Определение ВСУ об отмене решения в пользу БРР в связи с неправомерным взысканием штрафа и пени

[Temp]

есть новости:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20222176

Державний герб України

Справа № 2-306/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року м.Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого –судді Дзюба М.В.

при секретарі - Петрухіной Т.Л.

з участю представника позивача за основним позовом ОСОБА_1,

представника відповідачки за основним позовом –позивачки за зустрічним –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за основним позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 про зменшення розміру пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за основним позовом –Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 23.08.2007 року між банком та відповідачкою ОСОБА_3 укладений кредитний договір №11\19-30-351, за яким їй було надано кредит в сумі 2000000 гривень, зі сплатою відсотків за користування грошима в розмірі 15,5% річних та кінцевою датою повернення –до 22.08.2022 року. Однак відповідачкою з 11.11.2008 року повернення грошових коштів не здійснюється, у зв‘язку із чим виникла заборгованість, сума якої на момент подачі позову становила 3035293,18 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту –1999843,84 гривень, прострочені відсотки –259254,24 гривень, нараховані відсотки –199532,72 гривень, штраф –200000 гривень та пеня 556662,38 гривень. . Просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача у відшкодування заборгованості за кредитним договором від 23.08.2007 року –3035293,18 гривень та понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати.

Під час розгляду справи позивач заявою від 05.10.2009 року збільшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачки на його користь у відшкодування заборгованості за кредитним договором №11\19-30-351 від 23.08.2007 року 3666996 гривень 30 копійок, з яких: заборгованість по кредиту –1999843,84 гривень, заборгованість по відсотках –518658,78 гривень, штраф 200000 гривень та пеня за прострочення повернення кредиту –948493,68 гривень. (т.1 а.с.63).

Відповідачка ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», в якому просила суд зменшити розмір неустойки у вигляді пені та штрафу, передбачені пунктами 4.3 та 4.4 Договору кредиту №11\19-30-351 від 23.08.2007 року, укладеного між нею та банком, а саме : пеню зменшити з 1% від несвоєчасно сплаченої суми простроченого платежу за кожний день прострочення зменшити до подвійної облікової ставки НБУ на рік, а штраф зменшити з 10% до 1 % від суми кредиту, зазначеного в п.1.1 Договору кредиту.

Рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_4 від 07 жовтня 2009 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.01.2010 року, позовні вимоги Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку у відшкодування заборгованості за кредитним договором від 23.08.2007 року 3666996,30 гривень та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до банку про зменшення неустойки відмовлено. (т.1 а.с.93-94, 152-153)

Ухвалою Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 07 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги в редакції від 05 жовтня 2009 року підтримав частково, відмовившись від позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 200000 гривень, та ухвалою суду від 30.03.2011 року було прийнято таку відмову від частини позовних вимог. В решті позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування заборгованості за кредитним договором від 23.08.2007 року заборгованість за кредитом –1999843,84 гривень, заборгованість за відсотками –518658,78 гривень, пеню за прострочення повернення кредиту –948493,68 гривень, судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 250 гривень. В обґрунтування позову посилався на те, що позивачкою всупереч умовам укладеного нею кредитного договору, з листопада 2008 року погашення кредиту не здійснюється, через що банк несе збитки. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 просив відмовити через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки ОСОБА_3, підписавши договір, погодилась на всі його умови та до теперішнього часу не оскаржила договору.

Представник відповідачки за основним позовом –позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 –ОСОБА_2 основний позов визнав частково, не заперечуючи суму нарахувань за кредитним договором та мотивуючи причину невиконання ОСОБА_3 своїх обов’язків за договором її безгрошовістю та фінансовою кризою. Зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись в обґрунтування правових підстав для його задоволення на вимоги ст..ст.551, 617 ЦК України.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до банку про зменшення неустойки відмовляє з наступних підстав.

Як встановлено судом, 23 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»укладений кредитний договір №11\19-30-351, за яким їй було надано кредит в сумі 2000000 гривень, зі сплатою відсотків за користування грошима в розмірі 15,5% річних та кінцевою датою повернення –до 22 серпня 2022 року . (а.с.5-11).

Згідно ст..526, 527 ЦК України зобов’язання повинно бути виконано належним чином та відповідно з умовами договору та вимог Цивільного кодексу. Боржник повинен виконати свої обов’язки, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник повинен сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом чи іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов’язання.

Як встановлено судом, відповідачка в порушення умов укладеного з нею кредитного договору, починаючи з 11 листопада 2008 року припинила сплачувати кредит і відсотки за ним, тобто взяті на себе обов‘язки по поверненню кредитів та сплаті відсотків своєчасно та в повному обсязі не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Розмір заборгованості за кредитним договором станом на 05.10.2009 року складає:

- заборгованість за кредитом –1999843,84 гривень,

- по сплаті відсотків – 518658,78 гривень;

- пеня за прострочення виконання зобов’язань –948493,68 гривень.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 перед банком становить 3466996,30 гривень, які підлягають стягненню з неї на користь банка в повному обсязі.

За змістом п.4.3, 4.4, 3.3.8.1 кредитного договору від 23.08.2007 року, у разі порушення термінів сплати кредиту або відсотків, позивальник сплачує пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, а також зобов’язаний достроково повернути кредит в повному обсязі із нарахованими відсотками за час користування. Сплата пені і штрафу не звільняє від виконання зобов’язань, за порушення яких вони передбачені.

За умовами ч.2,3 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором чи актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений в договорі. Розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст..617 ЦК України, на яку посилався представник позивачки за зустрічним позовом, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд вважає, що підписуючи кредитний договір з банком на суму 2000000 гривень, вона діяла на власний розсуд та за власною ініціативою, була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилась з ними, а тому мала розуміти та передбачити негативні для неї наслідки на випадок її безгрошовості, в тому числі і в разі нестабільності фінансової ситуації в Україні, яка періодично настає в державі.

Оцінюючи обставини справи, суд також приходить до висновку про те, що даний випадок не є винятковим виходячи з інтересів обох сторін, ОСОБА_3 вже досить тривалий час ( 11.11.2008 року) взагалі не виконує своїх обов’язків за договором та навіть частково не погашає заборгованості за кредитом та відсотками, протягом більше двох років не вживала відповідних заходів для врегулювання цього питання з банком, не ініціювала укладення додаткових угод з банком на предмет рекредитування, надання відстрочки («кредитних канікул») тощо, не оскаржила частково умови укладеного кредитного договору, розмір неустойки не перевищує розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а тому у суду не має підстав для зменшення розміру неустойки (пені) за кредитним договором.

Щодо застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то згідно преамбули до цього Закону, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності. Оскільки сторонами в даному кредитному договорі є банк та ОСОБА_3 як фізична особа, то в даному випадку на думку суду положення цього закону не застосовуються.

Вимоги ОСОБА_3 в частині зменшення суми штрафу суд також залишає без задоволення, оскільки позивач за основним позовом АБ «Банк регіонального розвитку»відмовився від позовних вимог в частині стягнення з неї штрафу в розмірі 200000 гривень.

Задовольняючи основний позов, суд відповідно до ст..88 ЦПК України стягує з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1700 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення позову в розмірі 120 гривень, які підтверджені відповідними платіжними дорученнями.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст..10, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст..526-527, 551, 625 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АБ «Банк регіонального розвитку»(рах. №32000190901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 300540, ЄДРПОУ 1933816) у відшкодування заборгованості за кредитним договором №11\19-30-351 від 23.08.2007 року : заборгованість за кредитом –1999843,84 гривень, заборгованість за відсотками –518658,78 гривень, пеня за прострочення повернення кредиту –948493,68 гривень, судовий збір 1700 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 250 гривень, а всього разом –3468946 (три мільйони чотириста шістдесят вісім тисяч дев’ятсот сорок шість ) гривень 30 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до АБ «Банк регіонального розвитку»про зменшення суми пені –відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в місті ОСОБА_4 протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Приморського районного суду

міста ОСОБА_4ОСОБА_2

Банк отказался от требования о взыскании штрафа.

Щодо застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то згідно преамбули до цього Закону, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності. Оскільки сторонами в даному кредитному договорі є банк та ОСОБА_3 як фізична особа, то в даному випадку на думку суду положення цього закону не застосовуються.

Козлы.

Апелляция не подавалась.

Жесть. По пене наверное не применялся сокращенный срок исковой давности в один год. На мой взгляд, апелляция зря не была подана. Не понятна задолженность по телу кредита в размере 1999843,84. Получается, что за период с 23.08.2007 по 11 листопада 2008 року было выплачено всего 156,16 грн.? (2000000-1999843,84=156,16)

Ярослав, прокомментируй пожалуйста, если в курсе.

[у.zaporozhskiy]

Жесть. По пене наверное не применялся сокращенный срок исковой давности в один год. На мой взгляд, апелляция зря не была подана. Не понятна задолженность по телу кредита в размере 1999843,84. Получается, что за период с 23.08.2007 по 11 листопада 2008 року было выплачено всего 156,16 грн.? (2000000-1999843,84=156,16)

Ярослав, прокомментируй пожалуйста, если в курсе.

Абсолютно согласен, что зря не подали.

По всей видимости заемщик не заявил ходатайство о применении исковой давности.

или же в договоре она увеличена.