Решение Днепровского райсуда о расторжении договоров о паевом участии, ипотеки с Райффайзен Банк Аваль

[ANTIRAID]

Справа № 2-3862/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бірси О.В.

при секретарі - Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-1» про розірвання генерального договору про пайову участь у будівництві, визнання недійсним кредитного договору та розірвання договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції, ТОВ «Марс-1» про розірвання генерального договору про пайову участь у будівництві, визнання недійсним кредитного договору та розірвання договору іпотеки посилаючись на те, що 10 серпня 2005 року між нею та відповідачем ТОВ «Марс-1» було укладено Генеральний Договір про пайову участь у будівництві № ПЗ-15В-7-1-9, відповідно до якого відповідач за рахунок коштів позивач зобов’язувався побудувати та передати їй у власність однокімнатну квартиру загальною площею 64,05 кв.м на 7 поверсі будинку № 15-в по вул. П.Запорожця в м. Києві. Термін закінчення будівництва було встановлено ІІ квартал 2006 року. У зв’язку з відсутністю всієї суми, яку необхідно було внести в якості інвестиції на будівництва зазначеної квартири, 08 вересня 2005 року між нею та АППБ «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції, правонаступником якої є відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції, був укладений кредитний договір № 014/2080/74/18158, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 22606 доларів США строком на 60 місяців зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов’язань 08 вересня 2005 було укладено договір іпотек і майнових прав, згідно якого вона передала в іпотеку іпотекодержателю ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції нерухомість, що стане її власністю у майбутньому за генеральним договором про дольову участь у будівництві від 10 серпня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Марс-1» та додатково внесено зміни до генерального договору про пайову участь у будівництві щодо забезпечення виконання умов договору іпотеки майнових прав. Свої зобов’язання за генеральним договором вона виконала повністю, сплативши 100 відсоткову вартість квартири. Відповідач ТОВ «Марс-» свої зобов’язання не виконав, при цьому відносно посадових осіб ТОВ «Марс-1» порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України шахрайство, по якій вона визнана потерпілою. Враховуючи те, що відповідач ТОВ «Марс-1» до виконання умов генерального договору не приступив, це є підставою для його розірвання. Разом з тим, у неї існують договірні зобов’язання за кредитним договором, який вона також просить визнати недійсним посилаючись на те, що кредит було надано в іноземній валюті у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 22606 доларів США строком на 60 місяців, та саме в доларах США вона зобов’язана сплачувати щомісячні платежі по поверненню кредиту. Визначення умовами договору суми договору лише у доларах США, на думку позивача, суперечить актам цивільного законодавства. Оскільки єдиним законним платіжним засобом на території України є лише гривня. Порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо укладення кредитного договору лише в іноземній валюті є підставою для визнання правочину недійсним у зв’язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог цивільного законодавства. Тому позивач просить визнати зазначений кредитний договір недійсним з моменту укладання, а також розірвати договір іпотеки, стягнути з ТОВ «Марс-1» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 224175 гривень сплачені за генеральним договором та 51560 гривень 25 копійок неустойки. Зобов’язати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» після отримання платежів від ТОВ «Марс-1» повернути їй сплачену нею частині коштів у розмірі 112051 гривню, неустойку у розмірі 51560 гривень 25 копійок та суму сплачених нею коштів за кредитним договором розмірі 17871 гривню 58 копійок. А також відшкодувати понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_5 пзовні вимоги підтримали в повному обсязі з підтав вкладених в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Марс-1» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені.

Представники відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що дійсно 08 вересня 2005 року між позивачем та ПАТ «райффайзкн Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 014/2080/74/18158 про надання кредиту у розмірі 22606 доларів США на строк 60 місяців з 08 вересня 2005 року по 08 вересня 2010 року зі сплатою 13,5% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Факт виконання відповідачем зобов’язань по кредитному договору в частині надання позивачу кредитних коштів у сумі 22606 доларів США сторонами у справі не оспорюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підписавши кредитний договір сторони фактично підтвердили свою згоди щодо усіх умов зазначеного договору. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на те, що позивач протягом певного часу виконувала умови договору, що також підтверджує її згоду з умовами договору. Тому в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 10 серпня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Марс-1» укладено Генеральний Договір про пайову участь в будівництві № ПЗ-15В-7-1-9, згідно якого ОСОБА_1 надала ТОВ «Марс-1» грошові кошти з метою участі в будівництві жилого торгівельно-офісного комплексу за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Петра Запорожця, 15в, а ТОВ «Марс-1» по закінченню будівництва передає ОСОБА_1 частину збудованого приміщення на умовах і в обсягах, встановлених цим Договором, а саме 1-но кімнатну квартиру загальною площею 64,05 кв.м, жилою площею 23,83 кв.м, розташовану на 7-му поверсі, будівельний номер ПЗ-15В-7-1-9, в жилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 15в (а.с.16-18).

Пунктом 2.2. Генерального договору встановлено строк закінчення будівництва та сдачі об’єкта в експлуатацію ІІ квартал 2006 року.

08 вересня 2005 року між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір № 014/2080/74/18158, згідно якого відповідач надав позивачу ОСОБА_1 кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 22606 доларів США строком на 60 місяців з 08 вересня 2005 року по 08 вересня 2010 року та встановлено процентну ставку на користування кредитом у розмірі 13,5% річних (а.с.14).

В забезпечення виконання позивачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, 08 вересня 2005 року між позивачем та АППБ «Аваль» укладено договір іпотек і майнових прав, предметом якого є майнові права на квартиру за Генеральним Договором про дольову участь у будівництві № ПЗ-15В-7-1-9 від 10 серпня 2005 року, плановий термін введення якої в експлуатацію другий квартал 2006 року, та яка перейде у власність Інвестора після вводу будинку в експлуатацію (а.с.15).

На виконання умов Генерального договору позивач сплатила на користь ТОВ «Марс-1» 11 серпня 2005 року власні кошти у розмірі 112051,80 гривень, та 09 вересня 2005 року ще 112123,20 гривень за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором від 08 вересня 2005 року, тим самим сплативши 100% вартості квартири ( а.с.20).

Проте, у визначений строк ТОВ «Марс-1» взятих на себе зобов’язань за Генеральним Договором не виконало, квартиру збудовано не було, а відносно посадових осіб ТОВ «Марс-1» було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України шахрайство та позивача ОСОБА_1 було визнано потерпілою по справі (а.с.22).

У зв’язку з тим, що відповідач ТОВ «Марс-1» фактично не приступило до виконання своїх зобов’язань за договором та строк виконання минув, позивач ОСОБА_1 просить розірвати зазначений Генеральний Договір та застосувати наслідки розірвання договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормою ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, і не спростовано відповідачем ТОВ «Марс-1» що позивач ОСОБА_1 виконала свої зобов’язання за договором в повному обсязі.

Відповідач в порушення умов Генерального договору до будівництва не приступив.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «Марс-1» не приступило до будівництва квартири, 100 відсоткова вартість якої сплачена позивачем, позивач ОСОБА_1 фактично позбавлена можливості отримати у власність квартиру, яка була предметом договору, що є істотним порушенням умов Генерального Договору та підставою для його розірвання.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

За таких обставин, враховуючи те, що Генеральний Договір про пайову участь у будівництві № ПЗ-15В-7-1-9 підлягає розірванню внаслідок істотного порушення його умов, з відповідача ТОВ «Марс-1» слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 суму сплаченого пайового внеску у розмірі 224175 гривень.

Внаслідок розірвання Генерального Договору про пайову участь у будівництві у позивача ОСОБА_1 припиняються майнові права на квартиру за Генеральним Договором про дольову участь у будівництві № ПЗ-15В-7-1-9 від 10 серпня 2005 року, плановий термін введення якої в експлуатацію другий квартал 2006 року, та яка мала перейти у власність інвестора після вводу будинку в експлуатацію, тому внаслідок розірвання Генерального Договору про пайову участь у будівництві повинен бути розірваний і договір іпотек і майнових прав, предметом якого є майнові права на квартиру за Генеральним Договором про дольову участь у будівництві № ПЗ-15В-7-1-9 від 10 серпня 2005 року, у зв’язку припиненням майнових прав позивача ОСОБА_1 внаслідок розірвання Генерального Договору.

Звертаючись до суду позивач також просила визнати недійсним кредитний договір посилаючись на те, що при укладенні оспорюваного договору відповідачем було порушено вимоги щодо валюти кредитування.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 203 ЦК України під час підписання кредитного договору 08 вересня 2005 року позивач, підписавши кредитний договір фактично виявила власне волевиявлення та вільну внутрішню волю на укладення даного договору.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз приведених норм свідчить про безумовне зобов’язання позивача повернути відповідачу позику - грошові кошти саме в іноземній валюті (доларах США) в розмірі 22606 доларів США з врахуванням відсотків, в строки та на умовах, визначених сторонами в кредитному договорі.

Крім того, за нормою ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У ст. 2 вищезазначеного закону дається визначення поняття кошти, згідно якого кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Судом встановлено, що видача споживчих кредитів банком в іноземній валюті не суперечить діючому законодавству та відбувається на підставі ліцензії Національного банку України № 10, яка була видана Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль» 03 грудня 2001 року (а.с.116) та дозволу з додатками № 10-1 – 10-3 від 03 грудня 2001 року (а.с.117-121).

На заслуговують на увагу й посилання представника позивача на ч.1 ст. 524 ЦК України та на ч.1 ст. 533 ЦК України, оскільки представник позивача при цьому ігнорує положення інших частин цих статей Цивільного кодексу України, а саме ч.2 ст. 524 ЦК України, згідно якої сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, що і було зроблено сторонами при укладенні кредитного договору.

За ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо що інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності до ч.3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порідку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлений Законом України «Про банки та банківську діяльність», на підставі якого діяв банк при укладенні кредитного договору.

Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.

Таким чином, зазначені вище положення вимог діючого законодавства спростовують твердження позивача та її представника щодо незаконності визначення у кредитному договорі зобов’язань по валютному кредитному договору лише в іноземній валюті.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Генерального Договору та застосування наслідків розірвання договору – повернення сторін до попереднього стану, який існував до укладення Генерального Договору від 10 серпня 2005 року, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених вимог. Тобто, з відповідач ТОВ «Марс-1» слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 гривня та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави стягнути суму недоплаченого судового збору з позовної вимоги майнового характеру у розмірі 1649 гривень.

Керуючись ст.ст.203, 215-217, 229,230, 232, 236, 524, 533, 548, 549-552, 587, 626, 627, 628, 629, 651, 653, 1046, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-1» про розірвання генерального договору про пайову участь у будівництві, визнання недійсним кредитного договору та розірвання договору іпотеки – задовольнити частково.

Розірвати Генеральний Договір про пайову участь у будівництві № ПЗ-15В-7-1-9 від 10 серпня 2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марс-1» та ОСОБА_1.

Розірвати договір іпотек і майнових прав до кредитного договору № 014/2080/74/18158 від 08 вересня 2005 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-1» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 224175 гривень, судовий збір у розмірі 51 гривня та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 224376 (двісті двадцять чотири тисячі триста сімдесят шість) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс-1» на користь держави судовий збір у розмірі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев’ять) гривень.

В задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12426848