Решение апелляционного суда АРК об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту

[у.zaporozhskiy]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року серпня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Любобратцевої Н.І.,

Суддів Філатової Є.В.,

Чистякової Т.І.,

При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

за участю представника ЗАТ КБ «ПриватБанк», відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_6 на заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 149704,65 грн., звернення стягнення на заставлене майно. Вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав 177000 грн. Умови договору про повернення коштів с порядку та в строки, визначені угодою між сторонами, відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь і звернути стягнення на заставлене майно.

Заочним рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 07 грудня 2009 року зазначений позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу за кредитним договором у розмірі 149704 грн. 65 коп., а також судовий збір – 1549,09грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Звернуто стягнення на заставлене майно – автомобіль марки FORD TRANSIT, 2007 року випуску, тип ТЗ, шасі/кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 на праві власності, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання ЗАТ КБ «ПриватБанком» договору купівлі – продажу автомобілю FORD TRANSIT від імені ОСОБА_5, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням «ПриватБанку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в який ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем порушені умови кредитного договору, а саме одностороння зміна процентної ставки за кредитним договором з 19% до 28%, про яку відповідача не було повідомлено, і ця обставина спровокувала виникнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги у межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені умови договору кредиту і станом на 10 липня 2009 р. заборгованість становить 149704 грн.65 коп.

Проте повністю погодитися з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.

Так, статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

З матеріалів справи вбачається, що між банком і ОСОБА_5 4 лютого 2008 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав споживчий кредит в розмірі 177000 грн. зі сплатою 19 % за його користування і терміном повернення відповідно до графіку погашення кредиту, процентів і винагороди, але не пізніше 1 лютого 2013 року (а.с.6-8). У забезпечення виконання зобов’язання між банком та ОСОБА_5 4 лютого 2008 р. було укладено договір застави автотранспорту № 004-08-ДЗ/1, відповідно до якого відповідач передав банку під заставу транспортний засіб марки FORD TRANSIT, 2007 року випуску (а.с.9-11); та договір застави товарів в обігу № 004-08-ДЗ/2 на загальну суму 18000 грн. (а.с.11-зворот – 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до вступної частини постанови Національного банку України N 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

З пояснень представника позивача у судовому засіданні апеляційного суду слідує, що до лютого 2009 року відповідач був акуратним платником і свої зобов’язання за кредитним договором виконував належним чином. Але з 1 лютого 2009 року банк в односторонньому порядку підвищив ОСОБА_5 процентну ставку за користування кредитом з 19% до 30 %, і саме з лютого 2009 р. у зв’язку з початком нарахування підвищених відсотків за користування кредитом почала утворюватися заборгованість відповідача.

Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 кредитного договору від 4.02.2008 р. банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк за 20 днів до набрання чинності зміненої процентної ставки направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки, яка містить графік погашення кредиту, процентів і винагороди (додаток № 1 до цього договору), розрахований з урахуванням нової процентної ставки (а.с.6-зворот).

Даний пункт договору позивачем було порушено, оскільки як слідує з пояснень ОСОБА_5, ані повідомлення, ані графіку погашення з урахуванням нової процентної ставки він не отримував. Про збільшення відсоткової ставки плати за користування кредитними коштами відповідачу стало відомо, коли банк відмовився приймати у нього чергові платежі у погашення кредиту до погашення пені за його прострочення, після чого він був змушений в травні 2009 р. звернутися до банку з відповідним запитом (а.с.49). Вимога суду апеляційної інстанції надати копію такого повідомлення з приєднаним до нього графіком погашення залишилася без виконання, оскільки як пояснив представник позивача, копій таких документів не збереглося.

Крім того, всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не вбачається конкретних обставин, що змусили позивача вчинити підвищення процентної ставки по кредитному договору до 30 % річних. Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

З пояснень сторін у судовому засіданні, а також листа директора юридичного департаменту «ПриватБанку» від 28.05.2009 р. вбачається, що процентна ставка по кредитному договору підвищується позивачем з 01.02.2009 року (а.с.49), тобто після набранням чинності ст. 1056-1 ЦК України. Оскільки ОСОБА_5 не надавав свою згоду на її зміну, відсоткова ставка за кредитним договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1, ч. 2 ст. 215, ч.1, 4 ст. 216 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Таким чином, умова кредитного договору, передбачена пп. 2.3.1 п.2.3, про право позивача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку, є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків.

Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 кредитного договору № 004-08М від 4,02,2008 р. при виникненні кожної з наступних подій зокрема, неотримання від позичальника згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом до дати набрання чинності зміненої процентної ставки; порушення позичальником будь-якого із зобов’язань за договором, в тому числі порушення цільового користування кредитом; порушення заставодавцем/ іпотекодавцем зобов’язань за договором застави/іпотеки; погіршення, на думку банку, фінансового стану позичальника тощо згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України надає банку право здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

Статтями 11, 303 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заборгованість за кредитним договором у відповідача ОСОБА_5 існує, отримані кредитні кошти повинні бути повернені зі сплатою процентів за користування кредитом та винагороди, відповідач повинен виконати усі інші зобов’язання за цим договором.

Проте, колегія суддів позбавлена можливості ухвалити по справі нове рішення про часткове задоволення позову і вимушена прийняти нове рішення про відмову в позові, виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, оскільки на вимогу апеляційного суду зробити перерахунок суми заборгованості за кредитом за процентною ставкою, передбаченою договором, представник позивача відмовився це зробити. Так, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 до розгляду апеляційним судом було призначено на 27 липня 2010 р., проте у справі було оголошено перерву до 17 серпня 2010 р., представнику позивача було запропоновано надати копію тексту повідомлення про підвищення процентів за користування кредитом з графіком погашення, яке нібито було направлено на адресу відповідача 8 січня 2009 р. (а.с.86-87), а також зробити перерахунок заборгованості за кредитом з урахуванням 19%, встановлених кредитним договором. Витребувані документи суду апеляційної інстанції надані не були, представник позивача відмовився від будь-якого уточнення позовних вимог, наполягаючи на стягненні заборгованості за кредитом саме з урахуванням збільшеної до 30% ставки за користування кредитом і в сумі 149704 грн.65 коп.

За таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, що не позбавляє позивача можливості звернення до суду за захистом права, яке він вважає порушеним.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного Суду України протягом двадцяти днів.

Судді Любобратцева Н.І.

Філатова Є.В.

Чистякова Т.І.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11052548