Решение Сосновского райсуда оставленное в силе апелляционным судом Черкасской области о неправомерном повышении процентной ставки Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-1142/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2010 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого - судді МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

при секретарі – Снугірській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними підвищення відсоткової ставки по кредитному договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ЗАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що між сторонами укладений договір про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року, згідно якого позивачка отримала кредит в сумі 106050 грн. на строк з до 08.04.2024 року з цільовим призначенням на поліпшення якості житлового будинку АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних. Позивачка зобов’язувалась щомісяця погашати отриманий кредит та оплачувати відсотки за користування ним до 8 числа кожного місяця, розмір щомісячного платежу встановлений в розмірі 1475 грн. Вказані зобов’язання позивачка виконувала належним чином. В листопаді 2008 року при сплаті чергового щомісячного платежу позивачка довідалась про збільшення відсоткової ставки банком в односторонньому порядку за вказаним кредитним договором з 08.08.2008р. до 25,08%, не надіславши їй жодного повідомлення та розмір щомісячного платежу в сум 2250,55 грн. В подальшому позивачка зверталась з управління ОСОБА_2 з приводу незгоди з підняттям відсоткової ставки та в збільшеному розмірі відсотки не оплачувала. 12 січня 2009 року позивачкою отриманий лист від 25.12.2009р. про друге підвищення відсоткової ставки з 01.02.2009р. до 30% річних. Такими діями банку, які вважає неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, порушені її права та законні інтереси як споживача. Також посилалась на те, що ст.1056-1 ЦК України банку в односторонньому порядку з 09.01.2009р. заборонено підвищувати розмір встановленої відсоткової ставки по кредитному договору. Просить суд зобов’язати відповідача вважати обов’язковий платіж по договору кредиту між сторонами від 08.04.2008р. в розмірі 1425 грн., скасувати нараховану суму боргу та пені.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та уточнили, вказували, що збільшенням банком в односторонньому порядку відсоткової ставки з 08.08.2008р. до 25,08% річних, з 01.02.2009р. до 30% річних фактично внесені зміни до укладеного між сторонами договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року. Вказані правочини вважали такими, що суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону «Про банки і банківську діяльність», нормам ЦК України щодо підстав та порядку збільшення відсоткової ставки, а також форми даних правочинів. Просили суд визнати недійсними підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 25,08% річних з 08.08.2008р. та до 30% річних з 01.02.2009р. по договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року, стягнути з відповідача судові витрати.

За рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009р. тип Банку з ЗАТ КБ ОСОБА_2 змінено на ПАТ КБ ОСОБА_2, відповідно змінено найменування банку.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, посилався на те, що дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки до з 08.08.2008р. до 25,08% річних, з 01.02.2009р. до 30% річних по договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року являються правомірними, так як таке право передбачено укладеним між сторонами договором. Щодо заборони банкам підвищувати ставки за ст.1056-1ЦК посилався, що законної сили вказані зміни в законодавстві набрали з 09.01.2009р., зворотної сили не мають, до положень договору між сторонами, укладеного 08.04.2008р. підстави їх застосовувати відсутні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

Судом встановлено, що між сторонами укладений договір про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року (далі- кредитний договір), згідно якого позивачка отримала кредит в сумі 106050 грн. на строк з до 08.04.2024 року з цільовим призначенням на поліпшення якості житлового будинку АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних.

Позивачка зобов’язувалась щомісяця погашати отриманий кредит та оплачувати відсотки за користування ним до 8 числа кожного місяця, розмір щомісячного платежу встановлений в розмірі 1475 грн. Позивачка належним чином виконувала зобов’язання щодо погашення кредиту.

Відповідно до п. 8.9 кредитного договору Кредитор може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення в разі настання будь-якої з наступних обставин : а) порушення позичальником кредитної дисципліни; б)погіршення фінансового стану позичальника, в) здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами у відповідній валюті по статистиці НБУ; підвищення ставки більш як на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до вступної частини постанови Націнального банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до листа від 26.06.2008 року № 20.1.3.2/6-7605 за підписом Голови правління ОСОБА_2 Дубілєт вбачається, що відповідач повідомляє позивачку про збільшення з 08.08.2008р. розміру відсоткової ставки за договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року до 25,08 % на рік, при цьому відповідач в своєму листі посилається на підставу такого підвищення – відмову Державної іпотечної установи в рефінансуванні іпотечних кредитів ОСОБА_2.

Згідно пояснень позивачки в судовому засіданні, лист від 26.06.2008 року № 20.1.3.2/6-7605 вона не отримувала, дізналась про підвищення ставки в листопаді 2009 року у відділенні банку при здійсненні чергового платежу. 12.11.2008р. на її вимогу відповідачем надана довідка про новий розмір щомісячного платежа 2250,55 грн. В подальшому позивачка зверталась до управління ОСОБА_2 з приводу незгоди з підняттям відсоткової ставки, в збільшеному розмірі відсотки не оплачувала.

Посилання представника відповідача про належне повідомлення позивачки щодо підвищення відсоткової ставки листом від 26.06.2009р. та наданий ним реєстр № 77ір відправленої рекомендованої кореспонденції не можуть бути визнані судом обґрунтованими, оскільки вказаний лист був направлений банку по адресі АДРЕСА_2, тоді як згідно пояснень позивачки та даних паспорта з 05.06.2008 року остання була зареєстрована та проживала ІНФОРМАЦІЯ_1. Банк згідно умов договору мав направити таке повідомлення за адресою згідно договору - с.М-Семілянка Сімілянського району Черкаської області, де мешкають батьки позивачки, оскільки про зміну адреси позивачка в письмовому вигляді банку не повідомляла, зокрема і про адресу тимчасового мешкання в квітні-травні 2008 року АДРЕСА_2.

Відповідно до листа від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35495 за підписом Голови правління ОСОБА_2 Дубілєт вбачається, що відповідач повідомляє позивачку про збільшення з 01.02.2009р. розміру відсоткової ставки за договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року до 30,00 % на рік, при цьому відповідач в своєму листі посилається на умови укладеного між сторонами договору про право банку підвищити ставку в разі настанні одного чи декількох з наступних чинників: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), а також здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами у відповідній валюті по статистиці НБУ; підвищення ставки більш як на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Згідно пояснень сторін в судовому засіданні, лист від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35495 був направлений позивачці 08.01.2009р. та отриманий останньою 12.01.2009р.

Згідно з листом Національного банку України від 04.12.2008 р. N 47-112/3204-17164 «Про дотримання банками вимог чинного законодавства» стосовно необґрунтованого підвищення банками відсоткової ставки за споживчими кредитами, передбачено, що банком відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а також Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 (далі - Правила N 168) мають надаватись вичерпні для позичальників обґрунтування стосовно підстав для підвищення відсоткової ставки.

В свою чергу, всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листа відповідача від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35495 не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по Кредитному Договору до 30,00 % річних та не наведено обґрунтування стосовно підстав для підвищення відсоткової ставки.

В листі банку від 26.06.2008 року № 20.1.3.2/6-7605 підставою такого підвищення зазначено відмову Державної іпотечної установи в рефінансуванні іпотечних кредитів ОСОБА_2, дана обставина не передбачена п.8.9 укладеного між сторонами договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року як підстава для збільшення відсоткової ставки.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивачки та її представника на те, що фактично в такий спосіб позивачці неправомірно була збільшена сукупна вартість кредиту у вигляді підвищення відсоткової ставки в зв’язку з правовідносинами банку з третьої особою - Державною іпотечною установою, яка не була та не є стороною договору.

Крім того, в листах від 26.06.2008 року № 20.1.3.2/6-7605 та від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35495 відсутня інформація щодо того, чи приймалося банком рішення про зміну умов кредитного договору, коли було прийнято таке рішення, яким органом банку воно приймалося, прийняте рішення стосується усіх кредитних договорів банку чи лише договору укладеного з позивачкою, чи мав орган банку повноваження на прийняття такого рішення.

Представником відповідача в судовому засіданні надано пояснення, що такі рішення приймались по першому збільшенню – наказ № PR-2008-228 від 25.06.2008р., яким затверджено технологію зміни відсоткової ставки, при цьому відсутня вказівка про збільшення таких ставок на конкретний розмір, по другому збільшенню – наказ № КТ-БТ-СП-2009-1/1 від 05.01.2009р., який був прийнятий після реєстрації повідомлення позивачці від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35495 про збільшення відсоткової ставки.

Крім того, лист від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35495 має ряд описок, зокрема дата нової ставки 30,00% вказано з 01.02.2008р., також з 03.02.2008р. позивачці роз’ясенно її право дізнатись про збільшену суму щомісячного платежу, як пояснив представник відповідача це є механічною помилкою, в дійсності мались на увазі дати відповідно 01.02.2009р. та 03.02.2009р.

Листом від 28.10.2008 року N 18-311/3496-14715 Національний банк України звернув увагу банків на випадки, за яких можливе внесення змін до діючих кредитних договорів в частині вартості кредиту. Зокрема, зміна процентної ставки за кредитом (у тому числі зміна облікової ставки Національним банком України) має бути адекватною тим подіям, які мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Зміна відсотків за споживчими кредитами у зв'язку із зміною кредитної політики банку є прямим порушенням п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Слід зазначити, що остання зміна облікової ставки Національним банком України, що передувала збільшенню відсоткової ставки по договору між сторонами, здійснена 30 квітня 2008 року (постанова Правління Національного банку України від 21.04.2008 року N 107 "Про регулювання грошово-кредитного ринку").

Відповідно до п. 2.2 постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 року N 319 (далі - Постанова N 319) банки повинні враховувати, що внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься як порушення вимог статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. При цьому, норма закону носить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України).

Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення (ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови.

Порядок збільшення відсоткової ставки передбачений пунктом 8.9 кредитного договору від 08.04.2008р., укладеного між сторонами, згідно з яким :

- Кредитор не пізніше 14 днів до дня збільшення ставки повідомляє Позичальника про нову відсоткову ставку шляхом направлення рекомендованого листа за вказаною в Договорі адресою або іншою адресою, яку Позичальник письмово повідомив в разі зміни адреси;

- Новий розмір відсоткової ставки буде застосовуватись без укладення сторонами додаткової угоди;

- У разі незгоди з новим розміром ставки позичальник інформує про це не пізніше, ніж за 7 днів до дати початку дії нової ставки, що має наслідком розірвання договору та виникнення обов’язку у позичальника повернути непогашену частину кредиту та відсотки за час фактичного користування;

- Факт неподання позичальником повідомлення про незгоду з новим розміром ставки вважається згодою останнього на новий розмір ставки;

- Про збільшення ставки кредитор протягом 14 днів з дати її збільшення повідомляє письмово позичальника із зазначенням нового розміру ставки та дати, з якої розпочинається її застосування.

В супереч вказаному положенню закону, а також п.8.9 укладеного між сторонами кредитного договору зміни відсоткової ставки за кредитним договором між сторонами банком в односторонньому порядку не оформлені документально.

Про збільшення ставки банк протягом 14 днів з дати її збільшення не повідомляв письмово позивачку із зазначенням нового розміру ставки та дати, з якої розпочинається її застосування.

Суму щомісячного платежу з 08.08.2008 року в розмірі 2250,55 грн. позивачці повідомлено довідкою від 12.11.2008р. на її вимогу, суму платежу з 01.02.2009р. в сумі 2661,94 грн. з’ясовано з наданої суду відповідачем довідки від 13.11.2009р.

Таким чином, дії відповідача щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 25,08 % річних з 08.08.2008р. та до 30,00% річниз з 01.02.2009р. порушують умови Кредитного Договору між сторонами, а також норми статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту щодо обґрунтування підстав для таких підвищень відсоткової ставки, розміру такого підвищення та відповідного належного повідомлення про це позивачки стосовно підвищення з 08.08.2008р., а також належного документального оформлення змін відсоткової ставки за кредитним договором.

Суд також бере до уваги, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав законної сили 0 09.01.2009р., статті 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Фактично після набрання чинності вказаної норми закону з 01.02.2009р. встановлений договором про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року розмір відсоткової ставки був в односторонньому порядку підвищений ЗАТ КБ «Приватбанк» до 30,0% річних, тому суд вважає обґрунтованими посилання позивачки та її представника щодо протиправності таких дій також з урахуванням вимог ст.1056-1 ЦК України.

При цьому суд враховує також, що відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ».

Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

Як вже зазначалось, 08.04.2008р. між сторонами був укладених іпотечний кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 106050 грн. на поліпшення якості житлового приміщення зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 15% річних. Проценти за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних ЗАТ КБ «ПриватБанк» розпочав нараховувати позивачці з 1 лютого 2009 року, на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій, а також набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

На підставі ст.88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягають понесені останньою державне мито в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн.

Керуючись ст. ст.10, 11, 57-64, 212-215, 218 ЦПК України, ст.3, 10, 11, 203, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність» суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 25,08% річних з 08 серпня 2008 року по договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року, укладеному між ЗАТ КБ ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати недійсним підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 30,00% річних з 01 лютого 2009 року по договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000006839 від 08.04.2008 року, укладеному між ЗАТ КБ ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10274025

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-6303/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий по 1 інстанції Марцішевська О.М.

Категорія : 19, 27

Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бурлаки В.О.

суддів Нерушак Л.В., Міщенка С.В.

при секретарі Макарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Черкаське головне регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними підвищення відсоткової ставки по кредитному договору,

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 26.10. 2009 року звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними підвищення відсоткової ставки по кредитному договору, посилаючись на те що між сторонами укладений договір про іпотечний кредит № НОМЕР_1 від 08.04. 2008 року, згідно якого позивач отримала кредит в сумі 106050 гривень на строк до 08.04. 2024 року з цільовим призначенням на поліпшення якості житлового будинку по АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних. Позивач ОСОБА_6 зобов’язувалась щомісяця погашати отриманий кредит та сплачувати відсотки за користування ним до 8 числа кожного місяця, розмір щомісячного платежу встановлений в розмірі 1475 грн., які вона виконувала належним чином. В листопаді 2008 року при здійсненні чергового щомісячного платежу ОСОБА_6 дізналась про збільшення відсоткової ставки банком в односторонньому порядку за вищевказаним кредитним договором з 08.08. 2008 року до 25, 8 % , без надіслання їй жодного повідомлення. Розмір щомісячного платежу становив суму 2250, 55 грн., тому позивач звернулась до Управління Приватбанку з приводу незгоди з підняттям відсоткової ставки та в збільшеному розмірі відсотки не сплачувала.

12 січня 2009 року ОСОБА_6 отримала лист від 25.12. 2008 року про друге підвищення відсоткової ставки з 01.02. 2009 року до 30 % річних. ОСОБА_6 вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству та порушують її права і законні інтереси як споживача. ОСОБА_6, посилаючись на ст.1056 – 1 ЦК України , вказує що банку в односторонньому порядку з 09.01 2009 року заборонено підвищувати розмір встановленої відсоткової ставки по кредитному договору. Позивач просила суд зобов’язати відповідача вважати обов’язковим платіж по договору кредиту між сторонами від 08.04. 2008 року в розмір 1425 гривень та скасувати нараховану суму боргу та пені.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано недійсним підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 25, 8 % річних з 08 серпня 2008 року по договору про іпотечний кредит № НОМЕР_1 від 08.04. 2008 року, укладеному між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6.

Визнано недійсним підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 30 % річних з 01 лютого 2009 року по договору про іпотечний кредит № НОМЕР_1 від 08.04. 2008 року, укладеному між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6.

Стягнуто із ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Черкаське головне регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2010 року як незаконне, посилаючись, що судом неповно з’ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права , тому винести нове рішення по справі, яким відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , заслухавши пояснення сторін, що з’явились в судове засідання, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин їх закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 55 Закону України »Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно – правовими актами Національного банку України та угодами (договором ) між клієнтом та банком.

Як визначено ч 4 ст. 55 банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу ( крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства , ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05. 2007 року № 168.

Відповідно ч. 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладений договір про іпотечний кредит № НОМЕР_1 від 08.04. 2008 року, згідно якого позивач ОСОБА_6 отримала кредит в сумі 106050 гривень на строк до 08.04. 2024 року з цільовим призначенням на поліпшення якості житлового будинку по АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 з моменту укладення договору належним чином виконувала його умови, своєчасно проводила виплати по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування ним.

Відповідно до кредитного договору № НОМЕР_1 від 08.04. 2008 року п.8.9 встановлено, що сторони домовились, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом і разі настання будь – якої із обставин, передбачених цим підпунктом. Сторони погодили, що протягом дії цього Договору Кредитор відповідно до умов Договору може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення в разі настання будь - якої із наступних обставин : порушення позичальником кредитної дисципліни ( тобто, неналежного виконання умов цього Договору), або погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Кредитором відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи, даних про виконання Позичальником кредитної дисципліни, або здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та кредитами, або зміни у грошовій політиці НБУ, підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті , підвищення ставки більш, ніж на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Відповідно до ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь – яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Як вбачається із листа від 26.06. 2008 року № 20 .1.3.2/ 6-7605 за підписом Голови правління Приватбанку , що відповідач повідомив позивача ОСОБА_6 про збільшення розміру відсоткової ставки з 08.08. 2008 року до 25, 08 % на рік, посилаючись на підставу підвищення – відмову Державної іпотечної установи в рефінансуванні іпотечних кредитів Приватбанку.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неналежне повідомлення відповідачем позивача ОСОБА_6 та наданий реєстр № 77 ір відправленої рекомендованим листом кореспонденції , так як дане повідомлення було відправлено за адресою АДРЕСА_2, а згідно паспортних даних та даних про адресу проживання згідно договору ОСОБА_6 проживала за адресою АДРЕСА_1 , а зареєстрована була на момент укладення договору в с. М. – Семілянка Смілянського району Черкаської області, про зміну адреси банку не повідомляла.

Повторно відповідач листом від 25.12. 2008 року повідомив позивача ОСОБА_6 про збільшення розміру відсоткової ставки з 01.02. 2009 року до 30 % на рік, посилаючись на зміну курсу долара США до гривні більш, ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий ( резервний ) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті, а також здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами або кредитами, або зміни у грошово – кредитній політиці НБУ, підвищення ставки за кредитами у відповідній валюті по статистиці НБУ, підвищення ставки більш як на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень ОСОБА_6 вказаний лист від 25.12. 2008 року їй був направлений 08.01. 2009 року, а отриманий нею 12.01. 2009 року.

09 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661 –УІ від12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку «.

Зазначеним Законом доповнено ЦК України ст. 1056 – 1 ЦК України.

Відповідно до ст. 1056 – 1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх оплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800 – УІ від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва « .

Згідно ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону кредитно – фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати проценту ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами був укладений іпотечний кредитний договір від 08.04. 2009 року , за умовами якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 106050 гривень на поліпшення якості житлового приміщення зі сплатою за користування кредитом в розмірі 15 % річних. Проценти за користування кредитом у розмірі 30 % річних відповідач почав нараховувати позивачу ОСОБА_6 з 01 лютого 2009 року, на момент дії вимог ст. 1056 - 1 ЦК України про заборону таких дій, тому судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача та визнано недійсним підвищення ЗАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку відсоткової ставки до 30 % річних з 01 лютого 2009 року по договору про іпотечний кредит від 08.04. 2008 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги ОСОБА_6, так як судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, колегія суддів також вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

Доводи апелянта не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Черкаське головне регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними підвищення відсоткової ставки по кредитному договору залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом

Суддя Л.В. Нерушак

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12239780