Решение Павлоградского горрайонного суда о недействительности пунктов договора с ОТП банком

[vekt]

справа №2-2416-2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої – судді Токар Н.В.,

при секретарі – Романцові М.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

за участю відповідача - ОСОБА_2,

за участю представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4», третя особа - ОСОБА_4 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійним, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року у сумі 255362 грн. 97 коп. та стягнути всі судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, згідно якого, відповідачу ОСОБА_2 були видані кредитні кошти у розмірі 31723,10 доларів США, кредит надавався на строк з 08 травня 2008 року по 08 травня 2028 року зі сплатою плаваючої процентної ставки 5,49% + FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому цим договором. З метою забезпечення вимог позивача, 08 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №SR-304/063/2008 від 08.05.2008 року, згідно якого, ОСОБА_5 – відповідач по справі, на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед позивачем відповідати по зобов’язанням відповідача ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов’язань. Згідно умов договору поруки, у випадках невиконання або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, відповідач ОСОБА_5 несе солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_2 перед позивачем на всю суму заборгованості. Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 08 травня 2008 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №SR-304/063/2008/1 від 08.05.2008 року, згідно якого, ОСОБА_7 – відповідач по справі, на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед позивачем відповідати по зобов’язанням відповідача ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов’язань. Згідно умов договору поруки, у випадках невиконання або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, відповідач ОСОБА_7 несе солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_2 перед позивачем на всю суму заборгованості. Погашення кредиту, згідно умов кредитного договору, повинно проводитися кожен місяць, відповідно з встановленим графіком. Але у порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов’язання вчасно, в повному обсязі та належним чином не виконував, у зв’язку з чим, за договором виникла заборгованість, яка станом на 19.06.2009 року складає 33523,64 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.06.2009 року становить 255362 грн. 97 коп. Таким чином відповідачами порушено умови договору, а також ст. ст. 526, 530, 543, 546, 549, 553, 554, 1048-1050, 1054 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовні заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2, кожний окремо, у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що дійсно між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, згідно якого, відповідачу ОСОБА_2 були видані кредитні кошти у розмірі 31723,10 доларів США. Також, 08 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №SR-304/063/2008 від 08.05.2008 року і 08 травня 2008 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №SR-304/063/2008/1 від 08.05.2008 року. 08 січня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Додатковий договір №1 до Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 на шість місяців більше повинен сплачувати відсотки за користування кредитом без сплати основного «тіла» кредиту, чим був збільшений обсяг відповідальності ОСОБА_2, проте, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не давали згоди на таке збільшення відповідальності за кредитним договором, а тому, договори поруки, відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України, припинили свою дію 08 січня 2009 року. Крім того, в судовому засіданні посилались на відсутність у позивача та відповідача індивідуальної ліцензії на право проведення валютних операцій за кредитним договором №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, оскільки неправомірним є вираження грошових зобов’язань у спірному Кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України. Тому, представник відповідача, відповідач, кожний окремо, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, надавши на адресу суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» не визнають (Том 2 арк.с.74-75).

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4», третя особа - ОСОБА_4 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійним.

Ухвалою суду від 15 липня 2010 року цивільна справа за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями була об’єднана в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійним.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним пункт 3 частини №1 Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ (раніше Закрите акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4» відділення «Західно-Донбаське») та ним; визнати недійсними пункти 4.1, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 частини №2 Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ (раніше Закрите акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4» відділення «Західно-Донбаське») та ним; визнати недійсним Додаток №1 до Додаткового договору №1 від 08 січня 2009 року до Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ (раніше Закрите акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4» відділення «Західно-Донбаське»), в частині щомісячної сплати відсотків та суми до сплати.

В обґрунтування зустрічного позову, відповідач за первісним позовом – позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3, кожний окремо, вказали на те, що дійсно між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, відповідно до пункту 3 Кредитного договору №ML-304/063/2008 Позичальник зобов'язується сплачувати відсотки за користування кредитом, як плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотку у розмірі 5,49% річних та процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банків ставка FIDR може змінюватись Банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому цим Договором. Щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) відповідно до Додатку №1 Кредитного договору №ML-304/063/2008 у сумі 399,11 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. 08.01.2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08.05.2008 року, згідно якого, був укладений новий додаток №1 з новим графіком платежів. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) відповідно до Додатку №1 до додаткового договору №1 до Кредитного договору №ML-304/063/2008 у сумі 415,72 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. Також посилались на те, що підставами для часткової недійсності кредитного договору позивачем визначено укладення останнього в валюті, вiдмiннiй від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що, на думку позивача, суперечить вимогам законодавства; сторонам у договорі надано право при визначенні розміру грошових зобов’язань в гривні вказати еквівалент в iноземнiй валюті, у такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офiцiальним курсом вiдповiдної валюти на дату проведення платежу, навіть у такому разі грошове зобов’язання виражається в договорі в нацiональнiй валюті України - гривні, що повністю вiдповiдає приписам ч.1 ст.524 ЦК України; у позивача та вiдповiдача відсутня iндивiдуалъна лiцензiя на право проведення валютних операцій за кредитним договором №ML-304/063/2008 від 08.05.2008 року, передбачених п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, в iноземнiй валюті, внаслідок чого, з урахуванням норми ст.524 ЦК України, неправомірним є вираження грошових зобов’язань у спірному Кредитному договорі в iноземнiй валюті, а не в гривні України; наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань між позивачем та вiдповiдачем - в доларах США за вiдсутностi у сторін iндивiдуальної лiцензiї на надання вiдповiдачем кредиту в iноземнiй валюті, та використання позивачем долару США як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України, Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.35 Закону України ,,Про ОСОБА_4 банк України”. Зустрічну позовну заяву підтримали, просили її задовольнити.

Представник третьої особи – ОСОБА_4 банку України у судове засідання не з’явився, надавши на адресу суду письмові пояснення та просив розглянути справу за його відсутності (Том 2 арк.с.60-61).

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями задоволенню не підлягають, а зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4», третя особа - ОСОБА_4 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійним, підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов’язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

У судовому засіданні встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» (який є правонаступником всіх прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4») та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року (Том 1 арк.с.9-13).

Договір підписано уповноваженим представником та скріплено печаткою.

Відповідно до Додаткового договору №1 від 08 січня 2009 року до Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, сторони визначили, що графік платежів викладений в новій редакції (Том 1 арк.с.90).

Згідно Кредитного договору, відповідачу ОСОБА_2 були видані кредитні кошти у розмірі 31723,10 доларів США, кредит надавався на строк з 08 травня 2008 року по 08 травня 2028 року зі сплатою плаваючої процентної ставки 5,49% + FIDR (Том 1 арк.с.9-13).

Відповідно до умов Кредитного договору, банком було відкрито ОСОБА_2 поточний рахунок №2620 5 401810718 та видано кредит в сумі 31723,10 доларів США, що дорівнює 160201,66 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок №2620 5 401810718 в ЗАТ «ОТП ОСОБА_4» м.Дніпропетровськ в день укладення кредитного договору, що підтверджується меморіальним валютним ордером №14 від 08.05.2008 року (Том 1 арк.с.40).

Згідно з умовами п.1.5.1. Кредитного договору повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок, якщо інше не передбачено Договором. Нараховані в порядку передбаченому цим Договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту та в строк, передбачений в графіку Платежів. Якщо до сплати процентів з моменту надання Кредиту залишається не більше трьох Банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці (п.1.5.1.1. Кредитного договору).

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач ОСОБА_2, перестав належним чином (в обсягах та в терміни, які передбачені Кредитним договором) сплачувати заборгованість за кредитом, внаслідок чого, виникла заборгованість, яка станом на 19.06.2009 року складає 33523,64 доларів США, що за курсом НБУ станом на 19.06.2009 року становить 255362 грн. 97 коп.

Згідно частини 1 ст.546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, з метою забезпечення вимог позивача, 08 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №SR-304/063/2008 від 08.05.2008 року, згідно якого, ОСОБА_5 – відповідач по справі, на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед позивачем відповідати по зобов’язанням відповідача ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору, в повному обсязі цих зобов’язань. Згідно умов договору поруки, у випадках невиконання або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору, відповідач ОСОБА_5 несе солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_2 перед позивачем на всю суму заборгованості (Том 1 арк.с.14).

Також, в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, 08 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №SR-304/063/2008/1 від 08.05.2008 року, згідно якого, ОСОБА_7 – відповідач по справі, на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед позивачем відповідати по зобов’язанням відповідача ОСОБА_2, які виникають з умов Кредитного договору, в повному обсязі цих зобов’язань. Згідно умов договору поруки, у випадках невиконання або неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань по Кредитному договору, відповідач ОСОБА_7 несе солідарну відповідальність з відповідачем ОСОБА_2 перед позивачем на всю суму заборгованості (Том 1 арк.с.15).

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором; в договорі поруки кредитор наділений лише правами, а поручитель – обов’язками; у разі невиконання боржником основного зобов’язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов’язується виконати борг боржника замість останнього; обов’язок поручителя полягає не лише у виконанні обов’язку замість боржника, а у відшкодуванні збитків, завданих невиконанням обов’язку боржником.

Проте, згідно ст.215 ЦК України, підставою недiйсностi правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ст.203 ЦК України.

За приписом ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, потрібно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними i настання вiдповiдних наслiдкiв, а саме: вiдповiднiсть змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомiрнiсть дій сторони та iншi обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, вимагає визнання частково недійсним Кредитного договору, оскільки використання іноземної валюти за спірним Кредитним договором як засобу платежу суперечить вимогам законодавства; згідно ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню.

Як вбачається з п.2 Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, ОСОБА_4 зобов’язався надати ОСОБА_2 кредит в iноземнiй валюті /долари США/ (Том 1 арк.с.9).

Крім того, як вбачається з кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, розмір процентів за договором, комiсiйної винагороди та вiдповiдальностi за порушення зобов’язань визначено у iноземнiй валюті.

Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в iноземнiй валюті.

Тобто, вiдповiдно до ст.524 ЦК України, допускається лише визначення еквіваленту зобов’язання у iноземнiй валюті, а не сплата нею.

Вiдповiдно до ч.1 ст.533 ЦК України зобов’язання підлягає виконанню у нацiональнiй валюті.

За приписами ст.35 Закону України ,,Про ОСОБА_4 банк України” гривня (банкноти i монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Отже, діючим законодавством України встановлено вичерпний перелік випадків, коли зобов’язання між сторонами може бути виражене в iноземнiй валюті та підлягає виконанню в валюті, вiдмiннiй від гривні України; такими випадками є визначення ціни в iноземнiй валюті у зовнiшньоекономiчному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в iноземнiй валюті, а також наявність у конкретного суб’єкта виключного права на проведення розрахунків в iноземнiй валюті у разі отримання вимог, прямо передбачених законодавством.

Таким чином, грошові зобов’язання можуть бути виражені в iноземнiй валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в iноземнiй валюті вiдповiдно до законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, наявність у спірному Кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань між позивачем та вiдповiдачем в доларах США суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України, оскільки грошові зобов’язання можуть бути виражені в iноземнiй валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в iноземнiй валюті вiдповiдно до законодавства, що у даному випадку місця не має.

Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що документ, який видається ОСОБА_4 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на пiдставi якого банки та фiлiї іноземних банків мають право здійснювати банківську дiяльнiсть є банківською лiцензiєю.

Вiдповiдно до приписів ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій ОСОБА_4 України видає генеральні та iндивiдуальнi лiцензiї.

Генеральні лiцензiї видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують iндивiдуальної лiцензiї, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Iндивiдуальнi лiцензiї видаються резидентам i нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Пунктами в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю” передбачено, що iндивiдуальної лiцензiї потребують, в тому числі, операції щодо: надання i одержання резидентами кредитів в iноземнiй валюті, якщо терміни i суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Як вбачається з матерiалiв справи за Кредитним договором №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, розмір процентів за договором, комiсiйна винагорода та вiдповiдальнiсть за порушення зобов’язань визначено у iноземнiй валюті.

Вiдповiдно, виходячи з викладеного, надання та одержання кредиту в iноземнiй валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні імперативних вимог законодавства щодо одержання вiдповiдної iндивiдуальної лiцензiї.

Частиною 5 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю”, п. 1.10 Положення «Про порядок видачі ОСОБА_4 банком України iндивiдуальних лiцензiй на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» передбачено одержання iндивiдуальної лiцензiї однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами лiцензiї.

Отримання iндивiдуальної лiцензiї є необхідною умовою для правомiрностi видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником.

Як свідчать матеріали справи, спірний Кредитний договір укладено сторонами у справі на умовах надання кредиту в iноземнiй валюті, вiдповiдно, вказана валютна операція потребує отримання однією із сторін iндивiдуальної лiцензiї.

Дозвіл №191-1 від 08 листопада 2008 року, виданий ОСОБА_4 банком України, як доказ наявності у позивача – за первісним позовом, права на здійснення вказаних вище валютних операцій без iндивiдуальної лiцензiї, суд до уваги не приймає, оскільки згідно п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських лiцензiй, письмових дозволів та лiцензiй на виконання окремих операцій» виступає генеральною лiцензiєю на здійснення валютних операцій згідно із Декретом Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю” (Том 2 арк.с.76).

Хоча, відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі ОСОБА_4 Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_4 банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Проте, згідно п.1.2. Положення про порядок видачі ОСОБА_4 Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, встановлений певний порядок та умови видачі ОСОБА_4 Банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, суд приходить до висновку, що наявність генеральної лiцензiї на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов’язку отримати iндивiдуальну лiцензiю вiдповiдно до приписів пункту г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю”.

Матеріалами справи не підтверджується наявність у жодної із сторін за Кредитним договором №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року iндивiдуальної лiцензiї, отже, позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4», відповідно до ст.10 ЦПК України, повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини наявності iндивiдуальної лiцензiї, таких доказів він не надав суду.

Отже, позивачу – Публічному акціонерному товариству «ОТП ОСОБА_4», необхідно було отримати індивідуальну лiцензiю ОСОБА_4 банку України, оскільки за спірним Кредитним договором оплата процентів, штрафних санкцій банку здійснюється відповідачем за первісним позовом в iноземнiй валюті, тобто, має місце використання валюти на території України як засобу платежу, а використання іноземної валюти на території України як засобу платежу повинно проводитись на пiдставi отриманої суб’єктами договірних відносин iндивiдуальної лiцензiї, як це передбачено пунктом г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю”.

Як встановлено в судовому засіданні, вказана iндивiдуалъна лiцензiя у сторін відсутня, внаслідок чого, використання долару США як засобу платежу за кредитним договором №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року суперечить приписам пункту г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» та Положенню «Про порядок видачі ОСОБА_4 банком України iндивiдуальних лiцензiй на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу».

Таким чином, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині часткового визнання недійсним пункту 3 частини №1 Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, пунктів 4.1, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 частини №2 Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, Додатку №1 до Додаткового договору №1 від 08 січня 2009 року до Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, є правомірними та такими, що ґрунтуються на законі.

Стосовно вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» до поручителів - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями, суд виходить із наступного.

Як свідчать матеріали справи, договір поруки №SR-304/063/2008 від 08.05.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_5 та договір поруки №SR-304/063/2008/1 від 08.05.2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_7, були укладені з метою забезпечення вимог позивача – Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4», а саме, з метою забезпечення основного зобов’язання - Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року.

Вiдповiдно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недiйснiсть основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недiйснiсть правочину щодо його забезпечення, якщо iншi не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновок щодо недiйсностi Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, договір поруки №SR-304/063/2008 від 08.05.2008 року та договір поруки №SR-304/063/2008/1 від 08.05.2008 року також є недійсними на пiдставi ч.2 ст.548 ЦК України.

Вiдповiдно до ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки щодо недiйсностi договорив, вказані договори є недійсними з моменту їх вчинення, а тому, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4», третя особа - ОСОБА_4 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійним, підлягає задоволенню.

У зв’язку з чим, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача - Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача за зустрічним позовом, на користь позивача за зустрічним позовом повинно бути стягнено сплачені судові витрати по справі - витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, тому з відповідача за зустрічним позовом повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір у сумі 17 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.99 Конституції України, ст.35 Закону України ,,Про ОСОБА_4 банк України”, ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.5 Декрету Кабінету Мiнiстрiв України ,,Про систему валютного регулювання i валютного контролю”, п.1.2. Положення про порядок видачі ОСОБА_4 Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, ст. ст. 203, 215, 236, 524, 533, 548 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними зобов’язаннями – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4», третя особа - ОСОБА_4 банк України про захист прав споживачів та про визнання кредитного договору частково недійним – задовольнити.

Визнати недійсним пункт 3 частини №1 Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ (раніше Закрите акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4» відділення «Західно-Донбаське») та ОСОБА_2.

Визнати недійсними пункти 4.1, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 частини №2 Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ (раніше Закрите акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4» відділення «Західно-Донбаське») та ОСОБА_2.

Визнати недійсним Додаток №1 до Додаткового договору №1 від 08 січня 2009 року до Кредитного договору №ML-304/063/2008 від 08 травня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ (раніше Закрите акціонерне товариство «ОТП ОСОБА_4» відділення «Західно-Донбаське») та ОСОБА_2, в частині щомісячної сплати відсотків та суми до сплати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 (тридцять сім) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_4» в особі регіонального відділення АТ «ОТП ОСОБА_4» в м.Дніпропетровськ на користь держави судовий збір у сумі 17 (сімнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В.Токар

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12250507