Решение апелляционного суда Житомирской области об отказе Приватбанку во взыскании

[ANTIRAID]

Справа №22ц-5813/10

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Головуючий у суді 1 інст. Збицька К.Д.

Категорія 57 Доповідач Трояновська Г.С.

7 жовтня 2010 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Забродського М.І.

при секретарі Григоровичу А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” /третя особа Малинське відділення філії „Житомирське регіональне управління закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”/ про визнання незаконними дій, недійсним п.8.9 кредитного договору та застосування наслідків недійсного договору за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2010року,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 17 березня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит, за яким відповідач отримав 73680гривень зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення 17.03.2033року. Оскільки відповідач не виконує зобов”язання належним чином, посилаючись на статті 526,527,530 ЦК України та ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку”, позивач просив звернути стягнення на квартиру загальною площею 30,70кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Малин та стягнути судові витрати.

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ЗАТ комерційний банк „ПриватБанк” про визнання незаконними дій, недійсним п.8.9 кредитного договору та застосування наслідків недійсного договору. Просив визнати незаконними дії відповідача щодо зміни в односторонньому порядку умов договору про іпотечний кредит відносно збільшення відсоткової ставки; визнати недійсним п.8.9 договору про іпотечний кредит № НОМЕР_1 від 17.03.2008 року; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зобов”язавши відповідача зробити перерахунок за зазначеним договором, зарахувавши отриману від нього з 01.01.2009року різницю по відсотках від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2010року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” відмовлено за безпідставністю.

Зустрічний позов задоволено. Визнано незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” щодо збільшення процентної ставки за договором про іпотечний кредит № НОМЕР_1 від 17.03.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” та ОСОБА_1 та кредитним договором № НОМЕР_1 від 17.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк”. Визнано недійсним підпункт 8.9 договору № НОМЕР_1 від 17.03.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” та ОСОБА_1. Зобов”язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” зробити перерахунок за договором про іпотечний кредит № НОМЕР_1 від 17.03.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” та ОСОБА_1, зарахувавши отриману від ОСОБА_1 з 1 лютого 2009 року різницю по відсотках від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту. Стягнуто з „ПриватБанку” на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 171грн.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління”, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання незаконною підвищення процентної ставки та задовольнити позовні вимоги „ПриватБанку” до ОСОБА_1 про звернення стягнення. „ПриватБанк” зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.212, ч.2 ст.632 ЦК України договір, укладений сторонами по справі, містить умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір відсоткової ставки у випадку зміни кон”юнктури ринку грошового ресурсу в Україні, тобто з об”єктивних підстав ( зміна курсу долара США, зміна облікової ставки НБУ тощо). Окрім того правочин про підвищення відсоткової ставки був здійснений банком ще тоді, коли це було дозволено чинним на той час законодавством.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПУ України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ».

Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

Судом встановлено, що 17 березня 2008 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк” було укладено договір про іпотечний кредит № НОМЕР_1, за умовами якого „Приватбанк” надав ОСОБА_1 73680гривень на придбання житла зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення 17.03.2033року /а.с.6-10, 66-69/.

Пунктом 8.9 договору визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, зокрема при здійсненні поточних коливань відсоткової ставки за вкладами та/або кредитами, змінах в грошово-кредитній політиці НБУ, підвищенні ставки за кредитами кредиторів України у відповідній валюті.

За наведених умов кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки, повідомивши позичальника не пізніше, ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення.

Новий розмір ставки починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні без укладення відповідної угоди про внесення змін до договору.

З листа банку, датованого 25.12.2008 року, вбачається, що за договором про іпотечний кредит №НОМЕР_1 з 1 лютого 2009 року була змінена річна процентна ставка з 15% до 30% і запропоновано ОСОБА_1 в разі незгоди в строк до 20 січня 2009 року письмово повідомити про своє рішення. /а.с.44/.

Лист відправлено на адресу відповідача - позивача за зустрічним позовом згідно зі штампом на конверті 8 січня 2009 року /а.с.44/. Згідно з обгрунтуванням вимог позичальника він отримав цей лист 15 січня 2009 року, тобто після набрання чинності Закону від 12 грудня 2008 року № 661-VI, яким доповнено ЦК України ст. ст. 1056-1 ЦК України (9 січня 2009 року).

Задовольняючи зустрічний позов у частині визнання неправомірними дій банку щодо збільшення розміру процентної ставки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку , що банк фактично збільшив розмір процентів за кредитним договором у односторонньому порядку без згоди позивача саме з 1 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.

Ураховуючи наведене, суд також обґрунтовано зобов”язав банк за зустрічним позовом зробити перерахунок за договором про іпотечний кредит, зарахувавши отриману від ОСОБА_1 з 1 лютого 2009 року різницю по відсотках від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту.

Суд першої інстанції також прийшов до правильного висновку, що задоволення вимог зустрічного позову повністю виключає задоволення первісного позову та безпідставність вимог первісного позивача про звернення стягнення на майно та виселення відповідача ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають, тому підстав для скасування рішення в цій частині вимог немає.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду про визнання недійсним підпункту 8.9 договору №НОМЕР_1 від 17.03.2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_1, оскільки наявність умов для зміни або розірвання договору визначено нормами чинного законодавства, а саме ст.651 ЦК України, і сторони при укладенні договору вправі передбачити такі підстави. Однак застосувати ці норми після 1 лютого 2009 року у зв”язку із змінами до законодавства, про що зазначено вище, банк не мав правових підстав. А тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині вимог.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 27 липня 2010 року скасувати в частині визнання недійсним підпункту 8.9 договору № НОМЕР_1 від 17.03.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк” та ОСОБА_1, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові в цій частині вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12896272