Постанова ВП ВС про визнання майновими вимогами і відповідно розміру судового збору з них у разі звернення з позовом про визнання права іпотекодержателя

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 906/1026/22

Провадження № 12-33гс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді - доповідача Уркевича В. Ю.

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Денисевич К. Ю.,

представників учасники справи:

позивача - Лисого М. С. (самопредставництво),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року (головуючий суддя Олексюк Г. Є., судді Мельник О. В., Гудак А. В.)

та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2023 року (суддя Машевська О. П.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар»

про визнання права іпотекодержателя,

СУТЬ СПОРУ

1. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - позивач, ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар» (далі - ТОВ «Роскар», відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар» (далі - ТОВ «Оскар», відповідач-2) про визнання права іпотекодержателя.

2. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн як за позовну вимогу немайнового характеру.

3. Суд першої інстанції позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» залишив без розгляду, оскільки позивач у визначений судом строк не усунув недоліків та не подав доказів сплати судового збору, виходячи з майнового характеру позовної вимоги. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції.

4. ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо визначення характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя як майнової чи немайнової, оскільки від цього залежить розмір судового збору, належного до сплати за подання до суду відповідного позову.

6. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

7. Згідно з поданою позовною заявою позивач просив визнати за ПАТ АБ «Укргазбанк» (як правонаступника Акціонерного банку «Синтез» (далі - АБ «Синтез»)) право іпотекодержателя на належну на праві власності ТОВ «Роскар» нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського (колишня - Котовського), 50/81, літ. «А», загальною площею 1 115,20 кв. м (далі - нерухоме майно), яке виникло на підставі укладеного між АБ «Синтез» і ТОВ «Оскар» договору іпотеки, посвідченого 09 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д. Д. за реєстровим № 157 (далі - договір іпотеки).

8. ПАТ АБ «Укргазбанк» обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що незаконні дії відповідачів та інших осіб спрямовані на виведення з-під іпотеки нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до умов договору іпотеки.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

9. Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16 листопада 2022 року відкрив провадження у справі № 906/1026/22 та призначив справу до розгляду, а ухвалою від 12 січня 2023 року позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» залишив без руху та зобов`язав позивача доплатити судовий збір у розмірі 112 763,85 грн з посиланням на майновий характер заявленої позовної вимоги.

10. Така ухвала була постановлена судом під час розгляду справи з урахуванням приписів частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

11. Ухвалою від 26 січня 2023 року Господарський суд Житомирської області на підставі частини тринадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» залишив без розгляду.

12. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2023 року - без змін.

13. Судові рішення мотивовані тим, що позивач у визначений судом строк не усунув недоліків та не подав доказів сплати судового збору, виходячи з майнового характеру позовної вимоги.

14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога про визнання права іпотекодержателя ґрунтується на наявності майнового інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який має вартісну оцінку, а отже, має майновий характер.

15. З огляду на викладене позивачу необхідно було вказати в позовній заяві ціну позову, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, та сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою законом для вимоги майнового характеру.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

16. У березні 2023 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2023 року, в якій просило вказані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

17. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на те, що іпотека є обтяженням майна, видом забезпечення зобов`язання, яке виникає з договору та обмежує власника в розпорядженні майном. Як різновид забезпечення зобов`язання вона сама по собі не має грошового вираження та не підлягає грошовій оцінці, оскільки лише надає право звернення стягнення на предмет іпотеки виключно в разі настання певних юридичних фактів (невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання).

18. ПАТ АБ «Укргазбанк» вважає, що жодних вимог, які б мали наслідком зміну власника нерухомого майна, позивач як іпотекодержатель не заявляв, а задоволення судом позову лише дозволить відновити правову визначеність щодо наявності в позивача права іпотекодержателя за кредитним договором, яке заперечувалося відповідачами, та не призведе до стягнення з відповідачів коштів чи позбавлення їх прав на майно, що свідчить про немайновий характер цього спору. Тобто позивач набуде право задовольнити свої вимоги в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

19. У касаційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» також просило передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки при визначенні ціни позову у спорах про визнання права іпотекодержателя як майнового чи немайнового спору Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду застосовуються різні підходи, незважаючи на змістовну ідентичність статті 163 Господарського процесуального кодексу України та статті 176 Цивільного процесуального кодексу України.

20. У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

21. Відзивів на касаційну скаргу від відповідачів не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

22. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» та вирішив здійснити перегляд судових рішень у судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

23. Ухвалою від 14 червня 2023 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 906/1026/22 разом із касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2023 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

24. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 906/1026/22 посилались, зокрема, на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалах від 18 травня 2022 року та від 10 січня 2023 року у справі № 918/459/21, від 19 грудня 2022 року у справі № 922/3620/21, згідно з якими позовні вимоги про визнання права іпотекодержателя кваліфіковано як вимоги майнового характеру.

25. Додатково суди попередніх інстанцій зазначили про практику Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/13737/19 та № 907/9/17 щодо підходу в розмежуванні позовних вимог майнового та немайнового характеру.

26. За доводами ПАТ АБ «Укргазбанк», Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 725/2206/19, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, дійшов висновку, що позовна вимога про визнання майна предметом іпотеки, яка забезпечує реалізацію іпотекодержателем своїх прав щодо предмета іпотеки, є вимогою немайнового характеру. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що хоча предмети позовів і спрямовані на одну мету, все ж таки вони є відмінними.

27. Водночас, перевіряючи доводи позивача, колегія суддів з`ясувала, що у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18, предметом позову в якій були вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, визнання права іпотекодержателя та відновлення обтяжень, при розподілі судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, позовну вимогу про визнання права іпотекодержателя кваліфіковано як вимогу немайнового характеру, про що свідчать суми розподіленого судового збору.

28. Аналогічний підхід щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги, міститься в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц.

29. У справі № 344/984/15-ц колегія суддів вказала, що у випадку, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та виходить з того, що його право іпотекодержателя порушене, то належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя.

30. У разі визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна та внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек іпотекодержатель відповідно до положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» набуває право пред`являти вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки та яка набула статусу іпотекодавця.

31. Такий же правовий висновок щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя викладено, зокрема, в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21 при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги.

32. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що простежуються різні підходи судів цивільної та господарської юрисдикцій щодо застосування приписів законодавства при кваліфікації позовних вимог про визнання права іпотекодержателя як майнових чи немайнових.

33. При цьому від визначення характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя як майнової чи немайнової залежить розмір судового збору, належного до сплати за подання до суду відповідного позову.

34. З огляду на зазначене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 червня 2023 року справу № 906/1026/22 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи необхідним відступити від висновку про те, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, який викладено, зокрема, але не виключно, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18 та від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц, в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21.

35. Ухвалою від 06 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цю справу з касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» і призначила її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

36. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

37. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

38. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, представника позивача, дослідила наведені в касаційній скарзі доводи, перевірила на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя

39. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Роскар» та ТОВ «Оскар» про визнання права іпотекодержателя на нерухоме майно.

40. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ АБ «Укргазбанк» указує, що між АБ «Синтез» і ТОВ «Оскар» був укладений договір кредитної лінії від 06 липня 2007 року № 060707/5 (далі - кредитний договір) на суму 900 000,00 доларів США (згідно з додатковими угодами до кредитного договору від 04 лютого 2008 року № 3 та від 15 липня 2008 року № 5 ліміт заборгованості за кредитною лінією було збільшено до 1 250 000,00 доларів США та 1 850 000,00 доларів США відповідно).

41. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 09 липня 2007 року укладений договір іпотеки.

42. 12 лютого 2009 року між АБ «Синтез» (первісний кредитор) і ПАТ АБ «Укргазбанк» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором.

43. 12 лютого 2009 року між АБ «Синтез» і ПАТ АБ «Укргазбанк» також укладений договір відступлення прав за договором іпотеки.

44. У зв`язку з невиконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором позивач подав до Господарського суду Житомирської області позов до ТОВ «Оскар», третя особа - АБ «Синтез», про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2010 року у справі № 17/1918, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 484 498,44 долара США заборгованості по кредиту, 373 646,23 долара США заборгованості по процентах, 847 077,79 грн пені.

45. Разом з тим ТОВ «Оскар» здійснило низку заходів щодо протиправного виведення нерухомого майна з-під іпотеки. Зокрема, ТОВ «Оскар» змінило площу предмета іпотеки (з 1015,6 кв. м на 1115,2 кв. м) та уточнило адресу (з вул. Котовського, 50 на вул. Михайла Грушевського, 50/81). ТОВ «Оскар» 08 липня 2011 року отримало свідоцтво про право власності НОМЕР_1 та в подальшому відчужило вказане нерухоме майно іншим особам.

46. ПАТ АБ «Укргазбанк» вважає, що, незважаючи на зміну площі нерухомого майна та присвоєння йому нової поштової адреси, це майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, а такий спосіб захисту, як визнання права іпотекодержателя, у разі задоволення позову дозволить позивачу відповідно реалізувати свої права як іпотекодержателя щодо нерухомого майна.

47. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

48. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

49. Позивач у цій справі прагне захистити порушене, на його думку, право шляхом визнання за собою права іпотекодержателя за чинним договором іпотеки.

50. Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

51. Таким чином, заявлена позивачем вимога про визнання за ним права іпотеки на спірне нерухоме майно є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

52. Суди попередніх інстанцій установили, що за подання цього позову ПАТ АБ «Укргазбанк» сплатило судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 24 жовтня 2022 року № 9835-4009 (т. 1, а. с. 13).

53. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

54. Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

55. З наведеного слідує, що від визначення характеру позовної вимоги (майнового чи немайнового) залежить розмір судового збору, належного до сплати за подання до суду відповідного позову.

56. Мотивуючи наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з подальшим залишенням позовної заяви без розгляду, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога про визнання права іпотекодержателя має майновий характер.

57. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

58. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

59. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

60. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

61. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) та у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21.

62. У постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

63. На вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема, посилалися господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

64. Згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

65. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частини перша та друга статті 12 Цивільного кодексу України).

66. Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

67. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

68. Водночас відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

69. Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання обов`язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов`язання.

70. Одним із таких видів забезпечення виконання зобов`язання є застава (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

71. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

72. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

73. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

74. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

75. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

76. За змістом статей 36-38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто задовольнити свої майнові вимоги, забезпечені іпотекою, шляхом позасудового врегулювання. Таке позасудове врегулювання може бути вчинене у формі передачі іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

77. Поряд із цим статтями 39 та 41 Закону України «Про іпотеку» врегульовано порядок реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки, за рішенням суду.

78. Отже, на підставі договору іпотеки іпотекодержатель має право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з посиланням на обставини щодо невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання або в позасудовому порядку, внаслідок чого право власності іпотекодавця на майно може припинитися в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

79. Звідси задоволення судом позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя надає позивачу можливість у майбутньому в разі порушення боржником основного зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотекою, звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому або позасудовому порядку, а наслідком такого звернення буде набуття іпотекодержателем майна - самого предмета іпотеки у разі передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або грошових коштів у разі реалізації предмета іпотеки.

80. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол до Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

81. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «майно» (possessions) у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).

82. За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49, 50).

83. З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, шляхом застави майна.

84. Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.

85. Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

86. Тобто вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов`язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер.

87. Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

88. Як було зазначено раніше, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

89. Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

90. З огляду на викладене при поданні позовної заяви позивачу необхідно було вказати в ній ціну позову та сплатити судовий збір, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, за ставкою, передбаченою законом для вимог майнового характеру.

91. Такі висновки є послідовним продовженням практики, напрацьованої у Великій Палаті Верховного Суду,щодо визначення характеру позовної вимоги в іпотечних спорах.

92. Так, у пунктах 8.12, 8.13 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Щодо суті касаційної скарги

93. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ АБ «Укргазбанк» посилається на те, що, незважаючи на зміну площі нерухомого майна та присвоєння йому нової поштової адреси, це майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, а такий спосіб захисту як визнання права іпотекодержателя у разі задоволення позову дозволить позивачу реалізувати свої права як іпотекодержателя щодо нерухомого майна.

94. ПАТ АБ «Укргазбанк» у касаційній скарзі вважає, що жодних вимог, які б мали наслідком зміну власника нерухомого майна, позивач як іпотекодержатель не заявляв, а задоволення судом позову лише дозволить відновити правову визначеність щодо наявності в позивача права іпотекодержателя за кредитним договором, яке заперечувалося відповідачами, та не призведе до стягнення з відповідачів коштів чи позбавлення їх прав на майно, що свідчить про немайновий характер цього спору. Тобто позивач набуде право задовольнити свої вимоги в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

95. Крім того, у касаційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» стверджує, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, бо позивач за наслідками розгляду цієї справи за умови задоволення позову набуде не право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати «задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки», як про те зазначає суд першої інстанції, а «право на право», оскільки право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки банк зможе набути виключно за наслідком задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

96. Велика Палата Верховного Суду щодо цих тверджень, викладених у касаційній скарзі, зазначає таке.

97. У позовній заяві ПАТ АБ «Укргазбанк» стверджувало, що у зв`язку з невиконанням позичальником прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором банк подав до суду позов до ТОВ «Оскар» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2010 року у справі № 17/1918, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту, процентах та пеню. На виконання зазначених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій видано наказ, однак рішення суду залишається невиконаним.

98. З викладеного вбачається, що на момент звернення ПАТ АБ «Укргазбанк» до суду з позовом у цій справі боржник за основним зобов`язанням уже його порушив та не виконує рішення суду щодо стягнення грошових коштів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

99. Звідси метою пред`явлення позову у цій справі ПАТ АБ «Укргазбанк» є саме отримання можливості набути майно (предмет іпотеки чи грошові кошти) у власність шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Наслідком задоволення позову буде підтвердження існування у ПАТ АБ «Укргазбанк» майнового інтересу щодо майна та легітимного очікування щодо отримання такого майна у власність.

100. Крім того, є необґрунтованим твердження ПАТ АБ «Укргазбанк» у його касаційній скарзі щодо того, що право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки позивач зможе набути виключно за наслідком задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

101. Як зазначалося раніше, Закон України «Про іпотеку» передбачає окрім судової також позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

102. Тобто, визнавши за рішенням суду право іпотекодержателя, ПАТ АБ «Укргазбанк» матиме можливість звернути стягнення на предмет іпотеки і без подання до суду відповідного позову, а отже і право на отримання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки ПАТ АБ «Укргазбанк»набуває після набрання рішенням суду про задоволення позову про визнання права іпотекодержателя законної сили.

103. Отже, метою подання позову з вимогою про визнання права іпотекодержателя є підтвердження існування у ПАТ АБ «Укргазбанк» майнового інтересу щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки та має вартісну оцінку, визначену в договорі іпотеки.

104. З урахуванням зазначеного, виходячи з предмета та підстав позову у цій справі, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактично ініційований позивачем спір спрямований на захист його майнового інтересу, вимога про визнання права іпотекодержателя ґрунтується на наявності такого інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який має вартісну оцінку, а отже, має майновий характер, а тому розмір ставки судового збору за його подання повинен визначатися відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

105. Частиною тринадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

106. Як було зазначено раніше, суди попередніх інстанцій установили, що при зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн як за позовну вимогу немайнового характеру.

107. Оскільки ПАТ АБ «Укргазбанк» у визначений судом строк не усунуло недоліків та не подало доказів сплати судового збору виходячи з майнового характеру позовної вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» без розгляду.

108. З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо майнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачу необхідно було вказати в позовній заяві ціну позову, виходячи з вартості предмета іпотеки, визначеної в договорі іпотеки, та сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою законом для вимоги майнового характеру.

Щодо відступу від попередніх висновків Верховного Суду

109. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на необхідність відступу від висновку про те, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, який викладено, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц та від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18, в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21.

110. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

111. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункти 43-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19, пункт 54), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19, пункт 23), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 41), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22, пункт 62) від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 53)).

112. За змістом частин третьої та четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України Велика Палата Верховного Суду може відступити від висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови.

113. За твердженнями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18 та від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц викладені правові висновки щодо того, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, від яких необхідно відступити.

114. Однак Велика Палата Верховного Суду зазначає, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 344/10069/18 та від 05 квітня 2023 року у справі № 344/984/15-ц не викладав правових висновків щодо того, що вимога про визнання права іпотекодержателя є немайновою, а отже, у Великої Палати Верховного Суду немає можливості вирішити питання про відступ від правових висновків. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначав, що у вказаних постановах є висновок щодо застосування норми права лише з огляду на зроблений Касаційний цивільним судом у складі Верховного Суду розрахунок судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами.

115. Водночас в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21, в яких позивачі звернулися з позовами про визнання права іпотекодержателя та визнання права іпотеки відповідно, суд касаційної інстанції зазначив, що позивачі заявили до суду вимогу немайнового характеру, тому повинні сплатити судовий збір за подання касаційної скарги виходячи з установленої частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви немайнового характеру.

116. У зв`язку із цим, ураховуючи викладені вище висновки про те, що позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 370/1543/20 та від 16 грудня 2022 року у справі № 199/2786/21, щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги.

117. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (схожий за змістом правовий висновок міститься у її постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 (провадження № 11-281апп21, пункт 71), від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22, пункт 143)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

118. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

119. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

120. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» слід залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

121. З огляду на висновок про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на ПАТ АБ «Укргазбанк».

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 26 січня 2023 року у справі № 906/1026/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідачВ. Ю. УркевичСудді: О. О. БанаськоС. І. Кравченко Ю. Л. ВласовГ. Р. Крет І. А. ВоробйоваЛ. М. Лобойко І. В. Григор`єваК. М. Пільков М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаЄ. А. Усенко І. В. ЖелєзнийН. В. Шевцова Л. Ю. Кишакевич

Джерело: ЄДРСР 114188431

[ANTIRAID]

Якесь дуже дивне рішення з сумнівними висновками, яке ймовірно писав письменник бульварних романів, а не доповідач у справі. Ну і звичайно відхід від раніше сформованих правових позицій.

Суд зазначив:

83. З метою захисту законних прав та інтересів учасників цивільного обороту, насамперед інтересів кредитора, глава 49 Цивільного кодексу України регламентує забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, шляхом застави майна.

84. Вказаний інститут цивільного права спрямований, зокрема, на покращення гарантування майнових інтересів сторін договору.

85. Звідси іпотека як окремий вид застави гарантує саме майнові інтереси боржника та кредитора за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

86. Тобто вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов`язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер.

87. Отже, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.