Решение Днепровского райсуда о внесении изменений в кредитный договор с Приватбанком

[vekt]

Справа № 2-2276/10

РІШЕННЯ

іменем України

02.08.2010 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого Решетова В.В.,

при секретареві: Довгої Л.З.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ЗАТ «СК «Інгосстрах», третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору страхування недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з вказаним позовом, вказавши, що 29.05.2007 року між позивачем ОСОБА_1, та ПриватБанк укладено кредитний Договір № HEH2GK00000088. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 29.05.2007р. по 29.05.2027 р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 22 050 доларів США 00 центів (двадцять дві тисячі доларів США 00 центів) на наступні цілі: купівля житла 18 000,00 доларів США (вісімнадцять тисяч доларів США 00 центів), а також 4050,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту, щомісячно в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту. Позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 23 по 30 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 236 доларів США 29 центів (двісті тридцять шість доларів США 29 центів).

У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним Договором HEH2GK00000088 від «29» травня 2007 року між позивачем та Банком був укладено Договір іпотеки № 218136 від 30 травня 2007 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, позивач передав Банку в іпотеку нерухоме майно — житловий будинок №31 з господарчими та побутовими будівлями і спорудам, що розташований за адресою Херсон, селище Антонівка, вулиця О.Кошового, загальною площею 46,2 кв. м, житловою площею 31 кв.м., при ньому є: сарай, позначений на генеральному плані під літ. «Б», сарай дерев’яний під літ. «В», літня кухня позначена під літ. «Ж», душ, позначений під літ. «Е», гараж, позначений під літ. «Д», огорожа № 1, 2.

Також у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним Договором №HEH2GK00000088 від «29» травня 2007 року, між позивачем та ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» був укладений Договір страхування № HEH2GK00032223 від 30 травня 2007року. Відповідно до умов Договору, Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування на користь Вигодонабувача – Банка, а Страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі. На виконання умов договору, щомісячно Страхувальником сплачувався страховий платіж - 568,13грн.

Банком було збільшено відсоткову ставку за кредитним договором в односторонньому порядку, про що свідчить лист від 29.09.2008р. за вих. № 20.1.3.2/6-22855/7390 та лист від 31.12.2008р. вих. № 20.1.3.2/6-4936, яким повідомлялось про збільшення річної відсоткової ставки до 13,2 % на рік з 31.10.2008р. та 15,32 % на рік з 02.03.2009р. відповідно. Вважає, такі дії банку, щодо зміни умов Договору, а саме процентної ставки є незаконними.

Вважає умови кредитного договору в іноземній валюті несправедливими, просить суд визнати недійсним кредитний Договір № HEH2GK00000088 від 29.05.2007р.; визнати недійсними договір іпотеки №218136 від 30.05.2007р. та договір страхування HEH2GK00000088 від 29.05.2007р.; зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_2 виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна.

В судовому засіданні представник позивача уточнив заявлені вимоги та просив суд визнати недійсними умови п. 2.3.1 Договору, щодо надання права банку змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку з 09.01.2009р.; визнати дії банку неправомірними щодо підвищення відсоткової ставки за Договором до 15,32 % на рік; зобов'язати банк відновити відсоткову ставку по договору з моменту її підвищення з 31.10.2008р. та скасувати відсотки нараховані за договором по відсотковій ставці 15,32 % на рік, а надмірно сплачені кошти зарахувати в рахунок майбутніх платежів по Договору; змінити умови Договору щодо права банку розірвання кредитного договору № HEH2GK00000088 від «29» травня 2007 року в односторонньому порядку, включивши в нього пункт 2.4.6 Договору, надати право споживачу «Розірвати договір в односторонньому порядку, шляхом надсилання Банку письмової заяви про бажання розірвати Договір в односторонньому порядку, яка повинна бути надіслана до Банку за 30 календарних днів до дати його розірвання»; визнати недійсним п. 2.2.9 Договору щодо права банка на встановлення додаткових витрат; змінити умови Договору щодо права банку нараховувати пеню по кредитному Договору № HEH2GK00000088 від «29» травня 2007 року, включивши в нього пункт 4.4 «Загальний розмір пені, встановлений в п. 4.1 Договору не може бути більшим 50 % від вартості послуги».

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник ЗАТ «СК «Інгосстрах» та третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися про причини неявки суд не повідомили, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Вислухавши представника позивача та представника ПАТ КБ «ПриватБанк», вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що 29.05.2007 року між ОСОБА_1, та ПриватБанк укладено кредитний Договір № HEH2GK00000088. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 29.05.2007р. по 29.05.2027 р. включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 22 050 доларів США 00 центів (двадцять дві тисячі доларів США 00 центів) на наступні цілі: купівля житла 18 000,00 доларів США (вісімнадцять тисяч доларів США 00 центів), а також 4050,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту, щомісячно в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту. Позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 23 по 30 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 236 доларів США 29 центів (двісті тридцять шість доларів США 29 центів).

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, сторони встановили особливий порядок набрання чинності умов щодо збільшення відсоткової ставки, а саме «Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки», що відповідає положенню Закону України «Про захист прав споживачів». Тобто враховуючи положення ст. 11 цього Закону, без такого повідомлення збільшення відсоткової ставки не може вважатись дійсним.

Відповідно до листів вих. № 20.1.3.2/6-22855/7390 від 29.09.2008р. та вих. № 20.1.3.2/6-4936 від 31.12.2008р., банком було збільшено відсоткову ставку за кредитним договором в односторонньому порядку, про що, яким повідомлялось про збільшення річної відсоткової ставки до 13,2 % на рік з 31.10.2008р. та 15,32 % на рік з 02.03.2009р. відповідно.

Таким чином, датою зміни відсоткової ставки та датою вступу в чинність процентної ставки по Договору відповідно до листів про наміри Відповідача є 31.10.2008р. та 02.03.2009р. З зазначених дат на адресу ОСОБА_1, протягом 7 календарних днів жодних листів - повідомлень від банка не надходило. Тобто, зміна відсоткової ставки по кредитному договору не є дійсною.

Таким чином, суд вважає, дії банку, щодо зміни умов Договору, а саме процентної ставки незаконними, а тому кредитний договір в цій частині є недійсним.

В силу ст.ст. 216, 1056-1 ЦК України, в зв'язку з неправомірним збільшенням Банком відсоткової ставки, суд вважає необхідним визнати недійсним умови п. 2.3.1 Договору, щодо надання права банку змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку, визнати дії Відповідача неправомірними щодо підвищення відсоткової ставки за Договором до 15,32 % на рік та зобов'язати Відповідача відновити відсоткову ставку по договору з моменту її підвищення з 31.10.2008р. та скасувати відсотки нараховані за договором по ставці 15,32 % на рік.

Крім того, відповідно до п.п. 5 ,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», Банк не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до вимог п. 2.3.3 Кредитного договору Банку надано право розірвати договір із споживачем на власний розсуд, споживачеві таке право не надається.

Кредитним Договором № HEH2GK00000088 від «29» травня 2007 року не передбачено право Позивача розірвати договір в односторонньому порядку, що на нашу думку є несправедливою умовою.

Таке право надається лише Банку при виникненні кожної з наступних подій зокрема з наступних підстав.

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору при виникненні кожної з наступних подій зокрема, відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії Договору Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

Зі змісту пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору, відповідно до яких Банк на власний розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору вбачається, що положення пп. 2.3.3 п. 2.3 Кредитного Договору порушують права та законні інтереси позивача, та є несправедливою умовою договору (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника).

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісно:ті та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Таким чином, для відновлення порушеного права Позичальника та для встановлення дисбаланс договірних прав та обов'язків, суд вважає за необхідне внести зміни в Договір додавши новий пункт 2.4.6 Договору (до прав Позичальника), з правом Позичальника розірвати договір в односторонньому порядку, шляхом надсилання Банку письмової заяви.

Крім того, відповідно до вимог пункту 4.1 договору Банк передбачає сплату пені в розмірі 0,15 % за будь-яку невчасну оплату від суми невчасно сплаченого платежу за кожен день запізнення. Отже, 0,15 % за кожен день (за 365 днів) - це 54,75 % річних, враховуючи вартість відсотків за кредитом 10,08% річних це - 64,83 % - річних.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов, зазначених у даній статті не є вичерпним.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

В силу вимог п.п. 6, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», необхідно забезпечити захист Споживача (Позичальника) шляхом встановлення обмеження щодо максимального розміру штрафних санкцій по договору - не більше 50 %, тому суд вважає необхідним додати п. 4.4 до кредитного Договору зазначивши наступне, що «Загальний розмір пені, встановлений в п. 4.1 Договору не може бути більшим 50 % від вартості послуги».

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, з метою відновлення порушеного права, щодо встановлення в договорі несправедливих умов, якщо всупереч принципу добросовісності мають наслідоком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, суд вважає необхідним змінити умови п.п. 2.3.3 Договору, шляхом встановлення можливості Споживачу розірвати договір в односторонньому порядку, зменшення пені, передбаченої п. 4.1. Договору , загальний розмір якої не повинен перевищувати 50 % разом з відсотковою ставкою, визнати недійсними п.п. 2.2.9 Договору, щодо стягнення Банком збитків, визнання недійсною умови п. 2.3.1 Договору щодо права Банка збільшувати процентну ставку за Договором та відновлення становища, шляхом визнання дій Відповідача неправомірними щодо збільшення відсоткової ставки та зобов'язання його її зменшити до рівня 10,08 % річних.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги законними та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 203,215,217,1056-1 ЦК України , ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», 18 Закону України «про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними умови п. 2.3.1 Кредитного договору № HEH2GK00000088 від 29.05.2007 року, щодо надання права банку змінювати відсоткову ставку в односторонньому порядку.

Визнати неправомірними дії банку, щодо підвищення відсоткової ставки по Кредитному договору № HEH2GK00000088 від 29.05.2007 року до 15,32 % на рік та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити відсоткову ставку по договору з моменту її підвищення з 31.10.2008р.

Зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» скасувати відсотки нараховані за договором по відсотковій ставці 15,32 % на рік, а надмірно сплачені кошти зарахувати в рахунок майбутніх платежів по Кредитному договору № HEH2GK00000088 від 29.05.2007 року;

Додати до Кредитного договору № HEH2GK00000088 від 29.05.2007 року пункт 2.4.6, відповідно до якого надати право ОСОБА_1 розірвати договір в односторонньому порядку, шляхом надсилання банку письмової заяви про бажання розірвати договір в односторонньому порядку, яка повинна бути надіслана до банку за 30 календарних днів до дати його розірвання;

Визнати недійсним п. 2.2.9 Кредитного договору № HEH2GK00000088 від 29.05.2007 року, щодо права банка на встановлення додаткових витрат;

Додати до Кредитного договору № HEH2GK00000088 від 29.05.2007 року пункт 4.4 відповідно до якого загальний розмір пені, встановлений в п. 4.1 Договору не може бути більшим 50 % від вартості послуги .

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати ІТЗ у сумі 37 грн.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави державне мито у сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя В.В. Решетов

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11218091

[у.zaporozhskiy]

я так понимаю данное решение в дальнейшем послужит основанием для дальнейшего разорвания кредитного договора

представитель подготовил такой пункт, А СУД добавил его в кредитный договор.