Решение Апелляционного суда АРК об отказе в обращении взыскания на земельный участок

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року грудня місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді

Бондарева Р.В.

суддів Синельщікової О.В.

Яковенко Л.Г.

при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Сімферопольської філії Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання кредитного договору частково недійсним, зобов’язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Сімферопольської філії Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість в сумі 109564,52 долара США, що еквівалентно 876516,16 грн., а також судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 878246,16 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 1,7801 га, розташовану за адресою: Бахчисарайський район, Верхореченська сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_6.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання кредитного договору частково недійсним, зобов’язання вчинити певні дії відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що поза увагою суду залишилася та обставина, що всі платежі з повернення кредиту і уплати відсотків здійснювалися в іноземній валюті – доларах США, що свідчить про те, що мало місце використання сторонами іноземної валюти в якості засобу платежу без індивідуальної ліцензії НБУ, і є порушенням п.п «г» частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю та валютного регулювання». Зазначає, що судом не була дана належна правова оцінка тому факту, що позивачем за первісним позовом при укладенні кредитного договору були порушені вимоги статті 99 Конституції України, статті 192, 524, 533 Цивільного кодексу України, статей 32, 35 Закону України «Про Національний банк України», статті 3, частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю та валютного регулювання». Також, вважає, що кредитний договір від 01 серпня 2007 року не містить всіх суттєвих умов, а саме: умов, які передбачають відповідальність банку відносно видачі та погашення кредиту, що є порушенням вимог статті 628 Цивільного кодексу України. Крім того, посилається на те, що умови кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта – долари США, є такими, що порушують права боржника, передбачені статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, представника позивача перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Сімферопольської філії Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 належним чином не виконує умови кредитного договору, а тому повинен нести обов’язок по сплаті всій суми боргу за кредитом, заборгованості зі сплати відсотків, пені у зв’язку з несвоєчасною сплатою відсотків. Також, суд, звертаючи стягнення на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_6, виходив з того, що зазначена земельна ділянка є предметом договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи не встановлено обставин, за яких може бути змінено умови кредитного договору, який уклали сторони в іноземній валюті.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, але вважає, що є підстави для скасування судового рішення у частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При розгляді справи судом встановлено, що 01 серпня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» в особі Сімферопольської філії Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 177/07/13-Z на підставі якого ОСОБА_5 був відкритий кредит на споживчі цілі в сумі 99.000 доларів США зі сплатою 13% річних (а.с.5-6).

02 серпня 2007 року між ОСОБА_7, діючою на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26 липня 2007 року за реєстровим № 6246, від імені відповідачки ОСОБА_6, яка є майновим поручителем ОСОБА_5, та позивачем був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, ОСОБА_6 у якості забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором № 177/07/13-Z від 01 серпня 2007 року передала в іпотеку земельну ділянку площею 1,7801 га, розташовану за адресою: Бахчисарайський район, Верхореченська сільська рада, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0120480800:07:001:0191, яка належить їй на підставі державного акту ЯБ № 544637, виданого Бахчисарайською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 19 вересня 2006 року на підставі розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації № 767/2-р від 11 вересня 2006 року. Сторони за взаємною згодою оцінили предмет іпотеки у 681.750 грн. (а.с.7-8).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 отримав надані йому у кредит 99.000 доларів США, але зобов’язання за вищезазначеним договором виконує неналежним чином, оскільки протягом тривалого часу не здійснює щомісячні платежі та сплату відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 18 грудня 2009 року заборгованість відповідача ОСОБА_5 становила 109.564,52 доларів США, що еквівалентно 876.516 грн. 16 коп., яка складається з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 87321,35 доларів США,

- заборгованості за відсотками у сумі 13324,09 доларів США,

- заборгованості за неустойкою (пенею) у розмірі 8919,08 доларів США.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або не6сплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором зі сплатою неустойки є правильним, відповідає обставинам справи і вимогам діючого законодавства.

Що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки, то колегія суддів виходить з наступного.

Земельна ділянка площею 1,7801 га, розташована за адресою: Бахчисарайський район, Верхореченська сільська рада, яка є предметом договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором № 177/07/13-Z від 01 серпня 2007 року, і належить ОСОБА_6 на підставі державного акту ЯБ № 544637, виданого Бахчисарайською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 19 вересня 2006 року на підставі розпорядження Бахчисарайської районної державної адміністрації № 767/2-р від 11 вересня 2006 року, має цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, і надана відповідачці як працівнику закладу освіти відповідно до частини 1 статті 25 Земельного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на вищезазначену земельну ділянку, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до підпункту «б» пункту 15 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути задоволені, тому що законом встановлена заборона відносно відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, отже рішення суду у цій частині слід скасувати за підстав пунктів 1, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Що стосується вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання кредитного договору частково недійсним та зобов’язання вчинити певні дії, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують такі операції, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Пунктом 3 частини 1 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» має банківську ліцензію № 62 на право здійснювати банківські операції, визначені статтею 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу, а зазначений дозвіл Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» було надано, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що банком правомірно, згідно з діючим законодавством було укладено договір кредиту і проведені відповідні операції в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Таким чином, згідно з положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Закону України «Про банки та банківську діяльність» отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.

Відповідно до положення Національного банку України № 483 від 14 жовтня 2004 року використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, отже погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором не суперечить діючому законодавству.

Частиною 3 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови договору про надання кредиту, за яким ОСОБА_5 отримав у борг 99.000 доларів США, не суперечать діючому законодавству, не передбачають повернення боргу банку у національній валюті, а також у доларах США за офіційним курсом Національного банку України, встановленого на час укладання договору.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому не приймаються до уваги апеляційного суду.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2010 року у частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г. Бондарев Р.В.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13105339

[у.zaporozhskiy]

разве запрет отчуждения распространяется на взыскание земли по решению суда?