Решение Заводского райсуда о признании кредитного договора с Райффайзен банк Аваль мнимым

[ANTIRAID]

Справа № 2- 1622/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Мєркулової Л.О.,

секретаря – Подрядчик К.Д.,

з участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» про визнання кредитного договору удаваним правочином, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання кредитного договору удаваним правочином.

У своєму позові позивач вказав, що 15.07.2008 року він уклав кредитний договір з відповідачем по справі – ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», за умовами якого позивачу було надано кредит на придбання автомобіля «Ланос» в розмірі 10 845 доларів США зі сплатою 13,8 процентів річних до 15.07.2014 року.

З метою зарахування кредитних коштів на поточний рахунок та здійснення погашення кредиту позивачу було відкрито в банку поточний рахунок, у зв*язку з чим був укладений договір між позивачем та відповідачем для ведення поточного рахунку.

На підставі цього договору відповідач відкриває поточний рахунок в доларах США та виконує операції за ним, згідно з розпорядженням позивача щодо руху коштів у відповідності з чинним законодавством України.

15.07.2008 року на підставі виданого банком платіжного доручення сума отриманих позивачем за кредитним договором коштів у розмірі 52 600 грн. була перерахована на рахунок філії «АвтоЗАЗ-сервіс» АТ «Українська автомобільна корпорація», як оплата за придбання автомобілю.

Позивач вважає, що насправді кредитний договір укладений між ним та відповідачем був удаваним та був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме – надання позивачу кредиту в національній валюті України.

Позивач просить визнати кредитний договір від 15.07.2008 року вважати удаваним правочином.

Відповідач – представник ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» у судове засідання не з*явився, хоча був повідомлений у встановленому законом порядку, але своїх причин неявки суду не повідомив. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. У своїх письмових запереченнях та у судовому засіданні 26.08.2010 року представник відповідача позов не визнала, і суду пояснила, що статті 47 і 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Згідно ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом.

Згідно банківської ліцензії № 9, виданої 11.10.2006 року, дозволу № 10-4, виданого НБУ відповідачу по справі, банк має право здійснювати операції з залученням та розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України.

Крім цього, відповідач вважає, що визначення валюти зобов*язання відбулося саме за ініціативою позивача, який звернувся із заявою на отримання кредиту в іноземній валюті, погодився із умовами договору, підписавши його, а також прийняв його виконання від банку у повному обсязі.

Представник відповідача вважає, що в укладеному правочині внутрішня воля сторін знайшла своє об*активне відображення і сторони дійсно бажали настання передбачених кредитним договором наслідків.

Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення позивача, доводи представника позивача адвоката ОСОБА_1, суд приходе до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Із кредитного договору № 014/17-44/1141-37 від 15.07.2008 року вбачається, що між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» виникли правовідносини з приводу надання кредиту, і згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у іноземній валюті – 10 845 доларів США.

Із договору купівлі-продажу автомобіля № 2889 від 01.07.2008року вбачається, що між АТ «Українська автомобільна корпорація» та ОСОБА_2 укладено договір з приводу придбання автомобілю «Ланос» за 52 600 гривень. Із тексту договору вбачається, що на підставі гарантійного листа ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», який є невід*ємною частиною вищевказаного договору купівлі-продажу автомобіля, прийнято рішення про кредитування ОСОБА_2

Відповідно до п.1.2. договору купівлі-продажу банк сплачує за покупця – ОСОБА_2 вартість автомобіля – 52 600 грн.

Із пояснень позивача та його представника судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично не отримував 10 845 доларів США, а кредитні кошти в сумі 52 600 грн. були перераховані відповідачем по справі на поточний рахунок продавця автомобілю, тобто фактично кредит банком було надано у гривнях у розмірі 52 600 гривень.

Згідно ст..1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов*язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та відповідачем – ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» фактично був укладений договір про надання кредиту в національній валюті України у розмірі 52 600 грн.

Тому, суд приходе до висновку, що позов ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження і обгрунтування у судовому засіданні і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.212-215, 224,226, 228 ЦПК України, ст. 235, 1054,1046 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» про визнання кредитного договору удаваним правочином - задовольнити.

Визнати кредитний договір №014/17-44/1141-37 від 15.07.2008 року, укладений між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 удаваним правочином.

Визнати кредитний договір № 014/17-44/1141-37 від 15.07.2008року укладений між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2, укладеним в валюті України в сумі 52 600 гривень, на умовах, визначених в договорі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Якщо було подано скаргу, але рішення не скасовано, рішення набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.О.Мєркулова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13248887

[у.zaporozhskiy]

Слабое решение.

Либо отменой заочного, либо апелляция отменит.

[qwerty]

http://arbitr.gov.ua/news/582/

Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/97)

Вищий арбітражний суд України в порядку інформації надсилає огляд практики вирішення судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів.

<…>

4. Додаткова угода до кредитного договору, укладена без наміру створити юридичні наслідки, визнається недійсною.

Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни наглядовою інстанцією, задоволено позовні вимоги підприємства до банку про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору.

У заяві до Вищого арбітражного суду України банк, не погоджуючись з рішенням та постановою суду зі справи, просив їх скасувати та відмовити у позові з посиланням на невідповідність викладених у них висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи та доводи заявника, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов встановила таке.

На виконання умов кредитного договору позивачу було надано кредит у національній валюті України для закупівлі борошна. Матеріалами справи підтверджується факт перерахування кредитних коштів на рахунок позивача.

Сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої первісний кредитний договір було переоформлено у договір на валютне кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірної угоди кредитні кошти у національній валюті України були використані позивачем для розрахунків за борошно. Визначений у додатковій угоді цільовий характер кредиту в іноземній валюті не відповідає дійсності з огляду на те, що умовами договору купівлі-продажу борошна не було передбачено розрахунки в іноземній валюті.

Крім того, згідно з актом перевірки, проведеної державною податковою інспекцією, кошти в іноземній валюті на відкритий позивачу валютний рахунок не надходили.

За таких обставин судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов висновок наглядової інстанції про те, що спірна угода містить ознаки мнимої, визнано обгрунтованим, оскільки, як свідчать матеріали справи, її укладено без наміру створити юридичні наслідки (стаття 58 Цивільного кодексу). Крім того, у процесі укладення спірної угоди було порушено вимоги пунктів 9, 10, 15, 20 Положення Національного банку України “Про кредитування”, затвердженого постановою Національного банку України від 28.09.95 № 246 (з подальшими змінами і доповненнями), щодо надання кредиту на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання.

З огляду на викладене судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов рішення та постанову арбітражного суду зі справи залишено без зміни як такі, що відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

<…>

[ANTIRAID]

qwerty спасибо за найденное письмо

[Franko]

Чи відомо щось про апеляцію і касацію по цій справі?