Решение Ленинского райсуда о признании недействительными договоров кредита и ипотеки с Дельтабанком правопреемником Укрпромбанка

[ANTIRAID]

Справа № 2-8584/10

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2010 р. Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі :

головуючого судді Овсюка Є.М.,

при секретарі Олійник І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дельтабанк, в особі Вінницької філії про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки, -

ВСТАНОВИВ :

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до Дельтабанк, в особі Вінницької філії про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки. В позові зазначили, що 25.09.2008 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір № 2041-002/ФКВ-08. Згідно п.п. 1.1, 2.3 Договору позичальнику банком було відкрито відкличну відновлювану кредитну лінію та надано кредит в її межах в сумі 120 000 дол. США строком на 3 роки на споживчі цілі. На даний час правонаступником всіх прав та обов»язків ТОВ «Український промисловий банк» по даному кредитному договору являється Дельта Банк в особі Вінницького відділення. Вважають, що укладений між сторонами кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства, а тому наявні підстави для визнання його недійсним з огляду на те,що кредит банком був наданий в іноземній валюті, при цьому у сторін кредитного договору були відсутні ліцензії на проведення розрахунків в іноземній валюті, в порушення закону ініціатором отримання валютного кредиту був позивач, а не банк. У договорі відсутній опис способу забезпечення відповідальності кредитодавця перед кредитором в порушення вимог господарського законодавства. Ці обставини вважають підставами для визнання недійсним кредитного договору та похідного від нього договору іпотеки. Вважають відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 216) наслідком визнання правочину (договору) недійсним є обов'язок однієї сторони повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно ч.4 та ч.5 ЗУ «Про іпотеку», може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 підтримав заявлені позовні вимоги пославшись на обставини викладені в позові, пояснив суду, що бажає повернути банку отримані у нього кошти по відновлювальній кредитній лінії в сумі 80000 дол.США. Просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, проти чого представник позивача не заперечив.

Судом були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25.09.2008 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір № 2041-002/ФКВ-08. Згідно п.п. 1.1, 2.3 Договору позичальнику банком було відкрито відкличну відновлювану кредитну лінію та надано кредит в її межах в сумі 120 000 дол. США строком на 3 роки на споживчі цілі.

На даний час правонаступником всіх прав та обов»язків ТОВ «Український промисловий банк» по даному кредитному договору являється Дельта Банк в особі Вінницького відділення.

ОСОБА_1 було вибрано кредитну лінію на суму 80 000 дол. США, в подальшому банк припинив продовження кредитування, що підтверджується відповідною довідкою.

25.09.2008 р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» з метою забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки № 2040-002/Zфквіп-08. Згідно п. 1.2 Договору предметом іпотеки є нерухоме майно: ціле будинковолодіння, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка 0,10 га, на які зазначене вище будинковолодіння розташоване. Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Павлюк І.І., зареєстрований в реєстрі за № 4785, зареєстрований в реєстрі заборон за № 88.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір в іноземній валюті, а саме позивачу надано відновлювальну кредитну лінію на суму 120000 дол. США строком на 3 роки. Кредитор вибрав кредит в сумі 80000 дол.США, після чого банк припинив кредитування. З метою забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки № 2040-002/Zфквіп-08. Згідно п. 1.2 Договору предметом іпотеки є нерухоме майно: ціле будинковолодіння, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка 0,10 га, на які зазначене вище будинковолодіння розташоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

З визначення кредитного договору видно, що такий договір передбачає виконання сторонами ряду договірних зобов'язань.

За ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання на всій території України, є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 524 Цивільного Кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, але не навпаки.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо визначено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, коли суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що - грошові зобов'язання за кредитним договором можуть виконуватись та бути укладені лише у гривні. А у випадку використання іноземної валюти - обов'язковим є зазначення в кредитному договорі відповідного еквіваленту у гривнях, що визначається за офіційним курсом іноземної валюти, встановленим Національним Банком України на день здійснення платежу.

Також, як зазначається в Господарському кодексі України , для здійснення грошових розрахунків (операцій) в іноземній валюті обидві сторони повинні мати відповідне право на це. Слід зазначити, що таке право засвідчується ліцензією - індивідуальною та генеральною, що видає Національний Банк України відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю ».

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Порядок їх видачі передбачений вищевказаним Декретом .

Відповідно до Декрету , індивідуальні ліцензії видаються НБУ на:

• надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

• використання іноземної валюти на території України як засобу платежу чи як застави.

У той же час, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії, відповідно до Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу , дозволяється у разі:

• якщо ініціатором чи отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (якому НБУ видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями);

Отже, для фізичних осіб, що бажають отримати певну грошову суму за кредитним договором в іноземній валюті, є необхідним наявність виданої НБУ індивідуальної ліцензії на таку операцію. В іншому випадку, відповідно до законодавства, така здійснювана фізичною чи юридичної особою банківська операція буде незаконною.

Стосовно банківської установи - іншої сторони, що надає такий кредит - то для неї за законодавством України передбачається обов'язкова наявність виданої НБУ банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями та іншими валютними операціями в іноземній валюті (відповідно до Закону України « Про банки і банківську діяльність » та Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю »).

Аналогічна позиція висвітлена і самим Національним Банком України у листі від 7.12.2009 « Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті ».

За наведених вище обставин вбачається, що наявні підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним з наступних підстав:

Непередбачення грошового еквіваленту у гривнях щодо виданої грошової суми в доларах США у самому кредитному договорі. Адже за наявності у самого банка виданої НБУ банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, друга сторона договору - фізична чи юридична особа - повинні мати видану НБУ індивідуальну ліцензію на здійснення валютної операції з отримання коштів в іноземній валюті. Здійснення валютної операції з використанням іноземної валюти дозволяється у випадку, якщо ініціатором чи отримувачем за валютною операцією є сам банк.

В даному випадку ініціатором отримання валютного кредиту був ОСОБА_1, що підтверджується заявкою на отримання кредиту. Більше того - при поданні за своєю ініціативою до банку необхідних документів для отримання кредиту, він не мав відповідної індивідуальної ліцензії, виданої НБУ.

Сторонами було недотримано істотних умов кредитного договору - відсутність у договорі положень щодо відповідальності сторони, зобов'язанням якої є надання кредиту (тобто - банку).

За ст. 345 Господарського кодексу України , - у кредитному договорі в обов'язковому порядку передбачаються його мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Виходячи з викладеного, положення про обов'язковість включення умов про відповідальність сторін є одним з ключових при вирішенні питання про визнання кредитного договору недійсним.

Окрім цього правочин не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства, а у разі наявності такої суперечності - він підлягає визнанню недійсним ( ст. 203 , 215 Цивільного кодексу України ).

У зв’язку з наведеними обставинами суд приходить до висновку, що банком, як кредитодавцем з однієї сторони та кредитором ОСОБА_1 як позичальником з другої, не було додержано в момент укладення кредитного договору положень ЦК України, ГК України, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 216) наслідком визнання правочину (договору) недійсним є обов'язок однієї сторони повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на положення ч.1 ст.236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч.4 та ч.5 ЗУ «Про іпотеку», може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на наведене наявні підстави для визнання недійсним також договору іпотеки від 25.09.2008 р., що укладений між сторонами по справі, оскільки даний договір є похідним від основного зобов»язання, а саме Кредитного договору № 2041-002/ФКВ-08. від 25.09.2008 р..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 216, ст. 203 , 215, ч.1 ст.236, 524, 533, 1054 ЦК України, ч.3 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», ст. 198, 345 ГК України , ст.ст. 208, 212,213,214,215, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 2041-002/ФКВ-08 від 25.09.2008 р. укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» (теперішня назва Дельта Банк) та повернути сторони до попереднього стану.

Визнати недійсним договір іпотеки цілого будинковолодіння та земельної ділянки 0,10 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, що був укладений 25.09.2008 р. між нами, ОСОБА_1, ОСОБА_2 з однієї сторони та ТОВ «Український промисловий банк» (теперішня назва Дельта Банк) з іншої, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Павлюк І.І., зареєстрований в реєстрі за № 4785, зареєстрований в реєстрі заборон за № 88.

Скасувати заборону на відчуження цілого будинковолодіння та земельної ділянки 0,10 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Вінницького нотаріального округу Павлюк І.І. в зв’язку з посвідченням договору іпотеки, зареєстровану в реєстрі за № 4785, зареєстровану в реєстрі заборон за № 88.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13068585

[у.zaporozhskiy]

Отже, для фізичних осіб, що бажають отримати певну грошову суму за кредитним договором в іноземній валюті, є необхідним наявність виданої НБУ індивідуальної ліцензії на таку операцію. В іншому випадку, відповідно до законодавства, така здійснювана фізичною чи юридичної особою банківська операція буде незаконною.

Стосовно банківської установи - іншої сторони, що надає такий кредит - то для неї за законодавством України передбачається обов'язкова наявність виданої НБУ банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями та іншими валютними операціями в іноземній валюті (відповідно до Закону України « Про банки і банківську діяльність » та Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю »).

Аналогічна позиція висвітлена і самим Національним Банком України у листі від 7.12.2009 « Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті ».

с изюминкой судья подошел к делу.