Решение Сосновского райсуда о признании третейского соглашения и повышения процентной ставки Укрсоцбанком недейсвтительными

[ANTIRAID]

Справа № 2-4554/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого - судді Пироженко В.Д.

при секретарі – Жук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів шляхом визнання третейського застереження недійсним, визнання недійсним кредитного договору в цілому, визнання недійсним одностороннього підвищення відсоткової ставки по кредитному договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів шляхом визнання третейського застереження недійсним, визнання недійсним кредитного договору в цілому, визнання недійсним одностороннього підвищення відсоткової ставки по кредитному договору, вказуючи про те, що 12 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 895/06-034-415, за яким банк зобов'язувався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 14 000 доларів США зі сплатою 12,85 % річних на строк до 09.06.2017 р. з поверненням кредиту рівними частинами щомісячно до 10-го числа кожного місяця ( п. 1.1. -1.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору, банк має право за власною ініціативою у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, а також за своїм рішенням, ініціювати зміну процентної ставки.

Відповідно до п. 2.6.1. договору, про намір змінити розмір процентної ставки банк повідомляє позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати позивальнику відповідну додаткову угоду.

Відповідно до п. 2.6.2. договору, у разі якщо позичальник погодиться із зміненим розміром процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1. кредитного договору, підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її банку.

Відповідно до п. 2.6.3. у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими банком розмірами процентів, він зобов'язаний протягом строку, передбаченого п. 2.6.1. кредитного договору, повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, та можливі штрафні санкції. Після сплати всіх перерахованих сум, дія договору вважається припиненою.

Відповідно до п. 3.3.14 договору, позичальник зобов'язувався своєчасно підписувати та повертати банку додаткову угоду про зміну процентної ставки, відповідно до п. 2.6. кредитного договору.

Відповідно до п. 3.3.15 кредитного договору, позичальник зобов'язувався в день укладення договору сплатити банку комісію за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку в розмірі 699,93 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору, всі спори, які неможливо вирішити шляхом переговорів, відповідно до ст. 5 Закону країни «Про третейські суди» розглядаються одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, якщо спір не може бути розглянуто зазначеним суддею, він розглядається іншими суддями цього третейського суду.

Вказані третейське застереження та кредитний договір в цілому вважає недійсними виходячи з наступного.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Значений вище договір кредиту є договором приєднання, визначення якого міститься у ст.634 ЦК України.

Так, цей договір кредиту, умови якого були встановлені АКБ „Укрсоцбанк" у стандартних типових формах, позивач підписав шляхом приєднання до запропонованої банком типової форми договору в цілому, у зв'язку з чим позивач не міг запропонувати свої умови договору. При укладанні кредитного договору були порушені права та законні інтереси позивача з приводу відсутності його права укласти договір зі зміною підсудності розгляду спорів при вирішенні можливих спірних питань виконання договору кредиту.

Окрім того, третейська угода у вигляді третейського застереження, про те, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з договору кредиту підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, порушують права позивача, як громадянина, як споживача на судовий захист, та ставить його в нерівні умови порівняно з банком. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейські суди, є недержавними органами і не входять, до системи судів загальної юрисдикції.

Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст. 203 ч. 1 ЦК ).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди - до Третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків передбачених законом.

Право позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав передбачено ст.З ЦПК України. Відповідно до ч. З вказаної статті відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Враховуючи наведене, третейським застереженням порушено право позивача, як споживача на звернення за захистом своїх прав до суду, вибір суду за територіальністю, та на звільнення від сплати державного мита з такого позову, а правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки не допускається.

Відповідно до ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені права та обов'язки є нікчемним. Таким чином, п. 6.2. кредитного договору є нікчемним.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168, останні розроблені у відповідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про захист прав споживачів», регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної доступної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту, іпотечного кредиту, вартості всіх супутніх послуг, і являються обов'язковими до виконання всіма банками від час укладання кредитних договорів.

Відповідно до пунктів 2.1. , 2.2., 2.4.Правил, перед видачею кредиту, банки зобов'язані надати споживачу у письмовій формі інформацію про умови кредитування, зокрема про строк кредитування, наявні форми кредитування, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупність вартості кредиту, з урахуванням супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту; банки зобов'язані отримати письмове підтвердження про ознайомлення споживача з наведеною інформацією.

Не дивлячись на те, що п. 4.5. кредитного договору зазначається, що позичальник ознайомлений з інформацією про сукупну вартість кредиту, банк в порушення вимог вказаної норми зазначену інформацію позичальнику не надав. Крім того, графік погашення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною кредитного договору не укладено взагалі.

В порушення вимог закону, банком не зазначено у кредитному договорі реальну процентну ставку , не зазначено і абсолютного значення подорожчання кредиту в грошовому виразі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, кредитний договір № 895/06-034-415 від 12.06.2007 року вважає недійсним.

Просить суд : Визнати п. 6.2. договору кредиту № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. недійсним.

Визнати договір кредиту № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. недійсним в цілому.

Визнати підвищення відсоткової ставки по договору кредиту № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. з 10.07.2008 р. до 14,85 % річних недійсним, та зобов'язати відповідача вчиняти нарахування відсоткової ставки по вказаному кредиту у розмірі 12,85 % річних.

В судовому засіданні позивачка та її представник Батюк позовні вимоги збільшив та просив визнати п. 6.2. договору кредиту № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. недійсним. Визнати договір кредиту № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. недійсним в цілому. Визнати підвищення відсоткової ставки по договору кредиту № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. з 10.07.2008 р. до 14,85 % річних недійсним, та зобов'язати відповідача вчиняти нарахування відсоткової ставки по вказаному кредиту у розмірі 12,85 % річних. Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані банком кошти за користування кредитом за період з 20.10.2008 р. по 27.11.2008 р. у сумі 25,36 доларів США, що еквівалентно 201 грн. 31 коп.

Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали частково в частині визнання п. 6.2. договору кредиту № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. недійсним. В іншій частині позовних вимог просили позивачу відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 895/06-034-415 , за яким банк зобов'язувався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 14 000 доларів США зі сплатою 12,85 % річних на строк до 09.06.2017 р. з поверненням кредиту рівними частинами щомісячно до 10-го числа кожного місяця ( п. 1.1. -1.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 6.2. договору, всі спори, які неможливо вирішити шляхом переговорів, відповідно до ст. 5 Закону країни «Про третейські суди» розглядаються одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, якщо спір не може бути розглянуто зазначеним суддею, він розглядається іншими суддями цього третейського суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України , Земельним кодексом України. Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів", Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.

Статтею 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті З ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Значений вище договір кредиту є договором приєднання, визначення якого міститься у ст.634 ЦК України.

Так, цей договір кредиту, умови якого були встановлені АКБ „Укрсоцбанк" у стандартних типових формах, позивач підписав шляхом приєднання до запропонованої банком типової форми договору в цілому, у зв'язку з чим позивач не міг запропонувати свої умови договору, включаючи і умови розгляду спорів у суді загальної юрисдикції.

При укладанні кредитного договору були порушені права та законні інтереси позивача з приводу відсутності його права укласти договір зі зміною підсудності розгляду спорів при вирішенні можливих спірних питань виконання договору кредиту.

Окрім того, третейська угода у вигляді третейського застереження, про те, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з договору кредиту підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, порушують права позивача, як громадянина, як споживача на судовий захист, та ставить його в нерівні умови порівняно з банком. Позивач не має права на вибір звернення до суду, зобов'язаний сплачувати державне мито, незважаючи на те, що згідно Закону України „Про захист прав споживачів", він як споживач звільняється від сплати мита.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, споживач звільняється від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейські суди, є недержавними органами і не входять, до системи судів загальної юрисдикції.

Відповідно до ст. 110 п. 5 ЦПК України - позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача, або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст. 203 ч. 1 ЦК ).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди - до Третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків передбачених законом.

Право позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав передбачено ст.З ЦПК України. Відповідно до ч. З вказаної статті відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до рішення Коституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу 8 «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» і справа про завдання третейського суду) від 10 січня 2008 року, третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбачених в абзаці сьомому статті 2, статті З Закону, є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

Враховуючи наведене, третейським застереженням порушено право позивача, як споживача на звернення за захистом своїх прав до суду, вибір суду за територіальністю, та на звільнення від сплати державного мита з такого позову, а правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки не допускається.

Відповідно до ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені права та обов'язки є нікчемним. Таким чином, п. 6.2. кредитного договору є нікчемним.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

В ході судового розгляду справи відповідач надав розрахунок заборгованості по кредиту фізичної особи ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 895/06-034-415 від 12.06.2007 р. станом на 14.10.2010 р.

Відповідно до вказаного розрахунку, позивач з 20.10.2008 р. збільшив відсоткову ставку за користування кредитом з 12,85 % до 14.85 % річних.

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору, банк має право за власною ініціативою у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, ініціювати зміну процентної ставки.

Відповідно до п. 2.6.1. договору, про намір змінити розмір процентної ставки банк повідомляє позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати позивальнику відповідну додаткову угоду.

Відповідно до п. 2.6.2. договору, у разі якщо позичальник погодиться із зміненим розміром процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п.2.6.1. кредитного договору, підписати надану Кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її банку.

Відповідно до п. 2.6.3. у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими банком розмірами процентів, він зобов'язаний протягом строку, передбаченого п. 2.6.1. кредитного договору, повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, та можливі штрафні санкції. Після сплати всіх перерахованих сум, дія договору вважається припиненою.

Відповідач надав суду лист від 10.10.2008 року в якому зазначив, що враховуючи підвищення облікової ставки Національного Банку України, зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському кредитному ринку України, на підставі рішення Управляючого комітету роздрібного бізнесу АКБ «Укрсоцбанк», повідомляє про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту до 14,85% процентів річних з 20.10.2008 року. Сам проект Додаткової угоди про підвищення процентної ставки до Договору кредиту відповідачем не додано та вона відсутня в матеріалах кредитної справи. Такого ж змісту направлено лист позивачці датований 27.10.2008 року. Дані листи повернуті без вручення з відміткою про не проживання позивачки за зазначеною адресою. Як зазначила в судовому засіданні позивачка, про підвищеня процентної ставки їй стало відомо в лютому 2009 року

Відповідно до п. 2.6.3. кредитного договору має право відмовитися від підписання додаткової угоди щодо підвищення відсоткової ставки. Відповідно до вказаного пункту договору, в разі відмови позичальника підписати вказаний додатковий договір наступають наслідки не у вигляді одностороннього підвищення відсоткової ставки, і відповідно виникнення зобов'язання у позичальника сплачувати підвищені відсотки, а зобов'язання по поверненню кредиту на протязі строку, зазначеного у п. 2.6.1., тобто десяти днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитним договором встановлена можливість зміни відсоткової ставки лише на підставі додаткової угоди, підписаної між сторонами. Наявність у банка права ініціювати підвищення відсоткової ставки шляхом направлення додаткової угоди про таке підвищення, не є підставою для одностороннього збільшення відсоткової ставки, оскільки договором ( п. 2.6.3.) передбачено підписання додаткового договору щодо зміни процентної ставки та наслідки відмови позичальника від підписання такого додаткового договору у вигляді дострокового протягом 10 днів з моменту відмови від підписання додаткового договору повернення кредиту.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом та не випливає із звичаїв ділового обороту.

«Інше» - не встановлене ні договором, ні законом, ні випливає із звичаїв ділового обороту. Додаткова угода щодо підвищення відсоткової ставки, як зазначено вище, позивачу не направлялась, і відповідно, ним не підписувалась.

Відповідно до вступної частини постанови Націнального банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме зміні вартості ресурсів банку.

Між тим, такі істотні зміни обставин на момент підвищення банком відсоткової ставки були відсутні.

При таких обставинах, суд вважає, що підвищення відсоткової ставки до 14,85% річних банком повинна бути визнана судом недійсною.

Підлягають до задоволення і вимоги позивачки в частині стягнення з АКБ «Укрсоцбанк» отриманих банком коштів за користування кредитом в період з 20.10.2008 року по 27.11.2008 року в зв»язку з підвищенням відсоткової ставки ( в період з 20.10.2008 р по 30.10.2008 р – 6,74 дол.США, та за період з 31.10.2008 року по 27.11.2008 року – 18,62 дол.США), а всього в сумі 25,36 дол. США, що в еквіваленті становить 201 грн31 коп.

Що стосується вимог позивача в частині визнання кредитного договору недійсним в цілому, то дані вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. № 168 , останні розроблені у відповідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону країни «Про захист прав споживачів», регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної доступної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту, іпотечного кредиту, вартості всіх супутніх послуг, і являються обов'язковими до виконання всіма банками від час укладання кредитних договорів.

Відповідно до пунктів 2.1. , 2.2., 2.4.Правил, перед видачею кредиту, банки зобов'язані надати споживачу у письмовій формі інформацію про умови кредитування, зокрема про строк кредитування, наявні форми кредитування, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупність вартості кредиту, з урахуванням супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту; банки зобов'язані отримати письмове підтвердження про ознайомлення споживача з наведеною інформацією.

Позичальник ознайомлений з інформацією про сукупну вартість кредиту, тобто банк виконав вимоги вказаної норми.

Відповідно до п. 3.2. Правил, кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

В порушення вимог зазначеного пункту Правил, графік погашення кредиту та сплати відсотків, який є невід'ємною частиною кредитного договору не укладено взагалі.

Відповідно до п. 3.3. Правил, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

В порушення вказаних вимог, банком не зазначено у кредитному договорі реальну процентну ставку ( з врахуванням комісії за оформлення кредитної справи, страхових платежів за договором іпотеки ), не зазначено і абсолютного значення подорожчання кредиту в грошовому виразі.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-ІП передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до вступної частини постанови Націнального банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. При цьому, норма закону носить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку.

З вищезазначених підстав підвищення відсоткової ставки за кредитним договором в односторонньому порядку без повідомлення позичальника, без внесення сторонами змін до кредитного договору шляхом підписання додаткової угоди, та без наявності підстав, передбачених Правилами, та ст. 652 ЦК України, є неправомірним.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

На підставі ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягають понесені останньою державне мито в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн.

Керуючись ст. ст.10, 11, 57-64, 212-215, 218 ЦПК України, ст.3, 10, 11, 203, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність» суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 25,08% річних з 08 серпня 2008 року по договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року, укладеному між ЗАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4.

Визнати недійсним підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 30,00% річних з 01 лютого 2009 року по договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року, укладеному між ЗАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13219619

[ANTIRAID]

В реестре или в решении перепутано, что решил суд. Но по тексту решения все ясно.

[у.zaporozhskiy]

В реестре или в решении перепутано, что решил суд. Но по тексту решения все ясно.

Ростислав, скажите пожалуйста какой согласно ст. 16 ЦК нужно использовать способ защиты права при одностороннем повышении процентной ставки?

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Но практика разнится, кто-то как в данном решении признает повышение процентной ставки недействительным, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8789429.

кто-то http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8789429

неправомірними.

кто-то http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11327438

незаконным.

но как правильно?

мне кажется, что нужно признавать недействительным, но с другой стороны такое повышение ничтожно.

тогда в мотивировочной части решения суд должен указать на ничтожность, а в резулятивной обязать банк осуществить перерасчет задолженности и зачет переплаченных сум в тело кредита?

Внесите ясность пожалуйста.

[ANTIRAID]

Я уже объяснял. В своем большинсвте судья не желая просто так выносить решение ссылается, что такой способ защиты не предусмотрен. Но есть уже не одно решение как ВСУ, так и ВГСУ признающими договора поручительства прекратившими свое действие.

Подавайте апелляцию и если будет необходимо кассацию.

[у.zaporozhskiy]

Я уже объяснял. В своем большинсвте судья не желая просто так выносить решение ссылается, что такой способ защиты не предусмотрен. Но есть уже не одно решение как ВСУ, так и ВГСУ признающими договора поручительства прекратившими свое действие.

Подавайте апелляцию и если будет необходимо кассацию.

Ростислав, это я понял, я говорю именно о том случае, когда заемщик хочет защитить свое право.

Ему повысили процентную Ставку, Есть три Варианта согласно решений, что просят заемщики в таких случаях, выше написано, что именно, со ссылками на решения.

1) признать повышение процентной ставки в одностороннем порядке недействительным.

2) признать - / - незаконным.

3) -/- неправомерным.

[ANTIRAID]

Ростислав, это я понял, я говорю именно о том случае, когда заемщик хочет защитить свое право.

Ему повысили процентную Ставку, Есть три Варианта согласно решений, что просят заемщики в таких случаях, выше написано, что именно, со ссылками на решения.

1) признать повышение процентной ставки в одностороннем порядке недействительным.

2) признать - / - незаконным.

3) -/- неправомерным.

Я считаю, что необходимо писать - визнати протиправним підвищення відсоткової ставки та зобов`язати банк зарахувати надмірно сплачені кошти в сплату за тілом кредиту.

[galinamax]

Я считаю, что необходимо писать - визнати протиправним підвищення відсоткової ставки та зобов`язати банк зарахувати надмірно сплачені кошти в сплату за тілом кредиту.

а у меня такой вопрос: если в договоре итопечном прописан пункт, что в случае нарушения пункта договора о страховании, банк поднимает на 4 % ставку. Договор ипотеки подписан, это значит, что ипотекодатель согласился с этими условиями? Можно ли в таком случае сейчас подать на расторжение договора ипотеки?

[у.zaporozhskiy]

а у меня такой вопрос: если в договоре итопечном прописан пункт, что в случае нарушения пункта договора о страховании, банк поднимает на 4 % ставку. Договор ипотеки подписан, это значит, что ипотекодатель согласился с этими условиями? Можно ли в таком случае сейчас подать на расторжение договора ипотеки?

Все равно действует запрет повышения процентной ставки.

А какие основания для расторжения?

ч. 1 ст. 651 ЦК?

[ANTIRAID]

а у меня такой вопрос: если в договоре итопечном прописан пункт, что в случае нарушения пункта договора о страховании, банк поднимает на 4 % ставку. Договор ипотеки подписан, это значит, что ипотекодатель согласился с этими условиями? Можно ли в таком случае сейчас подать на расторжение договора ипотеки?

В нашей стране возможно все. В некоторых решений судов, суды подобные действия банков считают, как одностороннее увеличение процентной ставки и прекращают поручительство в том числе и имущественное.