Решение Ковпаковского райсуда о недействительности плавающей ставки FIDR в договоре с ОТП банком

[ANTIRAID]

Справа №2-6072/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року місто Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми

в складі:

головуючого - судді Котенко О.А.,

при секретарі – Чайка Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіональнього відділення «ОТП Банк» в м.Суми, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору частково недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовують тим, що 15 серпня 2008 року між відповідачем з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, у відповідності п. 2 Частини №1 кредитного договору за №МL-С00/525/2008, був наданий кредит на споживчі цілі у сумі 49 735 доларів США на термін до 15 серпня 2023 року. Поручителями кредитного договору, згідно договорів поруки за №ЗК-С00525/2008/2, №8К-С00525/2008/3 стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Обов’язковою умовою договору споживчого кредиту є річна відсоткова ставка за кредитом. Всупереч п.5 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, кредитним договором передбачений інший порядок визначення розміру процентів. Договором передбачена плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99% річних + FIDR. Плаваюча відсоткова ставка - є умовою Кредитного договору про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, на власний розсуд - без згоди позичальника. Позивачі посилаються на п.п. 3.2 та 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, які вказують, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, визначивши її як в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки (в процентах річних), так і в грошовому виразі. На думку позивачів Кредитним договором передбачений такий порядок визначення розміру процентів, який грубо суперечить Законодавству. Законодавство дозволяє у договорі про надання споживчого кредиту зазначати, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися, але виключно за згодою сторін. Застосування ставки FIDR для розрахунку процентів за користування кредитом передбачає зміну розміру процентів впродовж всієї дії кредитного договору банком за власним бажанням, при цьому вартість кредитних ресурсів для позичальника буде залежати відвоелвиявлення інших фізичних осіб – клієнтів банку, що розмістили кошти на строкових депозитах у валюті. Спожива фінансової послуги не може спрогнозувати свої витрати на оплату процентів за користування кредитом. Позивачі вважають, що порядок розрахунку процентів за користування кредитом встановлений п. З Частини № 1 та п. 1.4. Частини № 2 Кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини - ст. 1056-1 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», пп. 3.2 та 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Крім того, що позичальник не має можливості вплинути на формування ставки FIDR, він також обмежений і в способах отримання інформації про неї. Для того щоб сплатити проценти, позичальник повинен кожного разу з'ясовувати їх розмір у відділенні банку. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Позивачі вважають, що положення п. 3 частини № 1 та п.1.4. частини № 2 Кредитного договору є несправедливими і просять суд визнати ці положення недійсними.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та представник позивачів ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з зазначених підстав.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову у зв’язку з тим, що згідно кредитного договору № МL-С00/525/2008 від 15.08.2008 року ЗАТ «ОТП Банк» в особі філії ЗАТ «ОТП Банк» м. Суми гр. ОСОБА_1 був наданий кредит, на споживчі цілі в сумі 49 735,00 доларів США на термін до 15.08.2023 року, згідно п. 4 ч. 1 кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка. Підписанням Кредитного договору сторони домовилися, що у договорі використовується Плаваюча процентна ставка, яка складається із перемінної частини (FIDR) та фіксованого відсотка - така ставка може змінюватися (збільшуватися чи зменшуватися) шляхом зміну розміру ставки FIDR. Підписанням Кредитного договору сторони домовились, що у разі використання Плаваючої процентної ставки -14.49%, яка складається із перемінної частини (FIDR) -8.5% та фіксованого відсотка - 5.99%, така ставка може змінюватись (як у сторону, збільшення чи зменшення) шляхом зміни розміру ставки FIDR в порядку, передбаченому сторонами кредитного договору, та в залежності від вартості строкових депозитів фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів 1.4.1.1.-1.4.1.5. Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов кредитного договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 (одинадцяти/дванадцяти) місячного періоду дії попереднього розміру плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + Фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів (360/365 календарних днів у році). Сторони цим висловили свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до кредитного договору. Отже, отримавши кредит на умовах сплати плаваючої процентної ставки та підписавши кредитний договір, клієнт висловлює свою цілковиту згоду на корегування клаваючої процентної ставки, в порядку, передбаченому сторонами Кредитного договору, що цілком відповідає вимогам ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ. Таким чином, зміна відсоткової ставки у зв'язку зі зміною розміру ставки FIDR не може бути розцінена, як збільшення розміру процентів, встановлених кредитним договором, в односторонньому порядку і не суперечить ч. 2 ст. 1056-1 ЦКУ. Відповідно до ч. 2. п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміну обліку ставки Національного банку України або в інших випадках. Саме такий випадок передбачений умовами кредитного договору, а саме зміна ставки FIDR у зв'язку зі зміною кредитних ресурсів банку. Відповідно до умов кредитного договору про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом ( в разі її збільшення) споживач повідомляється протягом семи календарних днів з дати її зміни. Однак протягом дії вищевказаного кредитного договору плаваюча процентна ставка з 03.08.2009р. по АТ «ОТП Банк» зменшилася в зв'язку з зменшенням FIDR ( з 8.5% на 7.5% ) і становить по даному клієнту 13.49%. Крім того, відповідно до Застереження п.1.4. кредитного договору: сторони також підтверджують, що вони повністю ознайомлені та цілком згодні з порядком визначення плати за кредит та окремими елементами цього порядку. Відповідачем виконані всі зобов'язання перед позивачем. З врахуванням викладеного, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні інтереси третьої особи – ОСОБА_4, яка є іпотекодавцем за договором іпотеки (а.с.42-45), укладеним в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, представляв їх представник ОСОБА_7 Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився.

Суд, заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, представника позивачів та третьої особи – ОСОБА_7, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, у відповідності з п. 2 Частини №1 кредитного договору за №МL-С00/525/2008, був наданий кредит на споживчі цілі у сумі 49 735 доларів США на термін до 15 серпня 2023 року (а.с. 6-13). Поручителями Кредитного договору, згідно договорів поруки за №SR-С00525/2008/2, №SR-С00525/2008/3 стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.34-37).

Згідно з п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення Національного банку України «Про кредитування», наданий кредит є споживчим кредитом.

Предметом судового розгляду є незаконність положення п. 3 частини № 1 та п. 1.4 частини № 2 кредитного договору - так звана плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99 % річних та FIDR.

FIDR - це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк 366 днів. Застосування ставки FIDR для розрахунку процентів за користування кредитом передбачає зміну розміру процентів впродовж всієї дії кредитного договору, при цьому вартість кредитних ресурсів для позичальника буде залежати від волевиявлення інших фізичних осіб - клієнтів банку, що розмістили свої вільні кошти на строкових депозитах у валюті, тотожній валюті кредиту на строк 366 днів. FIDR - формується на основі процентних ставок по строковим депозитам для фізичних осіб, при цьому банк на власний розсуд встановлює такі проценти. Внаслідок вищенаведеного, споживач фінансової послуги, не може взяти участь у формуванні FIDR. Оскільки, FIDR є найбільшою складовою частиною плаваючої процентної ставки за користування кредитом, а її розмір обумовлений виключно власним розсудом відповідача, можна дійти висновку, що відповідачем фактично здійснюється формування вартості фінансової послуги без участі споживача (позивача) та його згоди. Таким чином, порядок обчислення процентів встановлений Кредитним договором дозволяє банку змінювати процентну ставку за кредитом за власним бажанням. За таких обставин споживач фінансової послуги не може спрогнозувати свої витрати на оплату процентів за користування кредитом. Плаваюча відсоткова ставка - є нічим іншим, як умовою кредитного договору про право банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, на власний розсуд - без участі, та згоди іншої сторони - позичальника.

У відповідності до пп. Є п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», однією з обов'язкових кредитних умов є кількість платежів, їх частота та обсяг. Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що обов'язковою умовою договору споживчого кредиту є річна відсоткова ставка за кредитом. Згідно з ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі.

У пунктах 3.2 та 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, вказано, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, визначивши її як в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки (в процентах річних), так і в грошовому виразі.

Згідно з наведеними актами цивільного законодавства, розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки - в процентах річних, тобто, фіксованої незмінної ставки, яка показана в фіксованому грошовому виразі. Всупереч вищевказаним актам цивільного законодавства України, кредитним договором передбачений інший порядок визначення розміру процентів, який суперечить законодавству.

Законодавство дозволяє у договорі про надання споживчого кредиту зазначати, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися, але виключно за згодою сторін. У відповідності до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.5. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку). Саме письмове повідомлення кредитодавцем позичальника має на меті його згоду на зміну процентної ставки.

Отже, порядок розрахунку процентів за користування кредитом встановлений п. 3 частини № 1 та п. 1.4. частини № 2 Кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини - ст. 1056-1 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», пп. 3.2 та 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Зокрема несправедливою умовою договору вважається встановлення дискримінаційних стосовно споживача правил зміни відсоткової ставки.

Крім того, що позичальник не має жодної можливості вплинути на формування ставки FIDR, він також обмежений і в способах отримання інформації про неї. Так п. 1.4.1.6 Частини № 2 кредитного договору зазначає, що протягом дії договору, позичальник може з'ясовувати суми нарахованих процентів, що належать до сплати, в приміщенні банку - філії або відділенні, в якому позичальником відкривався поточний рахунок. Таким чином, для того щоб сплатити проценти, позичальник повинен кожного разу з'ясовувати їх розмір у відділенні банку.

Згідно з п. 3 ст. 1056-1, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно п. 3.5. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» вказано, що банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - надання фізичній особі коштів на визначений строк під процент є фінансовою послугою.

У відповідності до ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що положення п. 3 частини № 1 та п.1.4. частини № 2 Кредитного договору є несправедливими. Ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що коли положення договору визнано несправедливим таке положення може бути замінено або визнане недійсним. Оскільки умови кредитного договору викладені в п. 3 частини № 1 та п.1.4. частини № 2 кредитного договору є несправедливими умовами договору в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», ці вищевказані пункти підлягають визнанню недійсними.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.3, 13, 216, 236, 526, 1056-1 ЦК України, ст. ст.3, 10, 11 та 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління НБУ №168 від. 10.05.2007року, ст.ст. 10,11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсними положення п.3 частини №1 та п.1.4 частини №2 Кредитного договору № ML-C00/525/2008 від 15.08.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1.

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СУДДЯ О.А.КОТЕНКО

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12556117