Заперечення на позовну заяву

[mariya]

Предлагаю для общей пользы, у кого есть и кому не жалко, выложить заперечення на позовни заявы

Особо интересуют заперечення по валютным искам.

[у.zaporozhskiy]

Предлагаю для общей пользы, у кого есть и кому не жалко, выложить заперечення на позовни заявы

Особо интересуют заперечення по валютным искам.

Это все индивидуально.

Или Вы хотите, что бы Вам банковское возражение выложили на валютный иск?

[ksana36]

Читайте форум, это все есть.

[mariya]

Нет, не банковское. А возражение заемщика на иск банка к заемщику....

Извините, искала, но не нашла. Буду еще искать

[stairtov]

Нет, не банковское. А возражение заемщика на иск банка к заемщику....

Извините, искала, но не нашла. Буду еще искать

Уважаемые форумчане подскажите. Банк подал на меня в суд о взыскании задолженности. Прошло предварительное заседание. Это уже третье заседание, банк на заседания неходит, судья работает и за себя и за банк, меня не слушает твердит одно: деньги брали надо отдавать, никакие мои заперечення даже нечитает. Я подаю в суд иск на банк по Правомерности расчётов в иностранной валюте. Суд принимает этот иск и выносит постановление об открытии пр-ва. Вопрос: Какой формы заявление, ходатайство, я должен написать в суд , чтобы приостановить слушание дела по иску банка комне? Если у кого есть форма заявления буду признателен если скините мне на почту [email protected]

Заранее благодарю.

Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області

88000, м. Ужгород, вул. Загорська, 53

Судді Ціцак О.В.

Відповідача:

_________________________

адреса: 88000 Закарпатська обл.

________________________________________

Позивач: ПАТ «Універсал Банк»

(Відкрите акціонерне товариство

«Банк Універсальний»), МФО 325707

79000, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19

К Л О П О Т А Н Н Я

У проваджені Ужгородського міськрайонного суду знаходиться на розгляді позов ПАТ Універсал Банк до мене, __________________________ про стягнення заборгованості за кредитним договором, номер справи - №__________.

В травні 2010 року я, _________________________ звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ПАТ Універсал Банк «про захист прав споживача, визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання недійсним договору застави, договорів поруки та зобов’язання провести перерахунок”

В даному позові я ставлю питання про визнання недійсним правочином кредитний договір №___________ на суму 8767,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 12,5 % на рік

16 червня 2010 року Ужгородський міськрайонний суд прийняв ухвалу, якою відкрив провадження по справі № 2_________ за вищевказаним позовом.

п.4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України передбачений обов’язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;

Вбачається, що рішення по даній справі може бути розглянуто тільки після того, як Ужгородський міськрайонний суд прийме відповідне рішення за моїм позовом до ПАТ Універсал Банк про визнання кредитного договору недійсним правочином, оскільки воно прямо впливає на права та обов’язки сторін у цій справі. Крім того, Позивач хоче стягнути заборгованість по правочину, дійсність якого оспорюється.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 60, 201 ЦПК України,

ПРОШУ СУД:

- зупинити провадження у справі за позовом ПАТ Універсал Банк до ________________________ до вирішення справи за позовом __________________________ до ПАТ Універсал Банк про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним правочином (справа № 2_________, суддя – _________.) по суті, про що прийняти ухвалу.

Додаток:

- копія ухвали від 16 червня 2010 року.

«25» червня 2010 року

Відповідач: _________________ /______________./

Глава 5

ДОКАЗИ

Стаття 57. Докази

1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд

встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують

вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення

для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх

осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,

письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,

висновків експертів.

Стаття 58. Належність доказів

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета

доказування.

2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного

доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета

доказування.

Стаття 59. Допустимість доказів

1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням

порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів

1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім

випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть

участь у справі.

3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для

ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі, виникає спір.

4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 61. Підстави звільнення від доказування

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть

участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують

доказування.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,

господарській або адміністративній справі, що набрало законної

сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть

участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці

обставини.

4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або

постанова суду у справі про адміністративне правопорушення

обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові

наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову

суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією

особою.

[stairtov]

Нет, не банковское. А возражение заемщика на иск банка к заемщику....

Извините, искала, но не нашла. Буду еще искать

Позивач за зустрічним позовом:

Відповідач за зустрічним позовом:

До

Публічне акціонерне товариство

Про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору застави недійсними

ЗУСТРІЧНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

по справі №

серпня року між мною та банком(назву змінено на Публічне акціонерне товариством) в особі /////////////(Відповідач за зустрічним позовом, надалі – Відповідач) було укладено кредитний договір №///// (надалі – Кредитний договір, копія додається у Додатку №1), згідно якого мені було надано кредитні кошти в сумі/////////// доларів США.

Враховуючи практику укладення договорів кредитування Відповідачем, коли Відповідач розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта-споживача фінансових послуг, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення ст. 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. І тому споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови. Умови, форма та зміст Кредитного договору встановленні виключно Відповідачем.

Вважаю вказаний Кредитний договір таким, що був укладений з порушенням Відповідачем законодавства України:

1. Порушення прав споживача фінансових послуг;

2. Відповідачем були недотриманні вимоги, щодо змісту правочину;

3. Включення до Кредитного договору пунктів, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки;

4. Вчинення правочину без відповідного дозволу (ліцензії).

а саме:

1. Порушення Відповідачем прав споживача фінансових послуг:

При укладанні Кредитного договору Відповідачем були порушені мої права, як споживача фінансових послуг. Відповідач не надав мені повну інформацію стосовно надаваємого кредиту, чим порушив діючу на момент укладення Кредитного договору редакцію Закону України „Про захист прав споживачів”, а саме:

- згідно ст.3 Закону - Споживачі мають право необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги);

- згідно п.3 ст.12 Закону - Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем);

- згідно п.1 ст.18 Закону - Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги);

- згідно п.2 ст.18 Закону - Інформація, передбачена пунктом 1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до товарів (наслідків робіт, послуг), …… іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів (робіт, послуг) або в окремих сферах обслуговування.

Також, при укладанні Кредитного договору Відповідач не попередив мене про можливі валютні ризики, у разі зміни курсу долару США відносно національної грошової одиниці України(гривні). До початку надання кредитних коштів Відповідач знав, що мною отримується дохід в гривні, та кредит мені потрібен для розрахунків з забудовником за квартиру в гривні. При виборі валюти кредитування співробітники Відповідача запевнили мене, що курс долара США значний час знаходиться на достатньо стабільному рівні, що різких коливань курсу долара США вони не передбачають, та повідомили мене, що саме при кредитуванні в доларах США я буду сплачувати менші платежі за кредитом в порівнянні з кредитуванням в гривні – чим ввели мене в оману.

Таким чином, Відповідач приховав повну інформацію щодо отриманого мною кредиту, яка містить обставини, що мають істотне значення, що в свою чергу є обманом з боку Відповідача.

Згідно п.1 ст.230 ЦК України – «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.»

Я цілком впевнений, що якщо я був би повідомлений про всі обставини, які мають істотне значення, то вказаний Кредитний договір мною б ніколи не укладався.

2. Відповідачем були недотриманні вимоги, щодо змісту правочину:

Згідно умов Кредитного договору передбачено, що надання Відповідачем кредитних коштів, сплата мною суми кредиту та процентів здійснюється в доларах США. Таким чином розрахунки за Кредитним договором визначені та провадились в іноземній валюті. Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами Кредитного договору.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно – правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України – принципу справедливості. Такі умови Кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду Позичальника - споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови Кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов Кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Відповідач покладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на позичальника - споживача кредитних послуг за Кредитним договором, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в Кредитний договір пункту, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Відповідачем в разі настання певних подій, що найшло підтвердження у ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Враховуючи те, що відповідно до моїх обовязків за Кредитним договором я повинен сплачувати платежі в іноземній валюті -доларах США, курс якої до гривні значно зріс, мої платежі за кредитом зросли на 60%, мій фінансовий стан різко погіршився. Всі ризики щодо зростання курсу валюти до гривні Відповідачем були покладені на мене.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України – «Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.» Згідно п.1 ст.203 ЦК України - «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства».

3. Включення до Кредитного договору пунктів, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки:

Згідно п.3.7. Кредитного договору – «Обов”язковою умовою надання кредиту є страхування життя Позичальника та/або страхування від нещасних випадків…..». Згідно 5.6. Кредитного договору – «Позичальник зобов’язаний до отримання коштів здійснити страхування життя Позичальника та/або страхування від нещасних випадків….»

Вказані п.п. 3.7., 5.6. Кредитного договору суперечать законодавству України. Згідно абзацу третьому ст.55 глави 9 Закону України «Про банки та банківську діяльність» - Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Згідно п.9.1. Кредитного договору за прострочення повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій передбачено сплату пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що дорівнює 182,5% річних(0,5%*365днів=182,5%). Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. На дату укладення Кредитного договору розмір облікової ставки складав 9,5% річних (згідно Постанови Правління №275 від 09.08.2008р.). На даний час, згідно Постанови НБУ №468 від 10 серпня 2009 року розмір облікової ставки НБУ з 12 серпня 2009 року складає 10,25 % річних. Таким чином, розмір пені, вказаної в Кредитному договорі, перевищує у вісім-дев”ять разів розмір встановлений чинним законодавством.

Згідно п.1 ст.27 ЦК України – «Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.»

4. Вчинення правочину без відповідного дозволу (ліцензії):

Згідно ст.99 Конституції України - Грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов‘язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який з урахуванням ст.4, 192 Цивільного Кодексу України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносин у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ«Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі - Декрет КМУ), під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Таким чином, надання Відповідачем кредитних коштів, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язанням по Кредитному договору, в іноземній валюті та здійснення мною виконання своїх обов’язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язанням по Кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за Кредитним договором, в тому числі, оплата процентів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного:

Згідно із п.п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004р. №483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. №1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Відповідач надав мені кредитні кошти в іноземній валюті, а саме в доларах США.

Відповідно до умов Кредитного договору сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється мною в доларах США на рахунки Відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р. № 245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови НБУ №200 від 30.05.2007р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках:

п.2.1 – на територіях митниць;

п.2.2 – на територіях вокзалів, аеропортів та портів;

п.2.3 – використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті.

п.2.4 – використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Про необхідність отримання мною вказаної індивідуальної ліцензії та про наявність її у Відповідача, Відповідач мене не повідомляв, також вказаної ліцензії я не мав та не маю на даний час, я був впевнений, що у Відповідача були всі необхідні дозвільні документи.

Наявність у Кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями в доларах США за відсутності індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання долару США як засобу платежу за Кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

Згідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.11, ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,ст.35 Закону України «Про Національний банк України»,ст. 1, ст.3, ст.5 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004р. №483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. №1429/10028, ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998р. №245/2685, ст.4,ст.15,ст.192,ч.1,3,5 ст.203,ч.1 ст.215,ст.227,ст.524,ч.3 ст.533,ч.2 ст548 Цивільного Кодексу України, п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», п.17 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч.5, ч.14. ст. 110 Цивільного Процесуального Кодексу України,

ПРОШУ СУД:

1. Прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду у справі;

2. Визнати «Кредитний договір №///////// від //серпня //// року, укладений між ///////// та Публічним Акціонерним Товариством //////////// - недійсним;

3. У зв'язку з недійсністю «Кредитного договору №////////// від /// серпня //// року, визнати недійсним «Договір застави майнових прав» від //вересня ///// року до «Кредитного договору №/////// від /// серпня ///// року, скасувати заходи забезпечення за цим договором.

Додатки:

КОМЕНТ

Ну.... Иск хороший, почти.

Отзыв непробиваем только в части пени - ссылка на закон про невыполнение обязательств действительно сомнительна.

Всё остальное - бред сивой кобылы, и попунктно обсуждался на форуме.

Если вкратце - по потребителям.

1. Вам нужно подать отзыв на возражение, где нормально прописать норму закона и её нарушение либо пунктом договора либо действием, либо бездействием банка. Возьмите

У листі Національного Банку України від 16.06.2007 N 40-117/2093-6134 керівників банків зобов’язано забезпечити належне виконання вимог постанови НБУ від 10.05.2007р, N 168 а також вказано, що

„Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу, що норми щодо захисту прав споживачів при отриманні споживчого кредиту містяться не тільки у статті 11 Закону ( 1023-12 ), частиною 5 якої зокрема визначено, що до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону про справедливі умови, перелік яких не є виключним. Так, відповідно до частини другої статті 18 Закону умови договору є несправедливими, якщо

всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Підлягають безумовному виконанню при наданні банками споживчих кредитів також приписи статей 19 (Заборона нечесної підприємницької практики) та 21 (Порушення прав споживачів)

Закону.”

З урахуванням зазначеного, мають місце наступні порушення:

Відповідно до п. 12 ст.10 Закону України ”Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, якщо передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Внаслідок укладення такого договору, витрати Позивача істотно збільшились без її згоди. Використання долару США, як предмету зобов’язання за споживчим кредитним договором, за яким грошові кошти потрібні для придбання товарів та послуг в Україні, є несправедливою умовою, що значно погіршує становище споживача у разі знецінення національної валюти – гривні. Згідно законодавства, для оплати товарів та послуг на території України єдиним законним засобом платежу є гривня, а обіг чи використання іноземної валюти як засобу платежу заборонено.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є:

- істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача;

- установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він

не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

- надання кредитодавцю права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Згідно ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до статті 19 Закону України „Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика забороняється, а правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами згідно вимог ст.18 Закону тлумачаться на користь споживача.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

2. кредитні умови, зокрема:

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Форми кредитування не розкриті, тип відсоткової ставки описаний як такий, за яким сплачуються однакові суми, сукупна вартість не відповідає вимогам банку, недоліки приховані, умови фактично змінені без згоди Позивача, у повідомленні до договору йдеться про валютні ризики конвертації валюти зобов’язання у валюту платежу, у випадку кредитування в іноземній валюті,

Відповідно актів НБУ, валютні ризики розуміються як ризик зміни сум у гривні при конвертації валюти зобов’язання у валюту платежу – гривню, як єдиний законний засіб платежу, платіжний засіб, якщо еквівалент зобов’язання виражений у іноземній валюті. У даному випадку, зобов’язання протизаконно виражено тільки у іноземній валюті, чим на Позивача покладено комерційні ризики банку, та фактично покладено валютні ризики, а Банк не повідомляв про конвертації сум, оскільки згідно договору кредит сплачується коштами, що надаються, тобто доларами США. Але при придбанні доларів США, Позивач відчуває шкоду від прихованих валютних ризиків.

- Примените сюда ВАШУ исторю как было дело и как конкретно банк нарушил нормы.

Насчёт того, что курс меняется и т.д. -

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” зазначено наступне:

Згідно ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів” - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Право позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав передбачено ст.3 ЦПК України.

Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору.

До відносин, які регулюються законом, належать зокрема ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, у тому числі про надання кредитів.

У справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про послугу чи недобросовісної реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, робіт, послуг.

т.е. Не ваша забота знать о том, что такое НБУ вообще и причём тут курс. Вы спросили банк СКОЛЬКО платить - он вам сказал СТОЛЬКО-ТО ГРИВЕН, но забыл сказать что это "столько" может меняться отфанаря. Частина 4 статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” забороняє вимагати від Споживача сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Насчёт того, что есть договор и есть условия, и вы подписали, значит всё хорошо, типа "свобода договора":

Ст. 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови, які погоджені сторонами, та умови, які є обов’язковими.

Так, у відповідності до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору не допускається, окрім випадків, встановлених законодавством.

Мета кредиту – отримання коштів для споживчих потреб, а саме на **********. Придбання **********, оплата послуг за ремонт, інші необхідні покупки здійснюються в Україні за грошову одиницю – гривню.

Однак в Кредитному договорі відсутня ціна договору, прямо виражена в національній валюті України.

за ст. 215 Цивільного кодексу України, де зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 13 ЦК цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства.

Дії Банку щодо вчинення правочину, вказаного ст. 1054 ЦК, повинні відповідати вимогам закону, що встановлено ст. ст. 6, 13, 203 ЦК, а встановлений порядок щодо сплати та нарахування відсотків закріплюється у договорі не тільки на власний розсуд Відповідача, а з обов’язковим дотриманням вимог законодавства, як встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ч.3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання - Банківська установа, повинна здійснювати діяльність в межах встановленого правового порядку, з обов’язковим додержанням вимог законодавства. Також Відповідач повинен дотримуватись вимог п.2,3 ст. 14 Господарського Кодексу України, зокрема принципів закладених у ст..6 цього Кодексу, одним з яких є принцип не заподіяння майнової шкоди споживачу.

Вказані норми прямо вказують на те, що вчиняти правочин без дотримання вимог законодавства, лише на підставі умов договору, що виражені у договорі на власний розсуд – не дозволяється.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Ст. 198 Господарського кодексу України встановлює, що зобов’язання виражається та виконується у гривнях.

Це положення дублюється за змістом положенням статті 192 Цивільного кодексу України, що передбачає беззаперечну заборону використання іноземної валюти окрім випадків, що прямо передбачені та умови яких визначені законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Жодним законом мені не надано права виконувати зобов’язання у іноземній валюті, тобто заборонено. Що стосується підзаконних актів, то у статті 6 „Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу є деякі виключання з правила заборони. Але розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене вище.

Таким чином, згідно діючого законодавства що відноситься до даного договору, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України - є гривня, яка є єдиним законним засобом виконання зобов’язання, та єдиним законним способом вираження зобов’язання - є вираження його у гривні.

"*" Договір встановлює умови, що є незаконними внаслідок порушення ст. 92, 99 Конституції України, ст. 3, 13, 192, 193, 524, 533, 627 Цивільного кодексу, ст. 5, 6, 14, 189, 198, 345 Господарського кодексу, ст. 19, 55 Закону „Про банки та банківську діяльність”, ст.. 32, 35 Закону „Про Національний Банк України”, ст. 1, 10, 11, 18, 19 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст. 3, 7, 34 Закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст. ст. 2, 3 Закону „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст.1, 3, 6, 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 2, 3, 5, 16 Декрету КМУ № 15-93, п 2.1, 2.2 Положення „Про валютний контроль”, постанови Національного банку № 492, 483, 337, 281, 275, 270, 200, оскільки Відповідач не може надавати іноземну валюту споживачу для придбання товарів та послуг за долари США на території України, а останній не має права її використовувати з метою, встановленою у основному договорі.

Мета кредитування є невід’ємною, важливою частиною цього договору. Я не міг використати долар США для мети договору.

Ну - как-то так. Как я уже сказал - это всё уже обсуждалось.

Насчёт индивидуалки - у банка её нет, а она должна быть. НО! НБУ не выдаёт индивидуалку на действия ЗАПРЕЩЁННЫЕ законом, т.е. на расчёты в валюте на территоии Украины.

Почитайте нормы посл "*" и всё поймёте. - Суть такая, что для того, что-бі совершить что-то с валютой нада ЗАКОН которій єто конретно разрешает и описівает порядок кому и как делать. Если закона нет - делать НЕ разрешено. А Тут ст.32 ЗУ "Про НБУ" вообще запрещена операция предусмотрення договором.

Удачи. Не думайте, что будет легко - читайте ВСЁ.

Австорство прошу соблюдать. Не нада тупо "копировать" - "вставить" и здать в суд в надежде что "выгорит". Уважайте чужой труд, и описывайте свою ситуацию в иске, прибегая к изложенным выше нормам.

[stairtov]

Позивач за зустрічним позовом:

Відповідач за зустрічним позовом:

До

Публічне акціонерне товариство

Про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору застави недійсними

ЗУСТРІЧНА ПОЗОВНА ЗАЯВА

по справі №

серпня року між мною та банком(назву змінено на Публічне акціонерне товариством) в особі /////////////(Відповідач за зустрічним позовом, надалі – Відповідач) було укладено кредитний договір №///// (надалі – Кредитний договір, копія додається у Додатку №1), згідно якого мені було надано кредитні кошти в сумі/////////// доларів США.

Враховуючи практику укладення договорів кредитування Відповідачем, коли Відповідач розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта-споживача фінансових послуг, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення ст. 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. І тому споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови. Умови, форма та зміст Кредитного договору встановленні виключно Відповідачем.

Вважаю вказаний Кредитний договір таким, що був укладений з порушенням Відповідачем законодавства України:

1. Порушення прав споживача фінансових послуг;

2. Відповідачем були недотриманні вимоги, щодо змісту правочину;

3. Включення до Кредитного договору пунктів, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки;

4. Вчинення правочину без відповідного дозволу (ліцензії).

а саме:

1. Порушення Відповідачем прав споживача фінансових послуг:

При укладанні Кредитного договору Відповідачем були порушені мої права, як споживача фінансових послуг. Відповідач не надав мені повну інформацію стосовно надаваємого кредиту, чим порушив діючу на момент укладення Кредитного договору редакцію Закону України „Про захист прав споживачів”, а саме:

- згідно ст.3 Закону - Споживачі мають право необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги);

- згідно п.3 ст.12 Закону - Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виробником, виконавцем);

- згідно п.1 ст.18 Закону - Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги);

- згідно п.2 ст.18 Закону - Інформація, передбачена пунктом 1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до товарів (наслідків робіт, послуг), …… іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів (робіт, послуг) або в окремих сферах обслуговування.

Також, при укладанні Кредитного договору Відповідач не попередив мене про можливі валютні ризики, у разі зміни курсу долару США відносно національної грошової одиниці України(гривні). До початку надання кредитних коштів Відповідач знав, що мною отримується дохід в гривні, та кредит мені потрібен для розрахунків з забудовником за квартиру в гривні. При виборі валюти кредитування співробітники Відповідача запевнили мене, що курс долара США значний час знаходиться на достатньо стабільному рівні, що різких коливань курсу долара США вони не передбачають, та повідомили мене, що саме при кредитуванні в доларах США я буду сплачувати менші платежі за кредитом в порівнянні з кредитуванням в гривні – чим ввели мене в оману.

Таким чином, Відповідач приховав повну інформацію щодо отриманого мною кредиту, яка містить обставини, що мають істотне значення, що в свою чергу є обманом з боку Відповідача.

Згідно п.1 ст.230 ЦК України – «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.»

Я цілком впевнений, що якщо я був би повідомлений про всі обставини, які мають істотне значення, то вказаний Кредитний договір мною б ніколи не укладався.

2. Відповідачем були недотриманні вимоги, щодо змісту правочину:

Згідно умов Кредитного договору передбачено, що надання Відповідачем кредитних коштів, сплата мною суми кредиту та процентів здійснюється в доларах США. Таким чином розрахунки за Кредитним договором визначені та провадились в іноземній валюті. Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами Кредитного договору.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно – правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України – принципу справедливості. Такі умови Кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду Позичальника - споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови Кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов Кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Відповідач покладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на позичальника - споживача кредитних послуг за Кредитним договором, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в Кредитний договір пункту, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з Відповідачем в разі настання певних подій, що найшло підтвердження у ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Враховуючи те, що відповідно до моїх обовязків за Кредитним договором я повинен сплачувати платежі в іноземній валюті -доларах США, курс якої до гривні значно зріс, мої платежі за кредитом зросли на 60%, мій фінансовий стан різко погіршився. Всі ризики щодо зростання курсу валюти до гривні Відповідачем були покладені на мене.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України – «Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.» Згідно п.1 ст.203 ЦК України - «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства».

3. Включення до Кредитного договору пунктів, що обмежують можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки:

Згідно п.3.7. Кредитного договору – «Обов”язковою умовою надання кредиту є страхування життя Позичальника та/або страхування від нещасних випадків…..». Згідно 5.6. Кредитного договору – «Позичальник зобов’язаний до отримання коштів здійснити страхування життя Позичальника та/або страхування від нещасних випадків….»

Вказані п.п. 3.7., 5.6. Кредитного договору суперечать законодавству України. Згідно абзацу третьому ст.55 глави 9 Закону України «Про банки та банківську діяльність» - Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Згідно п.9.1. Кредитного договору за прострочення повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій передбачено сплату пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що дорівнює 182,5% річних(0,5%*365днів=182,5%). Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. На дату укладення Кредитного договору розмір облікової ставки складав 9,5% річних (згідно Постанови Правління №275 від 09.08.2008р.). На даний час, згідно Постанови НБУ №468 від 10 серпня 2009 року розмір облікової ставки НБУ з 12 серпня 2009 року складає 10,25 % річних. Таким чином, розмір пені, вказаної в Кредитному договорі, перевищує у вісім-дев”ять разів розмір встановлений чинним законодавством.

Згідно п.1 ст.27 ЦК України – «Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.»

4. Вчинення правочину без відповідного дозволу (ліцензії):

Згідно ст.99 Конституції України - Грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов‘язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національний банк України», гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який з урахуванням ст.4, 192 Цивільного Кодексу України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносин у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ«Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(надалі - Декрет КМУ), під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Таким чином, надання Відповідачем кредитних коштів, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язанням по Кредитному договору, в іноземній валюті та здійснення мною виконання своїх обов’язків, тобто проведення розрахунків за своїми зобов’язанням по Кредитному договору, в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за Кредитним договором, в тому числі, оплата процентів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного:

Згідно із п.п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004р. №483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. №1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Відповідач надав мені кредитні кошти в іноземній валюті, а саме в доларах США.

Відповідно до умов Кредитного договору сплата суми кредиту та процентів за договором здійснюється мною в доларах США на рахунки Відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р. № 245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови НБУ №200 від 30.05.2007р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках:

п.2.1 – на територіях митниць;

п.2.2 – на територіях вокзалів, аеропортів та портів;

п.2.3 – використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті.

п.2.4 – використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Про необхідність отримання мною вказаної індивідуальної ліцензії та про наявність її у Відповідача, Відповідач мене не повідомляв, також вказаної ліцензії я не мав та не маю на даний час, я був впевнений, що у Відповідача були всі необхідні дозвільні документи.

Наявність у Кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями в доларах США за відсутності індивідуальної ліцензії на використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу та використання долару США як засобу платежу за Кредитним договором, суперечить приписам ст.99 Конституції України, ст.524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про Національний банк України».

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

Згідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п. 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.11, ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,ст.35 Закону України «Про Національний банк України»,ст. 1, ст.3, ст.5 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004р. №483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. №1429/10028, ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998р. №245/2685, ст.4,ст.15,ст.192,ч.1,3,5 ст.203,ч.1 ст.215,ст.227,ст.524,ч.3 ст.533,ч.2 ст548 Цивільного Кодексу України, п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», п.17 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч.5, ч.14. ст. 110 Цивільного Процесуального Кодексу України,

ПРОШУ СУД:

1. Прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду у справі;

2. Визнати «Кредитний договір №///////// від //серпня //// року, укладений між ///////// та Публічним Акціонерним Товариством //////////// - недійсним;

3. У зв'язку з недійсністю «Кредитного договору №////////// від /// серпня //// року, визнати недійсним «Договір застави майнових прав» від //вересня ///// року до «Кредитного договору №/////// від /// серпня ///// року, скасувати заходи забезпечення за цим договором.

Додатки:

КОМЕНТ

Ну.... Иск хороший, почти.

Отзыв непробиваем только в части пени - ссылка на закон про невыполнение обязательств действительно сомнительна.

Всё остальное - бред сивой кобылы, и попунктно обсуждался на форуме.

Если вкратце - по потребителям.

1. Вам нужно подать отзыв на возражение, где нормально прописать норму закона и её нарушение либо пунктом договора либо действием, либо бездействием банка. Возьмите

У листі Національного Банку України від 16.06.2007 N 40-117/2093-6134 керівників банків зобов’язано забезпечити належне виконання вимог постанови НБУ від 10.05.2007р, N 168 а також вказано, що

„Крім того, вважаємо за необхідне звернути увагу, що норми щодо захисту прав споживачів при отриманні споживчого кредиту містяться не тільки у статті 11 Закону ( 1023-12 ), частиною 5 якої зокрема визначено, що до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону про справедливі умови, перелік яких не є виключним. Так, відповідно до частини другої статті 18 Закону умови договору є несправедливими, якщо

всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Підлягають безумовному виконанню при наданні банками споживчих кредитів також приписи статей 19 (Заборона нечесної підприємницької практики) та 21 (Порушення прав споживачів)

Закону.”

З урахуванням зазначеного, мають місце наступні порушення:

Відповідно до п. 12 ст.10 Закону України ”Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, якщо передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Внаслідок укладення такого договору, витрати Позивача істотно збільшились без її згоди. Використання долару США, як предмету зобов’язання за споживчим кредитним договором, за яким грошові кошти потрібні для придбання товарів та послуг в Україні, є несправедливою умовою, що значно погіршує становище споживача у разі знецінення національної валюти – гривні. Згідно законодавства, для оплати товарів та послуг на території України єдиним законним засобом платежу є гривня, а обіг чи використання іноземної валюти як засобу платежу заборонено.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є:

- істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача;

- установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він

не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;

- надання кредитодавцю права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Згідно ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до статті 19 Закону України „Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика забороняється, а правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами згідно вимог ст.18 Закону тлумачаться на користь споживача.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

2. кредитні умови, зокрема:

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Форми кредитування не розкриті, тип відсоткової ставки описаний як такий, за яким сплачуються однакові суми, сукупна вартість не відповідає вимогам банку, недоліки приховані, умови фактично змінені без згоди Позивача, у повідомленні до договору йдеться про валютні ризики конвертації валюти зобов’язання у валюту платежу, у випадку кредитування в іноземній валюті,

Відповідно актів НБУ, валютні ризики розуміються як ризик зміни сум у гривні при конвертації валюти зобов’язання у валюту платежу – гривню, як єдиний законний засіб платежу, платіжний засіб, якщо еквівалент зобов’язання виражений у іноземній валюті. У даному випадку, зобов’язання протизаконно виражено тільки у іноземній валюті, чим на Позивача покладено комерційні ризики банку, та фактично покладено валютні ризики, а Банк не повідомляв про конвертації сум, оскільки згідно договору кредит сплачується коштами, що надаються, тобто доларами США. Але при придбанні доларів США, Позивач відчуває шкоду від прихованих валютних ризиків.

- Примените сюда ВАШУ исторю как было дело и как конкретно банк нарушил нормы.

Насчёт того, что курс меняется и т.д. -

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” зазначено наступне:

Згідно ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів” - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Право позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних прав передбачено ст.3 ЦПК України.

Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору.

До відносин, які регулюються законом, належать зокрема ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, у тому числі про надання кредитів.

У справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про послугу чи недобросовісної реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, робіт, послуг.

т.е. Не ваша забота знать о том, что такое НБУ вообще и причём тут курс. Вы спросили банк СКОЛЬКО платить - он вам сказал СТОЛЬКО-ТО ГРИВЕН, но забыл сказать что это "столько" может меняться отфанаря. Частина 4 статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” забороняє вимагати від Споживача сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Насчёт того, что есть договор и есть условия, и вы подписали, значит всё хорошо, типа "свобода договора":

Ст. 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови, які погоджені сторонами, та умови, які є обов’язковими.

Так, у відповідності до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору не допускається, окрім випадків, встановлених законодавством.

Мета кредиту – отримання коштів для споживчих потреб, а саме на **********. Придбання **********, оплата послуг за ремонт, інші необхідні покупки здійснюються в Україні за грошову одиницю – гривню.

Однак в Кредитному договорі відсутня ціна договору, прямо виражена в національній валюті України.

за ст. 215 Цивільного кодексу України, де зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 13 ЦК цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства.

Дії Банку щодо вчинення правочину, вказаного ст. 1054 ЦК, повинні відповідати вимогам закону, що встановлено ст. ст. 6, 13, 203 ЦК, а встановлений порядок щодо сплати та нарахування відсотків закріплюється у договорі не тільки на власний розсуд Відповідача, а з обов’язковим дотриманням вимог законодавства, як встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно ч.3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання - Банківська установа, повинна здійснювати діяльність в межах встановленого правового порядку, з обов’язковим додержанням вимог законодавства. Також Відповідач повинен дотримуватись вимог п.2,3 ст. 14 Господарського Кодексу України, зокрема принципів закладених у ст..6 цього Кодексу, одним з яких є принцип не заподіяння майнової шкоди споживачу.

Вказані норми прямо вказують на те, що вчиняти правочин без дотримання вимог законодавства, лише на підставі умов договору, що виражені у договорі на власний розсуд – не дозволяється.

Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Ст. 198 Господарського кодексу України встановлює, що зобов’язання виражається та виконується у гривнях.

Це положення дублюється за змістом положенням статті 192 Цивільного кодексу України, що передбачає беззаперечну заборону використання іноземної валюти окрім випадків, що прямо передбачені та умови яких визначені законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

Жодним законом мені не надано права виконувати зобов’язання у іноземній валюті, тобто заборонено. Що стосується підзаконних актів, то у статті 6 „Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу є деякі виключання з правила заборони. Але розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене вище.

Таким чином, згідно діючого законодавства що відноситься до даного договору, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України - є гривня, яка є єдиним законним засобом виконання зобов’язання, та єдиним законним способом вираження зобов’язання - є вираження його у гривні.

"*" Договір встановлює умови, що є незаконними внаслідок порушення ст. 92, 99 Конституції України, ст. 3, 13, 192, 193, 524, 533, 627 Цивільного кодексу, ст. 5, 6, 14, 189, 198, 345 Господарського кодексу, ст. 19, 55 Закону „Про банки та банківську діяльність”, ст.. 32, 35 Закону „Про Національний Банк України”, ст. 1, 10, 11, 18, 19 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст. 3, 7, 34 Закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст. ст. 2, 3 Закону „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ст.1, 3, 6, 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 2, 3, 5, 16 Декрету КМУ № 15-93, п 2.1, 2.2 Положення „Про валютний контроль”, постанови Національного банку № 492, 483, 337, 281, 275, 270, 200, оскільки Відповідач не може надавати іноземну валюту споживачу для придбання товарів та послуг за долари США на території України, а останній не має права її використовувати з метою, встановленою у основному договорі.

Мета кредитування є невід’ємною, важливою частиною цього договору. Я не міг використати долар США для мети договору.

Ну - как-то так. Как я уже сказал - это всё уже обсуждалось.

Насчёт индивидуалки - у банка её нет, а она должна быть. НО! НБУ не выдаёт индивидуалку на действия ЗАПРЕЩЁННЫЕ законом, т.е. на расчёты в валюте на территоии Украины.

Почитайте нормы посл "*" и всё поймёте. - Суть такая, что для того, что-бі совершить что-то с валютой нада ЗАКОН которій єто конретно разрешает и описівает порядок кому и как делать. Если закона нет - делать НЕ разрешено. А Тут ст.32 ЗУ "Про НБУ" вообще запрещена операция предусмотрення договором.

Удачи. Не думайте, что будет легко - читайте ВСЁ.

Австорство прошу соблюдать. Не нада тупо "копировать" - "вставить" и здать в суд в надежде что "выгорит". Уважайте чужой труд, и описывайте свою ситуацию в иске, прибегая к изложенным выше нормам.

прошу учесть авторство не мое и каждый док надо редактировать под себя

дело в том ч то правильно применим заперечення можно отложить расмотрение и закрыть

[stairtov]

Позивач за зустрічним позовом:

Відповідач за зустрічним позовом:

Судді

Справа №

Про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору застави недійсними

Письмове опротестування заперечень

1111 проти зустрічного позову

та додаткові пояснення по справі

11.11.1111 року Відповідачем за зустрічним позовом (надалі – Відповідач) було надано до суду Заперечення на зустрічну позовну заяву (надалі – Заперечення Відповідача).

1. В п.1 Заперечень Відповідача вказано: …що з укладенням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов(відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»), що підтверджується повідомленням мене про умови кредитування, які є невід’ємною частиною Кредитного договору…

Коментар:

Вказане повідомлення про умови кредитування відсутнє, письмово мені не надавалося та не є невід’ємною частиною Кредитного договору.

2. В останньому абзаці п.1 Заперечень Відповідача вказано: … сторони за договором, (перш за все позивач), усвідомлювали, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому позивач повинен був передбачити та врахувати підвищення ризику за цим договором.

Коментар:

При зверненні до Відповідача щодо отримання кредиту, кредитні фахівці Відповідача запевнили(чим ввели в оману) мене:

• що при отриманні кредитних коштів в гривні я повинен буду сплачувати платежі набагато більше у порівнянні з іноземною валютою, мотивуючи це тим, що відсоткові ставки за кредитом в гривні більші в порівнянні з іноземною валютою. В Додатку №1 до Кредитного договору вказано суму щомісячного платежу в гривні в розмірі 0000,00гривень, яку я повинен щомісячно сплачувати Відповідачу;

• що коливання курсу гривні відносно курсу долара США не передбачається, курс долару США є стабільним довгий час та економічна ситуація в України сприяє стабільності національної валюти - гривні;

• що саме отримання кредитних коштів в доларах США для мене є найвигіднішим варіантом.

Згідно п.9 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» - «Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває».

Згідно п.12 Постанови №5 від 12 квітня 1996 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» - «У справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг)».

При отриманні кредитних коштів я цілком довіряв Відповідачу, як високопрофесійному сучасному банку та не мав сумнівів щодо професійної кваліфікації кредитних фахівців Відповідача. Враховуючи це, вважаю, що Відповідач ввів мене в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме Відповідачем під час укладання договору не було роз’яснено мені про ризик коливання курсу гривні відносно курсу долара США. Я цілком впевнений, що якщо я був би повідомлений про всі обставини, які мають істотне значення, то вказаний Кредитний договір мною б ніколи не укладався.

У вказаному Кредитному договорі відсутні пункти, з яких би виходило, що ризик змінення курсу гривні до іноземної валюти несе позичальник. Дана обставина має істотне значення, у зв’язку з цим подальше виконання Кредитного договору в умовах падіння курсу гривні відносно курсу долара США призвело до явного порушення відповідності майнових інтересів сторін та значно порушують права позичальника, а саме у зв'язку зі знецінюванням гривні мої видатки на виконання своїх обов'язків значно перевищують розмір видатків, на які я розраховував під час укладання Кредитного договору.

3. В п.2 Заперечень Відповідача вказано: Крім того, при отриманні кредиту позивач був повідомлений про умови надання та повернення кредиту, що підтверджується анкетою позичальника. Позивач повинен був перебачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Коментар:

В анкеті-заяві позичальника вказується інформація щодо бажаних умов кредитування. Кредитний комітет банку може прийняти рішення щодо ненадання або надання кредитних коштів на умовах інших ніж вказані у анкеті-заяві позичальника. У вказаній анкеті-заяві вказується: строк кредиту, відсоткова ставка за кредитом, сума кредиту та на які цілі кредитні кошти планується витратити – всі інші істотні умови кредитування відсутні. В жодному документі необхідному для отримання кредитних коштів не вказано, що позичальник повинен передбачати та враховувати підвищення валютного ризику та я не є фахівцем з прогнозування та передбачення валютного ризику.

Відповідно статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Згідно статті 345 Господарського Кодексу України - Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Згідно статті 44 Закону України «Про банки та банківську діяльність»: «Банк створює постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет. Банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів».

Цивільним законодавством України та положеннями Кредитного договору не передбачено, що ризик зміни курсу гривні по відношенню до валюти кредиту несе позичальник.

4. В п.3 Заперечень Відповідача Відповідач посилається на законність п.п. 3.7., 5.6. Кредитного договору щодо обов’язкової умови здійснення страхування для отримання кредитних коштів.

Згідно абзацу четвертому статті 6 Закону України «Про страхування» страхування життя та страхування від нещасних випадків є добровільним видом страхування. При отриманні кредиту співробітники Відповідача повідомили мене, що я повинен здійснити відповідне страхування виключно у акредитованих банком страхових компаніях, з якими укладенні відповідні угоди та згідно зі вказаними угодами співробітники Відповідача здійснюють страхування, що в свою чергу суперечить також абзацу другому статті 6 Закону України «Про страхування» - добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Таким чином, пункти 3.7.,5.6. Кредитного договору суперечать другому та четвертому абзацу статті 6 Закону України «Про страхування», абзацу третьому статті 55 глави 9 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

5. В п.3 Заперечень Відповідача щодо нарахування пені, Відповідач посилається на безпідставність застосування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Враховуючи той факт, що в чинному законодавстві не має окремого нормативного документу, який би регулював саме відповідальність фізичної особи - позичальника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то згідно п.8 статті 8 Цивільного Процесуального Кодексу України – «Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)». Таким чином, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» використовуються в даному випадку як аналогія закону.

Також, згідно пункту 7 Роз’яснень Вищого Арбітражного Суду України від 06.10.94року №02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів» - «…у разі невиконання позичальником зобов'язання про повернення сум кредиту та процентної ставки у визначений договором строк до нього може бути застосована майнова відповідальність згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за умови, що відповідним договором встановлено конкретний розмір такої відповідальності у вигляді пені».

6. В п.4 Заперечень Відповідача Відповідач, не зрозуміло для чого, обґрунтовує свою позицію щодо отримання індивідуальної ліцензії для надання і одержання кредиту в іноземній валюті. Предметом спору не є наявність чи відсутність відповідної ліцензії для надання і одержання кредиту в іноземній валюті. Одним з предметів спору є наявність індивідуальної ліцензії, необхідної для використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

7. В п.4 Заперечень Відповідача Відповідач вказує, що використання іноземної валюти як засобу платежу за Кредитним договором не потребує наявності індивідуальної ліцензії посилаючись на «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483(надалі – Положення №483).

Вважаю безпідставним та необґрунтованим вказане посилання на Положення №483 з наступних причин:

• По-перше – згідно п.1.2. Положення №483 вказується – «Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу». Я не міг використати безготівкові долари США для придбання двохкімнатної квартири за адресою: 3333333333333333333. Cплата кредиту та відсотків за цим Кредитним договором здійснюється мною готівкою в доларах США;

• По-друге – Відповідач вказує, що згідно п.1.5. Положення №483 використання іноземної як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк(ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). Але фактично в даному випадку ініціатором та отримувачем за валютною операцією по спірному Кредитному договору є я. Ініціатором є я - коли надав Відповідачу заяву-анкету на отримання кредитних коштів. Отримувачем також є я – коли я отримав кредитні кошти.

• По-третє – положення пункту 1.5 Положення №483 в частині, яка дозволяє використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, суперечить вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу закону, що регулюють питання отримання індивідуальних ліцензій на здійснення разових валютних операцій, що, в силу приписів Закону України «Про Національний банк України» є неприпустимим. В свою чергу, відповідно до п.4 статті 8 Цивільного Процесуального Кодексу України суд не застосовує акти державних органів у разі невідповідності таких актів законам України. Оскільки Положення НБУ мають нижчу юридичну силу за Декрети КМУ та Закони України, застосуванню підлягають саме норми Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, та Законодавство України. Таким чином, з огляду на положення статті 8 Цивільного Процесуального Кодексу України, вважаю, що приписи п.1.5 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004року №483, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягають.

8. Щодо вчинення правочину без відповідного дозволу (ліцензії) повідомляю наступне.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. Норми законодавства, які регулюють фінансові послуги містяться у Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Стаття 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає певні терміни: До фінансових установ належать банки; кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Інші терміни, які вживаються в цьому Законі, застосовуються у значенні законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Стаття 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності. Стаття 3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказує, що відносини, що виникають у зв'язку з наданням фінансових послуг споживачам, додатково регулюються Конституцією України, іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами, зокрема Законом «Про захист прав споживачів». Стаття 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає, що у разі, коли відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Стаття 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальну обов'язковість ліцензування фінансових послуг, та згідно ч. 2. статті здійснення діяльності з надання кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії на цю операцію. У свою чергу Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлює додаткові обмеження щодо певних операцій, та визначає повноваження особи, що отримала ліцензію.

Стаття 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» поширює дію норм цього Закону на усіх суб’єктів господарювання, та вказує, що ліцензування банківської діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Стаття 3 України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає, що Ліцензія - є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. З наведеними нормами законодавства про фінансові послуги та ліцензування, надання кредитів банківською установою підлягає ліцензуванню. Після отримання відповідної ліцензії, Банківська установа може проводити діяльність зазначену у ліцензії, з урахуванням вимог законодавства щодо проведення таких операцій та наявних обмежень. Закон України «Про банки і банківську діяльність», встановлює вимоги щодо ліцензування, та межі, у рамках яких банки здійснюються господарську діяльність. Стаття 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює право банку здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановила операції, що дозволені до вчинення банківською установою. На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як залучення та розміщення залучених коштів на власний ризик. За п.1. ч.2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може проводити операції з валютними цінностями, а Національний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої цієї статті. Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України. Тобто, банківська діяльність, яка загалом підлягає ліцензуванню, здійснюється відповідно меж, встановлених цим законом, усім іншим законодавством України, актами НБУ, а також угодами між клієнтом та банком. Відповідно статтям 333, 339 Господарського кодексу України, операції з іноземною валютою не є фінансовим посередництвом та здійснюються за окремим порядком, в межах дозволених законом. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад" Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України. Виходячи із редакції ч.1 статті 1046, статті 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити винагороду - проценти. У свою чергу, «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затверджене Постановою НБУ №275 від 17 липня 2001 року, конкретизувала діяльність банку, яка здійснюється відповідно прав, наданих Законом України «Про банки та банківську діяльність». Відповідно п.1.1. «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», це Положення встановлює порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій. Пункт 1.2. «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» визначає Письмовий дозвіл Національного банку - як документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Положенням, на підставі якого банки мають право здійснювати певні операції, передбачені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для здійснення яких додатково вимагається вказаний Дозвіл НБУ. Пункт 1.3 «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» вказує, що Банк має право здійснювати операції лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України, якими визначаються умови для здійснення відповідних операцій.

Згідно п. 1.5 цього Положення, Національний банк надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та пунктами 1-6 частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати операції згідно з переліком цих операцій, зазначеним у письмовому дозволі, за умови дотримання банком вимог глави 5 цього Положення.

Згідно п.2.3. «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями: ведення рахунків клієнтів резидентів і нерезидентів в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках. Пункт 11.6. цього Положення вказує, що банківська ліцензія, письмовий дозвіл та ліцензії на виконання окремих операцій оформляються на спеціальному бланку (додатки 7-11 Положення), підписуються заступником Голови Національного банку і засвідчується відбитком гербової печатки. Ліцензія, що є Дозволом для здійснення певних операцій з валютними цінностями надається відповідно форми Додатку №9 до Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій». Певні операції, що банк має право проводити, визначаються у додатку до цього документу згідно переліку, наявному у додатку. За наведеними нормами законодавства, банківська установа може проводити певні операції, визначені у ліцензії, за наявності відповідної ліцензії. Валютні операції, визначені у Законі України «Про банки та банківську діяльність» здійснюються за окремим дозволом, що додатково вимагається у статті 47 Закону «Про банки та банківську діяльність», порядок надання якого разом з переліком операцій, встановлений у постанові НБУ №275, якою затверджене «Положення „про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», та з урахуванням інших вимог законодавства щодо таких операцій. Разом з тим, Закон «Про банки та банківську діяльність» встановлює, що банківська установа може проводити інші операції, відповідно до законодавства. Декрет КМУ №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вказує операції, які не указані у Законі України «Про банки та банківську діяльність». Стаття 1. Декрету КМУ №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначає, що валютні операції - це зокрема операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Стаття 2 цього Декрету встановлює, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Стаття 3 цього Декрету вказує, що валюта України – гривня, є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Стаття 5 цього Декрету встановлює порядок ліцензування певних операцій, які можна здійснювати, з урахуванням законодавства. Згідно п.1 статті 5 Декрету - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п.2 статті 5 Дектрету - Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Зокрема п.4 статті 5 Декрету вказує, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави потребує Індивідуальної ліцензії, яка видається резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Також в листі НБУ від 02.06.2000р. №28-110/1941-3601 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вказується – «Згідно з п.2 статті 5 зазначеного Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Отже, наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України».

Таким чином, відповідно наявних у банківської установи: Банківської ліцензії, Ліцензії-Дозволу на здійснення операцій п.1-4. ч.2 статті 47 Закону України «Про банку та банківську діяльність», Генеральної ліцензії НБУ, Індивідуальної ліцензії НБУ, - банківська установа може проводити разом чи окремо операції, вказані у наявних ліцензіях, з урахуванням обмежень щодо процедури проведення операції, вказаної у відповідному законі чи спеціальній постанові, інструкції НБУ щодо проведення таких операцій, через угоди з клієнтами банку, які укладаються відповідно законодавства та на розсуд сторін в рамках, що залишились для свободи договору.

Таким чином, використання в оспарюваному Кредитному договорі іноземної валюти, а саме долару США, на території України як засобу платежу без відповідної Індивідуальної ліцензії НБУ – є порушенням законодавства України.

Вираження зобов’язання у іноземній валюті без права вчиняти такі дії, є прямим порушенням норм закону, що призводять до наслідків, коли незаконними умовами договору на позичальника покладаються незаконні зобов’язання щодо виконання зобов’язання у іноземній валюті, яка відсутня у позичальника, та викликає несправедливі ризики, щодо зміни курсу валют. Відповідач не мав права виражати для Позивача зобов’язання у іноземній валюті.

Також, згідно статті 162 «Кодексу України про адміністративні правопорушення» передбачається відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

9. Недотримання Відповідачем вимог, щодо змісту правочину.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови, які погоджені сторонами, та умови, які є обов’язковими. Так, у відповідності до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору не допускається, окрім випадків, встановлених законодавством. Метою кредиту за оспарюваним Кредитним договором – є отримання коштів для придбання двохкімнатної квартири за адресою: 33333333333333333333. Мета кредитування є невід’ємною, важливою частиною цього Кредитного договору. Я не міг використати долар США для мети цього договору. Вказане придбання квартири здійснюється в Україні за грошову одиницю – гривню. Однак в Кредитному договорі відсутня ціна договору, прямо виражена в національній валюті України. Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, де зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу. Згідно статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства. Дії Відповідача щодо вчинення правочину, вказаного статтею 1054 Цивільного кодексу України, повинні відповідати вимогам закону, що встановлено статтями 6, 13, 203 Цивільного кодексу України, а встановлений порядок щодо сплати та нарахування відсотків закріплюється у договорі не тільки на власний розсуд Відповідача, а з обов’язковим дотриманням вимог законодавства, як встановлено законом. Відповідно до статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком. Згідно ч.3 статті 5 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання - Банківська установа, повинна здійснювати діяльність в межах встановленого правового порядку, з обов’язковим додержанням вимог законодавства. Також Відповідач повинен дотримуватись вимог п.2,3 статті 14 Господарського Кодексу України, зокрема принципів закладених у статті 6 цього Кодексу, одним з яких є принцип не заподіяння майнової шкоди споживачу. Вказані норми прямо вказують на те, що вчиняти правочин без дотримання вимог законодавства, лише на підставі умов договору, що виражені у договорі на власний розсуд – не дозволяється.

Як вбачається із Кредитного договору, договору про цільове інвестування у житлове будівництво від 0000 року кредит був наданий мені-резиденту України для придбання двохкімнатної квартири, тобто для розрахунків з ТОВ «000», яке є також резидентом України. Відповідно до ч.2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Відповідач, як агент валютного контролю, мав здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним через нього як кредитну установу, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків між резидентами України.

10. Істотна зміна обставин.

Пункт 1 статті 652 Цивільного Кодексу України вказує, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Відповідач відмовляється змінювати Кредитний договір. Також має місце істотна зміна обставин, а саме знецінення національної валюти України-гривні до долара США, внаслідок чого я повинен сплачувати платежі Відповідачу на 60% більше. Якщо я міг би передбачити, що курс гривні до долару США зміниться на 60% - я не укладав би Кредитний договір взагалі. Причини падіння курсу гривни не можуть бути усунені позичальником при всій його турботливості і обачності, оскільки дані причини не залежать від волі позичальника, а пов'язані з об'єктивними змінами ситуації на валютному ринку та обумовлені світовою фінансовою кризою. А тому, подальше виконання договору в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту. В зв'язку з викладеним слідує, що подальше виконання договору на спочатку узгоджених умовах свідчитиме про порушення одного з принципів цивільно-правових відносин, закріплених в статті 3 Цивільного Кодексу України, а саме принципу справедливості. Цивільним законодавством України та положеннями Кредитного договору не передбачено, що ризик зміни курсу гривні по відношенню до валюти кредиту несе позичальник.

Пункт 2 статті 652 Цивільного Кодексу України вказує, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

Відповідач ігнорує мої звернення та відмовляється приводити Кредитний договір у відповідність з обставинами, які істотно змінилися – посилаючись на той факт, що я повинен нести усі ризики будь-яких істотних змін. Виходячи з цього, вважаю, що у суду є всі підстави для розірвання Кредитного договору керуючись п.2 статті 652 Цивільного Кодексу України.

11. Відповідач не здійснив реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення та не надіслав мені повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, як цього вимагає:

• стаття 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - «…обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.»;

• абзац другий п.10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» - «Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця».

Відповідач порушив процедуру звернення на предмет застави та враховуючи цей факт прошу суд відмовити у задоволенні позовної заяви 1111111111111111

Таким чином, при укладенні спірного Кредитного договору Відповідач:

• Порушив мої права споживача фінансових послуг. Не повідомив мене про всі істотні умови Кредитного договору, що примусило мене вчинити правочин на вкрай невигідних умовах та поклав на мене валютні ризики, на які я не можу впливати жодним чином;

• Не дотримувався вимог, щодо змісту правочину;

• Вчинив правочин без відповідного дозволу(ліцензії);

• Відмовляється приводити Кредитний договір у відповідність з обставинами, які істотно змінилися.

Отже, з наведених обставин, вважаю Заперечення Відповідача на зустрічну позовну заяву безпідставними, необґрунтованими та незаконними. Спірний Кредитний договір суперечить вказаним вище нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законам та іншим актам цивільного законодавства України, тому його слід визнати недійсним. Прошу задовольнити мій зустрічний позов до 111111111111111

Додаток – Копія «Письмових опротестувань заперечень 11111111111111 проти зустрічного позову та додаткових пояснень по справі» для Відповідача за зустрічним позовом.

« » серпня 2010 року

[у.zaporozhskiy]

Позивач за зустрічним позовом:

Відповідач за зустрічним позовом:

Нет, не банковское. А возражение заемщика на иск банка к заемщику....

Извините, искала, но не нашла. Буду еще искать

Не хочу вычитывать все это.

Хочу Всех застраховать от будущих ошибок, если вы не заявляете о недействительности кредитного договора или отдельных пунктов, то никто такую недействительность не будет воспринимать в иске.

нужно ее сначала доказать, получить решение суда и только потом на нее ссылаться в таких возражениях, которые вы пишите.

Также в Возражениях не нужно ссылаться, что договор нужно расторгнуть.

об этом нужно заявлять встречным иском.

Возражения, это конкретные Ваши доводы: 1) почему банк не имеет право на взыскание;

2) что сумма по взысканию совершенно другая;

3) ходатайство на применение исковой давности по пене и штрафам.

4) можете ссылаться на ничтожность каких-то пунктов договора, так как их недействительность установлена законом.

[mariya]

прошу учесть авторство не мое и каждый док надо редактировать под себя

дело в том ч то правильно применим заперечення можно отложить расмотрение и закрыть

Спасибо огромнейшее!

Читаю все! Про легко - да, не думаю.... Нотариальную надпись уже признала незаконной, теперь они подали иск о взыскании суммы. Я подала встречный о расторжении договора по индивидуальной лицензии.... Потихоньку стараюсь разбираться.... Я просто мудрила с этим зустричным позовом, пыталась на их доводы найти конкретные законные опровержения.... А так вот теперь почитала - и немного стало понятно как его писать

Еще раз большое спасибо, что отозвались! Действительно очень помогли!

[у.zaporozhskiy]

Спасибо огромнейшее!

Читаю все! Про легко - да, не думаю.... Нотариальную надпись уже признала незаконной, теперь они подали иск о взыскании суммы. Я подала встречный о расторжении договора по индивидуальной лицензии.... Потихоньку стараюсь разбираться.... Я просто мудрила с этим зустричным позовом, пыталась на их доводы найти конкретные законные опровержения.... А так вот теперь почитала - и немного стало понятно как его писать

Еще раз большое спасибо, что отозвались! Действительно очень помогли!

расторжение по индивидуальной лицензии-- такого нет

Так что подавайте на недействительность.

И посмотрите на то, что я написал в предыдущем сообщении.

Подавайте Встречный иска на расторжение в связи с существенным изменением обстоятельствами.

а отдельный иск в другой суд или отдельно в канцелярию на недействительность по лицензии.

А производство по взысканию Банка останавливайте.

Не ошибитесь.

[mariya]

расторжение по индивидуальной лицензии-- такого нет

Так что подавайте на недействительность.

И посмотрите на то, что я написал в предыдущем сообщении.

Подавайте Встречный иска на расторжение в связи с существенным изменением обстоятельствами.

а отдельный иск в другой суд или отдельно в канцелярию на недействительность по лицензии.

А производство по взысканию Банка останавливайте.

Не ошибитесь.

Неправильно написала. Подала встречный иск, на признание недействительным в связи с отсутствием индивидуальной лицензии. Производство по взысканию банка хочу просить остановить в запереченни на позовну заяву. Параллельно от имени поручителей подала на расторжение договоров поручительства в связи с существенным изменением обстоятельств и агрессивной предпринимательской практикой. Посмотрим, что получится.

[у.zaporozhskiy]

Неправильно написала. Подала встречный иск, на признание недействительным в связи с отсутствием индивидуальной лицензии. Производство по взысканию банка хочу просить остановить в запереченни на позовну заяву. Параллельно от имени поручителей подала на расторжение договоров поручительства в связи с существенным изменением обстоятельств и агрессивной предпринимательской практикой. Посмотрим, что получится.

Плохая затея встречный иск на недействительность.

Но коль так, то готовьте ходатайство на остановку производства, только хорошо все распишите, не только производство по иску банка на взыскание останавливайте, а и производство по искам на расторжение от поручителей(Хотя необязательно)

[Сергуня]

Ну и как успехи? Почему молчите?

[mariya]

Я это.... стесняюсь в общем....

Набросала заперечення на позовну заяву....

Возражения

на исковое заявление об исполнении обязательства

и взыскании задолженности

В производстве Енакиевского городского суда находится дело по иску ПАТ «Банк Финансы и Кредит» к ответчикам 11111 Марии Викторовне, 2222222 Александре Викторовне, 2222222 Марине Борисовне по взысканию задолженности по кредиту в сумме 12 336 долларов США. С заявленным исковым требованием не согласна, в связи со следующими обстоятельствами:

26 декабря 2007 года между мной – Заемщиком 11111 Марией Викторовной и ОАО «Банк «Финансы и Кредит» в лице отделения №24 филиала «Донецкого РУ» ОАО «Банк «Финансы и Кредит» (далее по тексту - Банк) был заключен кредитный договор № 425 pv-12-07. Указанный Договор заключен сторонами с определением содержания на основании стандартной формы, предложенной Банком. На момент заключения кредитного договора, мной Банку была предоставлена достоверная информация о моем финансово-имущественном состоянии и согласно условиям предоставления кредитных средств мною была предоставлена справка о получении дохода в национальной валюте Украины за шесть месяцев, предшествующих месяцу получения кредита.

Согласно п. 2.11 кредитного Договора Банк обязался предоставить Заемщику во временное пользование на условиях обеспеченности, возвратности, срочности, платности Кредитные ресурсы в сумме 15 217,00 (Пятнадцать тысяч двести семнадцать долларов США 00 центов)

В обеспечение исполнения долговых обязательств по кредитному Договору № 425 pv-12-07 от 26 декабря 2007 года между мной и Банком был заключен Договор залога от 26 декабря 2007 года. Согласно условиям указанного договора залога, я передала Банку в залог автомобиль “Renault Clio”, регистрационный номер АН8604СО, 2007 г.в., черного цвета, кузов VF1LB17C538448424, тип – легковой седан.

Мной подан встречный иск о признании недействительным кредитного договора.

Эти два иска имеют разные основания для обращения в суд, что затрудняет рассмотрение обоих исков одновременно, по моему мнению, это дает основание суду для разъединения исков в отдельные дела в порядке предусмотренном ч.2 ст. 126 Гражданского процессуального кодекса Украины.

Исходя из того, что Банк обратился в суд с иском о взыскании задолженности по кредитному договору, а я оспариваю действительность этого кредитного договора, считаю целесообразным производство по иску Банка остановить в порядке п.4 ч.1. Ст.201 ГПК Украины, до решения дела по иску о признании кредитного договора недействительным. Потому, что до рассмотрения дела по иску о признании кредитного договора недействительным, невозможно проводить рассмотрение дела по иску Банка о взыскании задолженности по данному кредитному договору, поскольку невозможно установить правомерность начисления суммы задолженности по вышеуказанному договору. После рассмотрения дела по моему иску, могут измениться условия договора, что повлечет за собой изменение исковых требований Банка.

Также хочу обратить внимание суда, что в заявленном мной иске к Банку о признании кредитного договора недействительным, есть все основания признать его таковым, а именно:

В соответствии со ст. 99 Конституции Украины, денежной единицей Украины является гривна, в связи с чем денежное обязательство в договоре должно быть выражено в национальной валюте Украины. Указанное также предусмотрено ст. 192 ГК Украины, согласно которой законным платежным способом, обязательным к принятию по номинальной стоимости на всей территории Украины является денежная единица гривна. Иностранная валюта может использоваться в Украине в случаях и порядке установленном законом.

Согласно ст. 524 ГК Украины, обязательство должно быть выражено в денежной единице Украины – гривне. Стороны по договору могут определить денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте. В соответствии со ст. 533 ГК Украины, денежное обязательство должно быть выражено в гривне. Использование иностранной валюты, а также платежных документов в иностранной валюте при осуществлении расчетов на территории Украины по обязательству допускается в случае, порядке и на условиях, установленных законом.

Денежное обязательство как кредитора, так и заемщика кредитного договора № 425 pv-12-07 от 26 декабря 2007 года не выражено в денежной единице Украины – гривне, значит в таком договоре не может быть определен денежный эквивалент обязательства в иностранной валюте.

Также согласно п. 1 ст. 215 ГК Украины – основанием недействительности сделки является несоблюдение в момент совершения сделки стороной (сторонами) требований, которые установлены частями 1-3, 5,6 ст. 203 этого кодекса. Согласно п. 1 ст. 203 ГК Украины – содержание сделки не может противоречить этому Кодексу, другим актам гражданского законодательства, а также моральным принципам общества.

Введение в кредитный договор пунктов, которые ограничивают возможность физического лица иметь не запрещенные законом гражданские права и обязанности:

Согласно п. 6.1 Кредитного Договора за просрочку возврата кредитных ресурсов или оплаты процентов, Заемщик оплачивает Банку пеню из расчета 1% от просроченной суммы за каждый день просрочки, что равняется 1%*365дней=365% в год. Согласно Закона Украины «Об ответственности за несвоевременное выполнение денежных обязательств» размер пени рассчитывается от суммы просроченного платежа и не может превышать двойной учетной ставки НБУ, которая действовала на период за который оплачивается пеня.

На дату заключения кредитного договора размер учетной ставки НБУ составлял 8% годовых. На сегодняшний день размер учетной ставки составляет 7,75% годовых. Таким образом, размер пени, указанной в кредитном договоре в 11-12 раз превышает размер, установленный действующим законодательством.

Абзац второй п. 10 ст. 11 Закона Украины «О защите прав потребителей» - «Если кредитор на основании условий договора требует осуществления платежей, срок оплаты которых еще не настал, либо возврат кредита, то такие платежи или возврат кредита могут быть осуществлены в течение тридцати календарных дней с даты получения уведомления о таком требовании от кредитора. Данная норма была нарушена Банком, вопреки утверждениям Банка, что он неоднократно обращался с требованиями о досрочном возвращении кредита, такого требования я не получала.

Кроме того, НБУ 10 мая 2007 года было утверждены «Правила предоставления Банками Украины информации потребителю об условиях кредитования и общую стоимость кредита. Согласно п. 3.1 Правил, банки обязаны в Кредитном договоре или дополнении к нему, предоставлять детализацию общей стоимости кредита с учетом процентной ставки по нему, стоимости всех сопутствующих услуг, а также других финансовых обязательств потребителя. Также п. 2.1 Правил определено, что Банки обязаны перед заключением кредитного договора предоставить потребителю в письменной форме информацию об условиях кредитования, а также ориентировочную совокупную стоимость кредита, отметив следующее:

а) наименование и местонахождение банка - юридического лица и его структурного подразделения;

б) условия кредитования, в частности:

возможную сумму кредита;

срок, на который кредит может быть получен;

цель, для которой кредит может быть использован;

формы и виды его обеспечения;

необходимость осуществления оценки имущества и, если такая оценка является необходимой, кем она осуществляется;

имеющиеся формы кредитования с коротким описанием отличий между ними, в том числе между обязательствами потребителя;

тип процентной ставки (фиксированная, плавающая т.п.);

преимущества и недостатки предлагаемых схем кредитования;

в) ориентировочную совокупную стоимость кредита с учетом:

процентной ставки по кредиту, стоимости всех сопутствующих услуг,

а также других финансовых обязательств потребителя, связанных с получением, обслуживанием и погашением кредита (в том числе на пользу третьих лиц - страховщиков, оценщиков, регистраторов, нотариусов и т.д.);

вариантов погашения кредита, включая количество платежей, их

периодичность и объемы;

возможности и условий досрочного возврата кредита;

г) иные условия, предусмотренные законодательством.

А п. 2.4 Правил, определено, что банки обязаны получить письменное подтверждение потребителя об ознакомлении с вышеприведенной информацией.

Данные Правила банком также были нарушены, так как никакой письменной информации о совокупной стоимости кредита я не получала.

Таким образом, без решения вопроса о действительности или недействительности сделки, между сторонами не будут существовать обязательственные отношения по исполнению условий договора, а возникнут обязательственные отношения относительно возвращения второй стороне в натуре все, что она получила во исполнение этой сделки, невозможно решить дело о взыскании задолженность по кредитному договору.

Исходя из вышеизложенного, на основании ст. 27, 126, 201 ГПК Украины, п.10 ст.11 ЗУ «О защите прав потребителей», ст. 524, 533 ГК Украины, Правил предоставления банками Украины информации потребителю об условиях кредитования и совокупной стоимости кредита,

ПРОШУ:

1. Разъединить дело № 2-1889-10 на два дела (по иску Банка к 11111 Марии Викторовны, 2222222 Марины Борисовны и 2222222 Александры Викторовны, и по иску 11111 Марии Викторовны к Банку).

2. Приостановить производство по иску Банка к 11111 Марии Викторовне, 2222222 Марине Борисовне, 2222222 Александре Викторовне, до решения дела по иску 11111 Марии Викторовны к Банку.

3. Признать Кредитный договор № 425 pv-12-07 от 26 декабря 2007 г. недействительным.

Прошу сильно не пинать Это набросок, еще до суда несколько дней для приведения этого всего в божеский вид.

Дельные советы оччень приветствую

[ksana36]

Я это.... стесняюсь в общем....

Набросала заперечення на позовну заяву....

Если честно, то после второго абзаца даже не читала.

Пинать не буду, у меня тоже квалификация - не ахти. Но пусть толковые люди поправят, если я не права. У меня сразу возник вопрос (возможно, он возникнет так же и у суда) - почему Вы не подали отдельный иск, а подали встречный, тут же с просьбой их их разъединить в отдельное производство. Как-то это... Вам судья пальцем у виска покрутит и скажет то же самое: хотите отдельного, отдельно и подавайте. Тем более, что это уже не заперечення. Вы почитайте цпк очень внимательно.

Я бы поискала в исковом заявлении банка спорность заявленной суммы - это может быть как необоснованность (т.е. банк в позове тупо написал сумму, а расчетов, её обосновывающих, не предоставил, а это есть условие обязательное), так и ошибка в цифре - пересчитайте на свой лад, предоставьте суду, скажите - не согласна - в рассмотрении отказать. А вот пока будет заминка - или откажут, или приостановят, вот тогда и подавайте иск по недействительности. Хотя можете и одновременно, только прямо завтра. Тогда будете рассказывать - у меня тут иск лежит (посмотрите по цпк, в какой сок его распределить должны) и сумма спорная.

Вот как-то так.

[mariya]

Дело в том, что я ранее уже подала иск о признании кредитного договора недействительным.... Но его еще не назначили к рассмотрению.... Я об этом сказала судье на суде по иску банка, а он говорит - мол подавайте тогда здесь и сейчас.... Ну а я ступила и согласилась, но у меня ж нет оплаты госпошлины и информационно-технического обеспечения, то есть на следующем суде он вынесет определение - оставить без движения...

Я думаю, что пусть оставит без движения, а я как раз пойду в канцелярию и поругаюсь, почему до сих пор не распределили иск, который я раньше подавала.... Получается он у меня будет отдельным, тогда иск банка я смогу остановить...

[у.zaporozhskiy]

Дело в том, что я ранее уже подала иск о признании кредитного договора недействительным.... Но его еще не назначили к рассмотрению.... Я об этом сказала судье на суде по иску банка, а он говорит - мол подавайте тогда здесь и сейчас.... Ну а я ступила и согласилась, но у меня ж нет оплаты госпошлины и информационно-технического обеспечения, то есть на следующем суде он вынесет определение - оставить без движения...

Я думаю, что пусть оставит без движения, а я как раз пойду в канцелярию и поругаюсь, почему до сих пор не распределили иск, который я раньше подавала.... Получается он у меня будет отдельным, тогда иск банка я смогу остановить...

Иск, который встречный уточните (ст. 30, 31 ЦПК изменение предмета и оснований иска) его на расторжение.

А на остановку подается ходатайство.

[Mira]

Господа юристы, подскажите плиз, в запереченни,   в просительной части, просто просим отказать в иске или можно ещё чего попросить?)

[Dimon73]

Господа юристы, подскажите плиз, в запереченни,   в просительной части, просто просим отказать в иске или можно ещё чего попросить?)

Можете попросить взыскать кредит судебные расходы с банка

[Mira]

Можете попросить взыскать кредит судебные расходы с банка

1. так сложилось, что у меня нет судебных расходов.

2. банк подал встречный иск про стягнення заборгованости с поручителя

Так вот, возражая поручитель, просит  отказать банку в иске или может попросить к примеру, признать договор неукладеним, или это должен быть отдельный иск.  

[у.zaporozhskiy]

1. так сложилось, что у меня нет судебных расходов.

2. банк подал встречный иск про стягнення заборгованости с поручителя

Так вот, возражая поручитель, просит отказать банку в иске или может попросить к примеру, признать договор неукладеним, или это должен быть отдельный иск.

Такого способа защиты нет.

Поручитель не подписывал договор?

Без его согласия был увеличен объем обязательств?

Или к нему не предъявили иск в течении полугода с момента наступления срока основного договора?

[у.zaporozhskiy]

Господа юристы, подскажите плиз, в запереченни, в просительной части, просто просим отказать в иске или можно ещё чего попросить?)

Просить можно всякое.

Смотря чего Вы хотите.

П.с. "самоличение может быть опасно для Вашего здоровья."