослужбовця, а "якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе".

Тобто коли боржник через умови своєї служби (наприклад, через перебування у зоні бойових дій або під час виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в глибині окупованих територій України) не може бути повідомлений про вчинення виконавцем тих чи інших виконавчих дій, оскаржити їх, реалізувати передбачені законодавством права в межах виконавчого провадження, і є тими самими умовами служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій, в розумінні вказаної норми.

Таким чином, сам факт віддаленості боржника-військовослужбовця від місця виконання судового рішення чи несення ним служби у підрозділі, який обмежений у вільному пересуванні (що фактично позбавляє права / обмежує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців та можливості реалізувати свої права в межах виконавчого провадження) виключає можливість продовження вчинення виконавчих дій.

Тим більше, це стосується випадків, коли військовослужбовець перебуває у полоні або є безвісти зниклим, оскільки до повернення такого боржника із полону або до визнання його померлим, фактично боржник у виконавчому провадженні відсутній (відсутня особа, яка б могла представляти/захистити права такої особи), що суперечить як основним засадам виконавчого провадження, так і основним засадам господарського судочинства.

Суду складно уявити, що Закон України "Про виконавче провадження" допускає можливість того, що поки військовослужбовець захищає територіальну цілісність держави Україна під час повномасштабної військової агресії, держава Україна в особі своїх органів (органу опіки та піклування чи суду) надала б дозвіл на звернення стягнення (продаж) його квартири, в якій зареєстрована малолітня донька цього військовослужбовця.

Більше того, за такої логіки майже всі виконавчі дії з виконання майнового рішення суду не потребують безпосередньої участі боржника-військовослужбовця, а відтак є можливими під час виконання ним свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що суд вважає недопустимим, інакше б законодавець не передбачив би такої підстави для зупинення виконавчого провадження безвідносно до характеру виконання рішення суду.

Суд погоджується із доводами приватного виконавця та стягувача, що остаточне судове рішення підлягає обов`язковому виконанню та таке виконання забезпечується державою Україна, проте, по-перше, зупинення вчинення виконавчих дій жодним чином не свідчить про невиконання такого рішення.

Закон України "Про виконавче провадження" передбачає 17 підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, тобто випадки, за яких виконання рішення може бути відтерміноване.

Окрім того, засадами виконавчого провадження, крім обов`язковості виконання рішень, також є законність (п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язує виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у даному випадку); справедливість, неупередженість та об`єктивність (складно вважати справедливим коли держава, яку захищає військовослужбовець під час війни, ризикуючи своїм життям та здоров`ям, дозволила б реалізувати його майно навіть без можливості ним особисто приймати участь у вчиненні такої виконавчої дії); забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (що є неможливим з огляду на участь військовослужбовця у виконанні бойових завдань по обороні територіальної цілісності України та у випадку коли він зник безвісти під час виконання бойового завдання).

По-друге, у разі невиконання громадянами України свого обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (в тому числі, через побоювання, що під час виконання особою такого обов`язку її малолітня дитина може бути позбавлена місця проживання) гарантувати обов`язковість виконання рішення суду буде фактично нікому. Держава Україна в умовах повномасштабної військової агресії в першу чергу має захистити тих осіб, які захищають її існування ціною свого життя та здоров`я, у зв`язку з чим і було передбачено у Законі України "Про виконавче провадження" такі підстави для зупинення виконавчих дій, що вказані у пунктах 1 та 17 частини першої статті 34 цього Закону.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскільки приватний виконавець Пилипчук В.Г. мав зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/20689/21 від 13.09.2022, то підстави для надання дозволу на реалізацію житлової нерухомості боржника, право на користування якою має його дитина, відсутні.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 234, 235, 236, 331, Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 2, 34 Закону України "Про виконавче провадження", Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. у наданні дозволу на звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (26.09.2023) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко

Джерело: ЄДРСР 113750454

[ANTIRAID]

Ця ситуація демонструє бездіяльність Мін'юсту у питаннях виконання судових рішень та навмисне створення ситуації з дискредитації державної влади в Україні.

Суд зазначив:

Таким чином, сам факт віддаленості боржника-військовослужбовця від місця виконання судового рішення чи несення ним служби у підрозділі, який обмежений у вільному пересуванні (що фактично позбавляє права / обмежує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців та можливості реалізувати свої права в межах виконавчого провадження) виключає можливість продовження вчинення виконавчих дій.

Тим більше, це стосується випадків, коли військовослужбовець перебуває у полоні або є безвісти зниклим, оскільки до повернення такого боржника із полону або до визнання його померлим, фактично боржник у виконавчому провадженні відсутній (відсутня особа, яка б могла представляти/захистити права такої особи), що суперечить як основним засадам виконавчого провадження, так і основним засадам господарського судочинства.

Суду складно уявити, що Закон України "Про виконавче провадження" допускає можливість того, що поки військовослужбовець захищає територіальну цілісність держави Україна під час повномасштабної військової агресії, держава Україна в особі своїх органів (органу опіки та піклування чи суду) надала б дозвіл на звернення стягнення (продаж) його квартири, в якій зареєстрована малолітня донька цього військовослужбовця.

Окрім цього, суд направив окрему ухвалу Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України з метою усунення порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо:

- недопущення вчинення виконавчих дій без врахування інформації відносно перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;

- однакового та правильного розуміння державними та приватними виконавцями змісту п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

ОКРЕМА УХВАЛА

м. Київ

26.09.2023Справа №910/20689/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглядаючи подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має дитина, подане в межах справи №910/20689/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 про стягнення 3 637 657, 69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20689/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та ОСОБА_1 про стягнення 3 637 657, 69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/20689/21 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьюті Бізнес" та з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Трейд" заборгованості у розмірі 3 213 901,57 грн., пені у розмірі 202 079,56 грн., 3 % річних у розмірі 50 982,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 113 812,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 53 711,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13.09.2022 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

26.07.2023 засобами поштового зв`язку від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. надійшло подання про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість, право на користування якою має дитина.

Так, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук Віталій Григорович під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №69919493 ініціював продаж (звернення стягнення) на належну ОСОБА_1 квартиру, в якій зареєстрована малолітня дитина боржника. Оскільки у дружини боржника є інше житло, то виконавець просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на квартиру боржника.

Комісія з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відмовила виконавцю в наданні дозволу на такий продаж, оскільки це при зведе до звуження існуючих майнових прав малолітньої.

В процесі розгляду подання ні боржник, ні його дружина у судові засідання не з`являлися.

Суд зробив запити до Міністерства оборони України та Генерального штабу України з метою одержання інформації про перебування боржника у лавах Збройних Сил України.

Листом Київського МТЦКСП Міністерства оборони України вих. №05/19771 від 12.09.2023 повідомлено суд, що солдат ОСОБА_1 02.02.2023 зник безвісті під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Благодатне Донецької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 відмовлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Пилипчуку В.Г. у наданні дозволу на звернення стягнення на квартиру, що належить ОСОБА_1 .

При цьому, під час розгляду вказаного подання суд дійшов до висновку про необхідність постановлення окремої ухвали.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Наведена норма покликана забезпечити представництво інтересів боржника, який проходить військову службу, при вчиненні виконавчих дій.

При цьому, на прикладі розглянутої справи, в якій приватний виконавець з метою продажу належної боржнику (що зник безвісті 02.02.2022 під час виконання бойового завдання в районі села Благодатне Донецької області) квартири, не тільки не зупинив виконаче провадежння, а й ініціював звернення до суду з метою надання дозволу на продаж такої квартири через реєстрацію в ній дітей боржника, суд вбачає різне тлумачення цієї норми в т.ч. через недосконалість підзаконних актів, спрямованих на її реалізацію на практиці.

А саме, по-перше, виконавець вказував на необізнаність про обставини мобілізації боржника. Таким чином, за умови відсутності реєстрації дітей у житлі, виконавець може безперешкодно звернути стягнення та реалізувати житло військовослужбовця, посилаючись на те що він не знав про обставини мобілізації боржника.

Зокрема, виконавець має зупинити виконавче провадження у разі, якщо йому достеменно стає відомим факт перебування боржника на військовій службі і згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе. При цьому, внаслідок повномасштабної війни, яку розв`язала Російська Федерація, існують випадки коли чоловіки мобілізуються до лав Збройних Сил України для відсічі агресії, а їх родини виїжджають в іншу місцевість або до Європейських країн.

Суд звертає увагу, що п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює обов`язок зупинення виконавчих дій не тоді коли виконавчі дії не можуть бути вчинені без боржника-військовослужбовця, а "якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе".

Наведене обумовлене обов`язком виконавця забезпечити та пересвідчитися у обізнаності боржника про вчинення тієї чи іншої виконавчої дії, що є безумовним правом боржника.

При цьому, коли боржник через умови своєї служби (наприклад, через перебування у зоні бойових дій або під час виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в глибині окупованих територій України) не може бути повідомлений про вчинення виконавцем тих чи інших виконавчих дій, оскаржити їх, реалізувати передбачені законодавством права в межах виконавчого провадження, і є тими самими умовами служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій, в розумінні вказаної норми.

Таким чином, сам факт віддаленості боржника-військовослужбовця від місця виконання судового рішення чи несення ним служби у підрозділі, який обмежений у вільному пересуванні (що фактично позбавляє права / обмежує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців та можливості реалізувати свої права в межах виконавчого провадження) виключає можливість продовження вчинення виконавчих дій.

Тим більше, це стосується випадків, коли військовослужбовець перебуває у полоні або є безвісти зниклим, оскільки до повернення такого боржника із полону або до визнання його померлим, фактично боржник у виконавчому провадженні відсутній (відсутня особа, яка б могла представляти/захистити права такої особи), що суперечить як основним засадам виконавчого провадження, так і основним засадам господарського судочинства.

Суду складно уявити, що Закон України "Про виконавче провадження" допускає можливість того, що поки військовослужбовець захищає територіальну цілісність держави Україна під час повномасштабної військової агресії, держава Україна в особі своїх органів (органу опіки та піклування чи суду) надала б дозвіл на звернення стягнення (продаж) його квартири, в якій зареєстрована малолітня донька цього військовослужбовця.

Більше того, за такої логіки майже всі виконавчі дії з виконання майнового рішення суду не потребують безпосередньої участі боржника-військовослужбовця, а відтак є можливими під час виконання ним свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що суд вважає недопустимим, інакше б законодавець не передбачив би такої підстави для зупинення виконавчого провадження безвідносно до характеру виконання рішення суду.

Саме на виконавця, як представника держави в процесі примусового виконання судового рішення, покладено обов`язок забепечення прав та інтересів як стягувача, так і боржника.

Посилання виконавця на непоінформованість про обставини слубжи боржника та нібито відсутність чіткої норми закону чи підзаконного акту, який зобов`язує його самостійно виявляти ці обставини, грунтуються на хибному розумінні суті і духу Закону України "Про виконавче провадження".

За таким хибним тлумачення у цей складний для держави час відсічі військової агресії, реалізація норми щодо обов`язкового зупинення стає ілюзорною, оскільки нікому повідомити про вказані обставини виконавця. Наведені обставини в наступному виключать можливість судового контролю за вказаними виконавчими діями або роблять його можливим із значним спливом часу, коли ефективність судового захисту буде низькою. Це свідчить про порушення права на суд, яке наявне як у стягувача, так і у боржника, та може становити порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ситуація з можливістю проведення виконавчих дій та примусового продажу житла (в т.ч. житла в якому зареєстровані неповнолітні діти) захисника України в той час, як така особа боронить територіальну цілісність держави від агресора, є несправедливою.

Суд, виявивши проблему правозастосування, інформує про неї органи виконавчої влади та не буде визначати конкретний спосіб її вирішення, залишивши це питання в межах дискреційних повноважень органів.

При цьому, суд відзначає, що таке вирішення може бути здійснене у спосіб внесення змін до Інструкції організації примусового виконання рішень (затверджується наказом Міністерства юстиції України) шляхом встановлення обов`язку державного чи приватного виконавця в обов`язковому порядку запитувати інформацію у Міністерства оборони України щодо участі боржника у захисті територіальної цілісності України як на момент відкриття виконавчого провадження, так і перед початком продажу належного такій особі нерухомого майна. У разі, якщо органи виконавчої влади віднайдуть інший спосіб вирішення вказаного недоліку, вони не позбавлені можливості його реалізації.

По-друге, суд констатує нерозуміння виконавцем суті та мети норми пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Приватний виконавець Пилипчук В.Г. в судовому засіданні 29.08.2023 вказав, що проведення такої виконавчої дії як отримання дозволу на звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 , право користування якою має його донька, можливе, оскільки такі дії можуть бути вчинені без даної особи, а тому підстав для зупинення виконавчих дій згідно п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" немає.

В той же час, як викладено судом положення цієї норми містять словосполучення "якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе", а не процитоване виконавцем. Відтак, можливість чи неможливість вчинити дії без такого боржника не має жодного значення для правильного застосування п.1) ч.1 ст. 34 Закону.

Беззаперечно, судові рішення є обов`язковими до виконання на території України. При цьому, законодавство гарантує права боржника при вчиненні виконавчих дій, а помилка щодо вчинення таких дій під час існування обставин, які викладені в п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону через необізнаність виконавця про це, грубим чином порушує обов`язок держави перед особами, які захищають Україну під час військового стану.

Наведене свідчить про наявність порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо можливості вчинення виконавчих дій без врахування інформації щодо перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті територіальної цілісності України

На думку суду, держава (в особі відповідних міністерств) має створити такі умови, які б унеможливили існування помилок виконавців, у вигляді відсутності у них інформації, що боржник перебуває у лавах Збройних Сил України та невірному тлумаченні норми п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону.

По-третє, у судовому засіданні 29.08.2023 під час вирішення судом питання щодо належного повідомлення боржника про відповідне подання, саме приватний виконавець Пилипчук В.Г. повідомив суд, що в нього є інформація від податкової служби, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Тобто приватний виконавець Пилипчук В.Г. мав підстави вважати, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем під час повномасштабної військової агресії (проте дана інформація була озвучена суду ухильно та лише на запитання суду). На уточнюючі запитання суду виконавець повідомив, що не знає де саме ОСОБА_1 проходить службу ("чи в Києві чи ще десь") та не знає чи був ОСОБА_1 мобілізованим, що дає суду підстави для висновку, що приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. не вчинялось жодних заходів для з`ясування даних обставин.

На думку суду, маючи інформацію, що боржник є військовослужбовцем під час дії воєнного стану, саме державний/приватний виконавець має довести факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також, що боржник має можливість прийняти участь у виконавчому провадженні, реалізувати свої права та/або оскаржити дії приватного виконавця.

Доказів повідомлення боржника у військову частину матеріали справи не містять, а поштові відправлення суду, які направлялися за місцем реєстрації боржника поверталися без вручення.

Таким чином, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича під час вчинення виконавчих дій в межах ВП №69919493 у вигляді не зупинення провадження та ініціювання продажу належної ОСОБА_1 квартири, в якій зареєстрована його малолітня дитина, у вигляді звернення до Комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та до Господарського суду міста Києва можуть мати ознаки порушення ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо виконавець знав (повинен був знати) чи міг знати про обставини, повідомлені Міністерством оборони України на запит суду щодо зникнення безвісті боржника під час виконання бойового завдання. Боржник зник безвісіті у лютому 2023 року, а виконавець почав активні виконавчі дії, спрямовані на продаж його житла, у червні-липні 2023 року.

Суд позбавлений можливості самостійно з`ясувати такі обставини в межах розгляду даного подання, проте такі повноваження наявні у Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 7 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладено та керуючись статтями 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України з метою усунення порушень і недоліків в сфері примусового виконання судових рішень щодо:

- недопущення вчинення виконавчих дій без врахування інформації відносно перебування боржників у лавах Збройних Сил України чи інших військових формуваннях, які задіяні в захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;

- однакового та правильного розуміння державними та приватними виконавцями змісту п. 1) ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

2. Направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №69919493.

3. Визначити Міністерству юстиції України та Міністерству оборони України строк для надання відповіді щодо обставин, з яких постановлено дану окрему ухвалу, - один місяць з дати одержання даної окремої ухвали.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (26.09.2023) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко

Джерело: ЄДРСР 113750456